CC BY
86
1СТОР1Я ТА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК [347.73 : 336.22] О. I. Бак
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри цившьного права та процесу
СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТК1В У СТАРОДАВНЬОМУ РИМ1
© Багк О. I., 2015
На 0CH0Bi науковоУ лiтератури дослщжуеться розвиток податкiв у Стародавньому Римi за перiод iмператорських 4aciB, перюд республiки та iMnepii'. Висвiтлюються особливост становлення, застосування та змiни подат^в у кожному з перiодiв. До того ж аналiзуються основы! поняття i термiни, якi використовувалися у Стародавньому Римi тих часiв. Зроблено висновок про важливкть застосування латинськоУ термшолопУ у сучаснiй податковiй ^^reMi УкраУни.
Ключовi слова: податок, Стародавнш Рим, iмпeратор, Римська iмпeрiя.
О. И. Баик
СТАНОВЛЕНИЕ НАЛОГОВ В ДРЕВНЕМ РИМЕ
На основе научной литературы исследуется развитие налогов в Древнем Риме периода императорских времен, периода республики и империи. Освещаются особенности становления, применения и изменения налогов в каждом из периодов. Вместе с тем анализируются основные понятия и термины, которые использовались в Древнем Риме тех времен. Делается вывод о важности применения латинской терминологии в современной налоговой сфере Украины.
Ключевые слова: налог, Древний Рим, император, Римская империя.
О. I. Bayik
ESTABLISHMENT OF TAXES IN ANCIENT ROME
On the basis of scientific literature the author of the article researches the development of taxes in ancient Rome, in a period of imperial times, the period of the Republic and the Empire. It is also examined peculiarities of the formation, implementation and changes in taxes in each of the periods. In addition basic concepts and terms which had been used in ancient Rome at these times are analyzed in the article. The author of the article concludes that it is important to use Latin terminology in contemporary Ukrainian tax sphere.
Key words: tax, Ancient Rome, emperor, Roman Empire.
Постановка проблеми. Важливою формою присутносп римсько! правово! думки у сучаснш правовш культурi Свропи е термши, звороти та сентенци, що визначають основоположш засади або правовi конструкти. Сформульоваш частково римськими юристами, частково - середньовiчними правниками, знавцями канонiчного та римського права, а також представниками новггньо! правово!
думки, чш pоздyми rpyнтyються на pимськиx джеpелax, вони виpaжaють yнiвеpсaльнi, позaчaсовi iдеï, чеpез що ïx вважають незaмiнним елементом aксiологiï пpaвa та викоpистовyють у сyдовiй пpaктицi, обrpyнтyвaннi пpaвовиx докyментiв тощо. Лaтиномовнi вислови становлять чималу частку ^авничо!' pитоpики та знaxодять застосування як готовий instrumentarium у пpоцесi твоpення ^ава. До ниx i сьогоднi звеpтaються як юpисти, так i iстоpики пpaвa пiд час опpaцювaння певниx пpaвовиx iнститyцiй та здiйснення кодифшацш [1, с. XLVII].
У фшансовш сфеpi нaвpяд чи iснyють явища, якi б не мали ^ецеден^в в античному Римi або в сеpедньовiчниx iтaлiйськиx pеспyблiкax. Haвiть теpмiни "фюк" i "фшанси", а також численш поняття "комеpщя", "банювська с^ава", "бyxгaлтеpiя" поxодять iз латинсько1' мови [2, с. 132].
Оскшьки складовою фiнaнсовоï сфеpи як у стapодaвнi часи, так i тепеp, e податки, то, на нашу думку, викликае певний iнтеpес дослiдження особливостей ïx становлення у Стapодaвньомy Рим^
Aнaлiз остaннiх дослiджень. Питання становлення податюв у Стapодaвньомy Римi у своïx пpaцяx тоpкaлися нayковцi В. Андpyщенко, М. Бapтошек, I. Бат^, М. Бeлогpyд, В. Гpaфський, I. ^иценко, В. Коpоткий, Л. Кофанов, В. Кузщш, В. Maкapчyк, А. Сepьогiн, З. Чеpниловський, Н. Чепypновa та iн.
Сеpед ниx фундаментальною ^ацею е енциклопедiя лaтинськиx понять i теpмiнiв M. Бapтошекa "Римское ^аво: понятия, теpмины, опpеделения" (19S9 p.)
Сьогодш вiдсyтнe комплексне дослщження становлення подaткiв у Стapодaвньомy Рим^ а пpоблемнi аспекти з цього питання науковцями висвгглено лише фpaгментapно.
MeTa роботи - дослiдити pозвиткок подaткiв у Стapодaвньомy Римi та пpоaнaлiзyвaти основнi теpмiни податково1' сфеpи того часу.
Виклaд основного мaтeрiaлу. Римська деpжaвa виникла набагато шзшше вiд деpжaв Стapодaвнього Сxодy та Гpецiï, однак спpийнялa ïx кyльтypy i pозвинyлa ïï. До того ж Рим був найбшьшою античною paбовлaсницькою деpжaвою [3, с. 126]. В ^TOpn pимськоï деpжaви pозpiзняють тpи основнi пеpiоди. Пеpший, найдавшший, - цapський - вiд заснування Риму його пеpшим цapем Ромулом до вигнання останнього цapя Тapквiнiя на пpiзвисько Гоpдий у 5G9 p. до н. е.; дpyгий пеpiод - pеспyблiкaнський - оxоплюe пpиблизно п'ятивiковy iстоpiю (5G9 - 27 pp. до н. е.); тpетiй - iмпеpський - pозпaдaeться на два пiвпеpiоди: пpинципaт (27 p. до н. е. - 2S4 p. н. е.) i домшат (з 2S4 - 476 pp.) [4, с. 169-17G; 5, с. 45; 6, с. 6G].
У paннiй пеpiод pимськоï ^TOpn податки з гpомaдян мали пеpевaжно тимчасовий xapaктеp [7, с. 41]. В усш Iтaлiï панував pодовий лад з сyспiльною влaснiстю на землю. За pодового ладу деpжaви як тaкоï не iснyвaло [S, с. 5G, 5S].
У додеpжaвнy епоxy життя pимлян pегyлювaлося ноpмaми звичаевого пpaвa. Пiд час ^авлшня цapiв виpобляeться власне пpaво, тобто сукупнють ноpм i пpaвил поведшки, що виpaжaють концентpовaнy волю пашвного класу. Джеpелaми пpaвa у той час були пеpевaжно пpaво, ^p^ra закони, iстоpичнiсть якиx визнаеться тепеp бiльшiстю дослiдникiв, i закони, як пpиймaлися комiцiями. Пеpшою письмовою пам'яткою pимського пpaвa були "Закони XII таблиць", опpилюдненi в сеpединi V ст. до н. е. Римське apxaï^œ ^аво вiдобpaжaло влaстивi paнньомy античному полiсy колективiзм, зaмкненiсть i консеpвaтизм [S, с. 63].
У пеpiод Респyблiки в соцiaльно-економiчномy житп Риму вiдбyлися глибокi змiни. Пaтpiapxaльнa система paбствa у цей œp^ тpaнсфоpмyвaлaсь у т. зв. класичне paбство, тобто paбовлaсницький лад досяг нaйбiльшоï зpiлостi i зaвеpшеностi. Для населення, яке не мало ^ав pимського гpомaдянствa, дуже довго збеpiгaлося боpгове paбство, скасоване для pимськиx гpомaдян ще у 326 p. до н. е. Коpистyючись невтpyчaнням pимськоï aдмiнiстpaцiï, збиpaчi подaткiв у пpовiнцiяx давали в боpг жителям гpошi пiд величезнi позичковi ^оценти (до 4S %), а коли боpжники не могли сплатити щ боpги, ïx пеpетвоpювaли на paбiв [9].
Пpовiнцiями називалися кpaïни, завойоваш Римською pеспyблiкою, якi знaxодилися за межами Ггалп. Пpовiнцiï пеpебyвaли тд повновладним пpaвлiнням pимськиx нaмiсникiв
[10, с. 100]. За допомогою непосильних податюв здшснювалася нещадна експлуатацiя завойованих провшцш [11, с. 157]. Податки та iншi збори жителi провшцш вiддавали публiканам [3, с. 158].
Торгово-фшансовою знаттю вважалися вершники - багат лихварi, спекулянти, торговцi i середнi землевласники. Основою економiчно! могутносп вершникiв були: зовнiшня торгiвля, вiйськовi поставки i пiдряди, лихварськi операци i вiдкуп податкiв. Особливо вигщною операцiею був вiдкуп податкiв. Римляни не мали власно! фшансово! адмшютраци i тому збирали податки через приватних ошб - вiдкупникiв, або публшашв. Вiдкупники вносили до державно! скарбнищ усю суму податку, а поим через сво!х людей збирали з жителiв провiнцiй покладений податок. Пщ час збору податкiв вони мали значш надлишки. Намiсники провшцш, отримуючи великi хабарi, не звертали уваги на зловживання вщкупниюв, видшяли !м на допомогу вiйська, придушували невдоволення провiнцiйних жителiв. Вiдкупна система збору податюв призводила до швидкого руйнування i виснаження провiнцiй. Найдалекогляднiшi представники римського нобiлiтету розумiли, що зубожiння провiнцiй послаблюе усю державу, i боролися зi зловживаннями вщкупних кампанiй [8, с. 110, 117].
Справляння податку спочатку не мало характеру правильного i стягувалося у надзвичайних ситуащях, наприклад, пiд час вшни. Однак, коли уряд почав видавати вшськам платню, tributum (податок, зокрема 1 %-й податок з майна, а також деяю спещальш податки [12, с. 316]) перетворився на правильний податок pro porcione census [10, с. 37-38]. Tributum сплачували натурою провшцшш власники на користь державно! скарбнищ вщ 1/10 до 1/5 врожаю [13, с. 137].
Важливим етапом на шляху римсько! державносп була реформа, яку римська традищя пов'язуе з iменем Сервiя Tулiя. При ньому плебе! були введет до складу римсько! громади, а територiальнi триби дещо потюнили родоплемшш [6, с. 62]. Завдяки цьому плебе! стали громадянами i з того часу вони брали участь у вшськових повинностях i платежах податюв [10, с. 36].
За чашв Сервiя Tулiя податок стягувався у формi жертвопринесення в скарбницю того чи шшого храму. Розмiр податку визначався у певнш частцi вiд врожаю i приплоду худоби, наприклад, хлiбний податок annona, який збирався незадовго до початку вшськового сезону для утримання римського вшська. Хоча вiйськовий податок юнував i ранiше, проте Сервiй Тулш зробив його прибутковим, справедливо розподшивши annona серед плебе!в. Варто вщзначити, що за порушення сплати податюв були передбаченi суворi санкцi!. Оскшьки саме понтифiки розпоряджалися жертвопринесенням ушх храмiв, вказуючи з яких кошив i в якому розмiрi вони повинш бути сплаченi, то стае зрозумшою найдавнiша функцiя понтифiкiв у розподш бюджету громади. Варто взяти до уваги, що в багатьох ранньокласових державах, зокрема i римськш, скарбниця громади перебувала саме у храмах i використовувалась на потреби держави [14, с. 41-42; 15, с. 55].
Важливе значення мали й закони Гая Гракха, проведеш в штересах вершниюв [8, с. 117], а саме: 1) судовий закон, згщно з яким створювалися судовi комюи з вершниюв для розгляду справ про зловживання владою та корупци римських намюниюв у провшщях; 2) закон, проведений в штересах вершниюв, який стосувався збору податюв у новш провiнцi! Ази. За запропонованим Гаем Гракхом ршенням народних зборiв жителi провiнцi! Ази були обкладеш прямим податком у розмiрi 1/10 частини врожаю, а також непрямими податками у виглядi митних, портових, пасовищних та шших зборiв. Збiр усiх податкiв здавався на вщкуп. Будь-який громадянин м^ внести оголошену суму податку до державно! скарбнищ, що давало йому право збирати цю суму з жителiв провшцш. Це було дуже випдною операщею, оскшьки публшани збирали не тшьки оголошену суму податку, а й значно бшьшу.
Вщкуп податюв з провшцш переважно проходив у самш провшци, часто його брали на себе провшцшш громади. На вщмшу вщ старого порядку, за законом Гая Гракха, вщкуп податюв з провшци Ази здавався не в провшци, а в Рим, тобто вщдавався прямо в руки римських вершниюв [8, с. 117-118].
Свого часу Гай Юлш Цезар здшснив низку заходiв зi змщнення як провiнцiйних, так i мiсцевих ланок управлiння. Був посилений контроль за дiяльнiстю провiнцiйних намюниюв, спрямований проти !х корупцi! i зловживання владою. У деякi провшци, ^м офiцiйних намiсникiв,
в paroi проконсула або претора скеровувалися особливо довiренi особи Цезаря у званш легата i npoKypaTopiB, особливо для нагляду за фшансовими справами i зборами податюв. Одне з питань, яке викликало невдоволення пpовiнцiaлiв, - вщкупна система податюв, було частково виршено передачею права збору прямих податюв мiсцевiй влaдi, що не могло не полегшити становище провшцш. За римськими вiдкyпникaми було залишено право збору лише непрямих податюв [8, с. 169].
У перюд Римсько1 pеспyблiки деpжaвнi доходи переважно надходили у державну скарбницю Aerarium Populi Romani, яка зберталася в хpaмi Сатурна. Такими доходами насамперед були: -податки з римських громадян (tributum ex censu) i спещальш податки, яю сплачували aerarii (громадяни найнижчого стану, без прав i без обов'язюв, яю обкладалися подушним податком), orbi (бездггш подружжя) та iн.) i з населення провшцш (stipendium; vectigal - дорожне мито, орендна плата, згодом також податки i збори ушх видiв, наприклад: v. frumentarium - iз зерна, v. rerumvenalium - з продажу товару); доходи вщ державно1 землi (ager publicus) i копалень; митш та iншi збори, vicesima manumission i вiйськовa здобич. Державною скарбницею розпоряджалися мапстрати (quaestores a-i) пiд контролем сенату, без дозволу якого вони не могли взяти потpiбнy суму, хiбa що за наказом консула, який знаходився у Римi [12, с. 27, 234, 323].
До компетенци сенату (головного органу влади) також належало стягування податюв i збоpiв [11, с. 151].
У Римськш iмпеpiï за чашв принципату iснyвaло indictio - обкладання пpовiнцiй натуральним податком (поставка зерна), який згодом став регулярним piчним податком [12, с. 316, 151].
Пюля завоювання Македони (168 р. до н. е.) доходи iз завойованих теpитоpiй досягли такого piвня, що pимськi громадяни були звшьнеш вiд tributum. Тшьки через безпосередню небезпеку виплачувалося загальне, надзвичайне i добровшьне t. temerarium, яке розглядалося як позика. Проте населення провшцш зобов'язане було платити Риму обтяжливi податки: подушне (t. capitis) i поземельне (t. soli) - вaжливi джерела доходiв Римсь^' держави. З часу принципату tributum стягувалося лише в iмпеpських провшщях (praedia tributaria), в сенатських провшщях стягувалося -stipendium, вiдповiдно земл^ якi ним обкладалися, називалися praedias-aria [12, с. 316, 301]. Також звшьненням вiд подaткiв виступав immunitas - особливий пpивiлей, який представляв окремш особi, соцiaльнiй кaтегоpiï або гpомaдi сенат при Респyблiцi, згодом - 1мператор [12, с. 146].
1мператор Октaвiaн Август pоздiлив доходи деpжaвноï казни на iмпеpaтоpськi (fiscus) i сенaтськi (aerarium) [2, с. 175]. 1мператорський податок був призначений винятково для потреб державного управлшня та переходив до наступного iмпеpaтоpa. Незабаром fiscus набув бшьш важливого значення, шж aerarium, а в кшщ принципату став единою державною скарбницею [12, с. 134].
За правлшня Августа були введет таю податки: contesima rerum venalium - податок з продажу i торпв [12, с. 66]; податок на безшлюбнють (шлюбний вiк: вiд 25 до 60 роюв для чоловтв, вiд 20 до 50 роюв для жiнок) [6, с. 90]; vicesima hereditatium - 5 %-й податок зi спадщини; vicesima manumissionum - 5 %-й податок з вартосп викупу раба [12, с. 326].
Для управлшня iмпеpaтоpськими провшщями Август призначав нaмiсникiв, якi носили звання iмпеpaтоpських легaтiв. ïм допомагали прокуратори, якi займалися фiнaнсовими питаннями, але школи керували невеликими за pозмipом пpовiнцiйними областями, як, наприклад, Понтш Пилат, який керував Палестиною у часи 1суса Христа [8, с. 195]. Податки, згадуваш у €вaнгелiях, -це pегyляpнi поземельний i подушний податки, yстaновленi римською владою. У цей час особливе незадоволення викликала маса дpiбних, але численних збоpiв, кiлькiсть яких вимipювaлaся десятками. Такими вважалися збори за користування шляхами, мостами, бродами, а також необхiднiсть зупинок для пеpевipки багажу тощо [16, с. 127].
Август почав вводити нову систему збору податюв через призначених ним пpокypaтоpiв, яю керувалися державними iнтеpесaми. Ус цi заходи не лише полегшили, а й впорядкували збip податюв [8, с. 199].
1мператор Гай Калтула встановив щоденний податок на повш у pозмipi плати за одш зносини; до цiеï ж статп закону було додано, що такому ж податку тдлягають yd, хто paнiше
займався блудом або звщництвом, навггь якщо вони з того часу вступили у законний шлюб [13, с. 46]. Також вш запровадив судове мито, яке стягувалося завчасно з усякого цившьного спору на користь скарбнищ у розмiрi сороково! частки стрно! суми; якщо сторони вщступали вiд свое! позицiï у претора або домовлялися мiж собою ще до суду, ïx карали. Як правило, судове мито стягувалося з того, хто справу програв [13, с. 101].
1мператор Веспашан особливу увагу звертав на змщнення фшансового становища Римсь^ iмперiï, пiдiрваного тд час марнотратного правлiння Нерона i спустошливоï громадянськоï вiйни. Вiн вигадував рiзнi джерела грошових надходжень [8, с. 217], а саме: головним джерелом поповнення державних фшанив було упорядкування податкових надходжень з провшцш, в результат чого багато податюв було збшьшено у два рази. Бшьшють колишшх рiшень про звшьнення вiд податкiв тих чи шших провiнцiйниx мiст було переглянуто. Так, звшьнення вiд податкiв, дароване Нероном грецьким мютам, було скасоване; вщомий податок на вiдxожi мiсця. В юторда увiйшов вислiв Веспасiана "грошi не пахнуть", який символiзував сутшсть його загально1' податково1' полiтики.
За Веспашана землi в провiнцiяx, яю належали римським громадянам, звiльнялися вщ податку [8, с. 291].
Реформи iмператора Септимiя Севера впорядкували систему управлшня, призвели до пiдвищення боездатносп римсько1' армiï, змiцнили зовнiшню безпеку i внутршне становище Iмперiï. Вш звiльняе багато мiст вiд податюв i повинностей, щедро роздае права римського i латинського громадянства [8, с. 311].
У 212 р. iмператор Каракалла оприлюднив iмператорський едикт - конститущю Антонiана (вiд офщшного iменi Каракалли - Марк Аврелш Север Антонiн), згiдно з яким права римського громадянства отримували фактично ус вшьш жителi Iмперiï (за рщюсними винятками). Це дало змогу подолати фiнансовi труднощi, оскiльки новi громадяни повиннi були сплачувати численш податки [8, с. 312].
Однак тсля надання прав римського громадянства становище низiв залишалося складним. Дрiбнi землевласники були обтяженi численними податками, а це вело до розорення селян [15, с. 67-68]. Також Каракалла вимагав одноразових зборiв iз приводу коронацп (aurum corinarium) або вшськових перемог [16, с. 138].
Урiвняння в громадянських правах усього вшьного населення Iмперiï ставило тодi вже за мету реформу податково1' системи, оскiльки з'явилася можливiсть обкласти однаковим податком з шшими жителями краши ранiше привiлейованi групи населення, а також поширити на ушх жителiв Iмперiï тi податки, як накладалися лише на повноправних громадян - податок на спадщину, податок на вщпуск рабiв на свободу тощо [13, с. 43-44].
У Римськш iмперiï при домiнатi раз на п'ять роюв стягувався промисловий податок - collatio lustralis [12, с. 76].
Реформа податюв, проведена Дюклеианом, сприяла прикрiпленню основно1' маси сшьського i мiського населення (колошв i ремiсникiв) до мiсця проживання i професи. Прикрiпленiсть до мюця проживання платникiв податкiв гарантувала казш повне надходження податкiв, а магнатам, ^м того, постiйну робочу силу [8, с. 325].
Дюклеиан змшив систему збору податкiв - вщтепер бiльша 1'х частина стягувалася не грошима, а натурою [8, с. 325]: зерном, м'ясом, вовною тощо. Розмiр обкладання був збiльшений проти колишнього [6, с. 78]. Одночасно юнували також c. animalium (податок з худоби) i c. plebeia (податок для городян за винятком солдата i служителiв культу) [12, с. 61].
Для точно1' розкладки податюв у 289-290 рр. був проведений загальний перепис населення 1мпери. Щорiчна сума податкiв встановлювалася на 5 роюв, однак пiсля закшчення цього термiну, вносилися вiдповiднi поправки. Через 15 роюв загальний перепис населення повторювався [8, с. 325]. Пюля загального перепису був введений поголовний облш усix жителiв 1мпери, якi були зобов'язанi сплачувати прямий податок: сшьсью xлiбороби - у формi поземельного податку (з одинищ площi), а городяни - у формi подушного податку. Для уше1' Iмперiï, включаючи Iталiю (без ïï пiвденниx територiй, зарахованих до Риму, жителi якого, як i рашше, звiльнялися вiд сплати податкiв), були встановлеш единi розмiри податкiв i способи 1'х справляння [8, с. 325].
Також Дюклепан реформував ¡^айю - поземельний податок [2, с. 176], одиницею вимiру якого був югер (^егит) (приблизно % га) [12, с. 163].
Прикршлення до землi колошв (колонами в Римi називали людей, як правило, з числа вшьних, яю орендували земельний надiл [15, с. 70]), яке почалося ще при Дюклепаш, тривало i отримало законодавче оформлення в конституци (указ^ Костянтина "Про втечу колошв", виданш в 332 р. Втеча колошв призводила до запустшня чи до попршення обробки великих земельних дшянок. Це також призвело до ускладнень при зборi податкiв, тому що податки могли надходити повнютю тшьки за умови надежно! обробки ушх земель [8, с. 329]. 1мператорська конститущя Костянтина позбавляла колона права переходити з одного мастку до шшого. Утiкач надалi повертався господаревi у кандалах. Той, хто прийняв його, сплачував власниковi суму недоотриманих податюв та платежiв. Такий порядок фактично означав переростання рабовласницьких вщносин у феодальш [15, с. 70].
Висок податки та зловживання iмперських чиновникiв призвели до виникнення ще одного важливого сощального явища - патрощшю. Патронат - перебування тд заступництвом сильно! людини - здавна був вщомий у Римi. Але тепер вш набув особливих форм i поширення. Дрiбнi вiльнi селяни в селах, ремюники i курiали у мiстах, рятуючись вiд адмшстративного i податкового гнiту, добровiльно переходили тд патроцiнiй мiсцевих магнатiв i ставали !х колонами [8, с. 329].
Отже, у другш половит III ст. вибудувану Октавiаном Августом (284-305 рр.) податкову систему зруйнувала шфлящя. За умов загального ослаблення 1мпери Дюклеиан, щоб дещо виправити фшансове становище держави, провiв податкову реформу, замшивши знещнеш грошовi податки на натуральна Це було кроком назад, тому iмператор Костянтин Великий (323-337 рр.) намагався вщновити грошовi податки дзвiнкою монетою. Пiзнiше до моменту розподшу (375 р.) Римсько! iмперi! на двi половини - захщну i схiдну - у !! захiднiй частинi податкова система деградувала разом iз занепадом держави загалом [16, с. 138]. Схщна частина Римсько! iмперi! залишалася Роматею (в подальшому - Вiзантiйська iмперiя) зi столицею в колишньому грецькому мют Вiзантiя, яке стало Константинополем з волi iмператора Костянтина (330 р.) Вщ Римсько! iмперi! збереглися територiя, кордони, традицi! i державш установи [17, с. 16].
Загалом фюкальна полiтика iмператорського Риму заплутана, а законодавство нестабшьне. Плоди мудрих i далекоглядних заходiв деяких iмператорiв зводилися нанiвець !хнiми бездарними наступниками [16, с. 138].
Точну кшьюсть i характер податкiв у Римi остаточно не з'ясовано. За тдрахунками нiмецького iсторика античностi Ф. Вшькена, загальний перелiк податкiв, якi справлялися у рiзнi перiоди iснування Риму, налiчуе понад 200 назв [2, с. 174].
Висновки. Узагальнюючи, вважаемо, що податки у Стародавньому Римi пройшли свiй складний i розгалужений шлях розвитку, виступаючи засобом, за допомогою якого держава наповнювала свою скарбницю. Вщ античного Риму ми успадкували поняття i термiни, яю е актуальними для сучасно! податково! сфери Укра!ни. Рiзноманiтнiсть податкiв у Стародавньому Римi породжувала складнiсть у !х справляннi. Сьогоднi в Укра!ш у зв'язку з прийняттям закону Укра!ни "Про Державний бюджет Укра!ни на 2015 рш" зросла чисельнють податкiв, що створюе певнi негативш умови як для платникiв, так i отримувачiв податкiв. Беручи до уваги досвщ античного Риму, вважаемо, що це не е сприятливим чинником для економiчного розвитку нашо! кра!ни.
1. Римське право в Утверситет1 Святого Володимира: у 2 кн. - Кн. 1 /уклад. I. С. Гриценко, В. А. Короткий; за ред. I. С. Гриценка. - К.: Либ1дь, 2010. - 528 с. 2. Андрущенко В. Л. Податков1 системи заруб1жних держав : навч. поаб. / В. Л. Андрущенко, З. С. Варнал1й, I. А. Прокопенко, Т. В. Тучак. - К.: Кондор-Видавництво, 2012. - 222 с. 3. История государства и права. - Т. 1 / Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции Союза ССР. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. - 535 с. 4. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: учеб. для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Норма,
2007. - 752 с. 5. Чепурнова Н. М., Серёгин А. В. История государства и права зарубежных стран: учеб. пособ. - М.: Евразийский открытый институт, 2007. - 198 с. 6. Всеобщая история государства и права / под ред. К. И. Батыра. - М.: Былина, 1995. - 357 с. 7. Соколовська А. М. Податкова система держави: теор1я i практика становлення. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с. 8. История Древнего Рима: учеб. для вузов по спец. "История" / В. И. Кузищин, И. Л. Маяк, И. А. Гвоздева и др.; под ред. В. И. Кузищина. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 2000. -383 с. 9. Нечай Н. Фтансова та податкова система Давнього Риму / Журнал "Вiсник" вiд 20 липня 2012 року. - № 27. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/2677. 10. Белогруд Н. Е. Римское право. Источники, история, институции / Составлено применительно к университетским чтениям: по 1) Ф. Дыдынскому; 2) Р. Зому; 3) М. Капустину; 4) К. Митюкову; 5) Ф. Шулину и др. / Н.Е. Белогруд. - К. : Издание книжных магазинов И.А. Розова; Типография Петра Барского, 1894. - VII, 220 с., XI с. 11. Черниловский З. М. История рабовладельческого государства и права / Всесоюзный юридический заочный институт. - 2-е изд. - М., 1960. - 291 с. 12. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения / пер. с чешск. Ю.В. Преснякова. - М.: Юрид. лит., 1989. - 448 с. 13. Макарчук В. С. Основи римського приватного права: навч. поаб. - 2-ге вид., доп. / В. С. Макарчук. - К. : АтЫа; Х. : Право, 2015. - 256 с. 14. Жреческие коллегии в раннем Риме. К вопросу о становлении римского сакрального и публичного права / отв. ред. Л. Л. Кофанов. - М. : Наука, 2001. - 328 с. 15. Макарчук В. С. Загальна iсторiя держави i права зарубiжних крагн: навч. поаб. - 6-те вид., доп. - К. : АтЫа, 2009. - 624 с. 16. Андрущенко В. Л., Тучак Т. В. Морально-етичт iмперативи податюв та оподаткування (захiдна традищя): монографiя / В. Л. Андрущенко; Т. В. Тучак. - К. : Алерта, 2013. - 384 с. 17. Гийу А. Византийскя цивилизация / Андре Гийу; пер. с фр. Д. Лоевского. - Екатеринбург: У-Фактория, 2007. - 545 с.
