CC BY
95
УДК 340.15
Тетяна Василiвна Безрук,
астрантка
Mарiупольський державний утверситет
ДВАНАДЦЯТЬ ПУНКТ1В БРИГАДИРА С. ВЕЛЬЯМ1НОВА - ПРОЕКТ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОÏ СИСТЕМИ Й УПРАВЛ1НСЬКОГО АПАРАТУ
ГЕТЬМАНЩИНИ У 1722-1727 РОКАХ
У статп розглядаються причини тдготовки та змiст архiвноï знахiдки - «Дванадцяти пункпв» бригадира С. Вельямшова. Показано, що спрямованiсть фiнансовоï пол^ики росiйського уряду належала до бшьш загально'1 проблеми украшо-росшських вiдносин i ролi в них особистiсного чинника. Головна мета доповщно!' записки С. Вельямшова полягала у проведенш реформи податково'1 системи Гетьманщини й у створенш перехiдноï моделi yправлiння, яка полегшувала б процес шкорпорацп Козацько-гетьмансько'1 держави до складу Ро^йсь^ iмперiï. Текстуальний аналiз документа дозволив умовно подшити його на 3 частини, в яких вирiшyються питання проведення податково'1 реформи, змiн в управлшському апаратi Гетьманщини, притягнення до кримшально! вiдповiдальностi за деякi види державних злочинiв i взаемного переходу з козацтва до поспшьства.
Ключовi слова: Дванадцять пункпв, С. Вельямiнов, Козацько-гетьманська держава, реформа податковох системи, управлшський апарат, Mалоросiйська колегiя, козацька старшина.
Актуальшсть теми дослiдження пов'язана з необхщшстю пошуку шляхiв змiцнення мiжнародного i стабшзацп внyтрiшнього полiтичного становища, що зумовлюе звернення до iсторико-правового досвщу, накопиченого у процесi розвитку украись^ державностi. Ось чому iнтерес до вивчення украшсько-росшських вiдносин у фшансовш сферi за часiв так званого «мжгетьманства» (1722 - 1121 рр.) не е випадковим. У зазначений перюд пол^ика шкорпорацп Гетьманщини до складу Ро^йсь^ iмперiï набула цшеспрямованого характеру. Одним з головних ïï здобyткiв стало прийняття 16 кв^ня 1723 р. iмператорського указу на пiдставi доповiдноï записки президента М^торо^йсь^ колегл, бригадира С. Л. Вельямшова. В юторичнш лiтератyрi цей документ отримав назву «Дванадцять пункпв» С. Вельямшова. Записку було знайдено у Харювському архiвi i введено до наукового об^у у 80-х роках XIX ст. знаною дослiдницею О. Я. Gфименко (1848-1918 рр.) - першою ж1нкою, що одержала ступшь росiйського доктора iсторiï «honoris causa». Однак до цього часу названий документ з точки зору започаткування ним податковоï реформи в Гетьманщиш не ставав предметом спещального дослщження вченими-юристами.
Aналiз пyблiкацiй засвiдчив, що на сьогодш единим помiтним дослщженням «Дванадцяти пyнктiв» С. Вельямiнова залишаеться однойменна iсторико-правова праця О. Я. Gфименко [3]. Побiжний аналiз цього документа знаходимо також у працях М. С. Грушевського, I. М. Джиджори, M. G. Слабченка, Л. О. Окиншевича, В. М. Горобця й З. Когута.
Метою ща публшацп е розкриття iсторико-правових передумов реформування податковоï системи й управлшського апарату Козацько-гетьманськоï держави в 1722 -1121 рр., пщгрунтям чого послужили «Дванадцять пункпв» С. Вельямшова.
Викладення матерiалiв дослiдження слiд розпочати з розгляду сyспiльно-полiтичноï обстановки, що зумовила тдготовку «Дванадцяти пункт1в С. Вельямшова. Основними чинниками правотворчосп в цей юторичний перiод була пол^ика росiйсько-iмперськоï влади, спрямована на лшвщащю yкраïнськоï державностi, а також ïï прагнення до збшьшення фiнансових надходжень вщ Гетьманщини до iмперськоï скарбнищ.
У розглядуваний iсторичний перiод Росшська держава перебувала у станi постшних вiйськових конфлiктiв зi своïми достатньо могутшми сyсiдами - Оттоманською Портою,
Рiччю Посполитою, Швецieю. Цiлком зрозумiло, що лiквiдацiя Гетьманщини могла викликати невдоволення цих держав i призвести до формування антиросшсько'1 коалщп, протистояти якш на той момент Росiйська держава не змогла б самостшно. Певним доказом на користь ^ei версп служить згода Петра I на обрання нового гетьмана навт тсля переходу I. Мазепи на бш шведiв. В iншому випадку вщсутшсть гетьмана могла б активiзувати антиросшсью мстро'' серед украшського населення. З огляду на це в доповщнш записщ президента М^торо^йсь^ колегп С. Л. Вельямшова окреслено план поступово'1' лшвщацп Гетьманщини головним чином шляхом реформування ii управлiнського апарату й суттевого обмеження фiнансовоi самостiйностi.
Нарiвнi iз цим проект С. Вельямшова виршував бiльш нагальне для Росп питання -ефективне наповнення iмперськоi скарбницi за рахунок грошових надходжень вщ Гетьманщини. У зв'язку iз цим треба вiдмiтити тяжке фшансове становище iмперii у той час, викликане виснажливою Пiвнiчною вiйною, що тривала впродовж 20 роюв (1700 -
1721 рр.), розбудовою Петербурга, будiвництвом нового флоту на Балтищ, низки фортець, утриманням чисельно'1 армп, потребою заручення пiдтримкою польського короля Августа III та шшими обставинами.
Уперше питання про необхiднiсть сплати населенням Гетьманщини податюв до царсько'1 скарбницi постало пiсля проведення Переяславсько'1 ради (1654 р.) й пщписання Березневих статей. Але найбiльш штенсивне регулювання податкових вiдносин з Гетьманщиною розпочалося за часiв правлiння Петра I.
Важливо наголосити на тому, що спрямовашсть фшансово'1 полiтики росшського уряду належить до бiльш загально'1 проблеми украшсько-росшських вiдносин i ролi в них особистiсного чинника. Наочним прикладом цього служить проект С. Вельямшова. Справа в тому, що iмператор-самодержець, який мав необмежену владу в Росшськш держав^ вщчував особливу ненависть до козацько'1 Украши, ii демократичних традицш i навiть називав Запорозьку Оч «зминим гшздом». Цшком зрозумiло, що такi настро'1' верховного правителя сприймалися як безпосередня вказiвка для його пщлеглих. Ця тенденщя добре простежуеться на прикладi дiяльностi президента Малоросшськох' колегп, бригадира С. Вельямшова, якого можна вважати шщатором податково'1' реформи на теренах Гетьманщини. Передання управлшня Гетьманщиною С. Вельямшову не було випадковим. Цей керiвник вирiзнявся особливо жорстким характером, завзятютю i стараннiстю. Час пiдготовки записки припадае на перюд «мiжгетьманства», що розпочався по смер^ 3 липня
1722 р. гетьмана I. Скоропадського. Зазначеною обставиною вмiло скористався С. Вельямшов, пiдготувавши на iм'я iмператора 31 квiтня 1723 р. доповщну записку, що мала на ме^ значне розширення повноважень Малоросiйськоi колегп (в тому числi в бюджетно-податковш сферi) за рахунок звуження прерогатив гетьмана й козацько'1' старшини.
За даними I. М. Джиджори, дослщжуваний документ було складено наприкшщ 1722 р., оскшьки вже в ачш 1723 р. С. Вельямшов 1'здив з ними до Петербурга [2, с. 100]. При цьому науковець зазначав, що 31 березня 1723 р. бригадир подав записку iмператоровi, який 5 кв^ня 1723 р. ознайомився з нею й наклав резолющю по кожному з ii пунк^в. З огляду на це доцшьно розглянути змют останшх i причини, що спонукали С. Вельямшова звернутися з ними до iмператора.
У п. 1 цього документа констатуеться невщповщшсть мiж сумою доходiв, фактично отримуваних вщ податкiв з полюв i сотень, та очiкуваним росшською владою розмiром надходжень до iмперсько'i скарбницi. У зв'язку iз цим його автор запитуе iмператора, у який споаб збирати податки з полюв, i сам же пропонуе декшька варiантiв. Перший - збирати так само, «як було в минулому рощ», коли збирачi повщомили про рiзнi обсяги надходжень. Другий - збирати, як це робилося «по-давньому», тобто з уах полюв стягувати фiксований розмiр податкiв. Вщповщь iмператора складалася iз 2-х указiвок: збирати так само, як це робилося рашше, але розмiр винагороди збирачiв залишити в такому ж обсяз^ як це було за Б. Хмельницького.
У п. 2 записки пропонусться поширити такi види податюв, як покухове, показанщина, межова й тютюнова десятини, збiр з млишв та iншi збори, поширеш на всi верстви населення Гетьманщини. При цьому зазначимо, що деяю податки, наприклад, медова й тютюнова десятини, мали локальний характер i збирались лише в окремих полках. Примiром, тютюнова десятина збиралася з Гадяцького й Ижинського полкiв, тобто на тих землях, де ^матичш умови дозволяли вирощувати тютюн.
Запровадження цього пункту означало лшвщащю податкового iмунiтету для старшинського прошарку, бунчукового товариства, оаб духовного звання й монастирiв, позаяк ранiше обкладенню цими видами податюв пiдлягали лише посполит й частково козацтво. Таке нововведення кардинально змшювало систему податкових вщносин, що склалась у Гетьманщинi тсля Нацюнально-визвольно'1' вiйни, коли козацтво, як прившейований стан, було повнiстю звшьнено вiд сплати прямих i частково непрямих податкiв.
У п. 3 виршувалися питання, пов'язанi з вщкупами, тобто переданням прав на тимчасове збирання окремих податюв на певнш територп. Згiдно з пропозицieю С. Вельямшова вiдкупи мали надаватися за дозволом Малоросшсько'1' колегл без погодження з урядом Гетьманщини.
Не залишилися без уваги автора цього документа i проблеми, пов'язанi зi збиранням окремих видiв податкiв, у тому чист покухового - за торпвлю вином, що знайшло вщображення в п. 4. Зазначимо, що «покухове» справлялося лише з вироблено'1' на територп Гетьманщини горiлки, а горiлчана продукцiя, що вiдправлялася на продаж до Росп, обкладалася «скатним», що стягувався з кожно'1' бочки. Ураховуючи добре розвинене на територп Украши винокурiння, бригадир пропонуе пщвищити ставку податкiв на цей вид дiяльностi, замiнюючи «скатний» податок на вигщшший - «покуховий».
Колонiзаторськi амбщп росшсько'1' влади добре вiдбитi у п. 5, у якому С. Вельямшов запропонував на загальних умовах надавати в iмперську скарбницю доходи вщ податкiв, зiбраних з Кшвсько'1" ратушi, тобто з органу мiсцевого самоврядування, що суперечило нормам магдебурзького права, яке дiяло в Гетьманщиш. Самостiйнiсть кшвського магiстрату у виршенш мiсцевих справ, у тому чист i щодо податкiв, була передбачена царськими прившеями, надання яких пщтверджувалося ранiше пiдписаними украшсько-московськими договорами. Тому у свош вiдповiдi на зазначену пропозищю С. Вельямiнова iмператор не наважився на порушення юнуючих з гетьманами домовленостей i наказав вимагати з кшвського магiстрату лише зв^у про його витрати.
Ураховуючи вщсутшсть гетьмана, С. Вельямiнов пропонуе продовжити збирання податюв, що рашше надходили до гетьманово'1' скарбницi, у грошовш i натуральнiй формах. У п. 6 бригадир запитуе думку Петра I, чи слщ продовжувати таю збори й куди направляти зiбране. Справа в тому, що при встут на посаду гетьманам надавалися певш маетки (володшня), податки вщ яких потрапляли до 1'х особисто'1' скарбницi. У сво'1'й вщповвд iмператор наказав продовжити збирання цих податюв, але не натуральними платежами, а виключно грошима.
Бажаючи збiльшити доходи, одержуваш з Гетьманщини, С. Вельямiнов у п. 9 записки пропонуе посилити контроль за збирачами податюв. 1з щею метою вiн пiдкреслюе необхiднiсть введення в кожному полку посади контролерiв з «людей добрих» з метою посилення нагляду за цими збирачами. Цей пункт здобув схвальний вщгук монарха: вш наказав призначати контролерiв iз числа унтер-офiцерiв росiйськоi армп, що вийшли у вiдставку.
Пункт 10 присвячено питанню обмеження влади генерально'1' старшини стосовно податкових повноважень. Формальним приводом для появи цього пункту послужив виданий 15 грудня 1722 р. разом з П. Полуботком i старшиною ушверсал щодо наведення порядку в деяких полках Гетьманщини. Справа полягала в тому, що непомiрнi податки, свавшля старшин, усшяю побори призвели до невдоволення населення Гетьманщини i його вщмови вщ виконання повинностей. ^ею ситуащею i скористався С. Вельямiнов, який
рашше оголосив козацькш старшинi про заборону в таких випадках арештсв i публiчних покарань. У розглядуваному пункт! вш мае на метi загострення вщносин мiж старшиною й населенням, тож пропонуе росiйськiй владi тдтримувати посполитих у випадках розгортання конфлшту зi старшиною й обмежити козацьку верхiвку в застосуваннi деяких покарань. Цшком зрозумiло, що потреба в тдтримщ народних повстань була зумовлена виключно полiтичними мiркуваннями i прагненням росшсько'' влади посилити внутрiшнiй конфлшт у Гетьманщинi. У дiйсностi ж переважна бшьшють таких повстань наштовхувалася на жорстокий опiр. Яскравим прикладом цьому можна назвати оргашзовану Петром I розправу з учасниками повстання К. Булавша, наслщком яко'' стали масовi катування мирного населення гетьмансько'' столицi Батурина росiйськими вiйськовими тд головуванням О. Д. Меньшикова.
У вщповщь на скаргу С. Вельямшова щодо зловживань з боку козацько'' старшини iмператор виявив намiр викликати до Петербурга полковника П. Полуботка, старшин В. Савича й I. Черниша для розгляду справи.
У п. 11 бригадир доповщае iмператору, що представники козацько'1 старшини не бажають виконувати розпорядження Малоросшсько'' колегл й вiдмовляються подавати вiдомостi, необхщш для збирання податкiв, а саме про чисельшсть реестрових козакiв, мюця розташування розквартированих полкiв, число дворiв тощо. У такий спосiб старшина чинить перешкоди Малоросiйськiй колеги у збиранш встановлених податкiв.
У змют п. 11 вiдображено гостре протистояння мiж козацькою старшиною й Малоросшською колегiею, причиною якого було ^норування останньою розпоряджень ставленикiв росшсько'' влади. При цьому головним опозищонером останнш бригадир називае П. Полуботка. Крiм того, за тогочасним порядком накази Колегл доводилися до вщома населення виключно через Генеральну вшськову канцеляр^, а значить, мали вiдповiдати волi украшсько'' влади. За таких обставин С. Вельямшов апелюе до iмператора з проханням уповноважити Колегiю контролювати рiшення генерально'1 старшини й полкових урядiв. На це Петро I вщреагував запровадженням iстотних змiн в управлшському апаратi Гетьманщини, пiдпорядкувавши Генеральну вшськову канцеляр^ Малоросiйськiй колеги, яка тепер одержувала право безпосереднього контролю за полковими урядами й канцелярiями.
Таким чином, станом на 1722 р. унаслщок прийняття iмператорських указiв у деяких полках Гетьманщини утворилося реальне двовладдя, що особливо заявило про себе в мютах Стародуб, Чершгов, Переяслав i Полтава, куди iмператором були призначенi коменданти, але продовжували дiяти й козацькi полковi уряди.
Продовжуючи реформування системи управлшня Гетьманщиною, волiючи остаточно лiквiдувати залишки й державностi, С. Вельямiнов у п. 12 записки пропонуе видати iмператорський указ про те, що вс розпорядження Малоросшсько! колеги повинш виконуватися на мiсцях негайно, без жодних застережень i без урахування думки козацько'1 старшини. На додаток до цього рекомендувалось уповноважити комендаштв контролювати всю переписку Генерально'1 вшськово! канцелярп i полково'1 старшини шляхом звiряння '1х документ1в з ушверсалами, одержуваними вiд Малоросiйськоi колегГ'. 1мператор погодився iз цим пунктом i заборонив козацькiй старшинi будь-що вирiшувати без згоди Колегй', а до того ж старшини ршення не тдлягали виконанню на мiсцях.
Здшснюючи комплексний аналiз доповiдноi записки С. Вельямшова, не можна оминути увагою 2 пункти, яю хоча й не стосувалися реформи податково'' системи чи управлшського апарату Гетьманщини, проте виршували не менш резонанснi питання. Наприклад, у п. 7 щеться про порядок кримшального провадження у справах про непристойш висловлювання на адресу iмператора, що вважалося серйозним злочином. За тогочасним законодавством таю дп квалiфiкувалися як образа iмператорськоi особи i за них передбачалося суворе покарання. З урахуванням цього в п. 7 бригадир звертаеться до Петра I з питанням, як чинити з «малоросшськими обивателями», затриманими за такi дп. У сво'й вiдповiдi iмператор указав на необхщшсть проведення дiзнання i з'ясування причин
невдоволення. За наявносп «злого умислу» в цих висловлюваннях винних рекомендуеться покарати, а за його вщсутносп - вщпустити, не караючи. З огляду на невизначешсть формулювання поняття «злий умисел» Малоросiйська колегiя отримала широк можливостi для зловживань й використання покарань проти мешканщв Гетьманщини, що висловлювали свое негативне ставлення до росшсько'1 влади.
У п. 8 С. Вельямшов пропонуе вирiшення чи не найважчого питання про перехщ козаюв у посполитi i навпаки. Названа проблема виникла одразу тсля утворення Козацько-гетьмансько'1 держави. Як пщкреслювала О. Я. Сфименко, багато гетьманiв намагались розв'язати цю проблему шляхом видання вщповщних унiверсалiв з метою врегулювання таких переходiв, але остаточно це питання так i залишилося вiдкритим [3, с. 171]. С. Вельямшов, не бажаючи тти шляхом правового усунення проблеми, розглядае 11' поверхнево, використовуючи 11 на шкоду штересам козацько'1 старшини.
У сво'1й вiдповiдi Петро I указав на потребу вписати в козацью реестри тих мешканщв Гетьманщини, батьки й дщи яких рашше входили до цих реес^в. Таке ршення, як указував I. М. Джиджора, вносило ще бiльшу плутанину в розв'язання зазначено'1 проблеми, позаяк такий перехщ був пов'язаний з виршенням аграрного питання [2, с. 104]. Згщно з нормами козацького звичаевого права козак мав право продати чи передати у будь-який шший споаб свою землю посполитому. У свою чергу, посполитий, який був особисто вшьним, при отриманш козацько'1 землi мав право переходу до козацтва, тобто бути записаним у козацький реестр. При цьому козак, який купив чи отримав у спадок або як придане землю посполитого, м^ вийти з реестру i стати посполитим. За даними О. Я. Сфименко, усунути цю проблему по сут вдалося лише з прийняттям у 1739 р. указу iмператрицi Анни Йоашвни про невщчужувашсть козацько'1 землi особами, як не належали до козацького стану.
Серед наслщюв, як мав розгляд iмператором доповщно'1 записки С. Вельямшова, необхiдно назвати виклик до Петербурга, проведення слщства й ув'язнення в Петропавлiвськiй фортецi групи старшин у складi наказного гетьмана П. Полуботка, полковниюв В. Савича й I. Черниша. У монографiчному дослщженш «Присмерк Гетьманщини: Укра1на в роки реформ Петра I» В. М. Горобець наводить даш про хвилю арештсв i звiльнень з урядiв, що прокотилась Гетьманщиною у грудш 1723 р. - лютому 1724 р. за пщготовленими Малоросiйською колепею списками [1, с. 155]. Таким чином, росшсько^мперська влада вжила комплекс заходiв, спрямованих на усунення сво1х головних супротивникiв, якi могли б протидiяти iнкорпорацГl' Гетьманщини до складу Росшсько'1 держави. Разом iз тим iмператорський указ вiд 16 кв^ня 1723 р. закрiпив запропоновану С. Вельямшовим нову податкову систему й запровадив змши до механiзму управлшня Гетьманщиною.
За змiстом статтi можна зробити таю висновки.
1. Головна мета доповщно! записки С. Вельямшова полягала у проведенш реформи податково! системи Гетьманщини й у створенш перехщно! моделi управлiння, яка полегшувала б процес шкорпорацп Козацько-гетьмансько1 держави до складу Росшсько1 iмперi1'.
2. Завданням реформи бюджетно-податково'1 системи Гетьманщини було створення оргашзацшно-правового механiзму максимального залучення доходiв до iмперсько1' скарбнищ шляхом змiни порядку оподаткування, збшьшення ставок iснуючих податкiв, уведення нових 1'х видiв, а також запровадження посади контролерiв за 1'х збирачами.
3. Текст документа можна умовно подшити на 3 частини. Перша (найбшьша) частина, що включае пункти 1-6, 9-11, присвячена питанням проведення податково'1 реформи. Вона свщчить про винахщливють С. Вельямшова в розробленш нормативних положень, спрямованих на пограбування укра'нського народу росiйсько-iмперською владою. Друга частина (пункти 9-12) охоплюе пропозицп щодо змш в управлiнському апарат! Гетьманщини шляхом передання владних повноважень Генерального уряду Малоросшськш колегй. У третш частинi (пункти 7, 8) виршуються питання впорядкування
взаемних переходiв з козацтва до поспшьства й застосування заходiв вiдповiдальностi за образу iмператорськоi особи.
4. З метою вщсторонення козацько'1 старшини вщ влади i проведення реформи управлшня Гетьманщиною, спрямовано'1 на остаточну лшвщащю украшсько'1 державностi, С. Вельямiнов зробив донос на П. Полуботка як головного представника «опозицп», наслщком чого стало ув'язнення групи старшин на чолi з наказним гетьманом до Петропавлiвськоi фортецi.
Список л1тератури: 1. Горобець В. М. Присмерк Гетьманщини : Украша в роки реформ Петра I : монографiя / В. М. Горобець.- К.: 1н-т юторп Украши НАНУ, 1998. - 323 с.
2. Джиджора I. М. Украша в першш половиш XVIII вшу. Розвщки i зам^ки: монографiя / I. М. Джиджора; передм. М. Грушевського. — K.: НАН Украши, 1930. - 172 с.
3. Сфименко А. Я. Двенадцать пунктов Вельяминова / А. Я. Сфименко // Киевская старина. - К.: Год седьмой. - Т. XXIII. - 1888. - С. 163-182.
ДВЕНАДЦАТЬ ПУНКТОВ БРИГАДИРА С. ВЕЛЬЯМИНОВА - ПРОЕКТ РЕФОРМИРОВАНИЯ НАЛОГОВОЙ СИСТЕМЫ И УПРАВЛЕНЧЕСКОГО
АППАРАТА ГЕТМАНЩИНЫ В 1722 - 1727 ГОДЫ Безрук Т. В.
В статье рассматриваются причины подготовки и содержание архивной находки -«Двенадцати пунктов» бригадира С. Вельяминова. Показано, что направленность финансовой политики российского правительства относилась к более общей проблеме украино-российских отношений и роли в них личностного фактора. Главная цель докладной записки С. Вельяминова заключалась в проведении реформы налоговой системы Гетманщины и в создании переходной модели управления, которая облегчала бы процесс инкорпорации Казацко-гетманской державы в состав Российской империи. Текстуальный анализ документа позволил условно разделить его на 3 части, в которых решаются вопросы проведения налоговой реформы, изменений в управленческом аппарате Гетманщины, упорядочения взаимных переходов из казачества в поспольство и привлечения к уголовной ответственности за некоторые виды государственных преступлений
Ключевые слова: Двенадцать пунктов, С. Вельяминов, Казацко-гетманская держава, реформа налоговой системы, управленческий аппарат, Малороссийская коллегия, казацкая старшина.
«TWELVE POINTS» BY BRIGADIER S. VELYAMINOV - THE PROJECT OF REFORMING THE TAX SYSTEM AND ADMINISTRATIVE APPARATUS OF
HETMAN-RULE IN 1722 - 1727 Bezruk T. V.
The article examines the reasons for the preparation and content of position paper - «The Twelve points» by brigadier S. Velyaminov, that was found in Kharkiv archives and introduced to the scientific community in the 80-s of the XIX century by famous pre-revolutionary scholar A. Y. Yefymenko (1848 - 1918). It is shown that the orientation of the financial policy of the Russian government belonged to the more general problem of ukrainian-russian relations and the role of personal factor in it. The main purpose of the position paper by S. Velyaminov was, first, to reform the tax system of Hetman-rule and, secondly, to create transitional management model that would facilitate the incorporation of the Cossack-Hetman state to the Russian Empire.
Key words: Twelve points, S. Velyaminov, Cossack-Hetman state, reform of the tax system, the administrative apparatus, Collegium of Little Russia, Cossack foremen.
Надтшла доредакцИ 07.02.2014р.
