CC BY
13
� все визначаеться юнуванням кшькох фреймiв масово! свщомосп, якi фiксують найпоширенiшi в украшському суспшьста особливосп сприйняття корупцп та факту И юнування. Серед них варто звернути увагу на такк
1. Персотфжащя корупцИ. Дана тенденщя виражаеться в асощюванш корупцп у певнш сферi з певною вщомою персоною (наприклад, Павло Ла-заренко, Вiктор Янукович тощо) або з узагальненим образом (наприклад, «депутати», «пол^ики», «суддп», «влада» тощо). Глибинною тдставою цього фрейму е уявлення про корупцiю як результат «хибносп» людсько! природи.
Вщповщно вся дiяльнiсть з протидп корупцп отримуе чiткий персоналiзова-ний характер: «треба протидiяти не системi чи iнституту, а певним особам».
2. До корупцп в1дносять, зокрема, низьку яюсть публгчних послуг та низь-ку ефектившсть функщонування державних ¡нституцт загалом. Дана тен-денщя виражасться в схильносп пояснювати низьку яюсть послуг, неввiчли-ву поведшку посадовцiв, недоброякiсне виконання сво'1'х посадових обов'язкiв - корупцieю. Такий стереотип також е «полiтично чутливим». Оскiльки глибиннi iнтерв'ю охопили досить тривалий перюд, що збiгся зi становленням ново'1 пол^ично'1' влади, така залежшсть проявилася досить виразно. Респонденти часто використовували пояснення, що базувались на ключових тезах ново'1' влади про «вади системи», «спадщину попереднього режиму» тощо.
3. Стереотипне маркування окремих сфер як корупщогенних на тдстав1 лише гх широкого попиту в населення. Серед таких шституцш видшяють за-клади осв^и, медичш установи, суди, правоохоронш органи, органи само-врядування рiзних рiвнiв. Водночас установи, що не ведуть прийом переач-них громадян, вважаються менш корумпованими.
4. В1дсутн1сть несуперечливого ставлення до корупцп як до протиправног поведгнки. Аналiз транскриппв глибинних штерв'ю свiдчить про тенденщю виправдовувати корупцiю у певних ситуащях, загалом у тих, якi випдш респонденту. Подiбне вiднесення певних дш до корупцiйних залежно вщ кон-кретних життевих обставин свщчить про високу терпимiсть i функщональне ставлення до корупцп з боку населення.
5. Вимушений характер корупцИ. Даний стереотип сприйняття корупцп нагадуе наведений вище виправдовувальний принцип ставлення до корупцп. Однак у даному випадку виправдовуються не iснування самого факту корупцп, а причини втягування оаб у корупцiйнi практики. Мова йде про те, що населення поставлене в таку ситуащю, коли без корупцшних угод дуже важ-ко, а iнколи i неможливо отримати необхiдну послугу або результат. Чинни-ками, що виправдовують корупцiйнi практики, респонденти називають тра-дицп «дякувати» за послуги, низью зарплати чиновникiв тощо. У глибинних штерв'ю подiбне вибiркове ставлення до корупцп проявляеться в таких ви-словлюваннях: «Корупцiя iснуе тому, що i чиновники, i громадяни поставле-нi державою в такi умови. Корупщя е "засобом виживання" для тих та шших»; «багато з нас намагаються дати хабара навт тодi, коли цього нiхто не ви-магае».
Учасникам опитування було властиво виправдовувати не тшьки власну позищю, але й позицiю того, хто вимагае хабар. Аргументами найчаспше виступають твердження про низьку зароб^ну плату, погану турботу з боку держави. У такш трактовцi корупцшш практики виступають взаемодопомогою
«такш же людиш, як я, якш треба годувати ам'ю». При цьому найчаспше обвинувачуеться держава, яка платить низьку зароб^ну плату чиновникам, що говорить про бажання перенести вщповщальшсть за ситуаци, що виника-ли, на «абстрактну структуру», а не на певних учасниюв корупцшно! ситуаци.
Таким чином, корупщя сприймаеться як незаконна дiяльнiсть, але яка мае вимушений характер у зв'язку з тим, що в суспшьста створена така система, яка змушуе осiб вдаватися до корупцшних практик. З цього приводу в Укра-íнi юнуе стародавне прислiв'я: «Не пiдмажеш - не по!деш». При цьому про-вина за це лягае на державу, яка не забезпечила належного функцюнування державних установ та пристойний рiвень зароб^но! плати державних служ-бовцiв i працiвникiв бюджетно! сфери.
У ходi дослiдження були зафшсоваш гендернi вiдмiнностi у ставленнi до корупцп. Так, чоловши е бшьш категоричними i послiдовними, класифiкуючи дп як корупцiйнi, i рiдше виправдовують !х як з боку посадовцiв, так i з боку тих, хто пропонуе хабар. Жiнки часпше схильнi виправдовувати пiдкуп по-садовця щирим бажанням вщдячити людинi, а корупцшш дп самих посадов-щв - несправедливо малими зарплатами та необхщшстю «годувати сiм'ю». Вони часпше намагаються пов'язувати причини корупцшно! поведшки учас-никiв факторами ситуацп, тобто визнавати И «вимушений характер».
Таким чином, у масовш свщомосп юнуе суперечливе поеднання незадо-воленосп поширешстю корупцii, И засудження та тенденцп до И виправдання в окремих життевих ситуацiях. Серед iншого, для бшьш глибокого визначен-ня розумшня населенням корупцп респондентам пропонувалось вщповюти на запитання: «Чи завжди таю дп е корупщею? Можливо, за певних обставин вони перестають бути корупщею?»
Виходячи з аналiзу отриманих вщповщей, ми дшшли висновку, що на оцшку респондентом коруп^йно! подп (за законодавством) як корупцiйноi впливають кшька факторiв.
По-перше, корупцiйна поведшка чиновника визначаеться респондентами як корупщя лише тод^ коли, на думку респондента, чиновник створив вщ-повщш умови або iншим чином вимагав хабар чи iншi форми незаконно! винагороди. Якщо ж поведшка чиновника не сприймалася громадянином як провокацшна, то надання йому певних благ не визнаеться корупщею, а е вдячшстю.
По-друге, на оцшку корупцп впливае розмiр суми хабара та характер пи-тання, яке виршуеться в результап корупцiйноí угоди. Тобто загальновизна-ним у сучасних дослщженнях корупцií е подiл корупцií на «велику корупцiю» та «побутову корупщю». У масовiй свiдомостi аналогiчний подш е стiйким стереотипом, що стае найбшьш поширеним способом мотивацп виправдання
корупцп. Досить розповсюдженою в матерiалах штерв'ю е думка, що «корупщя юнуе десь далеко, тшьки у вищих ешелонах влади, а те, що трапляеть-ся з "рядовими" громадянами, - це не е корупщею». При цьому аргументами, що виправдовують власну позищю, стають досить рiзнi обставини. Зокрема, досить важливим з огляду на можливi перспективи законодавчого врегулю-вання вщповщальносп за корупцiю е прив'язування поняття корупцп до роз-мiру неправомiрноi вигоди. Респонденти зазначають, що важливим е розмiр грошових сум, яю задiянi в корупцiйних схемах.
По-трете, корупщею не вважаеться ситуащя, коли особа, яка спроможна заплатити чиновнику, щоб отримати для себе певний зиск або спростити процедуру, робить це. Приклад iз глибинних штерв'ю: «у деяких ситуащях у вщ-носинах з владою, якщо я можу собi дозволити витратити певну суму на хабар i це спростить мехашзм виршення або зробить його вигiдним для мене, то це не корупщя».
Отже, отримаш результати пiдтверджують тезу О. Костенка про те, що корупщя кризового типу, яка вразила сучасну УкраИну, мае сво'1'м фундаментом значний прошарок громадян, позбавлених належно! сощально! культури i тому вражених сваволею та iлюзiями, що проявляються у виглядi корупцп. Саме вщсутшсть у громадян належно'1 пол^ично!, економiчноi, правово'1, морально! культури, яку мають, наприклад, шведи чи громадяни Имеччини, е живильним середовищем для корупцп кризового типу в УкраНш сьогодш. Така корупцiя являе собою основну загрозу украшськш нацп, зокрема пол^ичним, еконо-мiчним, правовим, моральним, культурним засадам п розвитку. Викладене вище уявлення про особливють корупцii в Укршш як корупцii кризового типу, що вражае не лише державу, а й громадянське суспшьство, обумовлюе те, що для ефективно! протидп корупцп в УкраНш мае бути розроблена адекватна саме цьому типу корупцп технолопя протидп.
Б. Д. Голованов, кандидат философских наук, доцент, Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт»;
О. В. Фролова, кандидат философских наук, доцент, Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина
КРИЗИС УКРАИНСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ
Исследование социальных идентичностей и процессов идентификации образует значительный пласт современного обществознания. Однако существующие методологические различия в анализе индивидуальной и коллек-
