CC BY
33
ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
УДК 378.091
Б. Б. БУЯК
ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙН1 ВИКЛИКИ СУЧАСН1Й УН1ВЕРСИТЕТСЬК1Й ОСВ1Т1
np0aHani30eaH0 один i3 виклиюв сучастй цившзаци, зокрема, виклик ii 3damHocmi протистояти руйтвним тенденщям i тдтримати тенденци meop4i, прогресивн в KOHmeKcmi розвитку oceimHboi сфери. Дослiджено вплив проце^в глобaлiзaцii на систему утверситетськог освти загалом i на^ональну утверситетську освту зокрема. Дано оцтку розвитку утверситету як тновацшного вищого навчального закладу (ВНЗ). Згiдно з результатами критичного висвтлення здобутюв вчених сформовано перелiк питань, що залишилися невиршеними, i визначено мiсце реaлiзовaного дослiдження у виршенш означеног проблеми.
Ключовi слова: освта, утверситет, глобaлiзaцiйнi виклики, ключовий mdxid, на^ональна утверситетська освта.
Б. Б. БУЯК
ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫЕ ВЫЗОВЫ СОВРЕМЕННОМУ УНИВЕРСИТЕТСЬКОМУ ОБРАЗОВАНИЮ
Проанализирован один из вызовов современной человеческой цивилизации, в частности, вызов её способности противостоять разрушительным тенденциям и поддержать тенденции творческие, прогрессивные в контексте развития образовательной среды. Исследовано влияние процессов глобализации на систему университетского образования вообще и национальное университетское образование в частности. Дана оценка развития университета как инновационного вуза. В соответствии с результатами критического освещения достижений ученых сформировано перечень вопросов, которые остались нерешенными, и определено место реализованного исследования в решении указанной проблемы.
Ключевые слова: образование, университет, глобализационные вызовы, ключевой подход, национальное университетское образование.
B. В. BUIAK
GLOBALIZATION CHALLENGES TO MODERN UNIVERSITY EDUCATION
This article presents the analysis of one of the challenges to modern civilization, in particular, the one to its ability to resist destructive tendencies and support the creative and progressive ones in the context of the development of the educational sphere. The impact of the globalization processes on the system of university education in general, and the national university system in particular has been researched. The level of development of a university as an innovative higher educational institution has been made an assessment of. On the basis of the analysis of the achievements ofprominent scientists on this issue a list of unsolved questions has been made, as well as the role of the given research in the solution of the mentioned problem was defined.
Keywords: education, university, globalization challenges, key approach, national university education.
Фундамент, на якому кожне суспшьство базуе свое майбутне, складаеться 3i знань, яю воно використовуе, та осв^ньо! системи, здатно! розширювати i передавати ц знания. Сучасний процес глоб^зацп розширюе суперечшсть мiж новими конструктивними вимогами, що висуваються «суспшьством знань» чи «шформацшним суспшьством», i консерватившстю, а то й статичшстю основних освггшх систем, через як ц знання здобуваються [29, с. 206].
П. Чiттiватанапонг визначае глобалiзацiю «як вшьний потiк у глобальному масштабi шформацп, товарiв, послуг, капiталу, технологiй, цiнностей i культур» [13, с. 11].
В умовах сучасноГ УкраГни, як i всього свiту, спостерiгаеться перехщ глобалiзацп сфери фiнансiв та економiки ... у сферу сощальну, гуманiтарну та полиичну». При цьому необхвдно розрiзняти два аспекти глобалiзаци: перший - «як природний, об'ективний процес», другий - «як силовий, примусовий (в iнтересах так званих «глобалiзаторiв») процес» [4, с. 69]. Традицшт освiтнi системи, як правило, грунтуються на принципi «освиа на все життя». В наш час активно пропагуеться принцип набуття «освии впродовж усього життя» [8].
Мета статт - проаналiзувати вплив сучасних глобалiзацiйних процесiв на систему ушверситетсько! освiти в свiтi, в т. ч. в УкраГ'ш, та окреслити тенденци розвитку унiверситету як модерного шновацшного ВНЗ.
У Меморандумi про навчання впродовж усього життя, який був пiдготовлений Комiсiею Свропейського Союзу i схвалений 30 жовтня 2000 р., пропонуеться шiсть ключових пiдходiв [16].
1. Новi базист вмiння для всiх (потрiбно забезпечити загальний i постiйний доступ до навчання для отримання i поновлення навичок, як1 необхiднi для довготривалоГ участi в суспiльствi знань. Базисних умшь е п'ять: вмiння працювати з iнформацiйно-обчислювальною технiкою, iноземнi мови, техшчна культура, пiдприемництво, соцiальнi навички (вмiння бути бiльш самостiйним через самоспрямовашсть, самовпевненiсть, ризикованiсть). Цей перелш вмiнь, квалiфiкацiй i досвiду, ям потрiбнi на нинiшньому ринку пращ, постшно змiнюються).
2. Бiльше швестувань у людськ1 ресурси (варто суттево тдняти рiвень iнвестицiй у людськ ресурси, щоб зробити бiльш прiоритетним здобутком Свропи Г! людей).
3. 1нновацп у викладаннi та навчанш (активно впроваджувати ефективнi методи та умови викладання i навчання для контишуму навчання впродовж усього життя).
4. Щншстъ навчання (удосконалити засоби, за допомогою яких ощнюються участь у процес та результати навчання впродовж усього життя, особливо в неофщшному та неформальному навчанш).
5. Переусввдомлення керiвництва та консультування (забезпечити спрощенють отримання високояшсноГ шформацп та порад щодо можливостей навчання у свт i впродовж усього життя).
6. Наближення навчання до споживача (надання можливостi навчання впродовж усього життя максимально наближеного до учшв, в Гх власнiй громадi та за допомогою сучасних техшчних засобiв, де це потрiбно).
Традицiйно ушверситети функцiонують на локально фiксованому мющ, яке залишаеться недосяжним для багатьох мешканщв регiонiв. Як правило, Гх робота базуеться на залученш професорсько-викладацького персоналу i при цьому нехтуеться внесок, який здатнi зробити iншi складовi суспiльства. Навчальний процес грунтуеться на однорiдному змiстi чи за освггтми стандартами, тодi як ефективна освiта повинна впроваджувати освiтне та культурне розмаГття. Переважна бiльшiсть ушверситепв УкраГни до недавнього часу працювали на единому державному джерелi фшансування, яке не йшло у ногу зi зростаючими обсягами знань та потребами в освт впродовж усього життя, тобто зi зростанням вартосп освiти.
Як зазначае К. Мацуура, «мету освiти не можна далi зводити до просто! передачi знань або до опанування професiйними компетенщями певного фаху. Ми не мусимо забувати, що освiта буквально означае «просвмювати», давати змогу тим, хто вчиться, виявляти весь свiй потенщал» [18, с. 43].
Мiжнародний аналггичний огляд стратегiг розвитку освiти на початку ХХ1 ст., проведений В. Федорченком, свiдчить, що «новi «цившзацшш виклики» закономiрно приводять бiльшiсть краГн до «освiтнього буму», до хвилi глибоких реформ у системi освии, що спостерiгаеться в таких краГнах, як США, Велика Британiя, Китай, краГни Схiдног Свропи, Пiвденно-Схiдног Азп, Пiвденног Америки». Вiн же стверджуе, що «освiта як одне з основних прав людини е ключем до стшкого розвитку, миру i стабiльностi як у самих державах, так i у вiдносинах мiж ними, i у зв'язку з цим е необхвдним засобом ефективно! участi в житт1 суспiльства та в економщ ХХ1 столiття, яш охопленi прискореною глобалiзацiею» [29, с. 206].
Глобальш пpoцеси, якi охоплюють цивiлiзацiю, найвиpазнiше iлюстpye глобальний poзвитoк засoбiв зв'язку. Пpеса, pадio, телебачення, Iнтеpнет як основш компоненти мас-медiа пoстiйнo poзвиваються [9, с. 12]. Пpoте ïx кiлькiснi показники не завжди i^ra в ногу з як1сними. Найввдомший з глобальних пpoцесiв - феномен Iнтеpнетy - як альтеpнативна фopма oтpимания iнфopмацiï, здо6уття та пoшиpення знань е пiдГpyнтям ново1' фopми opганiзацiï навчального пpoцесy [3, с. 132]. Цшком очевидно, що poзpoбка нових oсвiтнix теxнoлoгiй спpиятиме тдвищенню oсвiтньoгo piвия та пoшиpенню знань, а також неодмшно зумовить дoкopiннi змiни систем oсвiти в усьому свiтi. Дoслiдженню пpoцесiв «технолопзацп освии як iстopичнoï непеpеpвнoстi» poзвиткy освии в Укpаïнi пpисвячена мoнoгpафiя колективу автopiв на чoлi iз С. Сисоевою [24], а сучасним освггшм технолопям - у навчально-методичному поабнику за pедакцieю О. Пехоти [23].
За твеpдженням аналiтикiв, в наш час найбшьш виpазнo пpoявляються двi пoляpнi тенденцiï можливих ваpiантiв poзвиткy цивiлiзацiï [27, с. 510-511].
1. «Глoбалiзацiя iнфopматизацiï». За цим ваpiантoм стоять найбiльш пoтyжнi кpаïни св^ (насампеpед члени «велико1' имки»). Вони pатyють, щоб збеpегти poзпoдiл ^аш на тpи свiти вiдпoвiднo до досягнутого piвия poзвиткy: 1) пеpшy гpyпy yтвopюють деpжави з найвищою iнфopмацiйнoю фазою poзвиткy - пoстiндyстpiальнoю. Це свiтoва елiта, яка виpoбляe «знання», «iнфopмацiю» та визначае «iipo^o», «дози» та засоби пеpедания цих «знань» pештi людства;
2) до ^yroï гpyпи належать кpаïни, яш, базуючись на цих «знаннях», забезпечують виpoбництвo матеpiальниx цiннoстей, що пoтpiбнi для фyнкцioнyвания всieï цивiлiзацiï;
3) тpетя гpyпа кpаïн виpoбляe с^овину, а також здiйснюe ïï пеpвиннy чopнoвy oбpoбкy та задовольняеться мшмально дозволеним piвнем «знання» та життя.
2. «Глoбалiзацiя екoнoмiки» чи «концепщя сталого poзвиткy». 1деологи i натхненники цього ваpiанта oпиpаються на пеpспективy фopмyвания, poзвиткy та пiднесения у кожно1' людини iнтелектyальнo-дyxoвнoгo змiстy i ввдносне задоволення обмежених матеpiальниx пoтpеб всix людей на Землi.
Сучасний стан poзвиткy науки i технологш дозволить пpи iснyючиx на планет pесypсаx забезпечити людину належним piвнем задоволення ïï пoтpеб [27, с. 511]. ^оте головною пеpешкoдoю pеалiзацiï цього ваpiанта е iснyючi пол^ичш системи, засоби виpoбництва, що засноваш на бажаннi oтpимyвати максимальнi ^ибутки, слабк1сть гpoмадськoгo самoyсвiдoмления, кoнсеpвативнiсть системи освии i низький piвень кyльтypи значнoï частки населення, неoсвiченiсть i пoшиpення «цiннoстей» масoвoï кyльтypи.
На наше пеpекoнання, найгoлoвнiший пoтенцiал, яким вoлoдie сучасна Укpаïна, - це духовно-штелектуальний, скoнцентpoваний у сфеpаx фундаментальних наук, вищoï школи та всieï системи oсвiти, нoвiтнix теxнoлoгiяx i вих пpoяваx кyльтypи. Кpiм того, це сеpедoвище, що е ноаем цього дyxoвнo-iнтелектyальнoгo пoтенцiалy, яке здатне до самооновлення.
Сучасний yнiвеpситет ^^ечений самим poзвиткoм сyспiльства бути тим сеpедoвищем, що не тiльки об'еднуе в сoбi самi знання i засоби ïx пеpедання та oтpимання, а й яке максимально с^ияе самoпpoдyкyванню та poзшиpенню дyxoвнo-iнтелектyальниx можливостей сyспiльства [20, с. 15].
Головна фopмyла та змiст iдеoлoгiï сучасного yнiвеpситетy - це визначення i пpийняття тези, що поза освиньо-науковою сфеpoю немoжливi пiдгoтoвка, навчання та фopмyвання сyчаснoï oсвiченoï людини, особистосп i фаxiвця у кoжиiй галyзi людськoï дiяльнoстi [1, с. 27; 4, с. 77]. У зв'язку з цим не можна не погодитися iз В. Тащем, який вказуе, що «poзyмний, пoмipкoваний кoнсеpватизм завжди був i мае бути в системi oсвiти, яка зазнае великих змш. Можуть змiнюватися полиична opieнтацiя, пoлiтична, екoнoмiчна системи, а вища школа мае послвдовно poзвиватися» [28, с. 4].
Хаpактеpизyючи ^оцеси у вищiй шкoлi, наведемо ви^в М. Квieка, «що yнiвеpситет, який у сучаснш фopмi був лсно пов'язаний з деpжавнo-пoлiтичним меxанiзмoм XIX ст. i який у доугш половит XX ст. все бшьше залежав вiд загального дoбpoбyтy, поступово почав змiнюватися вiд елiтаpнoï до масoвoï i, як заpаз вважають, до майже загальнoï мoделi участЬ> [15, с. 107]. Вчений ввдзначае, що «глoбалiзацiя спpичинила знецiнення вих нацioнальниx пpoектiв, одним з яких е (нацioнальнo i деpжавнo opieнтoваний) yнiвеpситет. Якщо за yнiвеpситетoм бшьше не стоять ^ï нацiï - дух i (нацюнальна) кyльтypа, то або необхвдно
визначити HOBi iдеï, або унiверситет буде приречений здатися на милiсть всеосяжнш логiцi захисту прав споживачiв. У межах ще1' логiки унiверситет, позбавлений сучасноï нацiональноï i державноï Miciï, iснуe з технократичноï точки зору просто для «продажу» свого освинього «продукту» як бюрократична осв^ня корпоращя» [15, с. 117].
У ввдповвдь на глобалiзацiю в усьому свт створюються консорцiуми унiверситетiв, що дозволяе задовольняти потреби молодi в поширенш асортименту послуг у сферi освии. Найефективнiшим способом входження у св^ дистанцiйного навчання унiверситети вважають створення на базi новiтнiх iнформацiйних технологш високояк1сних програм для вищо1' освии. Найбiльша педагогiчна новацiя в ушверситетах - це опора на новггш технологiï навчання, новi форми ощнки рiвня знань, новi iнтерактивнi засоби оргашзацп навчання, iндивiдуальна форма взаемодп, що робить дистанцiйне навчання приваблившим за традицiйнi очнi курси.
Сучасна оргашзащя навчального процесу в ушверситетах спираеться на надання студентовi свободи у виборi значно1' илькосл та певно1' послiдовностi у вивченнi окремих курив. Таку ж свободу вибору мае й викладач [13, с. 17].
В. Ходаков та деяк iншi дослiдники сформували певнi закономiрностi реформування освiтнiх систем у свт, яш, вiдповiдно, зумовленi загальними причинами, що виникли пiд впливом глобальних чиннишв [31, с. 91-92].
Демографiчний вибух наприкiнцi 40-х рок1в ХХ ст. зумовив у 1960-1970-х рр. рiзке збiльшення илькосл студентiв у свт - з 12 до 34 млн. [17, с. 46]. У до^дженш О. Глузмана доведено, що наслвдком вщкритого прийому у ВНЗ е зростання контингенту студенлв за останнi 10 рок1в: у США, Францп - в 3 рази, в Японп, Велик1й Британи - в 2,5 разу, в Шмеччиш - в 2 рази [10, с. 25].
Вибух науково1' шформацп призвiв до того, що сучасна людина стала заручником штенсивно наростаючо1' лавини нових знань.
Зростання виробничо1' мобiльностi спричинило динамiчний характер зникнення старих i виникнення нових професш, збiльшення резерву кадр1в вищо1' квалiфiкацiï, мiграцiю працездатного населення з аграрно1' сфери у виробництво, сферу обслуговування та iн.
Збiльшення впливу науки i сучасно1' технiки, шновацшних технологiй на життя суспiльства та окремо1' особистостi [29, с. 211].
Розвиток засобiв масово1' iнформацiï та комушкацп, особливо телебачення, та новишх форм зв'язку (1нтернету, соцiальних мереж, дистанцшних форм навчання) [9, с. 13].
Збшьшення вiльного часу, коли людина не зайнята на виробництвi за рахунок впровадження ново1' техшки i технологiчного процесу.
Загальне зростання добробуту.
Демократизацiя рiзних форм сощального життя [26, с. 183; 29, с. 209].
Суттеве зростання середнього в^ життя людей за рахунок розвитку охорони здоров'я та прогресу в медичнш наущ.
Зростання загрози деформаци геофiзичного середовища життeдiяльностi людини.
Розповсюдження «хвороб» цивiлiзованого свiту, поява 1'х нових форм, зростання злочинносп серед молодi.
1з розвитком цих та шших процесiв сформувалися свiтовi тренди вищо1' освiти: масовiзацiя; дефундамеш^защя; реiнституцiоналiзацiя; iнтернацiоналiзацiя; маркетизацiя; автономiзацiя [2, с. 53].
Наведемо загальш характеристики ушверситету «нового типу» чи так званого «глобального ушверситету». На думку Р. Мейсона, «новЬ> ушверситети дшть так: студенти з рiзних краш свiту мають можливiсть спiлкуватися мiж собою та з викладачами; викладачi та навчальнi заклади чiтко заявляють про свое намагання залучити студенпв з рiзних кра1'н; змiст курсових матерiалiв орieнтовано на iнтернацiональний склад студентства; для шдтримки та управлшня навчанням студент1в з рiзних краш створюються оргашзацшш та технологiчнi служби пiдтримки; навчальний процес не обмежений одшею програмою та одним предметом, у ньому беруть участь бшьше ста студентiв» [33].
Однак необхвдно визнати, що вирiшальними для розвитку освии в сучасних умовах е економiчнi мiркування. Студенти повиннi набувати певних знань i навичок, щоб конкурувати у
свгтовш економiцi, на ринку працi. KpiM того, квалiфiкований кадровий потенцiал слугуватиме краш дieвою зброею у глобальному змаганш [11, с. 248].
Заслуговуе на увагу думка О. Дем'янчука, що сучасна унiверситетська освiта робить наголос на розвитку комушкативних i творчих здiбностей, конструктивно!' пристосованостi до динамiчних змiн. Власне, цi навички покликанi слугувати передусiм економiчним намiрам [13, с. 15]. Тому по^бш глибок дослiдження, щоб встановити, куди ведуть свiт нинiшнi тенденцiï. У нашому глобалiзованому, взаемозалежному свiтi щ аспекти сучасноï системи освiти набувають мiжнародного характеру.
Г. Дейлi стверджуе, що швидке i комплексне економiчне зростання неодмiнно призведе до глобальноï кризи, якщо уряди держав св^ не досягнуть згоди щодо рiвномiрного розподiлу прибутк1в, сощально1' рiвноваги, захисту довк1лля як для теперiшнього поколшня, так i для нащадк1в [11]. Зазначений комплекс проблем вдасться вирiшити лише завдяки виваженiй полiтицi, переходу до концепци сталого розвитку, на першому етапi, в галузi освии i, у подальшому, суспiльства та цившзаци.
ПiдГрунтя концепцiï сталого розвитку людства заклав сенатор В. Фулбрайт, започаткувавши у 1946 р. найбшьш масштабну програму наукових обмiнiв США, котра дiе донинi. Щодо формування В. Фулбрайтом iдеï цiлiсностi та взаемозалежиост свiту М. Богачевська-Хом'як висловилася так: «Розглядаючи попелище Свропи й розмiрковуючи, як запобiгти повторения таких вши, вiн (Фулбрайт - Б. Б.) виршив, що тiльки вмшням думати про свiт як одну глобальну одиницю людство збереже себе. Це можливо лише за умови тзнання iнших суспшьств» [5, с. 6].
Стае очевидним, що людство змушене виробити та перейти на нову концепщю розвитку цивiлiзацiï. Такою концепщею прийията на свiтовiй конференци ООН у Рiо-де-Жанейро (1992 р.) концепщя сталого розвитку суспiльства.
У свош «теорiï унiверсального еволюцюшзму» М. Моюеев стверджуе, що «розробка тако1' стратегiï здаеться найфундаментальнiшою проблемою i потребою науки за всю юторш людства» [21, с. 66]. Вш зазначае, що «якщо людина не знайде необхвдного ключа до сво1'х взаемовiдносин з Природою, то вона приречена на загибель» [21, с. 11]. Щкавою е думка I. СтенГерса та I. Пригож1на, що «закони рiвноваги мають високу узагальнешсть: вони унiверсальнi» [, с. 54].
Закони ж природи, якi мають всеохоплююче значення, прийиято називати принципами. В зв'язку з цим можна стверджувати про концептуальну еднiсть принцитв сталого розвитку в освiтнiй сфер^ iндивiдуалiзацiю дiяльностi фахiвця, концепцiï безконфлштно1' педагогiки, педагогiки добра [14], онтопедагопки чи педагогiки розвитку особистостi, швайронментально1' педагогiки [22] чи педагогiки гармони.
У контекст нашого дослiджения варто проаналiзувати групи рушiйних сил, як зумовлюють глобальнi процеси, глобальний характер перетворень загалом та ушверситетсько1' освии зокрема:
• «взаемозумовленiсть i всеохоплювашсть» виробничих i технологiчних процес1в (винахвд вiдбуваеться в однiй краïнi, розробка - в шшш, а виробництво - у третiй);
• «мобшьшсть трудових ресурсiв» (ще вiд 70-х рошв ХХ ст. вiдбуваеться зовшшия мiграцiя з краши в крашу, динамiчно зростае i внутрiшия м^ащя);
• «торгiвельно-комерцiйний бум» (набувае штернацюнального характеру);
• «електронно-iнформацiйна революцiя» (грошi змiнюють свое мiсцезнаходжения i власника зi швидк1стю електронних сигналiв, шформацшш потоки долають усi кордони, а часом посягають i на суспшьства);
• «тотальне забруднення» оточуючого середовища i пограбування природних ресурсiв (глобальна проблема для вах кра1'н св^);
• «стандартизацiя» споживчих смак1в i переваг розповсюдження «масово1' культури» на ви континенти i прошарки суспшьства (призводить до нiвелювания, знищення нацюнальних особливостей та рис);
• «розпад соцiалiстичноï системи», крах СРСР та агресивна полiтика Роси - найвагомiшi пришвидшувачi свiтовоï реструктуризаци.
Наслвдком виникнення та акселерацiйноï дiï зазначених рушшних сил е дисбаланс функцюнування рiзних соцiальних пiдсистем, що зумовлюе особислсний дисбаланс. Iнтенсивнiсть та частота впливу цих рушiйних сил на кожну людину з часом ютотно зростають. Iï звичайнi уявлення руйнуються, адаптацiйнi механiзми не встигають адекватно реагувати на постiйний полк змш, як1 вiдбуваeться. Людина використовуе будь-як уявлення, що здаються ш надшними та усталеними. Саме на цш хвилi почала розвиватися iдея про сталий, збалансований розвиток, де головним прюритетом е люди, а не цифри та показники економiчного зростання.
Варто погодитися з висновком А. Федотова, «що економiчне зростання (середньостатистичне на планел) мае бути констатованим або ж взагалi зупинене i трансформоване в гармонiйний розвиток людства, тобто у процес вдосконалення людини, ïï творчих i духовних начал, у процес накопичення знання та вдосконалення технологш при квазiнульовому економiчному зростаннi. Розвиток людства не мае межЬ» [30, с. 39]. Вш же ставиться «до освiти як до ввдображення науково1' картини св^» [30, с. 41].
На думку Ф. Олтбека, <аз зростанням комерцiалiзацiï вищо1' освiти ринковi цiнностi проникли у традицшний унiверситетський кампус. Одним з головних чиннимв стосовно цього е змша у ставленнi суспшьства до вищо1' освiти: воно зараз як «приватне благо», що приносить користь тим, хто навчаеться чи займаеться дослвдницькою дiяльнiстю. З ще1' точки зору виправданий той факт, що користувачi повиннi платити за цю послугу, як вони платять за ва iншi види послуг. Надання знання стае ще одним видом комерцшно1' дiяльностi. Основний провайдер суспшьних фонд1в - держава - з плином часу не бажае чи не може надавати ресурси, що потрiбнi для розширення сектору вищо1' освгги. Вiд працiвникiв ушверсителв та iнших навчальних закладiв оч^ють на вiднайдення якомога бiльшоï юлькосл джерел самофiнансування. Вони зобов'язанi думати переважно про себе як про бiзнесовi пiдприeмства i менше - як про навчальш заклади» [32].
Я. Садлак говорить про «вдаерте визнання того, що глобалiзацiя стала постшною рисою нашого соцiального, економiчного та культурного простору. Суттево важливо використати те, що вона пропонуе, а також запобiгти небезпекам, ям вона несе iз собою» [24, с. 106].
Процеси глобалiзацiï призводять до перегляду таких фундаментальних визначень, як демокраля, громадянство, свобода i полиика, а також соцiальна роль ушверситету [12, с. 104]. Виникнення глобального ринку, глобально!' економiки та зниження ролi держави потребують врахування нових вiдношень мiж державою та ушверситетом в епоху глобалiзму.
Глобалiзацiя зумовлюе появу нових технологiй, нових форм навчання, нового складу студенпв (зростання розбiжностей за вiком). Набувае масовосл пiслядипломна освiта тих, хто працюе, i тих, хто навчаеться протягом усього життя. Утворюються та активно пропонують своï послуги новi провайдери вищоï освiти: комерцiйнi корпоративн унiверситети, вiртуальнi унiверситети, змiшанi (традицшш та вiртуальнi) провайдери. Одночасно формуються новi та бiльш глобалiзованi вимоги та спод1вання студентiв, що орieнтованi на ринковi вiдносини. Науковi до^дження у галузi вищоï освiти опинилися перед поеднанням новоï якостi та новоï кiлькостi.
Таким чином, в основi популярноï концепцiï сталого розвитку людства лежить неперервний процес розширення можливостей для вибору людиною власних шляхiв i засобiв пiдвищення якосл свого життя за рахунок саморуху, самовдосконалення, власних зусиль i намагань, а не за рахунок поглинання неввдтворюваних енергiï, речовини та ресурСв, i при цьому не за рахунок та без позбавлення майбутшх поколiнь задовольняти своï потреби в яюсному життi.
З урахуванням вищеописаних аргуменпв потрiбно формувати модель розвитку унiверситетськоï системи освiти, що мютитиме як суб'ект та умови оцшки, так i об'ект оцiнки з позици характеристик, iндексу людського розвитку. Один з можливих варiантiв виршення цieï проблеми пропонуе Л. Вербицька, стверджуючи, що «необхiдне формування репональних мiждисциплiнарних наукових проекпв для виршення, у першу чергу, екологiчних, сощальних та економiчних регiональних проблем, розробки тактичних i стратегiчних планiв розвитку, побудови сталих моделей для прогнозiв, що враховують рiзноманiття чинник1в, яю впливають на стан регiональноï економ^ i соцiальноï сфери» [7, с. 22].
Нишшш унiверситети вимагають суттево1' модернiзацiï, щоб набути тдприемницького характеру, а 1'х адмiнiстрацiï - структури i поведшки вищого управлiнського ланцюга корпорацiï. Змютом пiдприемницькоï дiяльностi унiверситету е обслуговування регiону на взаемовигiдних та прибуткових напрямах. Сучасний унiверситет пiдвищуе культурно-освинш рiвень у регiонi, надае можливосп працевлаштування, глобалiзуе регiон шляхом поеднання мiсцевих можливостей iз глобальними реатями, притягуе квалiфiкованi людськi ресурси та тдприемства, що базуються на знаниях. Створення наукових парков i проведения прикладних дослiджень, розробка iнновацiйних програм для бiзнесу - все це перетворюе ушверситет в ядро економiчного розвитку регiону. У традицiйному сени ушверситет перетворюеться у центр збереження традицш, культурного надбання, саморозвитку талановито1' молодi.
Глобалiзацiйнi процеси у практиках краш свiту за значимiстю i сутшстю впливу на системи ушверситетсько1' освiти висувають бiльше спiльних, шж вiдмiнних, проблем перед науковцями, освггянами та студентами. Як констатуе М. Богачевська-Хом'як, «проблеми в украшських й американських науковцiв-викладачiв спiльнi: брак часу на власну працю, незадоволення низькою платнею та рiвнем навченостi тепершнього суспiльства, ... як забезпечити достатне фшансування, рiвний доступ до якюно1' освiти, баланс мiж наукою та потребами ринку, досягти соцiалiзацiï студенпв як самостiйних продуктивних громадян краши, не зашкодивши анi розвитковi особистосп, анi едносп держави» [6, с. 6].
Прийняттям у 1999 р. Болонсько1' декларацiï Свропа вступила в епоху глобальних перетворень нацiональних систем освии, визначальною метою яких е створення яшсно ново1' системи, що надала би реальну можливiсть кожнш людинi здобувати i поновлювати власш знания упродовж усього життя.
Отож, в контексп реалiзацiï дослiдження нами визначеш основнi глобальнi процеси i проблеми свиового рiвня в конструктивному аспекп сталого розвитку, що неодмшно зумовлюють змiни унiверситетськоï освiти: глобалiзацiя ринк1в працi та послуг, у т. ч. навчальних; глобальний бум засобiв зв'язку, поширення масово1' шформацп; глобалiзацiя економiки та iнформатизацiï; глобалiзацiя торгiвельноï системи; акселеращя сощально-економiчних та педагогiчних процесiв; тотальна шформатизащя суспiльства i, як наслiдок, перехвд до «суспiльства знань»; змiна цшностей; розширення структури унiверситетськоï освiти ввд елiтарноï до масово1' з набуттям постнацюнального характеру; виникнення та поширення шновацшних освiтнiх технологiй; розширення свободи вибору навчальних програм, форм i часу навчання; зростання: кiлькостi студенпв, науково1' iнформацiï, мобiльностi, добробуту, вшьного часу, демократизацiï, вiкових параметрiв тих, хто вчиться, злочинносп, антропогенного навантаження на довк1лля, iнтернацiонального складу студентства, рiзноманiття форм навчання, часу навчання, навчання впродовж усього життя, якосп освiти, протирiччя мiж як1стю освии, що надають традицiйнi унiверситети, i потребами сучасних практик, потребами людини, швидкостей; держава бшьше не бажае чи не може бути основним провайдером ушверситетсько1' освии i, як наслвдок, формуються шiсть ключових вдей: новi базиснi вмiння для уих (iнформацiйнi технологiï, iноземнi мови, техшчна культура, пiдприемництво, соцiальнi навички), бшьше iнвестувань в людськ1 ресурси, шноваци у викладаннi та навчаннi, цшшсть навчання, переусвiдомлення керiвництва i консультування, наближення навчання до дому; адаптацшш механiзми людини не встигають за цими змшами; фундаменталiзацiя, гуманiзацiя та еколопзащя, як1 спираються на нов^ш науковi уявлення про взаемодiю природи та людини, спiвiснування людини з людиною, загальш закони «унiверсального еволюцюшзму».
Л1ТЕРАТУРА
1. Астахова В. Науковi дослiдження у приватних ВНЗ: першi досягнення, перспективи / В. Астахова // Вища освп-а Укра1ни. - 2001. - № 1. - С. 22-27.
2. Бапров B. C. Свiтовi тренди вищо1 освгга / B. C. Багiров // Млжнародна спiвпраця унiверситетiв як неввд'емна складова iнновацiйного розвитку вищо1 школи: матерiали М1жнар. наук.-практ. конф., м. Чершвщ, 16-18 травня 2013 р. - Чершвщ: ЧНУ iH. Ю. Федьковича, 2013. - С. 53-54.
3. Березовська I. 1нформацшш технологи i роль викладача вищого навчального закладу в Украш сьогодш / I. Березовська // Украша в сучасному свiтi: конференцiя випускникiв програм наукового стажування у США. - К.: Стилос, 2003. - С. 127-133.
4. Бшорус О. 1мперативи CTpaTeriï розвитку Украши в умовах глобалiзацiï / О. Бшорус // Полiтична думка. - 2001. - № 4. - С. 68-83.
5. Богачевська-Хом'як М. Плекаймо вмшня розумгга pÍ3HÍ культури / М. Богачевська-Хом'як // Слово i час. - 2001. - № 9 (489). - С. 5-7.
6. Богачевська-Хом'як М. 1дея школи в подвшнш перспективГ / М. Богачевська-Хом'як // Критика. -2003. - № 3 (65). - С. 6-7.
7. Вербицкая Л. Программа «Интеграция» и задачи Федерального исследовательского университета / Л. Вербицкая // Alma mater. - 1999. - № 11. - С. 21-22.
8. Высшее образование в ХХ1 веке: подходы и практические меры. Всемирный статистический обзор по высшему образованию 1980-1995 гг. ЮНЕСКО. - Париж, 5-9 октября 1998. - 158 с.
9. Глобальний бум засобiв зв'язку // Кур'ер ЮНЕСКО. - 2000. - Кытень-травень. - С. 12-13.
10. Глузман А. В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета: теория и опыт исследования / А. В. Глузман. - К.: Поиск.-изд. агентство, 1998. - 252 с.
11. Дейлi Г. Е. Поза зростанням: економiчна теорiя сталого розвитку; пер. з англ. / Г. Е. Дейлг - К.: 1нтелсфера, 2002. - 312 с.
12. Дем'янчук О. Полггачш та шституцшш аспекти впровадження закордонних моделей освГти в Украш / О. Дем'янчук // Украша в сучасному свт: конференщя випускниюв програм наукового стажування у США. - К.: Стилос, 2003. - С. 102-112.
13. Дем'янчук О. Управлшня ушверситетами в умовах демократизаци: державний i приватний сектори вищоï освгга / О. Дем'янчук // Змши у сввдомосп украшського суспшьства на зламi тисячолпъ / Редкол.: С. Рябов та ш. - К.: Вид. дiм «КМ Academia», 2001. - С. 11-18.
14. Зязюн I. А. Педагопка добра: вдеали i реали: наук.-метод. поЫбник / I. А. Зязюн. - К.: МАУП, 2000. - 312 с.
15. КвГек М. Глобалiзацiя i вища освгга / М. КвГек // Вища школа. - 2001. - № 4-5. - С. 107-117.
16. Квятковський С. Меморандум Свропейсь^ комюи «Навчання протягом усього життя» / С. Квятковський // Неперервна професшна освгга: теорiя i практика: наук.-метод. журнал. - 2002. -Вип. 3 (7). - С. 11-19.
17. Коваленко Т. А. Законодательство о частных учебных заведениях в общей системе образовательных реформ XIX-XX вв.: первое приближение к проблеме / Т. А. Коваленко // Ученые записки Харьковского гуманитарного института «Народная украинская академия». -Харьков: Око, 1997. - С. 45-54.
18. Мацуура К. Коперникова революция / К. Мацуура // Кур'ер ЮНЕСКО. - 2000. - Квиень-травень. -С. 43.
19. Мещаншов О. П. Духовшсть професюнала в контекста концепци сталого розвитку особистост / О. П. Мещаншов // НауковГ пращ: наук.-метод. журнал. - Вип. 7. - Т. 20: Педагопчш науки. -Миколаïв: Вид-во МДГУ Гм. Петра Могили, 2002. - C. 15-22.
20. Мшаков М. Ушверситет: криза ГдентичностГ / М. Мшаков // Критика. - 2003. - № 3 (65). - С. 8-15.
21. Моисеев Н. Н. Быть или не быть... человечеству? / Н. Н. Моисеев. - М.: Молодая гвардия, 1999. -288 с.
22. Нечепоренко Л. С. Онтопедагопка та Гнвайроментальна педагопка: навч. поЫбник / Л. С. Нечепоренко. - Харюв: Основа, 2001. - 238 с.
23. Освпш технологи: навч.-метод. поСбник / О. М. Пехота, А. З. Кжтенко, О. М. Любарська та ш. -К.: А.С.К., 2001. - 256 с.
24. Педагопчш технологи у неперервнш професшнш освт / С. О. Сисоева, А. М. Алексюк, П. М. Воловик та in - К.: Вшол, 2001. - 502 с.
25. Пригожин И. Порядок из хаоса: новый диалог человека с природой; пер. с англ.; общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климантовича и Ю. В. Сачкова / И. Пригожин, И. Стенгерс. - М.: Прогресс, 1986. - 432 с.
26. Рябов С. Громадянське суспшьство, полгшчна культура та перспектива демократи / С. Рябов // Змши у сввдомоста украшського суспшьства на зламГ тисячолпъ. - К.: Вид. дГм «КМ Academia», 2001. - С. 183-185.
27. Соколов В. С. Стать «ядром конденсации» / В. С. Соколов // Я - ФИЗТЕХ / сост.: Н. В. Карлов, Л. П. Скороварова, Н. Ф. Симонова. - М.: ЦентрКом, 1996. - С. 509-515.
28. Тацш В. Я. Кожний етап розвитку сустльства вимагае реформуваннями системи освгга / В. Я. Тацш // Вища школа. - 2001. - № 4-5. - С. 3-10.
29. Федорченко В. К. Стратепя розвитку освгга на порозГ XXI столптя (мГжнародний аналггачний огляд) / В. К. Федорченко // НовГ технологи навчання: наук.-метод. збГрник / Ред. кол.: В. О. Зайчук (гол. ред.), О. Я. Савченко та ш. - К.: НМЦ ВО, 2002. - Вип. 32. - С. 205-212.
30. Федотов А. Глобалистика - наука ХХ1 в. / А. Федотов // Alma mater. - 1999. - № 11. - С. 39-41.
31. Ходаков В. Е. Высшее образование в Украине: взгляд со стороны и изнутри / В. Е. Ходаков. -
Херсон: Олди-плюс, 2001. - 214 с.
32. Altbach Philip G. Higher Education and the WTO: Globalization Run Amok / Philip G. Altbach //
International Higher Education. - 2001. - № 3.
33. Mason R. Globalizing Education: Trends and Applications / R. Mason. - London: Routledge Studies in
Distance Education, 1998.
34. Sadlak J. Globalization and Concurrent Challenges for Higher Education / J. Sadlak // The globalization
of higher education. - London: Open University Press, 1998. - Р. 100-107.
УДК 378 (477):37.091
О. I. ЮХНО
ОРГАН1ЗАЦ1Я НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЛ1ТЕХН1ЧНИХ 1НСТИТУТАХ УКРА1НИ (50- 80-Т1 РОКИ XX СТОЛ1ТТЯ)
Розглянуто особливостi оргатзаци навчального процесу в полтехтчних тститутах у 50—80-х роках XX ст. Констатовано тдвищення творчог aктивностi студентiв, змiцнення гх зв'язюв з виробництвом, зростання наукових робт експериментального характеру, появу нових форм науково-до^дног роботи майбуттх фaxiвцiв — студентських конструкторських бюро, лабораторш, майстерень тощо. З'ясовано, що вiд 60-х роюв одним iз шляxiв удосконалення ефективностi навчального процесу було широке запровадження електронно-обчислювальних машин. Охарактеризовано процес оргатзаци виробничог практики, самостшног навчальног та науково-до^дногроботи студентiв. Показано основн недолги оргатзаци навчального процесу у полтехтчних тститутах Украти в до^джуваний перiод.
Ключовi слова: навчальний процес, полтехтчний тститут, навчальн плани, спе^альтсть, фундаментальн науки, самостшна робота, виробнича практика, тженерн кадри, науково-техтчний прогрес.
О. И. ЮХНО
ОРГАНИЗАЦИЯ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА В ПОЛИТЕХНИЧЕСКИХ ИНСТИТУТАХ УКРАИНЫ (50-80-Е ГОДЫ XX ВЕКА)
Рассмотрены особенности организации учебного процесса в политехнических институтах в 50— 80-х годах XX в. Отображено повышение творческой активности студентов, укрепление их связей с производством, увеличение научных работ экспериментального характера, появление новых форм научно-исследовательской работы будущих специалистов — студенческих конструкторских бюро, лабораторий, мастерских и т. д. Установлено, что с 60-х годов одним из путей совершенствования эффективности учебного процесса, было широкое внедрение электронно-вычислительных машин. Охарактеризован процесс организации производственной практики, самостоятельной учебной и научно-исследовательской работы студентов. Показаны основные недостатки организации учебного процесса в политехнических институтах Украины в исследуемый период.
Ключевые слова: учебный процесс, политехнический институт, учебные планы, специальность, фундаментальные науки, самостоятельная работа, производственная практика, инженерные кадры, научно-технический прогресс.
O. I. YUCHNO
THE ORGANIZATION OF EDUCATIONAL PROCESS AT POLYTECHNIC INSTITUTES OF UKRAINE (1950S - 1980S)
In this article peculiarities of the organization of educational process at polytechnic institutes in the 1950s— 1980s have been considered. An increase in students' creative activity and number of scientific works of experimental character, strengthening of ties with production, emergence of new forms of scientific and research work of students — student's design offices, laboratories, workshops, etc was stated in the paper. It has been discovered that starting with the 1960s broad introduction of electronic computers was one of the ways of improvement of efficiency of educational process. The process of the organization of work practice, students'
