CC BY
36
дозвшля" - С. 297-299
9. Форма // Словник укршнсько! мови : в 11-ти т. — Кшв : Наукова думка, 1979. -Т. 10. - С. 617.
10. Функщя // Словник украшсько'1 мови : в 11-ти т. - Кшв : Наукова думка, 1979. - Т. 10.- С. 653.
Стаття надшшла до редакцп 18.03.2015
L. О. Gonchar
FUNCTIONAL REFERRALS CULTURAL AND ENTERTAINMENT ACTIVITIES OF NATIONAL RESTAURANTS
The article studies and analyzes cultural and entertainment activities of modern Ukraine restaurants. Main tasks are outlined. Defined the role and the basic meaning of "function" and "form" for the entertainment of restaurants.
Specified functions of leisure programs in restaurants such as informative, communicative, recreation (relaxation), interactive, social, valuable, epistemological (cognitive), creative. Determined range of influence of each function to the customer satisfaction by restaurant services.
The important element of the organization of cultural and entertainment programs in restaurants is correct selection of animations according to holidays, seasons, fashion trends, contingent of guests. We consider and investigated forms of modern entertainment programs in Ukrainian restaurants. Justified principles on which it is based.
Key words: cultural and entertainment activities, a restaurant, leisure, function, form, principle, entertainment programs.
УДК 792(477.64-2)» 1849/1943 »(045) О. О. Демщко
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ШВНШНОГО ПРИАЗОВ'Я: БЕРДЯНСЬКИЙ ТЕАТР (XIX - ПЕРША ПОЛОВИНА XX СТ.)
Статтю присвячено становлению та розвитку бердянського театру у XIX -першт половит XX ст. Висвтлено особливост1 репертуару, благодтног д1яльност1 трупи та визначено найбшьш характерн проблеми театру. Значну увагу придшено творчим пошукам акторського колективу та гастролюючи трупам. Розкрито роль бердянського театру в громадському та культурному житт1 населення регюну.
Клю^о^^ слова: Бердянський театр, Швтчне Приазов'я, культурно-мистецький простгр, афша, репертуар.
Вивчення репональних традицш театрального мистецтва е одшею з актуальних проблем сучасного украшського мистецтвознавства. В останш десятил^я активiзувалася потреба поглиблених, докладних дослщжень мистецьких процеав рк. акт ких х простору окремих репошв Украши. Основною причиною подiбного штересу слщ вважати визнання високого статусу мистецьких явищ регионального мистецтва поряд з культурними реалiями столичних центрiв. Внаслщок цього важливе мюце посщае дослщження внеску, культурно-мистецьких надбань окремих репошв у загальнонащональну культурну скарбницю.
Розвиток громадських та сощально-культурних процеав на сучасному етат
неможливий без урахування та використання юторико-культурно! спадщини. Незважаючи на значну кiлькiсть розвiдок у цш галузi актуальною залишаеться проблема вивчення культурно-мистецького простору Швшчного Приазов'я, важливого промислово-аграрного центру Украши, аналiз специфiки розвитку якого е необхщною передумовою для вiдтворення цшсно! картини культуротворчих процеав XXI ст.
Важливе значення для формування культурно-мистецького простору Швшчного Приазов'я мало вiдкриття i дiяльнiсть Бердянського театру. Вiдсутнiсть комплексних узагальнюючих праць з окреслено! теми обумовлюе актуальнiсть та необхiднiсть дослщження.
Мета статтi - дослiдити дiяльнiсть Бердянського театру в контекстi розвитку театрального мистецтва Швшчного Приазов'я у XIX - першш половинi XX ст.
Вивченню становлення та розвитку театрального мистецтва Бердянська присвячена невелика кшьюсть наукових та краезнавчих розвiдок В. Константшово! [1; 2], I. Лимана [2], В. Михайличенка [3]. У вказаних працях висв^лено загальш особливостi театрально! культури мюта.
Будiвля мiського театру Бердянська до цих тр вважаеться однiею з кращих архiтектурних споруд мюта. Зведена вона була в першш половиш XIX ст. на кошти мiського голови Н. Кобозева.
Бшьше двадцяти публiкацiй «Одеського Вюника» iнформують про розвиток театрально! справи в Бердянську. Так, у липш 1845 р. «Одеський вiсник» писав, що в мiстi, нарешт!, з'явився театр з дуже порядною росшською трупою [2].
Офiцiйне вiдкриття театру вщбулося 24 квiтня 1849 р., про яке городяни могли тшьки мрiяти. Губернська газета «Одеський вюник» за 1849 р. повiдомляла, що: «... вама шановний старожил Бердянська мюький голова i 1-! гшьди купець Микола Степанович Кобозев, готовий на всшяю пожертви для тдтримки всього доброго дiла в жилому ним мсп, побудував двоповерховий з випалено! цегли будинок з особливою метою: перше припущення його (житловий будинок для амЧ) не вщбулося i вiн вирiшив переобладнати цей будинок в театр» [3, с. 163].
За красою й багатством оформлення бердянський театр був одним з кращих не тшьки в Тавршськш губернп. Його порiвнювали то з Одеським оперним, то з Великим театром у Москва Це був двоповерховий будинок, верх якого вшчали залiзний дах, скульптурш групи та iншi лiпнi прикраси.
У 1862 р. газета «Одеський вюник» опублiкувала опис зовшшнього i внутрiшнього оздоблення Зимового театру: «Новий театр перевершив очшування багатьох, хоча вони заздалегiдь знали, що пан Кобозев затсяв каттальну споруду. «Внутрiшне оздоблення театру представляють: два яруси лож числом 37, крюла, партер i галерея, де пристосований Бердянський мский театр буфет. Замють лампи театр висвiтлюеться
фото 1з експ°зицыБердянського саморобними канделябрами у середиш та краезнавчого музею гр
рк. акт по сторонам. Театр розташований
майже в центрi мiста; передня сторона будiвлi видаеться дещо монументальною, хоча й
позбавлена усшяких архггектурних прикрас; але вона тим i привабливiша, що звернена
на головну i широку естраду, яка утворюе велику будiвлю крамниць i вхщ з яко! в театр
легкий i зручний» [4, с. 47].
У день вiдкриття Зимового театру на його тдмостках трупа акторiв пiд керiвництвом режисера Горського грала три водевшг «Новички в любви», «Граф
литограф» i «Дочь русского актера». Театр був заповнений глядачами. У прес зазначалося, що «театр може вмiстити в собi бiльше 400 глядачiв, хоча на першш виставi 1х, ймовiрно, було бшьше. Збiр простягався до 325 руб. сер.». Виступ ансамблю трупи та оркестру театру виявився доволi слабким [4, с. 48]. Кореспондент газети пов'язував це з роботою першого орендатора театру i пщкреслював, що «мж iншим ми порадили б пану 1жорському звернути особливу увагу як на склад трупи, так i на придбання кращого оркестру. 1накше може трапитися, що антрепренерство пана 1жорського закiнчиться сумною катастрофою...» [4, с. 49].
У другий театральний сезон завдяки дiяльностi нового антрепренера пана Маркова театральна справа значно покращилася. Крiм вистав, в театрi давалися i маскарадш бали. У театрi почав працювати професiйний оркестр. Найбiльше вразила мешканщв мiста п'еса «Развод и свадьба Иоселя Коловоротки». Вона була написана К. Смiрновим, найкращим актором трупи, i стала справжнiм «знiмком з дшсносп», була заснована на реальнш ситуацп з життя Бердянська, чим викликала неабиякий штерес у глядачiв [4, с. 66]. Одеський кореспондент В. Сершов залишив цiкавi вщомосп про театральний колектив Бердянську та пршждж1 трупи друго! половини XIX ст.: «...трупа акторiв пiд управлшням пана Маркова мае декiлька чудових персонаж1в, вона ставила вистави на нашому маленькому, але досить зручному театр^ i доставляла багато задоволення. Особливо вс цiкавилися грою тепершнього улюбленця Одесько! публiки, актора Зверева. Театр майже завжди був повний. Потсм була також, хоча на короткий час, трупа чудових артиспв-акроба^в тд управлiнням Мiлотi i Сабека; вона дала тшьки кiлька вистав. Восени була i трупа рк. акт ки. Нарешт у жовтш був тут про1здом вiдомий i в Одесi Морiц Гешелес i дав декiлька сво1х оптичних вистав, але вони, здаеться, не вам сподобалися» [5, с. 246].
Збереглися аф^ театру друго! половини XIX ст., яю свiдчать про активну благодшну дiяльнiсть акторiв-любителiв. Першу виставу з благодшною метою поставила талановита актриса М. Плетнева. А 29 грудня 1862 р. в Бердянську було проведено вже другий благодшний спектакль. Як повщомляв кореспондент «Одеського вюника»: «1х мета була благородна -допомогти бiдним, i в цьому вiдношеннi мета 1х, бшьш-менш, досягнута, не дивлячись на байдуж1сть бердянсько! публiки, причиною чого стала, на переконання декого, дорожнеча щн, призначених аматорами» [4, с. 59]. 19 лютого 1872 р. за шщативою нового антрепренера трупи пана Александрова, було поставлено спектакль з благодшною метою - заснування при бердянськш пмназп стипендп для одного з селян, що вийшов з кршацтва. Мешканцi мiста доволi спiвчутливо вiднеслись до подiбного заходу, театр був переповнений, виручили 300 руб. [4, с. 249]. 11 березня 1873 р. у мюькому театрi було проведено благодшний л^ературно-музичний вечiр на користь недостатшх учшв пмназп. Отримано рк. акт збору 420 р. 15 к., А чистого залишку (витрати 57 р. 36 к.) - 362 р. 79 коп. [4, с. 280]. 15 жовтня 1875 р. вщбувся благодшний концерт на користь ам'1 Герцеговинцев, яю постраждали вщ
W
Вг ПоигдЪльгшп. 13" 1юл 1881 года
цп вухт пбатиш
СПЕКТАКЛЬ
iv hju) шктимшп лшп шеи! iimmI шсии
ЗЛОБА ДНЯ
Драм n 1-п itfcrilm соч. В. UortxHB» Д«0ст*)юш1В лаць:
Гр*ioj iC Пимт* Г| шдвщсвг............Г. И. «»лшинспв
Лвдм-ш Ниолевна. zcue его ............Е. Н. Гаханеяа.
Кдсва 1 paioptcBaa. пт дои..............Е А. Игнатьева
£п>ръ Грюрют, гхт. 'нв-ь............М Л. МвлишевсвШ
Петр-ь АвдЬ1Ь«чь Хлопонивч,..............А Н. Нпжеавхнвъ
Ат}»*спг. Бвряддовпв. жеяа его............Е Л Подаигяая
CepiM Петроьвчт. Хдопоияьт..............А- U. 'Гвпочюип.
ь Ос н поет. ............Л В. Первом..
........................Е В. Фкер-ь-Форч.
..К. II. Остро&свая ..К. П. IIojuiicBifl ..С. В. КпрчсвсвЛ . .К. N.
Сава, горвячвая грвдвщевыхъ ....
□ стръ. гдугв в* ю< таяяяцЪ.....
Barrjiit с-пга Грвдвтегыхъ......
Оепманты tuen.
ПРОСТУШКА «ВОСПИТАННАЯ
Водевядь въ одр.ож-ь д*Йгтв!п. Д*Йгтв}ющ(а лица:
Дормсй Нгвятпч-ь Еарваухов-ъ............Б. П. Подяяея1й
Coav« IleaJoBHi к ска его................М. В. Когтыдева
Огм. и«троявчъ Каравухоаъ............Г. И. Лсааяяогь
О в лиши ею исая ........................Е. Л. Ь'арбчря
Kat-д«. даов'родгиО С рать ев..............И. И. Гвопоновт
CtiUbuux ii.r I j их.....................С. В. ЕарчсягяЦ
Слуг:.............................К. N.
НАЧАЛО ВЪ 7", ЧАСОВЪ ВЕЧЕРА.
ВЫ W14AM I.: Лежи яггервыя Gpjfi . Бедв Этажъ i руб., ар» 4 р>'< ; К]>селв 1-го рада 2 р.. З го в 3-1в 1 р. 30 я. Оетальмыа 1 руб.. Uaptepi. 00 воп. (Для гяянашве О
ь tu л.) Гвллсрея 30 я Балеты »иблвговреаеимо
иоду4ai 1- у Л О. Зогрвег вг доя« Карбуря. JPyJ fwiirai-i • '■Jg&k
Програма вистави в Бердянському meampi на користь недостатнм учениць жшочоНнародно'1 школи. 13. 07. 1881. Фото b фонду Бердянського краезнавчого музею
вiйни. Зберiгся список акторiв-любителiв, що брали участь у вистава М. Пайкос, А. Решетшова, О. Максутова, Е. Бонне, Х. Дуранте, Л. Кортман, I. Бондаренко, А. Гейциг, I Петров, Я. Дарш [6]. 18 листопада 1875 р. вщбулася чергова любительська вистава з благодшною метою - допомогти однш нещаснш ам% яка, втративши свого годувальника, впала в безвихщне становище. Йшла комедiя В. Дьяченко «Не первый и не последний» i водевшь барона Корфа «Белая камелия» [4, с. 339]. 13 липня 1881 р. на користь недостатшх учениць жшочо! народно! школи було поставлено спектакль «Злоба дня» [7]. Благодшна дiяльнiсть бердянських театралiв була не тiльки прикладом громадсько! активностi та сощально! творчостi, але й сприяла покращенню свого авторитету та створенню власного iмiджу. Однак сума з усього збору тсля благодшних спектаклiв не завжди була реалiзована за призначенням. Зовсiм незначна частина надходила бщним, а решта витрачалася на влаштування аматорських репетицш, музику, декорацп та iншi театральш аксесуари [8, с. 199].
Роботу театру було побудовано на громадських засадах. Зарплатню отримували дуже рвдко. Звичайш вистави не збирали i третьо! частини тих грошей, як приносили благодiйнi спектаклi. Усi прибутки використовували на декорацп, костюми, бутафор^ тощо. Лише у виняткових випадках давали акторам матерiальну допомогу. У 1876 р. бердянський кореспондент «Одеського вюника» писав: «Ставлення нашого суспшьства до мiсцевого театру бiльш шж байдуже. Найбiльший збiр дае сто-твтораста рублiв, а звичайний - п'ятдесят-шютдесят рублiв. У театрi можна бачити тшьки людей службовцiв, тобто таких, яю несуть в театр чи не останнш рубль, негоцiанти та iншi багатi люди його не вщвщують» [8, с. 18]. Г. РЫер^ одеський кореспондент, зазначав, що «шдиферентне ставлення мiсцевого суспiльства до пращвниюв храму Мельпомени дiйшло до того, що на останнш спектакль тутешньо! трупи шхто не з'явився; театр був порожнш» [8, с. 167].
Протягом усього часу юнування мюького театру його пiдмостки використовувалися для гастролей зшжджих театральних труп артиспв, мiсцевих аматорiв-театралiв. «... Не беремося поки викладати свою думку про гру артиспв, -пише все той же «Одеський вюник», - скажiмо однак смiливо, що театр сьогодш не примха для Бердянська... служить одною з ознак майбутнього розвитку його.» [3, с. 164]. Водночас мешканщ мюта не завжди цшували виступи пршжджих знаменитостей. Так, незважаючи на пршзд видатного актора Санкт-Петербурзького 1мператорського театру Н. Мшославського, театр вiдвiдувала малочисельна публша, бiльшiсть вiддавала перевагу кав'ярням та картам [8, с. 30]. З часом смаки бердянсько! публши змшилися, i все бiльше мешканцiв мюта чекали при'1'зду знаменитих акторiв 1мператорського театру. Але наприкiнцi XIX ст. у Бердянську з'явився новий вид шахрайства: пршжджали, два-три бездарних актора, друкували привабливу афшу, при цьому неодмшно жирним шрифтом звертали увагу на те, що концерт або вистава вщбудеться за участю вщомого артиста 1мператорського театру, i незважаючи на економ^ та скупiсть багатьох городян, вони завжди постшали подивитися на знаменитють. Однак на сцеш вони бачили таку неповторно-артистичну гру, яку можна було зустр^и тшьки на ярмарковому балагаш [8, с. 198].
З жовтня 1873 р. по травень 1874 р. мюька управа здавала Зимовий театр утримувачу росшсько! драматично! трупи акторовi Павлу Полторацькому. Трупа складалася з двадцяти одного актора [3, с. 164].
Якщо спочатку справами театру займалися мiсцевi дiячi, то тзшше турбота про влаштування як театрiв, так i бiблiотек, музе'1'в - «та шших подiбного роду загальнокорисних установ» спецiально обумовлювалась як один iз предметiв вiдома мiського громадського управлшня Мiськими положеннями i 1870, i 1892 р. [1, с. 349].
Бердянський мюький голова Костянтин Пантелеймонович Константiнов перевiв у власнiсть мiста театр, побудований попередшм мiським головою купцем Н. Кобозева. «Одеський вiсник» повiдомляв у зв'язку з цим у 1873 р, що за пропозищею мюького голови на ремонт придбаного у приватно! особи за борги театрального будинку було асигновано 2 000 рублiв [4, с. 288].
Кореспонденщя «Одеського вюника» за 17 червня 1882 р. мютила невелику характеристику культурного життя мiста, де зазначалося, що «Театр, за вщсутшстю трупи, пустий; морський, або, точшше, приморський бульвар i сквер, через вiдсутнiсть музики, рщко вiдвiдуеться публiкою» [1, с. 350].
Разом з тим завдяки спостереженням Райнера Лшднера нам стало вщомо, що у сшьськш мiсцевостi Бердянська переважали пересувш театральнi трупи, мюто переживало процес професiоналiзацii, комерцiалiзацii та обуржуазнення театру. Ознаками перерахованих явищ були державне i приватне фшансування зведення цих культурних закладiв, договiрне врегулювання вiдносин мiж мiстом i пiдприемцем у сферi театру, вщкриття останнього для широких мiських кш завдяки визначеним у договорах цшам на вхiднi квитки, створення простору спшкування поза глядацькою залою завдяки робот ресторанiв та облаштуванню фойе в театральних будiвлях [1, с. 350].
Згщно з вiдомостями програм та афш 1882 - 1883 рр. на сцеш бердянського театру йшли наступш вистави: «Женитьба Белугина», «Неутешная вдова» [9], «Злоба дня», «Простушка и воспитанная» [7], «Современная Барышня», «Камердинеръ Франтъ»[10], «Светские ширмы», «Бедовая бабушка» [11]. Серед акторiв найбшьш часто грали: Г. Ольшанський, С. Полянська, А. Нелюбов, В. Полянський, К. Островська, В. Апостолов, С. Попова, С. 1гнатьева, Г. Габрiелi, В. Апостолов [9; 10].
Новий театральний сезон 1887 р. розпочався з проблем, знову пов'язаних з публшою. Вистави в театрi почалися 20 жовтня; публша байдуже ставилася до театру, спекта^ декшька раз не вщбувалися у зв'язку з нестачею зборiв [8, с. 249].
Антрепренери i артисти доволi часто скаржилися на поганi збори, на байдужють публiки до театру, на охолодження до мистецтва. Але за свщченням сучасника тих подш причина охолодження та байдужосп бердянсько! публiки була пов'язана з безпосередшми працiвниками храму Мельпомени. Як зазначав бердянський кореспондент в «Одеському вюнику» за 1889 р.: «театр в бшьшосп випадкiв представляе авгiевi стайш, в яких пануе розбещенiсть, бруд i повна вiдсутнiсть серйозного ставлення до справи. Дрiбнi провiнцiальнi сцени наповнюють собою люди не тшьки рiзних племен, станiв, але й рiзний непотрiб, покидьки суспiльства; вигнаш, виключенi з рiзних верств суспшьства шукають собi притулок на сцеш. Тип дрiбного провiнцiального актора завжди рельефно видiляеться серед iнших громадських титв. Червоний нiс, який свщчить про нахили до сильних узливань, дiрявi чоботи, рване пальто, засалений кашкет, голена, але колюча фiзiономiя - ось вщмшш риси цього типу. С звичайно, винятки, але вони, на жаль, рщкюш» [8, с. 276]. Незважаючи на таку песимютичну картину далi кореспондент зауважуе, що з початком нового театрального сезону Бердянськ знаходиться в бшьш кращих умовах: «у нас гостюе досить порядна трупа тд управлшням пана Мiхайлова-Муравйова. Принаймш, з 4 - 5 вистав одна завжди бувае вдалою за виконанням. Втшае, що на сцеш з'явилися побутовi росшсью п'еси, тодi як в попередш роки нас пригощали або французькими мелодрамами, або убивчими п'есами подiбно до «Розбшника Гаркушi» або «Розбшника Чуркiна» i т. iн. З артиспв заслуговують належно! похвали паш Неверова, актори Вишневський та Караулов. Трупа мае хорошi збори» [8, с. 276].
Кореспондент журналу «Артист», одного з найбшьш проввдних видань
театрально! перюдики останньо! третини XIX ст. в Росшськш iмперп, повiдомляв: «Справи тутешнього театру йдуть досить задовшьно. Ось перелш, нових п'ес, що пройшли на бердянськш сценi: «Безумный брат», «В неравной борьбе» «Честь» «В среде тупых людей», «Папашины дочки», «Солдат мадагаскарской королевы «Горемыка скиталец». Актори Бердянська грають на артшьних засадах, режисер трупи - пан Гончаров, розпорядник - пан Кубалов. Слщ вщдати належну справедливють режисеровi тутешньо! трупи за його енерпю i працю, поставити справу з невеликими силами артиспв так, що кожен спектакль дивляться iз задоволенням. У наявному складi трупи: панi Кольцова, Пальмша, Волинська, Волчец, Гончарова, Славська i Волкова; панове Гончаров, Кубалов, Дьяконов (артист московського Малого театру), Фабiанський, Бунш, Воронiн, Гавриленко, i Донцов» [12]. У березнi 1894 р. на сторшках журналу «Артист» повщомлялося, що «фiнансування театру в Бердянську i турботи з оренди повшстю взяв на себе колишнш режисер театру пан Кубалов» [13].
У лисп iз Бердянську викладач чоловiчоi пмназп В. Шумi згадуе, що «у пмназп гiмнастичнi зали влпку перетворюеться на театр для учшвських вистав, якi вельми охоче вщвщуе публiка. Крiм того, е два мюьких театри: один - зимовий в мсп, iнший -лггнш в саду, що знаходиться за версту вщ мiста» [14, с. 363].
Ид час громадянсько! вшни в Бердянську побував вщомий письменник В. Катаев. I в перший же вечiр вiн вщправився в театр. Згодом у свош книзi «Кладовище в Скулянах» вш напише: «Провiв у Бердянську два дш: був у театрi; грали актори вщносно погано. На другий день був у мюькому саду. Там грала наша полкова музика. Народу i штел^ентно! публiки - маса!» [3, с. 164].
Голова Бердянського музично-драматичного гуртка любителiв Р. Рогов у своему лисп вщ 1904 р. пропонував поставити ряд спектакшв, з благодiйною метою, збори з яких пщуть на користь постраждалим у вiйнi на Далекому Сходi [15]. На початку XX ст. благодшна дiяльнiсть була спрямована на допомогу хворим та бщним, а з початком Першо! свпово! вiйни всi пожертви, зiбранi пщ час вистав у той час, йшли на допомогу постраждалим вщ вiйськових дiй. Участь в подiбних спектаклях приймали як любителi, так i професiонали. Так, члени фiзико-медичного суспiльства поставили
виставу на користь хворих туберкульозом [16].
У 1905-1907 рр. А. Гурський взяв в оренду i облаштував у Бердянську названий його iм'ям сад, де побудував дерев'яний театр з партером пщ дахом. У 1914 р в цьому театрi виступав джазовий оркестр пщ керiвництвом Л. Утьосова.
Станом на середину 1911 р. у мсп дiяли 2 театри: зимовий мюький та лiтнiй приватний (Гурського). Обидва театри мали електрику [2].
У 1915 р. на сцеш зимового мюького театру йшли наступи! спектакш: драма «Мать будущих», спектакль-шутка «И ночь, и луна, и любовь», «Свадьба» [17], комедiя-шутка «Как они бросили курить», мшатюра «Рыцарь индустрии», «Простушка и воспитанная» [18], «Сердце мужчины» [19]. На сцеш лпнього театру було поставлено «Мисс Гоббс» i «Концертное отделение» [20]. 75 % зароблених коштв вщ проведення спектакшв
Члени фiзико-медичного суспыьства теля вистави на користь хворих туберкульозом Фото 1з експозици Бердянського краезнавчого музею
вiдправляли на обладнання Мюьких лазаретiв для поранених во'1шв [18; 19].
У першi роки Радянсько'1 влади в Зимовому театрi, перейменованому в 1924 р. в театр iм. В. Ленша, проводились загальномiськi та районнi заходи. 26 серпня 1931 р. на сцеш виступав Л. Рубшштейн [3, с. 164].
Мюький театр прикрашав Бердянськ до Друго'1 свпово! вшни, але в 1943 р. при вщстут гiтлерiвцi його спалили, як знищили i багато iнших юторичних будiвель Приазов'я.
Таким чином, творче становлення бердянського театру розпочалося у першш половиш XIX ст., коли була побудована розюшна будiвля театру. Протягом XIX ст. особливостями формування театрального мистецтва мюта стали: слабка тдготовка театральних колективiв, низький рiвень зацiкавленостi та вiдвiдуваностi театру. Разом з тим театральш працiвники проводили широку благодiйну дiяльнiсть у рiзних напрямках. На початку XX ст. розширюються репертуар, вiдкриваеться лiтнiй театр, що сприяло розвитку театрального мистецтва в мсп та регiонi в цшому.
Список використано1 л1тератури
1. Константшова В. М. Урбанiзацiя: твденноукрашський вимiр (1861 - 1904 роки) / В. М. Константшова. - Запорiжжя : АА Тандем, 2010. - 596 с.
2. Константинова В. Бердянск: история театров [Електронний ресурс] / В. Константинова, И. Лыман // Города - порты. - Режим доступу : http://blacksea.gr/ru/cities/berdyansk/3-1-2-1/
3. Михайличенко В. Бердянск: взгляд через столетия / В. Михайличенко, Е. Денисов, Н. Тишаков. - Бердянск : Швденна зоря; Запорожье: Дикое Поле, 2010. -448 с.
4. «Кращий порт Азовського моря». Лпопис юторп Бердянська очима кореспондешив «Одеського Вюника» (1861 - 1875 рр.) // упоряд. : I. I. Лиман, В. М. Константшова. - Бердянськ - Таганрог : РА «Тандем - У», 2007. - 360 с.
5. «Юне мюто». Лпопис юторп Бердянська очима кореспондешив «Одеського Вюника» (1827 - 1860 рр.) // упоряд. : I. I. Лиман, А. М. Шменов. -Бердянськ - Ростов-на-Дону : Тандем - У, 2007. - 358 с.
6. Экспозиция Бердянского краеведческого музея. - БКМ - КП 21497 Д 8017 (Афиша концерта в городском театре. 15 октября. 1875 г.) - Л. 1-1об.
7. Бердянский краеведческий музей. - БКМ- КП 21495 Д 8015 (Программа спектакля в Бердянском театре в пользу недостаточных учениц женской народной школы. 13. 07. 1881 г.). - Л. 1-1об.
8. «Повпова столиця». Лпопис ютори Бердянська очима кореспондешив «Одеського Вюника» (1876 - 1893 рр.) / упоряд. : I. I. Лиман, В. М. Константшова. -Бердянськ - Невинномиськ : Тандем - У, 2007. - 378 с.
9. Бердянский краеведческий музей. - БКМ - КП 17124 Д 5871 (Программа спектакля в Бердянском театре с благотворительной целью. 19. 11. 1882 г.). - Л. 1-1об.
10. Экспозиция Бердянского краеведческого музея. - БКМ - КП 21494 Д 8014 (Афиша спектакля «Современная рк. а». 15 июня 1882 г.) - Л. 1-1об.
11. Экспозиция Бердянского краеведческого музея. - БКМ - КП 21496 Д 8016 ( Афиша спектакля «Светские ширмы» 26 июля 1883 г.) - Л. 1-1об.
12. Артист. - М., 1892. - № 20. - февраль- С. 144.
13. Артист. - М., 1892. - №21. - март. - С. 147.
14. Бердянська чоловiча гiмназiя (1901-1919 роки) / упоряд. : I. I. Лиман, В. М. Константшова // Матерiали з юторп Бердянського державного педагогичного ушверситету.. - Кшв : Освпа Украши, 2007. - Т. II. - 631 с.
15. Экспозиция Бердянского краеведческого музея. - БКМ - КП 3061 Д 729 (Письмо Рогову Р. К. от Председателя Бердянского музикально-драматического кружка 1904 г.). - Л. 1-1об.
16. Экспозиция Бердянского краеведческого музея. - БКМ - КП 14118 Ф 5967 (Фото «Члены физико-медицинского общества после спектакля в пользу больных туберкулезом»). - Л. 1-1об.
17. Бердянский краеведческий музей. - БКМ - КП 26329 Д 10722 (афиша Зимнего городского театра. 20 февраля 1915 г.). - Л. 1-1об.
18. Бердянский краеведческий музей. - БКМ - КП 26330 Д 10723 (афиша Зимнего городского театра. 28 марта 1915 г.). - Л. 1-1об.
19. Бердянский краеведческий музей. - БКМ - КП 26328 Д 10721 (афиша Зимнего городского театра. 11 апреля 1915 г.). - Л. 1 -1об.
20. Бердянский краеведческий музей. - БКМ - КП 20813 Д 7730/2 (афиша летнего театра А.Ф.Гурского «Миссъ Гоббсъ» (комедия в 4-х действиях) от 30 мая 1915 г.). - Л. 1-1об.
Стаття надшшла до редакцп 15.04.2015
O. O. Demidko
THE DRAMATIC ART OF NORTH PRYZOVIA: BERDYANSK THEATER (XIX -FIRST HALF OF XX CENTURY)
The author investigates the specifi city of the formation and development of Berdyansk theater in the 30s of North Priazovia in XIX - the first half of the XX century. Essential for the formation of cultural and artistic space North Priazovye was the discovery of Berdyansk theater. The lack of comprehensive general works on the designated theme is the urgency and the need to study. The theater building in Berdyansk was built in the first half of the XIX century. In the XIX century features of development of Berdyansk theater became poor training of actors and the low level of interest among the audience. Considerable attention is paid to the repertoire, charitable activities of the theater and the main problem. Theater workers conducted extensive charity work in different directions: assistance to the needy people of the city, the sick, the victims of the war. The author examines the creative pursuits of actors and other touring troupes. At the beginning of the XX century. changing repertoire, opens summer theater, which contributed to the development of theatrical art in the city and the region as a whole. In the article examines the role of Berdyansk theatre in social and cultural life of the region's population.
Key words: Berdyansk Theater, North Priazovia, cultural and artistic space, affiche, repertoire.
УДК 7.071.1 В. Ю. Дорофеева
СУЧАСНА УКРАШСЬКА КОМПОЗИТОРСЬКА ШКОЛА:
НОВА МУЗИКА
Стаття присвячена до^дженню остантх досягнень сучасног украгнськог композиторськог школи. Висвтлюеться функцюнування сучасног академiчног музики у втчизняному мистецькому просторi, а також у загальноевропейському контекстi. Аналiзуeться поява проектiв, пов'язаних i3 розвитком «новог музики», оргатзованих
