CC BY
35
УДК 340:12
Т. Гарасиммв
Навчально-науковий шститут права i психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
д-р юрид. наук, проф., заступник директора - декан повноi вищоi освiти 1НПП, проф. кафедри теорй та фiлософii права
М. Базарник
Львiвський нацiональний аграрний ушверситет, асист. кафедри права i пвдприемництва
МЕТОДОЛОГ1ЧНА ДИЛЕМА ДЕФ1НЩП "СОЦ1АЛ1ЗАЩЯ" У Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ КОНЦЕПЦ1ЯХ
© Гарасимгв Т., Базарник М., 2016
Здшснено сощально-фшософський анал1з процесу правово! сощалвацП' особистост та базових 11 категорiй; систематизовано основнi нравов! форми (адаптаци, штерь оризаци, акультураци), особливостi впливу рвних правосоцiалiзувальних чинникчв на iндивiда, особистiснi передумови ссииалгзаци '11 в украшському суспiльствi у контекстi глобалвацшних змш. Проанал1зовано явище правово'' соц1ал1зац11' як об'ективного та закономiрного процесу включения особистост у сферу сощально-правових вщносин у ролi 1х суб'екта. На осиовi рiзиих фшософсько-правових концепций пiдходiв та методологiчиого iиструмеитарiю висвгглено правову ссииалгзацж) особистостi в едност 11 свiтоглядио-методологiчиих, iиституцiоиальиих, соцiальио-аитропологiчиих та цшнкно-смислових аспектiв.
Ключовi слова: соцiалiзацiя, коицепцiя, суспiльство, суспiльиi вщносини, процес, становлення, особистiсть, iидивiд, сощальне середовище, сощальш iиститути.
Т. Гарасымив, М. Базарнык
МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ ДИЛЕМА ДЕФИНИЦИИ "СОЦИАЛИЗАЦИЯ" В ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫХ КОНЦЕПЦИЯХ
Статья посвящена социально-философскому анализу процесса правовой социализации личности и базовых ее категорий; систематизации основных правовых форм (адаптации, интериоризации, аккультурации), особенностей влияния различных правосоциализующих факторов на индивида, личностных предпосылок социализации ее в украинском обществе в контексте глобализационных изменений. Проанализированы явления правовой социализации как объективного и закономерного процесса включения личности в сферу социально-правовых отношений в качестве их субъекта. На основе существующих философско-правовых концепций, подходов и методологического инструментария освещена правовая социализация личности в единстве ее мировоззренчески-методологических, институциональных, социально-антропологических и ценностно-смысловых аспектов.
Ключевые слова: социализация, концепция, общество, общественные отношения, процесс, становление, личность, индивид, социальная среда, социальные институты.
T. Harasymiv, М. Bazarnyk
METHODOLOGICAL DILEMMA DEFINITION OF "SOCIALIZATION" IN THE PHILOSOPHICAL-LEGAL CONCEPT
The article is devoted to the social and philosophical analysis of the legal process of socialization and its basic categories; systematization of basic legal forms (adaptation, internalization, acculturation) features pravosotsializuyuchyh influence of various factors on individual, personal prerequisites socialization of Ukrainian society in the context of globalization changes. Analyzed the phenomenon of legal socialization as an objective and natural process of inclusion of the individual in social and legal relations as their subject. Based on current philosophical and legal concepts, approaches and methodological tools of socialization covers legal personality in its unity ideological-methodological, institutional, social and anthropological value-semantic aspects.
Key words: socialization, concept, society, social relations, the process of becoming, identity, individual, social environment, social institutions.
Постановка проблеми. Кожна модель cоцiалiзацii' особистосл передбачае свш пвдхвд до розумшня та визначення самого поняття "cоцiалiзацiя". Тому в сучаснш науковш лiтературi icHye доволi широкий rn6ip визначень "cоцiалiзацii", яю рiзнятьcя залежно ввд того, як розумтоть ixm автори сутшсть й структуру особистосп як пcихоcоцiогенноi ктоти. Бшьшгёть визначень цього поняття метить загальне положення про те, що сутшсть cоцiалiзацii полягае у тому, що шдиввд засвоюе cоцiальний доcвiд, але розумшня змюту цього доcвiдy, його структури, заcобiв i порядку засвоення ютотно вiдрiзняютьcя. Тому, незважаючи на традицшшсть означеноi проблематики, новiтнi суспшьш змiни зумовлюють необхiднicть пошуку оптимальних шляхiв вдосконалення правово!' cоцiалiзацii шдиввда в сучасних умовах icторичного поступу суспшьства, потребу в науковому дослвдженш ii фyнкцiй, механiзмiв реалiзацii та наслвдюв.
Аналiз дослiдження проблеми. Правову cоцiалiзацiю оcобиcтоcтi переважно доcлiджyють у сощально-психолопчному та юридичному аспектах. Вперше окремi питання теорii правовоi cоцiалiзацii актyалiзyвалиcя у працях французького дослвдника Х1Х ст. Г. Тарда та американського вченого Ф. Гвддшгса i були пов'язанi iз доcлiдженням сутносп права та загальноi теорii cоцiалiзацii. Значним е науковий доробок у контексл доcлiдження проблем правовоi cоцiалiзацii роciйcьких вчених: В. Баранова, Л. Виготського, В. Казимирчука, Д. Керiмова, I. Кона, А. Леонтьева, А. Мудрика, А. Петровського, а також вггчизняних наyковцiв, а саме: О. Бандури, Б. Глотова, М. Кравця, В. Москаленка, О. Тихомирова та ш.
Метою статп е сощально-фшософський аналiз правовоi cоцiалiзацii оcобиcтоcтi та визначення icтитyцiйних шляхiв ii оптимiзацii в умовах розвитку громадянського суспшьства в cyчаcнiй Украгт.
Виклад основного матерiалу. "Соцiалiзацiя" (вiд лат. socialis - суспшьний) - це "процес, через який безпорадне маля поступово перетворюеться на особу, яка розуше i саму себе, i довкшля, набувае знань i навичок, притаманних культура в якiй вiн (або вона) народився" [1, с. 42]; "процес штеграцй iндивiда у суспшьство, у рiзноманiтнi типи cоцiальних спшьнот (група, cоцiальнi iнcтитyти, cоцiальна оргашзацм) шляхом засвоення ним елементiв культури, cоцiальних норм i цiнноcтей, на оcновi яких формуються cоцiально-значyщi риси особистостГ' [2, с. 194]; "процес розвитку людини як cоцiальноi ктоти, становлення ii як оcобиcтоcтi" [3, с. 236-237]; "процес засвоення шдиввдом сощального доcвiдy, системи cоцiальних зв'язюв i вiдноcин" [4, с. 364]; "процес засвоення шдиввдом знань, досввду, норм i цiнноcтей, включення його до системи
сощальних зв'язюв i вiдносин, необхiдних для його становлення i життед]яльносп в даному суспшьствГ' [5, с. 43]; "способи формування умiнь i сощальних установок шдивдав, якi вiдповiдають iх соцiальним ролям; процес становлення особистосл, навчання i засвоення iндивiдом щнностей, норм, установок, зразкiв поведiнки, притаманних певному суспшьству, соцiальнiй спiльнотi, грут" [6, с. 474].
Найзагальнiшим вважаемо визначення соцiалiзацii особистостi в штерпретацй М. П. Лукашевича: це "процес становлення особистосп як сусп1пьно1' ктоти, пiд час якого налагоджуються рiзноманiтнi зв'язки особистостi з суспшьством, засвоюються орiентацй, цiнностi, норми, вiдбуваеться розвиток особислсних властивостей, формуються активнiсть та цшстсть особистостi, набуваеться соцiальний досввд, що нагромаджений людством за весь перюд розвитку" [7, с. 113]. Отже, соцiалiзацiя - двостороннiй процес: з одного боку, засвоення шдиввдом сощального досвiду шляхом входження у сощальне середовище, систему соцiальних зв'язюв, а з другого - процес активного ввдтворення системи соцiальних зв'язюв iндивiда за рахунок його активно!' дмльносл, активного включення у сощальне середовище. Отже, "соцiалiзацiя" -"двостороннш процес взаемодй людини i сощального середовища, який передбачае як й включення у систему суспшьних ввдносин шляхом засвоення соцiального досвiду, так i самостiйне вiдтворення цих ввдносин, у ходi яких формуеться ушкальна неповторна особистiсть" [8, с. 23-24].
Неввд'емною частиною "соцiалiзацii", 11 складовою, поряд з "iнтерiоризацiею", "соцiальною адаптащею", е процес "iндивiдуалiзацii". Це пояснюеться, насамперед, тим, що немае однакових процешв соцiалiзацii. Iндивiдуальний досвiд кожно! особистостi е унiкальним i неповторним. "Iндивiдуалiзацiя" у цьому випадку необхвдна як "процес виявлення i стимулювання нахилiв, задаткiв, здiбностей особистостi, врахування й потреб та iнтересiв, як розвиваються, спосiб поеднання суспшьно значущого i особистiсного" [8, с. 29]. Соцiалiзацiя також сприяе формуванню шдиввдуальносп особистостi та й свободi. У процеш соцiалiзацй розвиваеться "вiдчуття вдентичносл та спроможнiсть незалежно мислити i дмти" [1, с. 61].
Соцiалiзацiя особистостi вiдбуваеться пiд впливом певних чинниюв, спробу класифiкацii яких здшснили Н. Черниш, А. Мудрик, Н. Волкова та ш. Зокрема, Н. Черниш видшяе такi чинники соцiалiзацй:
- сукупнiсть ролей i сощальних статушв, що 1х суспшьство пропонуе людиш;
- соцiальнi спшьноти, у межах яких шдиввд може реалiзувати певнi соцiальнi ролi й набути конкретного статусу;
- система сощальних щнностей i норм, як домшують у суспiльствi та якi молодi поколiння успадковують вiд старших;
- сощальш iнститути, якi забезпечують виробництво i вiдтворення культурних зразкiв, норм i цiнностей та сприяють 1х передаванню i засвоенню;
- загальну ситуащю у краiнi, яка може коливатися ввд жорсткого запрограмованого процесу формування нормативного чи вдеального типу особистосп до переважання стихiйностi суспшьних впливiв на iндивiда [6, с. 197].
Натомють А. В. Мудрик групуе фактори, що впливають на соцiалiзацiю, виокремлюючи: макрочинники (космос, планета, етнос, сусп1льство, держава); мезочинники (мюто, село, мiсцевiсть, регiон, засоби масовоi iнформацii, приналежнiсть до певноi субкультури); мiкрочинники (сiм'я, клас, друзi, школа, сусвди, ровесники, приватнi державнi оргашзацй) [9, с. 41]. А Н. Волкова пов'язуе чинники сощашзацй з довкшлям, вiдповiдно класифiкуючи 1х як мега-, макро-, мезо-, мiкросередовище [10, с. 39].
Шлях соцiалiзацii людини - це та життева путь ввд народження до старост^ ввд системи iз зародковими елементами сввдомосл до системи з розвиненою сввдомктю та самосвiдомiстю. 1снують певнi розбiжностi у визначеннi тривалостi процесу соцiалiзацii. Деякi науковцi вважають, що вш тривае все життя, iншi, особливо представники школи психоаналiзу, - що лише у дитинстш, а деяю - що у дитинствi, пвдлггковому вiцi та юностi, тобто охоплюе перюд пвдготовки до активного входження шдиввда у систему соцiальних шституцш сусп1льства. Одним iз перших описав соцiалiзацiю як процес, що тривае все життя, О. Г. Брiм-молодший. На його думку,
соцiалiзацiя дорослих спрямована на змшу поведшки у новiй ситуацii, тодi як у дггей акцент роблять на формування цiннiсних орiентацiй [7, с. 62].
Ближчими до нашого розумшня процесу соцiалiзацii е "еволюцiйна" концепцм, яку запропонував американський соцiальний психолог Е. Ершсон, та "адаптивно-розвиваюча" концепцм М. П. Лукашевича. Так, Е. Ершсон вважае, як вже зазначалося, що шдиввду як у дитинстш, так i в дорослому ввд доводиться долати складнi, iнодi критичш ситуацй, що закономiрно виникають на його життевому шляху i мають специфiчний характер на кожному еташ (стадii). Долаючи цi критичнi ситуацй (стадii) успiшно, iндивiд збагачуеться новим сощальним досвiдом i переходить до наступноi стадй. Якщо соцiалiзацiя на якш-небудь стадй не вiдбулася (не вдалося виршити головну на цш стадй проблему iндивiда) або вона ввдбулася частково, то це негативно впливае на подальшi стадii та на соцiалiзацiю загалом [11, с. 100-152; 7, с. 95-96].
Звернемо увагу на те, що Е. Ершсон вирiзняе таю основш проблеми соцiалiзацii особистостi на кожнiй з восьми стадш життевого шляху людини: стадгя 1 - дитячий (немовлячий) перюд; основна проблема - довiра або недовiра; стадгя 2 - в\к 1-2 роки; основна проблема - автономм або сором i сумшв; стадгя 3 - в\к 3-5рокгв; основна проблема - шшдатива або почуття провини; стадгя 4 - молодший шкльний в1к; основна проблема - стараншсть або недбайливють; стадгя 5 -тдлтково-юнацький в\к; основна проблема - становлення шдиввдуальносп (вдентифшацм) або рольова дифуз1я (невизначетсть у виборi ролей); стадгя 6 - молодг роки; основна проблема -шгимшсть або самостшшсть.
На думку Е. Ершсона, на п'ятш i шостш стад1ях основною проблемою соцiалiзацii е пошук свого мiсця в житп, вибiр подальшого шляху (навчання, робота тощо), а також формування вдеолопчних позицiй та орiентирiв особистостi. Стадгя 7 - середнт в\к; основна проблема -продуктившсть (творча) або стагнацм (творчий застш); стадгя 8 - старгсть; основна проблема -умиротворення або ввдчай [7, с. 64-65].
Сутшсть адаптивно-розвиваючо!' концепцй М. Лукашевича полягае в розглядi соцiалiзацii як взаемодii людини з довкшлям шляхом (за допомогою) адаптацш, що змiнюють одна одну, у кожнш зi сфер 11 життед1яльносл [7, с. 84]. У тих випадках, коли складшсть нових життевих ситуацiй не перевищуе адаптивних можливостей шдиввда, процес соцiалiзацii проходить нормально. У людини накопичуеться власний сощальний досвщ засвоення нових життевих ситуацш, формуеться та розвиваеться iндивiдуальний адаптивний мехашзм, який дае змогу устшно адаптуватись до нових ситуацiй, спираючись на тдтримку соцiалiзацiйних iнститутiв у суспшьстш. Коли виникають труднощi тд час подолання ново!' складно!' життево! ситуацii, що перевищуе адаптивнi можливосл особистостi, тодi основною проблемою й соцiалiзацii стае реалiзацiя адаптивноi потреби осо-бистостi [7, с. 86].
Для нормального життя в шституцюнованому й iерархiчному суспiльствi людина мае бути соцiалiзованою, тобто в неi повинен сформуватися та запрацювати мехашзм самосввдомосл, здатний пов'язувати спадковi бю- та психогеннi й набутi сощогенш потреби в коротко- й середньотривал1 та стратегiчнi довготривалi програми життед1яльносп щодо задоволення цих потреб за умови дотримання моральних i правових норм стосовно шших суб'ектiв. Для реалiзацii таких програм, особливо стратепчних, критер1ями яких е самореалiзацiя, особислсть мае здобувати знання, виявляти волю й толерантшсть, керуватись у сво'х д1ях совiстю, порiвняно самостiйно приймати ршення i вiдповiдати за 1хш наслiдки, тобто бути суб'ектом мiжособистiсноi дiяльностi. У процесi соцiалiзацii особистосл з розвитком культури й цившзацй дедалi б1льшу роль вiдiграють цшеспрямоваш форми впливу на людину порiвняно зi стихiйними, а навчання i виховання розглядаються як механiзми та засоби цiлеспрямованоi соцiалiзацii [12].
Висновки. Отже, важливим питанням теорii соцiалiзацii е питання соцiального типу особистосп. Для чого потрiбна типолог1я особистоси? Точну вiдповiдь на це запитання дав К. Юнг. На його думку, типологм - це, по-перше, критичний шструмент дослiдження; по-друге, помiчник у
розумшт широкого pi3HOMamTra iндивiдiв i ключ до фундаментальних вiдмiнностей у психолопчних теорiях; по-трете, суттевий 3aci6 для визначення "особиспсного" рiвня практичного психолога, для уникнення серйозних помилок тд час роботи з пацiентами.
1. Пденс Е. Соцюлоггя / Е. Пденс ; [пер. з англ. В. Шовкун, А. Олшник] ; наук. кер. О. 1ващенко. - К. : Основи, 1999. -142 с. 2. Соцюлоггя / за ред. В. Г. Городяненка. - К. : Видавничий центр "Академия", 2002. - 560 с. 3. Корнев М. Н. Сощальна психология / М. Н. Корнев,
A. Б. Коваленко. - К. : Наукова думка, 1995. - 463 с. 4. Психологический словарь / под ред.
B. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М., 1996. - 440 с. 5. Соцюлоггя : короткий соцюлоггчний словник / тд заг. ред. В. I. Воловича. - К. : Украгнський Центр духовног культури, 1998. - 730 с. 6. Черниш Н. Й. Соцюлоггя / Н. Й. Черниш. - Льв1в: Кальваргя, 2003. - 540 с. 7. Актуальт проблеми теоргг i практики соцгальног роботи на межг тисячолть : монография / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич, I. I. Мигович . - К. : УДЦССМ, 2001. - Кн. 1. - 342 с. 8. Капська А. Й. Сощальна робота : деякг аспекти роботи з дтьми та молоддю / Алла Йоситвна Капська. - К. : УДЦССМ, 2001. - 220 с. 9. Социальная психология личности в вопросах и ответах / под ред. проф. В. А. Лабунской. - М. : Гардерики, 1999. - 397 с. 10. Волкова Н. П. Педагогта / Наталгя Павлгвна Волкова. - К. : Вид. Центр "Академгя", 2001. - 576 с. 11. Эриксон Э. Г. Идентичность : юность и кризис / Э. Г. Эриксон. - М. : Прогресс, 1996. - 396 с. 12. Лукашевич Н. П. Социология воспитания / Н. П. Лукашевич. -К. : МАУП, 1996. - 180 с.
REFERENCES
1. Hidens E. Sotsiolohiya [.Sociology]. (Lane. from English. B. Shovkun, Oleinik). Kyiv: Fundamentals Publ, 1999. 142 p. 2. Sotsiolohiya [Sociology]. (Ed. V. G. Gorodyanenko. Kyiv: Publishing Center "Academy" Publ, 2002. 560 p. 3. Kornyev M. N. Sotsial'na psykholohiya [Social psyholohiya]. Kyiv: Scientific Thought Publ, 1995. 463 p. 4. Psihologicheskij slovar' [Psychological Dictionary]. (Ed. V. P. Zinchenko, B. G. Meshcheryakov Islands. Moskow, 1996. 440 p. 5. Sotsiolohiya : korotkyy sotsiolohichnyy slovnyk [Sociology: short sociological dictionary]. (Under total. ed. V. Volovich. Kyiv: Ukrainian Center for Spiritual Culture Publ, 1998. 730 p. 6. Chernysh N. Y. Sotsiolohiya [Sociology]. Lviv: Calvary Publ., 2003. 540 p. 7. Aktual'ni problemy teoriyi i praktyky sotsial'noyi roboty na mezhi tysyacholit' : monohrafiya [Actual problems of theory and practice of social work at the turn of the millennium: Monograph]. Kyiv: UDTSSSMPubl, 2001. Book. 1. 342p. 8. Kaps'ka A. Y. Sotsial'na robota : deyaki aspekty roboty z dit'my ta moloddyu [Social work, some aspects of working with children and young people]. Kyiv: UDTSSSM Publ, 2001. 220 p. 9. Sotsial'naya psikhologiya lichnosti v voprosakh i otvetakh [Social psychology of the individual questions and answers]. Edited. prof. V.A. Labunskiy. Moscow: Garderiki Publ, 1999. 397 p. 10. Volkova N. P. Pedahohika [Pedagogy]. Kyiv: Ed. Center Academy Publ, 2001. 576p. 11. Erikson E. G. Identichnost': yunost' i krizis [Identity: Youth and Crisis]. Moscow: Progress, 1996. 396 p. 12. Lukashevich N. P. Sotsiologiya vospitaniya [Sociology of Education]. Kyiv: MAYP, 1996. 180p.
