CC BY
17
12. Школаенко В. Л. Концепщя сощального мислення в соцюлогп знання Карла Мангейма: автореф. дис. ... канд. соцюл. наук: 22.00.03 / В. Л. Школаенко. К., 2005. - 18 с.
13. Покровский Н. Е. О совершенствовании преподавания теоретико-социологических дисциплин / Н. Е. Покровский // Социологические исследования. - 2005. - № 10. - С. 72-74.
14. Соцюлопя: навч. поибник / за ред. С. О. Макеева. - К.: Знання, 2008. - 566 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://libfree.com/107060480-sotsiologiyasotsiologiya.html
15. Тарасенко В. I. Сощальне i сощолопчне мислення / В. I. Тарасенко // Соцюлопчна наука i освгга в Украш. Зб. наук. праць. - К.: МАУП, 2003. - Вип. 2. - С. 14-19.
УДК [37+001].71
Б. М. АНДРУШК1В, О. М. ВЛАДИМИР, О. Б. ПОГАЙДАК
ОСОБЛИВОСТ1 РЕФОРМУВАННЯ ОСВ1ТИ I НАУКИ В УМОВАХ СУСП1ЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦ1Й В УКРА1Н1
Висвтлет проблеми розвитку освти та науки на сучасному emani становлення Украши. З 'ясовано взаемозв 'язки i взaeмовiдносини розвитку освти, науки та eкономiки. Встановлено тенденци цього процесу. Запропоновано шляхи виршення проблем у цш сфeрi.
Ключовi слова: освта, наука, вища школа, ттелкенщя, виробництво, eкономiкa, держава.
Б. М. АНДРУШКИВ, О. М. ВЛАДИМИР, О. Б. ПОГАЙДАК
ОСОБЕННОСТИ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ В УСЛОВИЯХ ОБЩЕСТВЕННЫХ ТРАНСФОРМАЦИЙ В УКРАИНЕ
Освещены проблемы развития образования и науки на современном этапе становления Украины. Выяснено взаимосвязи и взаимоотношения развития образования, науки и экономики. Установлено тенденции этого процесса. Предложены пути решения проблем в этой сфере.
Ключевые слова: образование, наука, высшая школа, интеллигенция, производство, экономика, государство.
B. M. ANDRUCHKIV, O. M. VLADYMYR, O. B. POHAJDAK
FEATURES OF REFORMATION OF EDUCATION AND SCIENCE IN THE CONDITIONS OF PUBLIC TRANSFORMATIONS
The article is devoted to the disclosure of education and science problems of development on the modern stage of becoming of Ukraine. Intercommunications and mutual relations between education, science and economy and basic trend of those processes are described. The ways of solving problems offered in this sphere are offered.
Keywords: education, science, higher school, intellectual, production, economy, state.
Незадежнш Укра!т в спадщину ввд СРСР дюталася розгалужена система вузiв i3 персоналом, матерiально-технiчною базою та орiентацiю на обслуговування центратзовано! планово! економiки. Це була середня за яшстю система державно! вищо! осв^и, до яко! належали 12 ун1верситепв, 3 академп, 3 консерватори та 138 спецiалiзованих шститулв. Умовним ступенем перед вступом до вузу були техшкуми. Серед них юнували калька навчальних закладiв, як формально належали кооперативним та громадським оргашзащям, що були фактично повшстю державними. Практично 2/3 випускнишв ще! системи отримували дипломи з iнженерно-технiчних чи технологiчних спещальностей, а шльшсть економiстiв, управлiнцiв i юриспв була багаторазово меншою, нiж у демократичних кра!нах з аналогiчними показниками розвитку господарства [1].
Шсля 1991 р. кiлькiсть вузiв в Укра!ш зросла у дешлька разiв i нинi станов ить майже 850, в тому числ - 250 ВНЗ III i IV рiвнiв акредитацi! [2]. Однак в останнш перiод намiтилася тенденцiя до зменшення илькосл загальноосвiтнiх шил. Так, наприклад, з початку 1990-х до
2002/2003 н. р. в кра!т дiяли майже 22 тис. загальноосвишх навчальних закладiв, тодi як у 2009/2010 н. р. !х шльшсть скоротилося до 20,6 тис. [3].
Водночас невпинно зростае кшьшсть науковцiв - щорiчно на 5-7 тис. кандидапв наук i бшьш як 1,5 тис. докторiв наук. Значна частина з них працюе у виробничш i гуманiтарнiй сферах, органах державно! влади i мюцевого самоврядування. Вiдповiдно зростае кiлькiсть наукових праць i розробок в рiзних галузях науки. Проте !х ефектившсть iз зрозумiлих причин (затяжна економiчна i фiнансова криза, виробничий застш, вiдсутнiсть механiзмiв зацiкавленостi в активiзацi! впровадження iнновацiй, корупцiя, духовний i моральний занепад, використання плагiату тощо) залишаеться невисокою. За попереднiми тдрахунками, понад 50% наукового доробку в Укра!ш мае iлюзорний, а не реальний ефект.
Зазначенi процеси в системi освiти i науки зумовлюють своечаснiсть та актуальнiсть розгляду проблематики розвитку цих гуманiтарних галузей.
До^дженню вказано! проблематики присвяченi науковi пращ таких вчених i практиков, як В. Андрущенко, е. Бистрицький, А. Бондаренко, О. Веретенникова, В. Войтов, В. Гельман, Г. Касьянов, О. Кшко, О. Локшина, А. Нщенко, О. Овчарук, Т. Фшшков, Н. Яркова й ш. Та всупереч лопщ к1льк1сть наукових праць, в яких вивчаються проблеми розвитку взаемозв'язкш i взаемовiдносин науки та освии з виробництвом, не зменшуеться, а навпаки - зростае.
Метою статп е розкриття проблеми розвитку осв^и та науки на сучасному етат становлення Укра!ни, з'ясування взаемозв'язмв i взаемовiдносин розвитку освiти, науки та економiки, встановлення тенденцiй цього процесу, пошук шляхiв вирiшення проблем у цш сферi.
Маргиналiзацiя - сощолопчне явище, поняття, що означае обмежешсть становища людини мiж будь-якими сощальними групами. Це поняття з'явилося в американськш соцюлогп в 1920-i роки для пояснення складнощiв у процесах адаптацп iммiгрантiв до нових сощальних умов. Бiльш точно маргiналiзацiю описують як процес руйнування громадянського суспшьства, що виявляеться у розпадi сощальних груп, розривi традицiйних зв'язк1в мiж людьми, а також втратi шдиввдами об'ективно! приналежност до пе! чи шшо! сощально! спiльностi, перекрученнi естетичних, етичних, правових, фiзiологiчних та шших загальнолюдських норм i цiнностей, перетворенш людей в духовних i сощальних люмпешв, повнiстю залежних вiд непередбачуваних i безконтрольних дiй влади, демагопв i авантюр истiв.
М. Делягiн визначив найбiльш серйознi небезпеки для розвитку суспшьства, зокрема: зростання фшансово! i пол^ично! нестабiльностi; поширення бiдностi застшного характеру та руйнування сощально! тканини: маргiналiзацiя вiдокремлених спiльнот; екстремiзм i необоротна деградацiя навколишнього середовища; виникнення технiчного непереборного розриву мiж розвинутими кра!нами й iншим свiтом [4].
У зв'язку з цим можливо видшити наступнi глобальнi небезпеки свтово! економiки для освiти, науки, виробництва:
• свiтова економiка i полиика визначаються дiями керiвництва США i найбiльшими транснацiональними корпорацiями ще! кра!ни. Такий <амперський провiнцiалiзм» базуеться на прийнятп рiшень з урахуванням лише американських реалiй, що створюе стратепчний ризик для США i людсько! цивiлiзацil, але аж нiяк не розвиток регюнальний;
• вибiр монополiями свiтового i практично неконтрольованого характеру. Для руйнування таких глобальних монополш практично немае жодних тдстав, особливо якщо вони спираються на метатехнологи, як1 практично унеможливлюють конкуренцil з 1х розробниками;
• мiграцil фахiвцiв у галузi «ново!» економiки та руйнування глобальних монополш здатш тд дiею ефекту масштабу тривалий час зменшувати свою ефективнiсть, що призведе до збiльшення кiлькостi i значення допустимих помилок;
• розвиток шформацшних технологiй i пiдвищення значення «економiки, засновано! на знаннях» гiпертрофовано тдсилили роль «персонального ризику», наприклад, випадкова смерть штелектуального лiдера глобально! монополп здатна завдати сильного удару не тшьки по котируваннях його корпорацп, а й по свiтовому ринку;
• поширення технологш, пов'язаних з формуванням свiдомостi, i кардинальне перевищення !х ефективностi над звичайними технолопями створюють спокусу вирiшувати проблеми
«промиванням мозшв», що робить неадекватними не тшьки управлiнськi структури, а й людство загалом [5].
У зв'язку з цим об'ективно виникае калька запитань, що стосуються розвитку освии, науки та нацiонального виробництва. Ввдповвдно до iснуючих умов та обставин пропонуються формулювання вiдповiдей на них. Наприклад: Чому за велико! кшькосп науковцiв, високих показник1в науково! дiяльностi, високих творчих результатiв неефективною е репональна, галузева та нацiональна економiки? Чому немае поступу в розвитку нацюнально! культури?
Вiдповiдь може бути такою: тому що освиа, наука, культура е не лише обличчям наци, а i його силою ^ мабуть, хтось не дуже зацiкавлений, а може навпаки, дуже зацiкавлений в тому, щоб це обличчя не було гуманним i високоiнтелектуальним, а навпаки - потворним та агресивним. Таку черству i байдужу поведiнку щодо укра!нсько! мови, ютори i традицiй можна пояснити ефектом реакцп на змiни та шерцшшстю керiвництва держави.
Друге запитання: Чому нинi наше освiчене сустльство не хоче, щоб вищу освггу мали можливiсть отримати всi члени суспшьства?
Освггу за потребами, тобто ввдповвдно до плану, давала лише тоталиарна радянська система. Демократична держава повинна бути защкавлена у формуванш високоiнтелектуальних, гуманних людей. Чому? Тому що тшьки деспот та експлуататор, загарбник-чужинець з метою досягнення свое! амбщшно! мети не формуе, не створюе гуманiстичне середовище для народу, а потребуе лише людей iз спецiальностями, як1 забезпечуватимуть реалiзацiю сво!х меркантильних бажань.
Людина як сввдома iстота покликана творити добро. Тодi чому ж вона його не творить? Ввдповвдь до гiркоти зрозумша: тому що держава в навчальних закладах (ввд початково! школи до вузу) не створюе сприятливого грунту для розвитку добра як сввдомютно! категорп у контекстi «з собою шчого не вiзьмеш, а тсля себе залишаеш добру пам'ять i добрi справи». Теза «пiсля мене хоч трава не рости» властива людям негуманно! спрямованостi.
Якщо розглядати проблеми розвитку освии i науки Укра!ни в умовах трансформацiйно! економiки, ми пропонуемо виокремити певнi моменти.
У зв'язку зi зменшенням народжуваносп та «передачею» на виховання малюшв iз села до мiста скоротилося (до речь ця тенденцiя розвиваеться) не лише к1льк1сть сiльських школярiв, а й загальноосвiтнiх шк1л. Щодо цього МОНмолодьспорту Укра!ни веде цшеспрямовану полiтику економi! бюджетних коштiв i це не потребуе коментарiв. Тому, на нашу думку, спочатку треба згадати про особливосп i тенденцп розвитку середньо! освiти в кра!ш, як1 пов'язанi з реформами, що тривають в контекстi входження у европейську спiльноту. Як вiдомо, останшм часом загальноосвiтньо! школа теж зазнае трансформацшних змiн: перехiд на тестову систему оцшки знань учнiв, замша випускних iспитiв незалежним зовнiшнiм ощнюванням, перехiд, а згодом вiдмiна 12^чного термiну навчання.
При цьому варто сказати, що багаж знань, ям учш отримують у школi, можна вважати бшьш нгж достатнiм для формування ерудовано! та освiчено! особистосп, проте за умови, що бшьштсть учнiв мае високий рiвень нахилу до навчання. Рiвень складностi навчально! програми загальноосвiтньо! школи в Укра!т розрахований для середньостатистичного учня. Однак, як показуе практика, в суспiльствi серед уае! сукупностi дiтей шкшьного вiку учнiв, котрi мають чудову пам'ять i високi здiбностi до вивчення усiх предметiв (дiтей-вундеркiндiв), е майже 79%; учшв, здiбностi яких оцiнюються середньостатистичним рiвнем (дии добре орiентуються в питаннях з багатьох предмепв, однак цiкавiсть проявляють до поглибленого вивчення лише деяких з них), - 20%. Отже, приблизно для 70% учнiв шкшьна програма е складною.
Але основна проблема не в цьому. Варто пам'ятати, що немае бездарних дией, у кожнш дитиш, навiть у тш, що входить до вказаних вища 70%, е приховаш здiбностi i таланти. Завдання педагога в зв'язку з цим - !х розкрити. Яка ж практика? На жаль, часто трапляеться, що дии, ям не володiють високими здiбностями до навчання, зазнають упередженого ставлення з боку вчителiв. Це породжуе в них знеохочення до вивчення навиь того предмета, який !х зацiкавить, i веде до замкнутост й гальмування освiтнього розвитку особистост!
Який же вихiд з тако! ситуацi!? Насамперед не варто робити надто великого акценту на оцшки як мету навчального процесу, необхвдно бшьше уваги придiляти формуванню та розвитку особистосп, розкриттю тих здiбностей, як1 закладенi в кожнiй дитиш. Абсолютно
нормально, коли не вс i навiть не половина учшв класу е вiдмiнниками навчання. Дии, яким важко даеться навчання, можуть себе значно краще проявити, шж вiдмiнники, у творчостi, мистецтвi, сощальнш робот! Завдання школи - розкрити дитину як особистiсть, а не створювати «культ ощнки».
1ншою проблемою нашо! загальноосвиньо! школи е те, що через значний рiвень складносп навчально! програми та перенавантаження учшв склалася ситуацiя, коли батьки, вщдавши сво!х дiтей у школу з надiею, що вони отримуватимуть там осв^ належного рiвня, змушенi тсля повернення з роботи виконувати з ними домашн навчальнi завдання. Дитина з першого класу звикае, що уроки треба вивчати з мамою чи татом, i не береться за сво! прямi обов'язки доти, поки не дочекаеться батькiв, мотивуючи це тим, що завдання е складними i вона сама не впораеться з ними, виконае неправильно i матиме низьку оцiнку. Але коли ж тодi нашi дии навчаться дiяти самостшно, вiдповiдати за власш помилки i в подальшому не допускати !х? Дiтей треба заохочувати до самостшного пошуку виршення завдань як цiкавого пошукового, творчого процесу i не варто формувати в них комплекс нездатносп самостшно справитись iз завданням.
Складаеться ситуащя, що батьки повиннi ходити в школу i вчитися разом зi сво!ми дiтьми. Але батьки тому i вiддають дiтей до школи, щоби там !х навчали вчительпрофесюнали. Завдання батьк1в - не вчити сво!х дiтей згiдно зi школьною програмою, а виховувати !х як особистостей, надаючи 1м знання та мудрють з багатьох iнших аспекпв позашк1льного життя. Батьки - люди, як працюють за рiзним фахом, у вчителiв е свiй фах, тож нехай кожен займаеться своею роботою, не потрiбно перекладати сво! обов'язки на шших. А дитину треба змалку привчати до самостшного виконання сво!х обов'язкiв, у нашому випадку - домашнього завдання. 1накше вона змалку звикне до того, що батьки перевiрятимуть результати 11 розв'язк1в, а в гiршому випадку - виконуватимуть завдання за не!, внаслвдок чого вона уникне ввдповвдальносп за сво! помилки чи бездаяльшсть, i, крiм цього, матиме гарну оцiнку.
Проблема загальноосвiтньо1' школи трансформуеться у проблеми вищо! освiти i науки Укра!ни. Як зазначалось вище, в школi сформовано своерiдний «культ ощнки»: важливо не те, що ти знаеш, а яку ощнку маеш, не те, чого ти навчився, а який отримав атестат.
Власне до таких висновюв прийшли викладачi Тернопiльського нацiонального технiчного ушверситету iменi 1вана Пулюя (далi - ТНТУ). Це також тдтвердили соцюлопчт дослiдження Академi! соцiального управлiння, яка ствпрацюе з ученими унiверситету. Вказану проблему актуалiзуе i сучасне суспшьство: в офiцiйному працевлаштуваннi однiею з частих вимог працедавщв е наявшсть у потенцiйного працiвника документа про вищу освiту. Iнодi ця вимога е необгрунтованою: так, людинi, котра бажае працювати лише в кас комерцiйного банку, не розраховуючи на можливосп кар'ерного зростання, достатньо загально! освiти.
Однак варто мати диплом про вищу освггу. Вважаемо, що до виршення життевих завдань треба тдходити обгрунтовано, зважуючи доступне з потенцшно необхiдним. Необхiдно об'ективно ощнювати сво! можливостi та приймати рацюнальш рiшення вiдповiдно до них.
Натомють в кра!нi склалась ситуацiя, за яко! вищу освiту йдуть здобувати практично ус! i вiдмiнники, i неуспiшнi в навчаннi. Як1 мотиви? Очевидно, що вiдмiнники навчання планують у майбутньому стати фахiвцями у сво!й галузi, займатися наукою чи практикою або поеднувати !х. Менш чи недостатньо усшшш в навчанш поступають у вузи з шлькох причин, зокрема, через iснування вимоги у працедавщв наявностi документа про вищу освггу. Це породило тенденщю до здобуття вищо! освiти практично уйма, з одного боку, як «легшого хлiба», а з шшого - як «данина модi». Останне часто тдтримуеться батьками, як1 завжди звикли «допомагати» сво!м дiтям. Ввдтак не вельми успiшнi дати-студенти не турбуються про навчання у вузах, адже батьки i тут допоможуть. Головне, щоб був диплом.
Що ж попм? Ск1льки е випадшв, коли молод1 люди не працюють за фахом. I часто тому, що його обрано невiрно (обрано той, на який легше було поступити) або тому, що людина знайшла себе в робоп, яка не вимагае знань вищо! школи. Життя все розставляе на мюця. Ми говоримо не про те, що не варто вим здобувати вищу осв^, а про те, щоб усе ввдбувалося за покликанням i здiбностями. Необхвдно, щоб абiтурiенти обгрунтовано пiдходили до власного вибору, усввдомлювали вiдповiдальнiсть за взятi на себе обов'язки студента i не допускали думки про залучення до свого процесу навчання «родичiв-благодiйникiв» задля результату.
Що необхвдно робити для виходу з тако! ситуаци? Як показуе навчально-виховний досввд, треба, щоб ще у школi культивували бажання займатися власними вподобаннями, розвивати сво1 здiбностi незалежно ввд того, де надалi можна буде продовжити навчання, в якому вузi. Найважливiше, щоб виховувати дией на засадах гуманiзму, моральностi, нацiоналiзму, релiгiйностi, розумного i вiрного служшня собi, родинi та суспiльству. Людина може бути штслпснтною та добрим пращвником i без вищо! ocbîth.
Орган1зац1я теоретичних занять (читка лекцмних курав)
Засоби, що використовуються в навчальному процеа для засвоення знань
Навчальний б1блютечний фонд факультету, кафедри Комп'ютер-ний парк Наочна ariTaqifl Демонст-рац1я вщеофтьмш Прикладна оргоснаетка Музе!', ¡нше
Рис. 1. Шляхи i засоби передання студентам знань, що практикуються кафедрою
менеджменту тдприсмницько'г дiяльностi ТНУ Водночас на рiвнi державних оргашв влади необхiдно популяризувати ri сфери дiяльностi, в яких вища освiта е необов'язковою, створювати програми працевлаштування молодi, в тому чи^ дiтей-сирiт i дiтей з неблагополучних сiмей, у тих сферах дiяльностi, як1 потенцiйно привабливi для розбудови нашоï держави.
Вiд сучасних тенденцш масового здобуття вищоï освiти у кшцевому пiдсумку страждае освiта та наука. Ниш в наущ виникло питання не якостi, а шлькостг Вивчення проблематики виявило таку закономiрнiсть: масове зростання золотих медалей у школах, згодом червоних дипломiв у вузах, а тепер - дипломiв кандидат1в i докторiв наук. Наукова дiяльнiсть, порiвняно з iншими напрямами, е бiльш привабливою, тому все бшьше е бажаючих у нш закрiпитися. Розроблено органiзацiйно-економiчний механiзм функцюнування iнновацiйного ланцюга «держава - освга - наука - виробництво» (рис. 2).
Однак ввд такого сценарш розвитку подiй страждае наука, зокрема ri вчеш, як1 звикли працювати самостiйно, знижуеться як1сть виконання наукових праць. Та серед усього розмагття останшх все ж е таш, що мiстять рацiональне зерно, цiкавi i необхiднi iдеï та пропозици щодо розвитку нашоï держави. Тому задля змши iснуючих тенденцiй розвитку вiтчизняноï освiти i науки, а також виходу нацюнально1' економiки на висхщний шлях розвитку необхiдно за допомогою державних програм розвитку освии, науки, суспiльства вiдкоригувати потоки учнiв-абiтурiентiв вiдповiдно до 1'х вподобань i можливостей, посилити контроль за яшстю наукових робiт i забезпечити реалiзацiю та винагороду за цiннi пропозици щодо вдосконалення розвитку науки, освии, технiки, економiки, медицини, соцiальноï сфери тощо.
Оргашзацшно -економiчний механiзм впровадження i використання досягнень НТП, наукових розробок у сферах сустльного життя:
в
■с
ягс
бс о 1 1
яннатс алер одрп
рос
со
Л4ожлив1 еконолочш \ сощалып ефектй í- * + _^_ —
Аналiзування та вироблення рекомендацш з удосконалення органiзацiйно-економiчного мехашзму, впровадження наукових досягнень в контекста держава-освiта-наука-
виробництво
Рис. Органiзацiйно-економiчний механiзм функцюнування iнновацiйного ланцюга: держава-освiта-наука-виробництво.
Безконтрольшсть, а також некомпетентнiсть державних органв влади у сферi освiти i науки породила рiзке зростання кшькосп дослiдникiв у рiзних галузях науки i суспiльного життя, появу маси рацiоналiзаторських пропозиций, творчих iдей i наукових розробок чи не в уах технiчних i гуманiтарних науках. Багато наукових робiт мають шновацшний характер, виробляються основи впровадження шновацшно! полiтики. Парадоксально, але такi ще! i пропозици через вiдсутнiсть !х
облжу з боку держави, анал1зу, контролю i защкавленосл залишаються без тдтримки на впровадження i лежатимуть незатребуваними невiдомо до якого часу.
Таким чином, попередне вивчення ситуаци в сферi освiти та науки та ïx взаемозв'язк1в i взаемозалежностей з виробництвом показало, що впровадження Болонськоï системи оцiнки знань, як1 вмонтоваш в пострадянський навчальний комплекс, з^ало переважно розслаблюючу, а може навиь i руйнiвну, нiж мобiлiзуючу роль в отриманш знань. Творча штелшенщя працюе не на науку, не на практику i не на сустльство, а на досягнення статусу, в якому легше вижити в умовах перманентноï суспiльноï кризи i нестабшьносп в Украïнi.
Керiвництво держави, що ввдповвдае за згадану сферу роботи, не защкавлене, а може черстве i байдуже до процеив соцiально-економiчного розвитку, його соцiогуманiтарниx складових. Зруйнований зворотнiй зв'язок, вiдсутнiсть контакту в шновацшному ланцюзi «держава - освиа - наука - виробництво» не передбачають умов для поступального розвитку нацiональноï економiки.
Курс на скорочення вузiвськоï науки е дещо поспiшним i потребуе глибшого вивчення. Доцшьними на нинiшньому етапi е засоби матерiального i морального защкавлення посилення ролi унiверситетськиx науково-навчальних структурних пiдроздiлiв у розробцi науково та практично обгрунтованих пропозицiй щодо розвитку рiзниx галузей вiтчизняноï економiки.
У радянський посттоталiтарний перiод феномен «тяги до знань» в багатьох випадках пояснювався тим, що з вищою освиою людина могла отримувати «легший кусок xлiба». Проте нинi ця теза спростовуеться соцiальними змiнами в суспшьнш системi Украши, як1 не зобов'язують працювати молодь над здобуттям осв^и з метою отримання «легшого xлiба». Водночас сьогодення продовжуе характеризуватися зростанням кiлькостi вступник1в у державш та приватнi вузи, що зумовило збшьшення кшькосл останнix. Майже вс колишнi теxнiкуми i значна частина професшно-техшчних училищ, «пiдтягнувши» свою матерiально-теxнiчну i навчально-методичну базу, трансформувались у коледж1, чи не вс колишнi iнститути стали унiверситетами (державними чи нацюнальними).
Як показало опитування та соцiологiчне вивчення цiеï проблематики Академiею соцiального управлiння, поряд з рiзними соцiальними проблемами та проблемами працевлаштування проявляються об'ективнi тенденцiйнi бажання молодi отримати вишу освiту.
Вважаемо за своечасне МОНмолодьспорту Украши та громадськосп, передусiм освiтянськiй i науковш iнтелiгенцiï, порушити перед законодавчими та виконавчими органами державно1' влади клопотання про вдосконалення вищо1' освiти в крш'ш. Першим кроком у цьому процесi повинно бути надання утверситетам дозволу на розширення самоврядних функцш, самостiйно визначати обсяги прийому студенпв вiдповiдно до сво1'х кадрових можливостей, матерiальноï та навчально-методично1' бази.
Зазначимо, що вчеш ТНТУ внесли певш пропозицп в контекстi роботи творчих груп при облдержадмшстрацп, зокрема: запропоновано впровадження повного регiонального господарського розрахунку, який може розв'язати руки для прояву творчо1' шщативи мiсцевим тдприемцям; вказано iнновацiйно-логiстичнi шляхи активiзацiï промислового виробництва та органiзацiйний меxанiзм впровадження шституцшних засад економiчноï конституцп Украши, створення сприятливого iнвестицiйного клiмату для розвитку прюритетних галузей, у т. ч. переробно1' промисловостi, туристично-рекреацiйноï галуз! виробництва будiвельниx матерiалiв тощо.
Реалiзацiя конструктивних пропозицiй щодо освiти i науки за державного сприяння могла би збудити не лише творчу шщативу, а й промислове виробництво, оживити вiтчизняну економiку. Надмiрне захоплення ринком i фiнансами та ресурсами без створення належних передумов для розвитку реального сектору економiки - процес недовготривалий i безперспективний, який практично себе уже вичерпав i призвiв до загострення кризового стану економiки та соцiального напруження в крш'ш. У демократичному правовому суспiльствi е мiсце для науки i творчосп, роботи i вiдпочинку, впровадження розробок i пропозицш у виробництво, а ввдтак i для отримання ввд цього позитивних результатiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Фiннiков Т. Загальний огляд системи вищо1 освiти Укра1ни / Т. Фшшков [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://eLiroosvita.net/7categorv=1&id=952
2. Бажал А. Статистика / А. Бажал // Дзеркало тижня. -2010. - 30 грудня. - № 49 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dt.ua/ARCHIVE/statistika- 61800.html
3. Делягин М. Информационная революция, глобализация и кризис мировой экономики / М. Делягин // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - № 1. - С. 18-23.
4. Андрушюв Б. Маргiналiзацiя i глобальш небезпеки економжи / Б. Андрушюв, I. Романська // Матерiали тез 15-1 науково! конференцп Тернопшьського нацiонального техтчного унiверситету iменi 1вана Пулюя, 14-15 грудня 2011 р. - Тернотль: ТНТУ, 2011. - С. 103-104.
5. Яркова Н. I. Проблеми державного фшансування вищо! освiти в Украш / Н. I. Яркова, О. В. Веретенникова, А. В. Бондаренко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.eom/4SWMN2010/Economics /57511.doc.htm
6. Гельман В. М. Фшансове забезпечення вищо! освiти в Украiнi / В. М. Гельман [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/345365.html
7. Нщенко А. О. Опташзащя управлшня освгтою у вищих навчальних закладах iз застосуванням iнформацiйних технологiй / А. О. Нщенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. librarv. uipa. kharkov. ua/
8. Андрущенко В. Стратегiя реформування освiти в Украш: рекомендацп з освiтньоi политики / В. Андрущенко, В. Войтов, О. Локшина та iн. - К.: К.1.С., 2003. - 296 с.
9. Кшко О. Проблеми вищо! технiчноi освiти в Украш / О. Кшко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/articles/ 135.html
10. Рейтинг вищих навчальних закладiв Укра1ни за показниками наукометрично! бази даних Scopus станом на 30.09.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/rating/ratings uni/index.html
11. Андрушюв Б. М. Основи менеджменту: методолопчт положення та прикладт механiзми: пiдручник для студ. та викладачiв економiч. спещальностей вищих i серед. спец. навч. закладiв системи пiдвищення квалiфiкацii / Б. М. Андрушюв, О. е. Кузьмш. - Тернотль: Лшея, 1997. -292 с.
УДК 159. 922+316.61
С. Т. ВИХОР
ГЕНДЕРНА АВТОБ1ОГРАФ1Я ЯК МЕТОД ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕС1В ГЕНДЕРНО1 СОЩАЛ1ЗАЦП
Висвтлено змкт, аспекти, CKnadoei та етапи процесу гендерног co^ani3a^i. Методом гендерног aвтобiогрaфii дослiджено мехатзми та засоби гендерног соцiaлiзaцii студентства.
Ключовi слова: гендерна соцiaлiзaцiя, гендерна aвтобiогрaфiя.
С. Т. ВИХОР
ГЕНДЕРНАЯ АВТОБИОГРАФИЯ КАК МЕТОД ИЗУЧЕНИЯ ПРОЦЕССОВ
ГЕНДЕРНОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИ
Исследовано содержание, аспекты, составляющие и этапы процесса гендерной социализации. С помощью метода гендерной автобиографии изучено механизмы и средства гендерной социализации студентов.
Ключевые слова: гендерная социализация, гендерная автобиография.
S. Т. VYKHOR
GENDER AUTOBIOGRAPHY AS A METHOD OF GENDER SOCIALIZATION
PROCESSES STUDY
The meaning, aspects, components and stages of the process of gender socialization are examined. Using the method of gender autobiography the mechanisms and means of students' gender socialization are investigated.
Keywords: gender socialization, gender autobiography.
