CC BY
44
C2> ■ gj ® Орипнальш досл^ження
/Original Researches/
International journal of endocrinology
УДК 616.13/.16+616.379-008.6)-009 DOI: 10.22141/2224-0721.13.5.2017.110020
Серпенко В.О., A>i<Mi С., Серпенко О.О.
Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на
Порiвняльна характеристика впливу омега-3 полшенасичених жирних кислот, статишв та Тх комбшування на показники AiniAHoro спектра кровi, судинно-тромбоцитарного гомеостазу i варiативнoстi ритму серця у хворих на цукровий дiабет 2-го типу з кардюваскудярною автономною нейрoпатieю
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13:315-23. doi: 10.22141/2224-0721.13.5.2017.110020
Резюме. Актуальнсть. Особливу за^кавлен'ють у лкуванн дислПопротеНемй (ДЛП) у хворих на цукровий диабет 2-го типу (ЦД-2) з кар^оваскулярною автономною нейропалею (КАН) викликае анал'з ефективност комбнування омега-3 полшенасичених жирних кислот (w-3 ПНЖК) i статин1в, однак ¡н-форма^я про особливост )х використання неоднозначна, мае фрагментарний характер, е предметом дискусп, а тому потребуе подальшого уточнения. Мета. Проведення пор'вняльно)'характеристики впливу ю-3 ПНЖК, статинв та )'х. комбнування на показники л'т'щного спектра кров'1, судинно-тромбоцитарного гомеостазу i вар'штивност ритму серця (ВРС) у хворих на ЦД-2 з КАН. Матер'шли та методи. Обстеже-но 75 хворих на ЦД-2 ¡з функц 'юнальною стадею КАН. У кров '1 визначали концентрацю глюкози, глко-зильваного гемоглобiну, загального холестерину (ЗХС), триглiцеридiв (ТГ), холестерину л'топротеМв високо)' (ХС ЛПВЩ) i низько) щшьносл (ХС ЛПНЩ); вмст ендотелiну-1 (ЕТ-1), тромбоксану B2 (TXBJ, 6-кетопростагландину F1a (6-ketoPGF1a), розраховували коефiцiент атерогенност (КА), спiввiдношення TXB/6-ketoPGF1a. З метою о^нки результалв короткотривало)'ВРС використовували часовi й спектраль-нi параметри. Паценти з ЦД-2 та функцональною стадiею КАН були стратифкован на чотири групи i протягом трьох мюя^в, о^м цукрознижувально)' терап'И, отримували: 1-ша група (n = 21) — препарат w-3 ПНЖК 1 капс/добу; 2-га група (n = 22) — симвастатин 20 мг/добу; 3-тя група (n = 17) — препарат ю-3-ПНЖК 1 г/добу i симвастатин 10 мг/добу; у контрольна (n = 15) — стандартну цукрознижувальну терашю протягом трьох мюя^в. Результати. Включення в лiкувальнi заходи препарату w-3 ПНЖК вияв-ляло бльш значуще порiвняно з симвастатином зниження рiвня ТГ, зменшення вмсту КА та збльшення концентрацИ ХС ЛПВЩ i не впливало на концентрацю ЗХС i ХС ЛПНЩ. Використання симвастатину су-проводжувалось бльш вiрогiдним зменшенням рiвня ЗХС, ХС ЛПНЩ, КА, ТХВ2, TXB2/6-ketoPGF1a i зрос-танням вмсту ХС ЛПВЩ, ЕТ-1, 6-ketoPGF1a; часових i спектральних параметрiв ВРС. Комбiнацiя ю-3 ПНЖК i симвастатину супроводжувалась найбльш вираженими, позитивними, вiрогiдними змiнами лi-пщного обмiну, ендотел'ально) функцп, ТХВ2, TXB/6-ketoPGF^; часових i спектральних. параметрiв ВРС. Висновки. Отриман результати дозволяють вважати, що ефективнiсть комбтовано)' терапп w-3 ПНЖК i симвастатином не пов'язана зi станом компенсацп захворювання, а е результатом безпосереднього впливу цих фармаколопчних агенлв на дослiджуванi показники, що обгрунтовуе доцльнють )')' використання в лiкуваннi ДЛП у хворих на ЦД-2 i функ^ональну стадiю КАН.
Ключовi слова: цукровий дабет 2-го типу; кардоваскулярна автономна нейропат'я; лющи; ендотелiн-1; система «простаци^н ¡2 — тромбоксан А2»; варiативнiсть ритму серця; w-3 полiненасиченi жирн кислоти; статини; комбiнована тера^я
© <^жнародний ендокринолопчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Серпенко Вiкторiя Олександрiвна, доктор медичних наук, доцент кафедри ендокринологп, Львiвський нацюнальний медичний уыверситет iменi Данила Галицького, УкраТна, 79010, м. Львiв, вул. Пекарська, 69, факс: (0322) 76-94-96, e-mail: [email protected]; [email protected], контактний тел.: +38 (098) 746 33 15.
For correspondence: Victoria Serhiyenko, DM, Dozent, Department of endocrinology, Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ukraine, 69, Pekarska st., 79010, Ukraine; fax: (0322) 76-94-96, e-mail: [email protected]; [email protected], phone +38 (098) 746 33 15.
Вступ
Цукровий дiабет 2-го типу (ЦД-2) — третя за значенням (тсля apTepianbHo'i гшертензш (АГ) та хрошчно! iшемiчноi хвороби серця (1ХС)) причина розвитку хрошчно! серцево! недостатностi (СН). Ризик виникнення СН за наявност ЦД-2 зумов-лений поеднанням дiабетичноi кардюваскулярно! автономно! нейропатп (КАН), кардюмюпатп, 1ХС та АГ [1—3]. КАН — одна з найбшьш прогностич-но несприятливих i клiнiчно значущих форм автономно! нейропатп, що дiагностуеться незадовшь-но, може спричинювати 1шем1ю в1нцевих судин, «шмий» шфаркт м1окарда (1М); нав1ть докл1н1чна стад1я КАН зб1льшуе, а кл1н1чна значно збшьшуе ймов1рн1сть синдрому раптово! смерт1; може бути передв1сником виникнення гострих порушень мозкового кровотоку [1, 4, 5]. Отже, дослщження й з'ясування патогенезу КАН, рання д1агностика, пошук шлях1в i способ1в ефективного л1кування е одними з прiоритетних завдань сучасно! дiабето-логп.
Незважаючи на досягнення в розумшш патогенезу, проблема л!кування КАН у хворих на ЦД-2 залишаеться в центр! уваги клшщиспв i фармако-лопв. До цього часу не розроблений ефективний метод корекцп метаболiчних i функцiональних порушень КАН за наявносп ЦД-2.
В1домо, що провщна роль у патогенезi сер-цево-судинних захворювань (ССЗ) за наявностi ЦД-2 належить механiзмам, асоцiйованим !з ri-перглiкемiею й атерогенною дислiпопротеiнемiею (ДЛП) — гiпертрiацилглiцеринемiею (гiперТГ), низьким р1вжм холестерину лшопроте'!шв висо-ко! щшьносп (ХС ЛПВЩ) та пiдвищеною концен-трацiею ХС лшопроте'!шв низько! щшьносп (ХС ЛПНЩ). Пор1вняльний аналiз показниюв лшд-ного спектра кров1 виявив, що найбiльш виражена дiабетична ДЛП спостерпаеться при функщональ-н1й i функцiонально-органiчнiй стадiях КАН (по-р1вняно !з су6кл1н1чною). В той же час стутнь ви-раженостi порушень лшдного о6м1ну у пацiентiв !з функцiональною i функцiонально-органiчною стадiями в1ропдно не вiдрiзняеться мж собою [5]. Повщомляеться, що ефективне лiкування ДЛП, АГ супроводжуеться зниженням частоти макросу-динних ускладнень [2]. Отже, зменшення ризику виникнення ССЗ у хворих на ЦД-2 потребуе комплексного виршення, зокрема контролю провщних атерогенних чинниюв.
Важливу роль у регуляцп тромбоцитарного гемостазу вiдiграють похщш арахщоново! кис-лоти (АА), що внаслщок активаци фосфолiпази звшьняються з фосфолшщв мембран тром6оцит1в i ст1нки судин. Над^ пщ впливом циклооксигенази з АА утворюються простагландини, i з них у тромбоцитах виробляеться надзвичайно потужний агрегу-ючий агент — тромбоксан A (TXA^, а в ст1нц1 судин — основний шпбггор агрегаци — простациклш (простагландин I2 (PGI2)) [1, 5].
Важливе значення у виникненш ССЗ, а також КАН у хворих на ЦД-2 може мати гiперiнсулiнемiя
(Г1)/шсулшова резистентнiсть (1Р), а також ате-рогенна ДЛП, що характеризуемся збiльшенням рiвня ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС лшопроте!шв дуже низько! щiльностi (ХС ЛПДНЩ) i зниженням вмiсту ХС ЛПВЩ. Хрошчна гiперглiкемiя, Г1 та/або 1Р супроводжуються порушеннями лiпiдного обмiну, i 1х вираженiсть може корелювати зi ступенем тяж-костi ДЛП. Вважаеться, що власне Г1 е рушiйною силою активащ! патофiзiологiчних процесiв фор-мування та/або наростання тяжкостi ССЗ у хворих на ЦД-2 [4-6].
Запропоновано кшька механiзмiв, вщповщаль-них за розвиток вегетативно! дисфункцп при ЦД, серед них провщне значення, ймовiрно, мають Г1 та 1Р. Патофiзiологiчнi змiни параметрiв варiатив-ностi ритму серця (ВРС) можуть бути прогностич-ними критерiями розвитку ускладнень та високого ризику несприятливих наслщюв у хворих на ЦД-2 з хрошчними макро- i мiкросудинними проявами захворювання, зокрема дiабетичними нефропать ями [6]. При ураженому серщ змiни в активнос-тi аферентних i еферентних волокон автономно! нервово! системи та в локальнш невральнiй регуляцп сприяють симпатовагусному дисбалансу зi зниженням ВРС, створюючи передумови для ви-никнення загрозливих аритмш. Низькi показники ВРС корелюють iз ризиком раптово! смерт навiть бiльшою мiрою, нж фракцiя викиду, категорiя шлуночкових аритмiй та фiзична толерантнiсть [7]. Зниження ВРС у хворих на ЦД-2 е маркером КАН i розглядаеться як предиктор ССЗ та смертност [8]. Повщомляеться, що субклжчна стадiя КАН характеризуемся вираженими змiнами ВРС, а саме зниженням тонусу парасимпатично! ланки вегетативно! нервово! системи, що обумовлюе вiдносне пiдвищення тонусу симпатично! ланки та зростан-ня симпато-парасимпатичного шдексу (LF/HF). Функцiональна стадiя проявляеться вiдносною симпатотонiею з шдвищенням LF/HF; зниженням параметрiв ВРС у вах часових i спектральних дiа-пазонах [5].
З метою фармакотерапп ДЛП використовують статини, фiбрати, секвестранти жовчних кислот, нiкотинову кислоту та и похiднi, препарати омега-3 полшенасичених жирних кислот (ю-3 ПНЖК) або, як альтернатива, !х поеднання з шпбггорами погли-нання холестерину [9-11].
Особливу защкавленють викликае аналiз ефек-тивностi комбiнування ю -3 ПНЖК i статинiв у ль куванш ДЛП, однак iнформацiя про особливос-тi !х використання для лжування хворих на ЦД-2 i КАН неоднозначна, мае фрагментарний характер, е предметом дискусп, а тому потребуе подальшого уточнення.
Метою дослвдження було з'ясування особли-востей впливу ю-3 ПНЖК i симвастатину на показники лшщного спектра кровi, концентрацiю ендотелшу-1 (ЕТ-1), тромбоксану В2 (ТХВ2), 6-кето-простагландину F1a (6-ketoPGF1a), спiввiдношення TXB2/6-ketoPGF1a та ВРС у хворих на ЦД-2 з функ-цiональною стадiею КАН.
Матерiали та методи
Дослщження зд1йснено на баз1 д1абетолог1чного в1дд1лення Льв1вського обласного державного кль н1чного л1кувально-д1агностичного ендокриноло-г1чного центру. П1сля отримання письмово! згоди на проведення комплексного обстеження згщно з принципами Гельсшсько! декларацп, КонвенцИ Ради бвропи про права людини i б1омедицину та вщповщними законами Укра!ни обстежено 75 хво-рих на ЦД-2 Í3 функщональною стадieю КАН вiком 50—59 роюв, тривалiстю захворювання 1—6 рокiв, показниками глжованого гемоглобiну (HbA1c) — 7,1 ± 0,4 %. Контрольну групу становили 15 практично здорових людей вiком 51,9 ± 3,2 року.
Уам хворим проводили скриншг, що включав п'ять кардiоваскулярних теспв (КВТ). Дiабетич-ну КАН дiагностували за наявностi двох i бшьше порушених КВТ, результатiв векторкардюграфп, спектрального аналiзу ВРС, електрокардюграфп (ЕКГ), добового мошторування ЕКГ, змiн показни-юв коригованого iнтервалу QT, пружно-еластичних властивостей артерш, що дозволяло виявити субкль нiчну, функцiональну та функцiонально-органiчну стадп КАН [12-14].
Концентрацiю глюкози в кровi визначали глю-козооксидазним методом, HbA1c — методом висо-кочутливо! юнообмшно! рщинно! хроматографп за допомогою напiвавтоматичного аналiзатора D-10 та реактивiв BIO-RAD (США). Стан лiпiдного об-мiну оцiнювали за показниками загального холестерину (ЗХС), ТГ, ХС ЛПВЩ i ХС ЛПНЩ. Вмют ХС ЛПНЩ (ммоль/л) обчислювали за формулою V.T. Friedewald, коефщент атерогенност (КА) — за формулою А.Н. Клiмова. Оскшьки вiдмiнною рисою ДЛП, що асощюеться з ЦД-2, е одночасне порушення метаболiзму ЛПВЩ i ТГ, вирахову-вали спiввiдношення ТГ/ХС ЛПВЩ, що харак-теризуе внесок лiпопротешлiполiзу TГ-вмiсних ЛПДНЩ в утворення ЛПВЩ [9-11]. Вмют лiпiдiв визначали за допомогою реактивiв фiрми Human (Шмеччина) на напiвавтоматичному аналiзаторi Humanlayzer 2000. Iнтерпретацiю отриманих показ-ниюв проводили згiдно з положениями консенсусу бвропейського товариства кардiологiв i бвропей-ського товариства атеросклерозу (2011). Концен-трацiю ЕТ-1 в кровi визначалииметодом твердо фазного ензимозв'язаного аналiзу (ELISA) за допомогою комерцшних наборiв фiрми DRG (США); вмiст TXB2 i 6-ketoPG1a — наборiв 125I-tromboxane B2 RIA Kit та 125I-6-ketoprostaglangin F1a RIA Kit (The2 Institute of Isotopes Co., Ltd., Izotop, Угорщина) i Enzo® Life Sciences (США). Розраховували сшввщ-ношення TXB./6-ketoPG, .
2' 1a
З метою ощнки ВРС використовували такi па-раметри: часовi (стандартне вiдхиления вск NN-ш-тервалiв (SDNN), корiнь квадратний середнього вщ квадратiв рiзницi послщовних NN-iнтервалiв (RMSSD), пропорцiю кiлькостi iнтервалiв м1ж су-м1жними NN, яю перевищують 50 мс, до загально-стi кiлькостi NN-iнтервалiв (NN50, роздшене на загальну кiлькiсть NN, pNN50, %)) i спектральнi
характеристики (дуже низькочастотний компонент кардiоритму (VLF), низькочастотний компонент кардiоритму (LF), високочастотний компонент кар-дiоритму (HF), LF/HF).
Аналiз особливостей ВРС та iнтерпретацiя ре-зультатiв проводились на електрокардюлопчному обладнаннi компанГ! «Нейрософт» з використан-ням програми «ПолГ-Спектр-Ритм» за 5-хвилинни-ми вiдрiзками, однак не менше 300 RR-iнтервалiв. Записанi ЕКГ-сигнали опрацьовувались з метою виключення артефакпв i RR-iнтервалiв, зумовлених ектопiчними iмпульсами. 1нтерпрета-цiя результатiв часового i спектрального аналiзу Грунтувалась на рекомендацiях бвропейського товариства кардiологiв i Пiвнiчно-Американського товариства з кардюстимуляцп та електрофГзюлогп (ESC/NASPE) [15].
Пацiентiв iз ЦД-2 та функцiональною стадь ею КАН стратифГкували на чотири групи: 1-ша —
21 хворий, яю протягом трьох мiсяцiв отримува-ли стандартну цукрознижувальну терапiю, крiм цього !м призначали 1 капс/добу препарату ю-3 ПНЖК, яка мiстить ~90 % етилових ефiрiв ПНЖК (1000 мг), зокрема етилових ефiрiв ейкозапента-еново! кислоти — 460 мг, докозагексаеново! кис-лоти — 380 мг i 4 мг а-токоферолу ацетату; 2-га —
22 хворГ, якi протягом трьох мiсяцiв отримували стандартну цукрознижувальну тератю i симваста-тин 20 мг/добу; 3-тя — 17 хворих, яю протягом трьох мгсящв отримували традицiйну цукрознижувальну тератю, 1 г/добу препарату ю-3-ПНЖК i симва-статин 10 мг/добу; 4-та — контрольна — 15 хворих, яю протягом трьох мiсяцiв отримували стандартну цукрознижувальну тератю.
Критери включення: вiк — 50-59 рокiв; ЦД-2 в стади компенсацГ! i/або субкомпенсацГ!; хворi на ЦД-2 з функщональною стадiею КАН; клiнiчними стадгями дГабетично! периферично! нейропатГ!; ш-дексом маси тГла (1МТ) у межах 20-30 кг/м2; згода на використання дiетичного режиму харчування з обмеженням вживання продуктГв, що вмГщують насиченi жирш кислоти протягом дослiдження; згода на пщтримання вщповщно! фГзично! активность КритерГ! виключення: декомпенсацiя ЦД-2, кетоацидоз; хворГ з периферичними судинними захворюваннями, ГшемГчною формою дГабетично! стопи; пащенти, якГ вживали антидепресанти, про-тисудомш препарати, опГати, капсащин, нейро-лептичш препарати, цитостатики, препарати ю-3 ПНЖК, статини протягом шести мюящв до початку включення в дослщження; гострий панкреатит в анамнезГ; порушення активносп лшопротешлша-зи та/або ДЛП III типу; тяжка СН, декомпенсацГя хрошчно! СН; 1М; порушення мозкового кровотоку в попередш шють мГсяцГв, вади серця, постГйна форма фГбриляцГ! передсердь; хронГчна ниркова, печшкова Г дихальна недостатнГсть; гГпотиреоз; за-гострення супутнГх хронГчних захворювань; нарко-тична, алкогольна або нГкотинова залежтсть, гнш-нГ ускладнення, системнГ васкулГти; хворГ з тяжкими соматичними захворюваннями (новоутвореннями,
оргатчними стадiями захворювань печiнки та ни-рок); ж1нки у перiод ваитноста та лактацп; хворi на ЦД-1; пiдвищена чутливiсть до компонентiв препарата.
Результати дослiджень опрацьовували методом варiащйно'i статистики. Для порiвняння середтх абсолютних величин використовували параметрич-ний критерш Стьюдента i непараметричний крите-рiй Wilcoxon, при порiвняльному аналiзi вiдносних величин м1ж рiзними групами обстежених пащен-тiв — ^критерш Фiшера згщно з дисперсiйним ана-лiзом ANOVA (MicroCaЮrigin V. 8,0) [16]. Отримат показники наведенi у виглядi середнiх арифметич-них значень iз статистичною похибкою (М ± т), а вiдсоток змiн тсля проведеного курсу лiкування з використанням ю-3 ПНЖК i симвастатину та к комбiнування (щодо вихiдних значень) вираховува-ли у виглядi дельти (А %, М ± т). Найменш вiрогщ-ним вважали значення р < 0,05.
Результати
У результата проведених дослщжень встановлено, що показники концентраци НЬА1с, а також препран-дiальноi глжемп в кровi обстежених хворих на ЦД-2 з функщональною стадiею КАН до, а також тсля проведеного курсу л^вання вiрогiдно не вiдрiзня-лися в контрольнш групi — 7,17 ± 0,18 % (до л^ван-ня) i 7,21 ± 0,19 % (тсля лжування); А = +0,6 ± 1,07 % (р > 0,05) ^ вiдповiдно, 6,9 ±0,19 ммоль/л (до ль
кування) та 6,7 ± 0,24 ммоль/л (тсля лжування); А =-3,1 ± 1,92 % (р > 0,05).
У табл. 1 наведено динамжу показниюв лшщно-го спектра кровi у хворих на ЦД-2 з функщональною стадiею КАН тсля лжування препаратом ю-3 ПНЖК, симвастатином i препаратом ю-3 ПНЖК iз симвастатином.
У результата проведених дослщжень встановлено, що препарат ю-3 ПНЖК сприяв вiрогiдно-му зниженню рiвня ТГ (р < 0,001), КА (р < 0,05) та збшьшенню вмюту ХС ЛПВЩ (р < 0,05) i в той же час не впливав на показники концентраци ЗХС (р > 0,05) i ХС ЛПНЩ (р > 0,05). Використання симвастатину супроводжувалось вiрогiдним змен-шенням концентраци ЗХС (р < 0,001), ХС ЛПНЩ (р < 0,001), ТГ (р < 0,05), показниюв КА (р < 0,01) i зростанням вмюту ХС ЛПВЩ (р < 0,05) (порiвня-но з контрольною групою); вiрогiдним зменшенням рiвня ЗХС (р < 0,001), ХС ЛПНЩ (р < 0,001) (ш^в-няно з препаратом ю-3 ПНЖК). Комбшування препарату ю - 3 ПНЖК i симвастатину в лжуванш хворих на ЦД-2 з функщональною стадiею КАН супроводжувалось найбшьш вираженими, позитивними, вiрогiдними змiнами показниюв лiпiдного обмiну (табл. 1). У контрольнш груш пащентав iз ЦД-2 та функщональною стадiею КАН не виявлено пози-тивно'i динамiки вмюту дослщжених показникiв ль пiдного обмшу, зокрема ЗХС (р > 0,05), ХС ЛПНЩ (р > 0,05), ХС ЛПВЩ, ТГ i КА (р > 0,05) (табл. 1).
Таблиця 1. Динамка показниюв лЫдного спектра кров'1 у хворих на ЦД-2 з функциональною стадieю КАН тсля лкування препаратом ю-3 ПНЖК, симвастатином та препаратом ю-3 ПНЖКiз симвастатином, А % (М± т)
Показник Група, ктьмсть хворих Термш спостереження А %
До лiкування Через 3 Mic.
ЗХС, ммоль/л ю-3 ПНЖК (п = 21) 6,07 ± 0,18 5,59 ± 0,20 -8,2 ± 1,1
Статини (п = 22) 6,18 ± 0,29 4,81 ± 0,23 -21,80 ± 1,55***
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 6,41 ± 0,13 4,56 ± 0,15 -28,70 ± 1,99***
Контрольна (п = 15) 6,59 ± 0,18 6,13 ± 0,15 -6,7 ± 1,1
ХС ЛПНЩ, ммоль/л ю-3 ПНЖК (п = 21) 6,07 ± 0,18 5,59 ± 0,20 -8,2 ± 1,1
Статини (п = 22) 6,18 ± 0,29 4,81 ± 0,23 -21,80 ± 1,55***
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 6,41 ± 0,13 4,56 ± 0,15 -28,70 ± 1,99***
Контрольна (п = 15) 6,59 ± 0,18 6,13 ± 0,15 -6,7 ± 1,1
ХС ЛПВЩ, ммоль/л ю-3 ПНЖК (п = 21) 0,78 ± 0,03 0,88 ± 0,04 +7,10 ± 0,54*
Статини (п = 22) 0,77 ± 0,03 0,92 ± 0,06 +12,10 ± 2,32*
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 0,76 ± 0,03 0,89 ± 0,04 +16,50 ± 1,16*
Контрольна (п = 15) 0,84 ± 0,03 0,87 ± 0,03 +4,1 ± 1,0
ТГ, ммоль/л ю-3 ПНЖК (п = 21) 2,55 ± 0,14 1,61 ± 0,08 -35,4 ± 2,6***
Статини (п = 22) 7,4 ± 0,6 4,73 ± 0,48 -37,2 ± 2,51**
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 7,56 ± 0,54 4,25 ± 0,32 -43,50 ± 2,39***
Контрольна (п = 15) 2,52 ± 0,12 2,31 ± 0,11 -8,3 ± 1,2
КА ю-3 ПНЖК (п = 21) 7,07 ± 0,46 5,66 ± 0,41 -20,90 ± 1,89*
Статини (п = 22) 7,4 ± 0,6 4,73 ± 0,48 -37,20 ± 2,51**
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 7,56 ± 0,54 4,25 ± 0,32 -43,50 ± 2,39***
Контрольна (п = 15) 7,05 ± 0,43 6,20 ± 0,37 -11,80 ± 1,38
Примтки (тут i в табл. 1-4): р 'зниця м'ж групами тсля i до лкування в 'рог'щна: * — p < 0,05; ** — p < 0,01; *** — p < 0,001.
У табл. 2 подано динам^ показниюв ендотель ну-1, 6-ketoPGF1a, TXB2 i спiввiдношення TXB2/6-ketoPGF1a в KpoBi хворих на ЦД-2 з функщональ-ною стадieю КАН тсля лiкування препаратом w -3 ПНЖК, симвастатином i препаратом w -3 ПНЖК i3 симвастатином.
Згiдно з отриманими результатами, препарат w-3 ПНЖК сприяв вiрогiдному зменшенню ТХВ2 (р < 0,05), показниюв спiввiдношення TXB2/6-ketoPGF1a (р < 0,01), ЕТ-1 (р < 0,05) з одночасним збшьшенням вмюту 6-ketoPGF1a (р < 0,05). Ви-користання в комплексному л^ванш хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН симвастати-ну сприяло бшьш вираженим позитивним змiнам дослщжених параметрiв. Зокрема, бiльш виражено
зменшився вмiст ТХВ2 (р < 0,001) i показники ств-вiдношення TXB2/6-ketoPGF1a (р < 0,001). Комбь нування w-3 ПНЖК iз симвастатином супроводжу-валось найбшьш вiрогiдними змiнами вмюту ЕТ-1 (р < 0,01), 6-ketoPGF1a (р < 0,001), ТХВ2 (р < 0,001) i спiввiдношення TXB2/6-ketoPGF1a (р < 0,001).
Отриманi нами результати свщчать, що ком-бшування w-3 ПНЖК iз симвастатином сприяе позитивним змiнам ендотелiальноl дисфункцп та функщональною стану системи «простациклш 12 — тромбоксан А2» у хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН.
У табл. 3 i 4 подано динам^ часових i спектраль-них параметрiв ВРС у хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН тсля л^вання препаратом
Таблиця 2. Динамка показниюв ендотелну-1, 6-ketoPGFu, TXB2 i стввщношення TXB2/6-ketoPGF1a в кров! хворих на ЦД-2 з функцюнальною стад!ею КАН тсля лкування препаратом w-3 ПНЖК, симвастатином
i препаратом w-3 ПНЖКi3 симвастатином, А % (M± m)
Показник Група, ктьмсть хворих Термш спостереження А %
До лшування Через 3 Mic.
ЕТ-1, нг/мл w-3 ПНЖК (n = 19) 0,81 ± 0,04 0,69 ± 0,03 -13,62 ± 2,07*
Статини (n = 14) 0,86 ± 0,06 0,70 ± 0,05 -17,38 ± 3,04*
w-3 ПНЖК + статини (n = 15) 0,89 ± 0,06 0,67 ± 0,04 -22,67 ± 4,23**
Контрольна (n = 15) 0,85 ± 0,04 0,88 ± 0,06 +2,86 ± 3,96
6-ketoPGF , пг/мл 1а' w-3 ПНЖК (n = 21) 91,50 ± 3,82 102,10 ± 3,51 +12,73 ± 2,59*
Статини (n = 14) 98,30 ± 5,87 116,6 ± 6,67 +19,76 ± 4,06*
w-3 ПНЖК + статини (n = 15) 89,10 ± 3,81 109,40 ± 3,85 +23,70 ± 2,46***
Контрольна (n = 15) 85,10 ± 4,32 84,00 ± 3,86 -0,79 ± 1,78
TXB2, пг/мл w-3 ПНЖК (n = 21) 185,20 ± 6,11 168,70 ± 5,12 -8,20 ± 2,08*
Статини (n = 14) 196,70 ± 9,02 136,30 ± 9,14 -30,24 ± 3,99***
w-3 ПНЖК + статини (n = 15) 187,20 ± 7,72 121,30 ± 6,21 -34,80 ± 2,59***
Контрольна (n = 15) 194,80 ± 9,29 197,50 ± 10,09 +1,68 ± 2,37
TXB2/6-ketoPGF1a w-3 ПНЖК (n = 21) 2,07 ± 0,08 1,69 ± 0,08 -18,12 ± 1,84**
Статини (n = 14) 2,05 ± 0,10 1,20 ± 0,08 -40,71 ± 4,36***
w-3 ПНЖК + статини (n = 15) 2,11 ± 0,05 1,11 ± 0,04 -46,0 ± 2,61***
Контрольна (n = 15) 2,35 ± 0,14 2,41 ± 0,16 +2,48 ± 1,71
Таблиця 3. Динамка часових параметр'в ВРС у хворих на ЦД-2 з функщональною стад/ею КАН тсля лкування препаратом w -3 ПНЖК, симвастатином i препаратом w -3 ПНЖК i3 симвастатином, А % (M ± m)
Показник Група, кiлькicть хворих Термш спостереження А %
До лшування Через 3 Mia
SDNN, мс w-3 ПНЖК (n = 21) 41,50 ± 2,05 47,20 ± 1,84 +15,60 ± 3,54*
Статини (n = 22) 39,60 ± 1,91 46,4 ± 1,6 +19,90 ± 3,48**
w-3 ПНЖК + статини (n = 17) 40,70 ± 2,03 51,50 ± 1,87 +28,60 ± 3,01***
Контрольна (n = 15) 44,30 ± 3,39 42,40 ± 2,74 -2,6 ± 2,6
RMSSD, мс w-3 ПНЖК (n = 21) 17,90 ± 0,82 20,80 ± 0,81 +17,80 ± 2,57*
Статини (n = 22) 18,40 ± 0,81 21,96 ± 1,05 +19,80 ± 2,35**
w-3 ПНЖК + статини (n = 17) 19,10 ± 0,95 22,90 ± 0,98 +21,30 ± 2,19**
Контрольна (n = 15) 17,10 ± 0,99 16,53 ± 0,61 -1,00 ± 3,33
pNN50, % w-3 ПНЖК (n = 21) 4,01 ± 0,33 5,12 ± 0,34 +33,50 ± 5,84*
Статини (n = 22) 4,07 ± 0,39 5,27 ± 0,41 +35,1 ± 4,2*
w-3 ПНЖК + статини (n = 17) 4,12 ± 0,46 5,99 ± 0,41 +56,90 ± 7,65**
Контрольна (n = 15) 4,07 ± 0,44 3,67 ± 0,21 -0,60 ± 6,92
Таблиця 4. Динамка спектральних параметр'в ВРС у хворих на ЦД-2 з функц'юнальною стадieю КАН псля лкування препаратом ю-3 ПНЖК, симвастатином та препаратом ю-3 пНЖк iз симвастатином, А % (М ± т)
Показник Група, кшьмсть хворих Термш спостереження А %
До лшування Через 3 Mic.
VLF, мс2 ю-3 ПНЖК (п = 21) 860,10 ± 35,38 968,90 ± 40,56 +12,99 ± 2,46
Статини (п = 22) 822,60 ± 38,59 986,60 ± 49,38 +20,10 ± 2,36*
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 801,70 ± 48,73 992,70 ± 48,11 +25,40 ± 2,45**
Контрольна (п = 15) 826,80 ± 45,35 816,00 ± 37,51 -0,30 ± 2,45
LF, мс2 ю-3 ПНЖК (п = 21) 310,10 ± 15,05 419,00 ± 13,51 +40,60 ± 7,39***
Статини (п = 22) 343,20 ± 17,37 433,90 ± 19,12 +30,3 ± 4,6**
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 325,70 ± 19,32 474,1 ± 20,4 +49,80 ± 6,13***
Контрольна (п = 15) 331,7 ± 20,4 325,3 ± 20,7 -2,60 ± 2,55
HF, мс2 ю-3 ПНЖК (п = 21) 201,40 ± 9,84 244,60 ± 7,64 +25,50 ± 5,88**
Статини (п = 22) 225,90 ± 13,94 283,30 ± 14,64 +29,0 ± 4,4**
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 210,10 ± 13,09 281,90 ± 13,61 +37,40 ± 5,01***
Контрольна (п = 15) 203,80 ± 12,39 190,40 ± 11,89 -6,17 ± 2,94
LF/HF ю-3 ПНЖК (п = 21) 1,55 ± 0,04 1,72 ± 0,04 +12,10 ± 2,93**
Статини (п = 22) 1,55 ± 0,05 1,56 ± 0,06 +2,1 ± 2,96
ю-3 ПНЖК + статини (п = 17) 1,56 ± 0,04 1,69 ± 0,03 +9,40 ± 2,88*
Контрольна (п = 15) 1,63 ± 0,03 1,71 ± 0,04 +5,80 ± 2,34
ю-3 ПНЖК, симвастатином i препаратом ю-3 ПНЖК iз симвастатином.
Вщповщно до отриманих результатiв, препарат ю-3 ПНЖК сприяв вiрогiдному збшьшенню SDNN (р < 0,05), RMSSD (р < 0,05) i pNN50 (р < 0,05). Ви-користання симвастатину супроводжувалось бiльш вираженим позитивним впливом на показники SDNN (р < 0,01), RMSSD (р < 0,01), а також pNN50 (р < 0,05). Комбшування препарату ю-3 ПНЖК i симвастатину в лiкуваннi хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН супроводжувалось бiльш вираженим вiрогiдним збiльшенням показни-кiв SDNN (р < 0,001), RMSSD (р < 0,01) i pNN50 (р < 0,01). У контрольнш груш пащенпв iз ЦД-2 i функщональною стадieю КАН не виявлено позитивно! динамжи часових параметрiв ВРС (табл. 3).
Використання препарату ю-3 ПНЖК у лжуван-нi хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН сприяло вiрогiдному збiльшенню показниюв LF (р < 0,001), ОТ (р < 0,01), спiввiдношення LF/HF (р < 0,01), однак не впливало на параметри VLF (р > 0,05). Включення в лжувальш заходи симвастатину супроводжувалось вiрогiдним зростанням VLF (р < 0,05), LF (р < 0,01), HF (р < 0,01) i в той же час не впливало на показники LF/HF (р > 0,05). Комбша-ц1я ю -3 ПНЖК i симвастатину в лiкуваннi хворих на ЦД-2 з функщональною стадieю КАН сприяло най-бiльш вираженим, позитивним, вiрогiдним змiнам часових i спектральних параметрiв ВРС (табл. 4).
Обговорення
Використання статишв вважаеться первинною ланкою у фармакотерапп атерогенно! ДЛП, що ба-зуеться на переконливих результатах численних клiнiчних випробувань, зокрема позитивного впли-ву на концентращю ХС ЛПНЩ. Залежно вiд дози
статини сприяють зниженню рiвня ХС ЛПНЩ на 20,0-55,0 %, ТГ - на 7,0-40,0 % i незначному шд-вищенню рiвня ХС ЛПВЩ на 5,0-15,0 % [9, 17].
Дiя w-3 ПНЖК, ймовiрно, обумовлена гх впли-вом на 1Р та гомеостаз глюкози (зменшують 1Р у м'язах, жировiй тканиш, печiнцi; вiрогiдно при-гнiчують секрещю iнсулiну; вiрогiдно вщтермшо-вують виникнення ЦД-2), на стан лiпiдного обмшу (зменшують концентрацiю ТГ, ХС ЛПНЩ у кров^ збiльшують концентрацiю ХС ЛПВЩ, покращують лiпiдний профiль у хворих на ЦД-2 iз ДЛП); помiр-но знижують артерiальний тиск, полшшують функ-цiю ендотелiю, зменшують запалення та покращують антиоксидантний захист [11, 17].
Молекулярнi мехашзми впливу w-3 ПНЖК на метаболiчнi та функцiональнi порушення при ССЗ, а також дiабетичнiй КАН остаточно не з'ясоваш, однак, iмовiрно, включають зниження концентраций пре- i постпрандiальних ТГ, модуляцiю агрегацп тромбоципв, зниження синтезу прозапальних агента, антиаритмiчнi й iншi ефекти. Низький рiвень смертностi на фонi вживання w-3 ПНЖК, iмовiр-но, забезпечуеться !х антиаритмiчними мехашзма-ми i пiдвищенням стабiльностi атеросклеротично! бляшки. Отже, w-3 ПНЖК (крiм антиатероскле-ротичного ефекту) сприяють зменшенню ризику виникнення шлуночково! аритмп, що може бути опосередковано сповшьненням частоти серцевих скорочень [18, 19].
Повщомляеться, що ЕТ-1 послаблюе антилшоль тичний ефект шсулшу шляхом зменшення експресп рецептора шсулшу, субстрату шсулшового рецепто-ра-1 та фосфодiестерази-3B через ЕТв-рецепторний шлях. Щ спостереження дозволяють припустити, що ET-1 може бути мютком мiж ожиршням, резис-тентнiстю до iнсулiну та ССЗ. Вазоконстрикторний
тонус ЕТ-1 посилюеться у пацГентГв Гз ЦД-2 за до-помогою опосередкованого ЕТА-рецептором ефек-ту. ЕТ-1 також, як видаеться, сприяе ендотелГальнГй дисфункцГ! в осГб Гз 1Р та пащентш Гз ЦД-2. Введення ЕТ-1 викликало значне зниження ендотелш-залеж-но! вазодилатацГ! в осГб з резистентнГстю до шсуль ну. Результати подвГйного слшого плацебо-конт-рольованого дослГдження показали, що подвГйний ЕТа/ЕТв антагонГст рецептора бозентан покращуе периферичну ендотелГальну функцГю у хворих на ЦД-2 Г мжроанпопати [20, 21].
Вщомо, що у пащенпв Гз ЦД спостерГгаеться збГльшення оксидантного стресу (ОС) Г процесГв запалення. ЦД асоцГюеться з перевиробництвом активних форм кисню, активних форм азоту, по-тужних радикалГв, таких як пероксид водню та су-пероксидний анГон, що може безпосередньо при-звести до активацГ! тромбоцитГв. У хворих на ЦД, особливо у зв'язку з гострими гшерглжемГчними епГзодами, спостерГгаеться бгльш високий рГвень 8-Гзо-простагландину F2a (8-Гзо-простан), маркера ОС Г продукту неферментативно! пероксидацГ! АА. ОС безпосередньо впливае на реакцшну здатнють кров'яних пластинок, оскгльки супероксид-анюни покращують внутрГшньотромбоцитарне виведення Са2+ тсля активацГ! тромбоцитГв, що сприяе поси-ленню !х агрегацГ! [22, 23].
Отже, результати наших дослщжень дозволяють стверджувати, що перспективним у лжуванш ДЛП при функцГональнГй стадГ! КАН у хворих на ЦД-2 е комбшування препаратГв ю -3 ПНЖК Г статишв.
Висновки
1. Включення в лГкувальнГ заходи хворим на ЦД-2 з функцюнальною стадГею КАН препарату ю-3 ПНЖК виявляло зменшення вмГсту ТГ, спри-яло вГрогщному зниженню показникГв КА та збГль-шенню вмГсту ХС ЛПВЩ Г в той же час не впливало на концентрацго ЗХС Г ХС ЛПНЩ.
2. Використання симвастатину супроводжува-лось бГльш вГрогГдним зменшенням концентрацГ! ЗХС, ХС ЛПНЩ, показникГв КА, ТХВ2, сшввщно-шення TXB2/6-ketoPGF1a Г зростанням вмГсту ХС ЛПВЩ, ЕТ-1, 6-ketoPGF1a (порГвняно з препаратом ю-3 ПНЖК).
3. Препарат ю-3 ПНЖК сприяв вГрогщному збГльшенню SDNN, RMSSD Г pNN50, однак використання симвастатину супроводжувалось бГльш вираженим позитивним впливом на часовГ параме-три ВРС.
4. Включення в лГкувальш заходи симвастатину сприяло бГльш вираженому порГвняно з препаратом ю-3 ПНЖК зростанню спектральних параметрГв ВРС.
5. Комбшацгя ю-3 ПНЖК Г симвастатину в ль куваннГ хворих на ЦД-2 з функцюнальною стадГею КАН супроводжувалась найбГльш вираженими, по-зитивними, вГрогГдними змшами показникГв лшщ-ного обмГну, параметрГв ендотелГально! функцГ!, вмГсту ТХВ2, сшввщношення TXB2/6-ketoPGF1a, часових Г спектральних параметрГв ВРС.
6. Отримаш результати дозволяють вважати, що ефектившсть комбшовано! терат! w -3 ПНЖК i симвастатином не пов'язана 3i станом компенса-Ц11 захворювання, а е результатом безпосереднього впливу цих фармаколопчних агенпв на досл1джу-ван1 показники, що обГрунтовуе доц1льн1сть ll використання в л1куванн1 функц1онально1 стадП КАН у хворих на ЦД-2.
Конфлжт штереав. Автори заявляють про в1д-сутн1сть конфл1кту 1нтерес1в при пщготовщ дано! статт1.
References
1. Vinik AI, Erbas T. Diabetic autonomic neuropathy. Handb Clin Neurol. 2013;117(22):279-94. doi: 10.1016/B978-0-444-53491-0.00022-5.
2. McGuire DK, Marx N, authors. Cardiovascular autonomic neuropathy. In: Diabetes in cardiovascular disease: A companion to braunworld's heart disease. Amsterdam: Elsevier Saunders; 2015. 361-368pp.
3. American Diabetes Association. Standards of Medical Care in Diabetes—2017: Summary of Revisions. Diabetes Care 2017 Jan; 40(Suppl 1): S4-S5. doi:10.2337/dc17-S003.
4. Serhiyenko VA, Serhiyenko AA. Diabetic cardiac autonomic neuropathy: Do we have any treatment perspectives? World J Diabetes. 2015 Mar 15; 6(2):245-58. doi: 10.4239/ wjd.v6.i2.245.
5. Serhiyenko VA, Serhiyenko AA. Diabetic cardiovascular autonomic neuropathy. Lviv: Danylo Halytsky Lviv National Medical University; 2016. 268p. (in Ukrainian).
6. Sytze Van Dam P, Cotter MA, Bravenboer B, Cameron NE. Pathogenesis of diabetic neuropathy: focus on neurovascular mechanisms. Eur J Pharmacol. 2013 Nov 5;719(1-3):180-6. doi: 10.1016/j.ejphar.2013.07.017.
7. Nikishin AG, Nurbaev TA, KhasanovMS, et al. Possibility of the heart rate variability correction with a high dose of omega-3-polyunsaturated fatty acids in patients with acute myocardial infarction and concomitant type 2 diabetes mellitus. Int JBiomed. 2014; 4(3):138-42.
8. Goit RK, Paudel BH, Khadka R, Roy RK, Shrewastwa MK. Mild-to-moderate intensity exercise improves cardiac autonomic drive in type 2 diabetes. J Diabetes Investig. 2014 Nov;5(6):722-7. doi: 10.1111/jdi.12238.
9. Ascaso JF. Advances in cholesterol-lowering interventions. Endocrinol Nutr. 2010 May;57(5):210-9. doi: 10.1016/j.en-donu.2010.03.008. (in Spanish).
10. Serhiyenko VA. Dyslipoproteinemia in diabetes mellitus type 2: basic treatment directions (review of literature and own data). JNAMS Ukraine. 2012;18(2):205-16. (in Ukrainian).
11. Endo J, Arita M. Cardioprotective mechanism of omega-3 polyunsaturated fatty acids. J Cardiol. 2016 Jan;67(1):22-7. doi: 10.1016/j.jjcc.2015.08.002.
12. Pertseva NO, Martsynik EN, Chursinova TV. Features of insulin resistance in patients with long history of type 1 diabetes mellitus, methods of Its correction. Mezhdunarodnyi Endokri-nologicheskii Zhurnal. 2017;13(1):13-7. doi 10.22141/22240721.13.1.2017.96750. (in Russian).
13. Spallone V, Ziegler D, Freeman R, et al. Cardiovascular autonomic neuropathy in diabetes: clinical impact, assessment, diagnosis, and management on behalf of The Toronto Consensus panel on diabetic neuropathy. Diabetes Metab Res Rev. 2011 Oct;27(7):639-53. doi: 10.1002/dmrr.1239.
14. De Pace NL, Mears JP, Yayac M, Colombo J. Cardiac autonomic testing and diagnosing heart disease. "A clinical perspective". Heart Int. 2014 Jul-Dec; 9(2): 37-44. doi: 10.5301/ heartint.5000218.
15. Crawford MH, Bernstein SJ, Deedwania PC, et al. ACC/ AHA Guidelines for Ambulatory Electrocardiography. A report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines (Committee to Revise the Guidelines for Ambulatory Electrocardiography). Developed in collaboration with the North American Society for Pacing and Electrophysiology. J Am Coll Cardiol. 1999 Sep;34(3):912-48. doi: 10.1016/S0735-1097(99)00354-X.
16. Lapach SN, Chubenko AV, Babich PN. Statistical methods in biomedical research using Excel. Kyiv: Morion; 2001. 320 p. (in Russian).
17. Serhiyenko VA, Serhiyenko AA, Efimov AS. Long-chain w-3 polyunsaturated fatty acids: cardiovascular diseases and type 2 diabetes mellitus (review of literature and own data). J NAMS Ukraine. 2011;17(4):353-67. (in Ukrainian).
18. Serhiyenko VA, Serhiyenko AA, Mankovsky BN. Higher omega-3 polyunsaturated fatty acids, statins, benfotiamine and alpha-lipoic acid in the treatment of cardiac autonomic neuropathy in patients with type 2 diabetes mellitus. J NAMS Ukraine. 2013;19(1):57-64. (in Ukrainian).
19. Serhiyenko VA, Serhiyenko LM, Serhiyenko AA. Omega-3 polyunsaturated fatty acids in the treatment of diabetic cardiovascular autonomic neuropathy: A review. In: Moore SJ, editors. Omega-3: Dietary sources, biochemistry and impact on human health. New York: Nova Science Publishers; 2017. 79-154pp.
20. Pernow J, Shemyakin A, Bohm F. New perspectives onen-dothelin-1 in atherosclerosis and diabetes mellitus. Life Sci. 2012 Oct 15;91(13-14):507-16. doi: 10.1016/j.lfs.2012.03.029.
21. Sánchez A, Martínez P, Muñoz P, et al. Endothelin-1 contributes to endothelial dysfunction and enhanced vasoconstriction through augmented superoxide production in penile arteries from insulin-resistant obese rats: role of ETA and ETB receptors. Br J Pharmacol. 2014 Dec; 171(24): 5682-95. doi: 10.1111/ bph.12870.
22. Kakouros N, Rade JJ, Kourliouros A, Resar JR. Platelet function in patients with diabetes mellitus: from a theoretical to a practical perspective. Int J Endocrinol. 2011;2011:742719. doi: 10.1155/2011/742719.
23. Suslova TE, SitozhevskiiAV, Ogurkova ON, et al. Platelet hemostasis in patients with metabolic syndrome and type 2 diabetes mellitus: cGMP- and NO-dependent mechanisms in the insulin-mediated platelet aggregation. Front Physiol. 2015 Jan 5;5:501. doi: 10.3389/fphys.2014.00501.
OTpuMaHO 08.08.2017 ■
Сергиенко В.А., Ажми С., Сергиенко А.А.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
Сравнительная характеристика влияния омега-3 полиненасыщенных жирных кислот,
статинов и их комбинирования на показатели липидного спектра крови, сосудисто-тромбоцитарного гомеостаза и вариабельности ритма сердца у больных сахарным диабетом 2-го типа с кардиоваскулярной автономной нейропатией
Резюме. Актуальность. Особый интерес в лечении дислипопротеинемий (ДЛП) у больных сахарным диабетом 2-го типа (СД-2) и кардиоваскулярной автономной нейропатией (КАН) вызывает анализ эффективности комбинирования омега-3 полиненасыщенных жирных кислот (ю-3 ПНЖК) и статинов, однако информация об особенностях их использования не однозначна, носит фрагментарный характер, является предметом дискуссии, а поэтому требует дальнейшего уточнения. Цель. Проведение сравнительной характеристики влияния ю-3 ПНЖК, статинов и их комбинирования на показатели липидного спектра крови, сосудисто-тромбоцитар-ного гомеостаза и вариабельности ритма сердца (ВРС) у больных СД-2 и КАН. Материалы и методы. Обследованы 75 больных СД-2 с функциональной стадией КАН. В крови определяли концентрацию глюкозы, гликозили-рованного гемоглобина, общего холестерина (ОХС), три-глицеридов (ТГ), холестерина липопротеинов высокой (ХС ЛПВП) и низкой (ХС ЛПНП) плотности, содержание
эндотелина-1 (ЭТ-1), тромбоксана В2 (ТХВ2), 6-кетопро-стагландина Б1а (6-ketoPGF1a), рассчитывали коэффициент атерогенности (КА), соотношение TXB2/6-ketoPGF1a С целью оценки результатов кратковременной ВРС использовали временные и спектральные характеристики. Пациенты с СД-2 и функциональной стадией КАН были стратифицированы на четыре группы и в течение 3 месяцев, кроме сахароснижающей терапии, получали:
1-я группа (п = 21) — препарат ю-3 ПНЖК 1 капс/сут;
2-я группа (п = 22) — симвастатин 20 мг/сут; 3-я группа (п = 17) — препарат ю-3-ПНЖК 1 г/сут и симвастатин 10 мг/сут; контрольная группа (п = 15) — стандартную сахароснижающую терапию в течение 3 месяцев. Результаты. Включение в лечебные мероприятия препарата ю-3 ПНЖК проявлялось более значимым по сравнению с симвастатином уменьшением уровня ТГ, снижением КА, увеличением содержания ХС ЛПВП и не влияло на концентрацию ОХС и ХС ЛПНП. Использование симва-статина сопровождалось более выраженным уменьшением
уровня ОХС, ХС ЛПНП, КА, ТХВ2, TXB2/6-ketoPGF1a и увеличением содержания ХС ЛПВП, ЕТ-1, 6-ketoPGF1a; временных и спектральных параметров ВРС. Комбинация ю-3 ПНЖК и симвастатина сопровождалась наиболее выраженными, положительными, достоверными изменениями липидного обмена, эндотелиальной функции, ТХВ2, TXB2/6-ketoPGF1a; временных и спектральных параметров ВРС. Выводы. Полученные результаты позволяют считать, что эффективность комбинированной терапии ю-3 ПНЖК и симвастатином не связана с состоянием
компенсации заболевания, а является результатом непосредственного влияния этих фармакологических агентов на исследуемые показатели, что обосновывает целесообразность ее использования в лечении ДЛП у больных СД-2 с функциональной стадией КАН. Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа; кардио-васкулярная нейропатия; липиды; эндотелин-1; система «простациклин 12 — тромбоксан А^»; вариабельность ритма сердца; ю-3 полиненасыщенные жирные кислоты; ста-тины; комбинированная терапия
V.A. Serhiyenko, S. Azhmi, A.A. Serhiyenko
Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine
Comparison of efficiency of omega-3 polyunsaturated fatty acids, statins and their combination on lipids parameters, vascular-thrombocyte homeostasis and heart rate variability parameters in patients with type 2 diabetes mellitus and cardiovascular autonomic neuropathy
Abstract. Background. The analysis of combined omega-3 polyunsaturated fatty acids (ro-3 PUFAs) and statins prescription to patients with cardiac autonomic neuropathy (CAN) and type 2 diabetes mellitus (T2DM) is of great interest. However existing data about features of their prescription are fragmentary, under discussion and thus require further investigation. Purpose of the study was to compare the influence of ro-3 PUFAs, statins and their combination on lipids parameters, vascular-thrombocyte homeostasis and heart rate variability (HRV) parameters in patients with T2DM and CAN. Materials and methods. The study involved 75 patients with T2DM and functional stage of CAN. The concentration of glucose, HbA1c, total cholesterol (TC), triglycerides (TG), high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C), low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C), endothelin-1 (ET-1), thromboxane B2 (TXB2), 6-ketoprostoglandine F1a (6-ketoPGF1a) in the blood were determined; atherogenic coefficient (AC) and TXB2/6-ketoPGF1a were calculated. Short time HRV was analyzed using time and spectral parameters. Patients with T2DM and functional stage of CAN were divided into four groups: patients in the 1st group (n = 21) received one capsule/day of w-3 PUFAs in addition to standard treatment; patients in the 2nd group (n = 22) received simvastatin 20 mg/daily; patients of the 3rd group (n = 17) received one capsule of w-3 PUFAs
and simvastatin 10 mg/daily; patients of the 4rd group (n = 22) took standard glucose lowering therapy (control group). The study lasted 3 months. Results. Administration of w-3 PUFAs to patients with T2DM and CAN promoted to the statistically significant decrease in TG, AC and increase of HDL-C, but no significant changes of TC and LDL-C was found. Prescription of simvastatin was accompanied by statistically significant decrease in TC, LDL-C, AC, TXB2, TXB2/6-ketoPGF, and
' ' ' 2' 2' 1a
increase in HDL-C, ET-1, 6-ketoPGF, levels; time-domain and spectral parameters of HRV. Combined administration of w-3 PUFAs and simvastatin promoted to the most statistically significant positive changes of lipid profile, endothelial function, TXB2,TXB2/6-ketoPGF1a levels, time-domain and spectral parameters of HRV. conclusions. Obtained results demonstrated that effects of combined simvastatin and omega-3 PUFAs prescription are not connected with diabetes mellitus compensation state and are the results of an direct influence of this pharmacological agents on investigated parameters, that justify the appropriateness of their prescription to patients with T2DM and functional stage of CAN.
Keywords: type 2 diabetes mellitus; cardiovascular autonomic neuropathy; lipids; endothelin-1; prostacyclin I2 thromboxane A system; heart rate variability; w-3 polyunsaturated fatty acids; statins; combined therapy
