CC BY
26
АКТУАЛЬН1 ПИТАННЯ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ТА АДМ1Н1СТРАТИВНОГО ПРАВА
УДК 340.12
Т. З. Гарасим1в
СУЧАСНЕ РОЗУМ1ННЯ СОЦ1АЛЬНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТ1
У cmammi розкрито сустльно^сторичну природу особистост1, гг становления та розвитку шляхом iндивiдуалiзацiг та актуалiзацiг сустльних вiдносин показам шляхи соцiалiзацiг особистостi, як в вторичному, так i в сучасному контекстi, висвтлено основн проблеми становлення особистостi через призму трактування представниками окремих соцiологiчних шкш i напрямюв з урахуванням фшософсько'г традици розгляду людини.
Клю^ов^ слова: людина, особисткть, iндивiдуальнiсть, соцюприродш детермтанти формування людини, цивiлiзацiйна парадигма.
Постановка проблеми. Основш проблеми становлення особистосп у pi3Hi часи n0-pi3H0My трактувалися представниками окремих сощолопчних шкш i напрямюв з урахуванням фшософсько'1 традицп розгляду людини.
У сучаснш науковш л^ератур^ що пояснюе таю поняття, як «людина» та «особистють», розглядаються ще два поняття «шдивщ» та «шдивщуальшсть». Отже, «людина» - поняття найбшьш загальне, родове, яке вказуе на приналежнiсть до роду людського, що знаходить свiй вияв у назвi «homo sapiens», або «людина розумна». «Iндивiд» розyмieться як окрема, конкретна людина, як одиничний представник людського роду (тдкреслюються передуам бюлопчш характеристики людини). Термiн «шдивщуальшсть» означав те «особливе i специфiчне, що вирiзняe одну людину з-помiж iнших, включно з i"i природними i соцiальними, фiзiологiчними i псиичними, успадкованими i набутими якостями» [15, с. 13]. Поняття «особистють» вводиться для видшення (акцентування) неприродно'1 (сощально!) сyтностi людини та iндивiда. Людина у цьому аспект е ноаем соцiальних якостей i рис, певне поеднання яких i визначае ii як особистiсть, i саме в цьому розумшш людина е висхщним, окремо взятим елементом сощально'1 структури, а особистють особливою соцiологiчною категорiею.
У межах загального соцiологiчного тдходу об'еднано низку концептуальних пiдходiв до розумшня особистостi, тому, не розкриваючи змюту вiтчизняних концепцiй «особистостi», вщзначимо ix групування за двома основними напрямами: штрашдивщуальним, що зосереджуеться на вивченш типових рис, установок i якостей людини; iнтерiндивiдyальним (мiжособистiсним), в якому головний акцент робиться на дослщженш закономiрностей мiжособистiсниx стосyнкiв людей тд час виконання ними рiзниx соцiальниx ролей. До речi, в сучаснш в^чизнянш сощологп спостерiгаеться тенденщя до об'еднання iнтра- та штер-шдивщуального. Це створюе сприятливi передумови для сощального моделювання особистостi, прогнозування тенденцш розвитку взаемодп особистостi та суспшьства [1, c. 50-52].
Аналiз останшх до^джень i публiкацiй. Головним сощальним процесом, yнаслiдок якого iндивiд стае особистютю i через який здшснюеться взаемодiя мiж особистiстю та суспшьством, е соцiалiзацiя. До сучасних моделей соцiалiзацii належать: псиxоаналiтична або «особиспсного контролю» (З. Фрейд), «рольового
треншгу» (Т. Парсонс), «сощального навчання» (Дж. Доллард, Б. Скiннер), «мжособиспсного спiлкування» (Ч. Кулi, Дж. Мщ), «конгштивна» (Л. Кольберг, Ж. Шаже), «гуманiстична» (А. Маслоу, К. Роджерс), «шкультурацп» (Ф. Боас, В. Малиновський), «еволюцшна» (Е. Ерiксон), «адаптивно-розвиваюча» (М. Лукашевич), «пол^ична» (Д. Ольшанський, Б. Кухта).
Виклад основного матер1алу. Кожна модель сощалiзащi особистостi передбачае свш пiдхiд до розумiння та визначення самого поняття «соцiалiзацiя». Тому у сучаснш науковiй лiтературi iснуе досить широкий набiр визначень «сощалiзащi», яю рiзняться залежно вiд розумiння '1хшми авторами сутностi й структури особистосп як психосоцюгенноi iстоти. Бiльшiсть визначень цього поняття мютить загальне положення про те, що сутнiсть сощалiзащi полягае у засвоеннi iндивiдом сощального досвiду, але розумiння змiсту цього досвщу, його структури, засобiв i порядку засвоення iстотно вiдрiзняються. Отже, «соцiалiзацiя» (вiд лат. socialis - суспшьний) -це «процес, через який безпорадне маля поступово перетворюеться на особу, яка розумiе i саму себе i довкiлля, набувае знань i навичок, притаманних культур^ в якiй вiн (або вона) народився» [5, с. 42]; «процес штеграцп iндивiда у суспiльство, у рiзноманiтнi типи соцiальних спiльнот (група, соцiальнi iнститути, соцiальна органiзацiя) шляхом засвоення ним елемешив культури, сощальних норм i цiнностей, на основi яких формуються соцiально-значущi риси особистосп» [14, с. 194]; «процес розвитку людини як соцiальноi iстоти, становлення п як особистостi»[6, с. 236-237]; «процес засвоення iндивiдом сощального досвщу, системи сощальних зв'язюв i вiдносин» [11, с. 364]; «процес засвоення шдивщом знань, досвiду, норм i цiнностей, включення його до системи сощальних зв'язюв i вщносин, необхiдних для його становлення i життедiяльностi в даному суспiльствi» [15, с. 43]; «способи формування умшь i соцiальних установок iндивiдiв, яю вiдповiдають 1'х соцiальним ролям; процес становлення особистосп, навчання i засвоення шдивщом щнностей, норм, установок, зразюв поведiнки, притаманних певному суспiльству, сощальнш спiльнотi, групi» [18, с. 474].
Соцiалiзацiя особистостi вiдбуваеться пiд впливом певних чинниюв, спробу класифшаци яких здшснили Н. Черниш, А. Мудрик, Н. Волкова та ш. Зокрема, Н. Черниш видшяе такi чинники соцiалiзацii:
- сукупнiсть ролей i соцiальних статусiв, що 1'х суспшьство пропонуе людинi;
- соцiальнi спшьноти, у межах яких iндивiд може реалiзувати певнi соцiальнi ролi i набути конкретного статусу;
- система соцiальних цiнностей i норм, яю домiнують у суспiльствi i успадковуються молодими поколiннями вiд старших;
- сощальш iнститути, якi забезпечують виробництво i вiдтворення культурних зразкiв, норм i цiнностей та сприяють 1х передаванню i засвоенню;
- загальну ситуащю в кршш, яка може коливатися вщ жорсткого запрограмованого процесу формування нормативного чи щеального типу особистосп до переважання стихiйностi суспшьних впливiв на iндивiда [18, с. 197].
Натомють А. В. Мудрик групуе фактори, що впливають на соцiалiзацiю, виокремлюючи: макрочинники (космос, планета, етнос, суспшьство, держава); мезочинники (мюто, село, мюцевють, регiон, засоби масово! iнформацii, приналежнiсть до певноi субкультури); мшрочинники (сiм'я, клас, друзi, школа, сусщи, ровесники, приватнi державнi оргашзацп) [12, с. 41]. А Н. Волкова пов'язуе чинники соцiалiзацii з довкшлям, вiдповiдно класифiкуючи 1х як мега-, макро-, мезо-, мiкросередовище [4, с. 39].
Шлях соцiалiзацii людини - це та життева путь вщ народження до старостi, вщ системи iз зародковими елементами свщомосп до системи з розвиненою свщомютю та
самосвщомютю. 1снують певнi розбiжностi у визначенш тривалостi процесу соцiалiзацii. Деяю науковцi вважають, що вiн тривае все життя, iншi, особливо представники школи психоаналiзу, - що лише у дитинсга, а деякi - що у дитинсга, пiдлiтковому вщ та юностi, тобто охоплюе перюд пiдготовки до активного входження шдивща у систему соцiальних iнституцiй суспшьства. Одним iз перших описав соцiалiзацiю як процес, що тривае все життя, О. Г. Брiм-молодший. На його думку, соцiалiзацiя дорослих спрямована на змшу поведiнки у новш ситуацп, тодi як у д^ей акцент робиться на формування щншсних орiентацiй [1, с. 62].
Ближчими до нашого розумшня процесу сощашзаци е «еволюцiйна» концепцiя, запропонована американським сощальним психологом Е. Ерiксоном, та «адаптивно-розвиваюча» концепцiя М. П. Лукашевича. Так, Е. Ершсон вважае, як вже зазначалося, що шдивщу як у дитинствi, так i в дорослому вiцi доводиться долати складш, iнодi критичнi ситуаци, що закономiрно виникають на його життевому шляху i мають специфiчний характер на кожному етат (стади). Долаючи щ критичнi ситуаци (стадп) устшно, iндивiд збагачуеться новим соцiальним досвщом i переходить до наступнох стади. Якщо соцiалiзацiя на якiй-небудь стади не вщбулася (не вдалося розв'язати головну на цш стади проблему шдивща) або вона вщбулася частково, то це негативно впливае на подальшi стади та на соцiалiзацiю загалом [13; 19].
Для нормального життя в шститущонованому й iерархiчному суспiльствi людина мае бути соцiалiзованою, тобто в неi повинен сформуватися та запрацювати мехашзм самосвiдомостi, здатний пов'язувати спадковi бiо- та психогенш й набутi соцiогеннi потреби в коротко- й середньотривалi та стратепчш довготривалi програми життедiяльностi щодо задоволення цих потреб за умови дотримання моральних i правових норм стосовно шших суб'ектiв. Для реалiзацii таких програм, особливо стратепчних, критерiями яких е самореалiзацiя, особистiсть мае здобувати знання, виявляти волю й толерантнють, керуватись у сво'х дiях совютю, порiвняно самостiйно приймати рiшення i вiдповiдати за 1'х наслiдки, тобто бути суб'ектом мiжособистiсноi дiяльностi. У процес соцiалiзацii особистостi з розвитком культури й цившзацп дедалi бшьшу роль вiдiграють цiлеспрямованi форми впливу на людину порiвняно зi стихшними, а навчання i виховання розглядаються як мехашзми та засоби цiлеспрямованоi соцiалiзацii [8-10].
Соцiальнiсть людини, розглянута з огляду на ^ властивосп i якостi, що е у чи^ обов'язкових вимог до неi з боку конкретноi соцiально-економiчноi системи, проявляеться у функцюнуванш соцiально-iсторичних титв. Жодне суспiльство не могло б юнувати, якби iндивiди не засвоши у процесi соцiалiзацii певноi одномангтносп дiй i вчинкiв, якби воно не впорядковувало поведшку багатьох шдиввдв у потрiбному йому напрямку, формуючи у них певш спiльнi для вах характернi риси.
Якщо розглядати сощальний тип особистостi з огляду на його функци у суспшьному процесi, то ця функцiя полягае, насамперед (як i у випадку цiеi функцii для iндивiда) у тому, що, пристосовуючись до сощальних умов, людина розвивае у себе т! риси характеру, яю спонукають п хотiти дiяти саме так, як ш доводиться дiяти, Сощальний характер штерюризуе зовнiшню необхiднiсть, перетворюе й на внутрiшнi спонуки i тим самим мобiлiзуе людську енерг1ю на виконання завдань певноi сощально-економiчноi системи.
Отже, важливим питанням теорп соцiалiзацii е питання сощального типу особистостi. Для чого потрiбна типологiя особистостi? Точну вiдповiдь на це запитання дав К. Юнг. На його думку, типолопя - це, по-перше, критичний шструмент дослщження; по-друге, помiчник у розумiннi широкого рiзноманiття iндивiдiв i ключ до фундаментальних вщмшностей у психологiчних теорiях; по-трете, суттевий засiб для
визначення «особиспсного» рiвня практичного психолога, для уникнення серйозних помилок при робот з пащентами [20, с. 147].
Проблема сощального типу особистосп - предмет дослщження психологи, фшософп, сощологл, юторп, етнографп, культурологи та ш. Найактивнiше цим займаеться психология, в якiй соцiально-iсторичний тип особистосп визначаеться поняттям «соцiальний характер».
Класичним досягненням психологи стала типологiя сощальних характерiв, створена 1947 р. у США Е. Фроммом. Вш визначив поняття «соцiальний характер» як «специфiчну форму людсько'1 енергл, що виникае в процес динамiчноi адаптацп людських потреб до певного способу життя в певному суспiльствi. За сво'1'м змiстом соцiальний характер визначае думки, почуття, дп, свiтогляд тощо, яю е загальними для бiльшостi людей конкретно!' сустльно!' спiльноти».
Е. Фромм був не першим серед дослщниюв ще'1 тематики, але однак йому належить прюритет твореннi цшсно!' концепцп типологл соцiальних характерiв. Найбiльш ч^ко його концепцiя соцiальних характерiв особистосп викладена у працi «Втеча вщ свободи» [16]. Формулюючи сво'1 ще'1, вiн визначив соцiальний характер як сукупшсть рис, що е спшьною для бiльшостi членiв конкретно'1 групи. У сощальний характер входить лише та сукупшсть рис, що властива бшьшосп члешв сощально!' групи i виникла в результатi спiльних для них переживань i однакового способу життя.
Тема сощального типу особистосп активно розробляеться й у втизнянш наущ. У радянський перюд опублшовано чимало праць, присвячених характеристицi радянського типу особистосп. Серед психолопв тему «радянського» типу особистостi найактивнiше розробляв М. Д. Лев^ов. У 1956 р. вийшла його праця «Вопросы психологии характера», яка потм декшька разiв перевидавалася до 1969 р. тд назвою «Психология характера» [7]. У цш працi, присвяченiй дослщженню характерiв старшокласникiв, концепцiя характеру розкриваеться як змютовий i суспiльно значимий компонент ос, змютом спрямованостi, основою яко'1 е свiтогляд людини.
Широке визнання здобула концепцiя типiв сощальних характерiв росiйського вченого Б. С. Братуся [3]. У рамках свое!' концепцп учений видшяе: а) етнопсихолопчний тип особистостi в росiйськiй лгтературц б) соцiально-психологiчний тип особистостi в радянськш культурi; в) психосоцiальний тип перюду перебудови суспiльства, тобто сьогодення. Ц три типи соцiальних характерiв розглядаються в аспектi моралi й моральность
Психологiчними засадами соцiальних титв особистостi у Б.С. Братуся е типовий споаб ставлення до шшо'1 людини, до iнших людей i до самого себе, який переважае в особистосп. Саме домшуючий споаб ставлення до себе й шшо'1 людини е найважливiшою характеристикою сощального типу особистосп. Виходячи з цього критерш, учений видiляе декшька рiвнiв у структурi особистостi.
Перший рiвень - егоцентричний. Вiн визначаеться прагненням лише до власних зручностей, вигоди, престижу. Ставлення до себе тут як до одинищ, самощнносп, а до шших - споживацьке i залежить вiд того, допомагае шший особистiсному успiху чи нi.
Якюно iнший рiвень - групоцентристський. Людина, яка прагне до цього рiвня, iдентифiкуе себе з якоюсь групою, i ставлення П до людей залежить вщ того, входять щ iншi до його групи, чи ш. Група може бути будь-якою (ам'я, нацiя). Якщо iнший входить до ще'1 групи, вiн володiе якiстю самоцiнностi (групоцiнностi, бо мае щншсть не сам по соб^ а за своею приналежнiстю до групи).
Наступний рiвень - просощальний, або гуманiстичний. Для людини, яка досягла цього рiвня, ставлення до шшого уже не визначаеться лише тим, належить вш до певно'1 групи чи нi. Просоцiальний рiвень характеризуеться внутрiшньою смисловою спрямованiстю людини на досягнення таких результатв, як принесуть таке саме благо
шшим. Як уважае Б. С. Братусь, росшська культура визначалася домшуванням егоцентричних установок. Вона прагнула до створення i реалiзацii в людиш духовного, есхатологiчного рiвня як головного, визначального п морального образу.
Радянська культура всiею могутнiстю тоталiтарноi системи формувала шший тип особистостi - групоцентристський. Головними були клас, партся, комунютичне суспiльство, а все, що навколо, - вороги, проти яких можливi будь-яю засоби боротьби. Радянська епоха сформувала не тшьки групоцентристську орiентацiю суспiльства й особистостi, а й, вщповщно, групоцентристськi внутрiшнi, часто неусвщомлюваш настанови.
В сьогоденнi багато предметив i символiв, яю пов'язанi з цими настановами, виявилися дискредитованими, втратили колишню привабливiсть. Предмети зникли, а настанови залишаються, бо вони мають бiльшу iнерцiю i не змшюються раптово внаслiдок зовнiшнiх причин.
I справдi - зараз ми спостер^аемо, здавалося б, рiзку, кардинальну перемшу символiв i захоплень, однак за своею внутршньою суттю, за смислом особиспсних настанов, що 1х породили, вони залишаються колишшми. Психосоцiальний тип особистосп сьогодення, перiоду трансформацп суспшьства описано Б. С. Братусем через характеристику посттотал^арного суспiльства i вщповщного йому типу культури.
Соцiальний тип особистосп - це результат динамiчноi адаптацп людсько'1 природи до суспiльного устрою. Як конкретно-юторичне втiлення певного етапу розвитку людства, сощальний тип особистосп змшюеться в ходi юторп. Кожна культура, кожен тип суспшьства створюе свш тип особистосп. В часи юторичних змш, змiни суспiльного ладу звичш зразки поведiнки мiняються. В часи швидких змiн спосiб життя людини починае розходитися зi зразком поведшки, прийнятим у суспiльствi як норма. Виникае масове вщхилення вщ «норми». Традицiйний склад характеру (сощальний тип) ще юнуе, але виникають новi економiчнi умови, в яких колишш нормативнi риси особистостi стають непотрiбними. Люди прагнуть дiяти вщповщно до свого складу характеру, але 1хня поведшка або заважае досягненню економiчних цiлей, або вони просто не в змозi дiяти згщно зi своею „природою".
Це можна прошюструвати на такому прикладi. В умовах ринково! економiки такi особиспсш риси характеру як обережнiсть, довiрливiсть, помiркованiсть, що традицiйно вважаються позитивними, в сучасному бiзнесi втрачають свою щншсть на противагу таким, як шщатившсть, здатнiсть до ризику, агресившсть тощо. Тi риси характеру, яю були свого часу пристосованi до колишшх соцiальних умов, у нових умовах не вщповщають потребам людини. Економiчний розвиток вiдбуваеться швидше, шж розвиток характеру, i розрив мiж еволюцiею економiчною та еволюцiею психологичною призводить до того, що в процеа звичайноi економiчноi дiяльностi психолопчш потреби вже не задовольняються. Але щ психологiчнi потреби iснують, i треба шукати iншi способи 1х задоволення.
За таких умов виникають перехщш типи соцiального характеру. Найбшьш повно i точно такий сощальний тип можна характеризувати як перехщний потребово-мотивацiйний стан. Це той стан, у якому е бажання, прагнення, потреба, але немае стшкого визначеного предмета, що 1х задовольняе, тобто немае визначеного шляху життедiяльностi. Людина в такому сташ ще може сказати про те, чого вона не хоче, але не про те, що 1й справдi потрiбно. У нй немае образу цiлого, немае образу вiдсутноi половини, прагнення до з'еднання, оволодшня якою повинно стати основою, знаком, символом п осмисленог дiяльностi.
Цей перехщний стан обумовлено, з одного боку, пщсвщомим засвоенням архетитв старого суспшьства, яке перебувае в агонп, а з шшого - новим суб'ективним
життевим простором з його новими прагненнями, домшуючими iнтересами, цiнностями та !х значеннями. Поряд зi старим св^ом народжуеться нова, не зовам сформована культура. «Ринок», як соцiально-економiчна альтернатива старого свiту, породив психолопчний феномен, вiдомий як «ринкова орiентацiя характеру». Характеристику останнього дав Е. Фромм у своему аналiзi титв соцiального характеру. Характеризуючи ринкову орiентацiю, вiн наголошуе на значеннi в нш «особистiсного ринку», який штенсивно розвиваеться в нашiй дiйсностi [16]. Суть особиспсного ринку полягае в тому, наскшьки добре людина вмiе подати себе.
Отже, перехiдний тип сощального характеру - це тип, який перебувае в сташ вибору мiж ринковою орiентацiею i архетипами старого суспшьства. Одночасне iснування в сьогоденш багатьох пластiв цiнностей, жоден з яких не е ч^ко структурованою нормативною моделлю, ускладнюе ситуащю вибору та прийняття соцiальних норм, i загалом процес соцiалiзацii.
Говорячи про такий перехщний стан, у якому формуеться новий сощальний тип особистосп, К. Хорнi вiдзначае два його показники: ригщшсть реагування; розрив мiж можливостями людини i !х реалiзацiею [17]. Ригiднiсть реагування - це вiдсутнiсть те! гнучкостi, яка дозволяе людям реагувати рiзними способами на рiзнi ситуацп. Розходження мiж потенцiйними можливостями людини, 11 обдаруваннями та !! реальними життевими досягненнями сприяе пщтриманню перехiдного потребово-мотивацшного стану як захисного механiзму в умовах несприятливого для не! способу життя.
Такий перехщний стан потребуе ново'! «техшки юнування», сутнiсть яко! полягае в тому, що планування дiяльностi в соцiальнiй сферi вимагае вщ особистостi, по-перше, врахування швидких темпiв змiн сощально! реальностi, а по-друге, високо! особиспсно! толерантностi до невизначеност [2]. Така «технiка юнування» передбачае розгляд соцiалiзацii особистостi як й ресоцiалiзацii, як процесу, в результат якого формуеться умшня орiентуватися у непередбачуваних ситуацiях. Змiна умов буття ставить перед особистiстю низку проблем щодо освоення нових шструментальних технiк взаемоди з новою конкретно-юторичною дiйснiстю.
1сторичну змiну рiзних сощально-юторичних типiв особистостi можна розглядати як результат соцiалiзацii у фiлогенетичному плаш. Мiрою соцiальностi людини е т конкретно-iсторичнi риси особистостi, якi виникають у не! за певних сощально-iсторичних умов i виражають загальне, повторюване у колективнш дiяльностi. Ця конкретно-iсторична мiра соцiальностi людини, зумовлена конкретним моментом юторп та пов'язаною iз цим моментом структурою дiяльностi особистостi, втiлена у сощально-юторичному типi особистостi. Набуваючи властивостей, адекватних сощально-iсторичному типу особистостi, який е лопчним i загальним вираженням соцiальностi людини на певному вщтинку iсторii, iндивiд стае зрiлою особистютю. Отже, показником зрiлостi iндивiда е формування його як соцiального типу особистосп. Соцiалiзацiя полягае не в тому, що народжена бюлопчна ютота стае iстотою соцiальною, а в тому, що дитина, засвоюючи сощально-юторичний досвщ попереднiх поколiнь, стае людиною дорослою, тобто соцiалiзованою, сформованою як певний сощальний тип особистосп.
Сощально-юторичний тип особистосп, що е узагальненим образом людини певного юторичного часу, в якому втшилися результати соцiалiзацii, що вiдобразила вимоги конкретного суспшьства до особистосп, може розглядатися як своерщна модель соцiалiзованостi особистостi конкретного суспшьства. У цьому сенсi можемо говорити, що поняття «соцiалiзованiсть» зб^аеться з визначенням категорiй «соцiальний тип особистосп», в якому втшено мiру соцiальностi, яко! набувае iндивiд у ходi соцiалiзацii. Ця мiра сощальносп потрiбна людинi, щоб адаптуватися до культури суспшьства. Дослщження проблеми типологи особистост^ в такому планi мае практично-виховне
значення. Типовi риси особистосп, являючи конкретно-юторичну мiру й соцiальностi, виконують функщю норми i патологи сощальносп iндивiдiв. Не можна не погодитися в цьому планi з тим, що приналежшсть людини до певного сощального типу, накладаючи певний вщбиток на характер людини, водночас зобов'язуе, змушуе й в силу внутршньо!' лопки групових iнтересiв i психологи поводитися саме так, а не шакше. Функцiя виховання полягае в тому, щоб тдготувати iндивiда до виконання тiеi ролi, яку йому доведеться грати в суспiльствi. Виховання мае сформувати характер шдивща так, щоб вш наближався до сощального характеру, щоб його власш прагнення збiглися з вимогами його сощально!' ролi. Таким чином, соцiально-iсторичний тип особистосп е не тiльки результатом соцiалiзацii, що розглядаеться у фшогенетичному планi, але й також засобом соцiалiзацii iндивiда, що розглядаеться в онтогенезь Тому правомiрно стверджувати, що основне призначення соцiалiзацii iндивiда в онтогенетичному планi полягае у формуванш iндивiдiв як соцiальних типiв особистостей. У моделi типу особистостi шби втiлене замовлення суспiльства на конкретш соцiальнi якостi в реальнiй людиш, що становлять конкретну мiру й соцiалiзованостi. Ця мiра здiйснюеться з рiзним ступенем повноти, але кожне суспшьство прагне до найповнiшого втшення в кожному iндивiдовi рис сощально-iсторичного типу особистостi.
Висновок. Сощальний тип особистостi - це характеристика особистосп з боку соцiально значимих п компонентiв, тобто таких якостей, якi е спiльними для бшьшосп людей певно'1 сощально!' спiльноти (усереднений характер певного суспшьного ладу) i зумовленi обов'язковими вимогами до не'1 зi сторони конкретно!' соцiально-економiчноi системи.
Сощальний тип особистосп виконуе функщю «зразка», «норми» поведшки, а також матрищ, на основi яко'1 формуються шдивщуальш риси особистостi певно'1 сощально-юторично'! епохи.
Модель сощального типу особистосп виступае засобом визначення рiвня соцiалiзованостi людини, а також критерiем дорослостi.
Сощальний тип особистосп - юторичне явище, що виникае та змшюеться у процес динамiчноi адаптацп людських потреб до певного способу життедiяльностi.
В умовах трансформацй суспiльства, коли одночасно ствюнують нове i старе, формуеться новий сощальний тип особистосп, для якого характерним е, з одного боку, пщсвщоме засвоення архетипiв старого суспшьства, що вже вiдмирае, а з шшого - нових щнностей, iнтересiв, що зумовленi новим життевим простором.
Одночасне iснування багатьох щнностей, жодна з яких не е ч^ко структурованою нормативною моделлю, утруднюе ситуацiю сприйняття соцiальних норм, ускладнюючи процес соцiалiзацii. Так1 умови вимагають ново!' «техшки iснування», сутнiсть яко! полягае в тому, що планування дiяльностi в соцiальнiй сферi вимагае вщ особистостi, по-перше врахування швидких темпiв змiн соцiальноi реальностi, а по-друге, високо'1 особисто'1 толерантностi до невизначеносп. Така «технiка iснування» передбачае розгляд формування особистостi як й ресоцiалiзацii, як процесу, в результап якого формуеться умiння орiентуватися у непередбачуваних ситуацiях.
Закономiрностi формування сощального типу особистосп необхщно враховувати в уах ланках процесу цiлеспрямованого виховання.
Список використано1 л1тератури
1. Актуальнi проблеми теорii i практики сощально'! роботи на меж1 тисячолiть: моногр. / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич, I. I. Мигович. - К. : УДЦССМ, 2001. -Кн. 1. - 344 с.
2. Анциферова Л. И. Психология повсeдневности: жизненный мир личности и «техника» её бытия / Л. И. Анциферова // Психологический журнал. - 1993. - № 2. -С. 3-17.
3. Братусь Б. С. Психология. Нравственность. Культура / Б. С. Братусь. - Москва : Изд-во МГУ, 1994. - 145 с.
4. Волкова Н. П. Педагогика / Н. П. Волкова. - Кшв : Академiя, 2001. - 616 с.
5. Пденс Е. Сощолопя / Е. Пденс; пер. з англ. В. Шовкун, А. Олшник. - Кшв : Основи, 1999. - 704 с.
6. Корнев М. Н. Сощальна психолопя / М. Н. Корнев, А. Б. Коваленко. - Кшв : Наукова думка, 1995. - 304 с.
7. Левитов Н. Д. Психология xарaктера / Н. Д. Левитов. - Москва : Просвещение, 1969.
- 424 с.
8. Лукашевич Н. П. Социология воспитания / Н. П. Лукашевич. - Киев : МАУП, 1996. -180 с.
9. Лукашевич Н. П. Социология образования / Н. П. Лукашевич, В. Т. Солодков. -Киев : МАУП, 1997. - 192 с.
10. Москаленко В. В. Социализация личности / В. В. Москаленко. - Киев : Вища школа, 1986. - 198 с.
11. Психологический словарь / под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - Моква, 1996.
- 672 с.
12. Социальная психология личности в вопросах и ответах / под ред. В. А. Лабунской. -Москва : Гардерики, 1999. - 397 с.
13. Сощальна робота : навч. поаб. / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич, I. I. Мигович. - Кшв : ДЦССМ, 2002. - Кн. 2. - 372 с.
14. Сощолопя / за ред. В. Г. Городяненка. - Кшв : Академiя, 2002. - 544 с.
15. Сощолопя : короткий сощолопчний словник / тд заг. ред. В. I. Воловича. - Кшв : Украшський Центр духовно'1 культури, 1998. - 736 с.
16. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм. - Москва : Прогресс, 1990. - 328 с.
17. Хорни К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни; под ред. Г. В. Бурменской. - Москва : Прогресс, 1993. - 480 с.
18. Черниш Н. Сощолопя / Н. Черниш. - Львiв : Кальварiя, 2003. - 544 с.
19. Эриксон Э. Г. Идентичность, юность и кризис / Э. Г. Эриксон. - Москва, 1996. -352 с.
20. Юнг К. Г. Психологические типы / К. Г. Юнг. - Москва, 1995. - 236 с.
Стаття надшшла до редакцп 21.05.2015 р. T. Z. Harasymiv
CURRENT UNDERSTANDING OF THE SOCIAL PERSONALITY TYPE
The article deals with socio-historical nature of personality, its formation and development through individualization and actualization of social relations, it shows ways of socialization in a historical as well as contemporary context, highlights the basic issues of personality formation as interpreted by representatives of sociological schools and directions given consideration to the philosophical tradition of studying a man.
Social personality type is a characteristic of the individual on the part of its socially important components, i.e. those qualities that are common to most people of a particular social community (typical nature of a particular social system) and are caused by mandatory requirements on the part of a particular socio-economic system.
Social personality type is a «model», «norm» of behavior as well as the matrix, which serves as the basis for the formation of individual personality traits of a particular socio-historical era.
The model of social personality type is a means to determine the level of the person's socialization and the criterion of adulthood.
Social personality type is a historical phenomenon that emerges and changes in the process of dynamic adaptation of human needs to a certain way of life.
Under the conditions of transformation of society, when the new and the old simultaneously coexist, a new social type of personality is formed, which is characterized, on the one hand, by unconscious assimilation of archetypes of the old society that is already dying, and on the other hand by the new values, interests, brought about by the new life space.
The simultaneous existence of many values, none of which are clearly structured regulatory model complicates the perception of social norms, making the process of socialization more difficult. These conditions require new «technique of existence», which means that planning activities in the social sphere requires from a person, firstly taking account of rapid changes in social reality, and secondly, high personal tolerance of uncertainty. This «technique of existence» involves consideration of personality formation as its re-socialization, as a process which results in the formation of the ability to navigate unpredictable situations.
The regularity of social personality type formation must be considered at all levels of the focused education process.
Key words: human, personality, individuality, socio-natural determinants of personality formation, civilized paradigm.
УДК 34:339.543(045)
M. Дела
ТАМОЖЕННОЕ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО В ПОЛЬШЕ
Есть немного факторов, которые оказывают столь же положительное влияние на взаимные отношения между странами, как билатеральная торговля. Двусторонние преимущества экспорта и импорта товаров смягчают спорные вопросы и стимулируют народы к укреплению сотрудничества, отдаляя политические и военные конфликты. Международная торговля, однако, обусловлена многочисленными таможенными правилами, незнание которых может серьезно усложнить взаимное сотрудничество. В такой ситуации помощь оказывают специализированные субъекты - таможенные агентства, которые помогают импортерам и экспортерам осуществлять необходимые действия для таможенного органа. Автор подробно раскрывает таможенные правила Европейского Сообщества, а также правила польского таможенного законодательства, касающиеся представительства по таможенным вопросам. Он анализирует различные типы такого представительства, способ предоставления доверенности, последствия ее предоставления на уровне публичного и частного права. Кроме того, характеризует профессию таможенного агента, его квалификации, полномочия, обязанности и ответственность. Указывает при этом на риск, который несет доверитель в случае ошибок, совершенных представителем.
Ключевые слова: таможенное представительство, таможенный агент, таможенное агентство.
Постановка проблемы. Деятельность субъектов, занимающихся импортом и экспортом, связана с необходимостью ориентации в таможенных правилах и процедурах. Это, в свою очередь, требует наличия специальных знаний и частых контактов с таможенной администрацией. Помощь в данном случае оказывают таможенные агенты и таможенные агентства - субъекты, профессионально занимающиеся представлением интересов предпринимателей в таможенных органах. Благодаря их действиям импортеры и экспортеры получают профессиональную поддержку, облегчающую им осуществление эффективной деятельности, что в свою
