CC BY
35
Yu. Borysenko
CULTURAL AND RECREATIONAL ACTIVITY OF THE UKRAINAN SKANSENS: THE CURRENT STATE AND THE PROSPECTS
The aim of the work is to reveal the main directions of cultural and recreational activities of Ukraine's skansens in accordance with their classification. The main directions of cultural and recreational activities of Ukraine's skansens are singled out and among them: the organization of concert and festival activities, ethno-shows, cultural and artistic activities, staging various theatrical performances and performing master classes. The distinctive feature of them is the form of ownership (public or private). The current state and the main prospects of the cultural and recreational activities of Ukraine's skansens are analysed. The forms of work with the visitors in this type of museum institutions are highlighted and among them: master classes, quests, ethno-shows, theatrical actions, entertaining-cognitive games, festivals, and various cultural events. The main objective of the activities of the mentioned institutions is to preserve and revive folk traditions and incorporate them into the modern cultural context, with elements of the stage display. The scientific novelty of the article is to determine the state and the possible prospects for the further development of skansens in accordance with the specifics of cultural and leisure activities. Skansens of Ukraine are centres of popularization of cultural heritage through attraction of the museum audience to the implementation of cultural and leisure functions of the museum institutions.
The object of the article is the museum institutions of the skansen of Ukraine. The subject is the cultural and leisure activities of skansens at the present stage and in the future.
The objectives of the article are to highlight the main directions of cultural and leisure activities of skansens in Ukraine at the present stage, to classify open-air museums, to find out the forms of work with visitors and outline the prospects for further functioning.
Since the main purpose of the skansen activity in Ukraine is the gathering, preservation and popularization of the cultural heritage, the work of any Ukrainian skansen today, regardless the form of ownership is primarily aimed at the realization of cultural-entertainment or animation directions. It is this direction of the activity of museums in the open air that opens the prospects for their further development; it is the most interesting and meaningful form for working with different categories of visitors.
Consequently, we can identify the main directions of cultural and leisure activities of Ukrainian skansens, among which: the organization of concert and festival activities, ethno shows, cultural and artistic events, the staging of various theatricals and performing workshops.
Key words: classification of skansens; cultural and recreational activities; forms of work with visitors; open-air museum; prospects, skansen; state.
УДК 792/2(477)(045)
Ю. О. Гапчук
СТАНОВЛЕНИЯ, РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН АНТРЕПРИЗНИХ ТЕАТР1В В КУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРС УКРАШИ
У cmammi розглянуто icmopm становления та розвитку антрепризних meampie у культурному пpосmоpi Украгни. Визначено стан дiяльносmi сучасних антрепризних
meampie та проаналгзовано ïx репертуар. Зроблено загальний огляд ролг антрепренер1в у театральному процесг.
Клю^о^^ слова: гсторгя, розвиток, антреприза, антрепренер, вистава, театр, театральнг трупи, сцена, репертуар, п'еса, актор, режисер, театральна форма, театральний продукт, глядач, прем'ера, декоращя, культура.
В умовах сучасно'' театрально'' культури можна спостер^ати с^мкий розвиток антрепризних театрiв Украши. Означен театри зайняли почесне мюце i вже майже шчим не поступаються театрам репертуарним (хоча й антреприза завжди знаходиться в жорсткш конкуренци з iншими формами театрально'1 дiяльностi, намагаеться привабити свого глядача, запропонувавши цiкавi новаторськi режисерськi ще'). Сьогодш антрепризний театр - це не тшьки вистава нових форм, а й окремий спектр проблем для наукового дослщження, зважаючи на практичну вщсутнють висвiтлення в укра'шськш юторюграфи бiльшостi аспектiв розвитку вичизняно'' антрепризи (виняток становлять публшацп Т. Овчаренко, Л. Ахримович, М. Кузьмша, О. Лисюк). Зважаючи на це, обрана проблема е актуальною.
Мета статл - розкрити юторш розвитку та сучасний стан дiяльностi антрепризних театрiв в Укра'ш. Завданнями дослiдження е висвгглити основнi етапи розвитку антрепризних театрiв Украши, з'ясувати тенденци ïx дiяльностi на сучасному етапi та розкрити особливостi роботи антрепренера.
Сьогодш бшьш-менш кожна досвiдчена людина може самотужки визначити поняття «антреприза», яке складаеться з двох частин: «антре», що походить вiд фр. Entrée, тобто вхщ, або вступ та Prise, тобто представлення, або презентащя. Проте варто звернутися до бшьш професшно'' трактовки даного поняття. Отже, антреприза (фр. entreprise, досл. : «пщприемство») - «форма оргашзацп театрально'' справи, у якш приватний пщприемець збирае акторiв для участi в спекта^ (на вiдмiну вiд репертуарного театру з постшною трупою)» [12, с. 8].
Театральне мистецтво Украши школи не стояло на мющ. Мистецтвознавець Олена Лисюк у сво'й науковш працi «Театрально-музичне життя Киева кшця XVIII -першо'' половини XIX ст.» стверджуе, що театральш антрепризи у Киевi з'явилися вже на початку XIX сторiччя, але мали здебшьшого музичний напрямок. Польсью та польсько-украï'нськi трупи поширювали кращi мистецькi твори Заxiдноï' Свропи.
Серед польських антрепринерiв значне мiсце в мистецга та в цiлому в укра'нськш культурi посiли такi дiячi, як О. Лотоцький, що вщкрив антрепризу у Киевi ще у 1803 рощ, та П. Квасшевський, який розпочав свою дiяльнiсть роком тзшше - у 1804 рощ. Але щ антрепризнi трупи не мали власного та обладнаного для проведення вистав примщення, тому презентували сво'' вистави у приватних будинках та тимчасових примщеннях. Вже у 1804 рощ постало питання про будiвництво у Киевi театру, де б могли виступати заï'жджi артисти. Арх^ектором було призначено А. Меленського. За кошти громадян за рж було збудовано Перший Мiський театр. Саме вш i став культурним осередком Киева та центром його культурного життя. Тут презентували сво'' вистави антрепренери А. Змшовський (1816; 1819-1820), С. Малиновський (1819), Я. Камшський (1821), О. Ленкавський (1823; 1826-1829), А. Шитлер (1829-1830). Згадаш антрепризи суттево збагатили культурно-мистецьке життя Киева першо'' половини XIX ст. [6].
Антреприза А. Шитлера, що дiяла у Киевi у 1830-т! роки, продовжувала традицiï А. Змшовськогоу напрямi звернення до укра'нсько'' тематики. Велика увага придiлялася елементам укра'нського народного побуту, включаючи до свого репертуару, наприклад, твори 1вана Котляревського, який сам, до реч^ з 1817 по 1821 роки був директором
Полтавського вiльного театру та вже вщомим драматургом, твори якого показували укра'шською мовою не лише в Укра'1ш, але й за й межами, що поширювало у Сврот значення укра'шсько'1 культури в щлому та сприяло 11 розвитку на батьювщиш. Але все це було тзшше, бо, судячи з бiографiчних довiдок та дослiджень укра'шських мистецтвознавцiв, по-справжньому iм'я I. Котляревського для укра'шського глядача вiдкрив Михайло Щепкш, росiйський актор, що був викуплений письменником з кршацтва. Саме М. Щепкш у сво'ш укра'шсько-росшськш антрепризi, що розпочала свою дiяльнiсть у Киeвi в 1821 рощ, взяв до постановки твори Котляревського «Москаль-чарiвник» та «Наталка Полтавка» (на основi останньо1 видатний укра'шський композитор Микола Лисенко створив вщому оперу) [7].
Повертаючись до А. Шитлера, слiд зазначити той факт, що антрепринер став свого роду новатором у сво'ш справi. Саме вш прославився створенням водночас рiзних акторських пересувних та мобiльних труп, що дозволяло акторам водночас працювати на рiзних сценiчних майданчиках у мютах Украши. Так, скажiмо, протягом 1834 р. частина трупи перебувала на гастролях у Житомира шша частина виступала у Шжиш. Як зазначае Л. Б. Архимовичу робот «Укра'шська класична опера. 1сторичний нарис»: «Репертуар оновлювався вiдповiдно до мюця гастролей» [1, с. 311]. Таю методи роботи спонукали антрепринера шукати все новi та новi тдходи до глядача, експериментуючи з жанрами, формами та темами. Виникав своерщний синтез з драми, комедй, опери, балету, великим попитом користувалися водевш, ям власне i поеднують в собi нескладний сюжет, любовну штригу, кумеднiсть ситуацiй, танцювальнi та тсенш номери. Головним завданням антрепренера було - заробляти грошi на утримання трупи, сплачення оренди, на виготовлення театральних афш, костюмiв, декорацiй та й, наприкшщ кiнцiв, на залучення критиюв та оплату 1м схвальних статей.
У 1856 рощ в Киевi було збудовано Другий Мюький театр на змшу Першому, будiвля якого вже знаходилася у занедбаному стат. В новому театрi також виступали укра'шсью та польсько-укра'шсью антрепризш трупи. Серед антрепринерiв другого театру можна назвати Т. Борковського, М. Милославського, М. Новжова, П. Протасова, М. Кропивницького. Вiдомi росшсью актори також виходили на цю сцену. Серед них М. Ермолова, О. Ленський, М. Савша, С. Яблочкша та шш1
Але окрiм сцешчного майданчика другого мiського театру антрепризш театральш вистави вiдбувалися й у приватних будинках, наприклад, у маетку генеральшi Бршен на Хрещатику, у Ходоловського на Подолi та у будинку генерала Белгородського на Липках.
Театральна антрепризна справа, що набувала розмаху, вимушена була шукати новаторсью тдходи не лише до глядача, щоб задовольняти його глядацький попит, але й до акторiв, режисерiв, сценографiв. Зростала конкуренцiя, оскiльки театральний ринок характеризувався насичешстю. Нажаль, щоб задовольняти «естетичш» смаки рiзних прошаркiв населення, не завжди театральний продукт, тобто вистава, були якюними. Але подiбна конкуренцiя також виступала поштовхом для створення нових шедеврiв та професшного росту всiх учасникiв театрального процесу. При тому розвиток театрального процесу е одним з головних чинниюв (разом з живописом, лггературою, музикою та шшими напрямками мистецтва) культурного пщнесення. Гарна театральна постановка вимагае якюно! лiтературноi основи, цiкавого сцешчного ршення, оригiнальноi музики. Тобто, це щлком творчий процес талановитих митщв, якi i складають мистецький фонд нашо1 культури та сприяють й позитивному розвитку.
М. I. Кузьмш у сво1й роботi «Забутi сторшки музичного життя Киева» зазначае, що «польсько-украшсью антрепризи становили важливу складову музично -театрального мистецтва Киева. Трупи демонстрували значний фаховий рiвень,
рiзноманiтний репертуар, включаючи опери i балети, новi режисерськi та виконавсью рiшення, новi жанри. Це сприяло розвитку укра'нського музично-театрального та оперного мистецтва i мало на нього значний вплив» [3, с. 225].
На початку XX-го столгття в Укра'ш найбiльш вщомою була трупа М. Кропивницького, якою керував М. Садовський, а також трупа П. Саксаганського 1 М. Заньковецько'1. До цих труп приедналися I. Карпенко-Карий, Г. Борисотбська, Л. Лшицька, Ф. Левицький та ш. У такому складi вони 1'здили кра'ною з виставами впродовж 1900-1903 рр. В наслiдок успiшних гастролей у 1907 р. М. Садовський взяв в оренду Тро'цький народний будинок у Киев^ де згодом i заснував перший укра'нський стащонарний театр. На початку XX ст. дiяли також трупи Гайдамаки, О. Суслова,
0. Суходольського тощо [9]. Пщнесення культурно'1 дiяльностi кра'ни залежить вщ полiтичного стану та благополуччя, що мимоволi виражаеться у театральних постановках. У 1917 рощ крашу розхитала револющя, то ж з приходом бшьшовиюв з вщомих причин антреприза не мала можливосп розвиватися i змогла почати вiдновлення кращих традицiй, лише за часiв перебудови та, найбшьше, пiсля розпаду СРСР на етат державно'1 незалежностi Украши.
З огляду на сучасний стан театрально'1 сфери, можемо сказати, що у XXI столгт зберiгаеться мщна мережа державних театрiв, якi залишаються провiдними i не зможуть у ринкових умовах виживати без пщтримки державного фшансування. Але це тема для окремого дослщження.
Повертаючись до нашо'1 розвiдки, варто вказати на те, що вже у 90-х роках минулого столгття мали мюце спроби створення комерщйних репертуарних театрiв, але вони виявилися невдалими. Проте вже довп роки вправно та устшно iснуе Ки'вська академiчна театральна майстерня «Сузiр'я» пiд керiвництвом Олекая Кужельного. Цей перший у нашш кра'ш ангажементний театр розпочав свое юнування у 1988 роцi. Протягом усього перюду його дiяльностi театром керуе Народний артист Украши Олексш Кужельний. Для постановки вистав театрально'1' майстерш запрошувалися як вже вiдомi режисери, так i зовсiм молодо якi тiльки розпочинали свiй творчий шлях. Щодо акторiв, якi виходили на сцену «Сузiр'я», театр може похизуватися такими iменами, як Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський, Лариса Кадочшкова, Ра'1са Недашкiвська, Надiя Батурiна, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Степан Олексенко та iншi [5]. Олексш Кужельний завжди йде назустрiч творчим експериментам, що й дозволило театральнш майстерш довп роки дивувати публшу. У «Сузiр'я» е ще одна перевага перед iншими ангажементними, антрепризними театрами - наявнють декшькох сценiчних майданчикiв, хоч вони ва зовсiм невеликi, а мiкросцена взагалi бiльша,нiж камерна, але це дае змогу грати водночас по декшька вистав.
Переглядаючи ретроспективу створення перших антреприз в Укра'ш, згадаемо, що роком рашше, у квiтнi 1987 року, був започаткований Ки'вський театр «Актор», справжшм батьком якого довгi роки був Валентин Шестопалов. «Для мене театр... - це спосiб самоствердження, реалiзацiя найпотаемнiших творчих мрiй, можливють працевлаштування мо'1'х товаришiв. Ми не зачиняемо дверi нi перед ким», - зазначив на сайтi театру В. Шестопалов [10]. Фундатор у такий споаб сформулював основну творчу щею свого творiння, тобто театру. Тут в центрi - Актор, його творча та людська особистють. Театр багато рокiв надавав свш невеличкий сценiчний майданчик для втшення акторських мрiй та творчих експеримешив вiдомим i не дуже ки'вським акторам: народним артистам Укра'ни Л. Яремчук, В. Алдошину, Л. Руснак,заслуженш артистцi Укра'ни Н. Кудрявцевiй, акторам Н. Касторф, А. Варпаховськш,
1. Калашшковш, М. Жонiну, О. Данильченку, С. Мельнику та шшим.
Свiй творчий шлях театр «Актор» розпочав у примiщеннi кафе «Теремок» виставою за п'есою О. Гельмана «Лавка». Через чотири роки отримав невеличке примщення на Великш Житомирськш у безпосередньому сусiдствi з кшотеатром, але це не завадило створити таю знаковi для театру вистави, як: «Записки божевшьного» за М. Гоголем, «Крик» Т. Вшьямса, «Граемо Стрiндберга» Ф. Дюрренмата, «Птель i Джеррi» У. Гiбсона, «Листи любвi» А. Гернi, «1грашка для мами» А. Никола! та багато шших. Театр постiйно брав участь у театральних фестивалях не лише в УкраЛш. Не дивлячись на те, що театр антрепризний i складно говорити про його репертуар, але в його арсеналi налiчуеться близько десяти вистав. Звiсно, щоб визначитися з датою показу те! або шшо! вистави, треба провести певш перемовини з акторами, узгодити вс питання, але в цьому й полягае принцип антрепризносп. Довп роки в театрi «Актор» вама органiзаторськими питаннями займалася директор Т. С. Родюнова -дружина В. Шестопалова. В 2013 роцi, тсля смертi засновника театру - Валентина Шестопалова, художнiм керiвником було призначено заслуженого артиста Украши 1горя Славшського [10]. Але нещодавно, в 2017 рощ, в театрi пройшла реоргашзащя. Керiвництво змiнилося i на посаду директора та художнього керiвника прийшов молодий i амбiцiйний антрепринер В'ячеслав Жила, який у 2013 рощ створив продюсерське агентство «RBGroup», завдяки якому було поставлено багато устшних антреприз, а саме: «Любов морков» (В. Горянський, О. Сумська), «Легенди Нарни» (реж. Валерiя Демченко), «Два анекдоти на вечерю», «№13», «1стори кохання для дорослих», «Здрастуйте, я ваша тгтонька», «Рiпка», «Монро. Трiумф i агонiя», «Майстер i Маргарита». На сьогодшшнш день антреприза Слави Жили репрезентована десятьма виставами. «Культура - це система певних обмежень, як ти не можеш переступати», - вважае антрепренер (йому 31 рш, закшчив ушверситет iм. Капенка-Карого за спецiальнiстю «Органiзацiя театрально! справи»). Батько Слави - вщомий режисер, актор та громадський дiяч В'ячеслав Миколайович Жила.
У 90-х роках минулого столпгя були спроби створення комерцшних репертуарних театрiв, але вони виявилися невдалими. Проте комерцшш театральш проекти та приватнi театри поодиноко, але створювались. Так виник театр «Браво», яким й дос керуе Любов Титаренко. У 1991 рощ акторка виршила покинути театр росшсько! драми iменi Лесi Украшки та створити власний. Це був перший у Киевi приватний театр. Разом зi сво1ми колегами-акторами з театру Лес Украшки, режисером В. Петровим та художником Н. Рудюк у новоствореному театрi «Браво» було поставлено першу виставу «Вбивчий i неповторний». На початку мало хто вiрив в те, що театр проюнуе такий довгий час, але завдяки обранш репертуарнiй полiтицi (театр вщдае перевагу комедiям та сучаснш драматурги), публiка не оминае його своею увагою [4].
Ще один досить вдалий антрепризний комерцшний театральний проект на початку 90-х роюв минулого столгття також виник у Киев1 Це компашя «Бенюк i Хостiкоев». Першою виставою був «Синьйор з вищого свiту», надалi - «Бша ворона», «Про мишей та людей», «Люкс для незнайомщв». Сво! вистави метри вiтчизняного театру грають на рiзних сценiчних майданчиках Киева, бо свого не мають, а це переважно сцени Нащонального академiчного театру росшсько! драми iм. ЛеЫ Украшки та Ки1вського академiчного нащонального театру оперети [8].
Це приклад того, що в Укра1ш можлива не лише антреприза, яка шукае кожного разу для сво!х вистав сцешчш майданчики, а й справжш антрепризш театри, яю мають навпъ власнi примiщення, певний штат ствробгтниюв, але не мають власно! трупи. Акторiв «наймають», збирають для певно! постановки, запрошують режисера, художника, при необхщносп, композитора, хормейстера, балетмейстера, i - працюють.
Чудовим прикладом тако'1 роботи е вистава театру «Сузiр'я» у постановщ 1горя Славiнського, який, до реч^ з 2008 рокуе штатним режисером Ки'вського театру на Подолу «В Барабанному провулку» за тснями Булата Окуджави. Вистава й дос з успiхом йде не лише у Киев^ але й не менш устшно 1'здить кра'ною та опановуе все новi та новi сценiчнi майданчики. А розпочиналося все дуже просто. Зшшлися однодумцi та друзi - режисер 1гор Славшський, акторське подружжя 1рина Калашнiкова та Сергш Мельник та 'х гарна знайома музикант Катерина Тижнова. Олексш Кужельний надав новостворенш командi примщення для репетицiй i робота розпочалася. Вистава навггь отримала Ки'вську Пектораль. Трохи тзшше, знову у «Сузiр'i» з'явиться ще не одна робота творчого колективу, який не входить офщшно до штату театру. Ще один приклад - вистава «Одесью дачЬ> за творами Михайла Жванецького, яка у постановщ 1горя Славшського побачила свгт у театрi «Актор», де також були задiянi актори 1рина Калашникова, Сергiй Мельник, Станюлав Мельник, Нiна Касторф та шш1
90-тi роки стали переломними не лише для Укра'ни, що здобула незалежнють, але i в культурi кра'ни. Вiдкриваються новi iмена, що рашш радянською владою були приховаш вiд укра'нщв. Наше власне укра'нське мистецтво нiби скинуло кайдани, що сприяло розширенню культурних меж. До того ж i технiчний прогрес не стояв на мющ. Новгтш технологи пiдштовхували театральних митцiв на новi форми самовираження. Прогрес вплинув i на глядача та на його сприйняття. Вже нiкого неможна було здивувати тригодинною виставою, в якш персонажi ходять з кута в кут та промовляють нудш тексти.
Звюно, щоб не бути в програшу, антрепризнi театри шукають все новi i новi засоби дiалогу з публiкою. Вже наприкшщ 90-х театр iменi I. Франка береться за мюзикл «Ех, мушкетери, мушкетери!», компашя «Бенюк i Хоспкоев» ставить рок-оперу «Бiла ворона», режисер А. Жолдак приб^ае до технологш театру абсурду у сво'й виставi-перформенсi «Не боюся сiрого вовка», заманюючи глядача ще й такими зiрковими iменами, як Ада Роговцева та Богдан Ступка [8].
Але майже кожне десятилгття вимагае пошуку все нових i нових форм антрепризно' дiяльностi. Тепер вже рок-операми та мюзиклами шкого не здивуеш. Сьогодш це сво'ми експериментами пщтверджуе нещодавно створений у Киевi Дикий театр, який також щлком можна вщнести до категори антрепризних театрiв. Сам театр позицiонуе себе так: «Нам подобаються люди, що живуть свщомо, шукають себе i мають позищю. Нам подобаються люди, що вимагають вщ життя i оточуючих -бшьшого. Нам подобаються люди, що прагнуть розвиватись. Саме для таких людей ми i створили Дикий театр. Ми незалежш i непокiрнi, iнколи скандальнi, iнколи брутальш, ми часто говоримо про неприемш речi, часто заходимо за межi дозволеного, але таким ми бачимо сучасний живий театр. I чудово, що ви з нами! PS: нашi вистави можуть травмувати та викликати обурення. Не рекомендоваш до перегляду людям з хиткою психшою та дгтям» [2]. Саме щ слова написаш на головнiй сторшщ офiцiйного сайту Дикого театру. Жанри 1х вистав дивують, наприклад: вистава-променад, вистава-трилер, вистава-треш, або просто у жанрi значиться:«про жiнок», «про чоловшв». Однак все одно Дикий театр, у зв'язку iз своею професшною молодiстю (тобто, вiн лише тшьки на початку свого шляху), школи не поступиться тим рiзноманiттям жанрiв антрепризних вистав, яке налiчуе за майже тридцятирiчну iсторiю Театральна академiя «Сузiр'я». Тут були: ода небайдужосп, тессеракт, квартирник-суботник, реальний абсурд, мета гшер реалiстичний трагiстьоб-транс, iмпровiзацiя в стилi джаз, забави з примарами, подорож у чаа, слщчий експеримент, поезоскоп, трагедiя у сташ модерн, полiцейська комедiя, сенситивнi проявлення, варiацii для вiршолюбiв, трагiкомiчне
балансування, емiгрантський мюзикл, нараторiя, любовний брудершафт, хореодрама, комедiя 16+ у ритмi «босанова», i це все окрiм звичайних драм, мелодрам,комедш та трагедiй.
З цього можна зробити висновок, що задля залучення публши «антрепренери» (в даному контекст всi учасники творчого процесу) щуть на такi експерименти i удаються до таких творчих форм, що !х попередники, якi створювали ки!вську антрепризу у минулих сторiччях i уявити собi не могли. Таке рiзноманiття новiтнiх форм суттево збагачуе вiтчизняну культуру.
Та як би там не було, а й бшьшють столичних артистiв залюбки погоджуються брати участь в антрепризних виставах. Певно, що це, для них, не лише можливють заробити фшанси, але й отримати бажану роль, яку, можливо, школи не запропонують у репертуарному театрь Пюля того, як Аду Микола!вну Роговцеву звшьнили з !"! рiдного театру iменi Лесi Укра!нки в антрепризному рус вона стала акторкою номер один, погодившись двадцять роюв тому на пропозицш Романа Вiктюка. I сьогодш на рiзних майданчиках Киева та шших укра!нських мiст Роговцева грае антрепризш вистави, здебiльшого постановником яких е !"! дочка та режисер Катерина Степанкова («Рожевий мют», «Вася мае зателефонувати», «Будьте як вдома», «Схоже на щастя») [12].
В основi класично! театрально! моделi лежить така схема: драматург - режисер -актор - глядач. Саме за таким ланцюгом взаемопов'язаних елементв працюють державш репертуарш театри.
Однак, якщо ми дослщжуемо антрепризм, то в цш схемi не вистачае одше! з дуже значущих ланок, а саме антрепренера, адже вш був, е i буде в антрепризних театрах головним посередником мiж творчим колективом та глядачем.
Т. С. Овчаренко в сво!й статл «Актуальш проблеми менеджменту театрально! культури: забуте мистецтво антрепренерiв» пише: «На початку виникнення професп роль антрепренера виконував драматург чи перший актор (наприклад, в Англй -Д. Гаррк, у Францй - Мольер). В XIX - XX ст. цю роль виконували актори чи режисери (наприклад, Е. Дузе, М. Рейнхардт, М. Сшельников)» [8, с. 148]. Серед антрепринерiв кшця XIX початку XX столпъ авторка називае: Г. О. Виходцева, В. О. Грицая, Г. Й. Деркача, Г. А. Ашкаренко, Д. А. Гайдамаку, М. К. Садовського, П. К. Саксаганського, О. З. Суслова, I. К. Карпенко - Карого.
Вщносно нещодавно юнувала думка, що профеая антрепренера не е актуальною в сучасному театрь Проте це пережиток i стереотип радянських чаав. Сьогодш будь-якому театру потрiбен господар. Антрепризному - талановитий менеджер, репертуарному - художнш керiвник. Будь-який театр без твердо! руки керiвника занепаде. I якщо рашш про все дбала держава, то сьогодш неможна розраховувати на повну !"! тдтримку, а антрепризам взагалi треба бути самодостатшми.
Змшилися часи i виникло нове поняття - театральний продукт, тобто вистава або будь-який шший проект, який можна продати та заробити на ньому, чим i мають займатися професюнальш антрепринери.
На зламi полгтичних систем завжди з'являються новi тенденцй в мистецтвь Якщо за радянсько! доби важко собi уявити антрепризнi, або приватш театри, бо всiм керувала держава, то пщ час перебудови починають виникати невеличю театри-студii, камернi театри, вщкрит сцени. Стали вiдомими iмена таких режисерiв, як Р. Вжтюк, А. Жолдак, С. Жирков, М. Голенко, В. Трощький, якi шукають новi форми, пропонують суспiльству креативш iдеi. З'явилася можливiсть вiльно висловлювати сво! театральнi фантазii, шукати новий пщхщ до глядача - дивувати, епатувати. Але щоб театральний продукт дшшов до глядача, його хтось повинен продати. Потрiбно
виховувати театральних менеджерiв та продюсерiв, такiй справi мають навчати, створювати школи менеджерiв, або навгть iнститути, влаштовувати майстер-класи, запрошувати закордонних фахiвцiв за для обмiну досвщом. Та ця тема мае розглядатися окремо. Завжди в театрах були адмшютратори та розповсюджувачi квиткiв, але новий час та новi форми театрального мистецтва потребують i нових фахiвцiв, якi зараз називаються менеджерами, тобто продавцями. Це окрема профеая. Сьогодш театральний менеджер свого роду нащадок антрепренера, бо над завдання перед ним сто'ть те саме - вигщно продати театральний продукт. Але щоб створити касовий продукт, спочатку треба знайти щкавий лгтературний матерiал, вмовити режисера, залучити та защкавити акторiв, домовитися щодо примщення, знайти та вмовити художника, виготовити яскраву та привабливу рекламу (афш^ банери, флаери, тощо), розкрутити театральний продукт у засобах масово' шформаци), пщ час прокату вистави виршити питання оренди, гонорарiв артистам, загального збору i таке iнше. В репертуарних театрах цим займаеться не одна людина, а цша команда, але адмшютратор чи то навгть заступник директора з комерцшно! дiяльностi здебiльшого не може впливати на вибiр художнiм керiвником лiтературного матерiалу та розподiл ролей. Тому освiченi театральнi менеджери схиляються до антрепризного театру. По -перше, на цьому можна непогано заробляти на вщмшу вщ репертуарного театру, де якють та защкавленють роботи акторiв не залежить вiд заробгтно!' платш, по-друге, завжди можна задовольнити творчi амбщи.
Принципи сучасного антрепризного театру практично шчим не вiдрiзняються вiд тих антреприз, про яю вище вже йшла мова. Серед основних можна виокремити таю:
1. мобшьнють (обмеженiсть декорацiй та ре^зиту, щоб не треба було наймати
вантажiвку для перевезення);
2. мала кшькють акторiв (бажано загальновiдомих);
3. влучний - комедшний або мелодраматичний л^ературний матерiал, який легко б сприймався глядачем;
4. яскрава реклама.
Якщо театр ви'здить у певне мюто, наприклад обласний центр, то гастрольний графж будуеться так, щоб на шляху гастролей можна було з^рати декшька вистав, для цього головним е вмшня менеджера домовлятися з директорами театрiв, клубiв, залучати та зацiкавлювати людей на мюцях.
Таким чином, за результатами дослщження можна констатувати, що основу розвитку сучасно'' антрепризи в Укра'ш поклала дiяльнiсть укра'нських, укра'но -польських та укра'но-росшських театральних антрепризних труп перюду ХVШ-XIX столгть. За радянських часiв антрепризний театр не мав можливосп розвиватися, тому наступна значна хвиля його еволюци в Укра'ш датуеться кiнцем 80-х роюв ХХ ст. та тривае до сьогодш.
В культурному дискура Укра'ни антрепризнi театри зайняли почесне мюце i вже майже шчим не поступаються театрам репертуарним. По-перше, вони самi будують свою репертуарну политику, по-друге, саме антрепризш театри бiльш за все враховують штереси публiки, по-трете, вони дають змогу акторам, режисерам, художникам, композиторам та шшим творчих особистостям реалiзовуватися. Тенденщями дiяльностi антрепризних театрiв на сучасному етат е пошук нових форм театрального висловлювання, жанровi експерименти, застосування новгтшх технологiй для реклами. Однак в сучасному суспiльствi театральне мистецтво переживае жорстку конкуренщю нових форм. Це, нажаль, накладае вщбиток на якють театральних продукпв. Якщо державш театри пiдпорядковуються певним департаментам та мшютерствам, якi, хоча б мЫмально, впливають на формування репертуарно'' полiтики, то антрепризнi театри
- цiлком вiльнi у виборi постанов. Hаслiдком останнього iнодi стаe нехтування естетичними нормами театрального мистецтва.
Hа основi загального огляду юторично!' дiяльностi антрепренерiв в Укра!ш можна стверджувати, що особливють ïx роботи полягаe в створенш якiсного театрального продукту вiд першого кроку (задуму) до останнього - презентаци глядачу. З того приводу якють антрепризних вистав насамперед залежить вщ внyтрiшньоï культури антрепринера, оскшьки вiн обираe собi команду для виготовлення театрального продукту i, таким чином, e обличчям нашо"1 сучасно"1 та майбутньо1 культури.
Список використаноУ лiтератури
1. Архимович Л. Б. Украшська класична опера. Iсторичний нарис / Л. Б. Архимович; загал. ред. B. Довженка. - Kniß : Держ видавництво образотворчого мистецтва i музичнох лггератури, 1957. - 311 с. ; Arkhymovych L. B. Ukrainska klasychna opera. Istorychnyi narys / L. B. Arkhymovych; zahal. red. V. Dovzhenka. - Kyiv : Derzh vydavnytstvo obrazotvorchoho mystetstva i muzychnoi literatury, 1957. - 311 s.
2. Дикий театр: Театр, що провокye [Блектронний ресурс] - Режим доступу : wild-t.com.ua// ; Dykyi teatr: Teatr, shcho provokuie [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu : wild-t.com.ua//
3. ^зьмш M. I. Забут сторшки музичного життя Kиeва / M. I. ^зьмш. - Km^ : Myзична Украша, 1972. - 225 с. ; Kuzmin M. I. Zabuti storinky muzychnoho zhyttia Kyieva / M. I. Kuzmin. - Kyiv : Muzychna Ukraina, 1972. - 225 s.
4. Kиïвський драматичний театр «Браво» iменi Любовi Титаренко рлектронний ресурс] // Перше екскурсшне бюро. - Режим доступу : http://primetour.ua/uk/excursions/theatre/kievskiy-dramaticheskiy-teatr--bravo--imeni-lyubovi-titarenko.html/ ; Kyivskyi dramatychnyi teatr «Bravo» imeni Liubovi Tytarenko [Elektronnyi resurs] // Pershe ekskursiine biuro. - Rezhym dostupu : http://primetour.ua/uk/excursions/theatre/kievskiy-dramaticheskiy-teatr--bravo--imeni-lyubovi-titarenko. html/
5. KM^^^ академiчна майстерня театрального мистецтва «Сyзiр'я» [Eлектронний ресурс] - Режим доступу : suzirja.org.ua//Kiïvskaa kademichna maysternya teatralnogo mistetstva «Suzir'ya» [Yelektronniy resurs] - Rezhim dostupu: suzirja.org.ua//
6. Лисюк О. О. Театрально-музичне життя Kиeва кiнця XVIII - першоï половини XIX ст. : дис. ... канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 / Олена Олепвна Лисюк ; Kиïвський держ. ун-т культури i мистецтв. - KrnE, 1998. - 210 с. ;. Lysiuk O. O. Teatralno-muzychne zhyttia Kyieva kintsia XVIII - pershoi polovyny XIX st. : dys. ... kand. mystetstvoznavstva : spets. 17.00.03 / Olena Olehivna Lysiuk; Kyivskyi derzh. un-t kultury i mystetstv. - Kyiv, 1998. - 210 s.
7. Ыи'лицька B. А. Myзичне життя Kатеринославщини сер. XIX - поч. ХХ ст. : дис. ... канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 / Biкторiя Анатоливна Mirarn^^; Харювська держ. академiя культури. - Харюв., 2000. - 179 с. ; Mitlytska V. A. Muzychne zhyttia Katerynoslavshchyny ser. XIX - poch. KhKh st. : dys. ... kand. mystetstvoznavstva : spets. 17.00.01 / Viktoriia Anatoliivna Mitlytska; Kharkivska derzh. akademiia kultury. -Kharkiv., 2000. - 179 s.
8. Овчаренко Т. С. Актуальш проблеми менеджменту театральноï культури: забуте мистецтво антрепренерiв / Т. С. Овчаренко // Kyльтyрологiчна думка.
- 2011. - № 4. - С. 145-149 ; Ovcharenko T. S. Aktualni problemy menedzhmentu teatralnoi kultury: zabute mystetstvo antrepreneriv / T. S. Ovcharenko // Kulturolohichna dumka. -2011. - № 4. - S. 145-149.
9. Рибалко П. С. ^льтура в Украт на початку XX ст. [Нлектронний ресурс] // Рибалко П. С. Iсторiя Украши (частина друга) / П. С. Рибалко. - Режим доступу :
http://readbookz.com/book/201/7695.html ; Rybalko P. S. Kultura v Ukraini na pochatku XX st. [Elektronnyi resurs] // Rybalko P. S. Istoriia Ukrainy (chastyna druha) / P. S. Rybalko. -Rezhym dostupu : http://readbookz.com/book/201/7695.html
10. Театр актор [Електронний ресурс]. - Режим доступу: teatr-aktor.kiev.ua/ ; Teatr aktor [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: teatr-aktor.kiev.ua/
11. Толковый словарь Даля онлайн [Электронный ресурс] - Режим доступа : http://slovardalja.net//; Tolkovyy slovar Dalya onlayn [Elektronnyy resurs] - Rezhim dostupa : http://slovardalja.net/
12. Энциклопедический словарь юного литературоведа / сост. М. Е. Аспиз. -Москва : Педагогика, 1988. - 416 с. ; Entsiklopedicheskiy slovar yunogo literaturoveda / sost. M. Ye. Aspiz. - Moskva : Pedagogika, 1988. - 416 s.
Стаття надшшла до редакци 04.10.2017
Yu. Gapchuk
INCIPIENCE, DEVELOPMENT AND THE CURRENT STATE OF THE COMBINATION THEATRE COMPANIES IN THE CULTURAL DISCOURSE
OF UKRAINE
In the conditions of modern theatre culture one can observe the rapid development of the combination theatre companies of Ukraine. The mentioned theatres took their place of honour and, by no aspects, concede to repertoire theatres (although the entreprise is always in a fierce competition with other forms of theatrical activity; it tries to attract its viewer, offering interesting and innovative ideas of directors).
Nowadays, the combination theatre company is not only the appearance of new forms, but it is also a separate spectrum of problems for scientific research, due to the lack of practical coverage of most aspects of national entreprise development in the Ukrainian historiography. All these aspects determine the actuality of this problem, and hence, at the same time, the relevance of this article.
The article deals with the history of the formation and development of the combination theatre companies in the cultural space of Ukraine. The state of activity of modern combination theatre companies and their repertoire are analysed. A general review of the role of entrepreneurs in the theatrical process is made as well.
The main stages of the development of the combination theatre companies of Ukraine are highlighted, trends of their activity at the present stage are clarified and the features of the entrepreneur's work are revealed.
Being based on the analysis performed, it was found that in the cultural discourse of Ukraine, the combination theatre companies took their place of honour and by no aspects concede to repertoire theatres. First, they build their repertoire policy themselves, second -combination theatre companies take into account the interest of audience above all. And third, they allow actors, directors, artists, composers and other creative individuals to be realized.
It is highlighted, that the tendency of activity of combination theatre companies at the present stage is to find new forms of theatrical expression, genre experiments, and the use of new technologies for advertising. However, in contemporary society, theatrical art is experiencing fierce competition of new forms. This, unfortunately, affects the quality of theatrical products.
Being based on a general overview of the historical activity of entrepreneurs in
Ukraine, it can be argued that the peculiarity of their work is to create a high-quality theatrical product from the first step (plan) to the last one - the presentation to the viewer.
The article highlights the fact that the quality of such performances primarily depends on the internal culture of an entrepreneur, since he chooses a team for producing a theatrical product and, thus, is the face of contemporary andfuture culture in Ukraine.
Key words: actor, audience, combination theatre company, culture, development, director, entrepreneur, entreprise, performance, history, repertoire, theatrical product.
УДК 785.11(477)
О. Г. Гриценко
КАНТАТА ВАЛЕР1Я АНТОНЮКА «ЧОТИРИ В1РШ1 ДЛЯ СОПРАНО ТА СИМФОНИЧНОГО ОРКЕСТРУ НА СЛОВА ВАСИЛЯ СТУСА» В КОНТЕКСТЕ РОЗВИТКУ ВОКАЛЬНО-СИМФОН1ЧНОГО ЦИКЛУ
У cmammi з 'ясоваш принципи цикл1заци як фундаментальног основи художнього мислення в сучаснт украгнськт музищ. До^джено принципи реалiзацiг вокально-симфотчного циклу в музищ сучасного украгнського композитора ХХ1 ст. Валерiя Антонюка на вiршi поета-ш^тдесятника Василя Стуса. У ходi вивчення музичного матерiалу та ЫтерпретацИ Кантати В. Антонюка «Чотири вiршi для сопрано та симфотчного оркестру на слова В. Стуса», було виявлено закономiрностi, що передбачають запрограмований збш рецептивного слухацького й ттенцюнального композиторського та виконавського векторiв. Виникае той особливий тип ттеграци музичног форми - музичне циклоутворення, що не зводиться лише до послiдовностi частин, а тби надбудовуеться над ними реально чи вiртуально, через логту або рецепцю. Аналiзуючи Канату В. Антонюка «Чотири вiршi для сопрано та симфотчного оркестру на слова В. Стуса», обрано за основу гг ци^чтсть як певну низку гтеркомуткативних подт, полыог мiж частинами i цшим, пам'ятаючи, що художня ци^зация здтснюеться в «термтах мови» певного виду мистецтва, у даному випадку - музики. Категори камерностi й циклiчностi визначають суттсть виконавськог ттерпретацп вокальних ци^в. Остання можлива лише за умов осягання композиторського задуму. Виконавц ж мають подумки подолати частину шляху композитора й поета, зануритися в атмосферу гхньог епохи, свтогляду й естетичних спрямувань. До^дження Кантати iз точки зору закономiрностей циклоутворення мае пряме вiдношення до проблем репертуару сучасного концертно-камерного виконавства, формування якого взаемопов 'язане з новими слухацькими установками. Вокально-симфошчний цикл як велика форма камерно-вокального музикування е своерiдним узагальненням виконавського досвiду. Специфта проявiв речитативности декламацiйностi та оповiдальностi у дант Кантатi розкриваеться на рiвнi жанрово-стильових комплекЫв конкретних поетичних творiв В. Стуса, що зумовлюе програмтсть та iдейну спрямоватсть твору, його особливе м^це в композиторському доробку В. Антонюка та украшськт музищ.
Ключовi слова: вокально-симфонiчний цикл, виконавщ, диригент, камерно-вокальна музика, композитор, поет.
У композиторськш практищ юторично складались i розвивалися музичш цикли рiзних титв - вокальш й шструментальш, камерш й симфошчш, сюггш й концертш
