CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 236-242.
МЕЖДУНАРОДНОЕ ПРАВО
УДК 341.218.3
СП1ВДРУЖН1СТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ ЯК РЕПОНАЛЬНА ОРГАН1ЗАЦ1Я ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА
Галан В. О.
Кримський юридичний ¡нститут НацюнальноУ юридичноУ академГУ УкраУни ¡м. Я. Мудрого, С/'мферополь, УкраУна
У статт дослвджуються особливосп Сшвдружносп Незалежних Держав у якост мiжнародноï ор-гашзацн, яка долучилась до вирiшення питань правонаступництва у зв'язку з розпадом СРСР, компе-тенцiю СНД у згаданш сферi та окреслюе роль, яку остання вiдiграла у процеа правонаступництва держав.
Krn4oei слова: мiжнародне правонаступництво, мiжнародна оргашзащя, СНД, Спiвдружнiсть Незалежних Держав.
1з розпадом СРСР перед колишнiми республiками постала проблема врегулю-вання питань правонаступництва. Не останню роль у виршенш зазначено1' пробле-ми з^рала СНД, яка стала координуючим центром у переговорному процесi в озна-ченiй сферi. Останнi вiтчизнянi науковi роботи, присвяченi вивченню мiжнародного правонаступництва у зв'язку з розпадом СРСР, дослщжували сфери правонаступництва, обсяг прав та обов'язюв, яким належить перейти до наступниюв [див.: 1; 2; 3]. Разом з тим, визначення особливостей СНД як координатора держав - правона-ступниць колишнього СРСР у процес врегулювання питань правонаступництва держав, дозволять окреслити основш проблеми, з якими можуть згткнутись учасни-ки правонаступництва в майбутньому, i сформулювати шляхи ïx подолання, що свь дчить про ïï тiсний зв'язок з теоретичними i практичними напрямками розвитку шсти-туту м1жнародного правонаступництва.
Встановлення мiжреспублiканськиx взаемин одразу тсля розпаду Радянського Союзу носило ситуативний характер. Склалася потреба розвинути ствпрацю коли-шнix республш на якiсно новому рiвнi. Виршенням цього питання стало створення координуючо1' iнституцiï, яка сприятиме збереженню сталих внутрiшньосоюзниx зв'язкiв мiж республiками. Засновницький процес було розпочато трьома республь ками 8 грудня 1991 р. з Угоди про створення Сшвдружносп Незалежних Держав. У нш учасники констатували, що з припиненням юнування Союзу РСР як суб'екта мiжнародного права i геополгтично1' реальностi, вони утворюють СНД [4, с. 290]. Згодом, 21 грудня 1991 р., керiвники одинадцяти з п'ятнадцятьох колишшх союзних республш тдписали Протокол до Угоди про створення СНД, яким збшьшили кшь-кiсть засновникiв Сшвдружносп з трьох до одинадцяти [4, с. 299] та Алма-Атинську декларащю [4, с. 312]. Таким чином, трьома вище перелiченими установчими акта-
236
ми було офщшно зафшсовано розпад Радянського Союзу та створення на його те-ренах нового утворення - СНД, Статут яко! було прийнято 22 шчня 1993 р. [5, с. 188-193].
Серед основних цшей утворення СНД окреме мюце займала координащя зов-шшньополггично! дiяльностi (консультацп в галузi зовшшньо! полпики (ст. 7 Угоди вiд 8 грудня 1991 р., ст. 4 Статуту СНД). Разом з цим, вс засновницью документи та односторонш заяви його учасниюв мiстили чггке формулювання щодо гарантування державами-членами Сшвдружносп виконання мiжнародних зобов'язань, що випли-вають для них iз договорiв та угод колишнього Союзу РСР (ст. 12 Угоди вщ 8 грудня 1991 р.; ч. 6 Алма-Атинсько! Декларацп вiд 21 грудня 1991 р.).
Надал^ для послщовного втiлення в життя цшей створено! оргашзацп в устано-вчих документах Сшвдружносп передбачаеться створення складно! структури ор-ганiв: Ради глав держав та урядiв, Ради мшс^в закордонних справ, Координацш-но-консультацiйно! ради та Секретарiату при нiй, Економiчного Суду, Мiжпарламе-нтсько! асамбле! тощо. Кожен з них був надшений вiдповiдним об'емом повнова-жень, яю в тiй чи iнший мiрi мали вiдношення до вирiшення питань правонаступни-цтва. Зокрема, Статутом СНД передбачалось створення консультативного органу -Комюи з прав людини, до повноважень яко! мали входити спостереження за вико-нанням зобов'язань з прав людини, прийнятим на себе державами-членами у рамках Сшвдружносп, у тому чи^ й у порядку правонаступництва.
Проте, провщне мюце серед шших займала Рада Глав держав, що мала коорди-нувати дiяльнiсть держав-учасниць при обговореннi принципових питань, пов'язаних з координащею дiяльностi держав-учасниць у сферi !хнiх спiльних ште-решв, та яку визначено найвищим органом Сшвдружносп [4, с. 316]. Згодом, з тд-писанням Тимчасово! угоди СНД вщ 30 грудня 1991 р., до !! компетенцi! було включено обговорення питань, передбачених Угодою про створення СНД та шши-ми документами у розвиток зазначено! Угоди, включаючи проблеми правонаступ-ництва, що виникли у зв'язку з припиненням юнування Союзу РСР [4, с. 290]. Саме на вщповщних засщаннях Ради Глав держав було прийнято низку основних мiжде-ржавних документа, яю мали за мету врегульовувати питання правонаступництва колишшми республшами у сферi договорiв, власносп та боргiв, чи опосередковано торкались ще! проблеми.
Окрiм сприянню у нормотворчш роботi держав-учасниць, важливу роль у ца-ринi правонаступництва вщгравала й органiзацiйно-установча дiяльнiсть Ради Глав держав. Так, нею створювались робочi та допомiжнi органи на постшнш чи тимча-совiй основi, до компетенци яких включалися питання правонаступництва загально-го чи вузькоспецiалiзованого характеру. Зокрема, вагомий внесок у роботу з цих питань було зроблено Комюею з розгляду комплексу питань щодо правонаступництва стосовно договорiв, що становлять взаемний штерес, державно! власносп, ар-хiвiв, борпв та активiв колишнього Союзу РСР (далi - Комiсiя з правонаступництва). Вона була створена за Ршенням Ради Глав держав та мала складатись з повно-важних представниюв держав учасниць [4, с. 271, 272]. До !! компетенцi! було включено проведення переговорiв та тдготовка пропозицiй iз вирiшення вищезга-
237
даних питань. Для цього ïm надавалось право створювати po6o4i групи eKcnepTiB з окремих питань правонаступництва. Саме в рамках ще'' шституцп було розроблено низку проекпв, що лягли в основу укладених угод з питань правонаступництва. Зо-крема, Комюею з правонаступництва було розроблено Меморандум про взаемопо-розумшня з питань правонаступництва щодо договорiв колишнього СРСР, якi ста-новлять взаемний iнтерес. А створеною в ïï рамках Робочою групою експертiв з державноï власностi був тдготовлений проект Угоди про розподш усieï власностi Союзу РСР за кордоном, який згодом було представлено на вщповщному засщанш держав - учасниць СНД та пiдписано в Мос^ 6 липня 1992 р.
1ншим координацiйним органом, створеним Радою Глав держав СНД стала Mi-ждержавна комiсiя з опрацювання критерив i принципiв щодо розподiлу вше'' влас-ностi колишнього Союзу РСР за кордоном (дат - МК). Ршення про ïï створення мютилось в Угодi глав держав СНД про власнють колишнього Союзу РСР за кордоном вщ 30 грудня 1991 р. [4, с. 417, 418]. Радою Глав держав створювались й iншi робочi групи з питань правонаступництва з бшьш вузькою компетенцieю. Як приклад можна навести Комюда з тдготовки Угоди про розподiл державних невоенних морських суден колишнього СРСР, створення яко'' передбачалось у вщповщному Ршенш Ради глав держав вiд 26 червня 1992 р. [6].
Аналiз установчих документа СНД показуе, що викликане остаточним розпадом Радянського Союзу створення Сшвдружносп мало за мету полегшити наслщки розпаду Радянського Союзу. Вже на початкових етапах свого юнування Ствдруж-шсгь розглядалась, мiж iншим, i як координацшна iнституцiя з питань мiжнародно-го правонаступництва, що виникли тсля розпаду СРСР. Виходячи з таких цшей створення СНД, його засновники - колишш радянсью республши надали структурам Сшвдружносп значнi повноваження в галузi врегулювання питань правонаступництва. Загальний характер компетенцiï СНД у даному питанш мае основне спря-мування - координацiю нормотворчо'' дiяльностi ïï учасникiв в царинi правонаступництва (погоджене виршення загальних та окремих питань правонаступництва, оформлене у вщповщних мiжнародних документах, тобто укладання договорiв з питань власне мiж учасниками цього правонаступництва). Для бшьш плщно'' реал> зацiï зазначено'' мети до повноважень основних структур Сшвдружносп (системних одиниць, створення яких передбачалось статутними документами останньо') було включено й створення на постшнш чи тимчасовш основi допомiжних органiв (ро-бочих груп, комiсiй, комiтетiв та ш.), якi мали безпосередньо займатися проблемою правонаступництва тсля СРСР (вивченням вихщних даних, розробкою виршення окремих питань, тдготовкою проектiв вiдповiдних угод з цього приводу тощо).
Особливе мюце у структурi органiв СНД займае Економiчний Суд Сшвдружносп. Iсторiю економiчноï юстицiï в рамках СНД було розпочато у 1992 р. тдписан-ням Угоди про заходи щодо забезпечення покращення розрахунюв мiж господарсь-кими органiзацiями держав-учасниць Спiвдружностi Незалежних Держав вiд 15 травня 1992 р. [7, с. 374, 375]. Статтею 5 передбачалось створення спецiалiзованого судового органу для виршення спорiв щодо виконання економiчних зобов'язань та мiждержавних економiчних суперечок, що не можуть бути вщнесеш до компетенцп
238
вищих господарських (арбггражних) сущв держав Сшвдружносп - Господарського Суду Сшвдружносп. Згодом, спираючись на зазначену норму, в рамках СНД було пщписано низку мiждержавних актiв, що стали правовою основою створення та дiя-льносп Економiчного Суду Спiвдружностi: Угода Ради глав держав Сшвдружносп про статус Економiчного Суду Сшвдружносп Незалежних Держав вщ 6 липня 1992 р. та затверджене нею Положення про Економiчний Суд Сшвдружносп Незалежних Держав. Статутом СНД вщ 22 шчня 1993 р. (ст. 32) було закршлено статус Економь чного Суду Сшвдружносп як постшно ддачого органу. До складу суду входили по два сувд вщ кожно! держави-учасницi Угоди 1992 р. Розробка правил процедури доручалась самому суду, й шсля затвердження Пленумом Регламенту (5 липня 1994 р.), Економiчний Суд Сшвдружносп Незалежних Держав почав свою дiяльнiсть.
До вщання Економiчного Суду було вiднесено вирiшення мiждержавних еко-номiчних спорiв, якi виникають при виконаннi зобов'язань, передбачених угодами та ршеннями органiв СНД, а також спорiв про вiдповiднiсть нормативних та шших акта держав-учасникiв СНД угодам й актам Сшвдружносп (п. 3 Положення, ст. 32 Статуту СНД). Юрисдикщя суду поширювалась також на iншi економiчнi спори, яю будуть вiднесенi до його вщання угодами держав-члешв. За Економiчним Судом Сшвдружносп закршлювалась також компетенцiя щодо тлумачення положень угод, укладених в рамках СНД та акпв оргашв й шститупв Спiвдружностi з економiчних питань (п. 5 Положення, ст. 32 Статуту СНД). Спори пщлягають розгляду за заявою заiнтересованоï держави чи з подання оргашв Сшвдружносп. За результатами розгляду Суд (простою бшьшютю голошв) приймае ршення, яким встановлюе наявнiсть чи вщсутшсть факту порушення та визначае заходи, яю рекомендуються вжити вщ-повщнш державi для усунення порушень та/чи його наслщюв. Тож, держави - без-посереднi учасницi правонаступництва, створили судову шститущю, яку надiлили повноваженнями виршення спорiв у сферi мiжнародного правонаступництва (шляхом прийняття вщповщних ршень або тлумаченням окремих положень угод).
Отже, враховуючи наявнiсть економiчного аспекту в питаннях правонаступництва (розподш внутрiшньодержавних та закордонних активiв i пасивiв колишнього СРСР), можна зробити висновок, що державами-учасницями правонаступництва було утворено судову шстанщю, до компетенцiï якоï сторони вiднесли розгляд спо-рiв промiж собою, що можуть виникнути при фактичному врегулюванш зазначених питань (питань правонаступництва в економiчних сферах). Додатковим пщтвер-дженням цьому е Угода про взаемне визнання прав i регулювання вщносин власносп вщ 9 жовтня 1992 р., укладену на спшьному засщанш Ради глав держав i глав урядiв держав-учасниць СНД. Ст. 17 Угоди передбачала порядок виршення спорiв мiж сторонами щодо тлумачення й застосування ïï норм - шляхом взаемних консу-льтацiй i переговорiв на рiзних рiвнях. Якщо ж стр не буде врегульовано в такий спосiб, то, за вимогою одше1" зi Сторiн його розв'язання покладалося на Економiч-ний Суд СНД. Проте, на жаль, прецедента винесення ршення за спорами такого предметного напрямку з боку Економiчного Суду Сшвдружносп немае: фактичних сшрних питань у цариш правонаступництва щодо борпв та власносп колишнього СРСР на розгляд суду не передавалося. Це пояснюеться пею обставиною, що фак-
239
тичне здшснення покладених на нього функцш розпочалось у другш половинi 1994 року, тобто вже тсля того, як мiж бшьшютю кра'н-правонаступниць СРСР було врегулюванш найбiльш спiрнi питання правонаступництва («нульовi угоди» укла-деш протягом 1994 року з Рошею). Серед колишнiх республiк-учасниць СНД питання економiчного характеру залишилося невиршеним лише для Укра'ни, проте остання не приедналася до жодного з документа, що складали правову основу створення та дiяльностi дано' судово' шституцп. Укра'ною Угода про заходи щодо забезпечення покращення розрахунюв мiж господарськими оргашзащями держав-учасниць СНД була тдписана iз застереженням - «за винятком абз. 5 ст. 2 i ст. 5»; Угоду про статус Економiчного Суду СНД та Статут СНД Укра'ною тдписано не було.
Однак у сферi дослщжувано' тематики Економiчним Судом Спiвдружностi було реалiзовано провадження за шшим юрисдикцiйним спрямуванням - тлумаченням норм та положень угод, укладених з цього питання в рамках СНД. Зокрема, ним у 1994 р. було прийнято до розгляду (без порушення провадження по справ^ запит Координацшно-консультацшно' Ради СНД щодо питання про врегулювання розпо-дшу державних невiйськових морських суден колишнього Союзу РСР. За результатами розгляду запиту Економiчним Судом СНД 15 травня 1995 р. було видано вщ-повщний Висновок, в якому шдшмались питання наявно' договiрноï бази щодо роз-подiлу державно' власносп колишнього СРСР, порядок, принципи та критерп такого розподшу стосовно морських суден та рекомендовано мехашзм врегулювання цieï проблеми - шляхом переговорiв мiж зацiкавленими державами [8].
Також у 1996 р. Економiчним Судом СНД було розглянуто справу за запитом уряду Республши Таджикистан про тлумачення положення Угоди про взаемне ви-знання прав i регулювання вщносин власносп вщ 9 жовтня 1992 р. Щцставою для запиту стали розбiжностi, яю виникли мiж Урядами Республш Таджикистан та Узбекистан з питання про право власносп на мережi електропередач та мапстральш газопроводи, побудоваш на територiï цих держав до 1 грудня 1990 р., у перюд юну-вання Радянського Союзу. При розглядi в судовому засщанш справи суд при вине-сенш рiшення керувався положеннями Конвенци 1983 р. З точки зору суду, в ст. 1 ще' Угоди йдеться про перехщ у власнють держав-учасниць Угоди розташованого на 'х територiï майна, що було власнютю колишнього Союзу. Суд визначив, що зп-дно зi ст. 1 Угоди критерieм вирiшення питання про перехщ у власнють держави-учаснищ Угоди майна колишнього Союзу РСР е перебування цього майна на тери-торп дано' держави. За результатами розгляду Судом 7 лютого 1996 р. було винесе-но вщповщне ршення, у якому дослщжено процес розподiлу внутрiшньодержавноï власносп СРСР у порядку правонаступництва, його наявне договiрне закршлення та надано вщповщне тлумачення статей 1 i 2 зазначено' Угоди [9, с. 51-59].
Проявом юрисдикци Економiчного Суду СНД у сферi тлумачення питань, яю прямо чи опосередковано торкаються правонаступництва у зв'язку з розпадом СРСР е також Висновок вщ 23 травня 1996 р. про вщнесення до пiдсудностi Еко-номiчного Суду СНГ спорiв про вщшкодування збиткiв юридичних та фiзичних осiб-власникiв валютних вкладiв у Зовшшекономбанку СРСР та його фiлiях та Рь
240
шення вщ 22 травня 1996 р. про застосування положень мiждержавноï Угоди про взаемне визнання прав та регулювання вщносин власносп, пщписано1' в м. Бшкек 9 жовтня 1992 р. щодо майна ЗЛКСМ [10, 11]. Отже, в рамках СНД було утворено судову шститущю, завданням яко1' було (а) виршення спорiв, яю виникають при виконанш економiчних зобов'язань у рамках СНД та/чи вщнесеш до його компете-нцiï угодами держав-членiв, та (б) тлумачення положень угод та шших акпв СНД з економiчних питань Сшвдружносп. Аналiз установчих документiв та практика Економiчного Суду Спiвдружностi (розгляд чотирьох запита, за якими було вине-сено два рiшення та надано два висновки) свщчать, що до його юрисдикци включа-лися й спори, що виникали у цариш правонаступництва.
На пiдставi вищезазначеного можна констатувати, що колишнi радянсью рес-публiки - учасницi правонаступництва створили на теренах СРСР регюнальну орга-нiзацiю - СНД, яку надшили компетенщею з вирiшення питань правонаступництва мiж самими учасниками Сшвдружносп. До того ж, повноваження щодо виршення питань правонаступництва, що постали перед учасниками Сшвдружносп у зв'язку з розпадом Радянського Союзу закладались до компетенци СНД вже при ïï створенш, а не були додаш згодом. Напрямок дiяльностi СНД у цш цариш мае (а) оргашзацш-ний характер - створення робочих та допомiжних оргашв на постшнш або тимчасо-вiй основу та (б) загально координацiйний характер у нормотворчш дiяльностi держав-учасниць з виршення зазначених питань. Можна констатувати, що це стало новащею у практищ врегулюваннi наслiдкiв мiжнародного правонаступництва держав та е специфiчним виявом участi мiжнародноï оргашзацп у зазначенiй сферi.
Аналогiчно заснування в рамках Сшвдружносп судово1' шституци - Економiч-ного Суду Сшвдружносп, до повноважень яко1' було включено виршення спiрних питань, що могли постати у зв'язку з розпадом СРСР та тлумачення положень угод, укладених мiж правонаступниками - членами СНД з цих питань свщчить про ушка-льнють такого досвщу в практищ дослщжуваного iнституту.
Перелж лiтератури
1. Мельник А. Я. Правонаступництво Украïни щодо м1жнародних договор1в СРСР / Я. А. Мельник. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 424 с.
2. Ноговщина Ю. О. Правонаступництво Украши: м1жнародно-правов1 аспекти: автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.11 «М1жнародне право» / Ю. О. Ноговщина. - Ктв, 2005. - 19 с.
3. Перевезенцев О. Ю. М1жнародно-правове регулювання шституту правонаступництва держав щодо м1жнародних договор1в: дис. ... канд.. юрид. наук : 12.00.11. / О. Ю. Перевезенцев - К., 2004. -220 с.
4. З1брання чинних м1жнародних договор1в Украïни: Офщ. вид. / [за заг. ред. А. М. Зленка]. - К. : Вид. дам «1н Юре» - 2001. -
Т. 1: 1990-1991 рр. - 456 с.
5. Статут Сшвдружносп Незалежних Держав вщ 22.01.1993 р. // М1жнародне право в документах / [за заг. ред. М. В. Буроменського]. - Х. : Видавництво Нацюнального ушверситету внутршшх справ, 2003. - 540 С.
6. Решение Совета глав правительств Содружества Независимых Государств «О создании комиссии по подготовке Соглашения о разделе государственных невоенных морских судов бывшего СССР» от 26.06.1992 г. // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ «Содружество» : [Електр. ресурс]. - 1992. - № 4. - Режим доступу:
<www.nau.kiev.ua.>.
241
7. З1брання чинних м1жнародних договор1в Украïни: Офщ. вид. / [за заг. ред. А. М. Зленка]. - К. : Вид. дам «1н Юре» - 2002. -
Т. 2, Кн. 1: ачень-липень 1992 р. - 657 с.
8. Висновок Економ1чного Суду Сшвдружносп Незалених Держав щодо питання розподшу дер-жавних невшськових морських суден колишнього Союзу РСР вщ 15.05.1995 р. : [Електр. ресурс]. -Режим доступу:
www.nau.kiev.ua.
9. Решение Экономического Суда Содружества Независимых Государств № 14/95/С-1/3-96 от 07.02.1996 г. // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ «Содружество». - 1996. - № 3. - С. 51-59.
10. Заключение Экономического Суда СНГ от 23 мая 1996 г. «Об отнесении к подсудности Экономического Суда Содружества Независимых Государств споров о возмещении убытков юридических и физических лиц-владельцев валютных вкладов во Внешэкономбанке СССР и его филиалах»: [Електр. ресурс]. - Режим доступу:
http://pravo.levonevsky.org/bazaby/mdogov/megd3504.htm.
11. Решение Экономического Суда СНГ от 22 мая 1996 г. №С-1/10-96 «О применимости положений межгосударственного Соглашения о взаимном признании прав и регулировании отношений собственности, подписанного в г. Бишкеке 9 октября 1992 года, в отношении имущества ВЛКСМ»: [Електр. ресурс]. - Режим доступу:
http://pravo.levonevsky.org/bazaby/org555/basic/text0043.htm.
Галан В. А. Содружество Независимых Государств как региональная организация урегулирования вопросов правопреемства / В. А. Галан // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 236242.
В статье исследована правовая природа СНГ, как международной организации, одной из функций которой является разрешение вопросов правопреемства государств, в частности, процесс создания СНГ, его цели, структура и компетенция в сфере правопреемства. Аргументируется специфика Содружества Независимых Государств, как организации, в компетенцию которой включено урегулирование вопросов правопреемства, возникших в связи с распадом Советского Союза.
Ключевые слова: международное правопреемство, международная организация, СНГ, Содружество Независимых Государств.
Galan V. Community of Independent States as a Regional organization for the settling of State Succession issues / V. Galan // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Juridical sciences. - 2009. - Vol. 22 (61), № 2. - Р. 236-242.
In this article following issues are disclosed: the practice of participation of CIS as an international organization one of the main functions of which is settling questions rising around succession of states in the succession of states of CIS.
Key words: international succession of states, international organization, Community of Independent States, CIS.
НадШшла до редакцп 15.11.2009 р.
242
