CC BY
29
медицина
НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ
Оригинальные исследования
УДК 616.379-008.64-053.2 ХУТОРСЬКА Л.А.
Ужгородська районна л1карня № 2
пор1вняльний анал1з структури смертност хворих на цукровий д1абет 1-го та 2-го тип|в
Резюме. Мета до^дження — вивчення епiдемiологiчних показнишв смертностi, летальностi i трива-лостi життя хворих на цукровий дiабет (ЦД) за 2007—2011 рр. на прикладi ЗакарпатськоI областi. У структурi загальног смертностi населения областi частка випадшв смертей, пов'язаних 1з ЦД у цлому (ЦД 1-го i 2-го титв), становить 2,4 %, а частота випадшв смертi оаб, у яких в анамнезi був ЦД, до-сягае 4,3 %. Стандартизоване вiдношення смертностi у хворих на ЦД 1-го типу за 2011 р. становило 2,1 (для чоловжв — 1,4, для жшок — 3,9). Основною причиною смертi при ЦД 2-го типу е серцево-су-динт захворювання (64,7%), серед яких домтуюче мсце належить хрошчнш серцевш недостатностi — 34,8 %, гострим порушенням мозкового кровооб^у — 23,2 %, шфаркту мюкарда — 6,7 %. При цьому в жшок вiрогiдно частше, шжу чоловшв, причиною смертi е гострi порушення мозкового кровообщ. Ключовi слова: цукровий дiабет, смертнсть, летальшсть, тривалкть життя.
Вступ
Цукровий дiaбет (ЦД) 2-го типу залишаеться одшею з основних проблем сучасно! системи охо-рони здоров'я. Це пояснюеться його високою по-ширешстю, тяжшстю ускладнень, що призводять до ранньо! швалщизаци i смертности а також високою вартютю засобiв дiагностики й лжування, необхщних хворим упродовж усього життя [1]. На-уковий аналiз епщемюлопчно! ситуаци, що мю-тить поширешсть, захворювашсть, смертшсть, летальшсть й очжувану тривалють життя при ЦД, дае можливють ощнити значення ще! патологи у структурi хрошчних захворювань. Отримаш результата дозволяють обГрунтувати необхiднiсть програм профiлактики ЦД та його ускладнень у конкретному репош
Соцiальна значущють ЦД 2-го типу полягае у ви-сокому ризику розвитку у хворих тяжких хрошчних мжро- i макросудинних ускладнень [2]. Оскшьки час вщ виникнення ЦД 2-го типу до його виявлення здебшьшого становить вщ 5 до 10 роюв, то вже на момент встановлення дiагнозу до 50 % хворих ма-ють тi або iншi дiабетичнi ускладнення: ретинопа-тiю — 35 %, полшейропатш — 12 %, протешурш — 2 % хворих [3]. Ризик розвитку гострого порушення мозкового кровооб^ (ГПМК) серед хворих на ЦД у 3,8 раза вищий, н1ж у популяци загалом, хрошчно! нирково! недостатностi (ХНН) — у 15—20 разiв, сль поти — у 10—20 разiв [4].
Наявнiсть тяжких пiзнiх ускладнень обумовлюе високу смертнiсть хворих на ЦД, що у 2—4 рази пе-ревищуе смертнiсть у популяци. При ЦД практично удвiчi пщвищуеться ризик смертi вщ серцево-судинних захворювань (ССЗ) i ГПМК [5]. Ан^з причин смертi при ЦД дае можливють виявити !х
вiдмiнностi залежно вщ типу ЦД, тривалост захворювання i вжу, у якому встановлений дiагноз. У вь тчизнянiй лiтературi трапляються лише поодиною роботи, присвяченi динамiцi показниюв тривалостi життя i смертностi при ЦД [6]. У Закарпатськш об-ластi дослiдження за оцiнкою смертности середньо! тривалостi життя (СТЖ) i причин смертi при ЦД не проводилися.
Мета досЛдження — вивчення епщемюлопчних показникiв смертностi, летальностi i тривалост життя хворих на ЦД за 2007—2011 рр. на прикладi Закарпатсько! область
Матер\али \ методи
Нами проведено аналiз статистично! шформаци про хворих на ЦД, яю перебувають пiд спостере-женням в л^вально-профшактичних закладах Закарпатсько! областi. Враховувалися паспортнi данi, тип ЦД, рж встановлення дiагнозу, фiзикальнi по-казники, наявшсть i рiк виникнення ускладнень, назви цукрознижувальних препаратiв та !х дози, до-тримання самоконтролю, лабораторш показники, у тому числi глжозильований гемоглобiн, наявнiсть iнвалiдностi, у жшок — даш про вагiтностi та !х за-вершення. Станом на 01.01.2012 року пщ спостере-женням в областi зареестрованi 31 904 хворi на ЦД (у тому чи^ 4961 iз ЦД 1-го типу i 26 943 — iз ЦД 2-го типу).
За перюд з 2007 по 2011 р. померли 2775 хворих на ЦД (8,7 % вщ уах хворих, яю перебували пщ диспансерним спостереженням), iз них iз ЦД 1-го типу — 342 (6,9 % вщ уск хворих на ЦД 1-го типу), iз ЦД 2-го типу — 2433 особи (9,0 % вщ уах хворих на ЦД 2-го типу). Вибули з-пщ спостереження 1296 хворих на ЦД (4,1 %).
НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ
На n^cTaBi даних статистичного облжу розра-ховано епiдемiологiчнi показники за перюд i3 2007 по 2011 р.: смертшсть (кiлькicть смертей за один piK на 100 тис. населення); частку випaдкiв cмертi, пов'язаних iз ЦД, у зaгaльнiй cтpуктуpi cмеpтноcтi населення; летaльнicть (вiдношення числа помер-лих за piк до загального числа хворих на 100 тис. пащенто-роюв); стандартизоване вщношення смертносп (у зapубiжнiй лiтеpaтуpi — standardized mortality ratio), тобто вщношення кглькосп випад-KiB cмеpтi серед ос16, якi cпоcтеpiгaлиcя в досль джуванш гpупi або популяцп, до кглькосп, очжу-ваноХ в paзi, якщо б частота в доcлiджувaнiй груш була пею ж, що i в cтaндapтнiй популяцп [7]. Кpiм того, встановлювали середню тpивaлicть життя i тpивaлicть життя вiд початку захворювання, якi оцiнювaлиcя як у щлому, так i на вибipкaх хворих на ЦД, сформованих залежно вiд вiку встановлен-ня дiaгнозу; показник оч^ваноХ тpивaлоcтi життя (ОТЖ), тобто середню очжувану кiлькicть роюв, якi проживе людина певного вжу при незмiнному сучасному piвнi смертносп (Грунтуеться на юную-чих вжових piвнях cмеpтноcтi). Для оцiнки ОТЖ використовували таблищ, що показують число оаб у межах вказаноХ групи, починаючи з певного вiку, якг, як передбачаеться, будуть живi тсля до-сягнення певного вiку. Виживашсть визначали як вiдcоток оciб, якг вижили за певний пеpiод часу (з використанням методу Каплана — Мейера). По-piвняння з популяцшними даними проводилося на пiдcтaвi даних збipникa «Статистичний щоpiчник Закарпаття» [8].
До причин смерп, пов'язаних iз ЦД, вщнесе-нi вci випадки смерп внacлiдок дiaбетичноХ коми, ХНН, хрошчноХ серцевоХ недоcтaтноcтi (ХСН), шфаркту мiокapдa (1М), ГПМК, гангрени нижшх кiнцiвок. У показник загальноХ смертносп включе-нi також випадки смерп вiд iнших причин (травми, шфекцшш, онкологiчнi й iншi захворювання) без детaлiзaщХ. Структура причин cмеpтi ощнювалася у вс1х хворих на ЦД 1-го типу пор!вняно з патентами, як1 зaхвоpiли до 30-лгтнього в1ку. У груп1 хворих 1з початком ЦД у вщ1 до 30 рок1в розглядали також вщмшносп в структур1 причин смерп залежно в1д cтaтi. Проанал!зована структура причин cмеpтi в пащенпв 1з ЦД 2-го типу за 2011 р. залежно вщ тривалосп захворювання (до 5 i понад 15 роюв) i cтaтi.
Статистична обробка отриманих pезультaтiв проведена за допомогою програм SPSS (вер^я 16 для Windows) 1з використанням стандартних ме-тод1в вapiaщйноХ статистики. Анал!з виживанос-т1 в кожн1й груш проведений на пщстав! побудови кривих Каплана — Мейера. Для ощнки в1дносного ризику кл1н1чних завершень застосований регре-с1йний aнaлiз за Коксом (вщношення ризик1в). Bi-рог1дн1сть вщмшностей за piвнем ризику м1ж гру-пами оцiнювaли за величиною дов!рчого iнтеpвaлу i p-кpитеpiю. в1дм1нност1 статистично знaчущi при p < 0,05 (95% р!вень знaчущоcтi) i дов!рчому штер-вaлi, що не включае одиницю.
Результати досл1дження та IX обговорення
Населення ЗакарпатськоХ облacтi на 2011 рж становило 1 247 511 оаб. зг1дно 1з статистичними даними, протягом 2007—2011 pp. померли 2775 хворих на ЦД. Вибули з-пщ спостереження 1296 хворих на ЦД. Зазвичай ц1 пащенти зм1нили мicце прожи-вання, кр!м того, icнуе ймов1рн1сть того, що серед них також були випадки смерть Ця обставина може призводити до заниження числа померлих хворих.
Середнш показник смертносп хворих на ЦД 2-го типу за 2007—2011 pp. становив 62,6 (тут i дал! — на 100 тис. населення). сл1д зазначити, що показник смертносп, розрахований на 100 тис. населення в середньому за перюд 2007—2011 pp., набагато вищий у жшок, шж у чоловтв (89,6 ± 9,4 i 38,1 ± 5,2 вщ-повщно). Цей показник безпосередньо пов'язаний ¡з пошиpенicтю ЦД i числом померлих. Зареестрова-на поширенють ЦД 2-го типу серед жшок набагато вища, н1ж серед чоловЫв, i саме цим можна поясни-ти 61льш високий показник смертносп серед жшок.
У динамщ з 2007 по 2011 р. спостертаеться де-який р1ст cмеpтноcтi у хворих на ЦД 2-го типу, що можна пояснити й полшшенням якосп шформащХ про причини смерть При цьому важливо вщзначити факт стабшзащХ покaзникiв cмеpтноcтi за останш три роки спостереження (71,8 — у 2009 p. i 72,1 — у 2011 р.). под16ж cитуaцiя cпоcтеpiгaетьcя як у чоло-в1к1в, так i в жшок.
Популяцшна cмеpтнicть зaкономipно зростае з1 збiльшенням в1ку. У молодших вжових групах ЦД 2-го типу практично не рееструеться, тод1 як у старших групах його поширенють максимальна. Тому максимальне число померлих хворих на ЦД 2-го типу зареестроване саме в старших вжових групах. Найменша cмеpтнicть (0,3 ± 0,1) зареестрована у в1ц1 в1д 45 до 49 рок1в, найбшьша (637,6 ± 92,3) — у вщ1 80 рок1в i бгльше. При цьому aнaлогiчнa залеж-нють простежувалася як у чолов1к1в, так i в ж1нок за весь перюд спостереження. Цей показник вщо-бражуе внесок ЦД 2-го типу до загальноХ структури cмеpтноcтi як у популящХ загалом, так i в р1зних в1-кових групах як у чоловЫв, так i в ж1нок.
У структур! загальноХ cмеpтноcтi населення ЗакарпатськоХ облacтi частка випадюв смертей, пов'язаних ¡з ЦД загалом (ЦД 1-го i 2-го титв), ста-новить 2,4 %, а частка випадюв cмеpтi оаб, у яких в aнaмнезi був ЦД, досягае 4,3 %.
Зпдно з даними МХжнародноХ дiaбетичноХ фе-деращХ, у 61льшост1 pегiонiв свгту частка випaдкiв cмеpтi, пов'язаних ¡з ЦД, становить понад 5 % вщ ус1х причин cмеpтi. Так, у бврош в чолов1к1в пере-бувае в межах в1д 10 до 14 %, у жшок — вщ 14 до 20 % [9]. Можливо, статистичш дат по Зaкapпaтcькiй облacтi не повнютю вiдобpaжують реальний внесок ЦД у смертшсть населення. Якщо припустити, що в частини хворих ЦД взaгaлi не дiaгноcтуетьcя, то смерть вщ ССЗ не враховуеться як смерть, пов'язана з ЦД. Природно, що iнфоpмaцiя про таких хворих не потрапляе в юнуючий реестр хворих на ЦД i за-нижуе дaнi офщшноХ статистики.
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
р
Середнш показник летальносп хворих на ЦД 2-го типу за 2011 рж тсля стандартизацп, почина-ючи з 35-рiчного вiку, становить 2248,1 (тут i далi — на 100 тис. пашенто-роюв). Цей показник нижчий, н1ж у дорослих хворих на ЦД 1-го типу, при якому вш становить 2719,6. При ЦД 2-го типу, як i при ЦД 1-го типу, летальнють у чоловЫв перевищуе летальнють у ж1нок (при ЦД 2-го типу в чоловЫв вона до-сягае 3118,2; у ж1нок — 2237,3; при ЦД 1-го типу — 2794,1 i 2293,8 вщповщно).
За перiод iз 2007 по 2011 р. загалом вiдзначаються досить стабшьш показники летальностi при незна-чнiй тенденцп до зниження: у 2007 р. цей показник становив 2473,9, а у 2011 р. — 2468,2.
Стандартизоване сшввщношення смертносп (ССС) у хворих на ЦД 1-го типу за 2011 р. дорiвнюва-ло 2,1 (для чоловтв — 1,4, для жшок — 3,9). Це свщ-чить про бшьшу смертнють серед хворих на ЦД 1-го типу, н1ж в усш популяцп, при цьому в жшок вщмш-ностi з популяцшними даними бшьш вираженi.
При ЦД 2-го типу ССС становило 0,92, тобто смертнють серед хворих на ЦД 2-го типу, згщно з даними статистики, була практично такою ж, як у популяцп мешканшв Закарпатсько! область Мож-ливо, це пов'язано з неповними даними стосовно смертносп серед хворих на ЦД 2-го типу, а також iз вщсутнютю чгткого облжу причин смерть При цьому в жшок вщзначаеться дещо бшьший показник смертностi, н1ж у популяцп (ССС = 1,06), а у чоловь юв — менший (ССС = 0,89).
СТЖ хворих на ЦД 2-го типу за 2007—2011 рр. до-рiвнювала 72,6 ± 0,4 року (69,1 ± 0,2 року — у чоло-вЫв, 73,2 ± 0,6 року — у жшок). В Укра!ш у 2011 р. цей показник вщповщав 70,4 року (65,2 року — у чо-ловЫв i 75,5 року — у жшок).
Якщо порiвняти СТЖ хворих на ЦД 2-го типу з тривалiстю життя в популяцп Закарпатсько! областi, де вона становить 69,2 року (64,6 року — у чоловтв i 76,1 року — у жшок), то вона виявилася вищою у хворих на ЦД. Ця ситуац1я виникае внаслiдок того, що шформац1я в статистичнiй звiтностi стосовно ЦД не цшком коректна, оскiльки тривалють життя в популяцп — це очжувана СТЖ населення рiзних вжових груп. Великий вплив на цей показник мае дитяча смертнють, що зменшуе СТЖ. Зi збшьшен-ням вiку ОТЖ збiльшуеться, оскшьки зникають ри-зики померти в молодшому вiцi. У бiльшостi пашенпв ЦД 2-го типу дiагностуеться у вщ 50—60 рокiв i старше, тому !х ОТЖ вища, н1ж у середньому в усiй популяцп. Для того щоб оцiнити реальний внесок ЦД у тривалiсть життя хворих, нами обчислено вщ-носний показник, стандартизований за вжом.
При розрахунку вщносного показника ОТЖ у хворих на ЦД 2-го типу, стандартизованого по вь кових групах (починаючи з 35 роюв), установлено, що загалом вш становить 0,82 ± 0,30 (у чоловiкiв — 0,86 ± 0,40, у жшок — 0,78 ± 0,30). Це свщчить про меншу тривалiсть життя у хворих на ЦД 2-го типу порiвняно з уаею популящею. При ЦД 1-го типу цей показник ще нижчий, н1ж при ЦД 2-го типу, — вш становить 0,56 ± 0,11, при цьому вш практично
однаковий як у чоловтв, так i в жшок (0,57 ± 0,20 i 0,56 ± 0,10 вiдповiдно).
Тривалють життя тсля встановлення дiагнозу ЦД 2-го типу, за даними статистичного обл^, ста-новила 11,2 ± 0,3 року (9,4 ± 0,3 року в чоловЫв i 11,8 ± 0,2 року в жшок).
Розрахунковий показник тривалосп життя тсля встановлення дiагнозу, стандартизований за вжом, у якому виявлений ЦД 2-го типу, у 2011 роц становив загалом 11,8 ± 6,1 року (для чоловтв — 9,5 ± 4,2 року, для жшок — 13,2 ± 7,2 року). Таким чином, у цьому випадку розрахунковий показник значно не вiдрiзняеться вщ даних статистично! звiтностi.
При ЦД 1-го типу СТЖ вщ початку захворюван-ня вiрогiдно бiльша у хворих, у яких ЦД розвинувся у ввд до 10 роюв, порiвняно з пацiентами, якi захво-рши у вiцi 11—20 роюв (27,5 ± 6,7 року i 19,8 ± 3,2 року вщповщно, р < 0,05), м1ж шшими групами хворих вiроriдноi рiзницi не вщзначено. Однак при бiльшiй тривалосп життя вщ початку захворювання особи, яю захворiли у вiцi до 10 роюв, мають меншу загальну тривалють життя, нж хворi, у яких ЦД розвинувся тсля 20 роюв: 34,8 ± 8,4 року i 44,6 ± 3,8 року вщповщно. Ця тенденцiя спостерпаеться як у ж1нок, так i в чоловiкiв.
Основною причиною смерп хворих на ЦД 2-го типу е передуам макросудиннi ускладнення [1]. У структурi причин смертi при ЦД 2-го типу за 2007— 2011 рр. провщною причиною встановлет ССЗ, на якi припадае 64,7 %. При цьому на першому мюш як причина смертi перебувае ХСН — 34,8 %, друге мю-це пос!дають ГПМК — 23,2 %, трете — 1М (6,7 %). Таким чином, у пашенпв iз ЦД 2-го типу, як i в по-пуляцп загалом, найчастiшою причиною смертi е хвороби системи кровообпу — 64,7 i 59,1 % вiдпо-вщно. Розглядаючи вiдмiнностi в причинах смерп залежно в!д статi, слiд зазначити, що в чоловтв час-тше, н1ж у ж1нок, причиною смерп е 1М (8,3 i 5,8 % вщповщно, р < 0,05). У той же час у жшок частше, н1ж у чоловЫв, причиною смертi е ГПМК (23,8 i 20,7 % вiдповiдно, р < 0,05).
Нами проаналiзована структура причин смер-тi залежно вщ тривалостi ЦД. Слiд зауважити, що у хворих iз тривалiстю ЦД 2-го типу до 5 роюв на першому мюш смерть вщ причин, не пов'язаних iз ЦД, а при тривалосп ЦД понад 15 роюв — смерть вщ ХСН. Якщо у хворих iз тривалiстю ЦД 2-го типу до 5 роюв на частку ССЗ, включаючи ХСН, 1М i ГПМК, як причин смерп припадае 56,1 %, то при тривалосп понад 15 роюв цей показник зростае до 62,4 %. Це вщбуваеться за рахунок збшьшення ви-падюв смертi вiд ХСН. Так, у груш хворих iз три-валютю ЦД 2-го типу до 5 роюв ХСН як причина смерп зареестрована у 29,6 % випадюв, а при трива-лостi понад 15 роюв — у 35,4 %. Частки 1М i ГПМК у структурi причин смертi практично не змшилися зi збгльшенням тривалосп ЦД. При тривалостi захворювання до 5 роюв 1М як причина смерп вка-зуеться в 6,2 %, ГПМК — у 20,2 %, при тривалосп ЦД понад 15 роюв — у 5,6 i 21,7 % вщповщно. Отже, до моменту дiагностики ЦД у багатьох пашенпв
НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ
уже були захворювання, якi призвели до розвитку гостро! серцево-судинно! патологи. Цшком законо-мiрно, що у хворих iз тривалiстю ЦД понад 15 роюв як причина смерп приблизно в 2,5 раза часпше тра-пляеться ХНН.
Виражених гендерних вiдмiнностей у причинах смерп залежно вiд тривалосп ЦД 2-го типу не ви-явлено. При цьому вiдзначено, що при тривалосп ЦД 2-го типу до 5 роюв у жшок ГПМК як причина смертi трапляються в 1,3 раза частiше, н1ж у чоло-вiкiв. При тривалосп ЦД 2-го типу понад 15 роюв ця причина смертi рееструеться практично з одна-ковою частотою як у чоловЫв, так i в ж1нок (22,3 i 21,3 % вщповщно).
Зазвичай при бшьш тривалому перебiгу ЦД 2-го типу ССЗ як причина смерп рееструються частiше, н1ж при меншiй тривалосп ЦД. При цьому в чоло-вiкiв iз тривалiстю ЦД 2-го типу понад 15 роюв 1М як причина смертi трапляеться практично з такою ж частотою, як i при тривалосп ЦД до 5 роюв (5,6 i 6,9 % вщповщно). Аналогiчна тенденц1я виявлена i в ж1нок як вщносно частки 1М, так i вщносно частки ГПМК: при тривалостi захворювання понад 15 ро-кiв частота 1М як причини смертi становить 5,4 %, ГПМК — 21,6 %, при тривалосп ЦД до 5 роюв — 6,2 i 21,9 % вщповщно.
Структура причин смерп при ЦД 1-го i 2-го ти-пiв мае певш вiдмiнностi, причому вона змшюеть-ся залежно вщ вiку хворого на час дiагностики ЦД 1-го типу. В оаб, якi захворiли у ввд до 30 рокiв, на причини, пов'язаш з ЦД, припадае 56,4 %, не пов'язанi з ЦД — 43,8 %. У цш груш хворих серед причин смерп, пов'язаних iз ЦД, перше мюце по-сщае ХНН — 23,1 % випадюв, друге мюце — ХСН (10,2 %), далi йдуть ГПМК (7,2 %) i коми (6,3 %). 1М як причина смерп займае п'яте мюце (4,8 %). При аналiзi вибiрки хворих, у яких дiагноз ЦД 1-го типу установлений тсля 30 роюв, на причини, пов'язанi з ЦД, припадае практично така ж кшькють випад-кiв — 57,4 %, але частка ХСН як причини смерп зростае до 23,9 % випадюв, другим за частотою е ГПМК (11,6 %), трете мюце займае 1М (8,1 %). Таким чином, загальна частка ССЗ у структурi смерп хворих на ЦД 1-го типу, у яких дiагноз установлений тсля 30 роюв, становить 43,2 %. ХНН як причина смерп в ще! категорп хворих встановлена у 7,6 % ви-падюв (утричi менше, н1ж у групi хворих на ЦД 1-го типу при встановленш дiагнозу до 30 рокiв). Також удвiчi знижуеться частка випадкiв смерп внаслiдок ком (6,2 i 2,8 % вщповщно).
У хворих на ЦД 1-го типу, у яких дiагноз установлений у вщ до 30 роюв, спостерiгаються певш вщмшносп серед причин смертi залежно вщ статi: у чоловiкiв вщзначаеться бшьш високий, н1ж у жь нок, показник смертностi вщ причин, не пов'язаних iз ЦД (47,9 i 37,6 % вiдповiдно). Також у чоловЫв удвiчi частiше зареестрована смерть вщ коми, в 1,4 раза — вщ ХСН. У жшок в 1,8 раза часпше, шж у чо-ловiкiв, як причина смерп зареестрована ХНН (18,2 i 30,9 % вiдповiдно), в 1,7 раза часпше трапляеться смерть вщ гангрени нижнiх кiнцiвок.
Аналiз кумулятивних кривих Каплана — Мейе-ра в oci6, яким дiагноз ЦД був установлений до 2007 року, показав, що п'ятирГчна виживанють нижча у хворих на ЦД 2-го типу, н1ж у хворих на ЦД 1-го типу (86,7 i 91,6 % вщповщно) (р < 0,001).
Нами проаналiзованi показники виживаносп хворих на ЦД упродовж п'яти роюв пiсля встанов-лення дiагнозу. Слiд зазначити, що у хворих на ЦД 1-го типу, незважаючи на низьку СТЖ, спостериа-еться висока п'ятирiчна виживанiсть (95,2 %). 1мо-вiрно, зниження тривалосп життя вщзначаеться за рахунок хворих, яю тривало страждають вiд ЦД 1-го типу i впродовж перших роюв пiсля встановлення дiагнозу (15—20 роюв тому) здебiльшого перебува-ли в сташ декомпенсацГ!, що призвело до розвитку тзнГх ускладнень. Досить висока п'ятирГчна вижи-ванiсть (92,4 %) виявлена також у хворих на ЦД 2-го типу.
Перспективи подальших дослщжень: дослiдження ризику загально! i серцево-судинно! смертностi, а також ризику фатальних i нефатальних 1М i ГПМК у хворих на ЦД 2-го типу залежно вщ вибору пе-рорального цукрознижувального препарату тсля встановлення дiагнозу.
Висновки
1. У структурГ загально! смертностi населен-ня Закарпатсько! областГ частка випадкГв смертей, пов'язаних Гз ЦД, становить 2,4 %, а частка випадкГв смерп осГб, у яких в анамнезГ був ЦД, досягае 4,3 %.
2. Основною причиною смерп при цукровому дГабеп 2-го типу е серцево-судинш захворювання (64,7 %), серед яких домшуюче мюце належить хро-нГчнГй серцевГй недостатностГ — 34,8 %, гострим по-рушенням мозкового кровообиу — 23,2 %, шфарк-ту мГокарда — 6,7 %. При цьому в жГнок вГрогщно частГше, н1ж у чоловГкГв, причиною смерп е гострГ порушення мозкового кровообГгу.
3. ВГдносний ризик розвитку гострих порушень мозкового кровообГгу у хворих на ЦД 2-го типу в 1,9 раза вищий порГвняно з особами без ЦД, причому максимальне зростання ризику (у 4 рази) вщзначаеться в груш хворих вжом 40—49 роюв. При ЦД 2-го типу частота гострих порушень мозкового кровообГгу в 1,7 раза вища в чоловтв, н1ж у жГнок, що вГдо-бражае гендернГ вГдмГнностГ в частой цих порушень в популяцГ!.
Список лператури
1. Ferrer A., Padros G, Formiga F. et al. Diabetes mellitus: prevalence and effect of morbidities in the oldest old. The Octabaix study // J. Am. Geriatr. Soc. — 2012. — Vol. 60, № 3. — P. 462-467.
2. Garduno-Diaz S.D., Khokhar S. Prevalence, risk factors and complications associated with type 2 diabetes in migrant South Asians // Diabetes Metab. Res. Rev. — 2012. — Vol. 28, № 1. — P. 6-24.
3. Raman R., Gupta A., Krishna S. et al. Prevalence and risk factors for diabetic microvascular complications in newly diagnosed type II diabetes mellitus. Sankara Nethralaya Diabetic Retinopathy Epidemiology and Molecular Genetic Study (SN-DREAMS, report 27)// J. Diabetes Complications. — 2012. — Vol. 26, № 2. — P. 123128.
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
р
4. Luitse M.J., Biessels G.J., Rutten G.E., Kappelle L.J. Diabetes, hyperglycaemia, and acute ischaemic stroke // Lancet Neurol. — 2012. — Vol. 11, № 3. — P. 261-271.
5. Wilmot E.G., Edwardson C.L., Achana F.A. et al. Sedentary time in adults and the association with diabetes, cardiovascular disease and death: systematic review and meta-analysis // Diabetologia. — 2012. — Vol. 55, № 9. — P. 2379-2384.
6. ДорогойА.П. Тривалкть життя, потенцтт втрати трудового потенщалу й повжова смерттсть при цукровому dia6emi:
Динамка показнишв // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2007. — № 3(9). — С. 14-19.
7. Эпидемиологический словарь / Под ред. Джона М. Ласта: Пер. с англ. — М., 2009. — 316 с.
8. Статистичний щорiчник Закарпаття за 2010рК/Головне управлшня статистики у Закарпатськт областi. — Ужгород, 2011. — 334 с.
9. IDF Diabetes Atlas. — Fifth Edition. — IDF, 2011. — 360p.
Отримано 21.07.12 □
Хуторская A.A.
УжтороАская районная больница № 2
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ СТРУКТУРЫ СМЕРТНОСТИ БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 1-ГО И 2-ГО ТИПОВ
Резюме. Цель исследования — изучение эпидемиологических показателей смертности, летальности и продолжительности жизни больных сахарным диабетом (СД) за 2007— 2011 гг. на примере Закарпатской области. В структуре общей смертности населения области доля случаев смертей, связанных с СД в целом (СД 1-го и 2-го типов), составляет 2,4 %, а частота случаев смерти лиц, у которых в анамнезе был СД, достигает 4,3 %. Стандартизированное соотношение смертности у больных СД 1-го типа за 2011 г. составляло 2,1 (для мужчин — 1,4, для женщин — 3,9). Основной причиной смерти при СД 2-го типа являются сердечно-сосудистые заболевания (64,7 %), среди которых доминирующее место принадлежит хронической сердечной недостаточности — 34,8 %, острым нарушениям мозгового кровообращения — 23,2 %, инфаркту миокарда — 6,7 %. При этом у женщин достоверно чаще, чем у мужчин, причиной смерти являются острые нарушения мозгового кровообращения.
Ключевые слова: сахарный диабет, смертность, летальность, длительность жизни.
Khutorska L.A.
Uzhgorod Regional Hospital № 2, Uzhgorod, Ukraine
COMPARATIVE ANALYSIS OF MORTALITY STRUCTURE IN PATIENTS WITH TYPE 1 AND TYPE 2 DIABETES MELLITUS
Summary. The aim of the investigation is to study epidemiology indexes of mortality, morbidity, and life expectancy in diabetes mellitus (DM) patients during 2007—2011 on the example of the Transcarpathian Region. In the structure of population mortality rate part of cases of the deaths related to DM (type 1 and 2) generally presents 2.4 %, and part of death cases in persons with DM in anamnesis is 4.3 %. Standardized mortality ratio for type 1 DM patients in 2011 equaled 2.1 (for men — 1.4, for women — 3.9). Leading causes of death at the type 2 DM are cardiovascular diseases (64.7 %), among that a dominant place belongs to the chronic heart failure — 34.8 %, acute cerebrovascular accident — 23.2 %, myocardial infarction — 6.7 %. Acute cerebrovascular accidents are more often cause of death in women with type 2 DM than in men.
fey words: diabetes mellitus, mortality, morbidity, life expectancy.
