CC BY
34
УДК 616.5-004.1-085+612.017
Норшняльнии анал13 деяких кл1Н1чиих особливостей та 1мунного статусу хворих на р1зн1 форми обмежено! склеродермй'
Горбунцов В. В., Романенко К. В.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украгни»
У хворих на бляшкову склеродермию, атрофодермю, склероатрофiчний лiхен спостерiгаються значнi подiбнi порушення iмунiтетy що виявляються пперпродук^ею /дЭ i Ц1К, пiдвищеними рiвнями в кровi клiтин з рецеп-цieю Сй25+ та -ИА-йИ+ при посиленому синтезi ТЫРа, ¡^2, /М, ¡^6, ¡^10 на тлi зниженого вмюту Сй3+, Сй4+, С054+ та стввщношень Сй4+/Сй8+, Сй25+/Сй95+, причому дисемЫоваш варiанти дерматозу перебiгають з бтьш значними iмунологiчними зрушеннями, анiж обмежеы, а в патогенетичних побудовах захворювання бе-руть участь /дА, Сй4+, Сй38+ та Сй95+, оскiльки за результатами дисперсмного аналiзу першi два параметри (вщповщно, й = 4,36, р = 0,018 та й = 3,93, р = 0,026) визначають варiант обмеженоТ склеродермií, а третш та четвертий (й = 3,20, р = 0,049 та й = 4,05, р = 0,023) - ступЫь поширеносл захворювання.
КлючовI слова: бляшкова склеродермiя, атрофодермiя Пазiнi-П'eрiнi, склероатрофiчний лiхен, кгмшчы осо-бливостi, iмунний статус.
Обмежена склеродермiя (ОС) залишаеться однieю з актуальних проблем сучасно! ме-дицини [5]. Biдмiчаеться зростання захворюва-носп на не! [3]. Як шдтипи обмежено! склеродермй розглядаються рашш самостiйнi захворювання [11]:
- щюпатична атрофодермш Пазш-П'ерш (АД);
- склероатрофiчний лiхен (СЛ).
У той же час Т. Фицпатрик i ствав. (1998) [2] та К. Вулф i спiвав. (2007) [1] розмщують обме-жену склеродермiю, щюпатичну атрофодермiю Пазiнi-П'ерiнi i склероатрофiчний лiхен у роз-дiлi «Запальш хвороби, що не класифшуються». Бiльшiсть сучасних класифшацш обмежено! склеродермй входить у суперечку з «Мiжнарод-ною статистичною класифiкацiею хвороб ...» 10-го перегляду, в якш:
- пiд обмеженою склеродермiею маеться на увазi локалiзована бляшкова склеродермiя (БС);
- лшшна склеродермiя наведена окремим пунктом;
- склероатрофiчний лiхен поряд з щюпатич-ною атрофодермiею Пазiнi-П'ерiнi вiднесено до атрофiчних уражень шкiри.
Патогенез обмежено! склеродермй вивчено надто недостатньо, i багато питань залишаеться нез'ясованими [13], а вщомосп нерщко супереч-ливi. Особливе значення надаеться iмунним роз-ладам з дисбалансом цитокшово! мереж [10].
Мета дослщження - уточнення патогенетичних взаемовщношень рiзних форм обмеже-
но! склеродермil на пiдставi визначення деяких клiнiчних та iмунних порушень.
Матер1ал та методи. Пiд спостереженням за перюд 2004-2012 рр. перебувало 254 хворих на обмежену склеродермда у вщ вiд 17 до 68 роюв (38 чоловiкiв, середнш вiк 46,4 ± 3,2 року, та 216 жшок, середнiй вш 35,6 ± 1,1 року) iз давниною захворювання вiд трьох мюящв до 16 рокiв, серед них:
- вшом до 30 роюв - 51 хворий (25,8 %);
- вщ 30 до 40 роюв - 62 (31,5 %);
- вiд 41 до 50 рокiв - 53 (27,0 %);
- вiд 51 до 60 рокiв - 31 (15,7 %).
Не включали у розробку хворих на обмежену склеродермiю, яю мали:
- будь-якi супутнi пухлини;
- цукровий дiабет;
- туберкульоз легенiв;
- хронiчний бронхiт;
- хрошчний криптогенний та вiрусний гепа-тити;
- первинний гломерулонефрит;
- гематолопчш та ревматичш системнi захворювання та ш.
Серед обстежених хворих:
- 197 (77,55 %) були з бляшковою склеродер-мiею;
- 13 (5,12 %) - з щюпатичною атрофодерм> ею Пазш-П'ершц
- 44 (17,33 %)- зi склероатрофiчним лiхеном, з характерною для них ктшчною картиною.
Пщ час опитування хворих на обмежену склеродермда придiляли увагу первинному роз-ташуванню ураження шкiри, характеру подаль-шого перебiгу шкiрного патолопчного процесу, розповсюдженостi уражень. У хворих вивчали:
- склад популяцш i субпопуляцiй мононукле-арiв - методом непрямо! iмунофлуоресценцil з використанням моноклональних антитiл CD3, CD4, CD8, CD 16, CD22, CD25, CD54 i CD95 виробництва 1нституту експериментально! патологи, онкологп i радюбюлоги iм. Р. Е. Кавець-кого НАН Украши.
- показники IgA, IgG, IgM i Ц1К у сироватцi кров^ використовуючи бiохiмiчнi аналiзатори "BS-200" (КНР) i "Olympus-AU-640" (Япошя);
- рiвнi TNFa, IL2, IL4, IL6, IL 10 у плазмi кровi -iмуноферментним методом, використовуючи ри-дер "PR2100 Sanofi diagnosticpasteur" (Франщя); набори "ProCon" (РФ), "Amercham pharmacia biotech" (Bеликобританiя), "IBL" (ФРН).
Як контроль, iмунологiчнi та iмуноферментнi дослiдження виконано у 30 практично здорових людей (20 жшок i 10 чоловiкiв у вiцi 18-63 роюв).
Статистичний аналiз отриманих результа-тiв дослiджень [4] проведено з використанням комп'ютерного кореляцшного, регресiйного, одно- (ANOVA) i багатофакторного (ANOVA/ MANOVA) дисперсшного аналiзу (лiцензiйна програма «Statistica-Stat-Soft, USA»):
- оцiнювали середнi значення (М), 1'х помил-ки (m), стандартнi вiдхилення (SD), середньо-квадратичш вiдхилення (S), коефiцieнти коре-ляцп (r), дисперси (D);
- використовували критерп Фiшера (F), Крускала-Уоллiса (KW), Уiлкоксона-Рао (WR), Макнамара-Фiшера (с2);
- розраховувалася вiрогiднiсть статистичних показникiв (р).
Результати та обговорення. Хворi на бляшко-ву склеродермiю рiзноl статi (жiнок - 170, чоловь юв - 27) практично не вiдрiзнялись мiж собою за вком (S=1,68,p=0,094; F=1,03,p=0,47). Тривалсть захворювання варiювала вiд юлькох мюящв до 15 рокiв (у середньому - не бiльше 5 роюв). Тривалють захворювання виявилася достовiрно до-вшою у жiнок (S=2,49, р=0,015; F=3,16, р=0,044). Розповсюджений процес був бiльш характерним для хворих жшок - у 117 пащенпв iз 170 (68,8 %) у порiвняннi з чоловiками - у 8 з 27 (29,6 %).
Серед 197 хворих на бляшкову склеродерма дiагностовано:
- поодинокi вогнища ураження - у 72 (35,5 %)
хворих;
- розповсюджеш (три i бшьше в рiзних час-тинах тша) вогнища ураження - у 127 (64,5 %) хворих, -
причому у 22 хворих з розповсюдженою бляшковою склеродермieю мали мюце також вогнища склероатрофiчного лiхену i у 6 - щю-патично! атрофодермп Пазш-П'ерш.
Серед 197 хворих на бляшкову склеродерма також було дiагностовано:
- стадда еритеми та набряку - у 88 (44,7 %) хворих;
- стадда ущшьнення (склерозу) - у 86 (43,6%) хворих;
- стадда атрофи - у 23 (11,7 %) хворих.
Зпдно шкали ступеня тяжкоси обмежено!
склеродерм^ [7], хворi на бляшкову склеродермго були розподiленi по трьом ступеням тяжкостк
- 1 стутнь оцiнювали при наявностi 3-17 балiв;
- 2 ступiнь - 18-31 балiв;
- 3 стутнь - понад 31 бал.
Серед 197 хворих на бляшкову склеродерма дiагностовано:
- стадда еритеми та набряку:
1) 1 ступеня тяжкосп - у 9 (4,6 %) хворих;
2) 2 ступеня - у 46 (23,3 %);
3) 3 ступеня - у 33 (16,8 %);
- склеротичну стадiю:
1) 1 ступеня тяжкосп - у 7 (3,6 %);
2) 2 ступеня - у 52 (26,4 %);
3) 3 ступеня - у 27 (13,7 %);
- атрофiчну стадiю:
1) 1 ступеня тяжкосп - у 6 (3,0 %),
2) 2 ступеня - у 17 (9,6 %) хворих.
Стутнь тяжкосп патолопчного процесу не
залежав вщ стан (KW=0,16, р=0,688; S=0,24, p=0,808; F=0,70, p=0,203).
Серед 13 хворих на щюпатичну атрофодер-мiю Пазiнi-П'eрiнi дiагностовано:
- гостру стадш - у 11 (84,6 %) хворих, серед них:
1) у гострш стадй 1 ступеня тяжкосп було трое (23,1 %) хворих;
2) у гострш стадп 2 ступеня тяжкос-п - 8 (61,5 %);
- атрофiчну стадiю 1 ступеня тяжкосп - у двох (15,4 %) хворих.
Серед 44 хворих на склероатрофiчний лiхен:
- 39 (88,6 %) хворих були в стадп загострення;
- 5 (11,4 %) - у стадп атрофи;
- 36 (81,8 %) - у гострш стадп 2 ступеня тяжкосп;
- три (6,8 %) - у склеротичнш стадп 2 сту-
пеня;
- п'ять (11,4 %) - в атрофiчнiй стада 2 сту-пеня.
Отже, серед 254 хворих дослщжено:
- 27 (10,6 %) хворих - з 1 ступенем тяжкосп;
- 167 (65,7 %) - з 2 ступенем тяжкосп;
- 60 (23,7 %) - з 3 ступенем тяжкосп, -
тобто нами дослщжувалися переважно хворi
на обмежену склеродермда iз середнiм ступенем тяжкосп.
Дiагноз обмежено! склеродерма вериф^ва-ли згiдно загальноприйнятим клiнiчним та ла-бораторним критерiям [9]. Для виключення системно! склеродерма серед хворих на обмежену склеродермда використовували рекомендаца Св-ропейсько! протиревматично! лаи щодо дiагнозу, якi використовуються в Укра!ш. У всiх хворих на обмежену склеродермда (бляшкову склеродер-
мда, щопатичну атрофодермда Пазiнi-П'ерiнi i склероатрофiчний лiхен) антитiла - АЛЛ, до цен-тромери i топоiзомерази 1 були вщсутш.
Враховуючи роль системи iмунiтету в патоге-незi обмежено! склеродерма [8], певний iнтерес набувала порiвняльна оцiнка його клггинно! та гуморально! ланок при рiзних формах склеродерма. У 130 хворих на рiзнi форми обмежено! склеродерма (бляшкову склеродермда, щопатичну атрофодермда Пази-П'ерш, склероа-трофiчний лiхен) нами вивчено рiвень у кровi:
- головних iмуноцитiв (СБ3+, СБ4+, СБ8+, СШ6+, СБ22+, СБ25+, СБ54+, СБ95+, ЖЛ-Щ);
- основних класiв iмуноглобулiнiв (Л, М, G);
- параметрiв Ц1К;
- концентраца цитокiнiв (ГЛ^а, 1Ь2, 4, 6, 10).
Показники рiвнiв iмуноцитiв у хворих на обмежену склеродермда наведено у табл. 1.
Таблиця 1 - Показники 1муноцит1в у кров1 хворих на р1зш форми обмежено!' склеродермп (М ± т, %)
Показники Групи обстежених
1група обмежена бляшкова склеродерм1я (п=39) 2 група дисемшована бляшкова склеродерм1я (п=34) 3 група щопатична атрофодерм1я ПазЫ-П'ерш (п=13) 4 група обмежений склеро-атроф1чний л1хен (п=18) 5 група дисемшова-ний склеро-атроф1чний л1хен (п=26) 6 група контроль (п=30)
СБ3+ 46,1±12,20* 44,2±9,09* 50,5±10,71* 45,0±9,13* 39,4±11,02* 70,0±6,01
СБ4+ 28,5±5,99* 28,4±6,01* 30,1±5,28* 30,2±5,02* 30,1±5,31* 43,2±4,11
СБ8+ 29,5±6,02 30,1±8,40 29,4±8,12 27,1±5,38 30,5±4,03 24,6±3,98
СВ4+/СБ8+ 0,98±0,13* 0,96±0,11* 1,03±0,07* 1,11±0,06* 0,80±0,09* 1,83±0,14
СБ16+ 19,2±7,01* 19,1±7,18* 22,3±9,40* 19,2±8,07* 20,5±6,19* 14,2±9,20
СБ22+ 21,2±6,28 21,4±6,02 18,1±7,31 18,1±4,09 20,5±6,01 17,4±9,08
СБ25+ 17,1±6,02* 19,0±6,17* 20,4±6,20* 15,5±8,28* 21,4±9,09* 7,0±2,39
СБ54+ 12,3±2,10* 11,5±2,17* 11,8±2,21* 14,1±0,52* 15,0±0,39* 26,2±1,60
СБ95+ 22,0±9,20* 24,3±10,06* 23,3±9,11* 17,0±9,08* 23,4±10,30* 15,1±4,03
С£>25+/С£>95+ 0,9±0,07* 0,8±0,05* 0,9±0,07* 0,9±0,03* 0,9±0,07* 1,0±0,06
HLA-DR+ 27,5±10,18* 28,4±9,08* 26,0±5,50* 23,6±9,01* 27,5±8,98* 10,2±2,19
HLA-DR+/ СБ95+ 1,2±0,09* 1,2±0,07* 1,1±0,07* 1,2±0,07* 1,4±0,07* 2,7±0,06
Т+В+ЫК-клггини 98,3±6,50 97,5±15,02 99,3±9,18 96,7±15,21 98,3±6,80 98,6±6,77
ПРИМ1ТКА: * в1дмшносп м1ж аналопчними показниками у хворих 1 здорових людей статистично в1ропдт (р < 0,05).
Значення абсолютно! кiлькостi лейкоцинв достовiрно не вiдрiзнялись мiж хворими окремих груп та вiд параметрiв у здорових осiб. 1муноло-пчний монiторинг кровi обстежених хворих показав пригшчення Г-системи iмунiтету - статистично достовiрне зниження у сироватщ кровi: - кiлькостi CD3+:
1) при обмеженiй бляшковiй склеродерма - в 1,52 разу;
2) при поширенш бляшковш склеродерма - в 1,58 разу;
3) при щюпатичнш атрофодерма Пазт-П'ерш - в 1,39 разу;
4) при обмеженому склероатрофiчно-му лiхенi - в 1,55 разу;
5) при поширеному склероатрофiчно-му лiхенi - в 1,78 разу, -
вщносно контролю (70,0±6,01).
- кшькосп CD4:
1) при обмеженш бляшковш склеродермп - в 1,52 разу;
2) при поширенш бляшковш склеродермп - в 1,52 разу;
3) при щюпатичнш атрофодермп Пазiнi-П'eрiнi - в 1,44 разу;
4) при обмеженому склероатрофiчно-му лiхенi - в 1,43 разу;
5) при поширеному склероатрофiчно-му лiхенi - в 1,44 разу, -
вщносно контролю (43,2 ± 4,11).
Bмiст цитотоксичних CD8+-лiмфоцитiв був пiдвищеним:
- при обмеженш бляшковш склеродермп - в 1,20 разу;
- при поширенш бляшковш склеродерма - в 1,22 разу;
- при щюпатичнш атрофодермй Пазш-П'eрiнi - в 1,20 разу;
- при обмеженому склероатроф1чному л1хен1 -в 1,10 разу;
- при поширеному склероатроф1чному л!хеш -в 1,24 разу, -
вщносно контролю (24,6±3,98).
У результат деякого пiдвищення CD8+ ств-вщношення CD4+/CD8+ стало меншим:
- при обмеженш бляшковш склеродермп - в 1,87 разу;
- при поширенш бляшковш склеродермп - в 1,91 разу;
- при щюпатичнш атрофодермп Пазш-П'ерш - в 1,68 разу;
- при обмеженому склероатроф1чному л1хеш -в 1,65 разу;
- при поширеному склероатроф1чному л1хеш -в 1,29 разу, -
вщносно контролю (1,83±0,14).
Деяке зменшення iмунорегуляторного iндек-су свщчило про пригшчення iмунноl системи.
Найбiльш важливим при обмеженш склеродермп виявилося значне зниження у сироватцi кровi хворих вмiсту CD54+ (що забезпечуе вза-емоди клiтин мiж собою, з клпинами ендотелiю та оточуючого матриксу):
- при обмеженiй бляшковш склеродермп - у 2,13 разу;
- при поширенш бляшковш склеродермп - у 2,28 разу;
- при щюпатичнш атрофодермп Пазш-П'ерш - у 2,22 разу;
- при обмеженому склероатроф1чному л1хеш -в 1,86 разу;
- при поширеному склероатроф1чному л1хеш -в 1,75 разу, -
вщносно контролю (26,2±1,60).
Статистично значущi рiзницi у кшькосп лiм-фоцитiв рiзних фенотипiв були виявлеш для CD16+, CD25+ та CD95+, вмiст яких був пщви-щений порiвняно з контролем.
Аналiз екскрецл активних маркерiв на поверх-нi лiмфоцитiв перифершно! кровi показав, що у хворих на обмежену склеродермш достовiрно пiдвищувалися прояви апоптозу, про що св^ило збiльшення клггин, що мають рецептори апоптозу, - CD95+; особливо вираженим це було:
- при поширенш бляшковш склеродермп - в 1,61 разу, порiвняно з контролем (15,1±4,03);
- при обмеженш бляшковш склеродермп - в 1,46 разу;
- при щюпатичнш атрофодермп Пазш-П'ерм - в 1,54 разу;
- при обмеженому склероатроф1чному л1хеш -в 1,13 разу;
- при поширеному склероатроф1чному л1хеш -в 1,55 разу.
Пщвищення експреси рецепторiв до CD95+ свiдчить про значне руйнування лiмфоцитiв, що призводить до iмунодефiциту, зниження кiль-костi лiмфоцитiв, пригшчення 77-супресорiв та пiдвищення Ц1К кровь У обстежених хворих вагомо пщвищувався вмiст маркерiв ранньо! стадil активацп клiтин, активаторiв ^2 CD25+:
- при обмеженiй бляшковiй склеродермп - у 2,44 разу;
- при поширенш бляшковш склеродермп - у 2,71 разу;
- при щюпатичнш атрофодермп Пазш-П'ерм - у 2,91 разу;
- при обмеженому склероатрофiчному лiхенi -у 2,21 разу;
- при поширеному склероатрофiчному лiхенi -у 3,06 разу, -
вщносно контролю (7,0±2,39).
Будучi прозапальним цитокшом, ^2 призво-див до запалення, активацil та появи значного пулу пролiферуючих лiмфоцитiв при обмеженш склеродермп.
Вмют CD16+ збшьшувався:
- при обмеженiй бляшковш склеродермп - в 1,35 разу;
- при поширенш бляшковш склеродермп - в 1,35 разу;
- при щюпатичнш атрофодермп Пазш-П'ерм - в 1,57 разу;
- при обмеженому склероатрофiчному лiхенi -
в 1,35 разу;
- при поширеному склероатрофiчному лiхенi -в 1,44 разу, -
вщносно контролю (7,0 ± 2,39).
При аналiзi кореляцiйних зв'язкiв мiж вщ-носним вмiстом окремих субпопуляцiй клттин у хворих на обмежену склеродермда встановлено:
- вiрогiднi прямi кореляци:
1) кiлькостi СD22+-лiмфоцитiв з рiв-нем СD25+ клiтин та сшввщношенням СD25+/СD95+;
2) кiлькостi СD25+ з рiвнем СD22+, СD54+ та спшвщношенням СD25+/СD95+;
- оберненi зв'язки - вмюту СD95+ з сшввщ-ношеннями HLA-DR+/СD95+ та СD25+/СD95+.
Достовiрних корелящйних зв'язкiв мiж вмю-том окремих субпопуляцш лiмфоцитiв i ктшчни-ми ознаками обмежено! склеродерми не виявлено.
На наш погляд, дисбаланс рiвня Г-клгтин при обмеженiй склеродерми може бути обумовлений порушенням рецепторного апарату клiтин або змiною функцл системи лiмфоцитарно-макрофагально! взаемоди. За умови варiабельностi показник1в вмiсту субпопуляцiй Т-тмфоципв в кровi людей, високу шформатившсть мае так званий iмунорегуляторний шдекс. У хворих на обмежену склеродермш вiн був достовiрно знижений у порiвняннi iз здоровими (1,83±0,140 в. о.) людьми, складаючи при:
- обмеженш бляшковiй склеродерми -0,98±0,130 в. о.;
- дисемшованш бляшковiй склеродерми -0,96±0,118 в. о.;
- щюпатичнш атрофодерми Пазiнi-П'ерiнi -1,03±0,072 в. о.;
- обмеженому склероатрофiчному лiхенi -1,11±0,059 в. о.;
- дисемшованому склероатрофiчному лiхе-
нi - 0,80±0,091 в. о.
Параметри iмунорегуляторного iндексу е про-гностично несприятливими критерiями перебiгу:
- обмежено! 6ляшково! склеродермi! - при !х значеннi менше 0,33 в. о.;
- дисемшовано! бляшково! склеродерми -при !х значеннi менше 0,27 в. о.;
- щюпатично! атрофодерми Пазiнi-П'ерiнi -при !х значеннi менше 0,67 в. о.;
- обмеженого склероатрофiчного лiхену -при !х значеннi менше 0,82 в. о.;
- дисемшованого склероатрофiчного лiхену -при !х значенш менше 0,35 в. о., -
тобто якщо !х значення менше Ы - 5m для вщповщних груп.
Згiдно з даними табл. 2, у вшх хворих вщм> чено збiльшення IgG i Ц1К:
- при обмеженiй бляшковiй склеродерми -вщповщно в 1,43 та 1,17 разу;
- при поширенш бляшковш склеродермi! -вiдповiдно в 1,51 та 1,19 разу;
- при щюпатичнш атрофодерми Пазш-П'ерм - вщповщно в 1,45 та 1,15 разу;
- при обмеженому склероатрофiчному лiхенi
- вiдповiдно в 1,09 та 1,03 разу:
- при поширеному склероатрофiчному лiхенi
- вщповщно в 1,37 та 1,14 разу, -
вщносно контролю - вщповщно (9,4±0,39 г/л) i (85,5±1,48 од. опт. щiл.), корелюючи з роз-повсюдженiстю дерматозу.
Враховуючи дiагностичне значення рiвня Ц1К у кровi та !х негативний вплив на форму-вання i перебiг патолопчних процесiв, ми вва-жаемо, що параметри Ц1К свiдчать про високий стушнь ризику тяжкостi (поширеностi) пере-бiгу патологiчного процесу, якщо щ параметри перевищують:
- при бляшковш склеродерми - 135 од. опт. щш.;
Таблиця 2 - Р1вень 1муноглобул1н1в та Ц1К у кров1 хворих на обмежену склеродерм1ю (Ы ± m)
Показники Групи обстежених
1 група обмежена бляшкова склеродерм1я (п=39) 2 група дисем1нована бляшкова склеродерм1я (п=34) 3 група 1д1опатична атрофодерм1я Пазiнi-П'ерiнi (п=13) 4 група обмежений склеро-атроф1чний л1хен (п=18) 5 група дисем1нова-ний склеро-атроф1чний л1хен (п=26) 6 група контроль (п=30)
^А, ммоль/л 1,7±0,07 1,9±0,04 1,7±0,05 1,6±0,05 1,7±0,05 1,7±0,06
/дМ, ммоль/л 1,0±0,03 1,0±0,03 1,0±0,04 0,9±0,04 1,0±0,03 0,9±0,05
^О, ммоль/л 13,4±0,41 14,2±0,30 13,6±0,39 10,2±0,40 12,9±0,48 9,4±0,39
Сума Ig, ммоль/л 16,1 17,1 16,3 12,1 15,6 12,0
Ц1К, од. опт. щ1л. 100,0±6,69 102,0±6,80 98,2±7,61 87,7±4,29 97,8±6,50 85,5±4,48
- при обмеженому склероатрофiчному лiхенi -110 од. опт. щш.;
- при щюпатичнш атрофодерми Пазш-П'ерiнi i дисемiнованому склероатрофiчному лiхенi - 130 од. опт. щш., -
тобто перевищують М + 5т для таких пащ-еннв.
У зв'язку з варiабельнiстю вмюту Т- i 5^мфоцинв у сироватщ кровi здорових людей та залежносн !х кiлькостi вiд багатьох факто-рiв, важко зробити однозначнi висновки, тому ми можемо висловлювати лише деяю гшотези. Грунтуючись на уявленнях про обмежену скле-родермiю, як аутоiмунне захворювання, можна припустити, що виявлеш нами змiни вщобража-ють, з одного боку, стимуляцда процешв прол> ферацн iмунокомпетентних клiтин, а з шшого, -пiдвищення !х мирацн та рециркуляцп. Клггин-ш мнрацп полiпшують мiжклiтиннi взаемодн, яю необхiднi для розвитку та регуляци iмунно! вiдповiдi. Цi данi також зютавляються iз дани-ми наших iмуногiстохiмiчних дослiджень [6].
При обмеженш склеродерма варiант захворювання i його тяжкiсть (поширенiсть) мало впливають на штегральний стан системи iмунi-тету (вiдповiдно ЖЛ=0,97, р=0,514 та ЖД=1,12, р=0,342), про що свщчать отриманi результати багатофакторного дисперсiйного аналiзу У!л-коксона-Рао; при цьому однофакторний аналiз демонструе вiрогiдну дiю на концентрацда си-роваткового ^Л тяжкосп (поширеностi) шюр-ного синдрому (0=2,69, р=0,048). Окрiм того, юнуе достовiрний прямий кореляцiйний зв'язок поширеносн уражень шкiри з цим секреторним класом iмуноглобулiнiв (г=+0,295, р=0,027). За нашими даними, параметри ^А, перевищую-чi 3 ммоль/л (М+Ж хворих на обмежену скле-родермiю), вказують на бiльш тяжкий (пошире-ний) характер перебiгу захворювання i мають прогноз-негативну значимiсть.
У патогенетичних побудовах обмежено! склеродерма беруть участь ^Л, СБ4+, С038+ i С095+, оскiльки за результатами однофак-торного дисперсiйного аналiзу першi два параметри (вщповщно 0=4,36, р=0,018 та 0=3,93, р=0,026) визначають варiант обмежено! склеродерма (бляшкову склеродермда, щюпатич-ну атрофодермiю Пазiнi-П'ерiнi i склероатро-фiчний лiхен), а третш й четвертий (0=3,20, р=0,049 i 0=4,05, р=0,023) - ступiнь тяжкосп (поширеностi) захворювання.
У цiлому, у хворих на бляшкову склеродермда, щюпатичну атрофодермiю Пазiнi-П'ерiнi i
склероатрофiчний лiхен спостерiгаються схож змiни фенотипу лiмфоцитiв, а саме - виражена Т^мфопешя (С03+) з дисбалансом субпопу-ляцiй лiмфоцитiв (С04+, С08+, СБ 16+) на тш активаца й шдвищено! схильностi лiмфоцитiв до апоптозу (С095+) та зниження кiлькостi молекул кттинно! адгеза (С054+), що, iмовiрно, призводить до втрати контролю Т^мфоцинв вiдносно 5-кттин з наступною активацiею останнiх. У всiх хворих вiдмiчено збiльшення рiвнiв iмуноглобулiну G i Ц1К, якi корелюють з розповсюджешстю дерматозу.
Як вiдомо, шюра е основним органом, де роз-гортаються численнi патоморфологiчнi прояви при обмеженш склеродерма; але юнування багатьох як ендо-, так i екзогенних механiзмiв дiе на розлади мiжтканинних та мiжорганних iмунних сшввщношень, гомеостаз, метаболiчнi процеси, що не може не впливати на кшшчний полiмор-фiзм уражень шкiри при цих захворюваннях.
Т-л1мфоцити у хворих на обмежену склеродермда можуть впливати на процеси запалення { фь броутворення як за допомогою м1жклггинних вза-емодш, так й шляхом вившьнення цитоюшв, змь нюючих функцюнальну активнють клггин [12].
Провщна роль цитокiнiв у регуляца iмунних реакцiй у хворих на обмежену склеродермда визначаеться !х основною властивютю: здш-снювати стимулюючу дiю на пролiферацiю й диференцiювання рiзних кттин iмунно! системи. У зв'язку з цим, нами було вивчено вмют у кровi ТЫЕа, 1Ь2,1Ь4,1Ь6 та 1Ь10 у 130 хворих на обмежену склеродермда (бляшкову склеродермда, щюпатичну атрофодермда Пазш-П'ерш, склероатрофiчний лiхен) (табл. 3):
- середнш рiвень ТЛ^а значно пiдвищувався при всiх варiантах перебiгу обмежено! склеродерма (нагадуемо, що ТЛ^а належить до над-родини бiлкiв, що регулюють пролiферацiю, активацiю i диференцiацiю багатьох кл^ин, а також можуть iндукувати !х апоптоз);
- середнiй рiвень 1Ь2 у групах спостереження достовiрно перевищував вiдповiднi показники у здорових ошб; статистично значущо! вщмшнос-тi параметрiв 1Ь2 мiж окремими пiдгрупами хворих на ОС, у тому чи^ при обмежених та по-ширених варiантах захворювання, не виявлено.
Сказане повшстю також було притаманне рiвням у кровi 1Ь4,1Ь6 та 1Ь10. Нами встанов-лений достовiрний кореляцiйний взаемозв'язок рiвня в кровi 1Ь10 iз поширенiстю ураження шкiри (с2 = 0,79, р < 0,001).
Таблиця 3 - Р1вш (пг/мл) деяких цитокшв у плазмi хворих на pi3Hi форми обмежено! склеродерми (M±m)
Показники Групи обстежених
1група обмежена бляшкова склеродерм1я (n=39) 2 група дисемшована бляшкова склеродерм1я (n=34) 3 група щопатична атрофодерм1я Пазiнi-П'ерiнi (n=13) 4 група обмежений склеро-атроф1чний л1хен (n=18) 5 група дисемшований склеро-атроф1чний л1хен (n=26) 6 група контроль (n=30)
TNFa 69,0±15,0 74,61±14,2 56,49±20,0 62,50±20,0 72,11±15,0 5,6±1,6
IL2 16,1±3,92 18,9±2,04 14,9±5,20 14,1±5,42 14,1±2,51 4,1±0,42
IL4 24,4±2,40 26,3±1,92 24,3±1,82 24,7±2,33 28,6±4,09 4,8±0,41
IL6 29,2±4,09 30,7±3,98 24,9±3,92 28,8±4,30 34,4±5,20 3,2±0,28
IL 10 13,2±2,40 18,7±2,13 21,4±3,42 10,2±2,24 18,5±1,23 5,2±0,47
Збшьшення р1вн1в IL-2, -4, -6, -10 та TNFa у плазм1 кров1 хворих на бляшкову склеродермда, щюпатичну атрофодермш Пази-П'ерм i скле-роатроф1чний лiхен вказуе на участь цих цитокь шв у механiзмах розвитку названих захворювань. У цiлому, отриманi данi вказують на схожiсть спектру та кшьюсного вмiсту IL-2, -4, -6, -10 та TNFa при бляшковш склеродерми, атрофодерми Пазм-П'ери i склероатрофiчному лiхенi, а та-кож на патогенетичну роль як прозапальних, так i протизапальних цитокiнiв при цих дерматозах.
Висновки. У хворих на рiзнi форми обмежено! склеродермi! спостерпаються значнi подiбнi порушення системи iмунiтету, що проявляються гiперпродукцieю IgG i Ц1К, пiдвищеними рiвня-ми в кровi клiтин з рецепцieю CD25+ та HLA-DR+ при посиленому синтезi прозапальних та iмунорегуляторних цитоюшв (TNFa, IL2, IL4, IL6, IL10) на rai зниженого вмшту CD3+, CD4+, CD54+ та вщношень CD4+/CD8+, CD25+/CD95+,
Л1ТЕРАТУРА
1. Вулф Л. Дерматология по Томасу Фицпатри-ку : Атлас-справочник / Л. Вулф, Р. Джонсон, Д. Сюрмонд. - Пер. с англ. - 2-е рус. изд. -М.: Практика. - 2007. - 1248 с.
2. Дерматология : Атлас-справочник / Т. Фиц-патрик, Р. Джонсон, К. Вулф [и др.]. - Пер. с англ. - М.: Практика, 1998. - 404 с.
3. Дерматовенерология. Клинические рекомендации / Под ред. А. А. Кубановой. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. - 320 с.
4. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-
биологических исследованиях с использованием EXCEL / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. - К.: Морион, 2000. - 320 с.
5. Мавров И. И. Основы диагностики и лечения
в дерматологии и венерологии / И. И. Мав-
причому дисемшоваш варiанти бляшково! склеродерми та склероатрофiчного лiхену перебпа-ють з бшьш значними iмунологiчними зрушення-ми, ашж обмежеш, а в патогенетичних побудовах захворювання беруть участь IgA, CD4+, CD38+ та CD95+, оскшьки за результатами однофактор-ного дисперсшного аналiзу першi два параметри (вщповщно D=4,36, p=0,018 та D=3,93, p=0,026) визначають варiант обмежено! склеродерми (бляшкову склеродермго, щюпатичну атрофо-дермiю Пазiнi-П'eрiнi, склероатрофiчний лiхен), а третiй та четвертий (D=3,20, p=0,049 та D=4,05, p=0,023) - ступiнь тяжкостi (поширеностi) захворювання. Суп^ подiбнi змiни стану iмунiтету, схожiсть спектру та кшькюного вмiсту цитокiнiв, констатацiя 28 випадюв спiвiснування бляшково! склеродермi! i склероатрофiчного лiхену, бляшково! склеродермi! i iдiопатично! атрофодермi! Пазiнi-П'eрiнi дозволяють розглядати !х як кль нiчнi пщтипи обмежено! склеродермi!.
ров, Л. А. Болотная, И. М. Сербина. - Харьков: Факт, 2007. - 792 с.
6. Романенко К. В. Оптимiзацiя комплексно! патогенетично! терат! хворих на рiзнi форми склеродерми з урахуванням ктшко-морфолопчних, iмунних та судинних пору-шень: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: спец. 14.01.20 «Шюрш та венеричш хвороби» / К. В. Романенко. - Харюв, 2013. - 31 с.
7. Савенкова В. В. Математичне обгрунтування шкали оцшки ступеня тяжкост обмежено! склеродермi!' / В. В. Савенкова, О. В. Арсен'ев // Журн. дерматовенерол. косметол. iм. М. О. Торсуева. - 2011. - № 1-2 (24). - С. 28-37.
8. Савенкова В. В. Порiвняльний аналiз iмунного
гомеостазу в умовно-здорових мешканщв
3-4 2015
Харювсько! облает та у хворих на обмежену склеродермда i хрошчний червоний вовчак / В. В. Савенкова, Е. М. Солошенко, Т. П. Яр-мак // Дерматол. венерол. - 2010. - № 2 (48). - С. 36-42.
9. Стандарт медицинской помощи больным локализованной склеродермией // Пробл. стандарт. здравоохр. - 2007. - № 9. - С. 169-172.
10. Clinical and pathological significance of inter-leukin 6 overexpression in systemic sclerosis / K. Khan, S. Xu, S. Nihtyanova [et al.] // Ann. Rheum. Dis. - 2012. - Vol. 71, No 7. - P. 1235-1242.
11. Diagnostic usefulness of dermatoscopy in differentiating lichen sclerous et atrophicus from morphea / W. H. Shim, S. W. Jwa, M. Song [et al.] // J. Am. Acad. Dermatol. - 2012. - Vol. 66, No 4. - P. 690-691.
12. Pathogenesis of systemic scleroderma: immunological aspects / L. Mouthon, P. Garcia de la Pena-Lefebvre, Y. Chanseaud [et al.] // Ann. Med. Interne. - 2002. - Vol. 153. - P. 167-178.
13. Sousa E. Systemic sclerosis, a rare case / E. Sousa, P. Valente, M. Santos // Acta Reuma-tol. Port. - 2011. - Vol. 36, No 4. - P. 408-412.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ НЕКОТОРЫХ КЛИНИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЕЙ И ИММУННОГО СТАТУСА БОЛЬНЫХ С РАЗНЫМИ ФОРМАМИ ОГРАНИЧЕННОЙ СКЛЕРОДЕРМИИ Горбунцов В. В, Романенко К. В. ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
У больных бляшечной склеродермией, атрофодер-мией, склероатрофическим лихеном наблюдаются значительные подобные нарушения иммунитета, проявляющиеся гиперпродукцией IgG и ЦИК, повышенными уровнями в крови клеток с рецепцией CD25+ и HLA-DR+ при усиленном синтезе TNFa, IL2, IL4, IL6, IL10 на фоне сниженного содержания CD3+, CD4+, CD54+ и соотношений CD4+/CD8+, CD25+/CD95+, причем диссеминированные варианты дерматоза протекают с более значительными иммунологическими нарушениями, чем ограниченные, а в патогенетических построениях заболевания принимают участие IgA, CD4+, CD38+ и CD95+, поскольку по результатам дисперсионного анализа первые два параметра (соответственно D=4,36, p=0,018 и D=3,93, p=0,026) определяют вариант ограниченной склеродермии, а третий и четвертый (D=3,20, p=0,049 и D=4,05, p=0,023) - степень распространенности заболевания.
Ключевые слова: бляшечная склеродермия, атро-фодермия Пазини-Пьерини, склероатрофический лихен, клинические особенности, иммунный статус.
A COMPARATIVE ANALYSIS OF SOME CLINICAL FEATURES AND THE IMMUNE STATUS OF PATIENTS WITH VARIOUS FORMS OF LOCALIZED SCLERODERMA
Gorbuntsov V. V., Romanenko K. V.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine" SE
Patients with morphea, atrophoderma, lichen sclerosus et atrophicus demonstrate considerable immune disorders which become apparent as hyperproduction of IgG and CIC, increased blood levels of the cells with the reception of CD25+ and HLA-DR+ under the enhanced synthesis of TNFa, IL2, IL4, IL6, IL10 against a background of decreased contents of CD3+, CD4+, CD4+/CD8+, CD54+ and CD25+/CD95+. The disseminated variants of the dermatosis occur with more significant immunologic disorders than localized ones. IgA, CD4+, CD38+ and CD95+ take part in pathogenic cases of the disease since according to the result of the variance analysis the first two parameters (D=4.36, p=0.018 and D=3.93, p=0.026) determine the variant of localized scleroderma, and the third and fourth ones (D=3.20, p=0.049 and D=4.05, p=0.023) -the degree of disease occurrence.
Keywords: morphea, atrophoderma of Pasini and Pierini, lichen sclerosus et atrophicus, clinical features, immune status.
Горбунцов Вячеслав Вячеславович - доктор медицинских наук, профессор кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Романенко Кирилл Всеволодович - доктор медицинских наук, доцент кафедры дерматовенерологии. doctorkvr@mail. ru
