CC BY
30
УДК 316.334
Н. I. Варга, кандидат сощолопчних наук, доцент
СОЦЮЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ НЕФОРМАЛЬНО? ЕКОНОМ1КИ I ЗАЙНЯТОСТ1
У cmammiрозглянуто iсторичн тдходи до вивчення неформальног економти та неформальног зaйнятостi. У поняття «неформальний сектор» включено дiяльнiсть господарських aгентiв, як не вписуються в установлен тституцтт правила або знаходяться поза iнституцiйним захистом. Розглянуто ряд гтотез щодо функцю-нування неформальног економiки, а саме: неформальну економiку пов'язано з вiд-стaлiстю крагни, з характеристикою економiчног перифергг або iз притулком для тих, хто не може легально працевлаштуватись.
Ключовi слова: неформальна зaйнятiсть, економта, «ира» економжа, соцюло-гiчний дискурс.
Актуальтсть проблема. В останш роки питання неформально! еконо-мши та неформально! зайнятост стае досить щкавою тематикою для досль дження, що обговорюеться не тшьки науковцями, а й переачними громадя-нами. З одного боку, участь у неформальних практиках дозволяе отримувати додатковi прибутки, знизити рiвень реального безроб^я, тдвищити конкуренты переваги. З другого - неформальш практики зайнятост породжують проблеми недонаповненосп державного бюджету, поширення корупцшних практик, протизаконного маншулювання макроекономiчними показниками. Неформальш економiчнi практики сво!м масштабом роблять визначальний вплив не тшьки на економiчну, правову площини, а також сощальну та по-л^ичну сфери суспшьного життя. I саме тому нагальним стае питання до-слiдження неформально! економши, !! ролi i шляхiв поширення в суспшьста.
«Ора», тiньова економша - найбiльш масштабний сектор тшьово! еконо-мiки. В той же час !! вивчення, у порiвняннi з кримiнальною сферою, на-штовхуеться на значнi труднощi: якщо економша оргашзовано! злочинностi досить чiтко вщдшена вiд «нормально!», офщшно! економiки, то неформальна економiчна дiяльнiсть, зайнятють пронизуе практично всi сфери суспшь-ства, тому дослiдити i визначити реальш обсяги практично неможливо.
Метою cmammi е сощолопчний аналiз категорш неформально! еконо-мiки та зайнятосп.
Виклад основного Mamepia^y. Економiсти вивчають неформальну еко-номiку вже бшьше чвертi столiття, проте не можна сказати, що вони повшс-тю дослiдили сутнiсть поняття. Не стихають дискусп з приводу точного !!
108
© Варга Н. I., 2016
визначення, не говорячи про причини виникнення, ролi в суспшьному жит-Ti, виробленнi оптимально! лшп державно! пол^ики по вiдношенню до не!.
Так, в юторп дослiджень неформально! сфери з певною долею умовнос-Ti можна видiлити три етапи.
I етап (1970-1980) - емтричш дослщження, накопичення первинно! шформацп; II етап (1980-1990) - поглиблений економшо-теоретичний ана-лiз, осмислення накопичено! шформацп; III етап (1990 - до сьогодш) - по-глиблення дослщжень i аналiтичних конструкцiй у неформальнш економiцi.
«Батьком» наукового напряму вважають англiйського соцiолога Кейт Харт, який дослщжував неформальну зайнятiсть пiд час польових досль джень кiнця 60-х рр. у мюьких трущобах Аккри, столищ Гани. Харт досль див, що жителi «третього св^у» значною мiрою (або навiть бiльшою) не мають нiякого вiдношення до офщшно! економiчноi системи. Мiська еко-номша вiдсталих кра!н представлена як масове скупчення дрiбних та най-дрiбнiших майстерень, дрiбних «мiкрофiрм», якi забезпечують жителiв простими повсякденними товарами (!жею, одягом, транспортними послу-гами), не проходячи шяко! офщшно'! реестрацп, ^норуючи податковi або iншi вимоги урядiв до бiзнесy
У своему звт Мiжнароднiй оргашзацп працi (International Labour Office, ILO) Харт говорить про дуальну модель можливостей отримання доходiв мюькою робочою силою: рiзниця основана на вщмшностях мiж найманою працею та самозайнятiстю.
Поняття «неформальшсть» використовувалось по вщношенню до само-зайнятих. Харт тдкреслював особливу динамiку i рiзноманiтнiсть цих видiв самозайнятостi [1]. У процес iнституцiоналiзацii цього поняття «неформальшсть» отримала нове визначення - ii почали використовувати пере-важно як синонiм бiдностi. Поняття неформально! економши використо-вували для опису мюьких господарських практик, ям характеризуються такими ознаками: легкий вихщ на ринок при вiдсутностi певних професш-них навикiв, об'ему катталу i оргашзацп; сiмейно-родинне володiння тд-приемством; невеликi масштаби дiяльностi; праценадлишкове виробництво iз використанням застарiлих технологш; неврегульованi конкурентнi ринки.
Додатковi ознаки неформально! економши, якi випливають iз цього визначення, включають низький рiвень продуктивностi працi i досить обме-жену здатнiсть до накопичення катталу [1]. В подальших публшашях, якi пiдготовленi МОП у рамках Регюнально! програми зайнятостi в Латинськш Америцi, зайнятiсть у неформальному секторi пов'язана iз неповною за-йнятютю (underemployment), передбачалось, що в цьому секторi зайнятi працiвники, що не змогли адаптуватись в офщшному господарствь Визначення «неформальности у формi менш розвинутих секторiв, що виключеш iз сучасного господарства, успiшно використовувались у числених публша-
щях МОП, РЯ£АЬС, Всесв^нього банку, присвячених дослщженням мюь-ко! бiдностi i ринкiв працi.
У 1980-тi рр. вщбуваються зрушення в соцiально-економiчнiй доктринi. Зростають сумнiви в суцiльностi державного регулювання (полiтика Р. Рейгана, М. Тетчер). Починаеться абсолютизацiя саморегулюючого потенщалу ринку. Саме в цi роки дослщження неформально! економiки поширюеться на розвинут краши, спростовуючи традицп ототожнення неформальное^ з вiдсталiстю. Тема задiяностi населення в неформальнiй економiцi отримуе «друге народження», але вже не як сектору, а як «правил гри», що мають мiсце в будь-якш органiзацiйно-правовiй сферi, тобто починае переважати шституцшний аспект аналiзy
Защкавлешсть цiею тематикою в 1980-тi рр. була пов'язана iз змiнами в оргашзацшно-управлшських схемах i формах найму робочо! сили. Новi форми оргашзацп пiдприемництва дозволяють формальним фiрмам роз-ширити зону неформального найму. Це вщбуваеться в таких формах: у рамках «вартюних ланцюгiв» (субконтрактних вщносин), коли фiрма заявляе, що з шшими ланками ланцюга у не! лише комерцшш вiдносини, i вони е поза сферою трудових вщносин ще! фiрми; вiдносини найму людини не завжди необхiднi (наприклад, взяття товару на реалiзацiю); трудовий найм е безумовним, але немае ясност - з ким саме (наприклад, тимчасове на-ймання роб^ниюв через агентство); перенесення субконтрактних тдроздь лiв у краши «третього св^у» зi стiйкою традицiею до неформально! при-роди найму працiвникiв.
Iншi дослiдники розглянули «неформальнiсть» у новому ракурс i поставили тд сумнiв негативну оцiнку i характеристику неформального сектору. З альтернативних позицш неформальна дiяльнiсть сприймаеться як свщчення динамiчного характеру тдприемницько! активносп населення.
Опублiкована в 1989 р. монографiя Е. де Сото «1нший шлях» визначила пануючу в лiтературi парадигму теорiй неформального сектору. Варто ви-дiлити головнi вiдкриття Е. де Сото - це принципово новий тдхщ до по-яснення генезису тшьово! економiки та зайнятосп [2]. Вiн вiдзначав, що основною причиною розростання мюького неформального сектору е не вщсталють сiльських м^рашив, якi не можуть адаптуватись до легального сектору, а навпаки, бюрократизащя, заоргашзовашсть, що перешкоджае вiльному розвитку конкурентних вщносин.
«Наше дослiдження показуе, - пише Е. де Сото, - що готовшсть перуан-щв дiяти поза рамками закону в значнш мiрi е результатом ращонально! оцiнки витрат законослухняностi». Таким чином, основною причиною ть ньово! економiчноi активностi варто вважати нерацiональний правовий режим, коли «процв^ання компанiй в меншш мiрi залежить вiд того, на-скiльки добре вона працюе, i в бiльшiй - вщ витрат, що накладаються на не!
законом». Наслщком «поганих закошв» стае економiчна ситуацiя, коли на нелегальну дiяльнiсть у Перу припадало 48 % економiчно активного насе-лення i 61,2 % робочого часу, 93 % нелегального транспорту [2].
Наступною важливою теоретичною знахiдкою Е. де Сото е дослщження внутршнього механiзму економiчного «тдпшля», самооргашзацп неформально! зайнятосп. Свiт тшьово! зайнятосп, бiзнесу в багатьох випадках котюе свiт легального, запозичуючи ефективнi форми оргашзацп. Автор доводить, що в <тш» функцiонуе паралельний свiт зi сво!ми профспiлками, судами, правовими нормами, яю iнколи е дiевiшими за офщшний свiт легального функщонування.
Спираючись на протиставлення «формального-неформального» i «законного-незаконного» всерединi неформального сектору, К. Харт видшив три групи доходiв громадян: а) формальнi доходи - зароб^на платня в державному та приватному секторах, трансферт платежi (пенсп, допомоги по безроб^тю); б) законнi неформальнi доходи - вщ зайнятостi в первинному (сшьське господарство), вторинному (перукарi, ремiсники, транспорт, бу-дiвництво) секторах i вщ приватних трансферних платежiв (подарункiв, займiв); в) незаконнi неформальнi доходи - вщ послуг (праця нелегальних продавщв наркотикiв, проституток, рекетирiв, контрабандистiв).
Зависою трансакцiйнi витрати роблять iндивiдуальну дiяльнiсть завщо-мо неефективною, примушуючи перемщатись у тiнь, неформальну сферу.
Загалом, на думку Е. де Сото, подш господарства на легальний та не-легальний сектор робить «негативний вплив на економшу в цшому, виража-еться в зниженнi продуктивности скороченнi iнвестицiй, неефективностi податково! системи, призупиненш технiчного прогресу i труднощах при формуваннi макроекономiчноi полiтики. Таким чином, неформальш практики зайнятост населення, функцiонуючи паралельно з офщшною еконо-мiкою, аж нiяк не зшмають необхiдностi змiни системи офщшних законiв.
Значення поглядiв Е. де Сото важко переощнити для розумшня процесiв, що вiдбуваються у пострадянських кра!нах i Укра!ш зокрема. Так само, як i в Перу, в кра!'ш поширенi рiзнi форми нелегально!, неформально! еконо-мiки, що дае можливють багатьом аналiтикам говорити про крах ринкових реформ, про паралельшсть економiчного життя. Проте, якщо прийняти концепцiю Е. де Сото, то у розвитку неформально! економiчноi дiяльностi i зайнятостi зокрема варто бачити не симптоми хвороби, а скорее ознаки вилшовування. Як i в Перу, в сучасних пострадянських крашах функщону-ють три кра!ни, а саме «меркантилiстська держава», що створюе режиму сприятливi умови для небагатьох прибiчникiв-олiгархiв; люди, якi вщшшли у злочиннiсть i полiтичне насильство; i iснуе «третя кра!на, де люди багато працюють, сприйнятливi до нового i конкурентоздатнi, найбiльш масштабною !! провiнцiею е, без сумнiву, сфера тшьово'!, неформально! економши».
1нша група вчених сфокусувала увагу на неформальнш пращ всередиш домогосподарства, яка не регулюеться фшансовими трансакщями i призна-чена для задоволення потреб члешв сiмей. Домашня економiка - сфера до-слiдження англiйських вчених. Дослщжуються реципроктнi взаемодп, як обмiн ресурсами на безоплатнш основi. В окремий тематичний напрям можна виокремити дослщження селянських громад. «Моральна економша» селян (термш Дж. Скотта) протисто!'ть i державному регулюванню, i ринко-вш самооргашзацп, е прикладом «експолярних форм господарювання» [3].
Дослiдження селянства виступае невщ'емним компонентом сучасних дослiджень. Розвитку дослщжень неформально! економiки сприяе також штерес до структури реального управлшня економiки соцiалiстичних кра'ш. Важливою стае думка, що планова економiка була життездатною через функцiонування позапланових регуляторiв, умiння людей амортизувати не-формальш домовленостi мiж собою.
Вперше в Радянському Союзi в 1927 р. вийшла книга Ю. Ларiна «При-ватний капiтал СРСР». Ця книга видана за матерiалами судових справ щодо непманiв [4].
Досить швидко виявилось, що неформальна економiчна дiяльнiсть iснуе не тiльки в кранах, що розвиваються. У другiй половиш 1970-х i на початку 1980-х рр. вчеш i пол^ики розвинутих держав заходу стали усвщомлю-вати, що реальна економiчна актившсть е масштабнiшою, нiж офiцiйно зареестрована. У 1977 р. практично одночасно в США було опублшовано двi концептуальш статтi про форми i масштаби тшьово! економiчноi дiяль-носп в сучаснiй економiцi: Г. Гросмана «Друга економша в СРСР» i А. Ка-ценелiнбойгена «Кольоровi ринки в Радянському СоюзЬ>. Вони тдкреслю-вали, що фактично дiючi мехашзми економiки СРСР вiдрiзняються вiд формально проголошено! i поширено! моделi. А. Каценелшбойген писав, що радянський досвщ показуе, що на противагу марксистським очшуванням планова соцiалiстична система потребуе елемешив ринку [5].
Варто вщм^ити, що автор ставить питання про приховану багатоуклад-нiсть радянсько! економши. У той же час захщш теоретики у 80-тi рр. ХХ ст. доходять висновку, що в СРСР, фактично, була поширена економiчна система змшаного типу, де формальне, неконтрольоване виробництво ввдграе не меншу роль, нiж офiцiйне виробництво [9-11].
У другш половинi 70-х рр. неформальш економiчнi структури почали виявляти i у високорозвинутих кра'1'нах заходу. Першовiдкривачем «пiдпiль-но! економши» в капiталiстичних кра!'нах вважають американського еконо-мiста П. Гутмана. Вш опублiкував у 1977 р. статтю, в якiй показував, що неформальна дiяльнiсть i зайнятiсть розширилась настшьки, що не вра-ховувати 11 неможливо. У 1979 р. американським економютом Е. Фейгом була опублшована стаття, де автор стверджуе, що «нерегулярна економша»
(irregular economy) в США займае понад третину офщшного ВВП, тобто приблизно стшьки ж, скшьки неформальна економша в кра!нах «третього свгту». Все це дозволяе зробити висновок, що неформальна економiчна дь яльшсть - явище унiверсальне, яке можна досшдити в кра!нах рiзного рiвня розвитку i сустльно! оргашзацп, включаючи високорозвинеш кра!ни, кра-!ни з плановою економшою [12].
Таким чином, концепщя «неформально! зайнятостi», зародившись у 1970-х рр. у мюьких районах бщноти кра!н «третього свiту», перейшла в статус ушверсально! тематики. Все бшьше дослiдникiв у розвинутих кра-!нах доходять висновку, що в поняття «неформальний сектор» варто вклю-чати «дп господарських агентiв, яю не вписуються в установленi шститу-цiйнi правила або знаходяться поза шституцшним захистом». Iншi, навпаки, стверджують, що до не! слщ вщнести «всi види дiяльностi, якi пов'язаш з отриманням доходу i регулюються не державою, а сощальним середови-щем». Результати цих i деяких шших дослiджень дозволили провести функ-цiональну класифiкацiю неформальних видiв зайнятосп в залежностi вiд цiлей [12].
Саме таю види неформально! зайнятосп можуть мати метою виживання: шдивща або домогосподарства з натурального господарства i продажу то-варiв, послуг на ринку; фiрми, що належать до формального сектору, через неофщшне наймання роб^ниюв або задiянiсть неформальних тдприемщв як субконтрактiв; дрiбних тдприемств, що займаються неформальними видами дiяльностi для накопичення капiталу, мобшзуючи мережевi нефор-мальнi зв'язки, i скорочують офiцiйнi витрати.
Цi типи зайнятосп в економiчнiй лiтературi, вщповщно, були названi неформальною економiкою виживання, залежно! експлуатацii i зростання (informal economies of survival, dependent exploitation, and growth). Як при-клади неформально! зайнятосп першого типу наводять будiвництво житла власними силами (self-construction of Shelter) i поширення вулично! торгiвлi в кра!нах «третього св^у» [13]. Прикладом другого типу е сфера пошиття одягу в США i, зокрема, вiдносини мiж пньовими мiгрантами i субпiдряд-никами, бшьшють з яких погоджуються на випадков^ нерегулярнi пiдробiт-ки, без офщшного найму. Третш тип неформально! зайнятосп представлений мережами неформальних мшровиробниюв - ремюниюв у центральнiй Iталii. Виходячи iз цiеi логiки, неформальна зайняпсть розвинутих кра!н формуе особливу дiяльнiсть у рамках неформально! економiки, що сконцентрована не на поширеносп нерегулярно! ринково! дiяльностi, а на моделi iндивiду-ального споживання в розвинутих господарствах.
У цшому в юторп дослiджень неформально! зайнятостi можна видшити три етапи. На першому етат дослiджень проблематизуеться неформальний сектор кра!н, що розвиваються. Переважають емпiричнi досшдження, коли
спроби охарактеризувати неформальний сектор зводяться до опису методiв «вщ протилежного» i як еталон виступае бюрократична оргашзащя захщно-го типу. Варто вщм^ити, що в основi розумiння та пояснення неформально! економши i зайнятостi переважають певш iсторичнi процеси. Пiсля закш-чення Друго! св^ово! вiйни кра!ни Заходу накопичили значний капiтал, що зумовило потребу територiального розширення. Об'ектом такого розширен-ня стали Iндiя, Китай, кра!ни Латинсько! Америки, оскшьки володiли дешевою робочою силою. Проте у процес реалiзацii цих плашв з'ясувалось, що мiсцевi умови вщкидають захiднi господарськi зразки. В рядi кра!н на пере-шкодi поширенню ринково! економiки стають мiсцевi господарськi устро! i традицп. Закордонним же швесторам важливо, щоб вони могли контролю-вати процеси в економiчнiй сферi, тому мiсцева влада ушфшуе економiчнi процеси пiд схеми формально! економши. Вiдповiдно, сама потреба неформально! практики примушуе мiсцевi господарськi устро! видiляти нефор-мальну зайнятють у рамках неформально! економши i дослiджувати !! на предмет вщмшносп з iмплантованими господарськими формами розвинутих кра!н.
На другому етат естафету зацiкавленостi неформальною економiкою тдхопили розвиненi кра!ни. Дослiдження економiчноi практики кра!н, що розвиваються, дало можливють дослiдникам видiлити структурний та ш-ституцiйний базис неформально! зайнятостi.
Результати аналiзу дослiджень цього етапу виявили i в економiцi розви-нених кра!н осередки неформально! зайнятостi.
Третш етап дослiджень характеризуеться розумiнням неформально! за-йнятостi як можливо! моделi господарювання. Неформальна економiка, зайнятiсть припиняе бути емтричним прикладом «iншого», ушкального, самобутнього розвитку господарства.
Багато дослщниюв вважають формальну i неформальнi економши рiвно-правними моделями господарювання, але з рiзними механiзмами функцiо-нування i важелями регулювання економiчноi поведiнки.
Висновки. Таким чином, неформальна економша, iсторично спостерiга-ючись у кра!нах «третього свiту», поширилась як загальна модель господарювання, що регульована неформальними шститутами. Необхщно також провести комплексний аналiз причин збереження неформально! зайнятосп та !! вiдтворення як тдсистеми ринкового господарства. На наш погляд, перша група причин пов'язана iз суперечливою природою людини. Справа в тому, що людиш властиве прагнення отримати бшьше, витративши при цьому менше зусиль. Подiбний рацiоналiзм за вщсутносп або слабкостi обмежувачiв спонукае людину до неформально! зайнятосп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Латов Ю. В. Экономика вне закона: Очерки по теории и истории теневой экономики / Ю. В. Латов. - М. : Моск. обществ. науч. фонд, 2001. - 284 с.
2. Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире / Эрнандо де Сото ; пер. с англ. Б. Пинскер. - М. : Catallaxy, 1995. - 320 с.
3. Скотт Дж. Благими намерениями государства. Почему и как проваливались проекты улучшения условий человеческой жизни / Джеймс Скотт ; пер. с англ. Э. Н. Гусинский, Ю. И. Турчанинова. - 2-е изд. - М. : Унив. кн., 2011. - 568 с.
4. Ларин Ю. Частный капитал в СССР / Ю. Ларин. - М. : Гос. изд-во, 1927. - 312 с.
5. Katsenelinboigen A. Coloured Markets in the soviet Union / А. Katsenelinboigen // Soviet studies. - 1977. - Vol. 29. - № 1. - Р. 62-85.
6. Латов Ю. Эволюция исследования неформального сектора экономики за рубежом / Ю. Латов // Теневая экономика: экономический и социальные аспекты. -М. : ИНИОН, 1999. - С. 30-66.
7. Радаев В. В. Социология рынков: к формированию нового направления / В. В. Ра-даев. - М. : ГУ-ВШЭ, 2003. - 330 с.
8. Барсукова С. Ю. Неформальная экономика: экономико-социологический анализ / С. Ю. Барсукова. - М. : Изд. дом ГУ-ВшЭ, 2004. - 448 c.
9. Кордонский С. Рынки власти: Административные рынки СССР и России / Симон Кордонский. - 2-е изд., стер. - М. : ОГИ, 2006. - 240 с.
10. Feige E. L. Defining and Estimating Underground and Informal Economies: The New Institutional Economics Approach / Edgar L. Feige // World Development. - 1990. -Vol. 18, № 7. - Р. 989-1002.
11. Castells M. World Underneath: The Origins Dynamics, and Effects of the Informal Economy / Manuel Castells, Alejandro Portes // The Informal Economy: Studies and Advanced and Less Developed Countries / A. Portes, M. Castells, and L.A. Benton (eds.). - Baltimore, MD : The Johns Hopkins University Press, 1989. - P. 11-37.
12. Capecchi V. The Informal Economy and the Development of Flexible Specialization / Vittorio Capecchi // The Informal Economy: Studies in Advanced and Less Developed Countries / A. Portes, M. Castells, and L.A. Benton (eds.). - Baltimore, MD : The Johns Hopkins University Press, 1989. - P. 189-215.
13. Gershuny J. Economic Development and Change in the Mode of Provision of Services / Jonathan Gershuny // Beyond Employment, Household, Gender, and Subsistence / N. Redclift, E. Mingione (eds.). - L. : Basil Blackwell, 1985. - P. 128-164.
СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ НЕФОРМАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ И ЗАНЯТОСТИ
Варга Н. И.
В статье рассмотрены исторические подходы к изучению неформальной экономики и неформальной занятости. В понятие «неформальный сектор» следует
включать деятельность хозяйственных агентов, которые не вписываются в установленные институциональные правила или находятся вне институциональной защиты. Рассматриваются ряд гипотез о функционировании неформальной экономики. Вовлеченность в неформальную экономику связана с отсталостью страны, с характеристикой экономической периферии или с убежищем для тех, кто не может легально трудоустроиться.
Ключевые слова: неформальная занятость, экономика, «серая» экономика, социологический дискурс.
SOCIOLOGICAL FOUNDATIONS OF RESEARCH INFORMAL ECONOMY AND EMPLOYMENT
Varha N.I.
The article deals with main scientific approaches to the study of the problems of transitive economy, shows the current state of economic activity, its dynamics and characteristics of informal sector of economic activity from the viewpoint of the methodology of institutional analysis. However, this understanding is too inclusive and vague, and certain activities that could be included by that definition are not considered part of the informal economy. The informal economy also does not include there productive or care economy, which is made up of un paid domestic work and care activities. Un paid domestic work and care activities do not contribute to that, and as a result, are not a part of the informal economy.
That is to say informal practices are rooted in the gap of the laws and unwritten norms of behavior. It is shown that deeper the gap, as well as the weaker the mechanism of enforcement for obeying the law, since more abundant informal practices are. Similarly, informal practices do not just rooted in the laws and social norms, but being massive, inevitably lead to the «destruction of the supports», namely inducing the conscious correction of laws and unintentional modification of social norms of society. They are inseparable. It is more noticeable in Ukraine than else where. Designations of Ukrainian reality in the Western studies - a hybrid economy, organized disorganization, competitive authoritarianism - reflect the complexity of the given object.
It is proved that the relation of formal and informal regulation has at least three grades. Informal practices may: displace the formal rules, replacing them; occupy space free of formal regulation; break «not the letter but the spirit of the law», using a legal instrument as a tool to achieve informal arrangements.
We have come to the conclusion that the Formal and Informal exist separately, while using the term «sector». But as soon as we enter into a discussion about the bureaucratic and non-bureaucratic management, then we notice the continuity of formal and informal orders. Since in the given article the general vector of studies of the informal economy is shifting from the structural to the institutional direction.
Key words: informal employment, the economy, «the gray» economy, the sociological discourse.
