CC BY
140
is^^/ребёнка
Огляд лператури / Review of Literature
УДК 616.441-07-053.2
ШУМНА Т.е., ШМАТКО К.С., ТАРАСЕВИЧ Т.В., АБРАМОВА Т.В., ТОКАРЕВА Н.Я. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
СУЧАСН МЕТОДИ ^¡АГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТ0П0Д|БН01 ЗАЛОЗИ В ДiТЕЙ
Резюме. Наведений огляд лтератури дозволив розглянути сучаст методи дiагностики захворювань щитоnодiбноi залози. Були проаналЬзоват дiагностичнi можливостi клшко-анамнестичних, лабора-торних та шструментальних методiв, що вiдрiзняються за своею шформатившстю та швазившстю. Знання показань щодо використання методiв вiзуалiзацii (ультразвукове до^дження, сцинтиграфЬя, комп 'ютерна томография, ядерно-магнтний резонанс), пункцшно1' бшпси, проведения цитологiчного, функцшнального до^дження порушень щитоподiбноi залози та шших оргашв i систем сприяють раннш дiагностицi таких ендокринних захворювань, як вроджений або набутий гтотиреоз, дифузний або вуз-ловий зоб, тиреотоксикоз (гтертиреоз), автоiмунний тирео'1'дит, та виявленню супутньо'1' патологи з боку оргашв-мшеней, що дозволить своечасно та найбльш ефективно проводити лжувально-профлак-тичш заходи в дтей, тдвищити 1'х соцiалiзацiю, яксть життя та попередитирозвиток iнвалiдностi. Ключовi слова: дти, дiагностика, методи доЫдження, щитоподiбна залоза.
Незважаючи на загальну свгтову тенденщю до зростання частоти захворювань щитоподГбно! залози в дгтей, в Украш показники поширеностГ та захворюваностГ на цю ендокринну патолопю остан-шми роками майже не змшюються або навиъ необ-Грунтовано зменшуються, що вiрогiдно зумовлено зниженням рiвня своечасно! дiагностики [5, 15]. У 2014 рощ поширешсть хвороб ендокринно! системи в дГтей 0—17 роив, як i в попередш роки, становила 4,35 %, у той же час в ix структурi перше мюце поав дифузний нетоксичний зоб I ступеня (52,95 %), хоч i цей показник значно вiдрiзняеться в рiзниx регю-нах Украши, переважаючи в тих областях, яю най-бГльш постраждали внаслiдок аварГ! на Чорнобиль-ськiй АЕС [4]. Iншi ж хвороби щитоподГбно! залози були зареестроваш значно рiдше (дифузний нетоксичний зоб II—III ступешв — у 3,7 %, тирео!дит — у 1,14 %, гшотиреоз — у 0,56 %, вузловий зоб — у 0,39 %, тиреотоксикоз — у 0,07 %, шсляоперацшний гшотиреоз — у 0,03 % випадюв) [5].
Ендокринолопя е галуззю медицини, що штен-сивно розвиваеться, тому при вивченш хвороб осо-бливу увагу придГлено генетичним меxанiзмам, яю обумовлюють 1х розвиток [1]. Так, наприклад, змiни експресГ! гена UGT2B15 можуть призвести до гшер-трофГ! та гшерплазп клiтин фолiкулiв щитоподГбно! залози, а глюкуронозилтрансфераза, що кодуеться цим геном, бере участь в одному Гз шляхГв розпаду
тироксину [20]. На сучасному етапГ дГагностика захворювань щитоподГбно! залози проводиться за до-помогою загальноприйнятих клшГко-анамнестич-них, лабораторних та Гнструментальних методГв, що вГдрГзняються своею ГнформативнГстю та швазив-нГстю [2, 12].
КлшГко-анамнестичш методи включають ви-значення скарг, збГр анамнезу захворювання та об'ективне дослГдження як загального стану дитини, так i стану органГв-мГшеней — серцево-судинно!, центрально! та периферично! нервово! систем, пси-хГчно! сфери та оргашв травлення, що залучаються до патолоочного процесу при захворюваннях щитоподГбно! залози в дГтей. Власне, клшГчш прояви захворювань щитоподГбно! залози характеризуются провГдними синдромами, серед яких можна видь лити астеновегетативний, больовий (цефалгГ!, кар-дГалгГ!, абдомшальний бГль), шкГрний, анемГчний. Також можна спостерГгати порушення функцюну-
Адреса для листування з авторами: Шумна Тамша бвгешвна E-mail: tshumnaya@mail.ru
© Шумна Т.6., Шматко К.С., Тарасевич Т.В.,
Абрамова Т.В., Токарева Н.Я., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
вання оргашв чуття, серцево-судинно! системи, ни-рок, статевих органiв, ураження юстково-м'язово! системи [2, 3, 11, 12].
Обстеження само! щитоподiбноI залози включае вiзуальну та пальпаторну ощнку ll розмiрiв, форми, консистенцп [3, 7, 9, 10]. Так, юнуе щонайменше два методи пальпацп щитоподiбноI залози. Лiкарю, який знаходиться попереду пацiента, для пальпацп право! та лiвоI часток щитоподiбноI залози необхщ-но II—V зпнуп пальцi обох рук завести за задш кра!, великий палець — за передш кра! кивальних м'язiв. Пiсля цього дитину просять зробити ковтальний рух, пiд час якого щитоподiбна залоза рухаеться разом iз гортанню, i визначають поверхню, кон-систенцiю, рухливiсть, розмiри долей. Перешийок пальпуеться ковзними рухами великого, вказiвного i середнього пальцiв право! руки вгору вщ рукоятки грудини. Якщо лiкар стойъ за спиною пащента, то першi пальцi обох рук необхщно розмiстити позаду i вище рiвня кивальних м'язiв, а II—V пальцi обох рук — попереду. Дитина повинна трохи нахили-ти голову вперед, щоб зняти напруження шийних м'язiв, i зробити ковтальнi рухи, тд час яких проводиться ощнка щитоподiбноI залози. Пальпацiя перешийка проводиться II—III пальцями ковзними рухами знизу догори вщ рукоятки грудини. У нормi щитоподiбна залоза безболiсна, мае гладку поверхню, м'яку консистенщю, рухлива при ковтаннi. При збшьшенш щитоподiбноI залози рееструеть-ся симптом «товсто! шш», що мае п'ять ступешв. I ступiнь характеризуеться збшьшенням перешийка, помiтним при ковтанш, II — збiльшенням перешийка та долей, III — вiзуалiзацiею «товсто! шш», IV — вираженим збшьшенням щитоподiбноI залози (зобом), що рiзко змiнюе конфiгурацiю ши!. При V ступеш зоб сягае величезних розмiрiв [7, 9]. Ендо-кринологи в практичнш роботi частiше використо-вують класифiкацiю розмiрiв зоба, що була розро-блена ВООЗ ще в 1994 роцi. Так, при 0-му ступеш зоба немае. Пальпаторно розмiри кожно! частки не перевищують розмiрiв дистально! фаланги великого пальця пацiента. При I ступеш розмiр зоба бшь-ше дистально! фаланги великого пальця хворого, а зоб пальпуеться, але ще не вiзуалiзуеться. II стутнь характеризуеться тим, що зоб пальпуеться та вiзуа-лiзуеться [13].
Проте патолопчш змiни щитоподiбноI залози не завжди вiдразу супроводжуються змшою обся-гу чи текстури органу, а змши структури тканини щитоподiбноI залози зустрiчаються навiть частiше, нж порушення ц функцп. Тому основним нешва-зивним методом обстеження щитоподiбноI залози стала ультразвукова дiагностика, що включае мор-фологiчний аналiз, динамiчне дослiдження, функ-цiональну допплерографiю, кольорове допплерiв-ське та енергетичне картування [11]. Проведення ультразвуково! дiагностики може бути здшснене за умови оснащення дитячих лiкарень сучасним уль-тразвуковим апаратом, укомплектованим лiнiйним датчиком iз частотою 7,5—12 МГц. При проведен-
нi цього дослiдження оцiнюеться структура органа, контури, ехогеншсть, кшьюсш характеристики кровообiгу з подальшим розрахунком об'ему залози. Вiдомi рiзнi способи проведення вимiрiв та визна-чення об'ему органа. Найпоширенiшим у свт зали-шаеться метод Brunn, запропонований у 1981 рощ, що полягае у визначенш пщ час ультразвукового до-слiдження трьох розмiрiв: довжини (А), ширини (В) i висоти (С), i визначеннi об'ему за формулою елшсу (0,479 х А х В х С) [16, 17]. Також запропонований у 1983 рощ споаб Miki, за яким необхвдно площу органа, визначену при косому розрiзi, помножити на поперечний розмiр при поперечному скануван-ш [16, 22]. Вимiряний об'ем щитоподiбноI залози в дiтей порiвнюють iз нормативними показниками за площею поверхш тгла. Збiльшення розмiрiв щито-подiбноI залози до 30 % розщнюеться як I ступiнь; вiд 30 до 60 % — як II стутнь; бшьше 60 % — як III стутнь гшерплазп органа [8]. У нормi при ультразвуковому дослщженш ехогеншсть щитопо-дiбноI залози середня, структура рiвномiрна. При дифузному токсичному зобi та автоiмунному тире-оi¡дитi ехогеннiсть щитоподiбноI залози рiвномiрно знижена, кровопостачання пщсилене. Ультразву-кове дослiдження застосовують для пщтвердження аплазй щитоподiбноI залози. Якщо щитоподiбна залоза рiвномiрно збiльшена i не мае локальних ущiльнень, або вузлiв, тодi дiагностують дифузний зоб. При вiзуалiзацn в збiльшенiй щитоподiбнiй за-лозi вузлiв дiагностують вузловий зоб. Проте щито-подiбна залоза може бути i не збшьшена, але мати кiсти або вузли чи новоутворення [3, 15, 17, 22]. Так, життево важливим е необхщнють виключен-ня злоякiсних вуМв, особливо пiсля аварй на Чор-нобильськiй атомнiй електростанцП 26 квггня 1986 року. Особливо! актуальностi набула ультразвукова дiагностика новоутворень щитоподiбноI залози, що вiдрiзняються в!д оточуючо! !х тканини бгльшою щiльнiстю, зменшенням еластичносп. Цi параме-три можна ощнити за допомогою соноеластографП органа. Крiм того, пiд контролем ультразвукового дослщження проводиться тонкоголкова пункцiй-на бюп^ вузлiв щитоподiбноI залози, а додаткова ультразвукова вiзуалiзацiя ще й лiмфатичних вузлiв шийно! локалiзацiI дозволяе запщозрити наявнiсть мiсцевих метастазiв при злояюсних новоутвореннях [15, 21].
Сучасне техшчне забезпечення та використан-ня локальних i глобальних комп'ютерних мереж дозволяють передавати результати ультразвукового дослщження щитоподiбноI залози (ехограми) у пам'ять комп'ютера або друкувати !х на паперi i в подальшому, використовуючи за необхiдностi масштабнi коефщенти, проводити обробку архiв-них ехограм за межами процесу обстеження, що дае можливють консультуватися з шшими спе-цiалiстами, у тому чи^ на вiдстанi. Це пiдвищуе об'ектившсть отриманих результатiв, прискорюе процес ультразвукового обстеження, зменшуе час контакту з пащентами, покращуе якiсть оцiнки
ехограм, дозволяе встановити об'ем за рiзними формулами i порiвняти ïx. Ультразвуковий метод дослiдження щитоподiбноï залози як нешвазивний i достатньо шформативний метод рекомендуеться використовувати для подальшого спостереження один або два рази на рж пiсля проведеного л^ван-ня, коли виникае необxiднiсть в проведенш повтор-них дiагностичниx заxодiв для оцiнки ефективностi лiкування i встановлення прогнозу, що визначае тактику ведення хворого. I все ж таки, незважаю-чи на вс переваги цього методу дослщження, слщ пам'ятати, що ультразвукова дiагностика не може виявити дистопiчно розташовану тканину залози в кореш язика або по ходу тиреоглосального протоку та повшстю виключити елементи суб'ективiзму, адже вiдомо, що похибка при повторному досль дженнi об'ему щитоподiбноï залози одним лiкарем становить 5 %, а рiзними спецiалiстами — вщ 15 до 50 %, що школи не дозволяе об'ективно ощнити динамiку захворювання та ефектившсть терапИ [16, 17, 22].
Наступним обов'язковим етапом е проведення як простих i доступних загального та бiоxiмiчного аналiзiв кровi, загального аналiзу сечi для виявлен-ня супутшх залiзодефiцитниx станiв, обмiнниx по-рушень тощо, так i бшьш складних методiв щодо визначення функцюнально! активност щитоподiб-но'1 залози, що характеризуеться базальним рiвнем тиреотропного гормону (ТТГ) [2, 12]. Взагал^ про стан гiпоталамо-гiпофiзарно-тиреоïдноï системи в дiтей свщчить вмiст ТТГ, вiльного тироксину (Т4в), вшьного трийодтиронiну (Т3в), загальних Т3 i Т4. Рiвень ТТГ у нормi коливаеться в межах вщ 0,3 до 4,0 мМО/л. Вмют загального тироксину (Т4) у здо-рових людей становить у середньому 128,4 нмоль/л. У зв'язку з тим, що бшьша частина Т4 пов'язана з бiлками, кiлькiсне визначення Т4 у багатьох випад-ках не вщображае функцiональний стан щитоподiб-но'1 залози. Трийодтиронiн (Т3) секретуеться щито-подiбною залозою на 20 %, основна ж його маса (до 80 %) утворюеться внаслщок дейодування Т4. Рiвень загального Т3 у здорових осiб — 1,3—2,9 нмоль/л. Проте близько 95,5—95,7 % Т3, що циркулюе в кров^ пов'язанi з быками (тироксинзв'язуючий глобулш, преальбумiн, альбумiн), а доля вшьного Т3 становить лише 0,3—0,5 %. Тому для визначення функцИ щитоподiбноï залози тепер використовують часть ше показники вшьних Т4 i Т3, референтнi значення яких становлять вщповщно 9—25 та 4—8 пмоль/л [3, 11, 12].
Слщ зазначити, що при первинному тирео-токсикозi концентрацiя ТТГ зазвичай нижча, н1ж 0,1 мЕ/л, а рiвнi Т3в i Т4в— пiдвищенi. При «субкль шчному» тиреотоксикозi рiвень ТТГ знижений, а рiвнi Т3в i Т4в — в нормi. При вродженому первинному гiпотиреозi рiвень ТТГ тдвищений, а Т4в — знижений. При вторинному вродженому гiпотиреозi рiвнi Т4 i Т4в знижеш, а ТТГ — помiрно пщвищений, нормальний або знижений. Збшьшення Т4в при пщ-вищеному чи нормальному рiвнi ТТГ може свщчити
про наявшсть ТТГ-продукуючо'1 аденоми гiпофiза або B^ipKOBy резистентнiсть гiпофiза до тиреохдних гормошв. KpiM того, порушення функщонування системи «щитoпoдiбна залоза — riпoфiз» та оргашв-мiшеней можна дослщити, вивчаючи величину по-казникiв Т3, Т4 та ТТГ протягом доби [2, 12, 13].
Для дiагнoстики автoiмyнних захворювань залози та ïx диференщально1 дiагнoстики з неавто-iмyнним тиреотоксикозом визначають вмiст анти-тиреохдних антитiл piзнoï специфiчнoстi, таких як антитша до тиpеoглoбyлiнy (анти-ТГ), тиреохдно1 пероксидази (АТ-ТПО), тиpеoглoбyлiнy та тиреохд-но1 пероксидази (анти-ТГПО), рецептори ТТГ [6].
Досить шформативним методом дiагнoстики piзниx форм токсичного зобу та лoкалiзацiй ек-топИ щитoпoдiбнoï залози, загрудинного зоба або метастазiв е застосування радюнуклщно1 сцинти-графИ з туморотропними препаратами. Серед них використовують 1231, 131I-натpiй, 99тТс-пертехнетат, 99тТс-М1В1, 99тТс-ДМБЛ, 99тТс-нанокол, метайод-бензилгyанiдин, димеркаптобурштинову кислоту з теxнецiем. Пiсля введення одного з вказаних засoбiв можна послщовно провести непряму pадioнyклiднy анпографго, динамiчнy сцинтигpафiю i сканування всього тша з екрануванням зони найбiльшoï фжсацИ pадioфаpмпpепаpатy та дiагнoстyвати к метастатич-не ураження. До радгазотопних метoдiв вщносить-ся також динамiчна тиpеoïдoлiмфoсцинтигpафiя. По накопиченню та розподшу iзoтoпy можна зробити висновок про функщональну активнiсть щи-тoпoдiбнoï залози, характер ïi ураження (дифузний чи вузловий), наявшсть аплазИ, ектопИ чи дистопИ рудиментарно! тканини. В йоддефщитних pегioнаx при вузловому та багатовузловому зoбi рекомендуеться проводити сцинтиграфш щитoпoдiбнoï залози, навиъ якщо piвень ТТГ знаходиться на нижнш меж1 норми [2, 9, 21].
До метoдiв вiзyалiзацiï також вщносяться комп'ютерна та магнiтнo-pезoнансна тoмoгpафiя щитoпoдiбнoï залози, pентгенoлoгiчне дoслiджен-ня з контрастуванням стравоходу, що теж допома-гають дiагнoстyвати загрудинний зоб та уточнити мюце його розташування щодо оточуючих opганiв, визначити змiщення або здавлення трахе1 та стра-воходу [2].
За наявносп вузлових новоутворень у щитопо-дiбнiй залoзi рекомендуеться проводити тонкогол-кову пyнкцiйнy бioпсiю та цитолопчне дослщжен-ня. Як зазначено вище, пiд контролем сонографИ проводять пyнкцiю залози, а з отриманого матеpiалy роблять мазок, фiксyють його, забарвлюють, пiсля чого проводять мжроскошчне дослщження i за не-прямими морфолопчними ознаками клiтин уста-новлюють дiагнoз [25]. Аспipацiйнy бioпсiю також можна доповнювати iмyнoцитoxiмiчним визначен-ням piвнiв маpкеpiв пpoлiфеpацiï та метастазування в зразку бioлoгiчнoгo матеpiалy, таких як бшок Ki67, Bcl2, p21CwwAF1 та р63 [18].
Однак для визначення обсягу малпшзацИ, наяв-ност iнвазивнoгo росту в капсули вуМв та судини,
поширеностГ раку на сусГднГ тканини даш методи необхГдно поеднувати з шструментальним досль дженням, а саме Гз рентгенологГчними методами (безконтрастна рентгенографГя, пневмотирео!до-графГя, артерГографГя), комп'ютерною томографь ею, ультразвуковою дГагностикою, магнино-резо-нансною томографГею. КровообГг у залозГ можна оцГнити також за допомогою реотиреографГ!, тер-мографГ!, полярографГ! [15]. Якщо ж отриманГ ре-зультати шструментальних методГв дозволяють за-пщозрити злояюсну пухлину, а аспГрацГйна бГопсГя виявляеться неГнформативною, можна виконати бГопсГю лГмфатичного вузла або ГнцизГйну бГопсГю пухлини для гГстологГчного та гГстох1мГчного до-слщження видалено! тканини [19, 23]. Достатньо чутливим та високоспецифГчним методом штраопе-рацшно! дГагностики виявилася лазерна аутофлюо-ресцентна спектроскоп1я [2].
У дГтей Гз захворюваннями щитоподГбно! зало-зи, а особливо з вродженим гГпотиреозом, згщно з протоколами МОЗ Украши щодо надання медич-но! допомоги дГтям з ендокринною патологГею та рекомендацГями О.А. Чикулаево! Гз ствавторами, необхГдно додатково проводити електрокардюгра-фГю для дГагностики порушень серцевого ритму та провщносп, визначення юсткового вГку, рентгено-графГю колГнних суглобГв, ступней i кистей рук для своечасно! диференцшно! дГагностики та виявлен-ня уражень Гнших органГв i систем, оцГнки ефектив-ностГ призначеного лжування [12, 14].
Таким чином, у результат проведеного аналГзу лГтератури були розглянутГ сучаснГ методи дГагностики захворювань щитоподГбно! залози. Знання дГагностичних можливостей клшГко-анамнестич-них, лабораторних, швазивних або мало- та неш-вазивних методГв сприяють раннГй дГагностищ таких ендокринних захворювань, як вроджений або набутий гГпотиреоз, дифузний або вузловий зоб, тиреотоксикоз (ппертиреоз), автоГмунний тире-о!дит, допомагають виявити супутню патологГю з боку оргашв-мшеней, що дозволить своечасно та найбГльш ефективно проводити лжувально-про-фГлактичнГ заходи в дгтей, пГдвищити !х сощалГза-цГю, якГсть життя та попередити розвиток швалщ-ностГ.
Список л1тератури
1. Абатуров O.G., Агафонова О.О., Герасименко О.М. Захво-рювання гmофiзарно-наднирниковоiсистемиу дтей/ O.G. Абатуров, О.О. Агафонова, О.М. Герасименко. — Днтропетровськ: Лтограф, 2013. — 246 с.
2. Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Свириденко Н.Ю. Федеральные клинические рекомендации по диагностике и лечению эндокринной офтальмологии при аутоиммунной патологии щитовидной железы / И.И. Дедов, Г.А. Мельниченко, Н.Ю. Свириденко и др. // Проблемы эндокринологии. — 2015. — № 1. — С. 61-74.
3. Ендокринологiя: Шдр. для студ. вищ. мед. навч. закл. / П.М. Боднар, Г.Ш. Михальчишин, Ю.1. Комкаренко та т.; за ред. професора Ш.М. Боднара. — Вид. 3, переробл. та допов. — Вшниця: Нова книга, 2013. — 480 с.
4. Зелшська Н.Б., Осташко С.1., Руденко Н.Г. Стан надання сnецiалiзованоi допомоги дтям з ендокринною nатологieю в
Украгт у 2010рощ / Н.Б. Зелiнська, С.1. Осташко, Н.Г. Руденко // Международный эндокринологический журнал. — 2011. — № 3(35). — С. 19-25.
5. Зелшська Н.Б, Руденко Н.Г. Стан надання медичног допомоги дтям з ендокринною патологкю в Укран у 2014рощ // Украгнський журнал дитячог ендокринологи. — 2015. — № 2. — С. 5-13.
6. Иванова Е.В. Антитиреоидные антитела различной специфичности в патогенезе и диагностике аутоиммунных заболеваний щитовидной железы / Иванова Е.В., Богатырева З.И., Исаева М.А. и др. // Терапевтический архив. — 2009. — № 10. — С. 39-45.
7. Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за детьми / Т.В. Капитан. — М.: МЕДпресс-информ, 2009. — 656 с.
8. МаменкоM.G., ЗелiнськаН.Б. Поширетсть йододефщит-них захворювань серед найбыьш уразливих верств населення на сходi Украгни // Украгнський журнал дитячог ендокринологи. — 2012. — № 1. — С. 43-47.
9. Пропедевтична педiатрiя: Шдручник для студентiв ви-щих медичних навчальних закладiв / В.Г. Майданник, В.Г. Бур-лай, О.З. Гнатейко та н.; за ред. професора В.Г. Майданника. — Вщниця: Нова Книга, 2012. — 880 с.
10. Паньтв В.1., Шчкар Й.1. Ендокринологiя. — Ужгород: Л^ра, 2007. — 296 с.
11. Пинский С.Б. Диагностика заболеваний щитовидной железы: Монография / Пинский С.Б., Калинин А.П., Белобо-родов В.А.; под ред. А.П. Калинина. — М.: Медицина, 2005. — 192 с.
12. Протокол надання медичног допомоги дтям за спещальтстю «дитяча ендокринологiя»: Наказ МОЗ Украгни № 254в^д 27.04.2006р. /МОЗ Украгни. — Кигв, 2006. — 88с.
13. Трошина Е.А., Свириденко Н.Ю, Ванушко В.Э. Федеральные клинические рекомендации по диагностике и лечению токсического зоба / Е.А. Трошина, Н.Ю. Свириденко, В.Э. Ва-нушко и др. // Проблемы эндокринологии. — 2014. — № 6. — С. 67-77.
14. Чикулаева О.А. Федеральные клинические рекомендации по диагностике и лечению врожденного гипотиреоза у детей // Проблемы эндокринологии. — 2014. — № 6. — С. 53-66.
15. Эпштейн Е.В. Злокачественные новообразования щитовидной железы: эхо Чернобыльской катастрофы // Терапия. Украинский медицинский вестник. — 2006. — № 10(08). — С. 23-25.
16. Шелковой G.А., Олшник В.А., Матящук С.1. Ультразву-кова волюметрiя щитоподiбног залози / G.А. Шелковой // Лжи Украгни. — 2010. — № 1(137). — С. 60-65.
17. Brunn J., Block U, Rut G. et al. Volumetric analysis of thyroid lobes by realtime ultrasound// Deutche medicinische Wochenschrift. — 1981. — Vol. 106, № 41. — Р. 1338-1340.
18. Brzezinski J. Patterns of Cyclin E, retinoblastoma protein, andр21ар,^М1 immunostaining in the oncogenesis of papillary thyroid carcinoma / J. Brzezinski, A. Migodzinski, A. Toczek et al. // J. Biol. Chem. — 2004. — Vol. 279. — P. 5387-5396.
19. Iwabuchi H., Toriya K., Mimura T. et al. Staining for Dipep-tidyl Aminopeptidase IV Activity in Nodular Thyroid Diseases//Acta Cytol. — 19-6. — Vol. 40. — P. 158-163.
20. Mechanism of thiaz,opyr-induced effects on thyroid hormone homeostasis in male Sprague-Dawley rats/Hotz K.J., Wilson A.G., Thake D.C., Roloff M.V., Capen C.C., Kronenberg J.M., Brewster D.W. // Toxicol. Appl. Pharmacol. — 1997.
21. MIBG for diagnosis and therapy of medullay thyroid carcinoma: is there still a role?/ M.R. Castellani, E. Seregni, M. Maccauro // Q.J. Nucl. Med. Мо1. Imaging. — 2008. — Vol. 52. — P. 430-440.
22. Miki K. Determinstion of thyroid volume using computerized ultrasonography and its clinical application //Nippon Naibunpi Gak-kai zasshi. — 1986. — Vol. 62, № 2. — Р. 97-107.
23. Roti E. Clinical and histological characteristics of papillary thyroid microcarcinoma: results of a retrospective study in 243 patients / E. Roti, R. Rossi, G. Trasforini et al. // J. of Clin. Endocrine Society. — 2006. — Vol. 91, № 6. — Р. 2171-2178.
Отримано 19.11.15 ■
Шумная Т.Е., Шматко Е.С., Тарасевич Т.В., Абрамова Т.В., Токарева Н.Я.
Запорожский государственный медицинский университет
СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДЫ ДИАГНОСТИКИ ЗАБОЛЕВАНИЙ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ У ДЕТЕЙ
Резюме. Представленный обзор литературы позволил проанализировать возможности современных методов диагностики заболеваний щитовидной железы. Проанализированы основные клинико-анамнестические, лабораторные и инструментальные методы, различные по своей информативности и инвазивности. Знание показаний к использованию методов визуализации (ультразвуковое исследование, сцинтиграфия, компьютерная томография, ядерно-магнитный резонанс), пункционной биопсии, проведение цитологического, функционального исследования нарушений щитовидной железы и других органов и систем способствуют ранней диагностике таких эндокринных заболеваний, как врожденный или приобретенный гипотиреоз, диффузный или узловой зоб, тиреотоксикоз (гипертиреоз), аутоиммунный тиреоидит, и сопутствующей патологии со стороны органов-мишеней, что позволит своевременно и наиболее эффективно проводить лечебно-профилактические мероприятия у детей, повысить их социализацию, качество жизни и предупредить развитие инвалидности.
Ключевые слова: дети, диагностика, методы исследования, щитовидная железа.
Shumna T.Ye., Shmatko K.S., Tarasevych T.V., Abramova T.V., Tokareva N.Ya.
Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
MODERN METHODS FOR THE DIAGNOSIS OF THYROID DISEASES IN CHILDREN
Summary. The review of literature has enabled to consider modern methods for the diagnosis of thyroid disease. There were analyzed the diagnostic possibilities of clinical-anam-nestic, laboratory and instrumental methods, characterized by their informativity and invasiveness. Knowledge of indications on the use of imaging techniques (ultrasound, scintigraphy, computed tomography, nuclear magnetic resonance), needle biopsy, cytological and functional study of disorders of the thyroid gland and other organs and systems, contribute to early diagnosis of endocrine diseases such as congenital or acquired hypothyroidism, diffuse or nodular goiter, thyrotoxicosis (hyperthyroidism), autoimmune thyroiditis, and helps to identify comorbidities of the target organs, enabling to carry out therapeutic and preventive measures in children timely and most effectively, to enhance their socialization, quality of life and to prevent the development of disability.
Key words: children, diagnosis, examination methods, thyroid gland.
