CC BY
16
Лiтeрaтyрa
1. Воробйов Д.В. Meтoдикa лeсoтипoлoгичeскиx исследований. - К. : Урожай, 196l. - 33S с.
2. Дидух Я.П., Плюта П.Г. Фiтoiндикaцiя eкoлoriчниx фaктopiв. - К.: Наук. думка, 1994. - 2SC с.
3. Малиновський А.К. Екoлoгo-цeнoтичнa дифepeнцiaцiя дepeвнo-чaгapникoвoï рос-линнoстi Укpaïнськиx Карпат//Науковий вюник УкрДЛТУ. - 2CCC, вип. 1C.4. - С. 5S - 64.
4. Малиновський А.К. Еколого - ^ногинна дифepeнцiaцiя листяник лiсiв Украшсь-киx Кapпaт//Вiсник Львiв. ун - ту., Cep. бioл. 2CC2., вип. 2S. - С. 139 - 145.
5. Милкина Л.И. Meтoдикa крупномасштабного peкoнстpyктивнoгo гeoбoтaничeс-кого картирования. - К.: Наук. думка, 19S4. - 136 с.
6. Минович А.И., Фсдсц И.Ф., Попова В.Е. Уточшнная классификация зaбoлoчeн-ньк лeсoв Пoлeсья УCCР//Лeсoвoдствo и aгpoлeсoмeлиopaция. - 1965, вып. 3. - С. 19-2S.
7. Пастернак П.С. Лiсoвi грунти Укpaïнськиx Карпат. - Ужгород: Карпати, 196l. - 169 с.
S. Пианка Э. Эволюционная экология. - М.: Мир, 19S1. - 400 с.
9. Погрс6няк П.С. Основы лeснoй типологии. - К.: Изд - во АН УССР, 1955. - 456 с.
10. Рaмeнcкий Л.Г., Цацэдкин И.А., Чижов О.Н., Антипин H.A. Экoлoгичeскaя о^нка кормовък угодий по paститeльнoмy покрову. - М.: Ceльxoзгиз, 1956. - 4l2 с.
11. Уиттскср Р. Cooбщeствa и eкoсистeмы. - М.: Пpoгpeсс, 19SC. - 32l с.
12. Цац^кин И.А. Экoлoгичeскиe шкалы для растений пастбищ и тенокосов горный и равнинны« районов Cpeднeй Азии, Алтая и Урала. - Дyшaнбe: Дониш, 196l. - 22l с.
13. Цыганов Д.Н. Фитоиндикация экoлoгичeскиx факторов в пoдзoнe xвoйнo - ши-ро^лис^нныи лeсoв. - М.: Наука, 19S3. - 19S с.
14. Baran S. Gleby jedlin Beskudu §andeckiego.//Acta agr. et silv. Ser. sylv. - !9ll. - 1l. - S. 33-49.
15. Braun - Blanquet J. Pflancensosoziologie. Grundzüge der Vegetationskunde. - Berlin: Vert. J. Springer, 192S. - 33C S.
16. Ellenberg H. Zeigerwerte der Gefässpflancen Mitteleuropas//Scripta geobot. - 19l9. -9. - S. 1-122.
17. McIntosh R.P. Plant ecology (194l - 19l2). - Ann.Mo.Bot.Gard. - 19l4. - 61, № 1. -Р. 132-165.
1S. Uziak S. Geneza i klasyfikacja gleb gorskich w Karpatach fliszowych.//Roczn. Gle-bozn. - 1963. - 13. - S. 56-l1.
19. Zarzycki K. Ekologiczne liczby wskaznikowe roslin naczyniowych Polski. - Krakow: PAN - IB, 19S4. - 46 s.
УДК 630.41 П.Я. Слободян - УкрНДЫрлк
СТ1ЙК1СТЬ ЯЛИННИК1В I СУЧАСН1 ЗАСОБИ Л1СОЗАХИСТУ
Розглянуто напрямки досшджень проблеми стiйкостi ялинових насаджень i можливостi використання сучасних 3a^6iB лiсозахисту. Науково обгрунтованi ство-рення, вирощування, захист i рубки ялинниюв мають базуватися на досягненнях ук-ра'1нсько'1 лювничо-еколопчно}.' типологп.
Ключов1 слова: стшюсть, ялинники, рубки, типи люу, препарати.
P.Ya. Slobodjan - UMFRI Stability of fir groves and modern means of protection of the forest
Directions of researches of a problem of stability of fur-tree plantings and opportunities of use of modern means of protection of a forest are considered. Scientifically proved creation, cultivation, protection and cabins of fir groves should be based on achievements of the Ukrainian forestry-ecological typology.
Key words: stability, fur-tree plantings, cabins, types of a forest, preparations.
Одним з найважливших завдань лiсового господарства е вирiшення проблеми стiйкостi люових екосистем. В останнi 2-3 десятилггтя вказана проблема розглядаеться, в основному, з позицш бюгеоценологи, у контекст сучасних досягнень експериментально!' бюлоги, зпдно з якими стiйкiсть люо-во!' екосистеми визначаеться нормою li реакцп на вплив шкiдливих абютич-них i бiотичних факторiв [1-3]. Важливо при цьому видiляти найбiльш ютотш з них для тiеi чи шшо! деревно!' породи.
У генотиш ялини зафiксована норма ii стшкост до швидкостi вiтру, вологостi грунту, рiвня ультрафiолетовоi радiацii, консументiв хво!', короiдiв, збудникiв хвороб та ш. Визначальними серед них е: велик швидкостi вiтру, кореневi гнилi i стовбурнi шкiдники.
Найбiльш виражено акумулюеться шкiдлива дiя вказаних трьох фак-торiв у похiдних ялинниках Карпат, де внаслщок перiодично виникаючих урагашв (у середньому через кожнi 6 роюв) вiдбуваються катастрофiчнi вгг-ровали [4]. Причини вiтровалiв та фактори вггровальност деревостанiв у Карпатах вивчеш у достатнiй мiрi. У результат було запропоновано ряд практичних рекомендацш щодо профiлактики вiтровалiв i зменшення вiд них втрат. Так, С.М. Стойко [5], узагальнюючи причини катастрофiчних в^ова-лiв у Карпатах, видшив три 1'х основнi категори: анемо-орографiчний, госпо-дарський, лiсiвничо-бiологiчний i рекомендував для запоб^ання вiтровалiв вирощувати змшаш хвойно-листянi насадження з поступовим переходом 1'х до рiзновiковоi структури, де площа лiсосiк не повинна перевищувати 4-5 га. Залежно вiд саштарного стану, iнтенсивностi пошкоджень рекомендуеться роздшяти ялинники на три категори: розладнаш або неперспективнi, нестiйкi або лабшьт, стiйкi або перспективнi [5]. До першо!' категори належить сильно розладнаш штенсивними вiтровалами чистi ялинники, до друго!' категори - частково розладнаш насадження в буковш i ялиново-буковiй зонах iз знач-ною участю листяних порiд. До стшких ялинникiв належать формаци в межах природного ареалу ялини.
Р.Г. Кюелевський-Бабшш [6] зазначае, що виникнення вiтровалiв зу-мовлюеться рядом факторiв, серед яких важлива роль належить стану грунтового покриву у комплекс з орографiчними умовами, а також люокористуван-ню. Про вплив рельефу, висоти н.р.м., стану грунту, складу, густоти деревос-танiв i господарських заходiв на виникнення вiтровалiв також вказуе В.Н. Дя-ков [7]. Г.1. Васечко [8] встановив зв'язок вiтровалiв з таксацшними особли-востями деревостанiв. За його даними, з вжом деревостанiв вггровальшсть збiльшуеться, зате в бiльш рщких деревостанах вiтровалiв менше, нiж в гус-тих. А.А. Гiрiц [9] пов'язуе перiодичнiсть вiтровалiв з коливаннями сонячно!' активностi.
Необхiдно зазначити, що сучасш технологи проведення вибiркових саштарних рубань в умовах пiвнiчно-схiдного мегасхилу Украшських Карпат не забезпечують тдвищення вiтровалостiйкостi уражених кореневими гниля-ми деревосташв. У ходi 1'х виконання ютотно зменшуеться участь ялини зви-чайно!' у складi деревостанiв, пошкоджених вiтром та збiльшуеться вiдносна кшьюсть низькоповнотних насаджень. Мiж розмiрами вибiркових санiтарних
рубань i розмiрами вiтровалiв виявлено кореляцiйний зв'язок [10]. Для тдви-щення бюлопчно1 стiйкостi ялинникiв А.М. Гаврусевич [11] рекомендуе ви-рощувати змiшанi ялиново-листяш деревостани при змiшуваннi порiд трупами, кулюами та уривчастими смутами. Л.Е. Рижило [12] пропонував в молод-няках проводити штенсивш доглядовi рубання, як профiлактичний захiд, спрямований на зниження впровальност деревостанiв.
Аналiзуючи причини виникнення шкiдливих стихiйних явищ, можна зробити висновок, що один з найбшьш надiйних i дешевих способiв боротьби з ними - суворе дотримання розрахункових норм i правил рубань.
Динамжа росту i розвитку, стшюсть дерев до факторiв середовища пов'язана також з мшливютю ялини. Вона мае численнi варiацiï форм, багато бiо-, еко-, кшма- i фенотипiв [13].
У вивченш продуктивностi, стiйкостi, довговiчностi, грунтозахисних, водорегулюючих властивостей ялинникiв важливу роль вщграють лшвничо-екологiчнi принципи украïнського академжа П.С. Погребняка [14]. Розширю-ються можливостi ïx застосування в прських умовах [15]. Особливо це мае велике значення для Карпат, як вщзначаються дуже великою рiзноманiтнiс-тю природних умов. Тут проходять кордони ареалiв хвойних та бiльшостi листяних деревних порщ, якi характеризуються великою рiзноманiтнiстю грунтiв i клiматичниx умов, вертикальною поясшстю, рiзними напрямками ведення люового господарства, що у кшцевому результатi призводить до рiз-^ï стiйкостi поxiдниx ялинникiв проти хвороб i шюдниюв. На пiдставi про-ведених дослiджень С.В. Шевченко [16] встановив ряд закономiрностей у по-ширеннi фiтопатогенниx грибiв та ïx шкiдливостi залежно вiд мiсця в ареалi, типу лiсу та шших факторiв. Це дало змогу уточнити еколопчш ареали збуд-никiв кореневих гнилей з помггкою мiсць ïx найбiльшоï агресивностi, де вони можуть викликати етфгтоти.
Так, опеньок осшнш у Карпатах трапляеться у вшх лiсорослинниx районах, але мiсця його вогнищ масового поширення досить чггко обмеженi районами Прикарпаття та заxiдноï частини Закарпаття - за межами природного поширення ялинових лiсiв. Еколопчний ареал його на Прикарпатп охоплюе типи умов мiсцезростання С2-С4 i D2-D4, але найбiльше завдае шкоди i викли-кае етфгтоти в ялинових монокультурах свiжиx субучин, бучин, суяличин, яличин, особливо на схилах швденних експозицiй, де спостер^аеться бiльша контраснiсть зволоження i пересихання грунту у посушливi роки. Швшчш схили з вологими типами люу, де зволоження бiльш стабiльне мають сприят-ливiшi умови для вирощування ялини навiть в умовах Прикарпаття, в мюцях сильного розвитку опенька. Чист ялиновi насадження зростають на 20-30 ро-кiв довше, шж на тих самих висотах пр пiвденноï експозицiï [16].
Коренева губка - одна з найбшьш небезпечних хвороб, посилюе свою шюдливу дiяльнiсть в ялинниках Карпат. Еколопчний ареал ïï майже покри-ваеться ареалом ялини, ^м заболочених мiсць та кам'янистих розсипiв, але найбiльша шюдливють спостерiгаеться у свiжиx та частково вологих типах люу, головним чином в ялинових культурах, створених на пасовищах, старо-орних землях (С2, С3), а також багатих умовах (D2, D3) букових лiсiв [17].
Комплексними дослщженнями, якi проводились Карпатським фш-алом УкрНДIгiрлiс у 1971-1982 рр. у смерекових люах, встановлено, що ус-пiшного вирощування високопродуктивних деревосташв з участю дуба, бука та ялищ у Карпатах можна досягнути при веденш господарства на типолопч-нiй основi [18]. Автор стверджуе, що нижче смерекового поясу на мющ по-хiдних смерiчникiв необхщно утворювати лiсовi культури вiдповiдно до ти-пiв лiсу з врахуванням шфекцшного фону збудникiв кореневих гнилей.
Важливим в обмеженш масового ураження хвойних порщ кореневою губкою е И профiлактика [19-21]. З цiею метою необхiдно не тiльки мати ш-дикацiйнi показники стану мюцезростання по ймовiрностi виникнення осе-редку шфекци коренево! гнилi, але й знати умови зараження дерев патогеном. Причиною проникнення шфекци у здорове дерево часто е транспорты засоби, рiзнi мехашзми i мехатчт засоби, якi значною мiрою пошкоджують дерева при проведеннi рубань промiжного користування [22].
Варто зазначити, що до тепершнього часу точно не вияснено, якою мiрою рубання промiжного користування впливають на ураження хвойних насаджень кореневими гнилями, чи е вони основними факторами, що спри-яють появу шфекци в насадженнях. У лiтературi е тшьки окремi данi про вплив доглядових рубань на уражешсть насаджень кореневою губкою [23-25]. I.A. Алексеев [21] вщзначае, що всихання соснових культур почи-наеться через 3-4 роки шсля першого прочищення i посилюеться в майбутнь-ому при проведенш прорiджень. Дослiдження, проведенi H.I. Федоровим [24], показали, що вплив доглядових рубань на виникнення i поширення ко-ренево! губки проявляються по^зному i залежить вiд методу рубання i сту-пеня зрiдження деревостану. Низовий метод догляду штенсивного зрщження у 27-рiчних культурах виявився бшьш ефективним порiвняно з верховим i комбiнованим методами. При проведеннi такого рубання з насадження заби-рають бiльш ослабленi дерева i таким чином посилюють енерпю росту зали-шених перспективних дерев, одночасно попршуючи умови для розмноження стовбурних шюдниюв i мiцелiального поширення шфекци.
За даними вище згаданого автора, на контрольны пробнiй площi за 12-рiчний перiод дослiдження всохло коло 33 % дерев, що на 2,9 % вище, шж на пробнш плошд з низовим методом догляду сильного ступеня зрщження деревостану. Таким чином, використовуючи вщповщш методи доглядових рубань, можна ютотно понизити стутнь ураження хвойних молодняюв кореневою губкою. Необхiдно зазначити, що практика люового господарства Карпат ви-магае розробки безпечних щодо раневих i кореневих гнилей методiв рубань промiжного користування. Особливо це стосуеться саштарних вибiркових рубань, оскшьки !х роль в iнтенсифiкацil люозаго^вель значно зросла [25].
Успiшна боротьба зi збудниками хвороб i шюдниками лiсу, а також захист люу, сiянцiв i саджанцiв в розсадниках, можлива тiльки при постiйно-му оновленш асортименту препаратiв. Застосування нових сполук з рiзних хi-мiчних i бiологiчних груп, якi мають бшьш високий захисний ефект i спрямо-вану дiю, дозволяе диференщювати системи захисту та знизити кратшсть об-прискування за сезон i норми витрат препарату на 1 га.
Практичний штерес для лiсового господарства з врахуванням наведе-ного вище мають препарати фiрми "Сандоз" (маврiк 2Т, ФЛО -29, 3 %, 33 % антшо з.к. антемi 50,5 % к.е., бiологiчну активнiсть яких перевiряли протягом трьох рокiв проти комплексу шюдниюв i хвороб у степовш зонi Украши [26]. Зпдно з отриманими результатами висока ефектившсть маврiка 2Г проти листовiйок досягнута при нормi витрати препарату 1 л/га. Am^i 50 при нор-мi витрати 0,2 л/га у два рази знижувала ураженiсть однорiчних пагонiв бо-рошнистою росою. У Роси для захисту садiв вщ листогризучих комах (листо-вiйок, п'ядушв) застосовуються новi та уже апробоваш бiопрепарати i новi пестициди. Це таю, як: бжол з нормою витрати 1,0 кг/га, баксш 1,5 кг/га, ш-сегар 25 % с.п. - 0,8 кг/га. Проти борошнисто! роси найбшьш перспективним системним препаратом е скор 25 % к.е., з нормою витрати 0,2 л/ га [29]. Ме-хашзм ди препарату системний. Препарат швидко проникае в тканини росли-ни i перемiщуеться вiд його основи до верхiвки, гальмуе субкутикулярний рют i виникнення спор патогенiв. Тому його можна застосовувати як з профь лактичною, так iз лжувальною метою. Норма витрати скора 0,15-0,2 л/га або 0,013 % розчин (34,75 г. д.р. на 100 л води) [28]. Вiдомi шсектициди шлунко-во! ди, що використовуються для боротьби iз листогризучими шюдниками, розробленi на основi Bacillus thuringiensis var.kurstaki. У Франци цi препарати зареестровано тд назвами: "Екотех 15 OF", "Екотех 0,75 OF", у США - тд назвами: "Дшел 3,2 WP", "Форей 0,22 UL", "Форей 03 UL", "Форей 0,4 LIL", "Фурiцiд 0,2 UL" [29].
1снуюча система захисту сiянцiв хвойних порщ вiд збудникiв хвороб в люових розсадниках дае змогу поряд з агротехшчними заходами ефективно застосовувати хiмiчнi засоби. Найбiльш перспективними для захисту Ыянщв i саджанцiв вщ грибкових хвороб е препарати системно! ди. Завдяки передпо-сiвнiй обробцi насiння або коренево! системи системними фунгщидами збшь-шуеться 1х грунтова схожiсть та енергiя проростання i приживання, що дае змогу знизити норму виЫву в 1,2-1,8 разiв, а вiдпад сходiв - у 3 рази [30] .Ць кавi дат для застосування бiопрепаратiв наводить М.С. Соколов [31] у статл "Биологическая защита растений у США", де автор зазначае, що до останнь-ого часу у США обсяг використання бюпрепаратв для боротьби зi шюдниками був невеликий. Так, у 1989 рощ на ринках США i Канади !х було реалiзо-вано на суму коло 107 млн. доларiв. При цьому 1/3 !х припадала на мшробь опрепарати, 1/3 на феромони i репеленти (у США !х вщносять до бiологiчних засобiв), 1/3 на iншi засоби. Новi бiологiчнi препарати iз фунгiцидною дiею розробленi на основi гриба-сапрофiта Peniophora gigantea (Fr.) Mass. Препарати використовуються для профшактики та боротьби iз збудником кореневих гнилей хвойних порщ - кореневою губкою. У Польшд щ препарати заре-естрованi пiд назвами: "PG", "PG-Фунглер", "PG-IBL", "PG-Пошвальд" [32], в Aнглil - "P.G. Суспензюн", у Фiнляндil - "Pomemon" [33].
Бшьшють iнсектицидiв та фунгiцидiв, яю використовуються у наш час, е хiмiчними препаратами. На основi iмазалiлу та азаконалу в Бельгil роз-роблено групу препаратiв iз фунгщидною дiею проти збудникiв раку та су-динних захворювань листяних порщ. Препарати зареестровано пiд назвами:
"Нектек 03 АЕ", "Нектек 150 AL", "Нектек 03 РА". Препаратами обробля-ють xBopi пш, пагони, коршня, обприскують та змащують очищенi рани на деревах. Для боротьби Ï3 мучнистою росою дуба вiдомi препарати: "Афуган 30 ЕС" (Францiя), "Байлетон 25 WP" (Нiмеччина), "Фунгафлор 200 ЕС" (Бельпя), "Нiмрод 250 ЕС" (1зрашь), "Сiаркол Екстра 80 WP" (Польща) [32]. Новий системний фунгщид Ï3 властивостями стимулятора росту та функщ-ями захисту вiд кореневих гнилей виготовлено на основi пропамокарбу у комплекс з HCl у Францп i зареестровано пiд назвою Previcur 607 SL. Вiдомi новi iнсектициди iз хiмiчною основою: "Децис, 2,5 % к.е.", "Золон к.е"., "Фас-так, 10 % к.е.", "Штефесш, 25 %о к.е." (виробництво Шмеччини), "Дiмiлiн, з.п." (виробництво США) [34] .1з ще1 групи iнсектицидiв за своею ефектив-ною дiею видшяються "Золон к.е." та "Фастак 10 % к.е.", "Золон к.е." (фоза-лон, 350 г/л) фiрми "РОН-Пуленк" (Францiя) мае високу iнсектицидну дда, дiе контактно-кишковим шляхом, видiляеться серед шших швидким проник-ненням в тканину рослини i вщносно швидким розкладом на поверхнях. "Фастак 10 %к.е." (альфациперметрил) iз групи синтетичних шретрощв, дiе контактно-кишковим шляхом, видшяеться повною нищiвною дiею щодо шюдника.
Феромони шкiдливих комах вже бшьше 25 рокiв з успiхом застосову-ють як альтернативнi засоби захисту рослин. В останш 3-4 десятирiччя дос-лiдження феромонiв у США перетворилися у важливий роздiл ново1 науково1 дисциплiни - хiмiчноï екологи. Загальна кiлькiсть феромонiв тiльки лускок-рилих комах збiльшилася з 1 у 1959 рощ до 1600 - у 1987 рощ [35-37]. У свь товш практищ використовуються статевi, агрегацiйнi, слiдовi i сигнальш син-тетичнi феромони, якi визначають скупчення комах бiля кормових джерел, мюця спарювання i зимiвлi, шлях м^раци i координацiю ïx дiяльностi. Серед цiеï групи речовин широко використовуеться агрегацшний феромон короща-типографа - шслюр (феропракс). На базi iпслюра налагоджено серiйне виробництво препаративноï форми (диспенсерiв) синтетичних феромонових атрак-тантiв проти короïда-типографа у Польшд - iпсодор, iпсодор-W, Румуни - ат-ратил, Aвстрiï, Шмеччит, Словаччинi, Чеxiï, а також у скандшавських кра-ïнаx успiшно використовуеться [37] препарат феропракс, лшопракс (проти деревинника смугастого) та халькопракс (проти звичайного гравера). Феро-мони застосовують для:
• мотторингу i встановлення чисельност граничного ввдлову;
• нагляду за р1внем резистентност комах до шсектицид1в;
• приваблювання комах на оброблет ентопатогенами дшянки;
• масового ввдлову комах з метою знищення 1х популяцш;
• виявлення карантинних шквднишв i визначення нових райотв швази.
У бшьшосл випадкiв результати вiдлову використовують для того, щоб дослщити перевищення еколопчного порогу шкiдливостi комах. Вщсут-шсть тако1' загрози дае пiдставу вщмовлятися вiд боротьби зi шкiдниками. Завдяки феромонному мониторингу можна значно скоротити застосування ш-сектицидiв шляхом скасування перюдичних профiлактичниx обприскувань i переходу до обробки в точно встановлеш термши.
Л1тература
1. Сукачев В.М., Дилис Н.В. Основы лесной биогеоценологии. - М.: Наука, 1964. - 502 с.
2. Дилк Н.В. Основы биогеоценологии. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1978. - 160 с.
3. Голубець М.А. Актуальные вопросы экологии. - К.: Наук. думка, 1982. - 157 с.
4. Голубець М.А. Ельники Украинских Карпат. - К.: Наук. думка, 1978. - 263 с.
5. Стойко С.М. Пути повышения биологической устойчивости еловых лесов Карпат против ветровалов// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. - Львов: Каменяр, 1967. - С. 146-148.
6. Киселевський-Бабшш Р.Г. Связь ветровалов с условиями среды// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. - Львов: Ка-меняр, 1967. - С. 150-151.
7. Дяков В.Н. Ветровалы в Карпатах// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. - Львов: Каменяр, 1967. - С. 155-156.
8. Васечко Г.И. Ветровалы в хвойных лесах Карпат и меры борьбы с ними// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. -Львов: Каменяр, 1967. - С. 154-155
9. Гириц А.А. Некоторые причины и последствия ветровалов и их предупреждение// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. -Львов: Каменяр, 1967. - С. 156-158.
10. Калуцький 1.Ф. Вплив вибiркових саштарних рубок на в^овальнють люу в умовах твшчно-схщного мегасхилу Украшських Карпат// Науковий вюник УкрДЛТУ. Люв-ницью дослщження в Укрш'ш. - Львiв, 1996. - С. 119-122.
11. Гаврусевич А.Н. Повышение биологической устойчивости чистых еловых и бу-ково-пихтово-еловых лесов Карпат и предупреждение ветровалов.// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. - Львов: Каменяр, 1967. -С. 151-153.
12. Рижило Л.Е. Роль рубок ухода в повышении устойчивости горных хвойных лесов Украинских Карпат// Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. - Львов: Каменяр, 1967. - С. 158-159.
13. Мозолевская Е.Г., Липаткин В.А., Щербаков А.Н., Шарапа Т.В. Очаги короеда типографа в ельниках национального парка "Лосиный остров"// Экология, мониторинг и рациональное природопользование/ Науч. тр, вып. 307(1)-М.: МГУЛ, 2001. - С. 9-19.
14. Погребняк П.С. Основы лесной типологии. - К.: АН УССР, 1955. - 456 с.
15. Слободян П.Я. Доповнення до шдексаци титв люу в горах// Гори i люди (у контекст сталого розвитку). - Рахiв, 2002, т.1. - С. 446-447.
16. Шевченко С.В. Грибные эпифитотии в хвойных лесах Запада Украинской ССР: Автореф. дис. д-ра с.х.н. - К.: 1974. - 43 с.
17. Шевченко С.В., Цилюрик. Лесная фитопатология. - К.: Вища школа, 1986. - 382 с.
18. Трибун П. А. Бюеколопчш основи вирощування стшких до грибних хвороб люо-вих насаджень в Украшських Карпатах.// Науковий вюник УкрДЛТУ. Лiсiвницькi дослщження в Украшг - Львiв, 1996. - С. 193-196.
19. Гундаева Е.И., Крангауз Р.А., Юргенсон Л.Э., Кобец Е.П. Профилактика корневой губки в культурах сосны.// Защита леса от вредителей и болезней. - М., 1980. - С. 202-211.
20. Бредберг В.К., Ветерль Л. Wurzel - und Bodenschaen durch Fahszeude. - Forstwiss. chl. - 1983, № 2. - 102 р.
21. Алексеев I.A. Лесохозяйственные меры борьбы с корневой губкой. - М.: Лесн. пром-сть, 1969. - 76 с.
22. Саутш B.I., Серямш А.М, Воробйов В.Н. Корневая губка в культурах сосны после рубок ухода// Лесное хозяйство. - 1971, № 12. - С. 61-63.
23. Черних А.Г., Белий Г.Д. Способы повышения устойчивости культур сосны к корневой губке.// Прогноз, учет и оценка поражения сосновых культур корневой губкой. - М.: ЦБНТИ Гослесхоза СССР, 1983. - С. 25-27.
24. Федоров Н.И. Корневые гнили хвойных пород. - М.:: Лесн. пром-сть, 1984. - 160 с.
25. Верес В.Ф., Горошко С.К., Оксанш Э.Я., Петров А.П., Замиховський М.А. Лесной комплекс в Карпатах. - М.: Лесн. пром-сть, 1983. - 220 с.
26. Гродський В.В. Новые препараты для защиты сада// Защита растений. - 1995, № 7. - С. 20-21.
27. Колесова Д.А. Интегрированная защита яблоневого сада// Защита растений. -1993, № 11. - С. 16-17.
28. Федулова Т.Ю. Скор-новый фунгицид против парши// Защита растений. - 1993, № 10. - 27 с.
29. Гловака Б. Ochrona przed szkodami powodowanymi przez owady// Srodki ochrony roslin zalecane do stosowania w lesnictwie w roku 2002. - Warszawa.Instytut Badawczy Lesnictwa, 2002. - P. 11-20.
30. Суслова Е.В. Действие системных фунгицидов на микоризу сеянцев хвойных пород// Лесное хозяйство. - 1995, № 5. - С. 46-47.
31. Соколов М.С., Литвишко Е.В. Биологическая защита растений в США// Защита растений. - 1993, № 10. - С. 11-15.
32. Дуда Б. Ochrona czkolek i drzew przed patogenami grzybowymi// Srodki ochrony roslin zaleca ne do stosowania w lesnictwie lesnictwie w roku 2002. - Warszawa.Instytut Badawczy Lesnictwa. - 2002. - P. 24-29.
33. Манка К. Fitopatologia lesna. - Warszawa: Panstwowe wydawnictwo Rolnicze i les-ne. - 1988. - 367 p.
34. Петрунек В.Л., Лагуточкша Г.О., 1ванов Д.В., Любач Н.В., Ткачук М.1. Пере-лш пестицидiв i агрохiмiкатiв, дозволених до використання в Укра1'т. - К.: Юшвест Маркетинг, 2001. - 270 с.
35. Григашев И.Я. Прогноз вредителей по феромоновых ловушках// Защита растений. - 1993, № 9. - С. 37-38.
36. Слободян Я.М., Слободян П.Я. Ялини Украшських Карпат потребують захисту// Лсовий i мисливський журнал. - 2001, № 2. - С. 18-19.
37. Технолопя застосування феромошв для боротьби з коро'щом-типографом в ялин-никах Карпат// Зб. реком. Науковi основи ведення багатоцшьового люового господарства у Карпатському регюш. - !вано-Франювськ, 2001. - С. 178-185.
УДК 630*477:630*091 Доц. 1.П. Соловш, канд. с.-г. наук,
студ. Л. Ф. Гончаренко - УкрДЛТУ
Л1СОВА ПОЛ1ТИКА ЩОДО СТИМУЛЮВАННЯ Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА У КРА1НАХ СВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Лiсова полiтика Свропейського Союзу охоплюе тiльки найбiльш важлив^ стра-тепчш питання, Bci iншi регулюються на piBHi краш-учасниюв €С. До таких страте-гiчних питань ввдноситься, зокрема, питання економiчного стимулювання сталого ль сового господарства. У цш статтi аналiзуються вiдмiннi стратепчш пiдходи, шстру-менти, схеми та можливi перспективи реалiзацii дано'1' пол^ики.
Doc. I.P. Soloviy, L.F. Honcharenko - USUFWT Forest policy of the forestry stimulation in European Union countries
European Union forest policy deals only with the most important strategic problems, all the others have been considered on the country's level. The question of the sustainable forestry economic stimulation by incentives is one of such strategic problems. This paper summarises different strategies, schemes, instruments and possible perspectives of such policies.
Вступ
Л1си вкривають 127,8 млн. га земель в Свропейському Союз1 (СС). 1х площа зросла на 10 % за перюд з 1960 до 1990 р. у 12 крашах - членах СС [3]. 1з збшьшенням числа краш-члешв СС до 20 ця площа, за нашими шдра-хунками, зросте на 32,8 млн. га. Люова полггика СС охоплюе р1зномаштш ас-
