CC BY
19
6. Braun-Blanquet J. Pflanzensoziologie, Grundzuge der Vegetationskunde. - Wien-New York: Springer, 1964. - 3 Aufl. - 865 s.
7. Fukarek F. Fitosocjologia. - Warszawa: PWR i L, 1967. - 218 s.
8. Izdebski K., Czarnecka B., Grqdzie! T., Lorens B., Popiolek Z. Zbiorowiska roslinne Roztoczanskiego Parku Narodowego. - Lublin: Wyd-wo UMCS, 1992. - 268 c.
9. Krol Z. Roslinnosc na granicznym pasie wyzyny podolskiej i nizu polnocno-europejskiego w Galicji Wschodniej// SKF-1878. - T. XII. - S. 108-148.
10. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roslinnych Polski. - Warszawa: PWN, 2001. - 536 s.
11. Matuszkiewicz W., Matuszkiewicz J.M. Przegl^d fitosocjologiczny zbiorowisk lesnych Polski (Synteza)// Phytocenosis. - 1996. - 8, № 5. - 79 s.
12. Matuszkiewicz W., Polakowska M. Materialy do fitosocjologicznej systematyki borow mieszanych w Polsce// Acta Soc. Bot. Poloniae. - 1995. - 24, № 2. - S. 65-74.
13. Rehman A. O formacjach roslinnych Galicji a) Obwod Zolkiewski// SKF. - 1870. - IV. -S. 186-235.
14. Roztoczanski Park Narodowy (pod red. T. Wilgata). - Krakow: Ostoja, 1995. - 243 s.
15. Scamoni A. Wst^p do fitosocj ologii praktycznej. - Warszawa: PWR i L, 1967. - 247 s.
16. Sokolowski A.W., Kliczkowska A., Grzyb M. Okreslenie jednostek fitosocjologicznych wchodz^cych w zakres siedliskowych typow lasu// Prace Instytutu Badawczego Lesnictwa. - 1997. -Ser. B., № 32. - S. 5-55.
17. Szafer W. Las i step na zachodniem Podolu// Rospr. Wydz. mat. - pryrodn. Pol. Akad. Umiej. - 1935. - LXXII. - Dz. B. - S. 1-123.
18. Wysocki C., Sikorski P. Fitosocjologia stosowana. - Warszawa: Wyd-wo SGGW, 2002. - 449 s.
УДК 502.3 630*187 Ст. наук. ствроб. Л.М. Петрова, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
СТАРОВ1КОВ1 Л1СОВ1 УГРУПОВАННЯ - ЕТАЛОНИ
БЮРВНОМАШТТЯ
Розглянуто роль старовшових люових угруповань у пщтримщ бiологiчного pi3-номанiття лiсiв. Запропоновано використовувати параметри ix бiорiзноманiття як еталоннi при оцiнцi ступеня трансформованосп лiсових екосистем i виявленш тери-торiй, багатих на природне бiорiзноманiття.
Senior research officer L.M. Petrova - NUFWT of Ukraine, L 'viv Forest communities of the senior age - the standards of a biodiversity
The role of forests communities of senior age in maintenance of existence of the biological variety of the forests is shown. It is suggested to utilize the parameters of their biodiversity as standard at an estimation of changes of forest ecosystems and during search of territories, rich on a natural biodiversity.
Питания збереження бюлопчного р1зномашття лшв набули особливоi актуальност на рубеж1 столггь разом з усвщомленням глобальноi рол1 лшв у житл бюсфери. На жаль, це сталося шсля того, як через тотальне знелюнен-ня, фрагментацда та деградацда лшв вже вщбулася втрата широкого спектру м1сць оселення рослин, тварин i м1кроорган1зм1в. У зв'язку з цим св1това сп1льнота запровадила низку глобальних 1н1ц1атив у галуз1 охорони, в1днов-лення i невиснажливого використання б1ор1зноман1ття, в т.ч. природного бю-р1зноман1ття лiсiв. Зокрема, на VI Конференци Сторiн Конвенцii з бюлопчного рiзноманiття рiшенням VI/22 "Forest Biological Diversity" тдкреслено термшову необхiднiсть встановлення прiоритетiв у галузi збереження бiорiз-
номашття, особливо стосовно найбiльш вразливих i екологiчно значущих ль сових екосистем, в тому чи^ старовiкових [9].
В УкраАт це положення законодавчо закршлено Законами "Про Загаль-нодержавну програму формування нащонально! еколопчно! мережi Украши на 2000-15 рр." i "Про екологiчну мережу Украши" [5, 6], в яких питання вияв-лення i збереження лiсових природних комплекшв, "... багатих на природне бь орiзноманiття, особливо старовiкових природних угруповань...", визначено одним iз ключових при розробцi засад територiальноl охорони природи [5].
Визначення. Старовiковi люи - мiжнародний термiн, якому у вггчиз-нянiй ботанiчнiй i лiсiвничiй термшологи найбiльш вщповщае поняття "ко-рiннi лiси". Останнi представляють собою фшальну, вiдносно стiйку фазу природного розвитку люових угруповань, яка найбшьш вщповщае еколопч-ним умовам дано! мюцевост у даний перiод геолопчного часу [1]. Термiн "старовiковi" тдкреслюе, що лiси досягнули значного вжу саме як угрупо-вання (а не тшьки максимального вiку пануючого поколiння деревостану, що вiдповiдало би лiсiвничому термiну "стиглi та перестшш насадження", хоча в минулому могли мати мюце деякi природнi ^або антропогеннi порушення. Синонiмами цього поняття е "клiмаксовi", "вузловi" та "виробленi" лiсовi уг-руповання", якi сформувалися внаслiдок процесiв сингенезу i ендоекогенезу [1, 2, 13]. Структура i склад, а отже i бiорiзноманiття таких угруповань максимально наближеш до ознак "природного лiсу", як входять до складу шди-каторiв збереженостi бiорiзноманiття лiсiв Свропи [24].
Сучасш лiсовi угруповання Украши представляють собою рiзнi стади сукцесш вiд пiонерних до вiдносно стабшьних, "корiнних" фiтоценозiв [3]. Через тривале господарське освоення територи, особливо у межах Люостепу, останнi представляють собою переважно сукупшсть "природних" i "квазшри-родних лiсiв" [18], тобто подiбних до "непорушених людиною" [23]. Зрозумь ло, що справжнiй статус насадження у системi рiзноманiтних вiдхилень його складу i функцiй вiд певного гомеостатичного стану можна виявити тшьки порiвняно з якимось умовним еталоном. Таким еталоном вiдносно стабiльних екосистем, здатних тривалий час знаходитися у сташ рухливо! рiвноваги [11], доцшьно обирати старовiковi лiсовi угруповання. Остаточним обгрунтуван-ням твердження про те, що насадження е коршним (кшмаксовим фггоцено-зом), можуть бути тшьки матерiали спостережень протягом багатьох десяти-лiть, але вiдiбрати наближенi за структурою i складом до коршних дають змогу i короткотривалi спостереження.
Критери вiдбору. Доцiльно згадати, що ще В.Н. Сукачев (1975) видь ляв 12 характерних рис "вироблених" асоцiацiй (критерив клiмаксових угруповань), до яких зокрема вщносив: бшьш виражену яруснiсть надземних i шдземних структурних складових, бiльш рiвномiрний розподш розвитку рiз-них видiв протягом вегетацшного перiоду (змiна аспектiв), бшьшу пос-тiйнiсть складу угруповань протягом роюв, що вiдрiзняються клiматичними умовами, меншу залежнiсть вiд змiн умов юнування тощо [8].
У сучаснш лiтературi [2, 7, 22, 25], обираючи той чи iнший термш, дослiдники приходять до спшьно! думки у визначенш основних характерних ознак коршних (старовшових) лiсiв:
• максимально повна наявтсть видав рослин, еколопчт властивосп яких вщповь дають параметрам певного екотопу; передуем, це стосуеться деревного намету;
• вс популяцп деревних вид1в 1 чагарнишв характеризуются повночленними онтогенетичними спектрами, а деревостан - абсолютною р1знов1ков1стю (тобто присуттстю всх груп в1ку); внаслвдок цього природне ввдновлення л1су ввдбуваеться неперервно;
• внаслщок процесу зм1ни покол1нь дерев-едиф1катор1в, що ввдбуваеться пос-тшно, формуеться в1тровально-грунтовий комплекс, який проявляеться у вигляд1 чергування згущень й розр1джень деревного ярусу, наявност ламат, вивальних ям 1 пагорб1в, ввдповвдних "в1кон розпаду"; для угруповання характерна значна структурна неоднорвдтсть (моза!чтсть).
При цьому перша ознака визначае ютотну роль старовiкових лiсiв у збереженш бiологiчного, в т.ч. генетичного рiзноманiття рослин, а третя - у збереженш рiзноманiття також й шших органiзмiв, якi використовують рiзнi субстратнi групи (ламань, сухостiй, елементи впровально-грунтового комплексу): грибiв, комах, деяких хребетних тварин та ш. Наприклад, неоднорщ-нiсть намету рiзновiкових дерев, а також формування намету чагарниюв у свiтлових вiкнах створюе рiзноманiтнi ситуаци для птахiв з рiзними способами гнiздування i харчування [17]. Багата орнiтофауна, у свою чергу визначае активний обмш зачатками зоохорних видiв рослин i можливiсть !х переносу на значш вiдстанi, що також сприяе шдтримщ бiологiчного рiзноманiття лiсiв.
Друга ознака, разом iз супутнiми ознаками структурно! рiзнорiдностi та "вертикально!" зiмкненостi угруповань, сприяе збереженню стшкост угруповань при катастрофiчних порушеннях: пожежах, iнвазiях шкiдникiв лiсу, а також рiзних антропогенних порушеннях (хiмiчному забрудненнi тощо). У цьому полягае стабшзуюча роль люових екосистем такого типу; вони менше пiддаються рiзноманiтним впливам i довше зберiгають сво! екологiчнi (водо-охороннi, грунтозахиснi та iн.) функцп.
Однак, незважаючи на безсумнiвну закономiрнiсть зв'язку мiж вгтро-вально-грунтовою моза!кою та рiзноманiттям середовищ iснування рослин i тварин (i вiдповiдно збшьшенням видового рiзноманiття) [10, 16, 20, 21, 25], доцшьно зважати також на те, що видове рiзноманiття люового покриву ю-тотно вiдрiзняеться на рiзних етапах сукцесi! [8] Тому саме сукцесшна моза-!ка рiзного масштабу здатна пiдтримувати все рiзноманiття видiв рослин, грибiв, мiкроорганiзмiв i тварин, потенцiйно здатних юнувати у межах певно! територi!. Зокрема, вщомо, що у темнохвойних люах змiна на дрiбнолистянi породи розглядаеться як небажана з виробничо! точки зору, але з бiологiчних позицш вiдiграе позитивну роль як у шдтримщ бiорiзноманiття, так й у вщ-новленнi властивостей грунтiв [4]. Також на характер бiорiзноманiття лiсiв помiтно впливають ступiнь !х просторово! гетерогенностi [19, 26], рiзнома-ттт прямi i зворотнi зв'язки мiж популяцiями рослин i тварин [12, 14, 15] та ш Тому, на нашу думку, роль старовжових люових угруповань у збереженш регiонального бiорiзноманiття лiсiв е ютотною, але не визначальною. Скорiше треба говорити про те, що таю бюценози е "сховищами" для бюло-гiчних видiв пiзнiх стадiй люово! сукцесi!, а також джерелами зачатюв цих видiв для оточуючих територш.
Висновки
CTap0BÍK0BÍ лiсовi угруповання вiдiграють ютотну роль у пiдтримцi бiологiчного pÍ3HOMamrra лiсiв, тому ix мiсцезростання необхщно включати до перелiкiв ключових територш збереження бiологiчного рiзноманiття.
Параметри бiорiзноманiття старовiковиx лiсовиx угруповань доцiльно використовувати як еталонш при оцiнцi ступеня трансформованост лiсовиx екосистем i виявленш територiй, багатих на природне бiорiзноманiття.
Практичнi заходи 3Í збереження природного бiорiзноманiття лiсiв по-виннi передбачати охоплення у межах територiальниx систем охорони приро-ди всiei сукцесiйноi мозажи лiсовиx угруповань.
Л1тература
1. Александрова В.Д. Динамика растительного покрова: Полевая геоботаника/ Под ред. Лавренко Е.М., Корчагин А.А. - М.-Л.: Наука, 1964, т. III. - С. 300-447.
2. Волков А.Д. Сравнительная оценка экологической роли и биологической специфики коренных и производных лесов северо-запада таежной зоны России// Коренные леса таежной зоны Европы: современное состояние и проблемы сохранения/ Междунар. научно-практич. конф. - Петрозаводск: СДВ-Оптима, 1999. - С. 9-16.
3. Генсирук С.А., Нижник М.С., Копш Л.1. Люи Захщного регюну Украши. - Львiв, 1998. - 407 с.
4. Дегтева С.В. Лиственные леса подзон южной и средней тайги Республики Коми: Ав-тореф. дисс... д-ра биол. наук. - Сыктывкар, 2002. - 37 с.
5. Закон Украши "Про Загальнодержавну програму формування нащонально}.' еколопч-toí мережi Украши на 2000-2015 рр." вщ 21 вер. 2000 р., № 1989-Ш// Урядовий кур'ер. -8 листоп. 2000, № 207. - С. 3-16.
6. Закон Украши "Про еколопчну мережу Украши" вщ 24.06. 2004, № 1864-IV// Законо-давство Украши про екологш. - К.: КНТ, 2005. - С. 53-64.
7. Заугольнова Л.Б., Платонова Е.А. Подходы к определению коренных типов леса// Коренные леса таежной зоны Европы: современное состояние и проблемы сохранения/ Меж-дунар. научно-практ. конф. - Петрозаводск: СДВ-Оптима, 1999. - С. 82-83.
8. Зырянова О.А., Бугаенко Т.Н., Бугаенко Н.Н. К вопросу изучения видового разнообразия коренных лесов криолитозоны Сибири// http://zhurnal.ape.relarn.ru/articles/2002/198.pdf.
9. Конвенция о биологическом разнообразии. UNEP/CBD/SBSTTA/11/1. Биоразнообразие лесов: рассмотрение вопросов, возникающих в связи с осуществлением пункта 19 решения VI/22.// http://www.biodiv.org.
10. Коротков В.Н. Новая парадигма в лесной экологии// Биол. науки. - 1991, № 8. - С. 7-20.
11. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (ботаника, география, почвоведение). - Харьков: Майдан, 2001. - 612 с.
12. Оценка и сохранение биоразнообразия лесного покрова в заповедниках европейской России. - М.: Научный мир, 2000. - 196 с.
13. Словарь понятий и терминов современной фитоценологии. - М.: Наука, 1989. - 214 с.
14. Смирнова О.В. Популяционная организация биоценотического покрова лесных ландшафтов// Успехи совр. биологии. - 1998, т. 118, № 2. - С. 148-165.
15. Смирнова О.В., Ханина Л.Г., Бобровский М.В., Турубанова С.А. Восточно-европейская тайга: современное состояние и генезис// Популяция, сообщество, эволюция. Часть 2. - Казань: ЗАО Новое Издание, 2002. - С. 211-227.
16. Borman F.H., Likens G.E. Pattern and process in forested ecosystem: disturbance, development and steady state based on the Hubbard Brook ecosystem study. - N. Y.: Springer, 1979. - 253 p.
17. Franklin J.F. Structural and functional diversity in temperate forests// Biodiversity. -Washington: Nat. Acad. Press, 1988. - P. 166-175.
18. Indicators for forest biodiversity in Europe: Proposal for terms and definitions. Indicators for monitoring and evaluation of forest biodiversity in Europe (BEAR). Technical Report № 4. - 1998. - 68 p.
19. Lindenmayer D.B., Margules C.R., Botkin D.B. Indicators of biodiversity for ecologically sustainable forest management// Conserv. Biol. - Vol. 14, № 4. - 2000. - P. 941-950.
20. Picket S.T.A., Collins S.L., Armesto J.J. A hierarchical consideration of causes and mechanisms of succession// Vegetatio. - 1987. - Vol. 69, № 1-3. - P. 109-114.
21. Picket S.T.A., White P.S. The ecology of natural disturbance and patch dynamics. - Orlando etc.: Acad. Press, 1985. - 472 p.
22. Smirnova O.V., Zaugol'nova L.B., Istomina I.I., Khanina L.G. Population mosaic cycles in forest ecosystems// Proceedings IAVS Symposium. IAVS. - Uppsala: Opulus Press, 2000. - P. 108-112.
23. Terms and definitions applied in the UN-ECE/FAO Temperate and Boreal Forest Resources Assessment 2000 (TBFRA 2000)// Forest resources of Europe, CIS, North America, Australia, Japan and New Zealand (industrialized temperate/boreal countries). Geneva Timber and Forest Study Papers, No. 17. United Nations. - New York and Geneva, 2000. - P. 385-394.
24. The improved pan-European indicators for sustainable forest management. Proc. of the 4 Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe (MCPFE). Vienna, Austria. 2003// http://www.mcpfe.org/livingforestsummit.
25. The mosaic-cycle concept of ecosystems. - Berlin, Heidelberg, N.Y.: Springer-Verlag, 1991. - 168 p.
26. Wildlife habitats in managed forests the Blue Mountains of Oregon and Washington. -Portland: US Dep. of Agr. and Forest Serv. Agrical. Book N 553, 1979. - 511 p.
УДК 582.263:581.162 Доц. I.Д. Василенко, канд. с.-г. наук -
Бтоцермвський ДА У
ВТОРИННЕ СП1ВВ1ДНОШЕННЯ СТАТ1 У ТОПОЛЬ ТА II ПРОГНОЗУВАННЯ В НАС1НН1 ТА С1ЯНЦЯХ
Наведено ввдомосп щодо диморфiзму насшня i вторинного ствввдношення стат у тополь. Морфолопчш ввдмшносп прогнозованих рiзностатевих аянщв тд-тверджено i'x цвтнням у зршому вщ1.
Ключовi слова: топол^ стать, диморфiзм, прогнозування.
Assoc. prof. I.D. Vasylenko - Bilatserkva state agrarian university Secondary Sex Correlation in Poplars and its Prediction in Seeds and Seedlinqs
The paper gives information on dimorphism of the seeds and on secondary sex correlation in poplars. The morphological differences in the predicted different sex seedlings are proved by their blossoming in elderly age.
Keywords: poplars, sex, dimorphism, prediction.
Проблема спадковост стат у таких дводомних люових порщ, як тополе вивчена недостатньо. Особливо мало висвгглено питания щодо мехашзму тако'' спадковост i пов'язаш з нею сшввщношення чоловiчоi та жiночоi стать
Для визначення такого вторинного сшввщношення необхщно було вияснити, чи юнуе статевий диморфiзм у насшня. Ще рашше привертав до себе увагу той факт, що насшня тополь вiдрiзняеться за кольором, розмiром i формою [1, 2]. Деяю дослщники [3-5] висловили гшотезу про те, що рiзний колiр насшня пов'язаний iз статтю, зумовленою наявшстю шгменлв (антощ-ани, каротини, каротино'ди).
Спостереження i аналiзи зi встановлення диморфiзму насшня тополь почали проводити у 1969-70 рр. у Кременчуцькому лiсгоспзазi тд керiвниц-твом доктора бюлопчних наук Н.В. Старово'' [6]. Вони стали основою i для визначення вторинного сшввщношення статi у видiв роду Populus L.
Дозрiле насшня збирали на деревах (природне запилення) i одночасно на зрiзаних гшках в теплицi (контрольоване запилення) п'яти видiв тополь (P.alba L., P. tremula L. - пiдрiд Leuce; P. niqra L., P. deltoides L., P. pyramidalis Roz. - шдрщ Eupopulus).
