CC BY
19Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.464-471.
УДК 81 '371
СПЕЦИФ1КА МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ ВОДА У ТВОРЧОСТ1 МАРИ ЛЮДКЕВИЧ
Слюн 'ша О. В.
Харк1вський наи,1ональний педагог1чний ун1верситет ¡м. Г. С. Сковороди,
м. Харк1в, Украна
Стаття торкаешься проблем експлтаци архетипового концепту вода в поетичному мовомисленш Мари Людкевич. Просшежуешься наступтсть лтгвального вираження архетипових уявлень та iндивiдуально-авшорська лтгвопоетична ттерпретащя концепту.
Ключовi слова: концепт, вода, метафора, семантичне наповнення.
Дослщження поетично! творчост неможливе без звернення до мовних аспекпв, адже в метатекст кожного майстра слова присутнш синтез форм лшгвального вираження та смислового наповнення. Актуальшсть роботи зумовлюсться тим, що розвщка присвячена аналiзу одного з важливих фрагменпв мовно! картини св^у у свiтлi нов^шх пiдходiв: лшгвокогштологи та лшгвокультурологи у творчостi вщомо! львiвсько! поетеси М. Й. Людкевич, яка сво!м пером продовжуе кращi традици укра!нсько! лiтератури. Про художнiй метод та високу майстершсть поетеси висловилися М. М. 1льницький, I. М. Калинець, М. С. Якубовська, як належно оцшили внесок майстринi слова в розвиток украхнсько! лтератури. Аналiзуючи творчiсть талановито! художницi слова, М. С. Якубовська зазначае: «Поетеса висвiчуe реали буття iз несподiваного боку - i вiдомi речi в И штерпретацп набувають свiжого, неузвичаеного трактування. Вона ставить поряд несподiванi образи - дощiв i левiв, смутку i повенi, козацького вщгомшня i думи. Це поеднання створюе свiт, у якому свiтлою зорею пульсуе фiлософське начало - безперервносп життевого колооб^у» [12, с. 454-455].
Поезiя М. Й. Людкевич - це цший свiт, який i досi зберiгае в собi таемнищ та загадки, адже И творчють не була предметом окремих мовознавчих дослiджень. Тому вважаемо, що навт увага до окремих концептiв поетично! картини св^ цiе! талановито! поетеси може пролити свiтло на самобутшсть та неповторнiсть художнього iдiостилю авторки. Мовний матерiал для статтi був дiбраний методом суцiльно! вибiрки з таких книг: «Теплi гшзда» (1981), «Червнева повшь» (1983), «Продовження лгта» (1986), «На бiлiй горЬ> (1990), «Старий годинникар» (1991), «Коротке л™ в раю» (1995). Загальна кшьюсть картотеки налiчуе 232 мiкроконтексти.
Велику увагу поетеса придшяе зображенню природи, що е характерним для поези взагалi. Важливiсть парадигми природних описiв у поетичному iдiостилi М. Й. Людкевич засвщчуеться частотнiстю, а також глибиною окремих
конституентiв ще! парадигми. Одним i3 таких ключових елементiв е концепт вода. Отже, метою ще! розв1дки е спроба розглянути способи вербалiзащl концепту вода як структурно та системно значимого елементу в моза!чному полотнi поетично! картини св^ М. Й. Людкевич з визначенням загальномовно! та iндивiдуально-авторсько! специфiки. Зазначимо, що дослщженням особливостей лiнгвального вираження природно! стихи вода займалося чимало науковцiв. Найбшьшу цiкавiсть викликають роботи А. М. Боюн, Т. В. Ковтун, О. I. ^мович, Н. М. Сиромл^ Н. О. Меженсько!. У межах етнолшгвютики концепт вода частково дослщжуе В. В. Жайворонок, а культурна складова концепту привернула увагу Ю. С. Степанова та К. А. Вюлово!.
У поези М. Й. Людкевич мовний св^ стихи вода репрезентований лексемами вода, джерело, ргчка, море, криниця, потгк, а також назвами рiчок. Традицшним, словниковим можна вважати смислове наповнення вода — piduHa. Функщональне призначення води як piдuнu виявляеться в мiкроконтекстах, де експлшуеться семантична ознака «для тамування спраги»: «Як смак води джерельног з криниць» [5, с. 12], «Ми п'емо воду з сивого Днтра» [5, с. 43], «Тут Свка фартушком сльозу з очей / Змахне, джерельною наповнить кухлики» [6, с. 24]. Варто також звернути увагу на ештет джерельна, який поетеса досить часто використовуе при характеристик води. В украшськш культурi за джерельною водою традицшно закршлена позитивна конотащя, що зумовлена чистотою та цшющими властивостями джерельних вод - перш шж вийти на поверхню, пiдземнi води проходять фiзичну та хiмiчну фшьтращю, тож на поверхню виходить чиста прохолодна вода.
У мовотворчосп М. Й. Людкевич пейзажну функцiю покликанi передавати семантичш наповнення вода — водний пpостip та вода — водна поверхня. Змальовуючи природу, поетеса вживае лексеми на позначення водоймищ з метою введення просторових координат, тим самим локалiзуючи мiсце перебування, або вживае лексеми, як мiстять алюзiю на час перебування бшя водоймищ: «Вже скресаеpirn, i поколена крига» [4, с. 30], <Б1жить до моря донечка моя, /Збиваючи колта» [7, с. 76], «Надвечiр вийду в поле над ршою» [6, с. 13], «Поснули луни в квтах тишi. /Ми гм слова людськ залишим, /Прийдемо разом до ржи» [5, с. 61]. При актуалiзацil семантичного наповнення вода — водний npостip натрапляемо на метафори, де надзвичайно поетично описуються, наприклад, картини настання зими: «Шум сосон зимових, що роблять суворим пейзаж, / I море, замкнене морозом на бШ ключЬ> [7, с. 111].
До ядерно! зони концепту слщ вщносити семантичне наповнення вода — водна маса. У поетичному щюстат М. Й. Людкевич така лшгвоментальна вiзiя забезпечуеться синтагматичними зв'язками ключового слова^меш з традицшними еттетами, як переважно апелюють до зорових вражень, мютячи у сво!й семантичнш структурi ознаку за кольором або рухом. Сполучаючись з лексемою вода в однш синтаксичнш конструкци, цi ештети допомагають точнiше змалювати стихiю, унаочнити образ: «Текла вода, студена, синювата» [6, с. 52], «Води прозорi, мов дзвiн, чорн i сит» [7, с. 63], «Риба пливе мiж камтням / В чистш i бистрш водЬ> [9, с. 79].
Фiзична властивють водно! поверхш вiддзеркалювати реалi! зовнiшнього св^у сприяе розвитку семантичного наповнення вода — дзеркальна поверхня. Часто поетеса поеднуе водну та небесну стихда, при чому небесш реалп зазвичай майстринею слова персонiфiкуються: «В прозорш хвилi вiдiб'ються хмари, / I крила птиць, i крила лтака, / Стихiя неба, що водою марить» [6, с. 72], «Мкяць застиг м1ж хмарами, / Заглядаеу хвилi прозорЬ> [9, с. 79], «Вранц сонце водою дзвгнкою пливло / I смiялось, ¡скристе, в блакит1» [4, с. 40]. Подiбнi уявлення, на думку В. М. Топорова, можна трактувати як «споглядання неба, що викликае образ моря i думки про безсмертя, iнодi - на контраст iз самим собою, своею мало значущютю та смертшстю» [11, с. 586]. А ось Р. В. Юсь пропонуе таю семантичш опозицп штерпретувати як поеднання чоловiчого та жшочого начала, завдяки чому вщбуваеться <шчне самовщнайдення первiсно! цiлiсностi космiчного океану у мiкрокосмi еднання... у всеохопних потоках життя» [3, с. 97].
Вода осмислюеться поетесою також як внутршнш свт людини. Показовим у цш сферi е порiвняння душi з колодязем як вмютилищем води: «О, нам лячно / темно! / Душа — мов колодязь» [9, с. 62] - або звукова метафора, створена дiесловом клекоче, яка засновуеться на порiвняннi виру емоцш з шумом океану: «Лиш тыьки б в1рить - / Океан клекоче/В душi отш, що спокою не мае» [7, с. 97]. Для правильно! смислово! штерпретацп порiвняльних конструкцш слщ також зважати на ештети, осюльки художне означення до об'екта порiвняння може виконувати певну конотативну функщю. Так, наприклад, епiтет темний до слова колодязь у компаративнш структурi «Знаю, в темний колодязь дивитися лячно, / Так мов душу чужу намагатись збагнути» [9, с. 63] передае не фiзичну особливють штучного водойму, а слугуе маркером незрозумшосп чужих переживань i мютить алюзда до народно! мудрост^ яка стверджуе, «чужа душа -темний лю».
Лейтмотивом у мовомисленш М. Й. Людкевич можна вважати тему кохання. Вiдповiдно, й концепт вода в поетичнш палiтрi вiршiв художницi слова також отримуе смислове наповнення кохання. В основi тако! iнтерпретацi! лежить метафора, виражена через поеднання лексеми ржа зi словами на позначення почуття, вжитими в родовому вщмшку: «Несе мене у даль рша кохання» [5, с. 45], «Тече рша любовi в ранки сим» [5, с. 39]. Використовуючи таю конструкци, авторка шби акцентуе увагу на яюсному наповненш рши. Iндивiдуалiзацi! поетичного мовлення М. Й. Людкевич сприяе також вживання художшх означень при розвитку семантичного наповнення вода — кохання. Авторка сполучае лексеми -репрезентанти концепту з ештетами жива та розвесняна. Показовим у цьому плат е вiрш «Передчуття любовЬ»: «Ми ще чуж1, та це не мае значення, / Коли така розвесняна вода» [4, с. 55]. Читаемо далк «Стежина, сонце, полини, й роса, / I почуттiврозвеснят потоки» [4, с. 32], «Яка вона, невтзнана любов, /Жива вода миттевостей / роюв?» [7, с. 119]. Прикметник розвесняна можна вважати авторським неолопзмом. Вш визначае ознаки весни як пори молодоси та виру почутпв, опоетизовуе почуття кохання, надае його зображенню шднесеносп та урочистосп. Ототожнення прського потоку з почуттям через орудний вщмшок простежуеться в мшроконтекси, де поетеса апелюе до звукового образу стихи:
«Двое... / 1х гойдае на хвилях весняна мелод1я, / I шумуе потоком гiрським почуття» [7, с. 132]. Для вираження емоцшного стану закоханост М. Й. Людкевич використовуе образ рши й у таких рядках: «Думала, що зможу звыьнитись / Вгд дзв1нкого плину, шалу 7 лету... / Язайшла добровшьно в ржу, / Але вийти з нег - не в змоз!... /Ця залежмсть мене вимучуе. /1я силуюсь вирватись з течИ/Знаю, що це любое!» [9, с. 42].
Концепт вода в поетичнш картиш св^ М. Й. Людкевич передае також й iншi почуття: шжшсть, печаль, горе, схвильоватсть тощо. Таю штенци у мовi вiршiв художниц слова вербалiзуються через валентшсть лексеми океан, яка мютить семантичну домiнанту «великий за розмiром», зi словами-назвами вiдповiдних почуттiв у родовому вщмшку: «Ми, як дв1 риби блискуч1, / Пливем в океан тжностЬ» [6, с. 95], «Краплина щастя й океан журби» [5, с. 30], «Я не знаю, хто ти: /Бог у центр1 мого всесв1ту / Чи не втймана риба / В океан розбурханог уяви» [9, с. 95]. Подiбне лшгвоментальне розумшня концепту присутне в мшроконтексп, де почуття горя, печалi передано за допомогою лексеми сльози: «Як плаче мати, замовкають птиц!... / Дорослим д1тям по св1тах не спиться, / В думках летять, немов в1три сюди. /До синього в1кна, де море сл1з» [4, с. 52-53], «Заб'етьсярибою в руках могх печаль /1 вислизне в солоне море сл1з» [8, с. 51]. Тут варто вщзначити накладання смакових вражень - солошсть моря та солошсть ^з.
На окрему увагу заслуговують шюстраци, у яких порiвняння почуття з водою репрезентуеться через форму орудного вщмшка: «Хоч сум водою сочиться з глибин» [4, с. 45], «Струмком дзвтка схвильоватсть хлюпоче» [6, с. 13], «Ттьки, душу виймаючи, зло / Не зумыо печал1 зламати. / Нею зранена, в серц на дм / Доброта джерелом заствае» [5, с. 22]. Ус наведет вище мшроконтексти акцентують увагу на слуховому сприйнятп стихи, яке поглиблюеться й евфошчним малюнком вiршу через звуковi повтори «с». Можна припустити, що М. Й. Людкевич через поеднання ^в сум, сочиться в одному уривку та ^в струмком, схвильоватсть, хлюпоче в шшому мшроконтекст прагне вщтворити плесют води, засобами звукопису посилити слуховий образ.
При лшгвоментальному осмисленнi води як щастя, радостi М. Й. Людкевич шдкреслюеться така ознака води, як швидюсть, вербально виражена через сполучувашсть з епiтетами-характеристиками води: бистра, стргмка: «Лиш жточе щастя - як омана, / Що водою бистрою спливе» [6, с. 17], «Водою стрмкою спливають радощi наш/» [8, с. 23]. Подiбнi думки, очевидно, навiянi мотивом швидкоплинност щасливих моментiв у життi людини.
У поетичних текстах М. Й. Людкевич вода часто «оживлюеться». Безпосередню вказiвку на воду як на живу ютоту несуть анiмалiстичнi порiвняння: «А хвиля — / Як приручене звiря, / До тг гг все лащиться й гуде» [7, с. 76], «I бистр1 води, мов тдземт кош» [8, с. 54].
Найчастше вода «олюднюеться» через метафори, в яких стихiя отримуе фiзiологiчну будову: «I дихнула на повт груди /Ржа повновода» [7, с. 19], «Води об кам1нь сгчуть сивi стомлет скрош» [7, с. 45]. «Олюднюватися» стихiя в мовотворчост авторки може також через вживання дiеслiвних метафор, яю апелюють до слухових вражень: «Смiялись з нами свгтлг води» [5, с. 61],
«Iхлюпочеться голосно / Втомлений став» [6, с. 88], «Щось рiдне в долинi шептатиме довго потш» [6, с. 74]. Заслуговують на увагу також оригшальш дiеслiвнi персошфшаци, засноваш на перенесенш емоцшних переживань та здатност води виконувати дi!, притаманш людям: «Кадка тремтить, захлинаеться в гнiвiржа» [7, с. 45], «I мие чорш береги ржа» [5, с. 53], «Так рша вицыовуеуста берегам, / А пошiм захлинаеться тском золотим чи намулом» [9, с. 79]. Антропоморфiзацiя води може здшснюватися й на пiдставi надшення стихи здатшстю переживати людсью психоемоцшш стани. У мовотворчост М. Й. Людкевич таю iнтенцi! представлен переважно синтагматичними зв'язками лексем на позначення водного простору з еттетами: «Тодi найкраще посидти / На лавочц бшя моря, / Дивитись на мокрий жовтий тсок /1 сивi втомлеж хвилЬ» [9, с. 83], «Як море тсля штормовог години - / Знесилене i приборкане, / Розмлые вiд присшрасшi втоми» [7, с. 122], «Сшрiмголов стшать шален води, / Звтьнеш вiд крижаних наруг» [6, с. 66], «Вода, втишена i заспокоена» [9, с. 49].
Образ води в поетичному мовомисленш М. Й. Людкевич може зливатися в одне цше з формою власного «Я» поетеси, завдяки чому можливе виокремлення семантично! площини щентифшацл я — вода. У мовi ця сфера знаходить вираження в ототожненш лiрично! геро!ш зi стииею через порiвняльнi конструкцн, виражеш формою орудного вщмшка: «З розлуки солоног, / з дороги далеког, / з листопаду печалi... / до тебе стшу / водою джерельною / в спрал уста» [4, с. 17], «Я була ржою голубою / На тонкт межi добра i зла. /1 ридала хвиля за тобою, / Не було човна ам весла» [5, с. 61]; порiвняльнi сполучниковi конструкцн: «Бунтую, мов рiчкау горах» [8, с. 41].
Дальший розвиток семантично! структури концепту зумовлений мiфопоетичними уявленнями давшх людей. 1нтерпретащя вода — життя грунтуеться на розумшш важливост води для життедiяльностi органiзмiв. Ще в часи античност видатш натурфшософи проголошували воду першопричиною виникнення Всесв^у. Розглянемо, якi ж мовш засоби обирае поетеса для вербального втшення подiбних iнтенцiй. Так, мовомислення М. Й. Людкевич вщображае семантичне наповнення вода — життя через порiвняльнi конструкцi! типу: «<Ми пливемо життям, мов пливемо ршою» [6, с. 86], «I з життя, мов iз хвиль ржи, / Шнь червоний / Стане iржаши» [6, с. 36]. Традицшним е усталений вираз океан життя, представлений у мшроконтексп: «В океан життя - ти в свогй стихИ. / О, шобi гарно i легко - бо ти втьний!.. / Я заплющую серце - / I в обтми бере / ОКЕАН» [9, с. 7-8].
Семантичне наповнення вода — час, що зумовлене усталеною метафорою плин води - плин часу, в мовному свт М. Й. Людкевич вербалiзовано через актуалiзацiю фразеолопзму сктьки води втекло - сктьки проминуло часу: «А ось тут нашi дти бiжашь. / Стльки в море води вже втекло!» [6, с. 8], «Сктьки хвилин пропливло за водою» [6, с. 79]. «Невипадково, - говорить В. В. Жайворонок, - плин часу у наших предюв асощювався саме з водою, що тече безперервно, безперестанку, як людсью роки, як саме людське життя. Тому й кажуть: «Час, як вода, все йде вперед»; «Було, та водою спливло»; «Багато води уплине, заки людина до того доживе» [2, с. 169].
Таким чином, акцент робиться на семантищ плинносп, що зазвичай виражаеться дiесловом.
Яскравою шюстращею до лiнгвального вираження смислово! площини вода — час може слугувати мшроконтекст: «7 твориться час - / Людський, неповторний, джерельно-глибокий» [6, с. 31], де еттетом-характеристикою до слова час виступае складний прикметник джерельно-глибокий. Читаемо в шшому мющ: «Ходить тсня, носить св1тлу бинду... / З глибини кринищ iз в/к/в» [7, с. 52]. Отже, в мовосвт художниц слова розумшня води як часу зумовлюеться надiленням останнього таким параметром, як глибина, що е властивим водним об'ектам.
Дiеслiвнi метафори творять у поетичному свт М. Й. Людкевич семантичне наповнення вода — зникнення: «Змивае хвиля сл1д тщаний» [4, с. 23], «Лиця в1дбиток печальний /Вода кудись вiднесла» [6, с. 68], «Не бачив 7 не чув /Амур про нас з тобою. /Пшло все за водою. /А все-таки ти був...» [9, с. 74]. Яскраво в цих мшроконтекстах представлена семантика проминання.
Мапчна сила води як рщини, що здатна зцшювати, спричинюе виникнення такого семантичного наповнення в мовному свт М. Й. Людкевич, як вода — цыюща сила: «Я носила з долин р1зш трави цтющ1, / Я хотыа гг захистить в1д б1ди. / Я сходила б ус полонини 7 пущ1, / Лиш би краплю д1стати живог води» [7, с. 51], «I передасть, немов молитву, свято / Коханим д1тям в спадок - / Назавжди - / 1з кров'ю й молоком щаслива мати / Щлющу м1ць джерельног води» [7, с. 15]. Традицшш ештети жива, джерельна, цглюща, яю супроводжують ключове слово в мшроконтекстах, де реалiзуеться аналiзоване семантичне наповнення, зумовлеш вiрою давшх слов'ян у цшющють водно! стихи: «Як жива вода весняних дощiв просв^ляе туманне небо, вщроджуе природу i тому сприймаеться як божественний напш, що виганяе демошв, даруе красу, молодють, здоров'я, так щ ж животворчi властивостi поеднують народнi вiрування з водою взагалi - тим бшьше, що вона дiйсно мае властивють освiжати тiло й вщновлювати сили. Переважно цiлющi властивостi приписувалися джерельнiй водi» [1, с. 196-197].
Еттет жива супроводжуе ключове слово й у семантичному наповненнi вода — натхнення: «я не зникну, не помру. /Бо е жива вода на тсню й на слово» [7, с. 14], ««Жива вода! / 1г б знайти скор1ше - / Росинку, краплю, голубий ковток, / Щоб оживити нею душ1 й в1рш1 - / Ото би був духовност1 урок!» [7, с. 14]. Якщо звернутися до витоюв, то семантичний змют протиставлення води живо! водi мертвш, за твердженням Ю. С. Степанова, грунтуеться на уявленш про мертву воду як про першу воду «розталого льоду та сшгу, вона змгае лщ та снщ однак ще не дае зелеш-життя; жива вода - вода перших весняних дощiв, вона пробуджуе землю до життя, вiд не! прокидаються й починають зеленiшати дерева, кущ^ трави та квiти» [10, с. 192]. Так само жива вода у творах М. Й. Людкевич дае життя новим щеям, вщ не! починають творитися новi вiршi. Таким чином, дуже легко простежити дальший розвиток концепту - в мовi творiв поетеси виокремлюемо спорщнене семантичне наповнення вода — поезiя, яке репрезентоване через порiвняння поетично! творчостi з хвилею та джерелом: ««Розквтлий луг 7 молод1 надИ, / Поези цыюще джерело» [5, с. 47], «А що лишилось? Вiршi — наче хвиля, /Дивись 7 слухай, слухай 7 дивись» [8, с. 84].
Суб'ективш асощаци, засноваш на метафоричному перенесеннi, спричинюють появу авторсько! iнтерпретацi! вода — люди, народ. У творах поетеси таке смислове навантаження передаеться через порiвняльнi конструкцi!: «Ми чекаем, / А черга струмочком - за нами» [7, с. 71], «Немоврша, що вийшла з берегiв /1хоче на шляху усе зтерти, - / Так натовп цей святково-буйно брiв - / Безпечно, самовпевнено i вперто» [7, с. 59]. Таю порiвняння побудоваш на метафоричнш основ^ зумовленш подiбнiстю: зовшшньою - ланцюга черги з тоненьким струмочком, або функщональною - натиском натовпу з ршою, що виходить iз берегiв.
Поодинокими семантичними трактуваннями можна вважати розумiння води як одтег зi стихш: «Той чоловЫ притишений i мжний, /1 щось у мм е вiд вогню й води» [9, с. 62], «Приймаю все таким, як е в nриродi. /Благословенн твердь, вогонь, вода» [7, с. 27].
I вже майже одиничними е м^оконтексти, в яких вода ототожнюеться з небесним простором та настанням лта: «Бачу: / Наче втрила, розгортаються син сувог, / Iвстають свiшлi замки, мби мушлi в океан небеснм» [9, с. 31], «А над землею лшо проплива, / Червнева повть - i нема вагання» [5, с. 45]. Вербашзуються таю штенцп через метафоричт сполуки. Так, еттетна метафора червнева повть, вочевидь, пов'язана з буянням зелеш та розливами лгтнього тепла, а ототожнення небесного шатра з океаном здшснюеться на основi зорових вражень: подiбностi за кольором та безмежшстю. Ось що з цього приводу говорить О. М. Афанасьев: «Щц впливом зазначено! метафори, зпдно iз зоровими враженнями, де небозвiд обiймае землю, народилася впевненiсть, що земля «заснована на водах», що !! поверхня е великим колом i що !! з усiх бок1в обтшае кiльцем просторовий океан» [1, с. 187].
Висновки. Розгляд засобiв вербалiзацi! концепту дае змогу говорити, що стихiя води в поетичному щюстат М. Й. Людкевич вiдбивае як нормативы, усталенi значення, так й елементи народних, мiфопоетичних уявлень, а також естетичш цiнностi особисто! лшгвоментально! свiдомостi художницi слова. Ядро концепту вода в мовi творiв М. Й. Людкевич складають такi семантичш наповнення: водний простiр, рiдина, водна поверхня, водна маса. Здебшьшого вони вщграють важливу роль у художньо-композицшному планi вiрша як засiб естетичного розгортання пейзажних картин. До арсеналу семантичних наповнень концепту входить також розумшня води як дзеркальног поверхш, одтег зi стихш, цыющоИ сили, життя. Розгортаеться структура концепту i через персошфшащю води, що дае змогу окреслити таю смисловi наповнення, як вода — жива ^тота та вода — я. Продовжують авторсью штерпретацп трактування води як рiзного роду почуттiв, кохання, натхнення, неба, поези, народу, часу. Таким чином, у поетичнш мовнш картиш свiту М. Й. Людкевич реалiзуеться практично вся трацицiйна семантика концепту вода, а також додаються суб'ективш авторсью асощаци. Перспективою подальших розвщок можуть стати особливостi вербального втшення концепту вода в шших представникiв традицiйно! лiрики 80 - 90-х роюв ХХ столiття.
Список л^ератури
1. Афанасьев А. Н. Древо жизни : [избранные статьи] / А. Н. Афанасьев. - М. : Современник, 1982. - 464 с.
2. Жайворонок В. В. Украшська етнолшгвютика : нариси : [навч. поЫб. для студ. вищ. навч. закл.] / В. В. Жайворонок. - К. : Дов1ра, 2007. - 262 с.
3. Кюь Р. В. Ерос i водна стих1я (Первюна семютичшсть шлюбно! магп) / Р. В. Юсь // Сучасшсть.
- 1994. - № 1.^- С. 83-98.
4. Людкевич М. Й. Теплi гнiзда : [поезп] / М. Й. Людкевич. - К. : Радянський письменник, 1981. - 72 с.
5. Людкевич М. Й. Червнева повшь : [поезп] / М. Й. Людкевич. - Львiв : Каменяр, 1983. - 71 с.
6. Людкевич М. Й. Продовження л™ : [поезп] / М. Й. Людкевич. - К. : Радянський письменник, 1986. - 103 с. ^
7. Людкевич М. Й. На бшш n^i : [поезiя] / М. Й. Людкевич 1990. - 142 с.
8. Людкевич М. Й. Старий годинникар : [поезп] / М. Й. Людкевич. 1991. - 103 с.
9. Людкевич М. Й. Коротке л™ в раю : [книга штимно! лiрики] / М. Й. Людкевич - Львiв : Каменяр, 1995. - 126 с.
10. Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю. С. Степанов.
- М. : Школа «Языки русской культуры», 1997. - 824 с.
11. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического : [избранное] / В. Н. Топоров. - М. : Изд. группа «Прогресс» ; Культура, 1995. - 623 с.
12. Якубовська М. С. У дзеркалi слова : Есе! про сучасну украшську л^ературу / М. С.Якубовська.
- Львiв : Каменяр, 2005. - 751 с.
Слюнина Е. В. Специфика языкового выражения концепта вода в творчестве Марии Людкевич // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.464-471.
Статья касается проблемы экспликации архетипического концепта вода в поэтическом языковом сознании Марии Людкевич. Отслеживается последовательность выражения архетипических представлений и индивидуально-авторская лингвопоэтическая интерпретация концепта.
Ключевые слова: концепт, вода, метафора, семантическое наполнение.
Sljunina O. V. Specific of lingual expression of the concept water in poetry by Maria Ludkevich // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.464-471.
The article focuses on the problem of the explication of the archetypical concept water in poetical language of Maria Ludkevich. The succession of the lingual expression of archetypical ideas and author's linguapoetical interpretation of the concept are analyzed.
Key words: concept, water, metaphor, semantic filling.
Поступила до редакцИ' 17.03.2011 р.
