CC BY
30
О. В. Волянська, кандидат сощолопчних наук, доцент
ЗАГАЛЬН1 ХАРАКТЕРИСТИКИ СПРИЙНЯТТЯ ТА ПОШИРЕНОСТ1 КОРУПЦП В УКРА1Н1: СОЦ1ОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З
Головнi причини корупцп в УкраНш пов'язанi з п iнституцiйним характером: розвинута система неформальних контактсв перетворилася в сталi традицп використовувати корупцiю на рiзних рiвнях соцiальних вiдносин. Корупщя як функцiональна поведiнка поширюеться в ситуацп вiдсутностi пол^ично! волi з боку пол^ично! влади, толерантного ставлення до з боку громадськосп, замовчування 1! як проблеми з боку ЗМ1, свавiлля з боку судiв, правоохоронних органiв i фюкальних органiв, якi перетворю-ють ресурси контролю на предмет корупцшного обмшу.
Tривалi соцiологiчнi дослiдження «Стан корупцп в УкрашЬ», що про-водилися в УкраЛш протягом останнiх десяти роюв, свiдчать, що корупцiя сприймаеться як тотальне явище: 57% населення вважають, що «корупщя пронизуе все суспшьство».
Головними характеристиками сприйняття корупцп е:
- толерантне ставлення до не! в умовах украшського сустльства;
- функщональне ставлення; звичка використовувати корупщю;
- корупцiя сприймаеться як невщворотне явище, що мае сталi традицп, вiкову систему державних шституцш;
- iснуе потенцiйна залежнiсть феномену стурбованосп корупцiею вiд загальних ощнок курсу влади.
У масовiй свщомосп громадян iснуе суперечливе поеднання сприйняття корупцп як сощально небезпечного, злочинного явища, а також як не-вщ^мно! частини життя, звички вимушеного застосування корупцiйних практик, обумовленого соцiально-економiчними чинниками.
Ця тенденцiя вщображае наявнiсть подвiйних стандартiв розумiння корупцп в масовш свiдомостi. Вони проявляються у:
- розривi щншсного рiвня i поведiнкового («засуджую, але беру/даю хабарЬ»);
- засудженнi поведшки iнших та виправданнi власнох поведшки;
- схильностi вважати корупцiею лише дп чиновникiв у ситуацп вима-гання (чи умисного створення умов для тдведення особи до думки про необхщшсть здiйснення корупцiйного платежу);
- виправданш поведiнки хабародавця;
- подш корупцп на «велику» та «побутову».
Вкник Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (26) 2015
Упереджене ставлення населення до корупцп в окремих сферах поясню-еться такими фреймами масово'1 свщомостг
1) персошфшащя корупцп — обвинувачення в корупцп конкретних по-лггиюв;
2) часто пiд корупщею розглядаеться низька якiсть публiчних послуг та неефектившсть дiй чиновникiв;
3) корупщя на побутовому рiвнi загалом сприймаеться як вимушена i взаемовипдна поведiнка. При цьому найчастiше обвинувачуеться держава, яка платить низьку зароб^ну плату чиновникам, що свiдчить про бажання перенести вщповщальшсть за ситуацп, що виникали, на «абстрактний рь вень», а не на певних учасниюв корупщйно'1 ситуацп;
4) стереотипне маркування окремих сфер як корумпованих (наслщок шформацшного фону). Серед таких шституцш видiляються заклади освiти, медичш установи, суди, правоохороннi органи, органи самоврядування рiзних рiвнiв;
5) ощнка ситуацп залежить вiд суми хабара та характеру питання, яке виршуеться в результат корупщйно'1 угоди.
Загальш твердження про корупцiю в приватнш сферi свiдчать, що спо-соби ведення бiзнесу апрiорi несуть у собi корупцiйну складову у вщноси-нах з державними органами та контрагентами. 1нколи застосування корупцшних практик е засобом збереження бiзнесу або утримання його конкурентоспроможностi. Умови ведення бiзнесу в Укра'ш залишаються несприятливими.
Однiею з основних ознак корумпованосп суспiльства е показники учас-т населення в корупцiйних практиках, тобто реальний корупцшний досвiд на противагу сприйняттю, яке не завжди формуеться з власного досвщу. За останнш рiк 30% респондентiв серед населення повщомили про те, що вони брали участь у корупцшних практиках. Водночас про участь у корупцшних практиках протягом життя повiдомило 56% респонденпв. Тобто кiлькiсть населення, яке мало реальний досвщ участi у корупцшних практиках, е меншою за кшьюсть осiб, якi вважають, що суспшьство пронизане коруп-цiею. З другого боку, бшьшють установ публiчного сектору i приватний сектор вважаються доволi корумпованими. Традицiйно вiдповiдно до стереотипного мислення найбiльш корумпованими вважаються заклади осв^и, охорони здоров'я та ДА1. Однак за кшьюстю контактiв, якi вилилися в ко-рупцiйнi практики, найбiльш корумпованими виявляються прокуратура, Бюро техшчно'1 швентаризацп (БТ1) та ДА1. Вiдсоток респондентiв, яю мали корупцiйний досвiд у закладах осв^и та охорони здоров'я, е значно меншим у порiвняннi з названими шститущями. Найбiльшою проблемою сприйнят-
тя корупцп у сферi осв^и та охорони здоров'я е проблеми з розумшням корупцп населенням. Так, близько 60% опитаних адекватно розум^ть корупщю, яка передбачена чинним законодавством, тодi як 20% бачать корупщю там, де зпдно iз законом вона вщсутня. Корумпованими вважа-ються i тi шститути громадянського суспiльства, якi традицiйно вважають-ся найбiльш ефективними у протидп корупцп — це засоби масово! шфор-мацп i третiй сектор. Населення i самi журналiсти визнають, що ЗМ1 в УкраНш е непрозорими та заангажованими, залежними вщ власниюв, журналiсти доволi часто публшують замовнi матерiали. Громадськi органь зацп також пiддаються певним корупцiйним ризикам — створюються з пев-ною метою або тд конкретний проект, залежш вiд полiтичних партiй та/ або донорiв чи створюються державними органами, «гршать» «вiдкатами» у вщносинах iз донорами, ведуть дiяльнiсть, яка не передбачена статутними документами, та не здшснюють ту, що передбачена статутом.
I. В. Головко, кандидат пол^ичних наук
ОСОБЛИВОСТ1 СТАНОВЛЕННЯ Л1БЕРАЛЬНО1 ДЕМОКРАТП У ТРАНСФОРМАЦ1ЙНИХ СУСП1ЛЬСТВАХ
Процес демократизаций що розпочався у XIX ст. у крашах Захщно! €в-ропи та Квшчно! Америки, у XX ст. мае тенденщю до глобального вимiру. Бiльш динамiчно демократичш процеси розвивалися пiсля Друго! св^ово! вiйни та наприкiнцi 80-х — на початку 90-х рр. XX ст. Останнш перюд пов'язаний iз радикальними полiтичними змiнами в державах Пiвденноi й Центрально-Схiдноi Свропи та колишньому СРСР. Стрiмкий крах комушс-тичних режимiв на межi 1980-1990-х рр. викликав «демократичну ейфорiю», яскравим проявом чого стало проголошення унiверсалiзацii захiдноi лiбе-ральноi демократii як «остаточноi форми правлiння».
Кiнець ХХ ст. позначився введенням у пол^ичну науку ново! теоретично! парадигми «хвиль демократизацii», в контекстi яко! проводиться оцiнка демократизацiйних процесiв кра!н, що стали на шлях демократичного роз-витку. Предметом розгляду багатьох дослщниюв стала проблема порiвнян-ня демократичних транзипв посткомунiстичних держав та шших — у ми-нулому авторитарних — кра!н. При аналiзi демократизацiйних перетворень у посткомунiстичних державах дослщниками виявлено низку специфiчних факторiв, що детермiнують своерiднiсть демократичних трансформацш та вiдрiзняють !х перебiг вщ демократичних перетворень в iнших крашах:
