CC BY
156
УДК 378+130
О. Ю. Панфшов, доктор фшософських наук, професор; Е. С. Венгерова, здобувачка
СОЩеТАЛЬШ ДЕТЕРМ1НАНТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНО1 ОСВ1ТИ
У статт1 робиться спроба осмислити сощеталът детермтанти розвитку сучасног освти.
Дано загальну характеристику револющй у осв1т1, показано сутмсть п'ятог осв1тньог революцИ, основними детерм1нантами яког е глобал1зац1я та тформати-зац1я сустльства. Розглянуто м1сце 7 роль глобальног осв1ти у сучасному житт1 людства, визначено основш тенденцИрозвитку осв1ти тд впливом соц1етальних детерм1нант.
Ключовi слова: сощетальний, осв1та, револющя в осв1т1, глобал1зац1я, ¡нформа-ц1йне сустльство.
Сотальночсторична ситуатя на початку XXI ст. з уаею впевнетстю вимагае вщ осв^и ново! парадигми на основi осмислення проблем, що стоять перед св^овою цившзатею, шшо'1 якост життя, яку повинна забезпечити собi людина в умовах глобального взаемозв'язку, цшсносп та едносп св^у. Стало очевидним, що сучасна цившзащя народжена трьома револютями: промисловою, соцiально-полiтичною i науково-осв^ньою. Один iз провiдних соцiологiв сучасносп Т. Парсонс особливу роль придшяв революцп в освiтi, тому що через осв^у бiльшiсть пiдсистем сустльства реалiзують свiй по-тенцiал, осв^а зменшуе диктат стихiйного ринку, бюрократа, стратифшуе суспiльство й утримуе його вщ повно! атомiзацii. Вiн вважав, що «осв^ня революцiя робить глибокий та постшно зростаючий вплив на сустльну структуру зайнятостi, особливо в напрямi загального пiдвищення адаптацш-но! здатностi суспiльства.... революцiя в освт через розвиток академiчного комплексу й каналiв практичного застосування наукових розробок дала старт перетворенню вае'1' структури сучасного сустльства [6, с. 131]».
Сучасна св^ова система освгги окреслюе контури суспiльства XXI ст., осв^а в сучасному свiтi розумiеться як стратепчно важлива сфера людсько-го життя. Сучасний процес змши осв^тх парадигм, який ряд учених по-рiвнюють з «освiтнiми револютями» [4; 7; 9], актуалiзуе проблематику сотетально! детермшацп процесу розвитку освiти.
Аналiз наукових джерел i публЫацш свщчить, що дослiдження з дано! проблематики посщають провiдне мiсце серед актуальних напрямiв науко-
20
© Панфшов О. Ю., Венгерова Е. С., 2015
вого пошуку. Зокрема, проблемам осв^и та "" ролi в житп суспiльства при-дiляли увагу таю B^Mi дослiдники, як Д. Белл, Р. Будон, П. Бурдье, М. Ве-бер, Е. Гiдденс, А. Гурен, Р. Нейсбiт, Т. Парсонс, О. Тоффлер, Ф. Ферра-ротл та ш. Великий пласт робгг присвячений фiлософському осмисленню сучасного св^ового порядку (М. Кастельс, Ф. Фукуяма та ш.), у яких тсею чи iншою мiрою висловленi авторами ще" знаходять вiддзеркалення в осв^-нiх теорiях i практиках, "хш рефлексп простежуються у низцi роб^, при-свячених проблемам шформатизащ" i глобалiзащi освiтнього простору (Н. Бурбулес, К. Монкмен, В. С. Меламуд, В. П. Зинченко та ш.). При всьо-му рiзноманiттi й великш кiлькостi робiт, присвячених осмисленню осв^и, проблема соцiетальних детермiнант осв^и ще не набула свого виршення. Метою cmammi е спроба осмислити сощетальш детермiнанти розвитку сучасно" освгги.
Виклад основного Mamepiany. Слiд зазначити, що термiн «сощетальний» (societal) використано за традищею, що склалася в шоземнш соцiологiчнiй лiтературi. Вперше цей термш було введено в науковий об^ у 1903 р. нь мецьким дослiдником А. Г. Келлером, який вш вживае, щоб висв^лити особливостi системних процесiв i закономiрностей у суспiльствi як щлю-ному органiзмi [17, с. 41]. Саме з щеями А. Г. Келлера зв'язують появу сощетологп як сощолопчно" дисциплiни, предметом яко" е системна орга-нiзацiя суспiльства i ii специфiчно-системнi закономiрностi, економiчнi, полiтичнi, сощальш, iдеологiчнi та iншi прояви суспшьного життя. Вiдомий соцiолог Т. Парсонс та iншi дослiдники користуються термшом «сощетальний» виключно у тих випадках, коли мова йде про характеристики, поняття та процеси, що визначають сустльство як макрорiвень, коли необхщно осягти суспiльство як щлюшсть, осмислити його функщ", структуру, етапи та тенденцп еволющ", в той час як «сощальний» (social) стосуеться суспшь-них явищ без уточнення рiвня "х осмислення (наприклад, сощальна дiя, соцiальна функцiя родини, сощальна оргашзащя релш" та iн.) [6].
На наш погляд, основними сощетальними детермшантами, що визначають сучасний стан розвитку св^ово" освiти, е низка осв^шх революцiй, процеси глобалiзацii та шформатизащ" свiтового простору.
Перша револющя в освiтi почалася з виникнення всередиш первiсних общин особливого шституту соцiалiзацii пiдростаючих поколiнь, що забез-печувало цiлеспрямоване накопичення, систематизащю й успадкування знань. Це створило духовш передумови першого економiчного перевороту — неол^ично" револющ", яка знаменувала перехщ вiд господарювання привласнювального типу до виробничого господарювання.
Друга револющя в освт була пов'язана з винаходом писемносп, мате-матично" символiки i методiв складних обчислень, вона вщбулася в епоху
рабовласництва i проявилася в появi вщокремлено! вщ сустльного вироб-ництва особливо! сфери дiяльностi — школи — i ново! групи в системi розподiлу пращ — педагогiв-професiоналiв, ця революцiя тдготувала вступ до «залiзного в^у» i стала найважливiшим фактором розквiту антично! культури.
Третя револющя в освт сприяла поширенню наукових знань i форму-ванню критичного способу мислення та тдготувала грунт для звшьнення i зльоту людського духу в епоху Вiдродження, для реформаторсько-про-тестантських щей, що вiдображали iнтереси виступаючо! на авансцену юторп европейсько! буржуазп, крупна машинна iндустрiя зламувала не тшьки старий спосiб виробництва, але й звичш стереотипи мислення i тра-дицiйнi системи цiнностей: до осв^и висуваються абсолютно новi вимоги, вщповщно до генiального передбачення Ф. Бекона, що вщчув у знанн най-бiльшу силу, яку необхщно спрямувати на пiдкорення природи i необмеже-не збiльшення виробництва матерiальних благ; перед освiтньою системою було висунуто завдання тдготовки масово! робочо! сили для працi iз за-стосуванням усе бiльш наукоемних та складних технологш, провiдного значення почали набувати природничо-науков^ математичнi й техшчш знання, а на перший план було висунуто утил^арно-практичну функцiю професiоналiзацii.
Четверта революцiя в освiтi, яка стала наслщком першого промислового перевороту i була технократичною за сво!м характером, надала головнiй продуктивнiй силi — робiтниковi — принципово нових властивостей i сама стала одшею з найважливiших причин друго! промислово!, а точнiше, на-уково-техшчно! революцп, що почалася в кiнцi першо! половини XX ст. Таким чином, будучи одночасно причиною i наслщком безпрецедентного прискорення виробничого i науково-техшчного прогресу, четверта освiтня революцiя переросла у фазу так званого «осв^нього вибуху», оскiльки в передових шдус^альних кра!нах уже з друго! половини XIX ст. осв^а почала вперше в юторп набувати загального характеру. Четверта осв^ня революцiя охоплювала не тшьки прившейоват, але й iншi класи, тому що для ефективно! працi в будь-якiй галузi стала необхщною грунтовна попе-редня тдготовка в загальноосвiтнiх i професiйних навчальних закладах, тобто освггня революцiя була пов'язана з тдготовкою технократично i вузь-комислячих фахiвцiв для вах галузей господарства.
Сьогоднi стае очевидним, що напрям, пов'язаний iз четвертою осв^ньою революцiею, вже вичерпав себе, оскшьки на початку третього тисячол^тя особистiсть, суспiльство висувають до осв^и принципово новi вимоги, що стимульовано «шформащйним вибухом» — бурхливим розвитком природ-них i точних наук, що привело людство до грандюзних звершень. Швидке
оновлення знань, штегращя наукових дисциплш, виникнення нових галузей, що швидко розвиваються на стиках наук, принципово змшили вимоги до фахiвцiв. У зв'язку з цим вщбулася змша мети освiти, 1! ролi й мюця в сус-пiльствi, отже, можна говорити про п'яту револющю в освт. Гонитва за повнотою знань стала безглуздою. Головним завданням став розвиток у молодого фахiвця навичок активного володшня основами дисциплши, умiння аналiзувати проблеми, що виникають, висувати альтернативнi рiшення i виробляти критерп !х правильностi.
Таким чином, основними детермiнантами змiни осв^шх парадигм зав-жди виступали процеси, яю охоплюють весь спектр сощального, економiч-ного та полiтичного життя суспшьства. Сучаснi стратегiчнi доктрини про-гресу провiдних кра!н свiту грунтуються на принципах всебiчного розвитку людського потенщалу, внаслiдок чого роль осв^и безперервно зростае i стае домшуючою у всiх сферах суспiльного життя. Ця роль особливо зростае в XXI ст., що знаходить вщдзеркалення у рядi концепцiй сощально-економiчного розвитку, серед яких концепщя постiндустрiального суспшь-ства, теорiя людського катталу, ще! дiяльнiсного суспiльства та ш. [10]. Проте найбiльш глибоко зростаюча роль знань у суспшьному розвитку вщо-бразилася в концепщях глобалiзацii, iнформацiйного суспiльства, станов-лення глобально! шформацшно! цившзацп та суспшьства, заснованого на знаннях. Отже, сьогодш йдеться про п'яту осв^ню револющю, основними чинниками та детермшантами яко! е тенденцп глобалiзацii та шформатиза-цп суспiльства.
Всесвiтня глобалiзацiя поступово проникае у вс сфери сощального життя, i зокрема у сферу освiти. Поди останнiх рокiв змушують перегляну-ти iснуючi погляди на мюце освiти в сучасному суспшьста. Глобалiзацiя освiти, що передбачае, по суп, унiверсальнiсть, створюе нове тдгрунтя для синтезу всiх аспектiв розвитку особистосп.
Уперше про «глобальну осв^у» заговорили у США. Бiля витоюв роз-робки iдей глобально! осв^и стояли фахiвцi, якi розробляли рiзнi пiдходи i моделi глобально! осв^и: Х. Еггiнс, Н. П. Стромквют, К. Монкмен, Д. Та-кер та ш. [14; 19; 21; 22]. Глобальна осв^а визначаеться як процес, який дае кожнш особистосп «знання, умiння i систему поглядiв, необхiднi для того, щоб стати громадянином, який мае почуття вщповщальносп за свое ств-товариство, штат, кра!ну у все бiльш складному i взаемозалежному глобальному суспшьста» [22, с. 66]. Однак про досить серйозну розробку концеп-туальних основ та змюту глобально! осв^и говорити поки не доводиться. У сво!й бiльшостi захiднi моделi глобально! осв^и не стiльки стосуються принципово нових пiдходiв до оргашзацп осв^и, змiсту освiти, скiльки фокусують свою увагу насамперед на проблемах виховання пдних громадян
свое! кра!ни, що пристосовуються до змшних зовшшшх умов i певно! ролi людини в постшдус^альному глобальному суспiльствi.
Таким чином, на сьогодш змiстовне визначення глобалiзацii освiти в науковiй лiтературi практично вщсутне. Бiльшiсть дослiдникiв звертають увагу на функцюнальний аспект цього процесу, його результати. Термш «глобалiзацiя» зус^чаеться на сторiнках майже всiх дослщжень, присвя-чених сучасним проблемам осв^и, у тому числi вищо!. При розглядi питань освiти в контекст глобалiзацii iдеться як про вплив глобалiзацii на розвиток вищо! осв^и, так i про роль вищо! осв^и в цьому процесi. Наприклад, ан-глiйський дослiдник П. Скотт вщзначае, що всi унiверситети залучеш до процесу глобалiзацii: частково як об'екти i навiть жертви цих процеав, а частково як суб'екти i головнi посередники глобалiзацii. На думку П. Скотта, у вс часи ушверситет був шститутом iнтернацiональним, але нiколи не був шститутом глобальним. Глобалiзацiя — невщдшьне вiд нових форм суспiльного життя i нових парадигм виробництво знання, — пiдкреслюе П. Скотт [8].
Глобалiзацiя, вважають деякi дослiдники, е найбшьш фундаментальним викликом, з яким зштовхнулася освiта за всю свою тривалу юторш. Деякi захiднi автори тдкреслюють, що серед усiх напрямiв глобалiзацii (еконо-мiчних, культурних, пол^ичних та iн.) провiдним е економiчний. Головним чинником, що вплинув на осв^у, на !х думку, е економiчна iдеологiя гло-балiзацii, що тдкреслюе першорядне значення ринку, приватизащю i змен-шення ролi державного сектору, дерегулювання економши й штенсифшацп працi [2, с. 9]. Це мае подвшш наслiдки. З одного боку, економiчна глоба-лiзацiя тдкреслюе iмперативи ринково! конкуренцii i глобалiзацii капiталу в поеднаннi з конвергенщею iнституцiйних структур провiдних кра!н ^ зокрема, iхнiх освiтнiх систем. Pинковi вiдносини, що поширюються по всьому св^у, сприяють стандартизацii систем знання у вах провiдних про-мислових кра!нах. Оскiльки нацiональнi держави оргатзують i поширюють знання через формальну осв^у, ця логiка передбачае тендентю конверген-цii систем освiти розвинених кра!н. З iншого боку, глобальна рацiоналiзацiя, пов'язана з економiчними i полiтичними iмперативами, пiдкреслюе iдею уттарно! культурно! системи.
Глобалiзацiя впливае на осв^у i через розширення !! мiжнародноi скла-дово!. Дослiдники намагаються розмежувати поняття «глобалiзацiя» i «ш-тернацiоналiзацiя» стосовно вищо! освiти. Kерiвники ж навчальних закладiв переважно не бачать мiж цими поняттями принципових вщмшностей. На !х думку, глобалiзацiя, iнтернацiоналiзацiя, розвиток мiжнародноi освiти, надання послуг транснацюнально! освiти — це практично одне i те саме;
рiзниця мiж цими поняттями суто кшькюна: глобалiзацiя освiти — це тд-сумок i вищий piBeHb ïï iнтернацiоналiзацiï [3, с. 27].
З процесом глобалiзацiï збiгаeться перюд становлення цiлком нового типу сустльства XXI ст. — суспiльства шформацшного. Зв'язок процесу глоба-лiзацiï з шформацшною технологieю цiлком очевидний. Глобалiзацiя грун-туеться на визначаючих ïï вигляд технологиях, включаючи комп'ютеризацiю, мшатюризатю, цифровi системи, супутниковий зв'язок, волоконну оптику та 1нтернет. Саме ця технологiя задае головну тенденцiю глобалiзацiï. М. Кас-тельс у зв'язку з цим пише, що «наприкшт ХХ ст. свiтова економiка змогла стати по-справжньому глобальною на основi ново'1' iнфраструктури, засно-вано'1' на шформацшних i комунiкацiйних технолопях» [5, c. 105].
Починаючи з першо'1' половини 90-х рр. XX ст. бшьшють американських та европейських дослщниюв стали акцентувати увагу на ролi й значеннi не стiльки само'1' шформацп в рiзних сферах життя, скiльки знань, що, у свою чергу, породило цшу низку нових визначень нового типу сустльства, зо-крема, «knowledgeable society» [18, c. 649-662], «knowledge society» [11, c. 163-216], [20, c. 5-18] або «knowledge-value society» [20, c. 57-58]. Таким чином, нова епоха в житп людсько'1' цившзацп постае як Епоха Знання, або Сустльство Знання, яке, на думку Д. Белла, акцентуе «центральну роль теоретичного знання як на вюь, навколо яко'1' вибудовуються новi технологи, економiчне зростання i нова стратифiкацiя сустльства» [1, c. 20]. Сустльство Знання вiдрiзняеться вщ iнформацiйного сустльства тим, що воно, на вщмшу вщ останнього, яке базуеться на технолопчних досягненнях, припускае бiльш широю соцiальнi, етичнi й полiтичнi параметри.
Провщна роль у формуваннi сустльства знань належить освт, оскiльки шформацшне суспiльство вимагае нових iдей, нових знань, яких набувають за допомогою нових способiв прискореного навчання i постшного оновлення знань. Освiта стае шструментом отримання знань.
В умовах шформацшного сустльства знання виступае в новш шостаа, воно до певно'1' мiри стае самостiйною силою, центральним чинником техтч-ного i сотального розвитку. Для розумiння змiни ролi знання в iнформацiй-ному суспшьсга важливо вказати на обставини, вщзначет М. Кастельсом, на думку якого потрiбно розрiзняти два поняття, яю iснують в англiйськiй мовi — «шформацшне сустльство» (information society) й «шформацюналь-не сустльство» (informational society). «Я стверджую, — пише вш, — що шформащя в найширшому значенш, тобто як передача знань, мала критичну важливють у вах суспiльствах, включаючи середньовiчну Свропу, яка була культурно структурована i деякою мiрою об'еднана навколо схоластики, шакше кажучи, в основному в штелектуальних рамках... На противагу цьому
термш "шформацюнальне" вказуе на атрибут специфiчноi форми сощально! оргашзацп, в якш завдяки новим технолопчним умовам, що виникли в даний юторичний перiод, генерацiя, обробка i передача шформацп сталi фундамен-тальним джерелом продуктивностi i влади» [5, с. 2].
Змiни у сферi освiти нерозривно пов'язанi iз процесами, що вщбувають-ся в сощально-пол^ичному та економiчному життi св^ово! спiльноти [12-16].
По-перше, це перехщ до економiки знань. Для сучасного етапу суспшь-но-економiчного розвитку св^у характерним е той факт, що конкурентну перевагу на св^ових ринках мають кра!ни, якi звернулися до накопичення знань як до важливого ресурсу, який виявився перспектившшим за вс iншi види ресурсiв, причому технологи створення, розподшу та використання знань швидко змшюються, оскiльки стають складовими економiчного зрос-тання й об'ектом постшних iнвестицiй.
По-друге, це перетворення знання в основне джерело вартосп в шфор-мацiйному суспшьст. З розвитком суспiльства чiтко проявляеться той факт, що знання, шновацп й способи !хнього практичного застосування все час-тiше виступають джерелом прибутку. Те, що знання починае посщати клю-човi позицп в економiчному розвитку, радикально змiнюе мюце освiти в структурi суспiльного життя, спiввiдношення таких його сфер, як осв^а й економiка.
По-трете, перетворення знання в товар та розвиток ринкових вщносин у сферi осв^и. Перетворення знань в основний суспшьний капiтал, зростан-ня переваг, пов'язаних з одержанням знань, полягае в тому, що переваги вщ цього одержуе людина, що споживае цей товар, суспшьство в цшому.
По-четверте, становлення осв^и як найважлившого фактора подолання вщсталосп в розвитку бшьшо! частини людства в умовах постшдус^аль-ного розвитку.
По-п'яте, перегляд ролi держави в освiтi. Постiйне зростання ролi й по-питу на осв^у зумовлюе той факт, що в першу чергу державш ресурси потрiбно вкладати в розвиток шфраструктури освiти, саме таким чином призначеш для освiти грошi платникiв податюв витрачатимуться бiльш ефективно. Разом з тим осв^а перестае ототожнюватися з формальним ш-ституцiональним навчанням. Будь-яка дiяльнiсть нинi трактуеться як осв^-ня, якщо вона мае своею метою змшити установки й моделi поведiнки iнди-вiдiв шляхом передачi !м нових знань, розвитку нових умшь i навичок.
По-шосте, перехщ вщ концепцii функцiональноi пiдготовки до концеп-цii розвитку особистостi. Суть цього переходу полягае не тшьки у змш прiоритетiв: вiд державного замовлення на пщготовку фахiвцiв до задово-лення потреб особистостi. Нова концепщя передбачае iндивiдуалiзований
характер осв^и, що дозволяе враховувати можливосп кожно'1' конкретно'1 людини й сприяти ïï самореалiзацiï й розвитку.
По-сьоме, розвиток безперервно'1' освiти. Осв^а дорослих. По-восьме, iнтеграцiя освiти. Важливою рисою розвитку освiти е ïï гло-бальнiсть, яка вiдбивае наявшсть iнтеграцiйних процесiв у сучасному свт, iнтенсивних взаемодiй мiж державами в рiзних сферах громадського життя. Осв^а з категорп нацiональних прiоритетiв високорозвинених краш переходить у категорп свiтових прiоритетiв.
Висновок. Освiтнiй проспр, будучи пiдсистемою соцiального простору в цшому, випробовуе на собi вплив сощальних, економiчних, культурних про-цеав, притаманних сучасному суспiльству. Революци в освт, планетарна вза-емозалежнiсть, глобалiзацiя та iнформатизацiя — головнi явища сьогодення — е основними сощетальними детермiнантами розвитку сучасно'1' освiти. Виникнення глобального освiтнього простору (разом iз соцiальним, правовим, економiчним простором) пов'язане з новою соцюкультурною ситуацiею в свт, коли знання стають шструмеш^ем удосконалення людини i суспiльства. Спе-цифiка розвитку освiти багато в чому визначаеться ïï здатшстю швидко реагувати на тенденцп свiтового розвитку.
л1тература
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл : [пер. с англ. - 2-е изд., испр. и доп.]. - М. : Academia, 2004. -778 с.
2. Глобализация и образование : [сб. обзоров / отв. ред. С. Л. Зарецкая]. - М. : ИНИОН РАН, 2001. - 143 с.
3. Зарецкая С. Л. Международная составляющая современного высшего образования / С. Л. Зарецкая // Глобализация и образование. - М., 2001. - 54 с.
4. Ильинский И. М. Образовательная революция / И. М. Ильинский. - М. : Изд-во Моск. гуманит.-соц. акад., 2002. - 592 с.
5. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кас-тельс; [пер. с англ., под науч. ред. О. И. Шкаратана]. - М. : ГУ ВЩЭ, 2004. - 606 с.
6. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс; [пер. с англ. Л. А. Седова и А. Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой]. - М. : Аспект Пресс, 1998. - 270 с.
7. Романенко М. I. Осв1тня парадигма: генезис щей та систем / M. I. Романенко. -Д. : Промшь, 2000. - 160 с.
8. Скотт П. Глобализация и университет / П. Скотт // Alma Mater. - 2000. - № 4. -С. 3-8.
9. Турченко В. Н. Пять образовательных революций / В. Н. Турченко // Образование и наука на пороге третьего тысячелетия: [тез. междунар. конгресса]. - Новосибирск, 1995. - 287 с.
10. Burbules N. Globalization and Education: Critical Perspectives (Social Theory, Education and Cultural Change) / N. Burbules. - RoutledgeFalmer; 2000. - 384 p.
11. Dickson D. The New Politics of Science / D. Dickson. - University Of Chicago Press, 1993. - 411 р.
12. Education for a Sustainable Future: A Paradigm of Hope for the 21st Century (Innovations in Science Education and Technology) / [ed. by Keith A. Wheeler & Anne Perraca Bijur]. - Springer, 2000. - 282 р.
13. Educating For Humanity: Rethinking the Purposes of Education / [ed. Mike Seymour]. -Paradigm Publishers, 2004. - 256 p.
14. Eggins Н. Globalization and Reform in Higher Education / Н. Eggins. - Open University Press, 2003. - 224 p.
15. Fabricating Europe: The Formation of an Education Space / [ed. by Antynio Nyvoa &M. Lawn]. - Springer; 2007. - 172 p.
16. Gellert C. Diversification of European Systems of Higher Education / C. Gellert. - Peter Lang Publishing, 1995. - 100 p.
17. Handbook of Social Theory / [ed. by George Ritzer, Barry Smart]. - Sage Publications Ltd, 2003. - 552 p.
18. Lane R. E. The Decline of Politics and Ideology in the Knowledgeable Society / R. E. Lane // American Sociological Review, 1966. - Vol. 31. - P. 649-662.
19. Monkman K. Globalization and Education / K. Monkman. - Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2000. - 384 р.
20. Sakaiya T. The Knowledge-Value Revolution or a History of the Future / T. Sakaiya, G. Fields [Translated by William Marsh]. - Tokyo ; N. Y., Kodansha America, 1991. -379 p.
21. Stromquist N. P. Education in a Globalized World: The Connectivity of Power, Technology, and Knowledge / N. P. Stromquist. - Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2002. - 240 р.
22. Tucker J. Global Awareness through Global Education / J. Tucker // Promising Prac-tics in Global Education: A Handbook with Case Studies [ed. by R. E. Freeman]. 1980. - 226 р.
социетальные детерминанты развития
современного образования
Панфилов А. Ю., Венгерова Э. С.
В статье осуществлена попытка осмыслить социетальные детерминанты развития современного образования.
Дана общая характеристика революций в образовании, показана сущность пятой образовательной революции, основными детерминантами которой являются глобализация и информатизация общества. Рассматриваются место и роль глобального образования в современной жизни человечества, определены основные тенденции развития образования под влиянием социетальных детерминант.
Ключевые слова: социетальный, образование, революция в образовании, глобализация, информационное общество.
societal determinants of development of modern education
Panfilov O. Yu., Vengerova E. S.
In the article an attempt is made to comprehend the societal determinants of development of modern education. In the authors' opinion, the main societal the determinants of the current state of development of global education is the educational revolution, the processes of globalization and Informatization of world space.
Characterized the revolution in education. The first revolution in education began with the appearance within primitive communities, where the institution of socialization of the younger generations, ensuring that the accumulation, organization and inheritance of knowledge. The second revolution in education was linked with the invention of written language, mathematical symbolism and complicated methods of calculations, it happened in the era of slavery and appeared in the publication separate from social production of special activities of the school. The third revolution in education has contributed to the dissemination of scientific knowledge and the formation of critical thinking and paved the way for the liberation and rise of the human spirit in the Renaissance, reformation-Protestant ideas. The fourth revolution in education, which was the result of the first industrial revolution and was technocratic in nature and determined the scientific and technical revolution. Today we are talking about fifth education revolution, the main factors and determinants which are the trends of globalization and informatization of society.
World globalization gradually permeate into all spheres of social life and, in particular, in the field of education. The events of recent years forced to reconsider existing viewpoints on the place ofeducation in modern society. Globalization of education that includes, basically, the universality creates a new ground for the synthesis of all aspects ofperson-ality development.
Global education is defined as a process that gives each person's "knowledge, skills and attitudes necessary to become a citizen that has a sense of responsibility for their community, state, country in an increasingly complex and interdependent global society In addressing issues of education in the context of globalization as it is about the impact of globalization on the development of higher education and the role of higher education in this process.
With the process of globalization coincides with the period offormation of a new type of society of the twenty-first century information society. The relationship ofglobalization to information technology is quite obvious. Globalization is based on determining its view of technology, including computerization, miniaturization, digital systems, satellite communication, fiber optics and the Internet.
Changes in education are inextricably linked to the processes taking place in the sociopolitical and economic life of the world community.
Is the transition to the knowledge economy; the transformation of knowledge into the main source of value in the information society; the transformation of knowledge into goods
and the development of market relations in the sphere of education; the emergence of education as a key factor for overcoming the underdevelopment of most of mankind in the post-industrial development; review the role of the state in education; the transition from the concept of functional training to the concept of personality development; the development of lifelong learning. Adult education; integration of education.
Key words: social, education, revolution in education, globalization, information society.
УДК 316.42:17.01
1.1. Чхеайло, кандидат фшософських наук, доцент;
А. А. Чхеайло, кандидат фшософських наук
1НФОРМАЦ1ЙНА ЕТИКА ЯК МОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦ1Я СУЧАСНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Здтснено етичний аналiз ситуацп, сформованог навколо сучасног фази розвитку техногенног цивтзацИ, значним здобутком яког е тформацтне сустльство. Вста-новлено природу моральног кризи сучасного тформацшного сустльства. Здтснено цмсний аналiз тформацтног етики в контекстi змт у сучасному суспiльствi. Вка-зано на подальший розвиток тформацтног етики як сучасного напряму етичног думки i типу моральног регуляцп сучасного сустльства.
Ключовi слова: тформацтне сустльство, техногенна цивтзащя, тформацшна етика, глобальна етика, iнформацiйно-етична теорiя, iнформацiйно-комунiкацiйнi технологи (1КТ).
Актуальтсть до^дження. Досягнення сучасно'! науки i техшки е на-стшьки очевидними та безперечними, що на Мiжнародному конгрес ЮНЕСКО з питань техшчно'! та професшно'! осв^и XXI столбя було принципово назване «ерою знань, шформацп та комушкацп». Таким чином, були визна-чеш глобальш щншсш вектори розвитку сучасно'! цившзацп.
Бшьшють авторитетних дослщниюв характеризуе сучасну фазу юнуван-ня людства в термшах «принципово нового фактора св^ово'! юторп». На думку К. Ясперса, одного з найбшьш вщомих фiлософiв XX ст., лише в масш-табi св^ово'! юторп стае зрозумшим, яю глибою змши, тдготовлеш протягом
30
© Чхеайло I. I., Чхеайло А. А., 2015
