CC BY
5УДК 334.012.33:330.322 Сухша О.О.,
к.держ.упр., доцент, ДНАБА Яковенко О.П.,
асистент, ДНАБА
СУЧАСН1 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРИВАТНО-ДЕРЖАВНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРА1Н1
В статт розглянуто сутшсть { основш характеристики державно-приватного партнерства, особ-ливост взаемоди його суб'екпв, основш проблеми розвитку приватно-державного партнерства в Укра!ш та напрямки !х виршення.
Ключов1 слова: приватно-державне партнерство, нормативно-правове забезпечення приватно-державного партнерства, суб'екти приватно-державного партнерства.
ВСТУП
Сучасш тенденцп розвитку в1тчизняно! економши переконливо доводять необхщшсть серйоз-ного осмислення концептуальних проблем И генезису та знаходження оптимально! 1 ефективно! взаемоди державного та шдприемницького сектор1в. Стратепчне значення актив1зацп !х ствро-б1тництва в умовах слабкост та деформованост ринкових вщносин пов'язано ¡з значними мож-ливостями й потребами тдприемництва у здшсненш реструктуризаци економши, створенш ефек-тивного конкурентного середовища, актив1заци шновацшних процес1в, шдвищенш швестицш-но! спрямованост економши, забезпеченш довгострокового сощально-економ1чного зростання, тобто виршення цшого ряду важливих сощально-економ1чних питань.
Вщсутшсть сприятливих умов для достатнього розкриття потенщалу тдприемництва в еко-ном1чнш практищ Укра!ни актуал1зуе необхщшсть створення ефективно! системи участ держави у забезпечеш його функцюнування на новш, яюснш основу яка б цшком вщповщала цшям еконо-м1чного розвитку, враховувала нацюнальш особливост та стала б д1евим мехашзмом взаемоди держави { б1знесу у ринкових умовах. У зв'язку з цим, виникае потреба у комплексному дослщ-женш особливостей державно-приватного партнерства в Укра!ш в сучасних умовах. Останне дасть можливють виявити проблеми розвитку тако! форми взаемоди держави { б1знесу.
Проблемами взаемоди держави та приватного сектору, розвитку державно-приватного партнерства займаються таю вчеш-економюти, як В. Варнавський, З. Варналш, В. Геець, Я. Жалшо, I. Запат-рша, О. Кужель, К. Ляшна, К. Павлюк, О. Полякова, Л. Федулова та шш1. Цими науковцями висв1т-лено методолопчш { макроеконом1чш аспекти регулювання державою трансформацшно! екожм-ки та меж !! втручання; розроблено ряд аспекпв стосовно проблем вщродження { розвитку шдпри-емництва, в тому числ1 малого; запропоновано певш важел1 мехашзму шдтримки тдприемництва у трансформацшнш економщц розглянута сутшсть, роль державно-приватного партнерства, висв1т-лено потенцшш можливост та штереси сторш у його використанш, виявлено широке коло переваг та недолшв тако! форми партнерства. Однак, феномен державно-приватного партнерства потребуе подальшого дослщження, саме з урахуванням особливостей його здшснення в сучасних умовах в Укра!ш, за яких постае необхвдшсть переосмислення взаемоди держави та б1знесу. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Метою дослщження е визначення проблем розвитку державно-приватного партнерства в Ук-ра!ш та розробка заход1в щодо !х подолання.
РЕЗУЛЬТАТИ
Приватно-державне партнерство останшм часом стае дуже актуальним мехашзмом сшвроб1т-ництва б1знесу та держави. Зрозумшо, що масштабш завдання не можуть бути виршеш цшком тшьки б1знесом або державою. У оргашв влади не вистачить ресуршв, при чому не тшьки фшан-сових, але й управлшських. Бшьшють розвинутих кра!н вже давно використовують модель приватно-державного партнерства в своему розвитку.
Укра!на мае достатньо серйозний потенщал для використання приватно-державного партнерства. В руках держави знаходиться значна частина транспортно!, житлово-комунально!, енерге-тично! та сощально! шфраструктури. Але стан автомобшьних дорщ затзничних колш, аеропорт1в е незадовшьним. Стушнь зносу основних фонд1в промисловост в Укра!ш станом на 2011 р1к перевищив 50%. Р1вень зносу основних фоцщв систем тепло-, водо- та газопостачання переви-
144
щуе 60%, мюького транспорту — 80%. Необхщних для модершзаци шфраструктури фшансових ресурс1в в бюджет не вистачае. В такш ситуаци ор1ентащя на розвиток приватно-державного партнерства повинна стати одним з найважливших напрямюв державно! пол1тики та стимулюва-тися державою [6].
Державно-приватне партнерство поки що е новим для Украши шституцюнальним шструмен-том, що дозволяе шдвищити ефективнють та забезпечити максимальне використання потенщалу розвитку сустльства шляхом об'еднання актив1в держави (органу мюцевого самоврядування) з швестицшними, управлшськими та шшими ресурсами приватного партнерства.
Разом з тим на сьогодш { в Укра!ш, { в багатьох шших кра!нах, державно-приватне партнерство сприймаеться дещо спрощено та зводиться до регламентацп контрактних взаемовщносин м1ж дер-жавним сектором, органами мюцевого самоврядування та приватним сектором в реал1заци суспшь-но значимих проекпв. Широка защкавленють державно-приватним партнерством всього св1ту, роз-ширення мереж1 координацшних центр1в в цш галуз1, бажання учасниюв об'еднатися та спшьно виршувати досить складш завдання, потребукта системного шдходу до питання з шщювання та реатзаци под1бних проекпв, говорить про те, що проблематика державно-приватного партнерства повинна розглядатися бшьш детально, а саме як розвиток партнерських взаемовщносин м1ж державою, органами мюцевого самоврядування, приватним б1знесом, наукою та суспшьством.
Сьогодш в Укра!ш активно розвиваеться нормативно-правове забезпечення приватно-держав-не партнерство. Протягом тривалого часу формуються правов1 засади для розвитку окремих форм державно-приватного партнерства. Ниш законодавчу базу розвитку приватно-державного партнерства становлять: Конститущя Украши, Цившьний кодекс Украши, Господарський кодекс Украши, законодавч1 акти Украши, серед яких [1, 2]:
• Закон Украши «Про державно-приватне партнерство» вщ 01.07.2010 р. № 2404-У1, який ви-значае правов1, економ1чш та оргашзацшш засади взаемоди держави та приватних партнер1в, ре-гулюе вщносини, пов'язаш з шдготовкою, виконанням { роз1рванням договор1в, яю тдписуються в рамках ДПП, а також установлюе гаранти дотримання прав { законних штерес1в сторш цих договор1в;
• Закон Украши «Про угоди про розподш продукци» вщ 14.09.1999 р. № 1039-Х1У (з1 змша-ми), який регулюе вщносини, що виникають у процес укладення, виконання та припинення ди угод про розподш продукци щодо пошуку, розвщки та видобування корисних копалин у межах територи Украши, И континентального шельфу та виключно! (морсько!) економ1чно! зони;
• Закон Украши «Про концеси» вщ 16.07.1999 р., який д1е в редакци вщ 08.07.2011 р., визначае поняття та правов1 засади регулювання вщносин концеси державного та комунального майна з метою шдвищення ефективносп його використання { забезпечення потреб громадян Украши у товарах (роботах, послугах);
• Закон Украши «Про концесп на бущвництво 1 експлуатащю автомобшьних дор1г» вщ 14.12.1999 р., який д1е в редакци вщ 15.01.2009 р. № 891-У1, визначае особливосп бущвництва та/ або експлуатаци автомобшьних дор1г загального користування на умовах концесп;
• Закон Украши «Про особливосп передач! в оренду чи концес1ю об'екпв централ1зованого водо-, теплопостачання { водовщведення, що перебувають у комунальнш власностЬ> в1д 21.10.2010 р. № 2624-У1, яким передбачено спрощений порядок передач1 в оренду чи концесда зазначених об'екпв, встановлення умов захисту катталовкладень приватного швестора.
Устшний розвиток державно-приватного партнерства як мехашзму актив1зацп швестицшно! д1яльност1 та залучення приватних швестицш у стратепчно важлив1 для держави сфери можли-вий лише за умови, коли буде забезпечено баланс штерешв держави { приватного швестора. Пра-вова форма здшснення приватно-державного партнерства повинна забезпечити для швестора при-вабливють, безпеку вкладення кошт1в в державну власнють { реал1зувати основну мету проекту, тобто розвивати ту сферу, яка стратепчно важлива для держави. Для цього держава повинна сприй-мати приватного швестора як р1вноправного партнера. Вимагаючи вщ нього виконання передба-чених угодою зобов'язань, держава мае, з1 свого боку, гарантувати виконання власних зобов'я-зань в повному обсяз1 [5, с. 130-142].
В той же час в Укра!ш реал1защя шфраструктурних проекпв у форм1 державно-приватного партнерства — рщке явище. Низька швестицшна привабливють та пол1тична нестабшьнють вщштовхуе серйозних швестор1в. Серед стримуючих фактор1в входження на ринок шфраструк-турних проекпв приватних швестор1в не тшьки вщсутнють досвщу та знань в галуз1 використання мехашзм1в публ1чно-приватного партнерства, але й недосконалого правового регулювання в
145
цш сфер1, обережне та нав1ть шдозрше вщношення суспшьства та оргашв мюцевого самовряду-вання до приватних швестор1в, вщсутшсть критерив оцшки ефективност реал1заци под1бних проекпв, завищення очшування по вщношенню до такого партнера, невизначешсть позицш держави в сфер! бюджетно! шдтримки проекпв, що реал1зуються в форм1 державно-приватного партнерства [4, с. 25-32].
У зв'язку з вище сказаним керукта органи влади розробляють новий порядок реал1зацп проекпв, яю б1знес здшснюе в партнерств1 з державою в рамках державно-приватного партнерства.
Як правило, проекти приватно-державного партнерства застосовуються в галузях, де немож-лива приватизащя та яю не е швестицшно привабливими.
Сектор, що вщкривае найширш1 можливост для державно-приватне партнерство — водопос-тачання, питання оптим1заци та модершзацп якого сто!ть досить гостро у бшьшост укра!нських мют. В даному випадку схема державно-приватне партнерство передбачае, що швестор вкладае кошти у реконструкщю труб, а мюто компенсуе щ витрати з незначним профком протягом 10-15 роюв з платеж1в споживач1в.
Ряд проекпв 1з застосуванням приватно-державного партнерства шщювало Державне агентство з швестицш та управлшню нацюнальними проектами. Наприклад, одним з найбшьш усшш-них проекпв в цш галуз1 е «Чисте мюто», пов'язаний з переробкою твердих побутових вщход1в. Цей проект пройшов вже багато практичних стадш майже в 10 мютах Укра!ни.
Даний проект е досить гарним прикладом того, як держава займаеться проблемною сферою, як вона залучила до цього б1знес, надала кошти на розробку документаци, почала проект та готово передати його приватному швестору.
В майбутньому держава плануе з використанням мехашзм1в державно-приватного партнерства реал1зувати таю проекти: буд1вництво заводу з прийомки зрщженого газу, розвинути альтер-нативну енергетику та шш1.
Держави, в яких мехашзм приватно-державного партнерства був сформований рашше, шж в Укра!ш, 1 який вже довол1 усшшно працюе можуть виокремити фактори, що стимулюють сшвпрацю держави та б1знесу.
По-перше, мюцев1 власт повинш ч1тко визначити, в якому напрямку буде розвиватися мюто та розробити стратепчний план дш.
По-друге, проект в рамках державно-приватного партнерства повинен защкавити б1знес з еко-ном1чно! точки зору та бути для нього випдним.
Також, серед обов'язкових складових усшшно! взаемоди держави та б1знесу можна виокремити можливють об'еднання схожих проекпв в р1зних мютах для здшснення бшьш масштабних швестицш, а також залучення досвщчених фах!вщв [11].
Можна виокремити також фактори, що потр1бш для усшшного розвитку приватно-державного партнерства:
• пол1тична воля та сильне лщерство на мюцевому р!вш;
• стабшьна економ1чна ситуащя, тому проекти державно-приватного партнерства розраховаш на довгостроковий перюд;
• державна шдтримка на мюцевому р!вш, юнування единого координуючого органу;
• вивчення м1жнародного досвщу;
• залучення досвщчених фах!вщв;
• чесна конкурентна боротьба.
Укра!на мае достатньо серйозний потенщал для використання приватно-державного партнерства [6]. Наша кра!на мае досить високу долю державного сектора у ВВП (табл. 1).
З шшого боку, в Укра!ш поки що не створеш приваблив1 умови для приватного швестора, ризики реал!заци довгострокових шфраструктурних проекпв довол1 висою.
Також, як свщчать шоземш експерти, в Укра!ш довол1 висою пол!тичш ризики, що також упо-вшьнюють розвиток державно-приватного партнерства.
Укра!нське суспшьство, в цшому, з недов1рою та великою обережнютю вщноситься до участ приватного сектору в управлшш шфраструктурними об'ектами. Партнерсью зв'язки в цш сфер! вщсутш. В основному це пов'язано з переважно негативним досвщом управлшня державною та комунальною власнютю приватними особами. С в цьому й провина держави, що створила не-сприятлив! умови для серйозного приватного б1знесу умов ведення господарств, що наряду з пол> тичною нестабшьнютю та високим р1внем корупци фактично вщштовхнули стратепчно налаш-тованих приватних швестор1в в Укра!ш.
146
Таблиця 1. Питома вага державного сектору в економщ1 Укра!ни за 2010 рк *
Вид економiчноl дiяльностi Питома вага державних шдприемств у вщповщно-му секторi економши, %
Промисловють, у тому числi: 80,3
добувна 85,4
переробна 64,7
Виробництво та розподiл електроенергл, газу та води 84,8
Транспорт та зв'язок 76,9
Осв^а 100
Охорона здоров'я i сощальна допомога 85,4
Надання комунальних та iндивiдуальних послуг; дiяльнiсть в сферi культури та спорту 95,0
Всього в економщ 59,6
Розраховано авторами
Якщо звернути-ся до статистичних даних, то можна побачити, що Ук-ра!на пос1дае 142 м1сце серед 183 кра!н св1ту за простотою ведення б1знесу, а за ефек-тившстю податко-во! системи — 181 мюце [6].
Дуже не просто складаються вза-емовщносини пуб-л1чного та приватного сектор1в еко-ном1ки, що обумов-лено полпичною нестабшьшстю та неефективною системою державного
управлшня. Перше призвело до зниження р1вня кватфшаци службовщв, надм1рно! обережносп чиновниюв при прийнятп тих чи шших ршень, вщсутносп стимулюючих фактор1в для досягнення стратепчних довгострокових результапв, що в свою чергу вщбиваеться на д1яльносп б1знесу. Друге — призводить до неефективно! та крайш неповоротко! системи прийняття ршень, незрозумш та непрозор1 процедури, погана оргашзащя пращ та перезавантажешсть державних службовщв.
Спираючись на цю шформащю, а також анал1зуючи внутршню ситуащю кра!ни можна зроби-ти невтшш висновки про перспективи приватно-державного партнерства в Укра!ш.
Але, разом з тим, широке залучення приватного сектору до економши кра!ни важливе не тшьки з точки зору отримання додаткових фшансових ресурс1в, досвщу, знань, технологш. Масивний приватний сектор може допомогти в проведенш реформ в р1зних галузях економши (наприклад, освгтнш, бюджетнш, податковш), стимулювати спрощення та тдвищення прозорост регулятор-них процедур, знизити корупщю [10, с. 57-60].
Сьогодш для Укра!ни важливе застосування мехашзм1в державно-приватного партнерства 1 для розвитку шфраструктури (перш за все це стосуеться системи водо-, тепло-, газопостачання, автомо-бшьних дорщ утатзаци вщход1в) та для надання публ1чних послуг, наданням яких бшьш за все незадоволено населення (управлшня медичними закладами, освгттми, закладами культури та спорту).
Окремо треба зупинитися на публ1чних послугах. Яюстю надання даних послуг бшьшють населення незадоволена, це при тому що Укра!на витрачае в декшька раз1в бшьше кошт1в на цей сектор, шж кра!ни €С (табл. 2). Але разом з тим, якщо пор1вняти яюсть державного управлшня в нашш кра!ш та в Сврош, то результат буде не на користь Укра!ни [6]. На осв1ту кра!ни €С ви-
Таблиця 2. Витрати на публ1чш послуги в Укра!ш та кра!нах ЕС, % в1д ВВП *
трачають набагато менше шж Укра!на, але при цьому яюсть осв1ти в Укра!ш з кож-ним роком попршуеться \ тому вважаеться одним з важливших та загрозливих фактор1в, що заважають розвитку кра!ни [7, с. 30-46].
Серйозш проблеми юну-ють 1 в медичнш сферг В результат того, що держава не в силах виршити самотужки бшьшють проблем ще! сфери
Статт витрат Украша Крани ЕС
Забезпечення дяльносп держави 6,9 6,6
Осв1та 6,4 5,1
Охорона здоров'я 3,5 6,7
Сощальне забезпечення та допомога 21,4 18,8
Економ1чна д1яльшсть 6,4 4,5
В1дсотков1 платеж1 0,4 2,8
1нш1 витрати 1,1 1,6
* Розраховано авторами
147
можна побачити, як це вщбиваеться на якост життя населення. Наприклад: тривалють життя в нашш ка!ш складае лише 68,2 роки, що на 10 роюв нижче, шж в кра!нах Свропи; коефщент дитячо! смертносп у 2,5 рази перевищуе цей показник в кра!нах €С [6].
Наведеш даш дозволяють зробити висновок про те, що оргашзащя надання публ1чних послуг в Укра!ш е досить не ефективною, саме тому застосування приватно-державного партнерства в цш галуз1 е актуальним, в тому числ1 i тому що:
• стан надання публiчних послуг в Укра!ш негативно сприймаеться населенням, бiзнесом та потребуе покращення;
• залучення приватного бiзнесу для надання публiчних послуг не потребуе суттевого правового удосконалення в сферi бюджетно! шдтримки та збшьшення !! обсягiв;
• передача цшого ряду цих послуг приватному бiзнесу надасть можливiсть розгрузити держав-них службовцiв вiд рутинно! роботи та сконцентрувати !х на виршенш стратегiчних завдань розвитку, удосконалення правового регулювання i так даль
Проаналiзувавши все вище сказане, можна видшити наступнi проблемнi питання розвитку приватно-державного партнерства в Укра'ш:
• вiдсутнiсть методологi! надання державно! шдтримки державно-приватному партнерству в Укра'ш;
• вщсутшсть гарантш подовження реалiзацi! бюджетних програм на середньо- та довгостро-кову перспективу (щорiчне затвердження бюджету та включення до нього бюджетних програм).
До ризиюв та перешкод для усшшного практичного впровадження проекпв державно-приватного партнерства на даному еташ насамперед належать:
• можливост неефективного управлiння з боку приватного партнера майном, наданим дер-жавним партнером для виконання умов договору, несвоечасного введення в експлуатащю предмета договору та його невщповщносп критерiям, передбаченим договором;
• невпевнешсть приватних партнерiв щодо виконання сво!х фiнансових зобов'язань у довго-строкових проектах через те, що держава не може гарантувати мшмальний обсяг споживання товарiв або послуг та встановлення цш (тарифiв) на товари, що виготовляються, або послуги, яю надаються приватним партнером, на рiвнi, що вiдповiдае економiчно обгрунтованим витратам на !х виготовлення чи надання та забезпечуе окупшсть швестицш;
• вщсутшсть у Бюджетному кодекс можливостi гарантування компенсацi! збиткiв приватного партнера, пов'язаних з невщповщнютю попиту на товари та послуги запланованим показникам, невиконанням державою зобов'язань за договорами державно-приватного партнерства, вщшко-дуванням рiзницi в тарифах тощо;
• вщсутшсть гарантш виконання фшансових зобов'язань щодо проекпв державно-приватного партнерства на весь термш !х реалiзацi! з боку держави, що пов'язано зi щорiчним затвердженням бюджету та корегуванням бюджетних програм;
• вiдсутнiсть податкових i митних пiльг для реалiзацi! проектiв державно-приватного партнерства, що знижуе !х привабливiсть для приватних партнерiв за наявностi таких пшьг для iнших форм державного стимулювання iнвестицiйно! дiяльностi;
• можливiсть змши нормативно! бази, зокрема, внесення змш до податкового та регуляторного законодавства, змши стандарт якостi (пiдвищення вимог) до товарiв i послуг, яю надаються приватним партнером за умовами договору, що може спричинити ютотну змiну умов участi приватних партнерiв у проектах;
• вщсутшсть впевненостi приватного партнера у можливосп рiвноправного з державою захи-сту сво!х iнтересiв у системi правосуддя, зокрема, можливостi вимагати вiд держави виконання зобов'язань та компенсацн понесених втрат через невиконання зобов'язань;
• вщсутнють гарантн отримання приватним партнером вщ органiв виконавчо! влади або оргашв мiсцевого самоврядування дозвiльних докумеш!в та погоджень, необхiдних для виконання умов договору, у тому чи^ отримання права користуватися земельною дшянкою, необхiдною для ви-конання умов договору;
• наявшсть високого рiвня корупцi! в органах влади, що призводить до подорожчання проекпв державно-приватного партнерства для приватного партнера. Водночас можна стверджувати, що ця проблема не е принципово нездоланною. Зокрема, за умови запуску перших реальних конце-сшних договорiв та належного виконання державою взятих на себе зобов'язань можна прогнозу-вати поступове здешевлення концесшних договорiв до загальносвiтових рiвнiв [8, с. 12-24].
148
Для практичного запровадження основних форм державно-приватного партнерства з метою залучення приватних швестицшних ресуршв для модершзацн украшсько1 економши необхщне проведення цшеспрямовано1 посл1довно1 державно1 политики його розвитку. Вона мае бути спря-мована на формування сприятливого економ1чного та управлшського середовища для розроблен-ня й реал1зацИ' проекпв державно-приватного партнерства, а саме:
• удосконалення нормативно-правово1 бази регулювання вщносин державно-приватного партнерства;
• удосконалення шституцшного забезпечення розвитку державно-приватного партнерства;
• тдвищення гарантш захисту штерешв державних та приватних партнер1в у процес розроб-лення, затвердження та реал1зацИ' проекпв.
Необхщною передумовою ефективного розвитку державно-приватного партнерства е формування загального сприятливого середовища для б1знесу, що передбачае покращення швестищй-ного кл1мату, податкового та регуляторного середовища.
З метою якнайшвидшого усунення найбшьш гострих проблем i перешкод у розвитку основних форм державно-приватного партнерства та активiзацiï ix практичного запровадження необхiдно:
• пiдготувати урядовий звiт про стан запровадження мехашзму державно-приватного партнерства для реалiзацiï iнвестицiйниx проектiв та основш шляхи пiдвищення ефективностi;
• провести парламентсью слухання, присвяченi розвитку державно-приватного партнерства в Украш з метою виявлення проблем i перешкод для усшшно].' реалiзацiï проектiв, вироблення на основi широкоï дискусп рекомендацш щодо врегулювання всix гострих проблем;
• передбачити проведення щорiчного мошторингу ефективностi реалiзацiï проектiв приватно-державного партнерства та у разi необхщност внесення за його результатами пропозицш щодо вдосконалення вiдповiдного законодавчо-нормативного забезпечення;
• сформувати на державному, регюнальному та мюцевому рiвняx бази швестицшних проекпв, що можуть бути реалiзованi на засадах державно-приватного партнерства, розробити техшко-економiчне обгрунтування проектiв. При цьому можна передбачити, що витрати на таке обгрун-тування будуть компенсоваш приватним iнвестором пiсля прийняття рiшення щодо реалiзацiï проекту;
• прискорити пiдготовку та розпочати реалiзацiю пшотних проектiв державно-приватного партнерства у сферi будiвництва автомобiльниx дорiг та модершзацн ЖКГ;
• опрацювати фiнансовi моделi та форми державно-приватного партнерства для ïx застосуван-ня з метою реформування сфер охорони здоров'я та освгти [4, с. 12-27].
ВИСНОВКИ
Без сумшву, для подальшого розвитку приватно-державного партнерства в Укра"ш необxiдно пройти досить великий шлях. В багатьох зарубiжниx краïнаx, де зараз активно використовуеться цей формат пращ, на розвиток державно-приватного партнерства шшло не одне десятирiччя. Не-обхщш значнi зусилля для розвитку нормативно-правово" та iнституцiональноï бази партнерства, з тдвищення довiри мiж сторонами, з нароб^ки досвiду партнерства в рiзниx сферах, з понижен-ня ризикiв для обох сторiн та багато шшого. Результатом застосування рiзниx iнвестицiйниx про-ектiв стане масивний приток кашталу в розвиток шфраструктури, що дозволить не тiльки шдтри-мати тi потужностi, що е, але й активно впроваджувати яюсно новi технологи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОÏ Л1ТЕРАТУРИ
1. Про державно-приватне партнерство: Закон Украши вiд 01.07.2010 р. №2402 — VI // Вщо-мост Верxовноï Ради. — 2012. — №12.
2. Про затвердження Програми розвитку iнвестицiйноï та iнновацiйноï дiяльностi в Украïнi: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв Украïни вiд 2 лютого 2011 р. № 389 // Офщшний вюник Украïни. — 2011. — № 28. — С. 94. — Ст. 1173.
3. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частного сектора: Теория и практика / В.Г. Вар-навский // Мировая экономика и международные отношения. — 2006. — №7. — С. 28-37.
4. Грищенко С. Пщготовка та реалiзацiя проекпв публiчно-приватного партнерства: Практич-ний пошбник для оргашв мiсцевоï влади та бiзнесу / С. Грищенко. — К., 2011. — С. 32.
5. Запатрша 1.В. Потенщал публiчно-приватного партнерства у розвинутих краïнаx / 1.В. Запат-рiна. — К.: Центродрук, 2011. — 152 с.
6. Економша Украши / за заг. ред. В.М. Гейця; НАН Украши; 1нс-т економши та прогноз. — К.: Держокомстат Украши, 2010. — 112 с.
149
7. Павлюк К.В. Сутшстъ i роль державно-приватного партнерства в сощально-економ1чному розвитку держави / К.В. Павлюк, С.М. Павлюк // Науковi пращ КНТУ. — 2010. — N° 17. — [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua /portai / natural / npkntu_e 2010_17/ stat_17/02.pdf
8. Пильтяй О.В. Державний сектор економши: теорiя, методологiя, управлшня розвитком: мо-нографiя / О.В. Пильтяй. — Кшв.: Нац. торг.-екон. ун-т, 2010. — 392 с.
9. Посбник з публiчно-приватних партнерств / Е.Р. Уайт, Б. Дезшец, О. Маслюкiвська, Ю. Шевчук; [наук. ред. Маслюювська О.П.]. — К.: ТОВ <^алог-Кшв», 2009. — 87 с.
10. Смагулов Б.С. Единая площадка государственно-частного партнерства — качественное и форсированное развитие ГЧП / Б.С. Смагулов // Ежеквартальный экономический журнал. — 2010. — №2. — С. 100-103.
11. Федулова Л.1. Оргашзацшний ресурс державно-приватного партнерства в умовах подолан-ня наслщюв кризи / Л.1. Федулова, 1.Г. Яненкова // Науковi пращ. — 2009. — Том 109.; Вип. 96. — С. 57-60.
12. European РРР Report 2009 / DLA Piper, European РРР Expertise Centre (2009). — [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/dla-european-ppp-report-2009.pdf
Стаття надшшла до редакцп 24 лютого 2013 року
150
