CC BY
20
6. Кириленко Т. С. Психология: емоцшна сфера особистосп: Навч. поабник / Т. С. Кириленко. - К.: Либщь, 2007. - 256 с.
7. Кузовлев В. П. Индивидуализация обучения иноязычной РД как средство создания коммуникативной мотивации: автореф. дис. ... канд. пед. наук/В. П. Кузовлев. -М., 1982. - 16 с.
8. Кузьмшський А. I. Педагопка вищо! школи: Навч. псхябник / А. I. Кузьмшський. - К. : Знания, 2005. - 486 с.
9. Лук А. Н. Психология творчества / А. Н. Лук. - М.: Наука, 1978. - 227 с.
10. Николаева С. Ю. Индивидуализация обучения иностранным языкам / София Юрьевна Николаева. - К: В ища школа, 1987. - 139 с.
11. Николаева С. Ю. Основи сучасшн методики викладання шоземних мов (схеми i таблшц): Навч. поабник / Co(|)i;i Юрпвна Николаева. - К.: Ленвгт, 2008. - 285 с.
12. Общая психология / Ред. А. В. Петровский. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Просвещение, 1986. - 463 с.
13. Педагопка вшцо1 школи: Навч. пойб. / 3. Н. Курлянд, P. I. Хмелюк, А. В. Семенова та ш.; за ред. 3. Н. Курлянд. - 3-те вид., перероб. i доп. - К: Знания, 2007. - 495 с.
14. Савчин М. В. Впадва психология: Навч. поабник / Мирослав Васильович Савчин, Леся Павл1вна Василенко. - К: Академвидав, 2005. - 360 с.
15. Теплов Б. М. Избранные труды. - М.: Педагогика, 1985. - Т. 1. - 328 с. - Т. 2. - 359 с.
16. ColemanD. Working with emotional intelligence /Daniel Coleman. - New York: BantamBooks, 1998.-383 p.
17. Holden S. Drama in language teaching/ Susan Holden - Harlow, Essex: Longman Group Ltd., 1981. -84 p.
18.Heathcote D. Drama for learning: Dorothy Heathcote's mantle of the expert approach to education / Dorothy Heathcote, Gavin Bolton. - Portsmouth, NH: Heinemann, 1995. - 219 p.
УДК 811Л61.2 (07)
H. В. ГАЛЯБАРДА
СП1ВВ1ДНОШЕННЯ TEOPIÏ I ПРАКТИКИ У ИРОЦЕС1 ВИВЧЕНИЯ СИНТАКСИСУ Д1АЛОГ1ЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТАМИ-
ЕКОНОМ1СТАМИ
Проаналгзовано сучасний стан проблемы спгввгдношення meopiï i практики у процей вивчення синтаксису дгалоггчного моелення студентами економгчних факультетгв. Визначено теоретичт особлиеостi синтаксису дгалоггчного моелення, зокрема, психологгчт та лгнгвгстичт, потребу формування дгалоггчних умть i навичок. Шдгбрано вправи, яю допоможутъ удосконалювати мовленневу компетенттстъ майбутнъого економтта. Розкрито синтаксичт аспекти проблеми вивчення дгалоггчного моелення як з теоретичного, так i з практичного боку.
K:no4oei слова: dicuioz, дгалоггчна едтстъ, дгалоггчне моелення, мотив, реплта, синтаксис.
Н. В. ГАЛЯБАРДА
СООТНОШЕНИЕ ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ СИНТАСИСА ДИАЛОГИЧЕСКОЙ РЕЧИ СТУДЕНТАМИ-ЭКОНОМИСТАМИ
Проанализировано современное состояние проблемы соотношения теории и практики в процессе изучения синтасиса диалогической речи студентами экономических факультетов вузов. Определены теоретические особенности систаксиса диалогической речи, в частности, психологические и лингвистические, необходимость формирования диалогических умений и навыков. Подобраны упражнения, которые помогут усовершенствовать речевую компетентность будущего экономиста. Раскрыто синтаксические аспекты проблемы изучения диалогической речи как с теоретической, так и с практической стороны.
Ключевые слова: диалог, диалогическое единство, диалогическая речь, мотив, реплика, синтаксис.
N. V. HALIABARDA
THE CORRELATION OF THEORY AND PRACTICE IN THE PROCESS OF STUDYING THE SYNTAX OF DIALOGUE SPEECH BY THE STUDENTS OF
ECONOMIC DEPARTMENTS
Modern state ofproblem of theory and practice correlation during the process of studying the syntax of dialogue speech by the students of economic departments has been analysed in the given article. The author defines theoretical peculiarities of dialogue speech syntax, especially psychological and linguistic ones have been defined in the given article and the neccessity to form dialogue skills; a good example of exercises that help the students of economic departments to improve their speech competence has been given in the paper. The author develops syntactic aspects of the problem of dialogue speech researc from theoretical and practical sides background.
Key words: dialogue, dialogue unity, dialogue speech, motive, cue, syntax.
Одним з головних завдань вищо! осв1ти е виховання нацюнально! ел1ти у cc|)cpi науки, осв1ти, мистецтва, культури та державного управлшня. Для усшшного його виршення необхщш фах1вщ, яю б досконало володши р1зними галузями знань, серед яких украшсыса л1тературна мова. Тому сьогодш, як школи, система осв1ти потребуе нових гид ход ¡в до проблеми шдготовки майбутшх спещалюив, що оперували б не тшьки знаниями, умшнями й навичками з вщповщного фаху, а й супровщними, зокрема тими, яю стосуються формування профса йного дiалоriмного мовлення, що дае можливють досягти гармони в ¡ндивщуальному спшкуванш, а також гз груиою людей чи щлою аудитор1ею.
Проблемами навчання д1алопчного мовлення займалися науковщ р1зних галузей: психологи (Л. С.Виготський, О. М.Леонтьев, О. О.Леонтьев, С. Л.Рубшштсйн. М. I. Жинкш, I. О. Зимня та ш.., л1нгвютики (Л. П. Якубинсысий, Н. Ю. Шведова, Т. I. Винокур, Г. В. Колшансысий, Л. М. Михайлов, Ю. I. Пасов, ¡и.), л i н г во д и дакти к и (О. М. Бшяев, Е. Я. Палихата, О. G. Сфименко, А. I. Ляшкевич та ш.). Однак сшввщношення Teopii' i практики при вивченш синтаксису д1алопчного мовлення не було предметом наукового дослщжсння впчизняних учених.
Задоволення комушкативних потреб у р1зних сферах професшно! д1яльност1 вимагае вщ майбутнього с пс шал ¡ста оволодшня навичками спшкування мовою фаху. Вщомо, що недостатшй р1вень профса иного мовлення гальмуе процес адаптащ! фах1вця i позначаеться на якост1 виконувано! ним роботи.
До най важл и вi ш их умов, що становлять основу мовленнево! компетенщ! ст\ дс нта-с ко но мi ста. належить «здатшсть адекватно сприймати д1алопчне мовлення на слух, вести д1алог з додержанням вимог укра1нського мовленневого етикету (у дружньому кол1. в розмов1 з однолтсами, 3i старшими чи з молодшими за в ¡ком. у контактному або дистантному сшлкуванш» [7, с. 4].
Вщповщно актуальшсть нашого досл1джсння зумовлена передус1м сощальним значениям проблеми застосування д1алопчного мовлення фах i в цс м -с ко но м i сто м. потребою оргашзацп навчання усномовленневого д1алогування, що сприяло б розвитку шзнавально! д1яльносп студент1в, удосконаленню мовленневих умшь i навичок з використанням синтаксичного аспекту д1алогу.
Мета статт1 — розглянути теоретичш особливост1 вивчення профса иного д i ало ri много мовлення i шляхи застосування в1дпов1дного синтаксичного матер1алу в усномовленневш практищ у nponcci виконання вправ.
Актуальн1сть досл1дження та його мета спричинили потребу вир1шення таких завдань:
— проанатзувати сучасний стан проблеми сшввщношення Teopii' i практики при вивченш синтаксису д1алопчного мовлення;
— визначити теоретичш особливоси вивчення синтаксичного ладу д1алопчного мовлення;
— розробити вправи, яи б допомогли студентам закртити набуп знания про синтаксичш основи дАалопчного мовлення та, вщповщно, вдосконалювати i формувати д1алопчне мовлення.
Для досягнення визначено! мети потр1бно врахувати передус1м психолопчн1 особливосп студента-економюта, його потреби, запити, бажання, мри. Тому розум1емо, що для формування д1алопчного мовлення важливе Micnc поещае мотиващйний 6iK шзнавально! функщ! психиси, досл^дження джерел активност1 молодо! людини, сил, що спонукають Г! мовленневу д1яльшсть, повед1нку. Поняття «мотиващя» трактують багато вчених: Б. Г. Ананьев, С. Л. Рубшштсйн.
В. Г. Асеев, Л. I. Божович, П. М. Якобсон, З.Фрейд та ш. Враховуючи 1хш визначення, шд мотиващею ми розу\пемо псюачш фактори, що спонукають до виконання певних мовленневих дш за умови наявноста причинно-насликового зв'язку м1ж вщповщними д1ями, вчинками i явищами.
Вщзначимо, що мотиващйна сфера складаеться ¡з сукупноста моташв, потреб, мети, iHTepeciB. Мотив — це спонукальиа причина мовленневих дш i вчинив суб'екта, що породжуеться людськими потребами, бажаннями, ¡накшс кажучи, мовленневими штенщями. Мотиви i потреби пов'язаш з защкавлешстю особи у мовленневому спшкуванш, тобто в iHrepeci мовця. Сумарний сплав складниив мотивацп сприяе формуванню у студентав позитивного ставлення до опрацювання ycix нюансов д1алопчного мовлення - як мовних, так i психолопчних. Тому викладач так мотивуе потребу вивчення д1алопчного мовлення, наголошуючи на близысш i даленй перспектив! досягнення ycnixy, що студент не може не бажати працювати над удосконаленням власного усного д1алопчного сшлкування. У результата пере ко или во!' мотивацп студента, вщчуваючи шзнавальну потребу в оволодшш д1алопчним мовленням, уевщомлюють, що високий його р1вснь сприятиме утвердженню i'x як фах1вщв свое! справи для досягнення вшцо! мети.
Зважаючи на те, що мовлення е видом будь-яко! д1яльноста, а людська д1яльшсть не може бути вщокремлена вщ психиси i свщомоста, стверджуемо, що формування д1алопчного мовлення на синтаксичшй ochobI licm пов'язане з роботою пам'ята, мислення, уваги та ¡нших псюачних чинниив, яи в1зуально невидимо сприяють мовленневому розвитку ¡ндивиуума. а викладачев1 допомагае «правильно дiбpaти навчальний мaтepiaл i вiдпoвiднi форми та методи» його засвоення [3, с. 39-42].
На сучасному eTani розвитку методично! науки д1алопчне мовлення розглядаеться як фундаментальне вм1ння, оволодшня яким е важливою умовою в npoucci навчання р1зних фахових дисциплш i шд час використання його в усному дшовому спшкуванш. Про те, що д1алог — це розмова двох oci6 i поширений вид мовленневого сшлкування, дптс ознайомлюються ще в 5 к ласк а вдосконалюють сво! знания у 9-му, так само як i про те, що решпка е складником д1алогу.
У вузах вимоги до вивчення д1алопчного мовлення ускладнюються збагаченням вщомостей про синтаксис д1алогу:
1) розгорнута вщомоста про д1алог, його види, структуру;
2)д1алопчне мовлення, сшльш i вщм1нш риси з д1алогом, що грунтуються на детальних наукових дослщженнях, присвячених цим питаниям впчизняними та заруб1жними мовознавцями;
3) опис структури д1алопчно! едноста як одинищ д1алопчного мовлення i npoucc i в II функцюнування в д1алопчному мовленш;
4) реплши, типи решпк, 1хню будову, характеры! особливостк
5) зв'язок д1алопчного мовлення з мовленневим етикетом, з паралшгвютичними засобами — штонащею, жестами, \п\пкою тощо.
Диалог — це обмш шформащею двох або илькох (полшог) oci6. Далопчне мовлення завжди е емощйно забарвленим у наел ¡до к використання певних лшгвютичних засоб1в - таких, як повтори, перебшыпення, недбалють у синтаксис!, переважання конкретного над абстрактним, а також р1зних екстралшгвютичних чинниив. Особливе значения мають особиста стосунки тих, хто сшлкуетъся, 1хне знания предмета розмови. Диалог — це двостороншй процес, що складаеться з у\пнь слухати свого сшврозмовника, а також висловлювати сво! думки [1, с. 56].
Ус1 д1алоги складаються з окремих взаемопов'язаних висловлювань. Тан висловлювання, межею яких е змша сшврозмовника, називають реплшою [2, с. 31]. Бона е першоелементом д1алогу. Рсплпчи у д1алоз1 характеризуются стислютю i простотою синтаксично! будови, таено пов'язаш м1ж собою як за сво1ми комушкативними функщями, так i структурно й ¡нтонацшно. Найтасшший зв'язок юнуе м1ж сум ¡жн им и рсплп<ами. Сукупшсть решпк, що характеризуемся структурною, ¡нтонацшною та семантичною завершешетю, називають д1алопчною едшетю. Д1алопчна едшеть е одиницею навчання д1алопчного мовлення. Перша решпка д1алопчно! едноста завжди ¿шщативна (II називають ще р с и л i ко ю -ст и м у л о м). Друга решпка може бути або повшетю реактивною (¡накшс — реплшою-реакщею), або реактившмшщативною, тобто включати реакщю на попередне висловлювання i спонукання до наступного [2, с. 31].
Залежно вщ пров1дно! комушкативно! функцн, яку виконуе той чи шший д1алог, розр1зняють функцюнальш типи д1алопв. Бшып пошире ними е тан: д1алог-розпитування, д1алог-домовлешсть, д1алог-обмш враженнями, думками, д1алог-обговорення (дискуая) .
Д1алог-розпитування може бути одностороншм або двостороншм. У першому випадку
¿шщатива запитувати шформащю належить лише одному партнеру, в другому — кожному з них. Двостороншй д1алог-розпшування розвивае ¿шщатившсть обох партнер!в. що характерно для природного сшлкування.
Д1алог-домовлешсть використовуеться шд час виршення сшврозмовниками питания про плани та на\при. Пюля оволодшня д1алогом-домовлешстю здшснюеться навчання змшаного типу д1алогу: розпитування 1 домовленостг
Наступним за складшстю е д1алог-обмш враженнями 1 думками, мета якого — виклад свого бачення предмета, поди. явища, коли сшврозмовники висловлюють власну думку, наводять аргумента для доказу, погоджуються з думкою партнера або спростовують 11. При цьому ¿шщатива ведения бестди е двосторонньою.
Найскладшшим для оволодшня е д1алог-обговорення 1 дискустя, коли сшврозмовники прагнуть виробити якесь ршення, д1йти певних висновив, переконати один одного в чомусь [4, с. 10].
Володшня д1алопчним мовленням передбачае формування вмшь 1 навичок вести бестду у зв'язку з прочитаним, прослуханим або побаченим у межах мовленнево! ситуацн, визначено! програмою, самостшно використовуючи програмовий мовний матер ¡ал для реатзацп комушкативних завдань, найбшып типовими з яких е: розпитати, запропонувати, повщомити, уточнити, заперечити, пояснити, оцшити, обгрунтувати тощо [5, с. 2].
Найефектившшим засобом формування, закршлення й удосконалення необхщних для дiaлoгiчнoгo сшлкування вмiнь i навичок е вправи. Уст вони будуть комушкативного характеру, адже спрямоваш на зв'язок мгж людьми. Комушкативш вправи для навчання д1алог1чного мовлення подшяються на мовно-мовленнев1, умовно-мовленнев1 та власне мовленнев1 [6, с. 42].
Вважаемо за дощльне детальшше зупинитися на мовленневих вправах. 1х мета — удосконалити вм1ппя студент1в складати 1 вести д1алоги за навчально-мовленневими ситуащями, розвинути мовленневу актившеть 1 самоспйшсть у д1алогуванш, де треба вм1ти порадити, попросити, переконати, довести, защкавити, що е дуже важливим, зокрема, для студент1в-економ1спв. Ц1 вправи повинш мати самостшний характер 1 давати студентам ширше поле для творчосп.
Власне мовленнев1 вправи спрямоваш на продукування студентами д1алопчних текспв за певними опорами. Цими опорами можуть бути: вербально описаш або природш ситуащ!, що стосуються под1й у вузг на робота, у певшй фшансов1й установ1, у держав! тощо, малюнок або сер ¡я малюнив, початкова репл1ка чи д1алопчна едшеть, техшчш засоби навчання тощо [6, с. 46].
Наведемо приклади вправ з окресленою ситуащею сшлкування: хто з ким спшкуватиметься, де, навщо (сформульовано тему й мету, нам1р висловлювання). Викладач описуе ситуащю, а студента будують мп<род1алоги в парах.
Вправа 1.
Заедания для першого партнера: Ви — юпент банку. Розпитайте пращвника, як можна отримати грошовий переказ ¿з-за кордону в !хньому банку.
Заедания для другого партнера: Ви — пращ вник банку. Поясшть кл1ентовк як можна отримати грошовий переказ \ що для цього необхщно.
Вжийте в д1алопчних текстах звертання \ форми мовленневого етикету.
Вправа 2.
Заедания для першого партнера: Ви — юпент страхово! компанн, який хоче детальшше ознайомитись з умовами страхування.
Заедания для другого партнера: Ви - пращ вник страхово! компанп. Розкажлть юпенту про особливост1 страхування у вашш компаш!.
Використайте у д1алоз1 питальш речения (питальш репл1ки) та форми мовленневого етикету.
Вправа 3.
Заедания для першого партнера: Ви - юпент банку. Попростть у пращвника поради, як доцшьшше використати Вани заощадження. Запитайте, яка рпниця м1ж депозитом \ накопичувальним рахунком.
Заедания для другого партнера: Ви — пращвник банку. Дайте вщповщь на питания юпента, порадьте та шдтримайте розмову.
Використайте у решпках спонукальн1 речения та р1зн1 форми звертання.
Вправа 4.
Заедания для першого партнера: Ви — юпент банку або пункту обмшу валют. Розпитайте
пращвника про особливосп об мшу валют у 1хньому банку (обмшному пункп) та д1знайтеся, в якш в ал ют 1 випдшше 1 безпечшше збер1гати заощадження.
Заедания для другого партнера: Ви - пращ вник банку або пункту обмшу валют. Ознайомте юпента з курсом валют на сьогодш та поясшть, курс яко! валюти е найбшып стабшьним 1 найвипдшшим для нього.
Використайте у д1алопчних решпках р1зш види складних речень.
Ц1 каво спостер1гати, як студента будують д1алоги за початковою решпкою. Наведемо галька приклад1в початкових рсплш. яю можна використати у процсст продукування д!алопв студс нтам и-с ко но м \ стам и.
Початкова решпка 1.
— 1ване Петровичу, наступного тижня до нас пршде заруб¿жна делегащя. Ви, як начальник вщдшення, вщповщайте, будь ласка, за шдготовку до II пршзду.
Початкова рсплша 2.
— Галино Вп<тор1вно. як у нас справи з шдписанням контракту з сармою «Авю»?
Початкова рсплша 3.
— Серию Сташславовичу, на жаль, ми змушеш скасувати нашу сьогодшшню зустр1ч.
Таким чином, запропоноваш види вправ допоможуть студс нтам -с ко но м \ стам у
нерозрившй едноеп вивчати тсор1ю 1 практику синтаксису д1алопчного мовлення та готуватимуть 1х до користування дiaлoгiчним мовленням не лише у професшнш дiяльнocтi, але й у будь-якш життевш ситуацн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бондаренко Л., Жулшвська А. Навчання студентов немовних ВНЗ ус но!' мови / Л. Бондаренко,
А. Жулшвська // 1ноземна мова. - 2005. - № 7. - С. 56-57.
2. Глазова О. Навчання д1алопчного мовлення / О. Глазова // Дивослово. - 2006. - № 5. - С. 31-33.
3. Ко ища О. Розвиток особистосп у процсст формування культури д1алопчного мовлення учшв /
О. Копща // Радна школа. - 2004. - № 11. - С. 40-41.
4. Ляшкевич А. I. Навчання д1алопчного мовлення на уроках украУнсько!' мови / А. I. Ляшкевич //
Украшська мова 1 лггература в школь - 2002. - № 7. - С. 9-12.
5. Мунтян С. Методичш реалп розвитку д1алопчного мовлення учшв / С. Мунтян // Укра!нська мова
1 хптература в школт - 2006. - № 6. - С. 2-5.
6. Палихата Е. Я. Комушкативш вправи для навчання д1алопчного мовлення / Е. Я. Палихата //
Науюш записки ТДПУ. Сер1я: Педагопка. - 2001. - № 8. - С. 40-48.
7. Палихата Е. Я. Опрацювання д1алопчного мовлення з урахуванням \пжпрсдмстни\ зв'язюв /
Е. Я. Палихата // Науюш записки ТДПУ. Сер1я: Педагопка. - 2002. - № 3. - С. 105-108.
УДК 81'42 +82-9
Н. Л. ДАЩЕНКО
А1НГВОСТИЛ1СТИЧНИЙ АНАА13 АЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГ1ЧНИХ ЗАСОБ1В
У ПУБЛ1ЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТ1
У статтг розглянута одна 1з форм роботы студента у процесг вивчення практичног стилгстики -лтгвостилгстичний анализ. 3 метою спрямуеати роботу студента запропоноеано оргентовний план та зразок аналгзу лексико-фразеологгчних засобгв у текст/ публщистичного стилю. Представлений лтгвостилгстичний анализ покликаний показати студентов/ зв'язний / поелгдовний виклад власних спостереженъ / мгркувань, пов 'язаних з аналгзом стилгстичних та емоцшно-оцтних вгдтгнюв лексико-фразеологгчних мовних засобгв конкретного тексту.
К:ш>чо(п слова: лгнгвостилгстичний аналгз, лексико-фразеологгчт моет засоби, стил1стичне забарвлення.
