CC BY
225
6. Куць С.С. yp6aHÍ30BaHÍ територп: методологiя та практика планування i управлшня / е.С. Куць, С.В. Куць. - К. : Вид-во НДП1 мстобудування, 2003. - 252 с.
Габрель М.М. Градостроительные механизмы регуляции процессов урбанизации в горных ландшафтах Карпат
Определено место градостроительных механизмов в системе других механизмов и раскрыта их сущность в новых условиях государства. Градостроительная деятельность, связанная с формированием пространства жизни и деятельности общества, условно распределяется на науку, градостроительное проектирование и управление градостроительными процессами.
Gabrel' М.М. Gradostroitel'nye mechanisms of adjusting of processes of urbanization in mountain landscapes of Carpathians
In the article the place of town-planning mechanisms is certain in the system of other mechanisms and their essence is exposed in the new terms of the state. Town-planning activity, related to forming of space of life and activity of society, is de bene esse distributed on science, town-planning planning and management town-planning processes.
УДК 630*[32+111] Проф. Ю.М. Дебринюк, д-р с.-г. наук -
НЛТУ Украши, м. Львiв
ВСИХАННЯ СМЕРЕКОВИХ Л1С1В: ПРИЧИНИ ТА НАСЛ1ДКИ
Висвгтлено причини всихання смерекових лгав у Передкарпатп та Зовшшшх Карпатах, видшено та охарактеризовано групи чиннигав антропогенного та абютич-ного характеру, яга зумовлюють цей негативний процес. Намiчено шляхи шдвищен-ня стшкост Picea abies [L.] Karst. Зроблено прогноз щодо подальшо! трансформаци складу люових насаджень в умовах дослщжуваного регюну. Наголошено на необхщ-ност введення до складу люосташв перспективних порщ-штродуценпв, яга можуть забезпечити найвищу стшюсть та продуктившсть люових фiтоценозiв.
За ф1зико-географ1чним районуванням Украши [14], значна частина територп Льв1всько1 та 1вано-Франювсько1 областей належить до ф1зико-ге-ограф1чно! шдобласп Скибових Карпат област Зовшшшх Карпат. С. А. Ген-срук та ш. [7] вщнесли цей регюн до Передкарпаття, виокремивши два люо-господарсью райони - Передкарпатський та Зовшшшх Карпат.
Основними люотв1рними деревними видами у Передкарпатп е дуб звичайний, бук люовий, ялиця бша. У склад1 насаджень трапляються ясен звичайний, граб звичайний, клен-яв1р, клен гостролистий, липа др1бнолиста та ш. Помпну площу займають насадження за участю ялини европейсько1 (смереки), зокрема чист за складом, яю тут ростуть за межами свого природного ареалу. У Зовшшшх Карпатах основними люотв1рними породами висту -пають бук люовий, ялиця бша та ялина европейська.
Якщо в умовах Передкарпаття смерека школи не була довгов1чною, то у Зовшшшх Карпатах смерека була цшком бютиично стшкою i довгов1чною породою. Однак, починаючи з 90-х роюв минулого столггтя, тут намiтилась стiйка тенденщя до послаблення бютично1 стiйкостi лiсiв за участю ялини, особливо - чистих насаджень. На сьогодш спостер^аеться масове всихання ялинникiв практично у вшх типах лiсорослинних умов Зовшшшх Карпат, на схилах вих експозицш та в лiсостанах рiзного вжу. Використовуванi люогос-
подарсью заходи, насамперед - саштарш рубання не дають нiякого ефекту: у насадженнях, пройдених рубання, процес всихання прогресуе.
Мета роботи полягае у висвггаенш причин масового всихання ялини европейсько1 у Передкарпаттi та Зовнiшнiх Карпатах; в окресленш шляхiв пiдвищення стшкосп породи; у виявленнi тенденцiй щодо подальшо1 тран-сформацп складу люових насаджень. Зрозумiло, що всихання ялинових наса-джень не може бути зумовлена якоюсь однiею причиною, тут дiе комплекс чинникiв - як антропогенного, так i абiотичного характеру, серед яких може бути юлька дом^ючих. Ми видiлили п'ять груп таких основних чинникiв, характеристику яких подаемо нижче.
1. Масове культивування ялини европейсько! за межами природного ареалу. Як вщомо, найбшьш широку амплпуду фггоценотичного оптимуму вид мае в основнш частит ареалу. Тому р1ст, розвиток та формування популяцш вид1в на меж1 та за межею 1х природного ареалу вщбуваеться тд впливом негативних для них природно-еколопчних чинниюв [11]. Ялина европейська, будучи фшогенетично вщносно молодим видом, характеризуеться значною мшливютю морфологiчних ознак i бiологiчних властивостей. Протягом бшьш як 200 роюв ведення лiсового господарства на ялину в Сврош спостерiгаеться постiйне зростання площ лiсiв пiд цiею породою, зокрема i за межею 11 природного поширення.
За останш 200 роюв межi сучасного поширення ялини в Укра!ш розши-рились далеко в бiк передпр'1в та рiвнинноl частини. Так, за даними М.1. Ониськiва [10], 100-150 роюв тому ялинових насаджень в Прикарпатп майже не було, але внаслщок значного пiдвищення цiн у Сврот на ялинову деревину, штучне вщновлення лiсу тут велось виключно шляхом створення ялинових монокультур на зрубах з-тд букових, дубово-ялицевих та ялицевих насаджень. Внаслщок такого широкого культивуванням ялини европейсько! за межами 11 природного ареалу та у зв'язку з цим - змшою 11 бюлого^зюлопч-них особливостей, невiдкладним постало питання бютично1 стiйкостi породи.
Пониження стшкосп ялини в передпр'1 зумовило низку проблем - вщ особливостей ведення люового господарства в ялинниках i до доцiльностi по-дальшого культивування породи за межею 11 природного поширення. Багато дослщниюв вказують на основш причини недовговiчностi ялини европейсь-ко1 поза межами 11 природного ареалу, яю зумовленi передушм несприятли-вими для породи Грунтово-кшматичними умовами - процеси оглеення, нес-приятливий водний режим, перiодичнi засухи, тепла i м'яка зима, вщсутнють тривалого зимового спокою тощо [2, 8, 9, 15]. Ялина мае поверхневу кореневу систему, i тому сильно залежить вiд зволоження поверхневого шару Грунту, який легко висушуеться навiть при недовготривалих посухах [2, 4]. Порода е чутливою до високих лигах температур, яю в сучасний перюд стали звичним явищем.
Отже, бiльш нiж 200^чна iсторiя культивування ялини европейсько1 за межами 11 природного ареалу вщобразила як сильш, так i слабю аспекти цього процесу. Позитивнi аспекти розширення культивування ялини поляга-ють передуим в економiчних чинниках: а) швидкорослють породи, можли-
вють нагромадження нею за вiдносно KopoTKi термши значних 3anaciB стов-6ypoBoï деревини; б) проста агротехшка культивування ялини, наявнють доб-poï лiсонасiнноï бази; в) високий попит на хвойну деревину, особливо в районах, де вщсутш насадження сосни звичайно^
1з негативних аспектiв можна вiдзначити таю: а) необгрунтоване збiльшення територiï шд ялиновими насадженнями за рахунок зниження площ пiд цiнними автохтонними породами; б) негативна реакщя ялини на но-вi екологiчнi умови, тд впливом яких змiнюeться ïï бютична стiйкiсть; в) не-достатне врахування лiсiвниками змiн бiолого-фiзiологiчних особливостей породи в нових, не властивих для œï позаареальних умовах; г) недостатне наукове обгрунтування сучасних пiдходiв до технологи вирощування ялино-вих культур за межами природного ареалу; д) культивування ялинових монокультур як простих у створенш та вирощуванш, але проблемних з погляду бь отичноï стiйкостi; е) втручання у природш процеси росту ялинникiв доглядо-вими та санiтарними рубаннями, що неминуче призводить до подальшого послаблення ïх стiйкостi.
2. Культивування чистих ялинових насаджень. Посилення процесу всихання ялинових насаджень зумовлюеться також i наявшстю ялинових монокультур у не властивих для породи групах титв лiсy, передyсiм - у яли-чинах та бучинах. У цих типах ялина формуе похiднi насадження, якi в молодому вщ ростуть дуже швидко, але, починаючи з 40-50-рiчного bi-ку, втрачають бiотичнy стiйкiсть i масово всихають.
С.В. Шевченко [15], вщзначаючи високу продyктивнiсть молодих чистих ялинниюв за межами природного ареалу, звернув увагу на ïх пошкоджу-ванiсть кореневою губкою вже в 20-25^чному вiцi. П.Я. Слободян [12] вка-зуе на високу актуальшсть проблеми кореневих гнилей для ялинових насаджень Передкарпаття та прилеглих територш.
За даними Державного агентства люових ресуршв Украïни, в Кар-патському регiонi тепер налiчyеться бшьше нiж 180 тис. га смерекових монокультур, створених за межами природного зростання ялини (25 % вщ загаль-roï площi лiсiв) [16]. Вони масово пошкоджуються вггровалами, снiговалами, буреломами, опеньком, кореневою губкою i всихають.
3. Зниження повноти насаджень люогосподарськими заходами. В сучасних умовах ктматичних змiн та iнтенсивноï експлуатацп лiсових ресyрсiв зниження повноти ялинниюв е передумовою ïх подальшого розладнання i прогресуючого всихання. Встановлено [12], що зниження повноти ялинниюв до 0,8 i нижче зумовлюе активiзацiю розвитку кореневоï губки. Особливо активно патоген розвиваеться на межi вщкритш стiни лiсy i зрубу. Водночас розрщження ялинових насаджень зумовлюе зростання температури пiд його наметом вщ 18,5 до 26,5 °С, що, своею чергою, ак-тивiзyе розвиток мiцелiю гриба. Сонячна променева енерпя також акти-вiзyе розвиток кореневоï губки у пiдстилковомy горизонта та у коренена-селеному шарi грунту. Зростання чисельностi короïда-типографа також пов'язане iз збiльшенням температури та освгтленосп в насадженнi. Цi умови виникають саме у розрщжених ялинових деревостанах, яю нинi домiнyють.
Аналiз показуе, що всихання ялинових насаджень вщбуваеться на схи-лах Bcix експозицш - як на швшчних, гак i на пiвденних. Однак, якщо в пер-шому випадку дерева всихають поодиноко або окремими групами, го в другому спостер^аеться суцiльне всихання ялинових насаджень. Всихання ялинни-кiв за площею у букових типах люу становить 96 %, у ялицевих - 84 % [12].
4. Культивування екотитв ялини i3 низькою бiологiчною стшюстю. Чима-ло авгорiв [3, 13, 15] вбачали причину недовговiчностi ялинниюв в поза-ареальних умовах у тому, що вони були створеш не з мюцевого насiння. За даними М.А. Голубця [3], в сучасному лiсовому покривi Украïнських Карпат юнуе двi морфологiчних групи ялини - гостролуската та туполус-ката, представлен трьома рiзними за походженням расами - природною карпатською гостролускатою, привозною туполускатою та привiзною гостролускатою. Автор зазначае, що в природних (аборигенних) кар-патських ялинниках пануе група гостролускатих ялин, найбiльш поши-реною формою серед яких е f. apiculata Веск. (= var. ligulata Рас/.) i лише зрщка трапляеться ялина iз клиноподiбною, тупою формою насшних лу-сок. Однак, у штучних ялинових деревостанах Карпат, поряд з гостро-лускатими формами, масово поширеш також i туполуската. У межах гос-тролускатого морфо-географiчного рiзновиду е аборигенна гостролуската карпатська смерека - найбшьш бюлопчно стiйка i найбiльш продуктивна в люах Карпат раса, яку доцшьно поступово вiдновити в люових фiтоценозах, вона повинна зайняти пашвне становище.
Для створення культур ялини за межами масового поширення породи М.А. Голубець рекомендуе, поряд з аборигенною карпатською ялиною, вико-ристовувати i туполускатий рiзновид. При цьому iноземну гостролускату ялину як повшьнорослу, низькопродуктивну, дуже несгiйку проти вiтровалiв, хвороб i шкiдникiв, наймеш довговiчну не лише в Карпатах та передпр'ях, але й на прилеглих рiвнинах, повнiсгю вивести iз складу лiсiв цiеï геригорiï.
Культури, створеш iз насiння iноземних тупо- та гостролускатоï ялини, в сучасному люовому покривi займають значнi площi i найбiльше шдда-ються руйнуванню вiгром, зараженню грибами та пошкодженню шюдника-ми. Найкращим формуванням стовбурiв, високою продукгивнiсгю та стшюс-тю вщзначаеться саме аборигенна ялина [3]. Тому не виключено, що найбшь-шою iнгенсивнiсгю всихання характеризуються ялинники Передкарпаття i Зовнiшнiх Карпат, створеш саме iз насiння iноземного походження. З огляду на це, у репош лiсовiдновлення повинно проводитися iз використанням на-сiння мiсцевих швидкорослих i резистентних екогипiв деревних порщ.
За нашими даними [5, 6], в Передкарпатп та Зовнiшнiх Карпатах доцшьно переходити на вирощування плантацшних лiсових культур ялини з коротким обертом рубання (40-50 роюв). Найбшьш придатною для планта-цшного лiсовирощування е гладкокора форма ялини з червонуватим вщтш-ком кори та неправильно гребшчастим типом гшкування. Лускокора форма ялини е менш швидкорослою, але формуе трохи щшьшшу деревину та е бшьш довговiчною.
5. Клiматичнi змiни. Кшмат - найпотужнiший екологiчний фактор, який впливае на вс взаемопов'язанi компоненти бюсфери. Процеси глобаль-
ного потеплшня та змiни клiматy в сучасний перюд е небезпечними для стабшьного фyнкцiонyвання бiосфери. Порiвняльнi екологiчнi досль дження св^ать, що в рослинному покривi найyразливiшими до змiни клшату е лiсовi екосистеми, адаптацiя яких е тривалою i складною. З огляду на те, що Украша знаходиться в п'яти рiзних природних зонах, змши клiматy можуть по-рiзномy вплинути на стiйкiсть екосистем. Так, шдвищення середньорiчноï температури повиря лише на один градус зумо-вить змiщення широтних меж природних зон в Украш на 160 км [1]. Внасль док потеплшня неминуче збiльшиться випаровування вологи з поверхш грунту, що може призвести до опустелювання територiй з тщаними грунтами.
За прогностичними сценарiями [17], в перiод до 2030 року оч^еться погiршення умов росту для лiсiв Схiдноï Свропи. Внаслщок клiматичних змiн можуть вiдбyтися рiзнi негативнi процеси: рiзка змiна меж ареатв де-ревних порiд внаслщок змiни меж природних зон; зникнення окремих про-дуктивних деревних видiв з вузькою екологiчною амплiтyдою; змши у ста-бiльностi та життездатност лiсових екосистем; посилення дiï на лю рiзних негативних бiотичних та абютичних чинникiв - комах, хвороб, пожеж; змши в баланс живильних речовин; змши в бiорiзноманiттi, в еколопчних i сощ-альних функщях лiсiв; змiняться цикли репродyктивностi люових порiд, ди-намiка сyкцесiй тощо.
Оскiльки змiни клiматy виявлятимуть негативний вплив як на люи, так i виконуваш ними середовищно-захиснi функцп, лiсове господарство повинно здшснювати заходи, спрямованi на послаблення ди цих негативних впливiв. Потрiбно адаптувати лiсовi екосистеми до наслiдкiв кшматичних змiн, насамперед - шляхом тдтримання екологiчних, бiологiчних та продук-тивних функцш лiсy. У цьому напрямку потрiбно обмежити впровадження порiд, яю виявились нестiйкими до змiн кшмату, вводити iнтродyкованi ви-ди, яю в нових клiматичних умовах вщзначаються пiдвищеною стiйкiстю та продyктивнiстю, придшити увагу створенню плантацiйних культур iз висо-копродуктивних порiд з метою отримання значних обсяпв деревини для про-мислових потреб.
Таким чином, причинами всихання ялинниюв Передкарпаття та Зов-шшшх Карпат е негативш антропогеннi впливи, а також кшматичш змiни i пов'язаш з цим посухи, в процеш яких пересихае верхнiй 40-50-сантметровий шар грунту, в якому знаходиться майже вся коренева система ялини. Процес всихання ялинниюв прискорюють порiвняно теплi зими, збшьшення трива-лосп вегетацiйного перiодy, нерiвномiрнiсть розподiлy опадiв впродовж ве-гетацiï. Вторинною причиною всихання ялинниюв е ïх ураження фггохворо-бами та пошкодження шюдниками. Ослаблi насадження заселяють короïди, ïх уражають коренева губка та опеньок.
1з лiсогосподарських заходiв потрiбно насамперед зосередитися на пи-таннях селекцп ялини европейськоï, стiйкi та продуктивш аборигеннi форми якоï можна культивувати на схилах пiвнiчноï експозицiï у складi мiшаних ялиново-буково-ялицевих деревостанiв. Потрiбно утриматися вiд проведення
рубань висо^ штенсивносп, внаслiдок чого рiзко знижуеться повнота яли-нових насаджень.
У зв'язку iз подальшими клiмагичними змiнами, наслiдком яких е пос-тупове пiдвищення середньорiчноï температури повiгря та зниження кшькос-гi опадiв, збiльшення гривалосгi вегетацшного перiоду, всихання ялинових лiсiв у регюш триватиме. Майже зникнуть похщш ялинники на пiвденних схилах, тодi як на пiвнiчних схилах окремi локалiгеги збережуться. Ялину европейську поступово витюнятиме ялиця бiла, яка за своïми бюеколопчни-ми властивостями е близькою до ялини, але мае низку вщмшностей, зокре-ма - потужну стрижневу кореневу систему, внаслщок чого перiодичне пере-сихання верхнього шару Грунту вона переносить значно легше, шж ялина. У букових та ялицево-букових типах люу штенсиф^еться природне вщнов-лення бука люового, кращi умови росту складуться для клена-явора.
Унаслщок клiмагичних змiн неухильно трансформуватиметься верхня межа ялинових лiсiв у бiк ïï пiдвищення: ялина поступово втрачатиме позицп у Зовшшшх Карпатах, збшьшуючи висотну межу свого природного поши-рення. За рахунок "пiдняггя" в гори змiщувагимугься природш та антропо-геннi ареали шших автохтонних i iнгродукованих деревних видiв.
З огляду на це, значну увагу погрiбно придiлиги введенню порщ-ш-гродуценгiв, якi забезпечуватимуть найвищу стшюсть та продукгивнiсгь у змiнених кшматичних умовах - насамперед модрин европейсь^ та японсь-коï. Лiсокульгурний досвщ осганнiх рокiв пiдгверджуе можливiсгь i доцшь-нiсгь впровадження цих видiв не лише у Передкарпаггi та Зовшшшх Карпатах, але й у прських умовах до висоти 700-800 м н.р.м., де модрина усшшно росте, утворюе схоже насшня, продукуе значну кiлькiсгь деревини.
Оскшьки промисловi потреби у деревинi весь час зростатимуть, а орiенгацiя на збереження еколопчних i середовищно-захисних функцш пе-редгiрських i гiрських лiсiв не дасть змоги задовольняти щ потреби в повно-му обсяз^ важливим напрямком е створення плантацшних лiсових культур iз коротким обертом рубання. Як компонента плантацшних культур найбшьш перспективним е використання модрини, а в оптимальних умовах достатньо-го зволоження - i ялини. Потрiбно також вивчити можливють запровадження в люи Передкарпаття та Зовшшшх Карпат з метою отримання значних обся-пв деревини шших швидкорослих штродукованих видiв - дуба швшчного, псевдотсуги Мензиса, ялицi пгантсь^ та iн.
Л1тература
1. Букша И.Ф. Изменение климата и лесное хозяйство Украины / И.Ф. Букша // Науков1 пращ Лгавничо!' академи наук Украши : зб. наук. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2009. - Вип. 7. - С. 11-17.
2. Голубец М.А. Ель в культурах равнинной части западных областей УССР : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. с.-х. наук / М.А. Голубец. - Харьков, 1959. - 16 с.
3. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат / М.А. Голубец. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1978. - 262 с.
4. Горшенин Н.М. О причинах гибели культур ели в Прикарпатье / Н.М. Горшенин, С.В. Шевченко // Научные записки ЛСХИ. - Львов, 1954. - Т. 4. - С. 174-176.
5. Дебринюк Ю.М. Моделювання росту i продуктивност штучних насаджень Picea abies [L.] Karst. як прототипiв плантацшних лiсових культур у захщному регюш Укра1ни / Ю.М. Дебринюк, О.1. Думанський // Науковi працi Лгавничо! академи наук Укра1ни : зб. наук. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украни. - 2010. - Вип. 8. - С. 83-90.
6. Дебринюк Ю.М. Розповсюдження та формова рiзноманiтнiсть Picea abies [L.] Karst. / Ю.М. Дебринюк // Науковий вюник НЛТУ Укра1ни : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Укра1ни. - 2008. - Вип. 18.2. - С. 7-17.
7. Комплексное лесохозяйственное районирование Украины и Молдавии : монография / С. А. Генсирук, С.В. Шевченко, В.С. Бондарь и др. / под ред. С.А. Генарука. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1981. - 360 с.
8. Логгинов В.Б. Интродукционная оптимизация лесных культурценозов / В.Б. Логги-нов. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1988. - 164 с.
9. Мельник В.1. Ос^вш ялинники Украшського Полюся / В.1. Мельник. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1993. - 104 с.
10. Ониськив Н.И. Еловые культуры Прикарпатья / Н.И. Ониськив // Вестник сельхозяй-ственной науки. - 1964. - № 7. - С. 101-106.
11. Парфенов В.И. Обусловленность распространения и адаптация видов растений на границах ареалов / В.И. Парфенов. - Минск : Изд-во "Наука и техника", 1980. - 208 с.
12. Слободян П.Я. Лгавничо-еколопчш особливост формування осередгав всихання Picea abies [L.] Karsten в Сколiвських Бескидах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.03.03 - Люознавство та лгавництво / П.Я. Слободян. - Львiв, 2003. - 20 с.
13. Трибун П.А. О некоторых особенностях ведения хозяйства в ельниках Украинских Карпат в связи с их санитарным состоянием // Формир. эталон. насаждений : тезисы докл. Всесоюз. конф. / П.А. Трибун. - Каунас-Гирионис, 1979. - Ч. 2. - С. 135-137.
14. Попов В.П. Физико-географическое районирование Украинской ССР / В.П. Попов, А.И. Маринич, А.И. Ланько и др. / под ред. В.П. Попова. - К. : Изд-во Киев. гос. ун-та, 1968. -683 с.
15. Шевченко С.В. Продуктивность, возобновление и защита еловых лесов в западных областях УССР / С.В. Шевченко // Корневая губка : сб. науч. тр. - Харьков : Изд-во "Прапор", 1974. - С. 57-62.
16. Шершун М.Х. Лю як фактор збереження прських райошв Свропи / М.Х. Шершун // Сталий розвиток Карпат та шших прських регюшв Свропи : матер. Мiжнар. конф. - Ужгород, 2010. - С. 131-136.
17. Shvidenko A. Non-boreal Forests of Eastern Europe in a Changing World: the Role in the Earth Systems / A. Shvidenko // Regional Aspects of Interactions in Non-boreal Eastern Europe. -Springer Science, Business Media B.V. - 2009. - P. 123-133.
Дебринюк Ю.М. Усыхание еловых лесов: причины и последствия
Отражены причины усыхания еловых лесов в Предкарпатьи и Внешних Карпатах, выделены и охарактеризованы группы факторов антропогенного и абиотичного характеру, которые предопределяют этот негативный процесс. Намечены пути повышения стойкости Picea abies [L.] Karst. Сделан прогноз относительно дальнейшей трансформации состава лесных насаждений в условиях исследуемого региона. Подчеркнута необходимость введения в состав лесостоев перспективных пород-интро-дуцентов, которые смогут обеспечить наивысшую стойкость и продуктивность лесных фитоценозов.
Debrynuk Yu.M. Die-bak of the fir forests: causes and consequences
Causes of spruce forests drying in the Precarpathians and the Outer Carpathians are considered, groups of factors that make this negative process are identified and characterized. Ways of improving stability of Picea abies [L.] Karst are outlined. An outlook of further transformation of forest plantations composition in the investigated region is prepared. The necessity of introduction into existed forest stands composition promising species which can provide the highest stability and productivity of phytocoenosis.
