CC BY
36
ОБГОВОРЮеМО ПРОБЛЕМУ
УДК 37.01(4-13,15,17)+130.2.
А. В. ВАСИЛЮК
ЗАГАЛЬНОеВРОПЕЙСЬК1 ТЕНДЕНЦИ РОЗВИТКУ ОСВ1ТИ
Окреслено проблеми та цш розвитку освти в умовах глобалгзацп. Висвтлено стратеггчт завдання й важливг освтт тенденцт крат Свропейського Союзу (СС). Визначено шляхи тдвищення якостг та ефективностг освттх систем, гх загальног доступностг й вгдкритостг на середовище i свт для кращого пристосування до потреб ринку пращ, вимог сустльства i вiдповiдностi викликам сучасног цивтзацп.
Ключовi слова: розвиток освти, тенденцп, тновацп.
А. В. ВАСИЛЮК
ОБЩЕЕВРОПЕЙСКИЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ
Указаны проблемы и цели развития образования в условиях глобализации. Отражены стратегические задания и важные образовательные тенденций стран ЕС. Определены пути повышения качества и эффективности образовательных систем, их общей доступности и открытости на среду и мир для лучшего приспособления к потребностям рынка труда, требований общества и соответствия вызовам современной цивилизации.
Ключевые слова: развитие образования, тенденции, инновации.
A. V. VASYLYUK
THE EUROPEAN TENDENCIES OF EDUCATION DEVELOPMENT
The problems and aims of education development in the course of globalization are outlined in the article. The strategic tasks and important educational tendencies of the EU countries of are reflected. The ways of quality and efficiency upgrading of the educational systems, their general availability and openness on the environment and the world for the best adaptation to the labour-market needs, society's requirements and accordance to the calls of modern civilization.
Kewords: education development, tendency, innovation.
В умовах глобатзаци та прискореного розвитку свиово! економши, науки i техшки стало можливим створення единого освинього простору, який впливае на pi3Hi сфери суспшьного життя i визначае вектор европейсько! штеграци. Важливими геополиичними завданнями £С е формування науково-освинього й шновацшного потенщалу, великомасштабного iнвестування в нащональш ресурси для накопичення яшсного людського катталу, а також удосконалення та штегращя нацюнальних освишх систем. Сучаснш освт визначено особливо ввдповвдальну мiсiю та тдвищено вимоги до !! якосп, що мае сприяти виконанню довгостроково! програми економiчного розвитку «£вропа 2020: стратегiя розумного, сталого i всеосяжного зростання».
1нтегращя Укра!ни в европейський освiтньо-науковий проспр актуалiзуе проблему модернiзацii' вiтчизняноi' освии, успiх яко! визначаеться здатнiстю гнучко реагувати на постiйно змiнюванi зовшшш та внутрiшнi чинники й умови.
Публшацп вiтчизняних i зарубiжних науковщв висвiтлюють чисельнi аспекти освiтньоi' полиики рiзних рiвнiв (В. Андрущенко, В. Луговий та ш.), окреслюють напрями розвитку вiтчизняноi' та европейсько! освии (К. Корсак, А. Сбруева, Н. Лавриченко, Ч. Купiсевич, Т. Левовицький, А. Яновський, Т. Пiльх та ш.). Багатьох аналiтикiв цiкавлять проблеми розвитку освии в умовах глобалiзацi!. Зокрема польський учений Й. Гштецький вказуе про iстотнi змiни в сучасних освггшх системах та шститущях, а саме: виникають вiртуальнi школи та унiверситети, в яких знания на кожному освиньому рiвнi доступш в Iнтернетi у виглядi
206
Науков1 записки. Серiя: педагогiка. - 2013. - № 2
спещально пiдготовлених дидактичних матерiалiв; перевiрка через мережу рiвня оволодшня знаниями та вмiннями; поява так званих дидактичних зiрок - викладачш з видатним талантом, лекцп яких поширюеться через мережу в шкат Земно! кулi.
Завдяки цим явищам у найближчi два десятилiття може ввдбутися цiлковита перебудова освiтнiх систем. Насичення сучасними технологiями (бiотехнологiею та нанотехнолопею на молекулярному рiвнi, а в подальшому квантовою й субквантовою) в щоденному життi призведе до того, що багато суспiльств i народа постане перед серйозним викликом. Лише освiчене й пiдготовлене суспшьство на рiвнi академiчно! освiти зможе повною мiрою користуватися технологiями ХХ1 ст. [1, с. 51-52]. Натомють З. Мелосiк вказуе, що реформована освиа, як результат глобалiзацi!, буде значно бшьше вказувати на глобальш результати «аношмних сит», як1 дшть невимiрним та непередбаченим способом, щоб попередити людину перед утратою власного «Я», власно! тотожностi i потенщалу в неперервному процесi особистiсного становлення. Можна стверджувати, що глобалiзацiя е одним iз провiдних джерел формування потреби неперервно! освiти - осв^и впродовж життя людини.
До головних цшей глобально! освiти належать:
• формування переконання про ун1версальний характер людсько! iстоти та необхiднiсть ввдкриття в навчальному процесi цiнностей загальнолюдсько! культури;
• усвiдомлення почуття приналежносп до екосистеми Землi кожно! особи разом з уиею людською спшьнотою;
• розвиток умiнь ставлення до себе та власно! социально! групи як до учасник1в мiжнародного суспшьного життя;
• розвиток здатностi розумшня цивiлiзацi! та культури як спшьного загальнолюдського витвору;
• усвiдомлення, що люди, як живуть у рiзних культурах, вiдрiзияються неоднаковим розумiниям свiту та його проблем [2, с. 165].
У процес глобалiзацi! свiтова освга вступила в якiсно новий етап - мiжнародну iнтеграцiю, яка е результатом розвитку i поглиблення попереднього етапу (iнтернацiоналiзацi!) та доведення !! до рiвня iнтеграцi! нацiональних систем. Завдяки мiжнароднiй освiтнiй полiтицi вщбуваеться взаемне зближення, взаемодоповнюванiсть та взаемозалежшсть нацiональних освiтнiх систем, синхронiзацiя дш, яка досягаеться на основi регулювання наднацiональними iнститутами, поступове переростання нацюнальними освiтнiми системами сво!х державних меж. Тенденцп розвитку сучасно! освiти породжують необхiднiсть пошуку нових пiдходiв до навчання мисленню й дiяльностi в непередбачуваних умовах. Тому виникае потреба у такш теорi! навчання, яка б орiентувала освiту на новий споиб мислення й новi жити стимули майбутнiх поколiнь. Подабну теорш («теорш критичного мислення») розроблено у США, яка вiдрiзняеться прiоритетнiстю лопчного, проблемного й критичного мислення, пошуком нестандартних вiдповiдей у дослiдницькiй дiяльностi учнiв, що сприяе розвитку творчосп, самостiйностi, професiоналiзму й вiдповiдальностi - особислсних якостей, так необхiдних в сучасних соцюкультурних умовах.
Процеси iнтернацiоналiзацi! охоплюють науку, технiку, торгiвлю, економшу, освiту. Про це свiдчать явища i процеси поширення щораз вищого ступеня навчання; структурна i змютова перебудова шк1льних систем на засадi «прохiдностi» по вертикалi i горизонталц пошуки цiлiсно! й гнучко! моделi навчально-виховного процесу; iнтеграцiйно оптимальнi методичш, органiзацiйнi й мультимедiальнi рiшения; прагнення до перетворення школи iз стресогенно! iнституцi! у позбавлену цих шшдливих рис iнституцiю. Процес iнтернацiоналiзацi! охоплюе уи «складники» iнституцiолiзовано! освiти, тобто учителiв, учнiв i змiст навчання.
Яюсш показники роботи школи великою мiрою залежать вiд учител1в, рiвня !хньо! загально! пiдготовки, професiйно! квалiфiкацi! та компетентностей. Тому в кра!нах еС велико! значимост1 надаеться педагопчнш освiтi, що трактуеться не лише як акт одноразово! тдготовки до педагопчно! дiяльностi (вступна педагогiчна освгга - навчання у педагог^чних закладах), а як поспйний процес професшного розвитку (участь у шк1льних методичних об'еднаннях, пiслядипломних курсах, стажуваннях, третнгах). Також узгоджено, що вчителiв потрiбно готувати до виконання завдань, ям виникають в умовах змiни виробництва, суспiльного життя та культури европейсько! спiльноти. Цi завдання пов'язанi iз явищами загального зростання
Науковi записки. Серiя: педагогiка. - 20013. - № 2
207
квалiфiкацiй в сучасних суспшьствах, прискорення темпу розвитку господарства (особливо у сферi послуг), автоматизацi! й комп'ютеризацi!, розвитку полшрафп й музичного промислу, що ввдкривае широким верствам населення доступшсть до репродукцi! шедеврiв свiтового мистецтва та музики, морсько! i повеяно! комунiкацi!, що дозволяе людям швидко долати велик! вiдстанi й зав'язувати рiзноманiтнi контакти, краще пiзнаючи один одного. Але одночасно, з протилежного боку, - цивiлiзацiйнi хвороби, наркомашю, зростання злочинносп, безробiття, зростання шлькосп дiтей без батькiвсько! отки тощо.
Шдготовка вчителiв до здiйснения завдань, що виникають !з цих явищ та процеав, е черговою причиною реформування педагогiчно! освгги. Зпдно з положенными цiе! реформи, частково вже реалiзовано! у кра!нах еС, особливий акцент робиться на шдготовщ педагопв до д!яльносп в локальному середовищц залученнi молод! до використання ново! техшки та iнформацiйних засобiв; проведення шк1льно! та професiйно! орiентацi!; розробщ програм з! сприяння розширенню знань [3, с. 189].
Зауважимо, що тенденцп сучасного розвитку осв!ти полягають не в к1льк1сному, а яюсному покращеннi осв!ти. Стара концепцiя про лшйний зв'язок кшькосл рок1в навчання з продуктившстю працi й усшшшстю соцiалiзацi! вже подолана. Було докладено чимало зусиль для пiдвищения кшьшсних показниюв систем освгги. Проте в тих кра!нах, де це дшсно сталося, з подивом констатують, що отримаш результати не пропорцшш зусиллям уряд!в: висок1 ввдсотки другор!чник1в чи негативш данi щодо р!вня засвоення знань св!дчать, що навiть для виршення к1льк1сних проблем необх1дш змши якосл педагогiчного сервiсу. Отже, наголос в сучасних вимогах суспшьств до освии надаеться !! яшснш характеристик. Технологiчнi змши й структурш перетворення на робочих мюцях, помiтне посилення демократичностi вимагають громадянсько! поведшки, що грунтуеться на певних зд!бностях, як не надавала традицшна система осв!ти: засвоення кодування й умшня скеровувати ! використовувати шформацш; умшня швидко переробляти шформацш; умшня вир!шувати проблеми; умшня працювати в груш, команд! тощо. Акцент на яшсть виявляеться у форм! тклування про результати навчання. Тому одшею !з центральних тенденцш сучасних осв!тшх реформ е прагнення створення ефективних мехашзм!в вим!рювання !х результапв. Ощнювання впливу реформ включае мошторинг ! зб!р шформацп щодо реал!зацп осв!тньо! полиики, евальвацш досягнень загальних ! специф!чних цшей [4, с. 38].
Доа масштабш перетворення у вигляд! реформ часто локал!зувалися на змж пропозицш освггшх послуг. Натомють роль потреб часто недоощнювалася ! враховувалася лише на початкових !х стад!ях. Тому одшею з новаторських рис сучасних реформ е тдвищена увага до сощальних потреб ! запить. Ця тенденщя виявляеться через два р!зш напрями дш: 1) заходи та програми, як1 мають дати бшьшу владу для ршень «користувачам» системи освии (батькам чи учням) через уведення специф!чних мехашзм!в (бони чи ваучери, приватизащя, шституцшна автоном!я тощо); 2) програми покращення й уточнення запипв користувач!в, що досягаеться кращим шформуванням останшх.
Практично вс реформи освии у минулому характеризувалися надм!рною концентращею на однш характеристик чи невеликий груш чинник1в, як1 трактувалися як «ключовЬ>, зокрема: збшьшення зарплати педагогам, модершзащя змюту навчання, адмшстративш перетворення, оновлення обладнання, покращення шфраструктури та ш. Однак !хшй досввд св!дчить, що скромш результати реформ зумовлюються тим, що щ чинники бралися як ввдносно !зольоваш вщ решти. Насправд! дшст зм!ни в освт залежать ввд взаемодп численних чинниюв, як1 дшть системно. Це не означае, що змши можлив! лише через одночасну модифшащю всього й одразу. Однак в кожний момент слщ враховувати дш змш одного чинника на багато шших. 1нституцшна реформа (типу децентрал!заци) матиме обмежений освггнш вплив, якщо не модершзацш змюту освии, перегляд ставок зарплат ! способ!в !х призначення, шляхи надання нових дидактичних матер!ал1в тощо. Тому центральною проблемою е визначення моменту й обсягу змш кожного чинника. Досввд переконуе, що щ два аспекти легше визначати на локальному р!вш, н1ж на центральному. Неможливо передбачити вс наслвдки освггшх змш в !! сощальному, культурному й географ!чному контекст!. Саме тому пом!тна тенденщя шдходити до шституцшних реформ !з переходом до вищо! автономп заклад1в з наданням !м змоги самим
208
Науков! записки. Сер!я: педагопка. - 2013. - № 2
визначати стратепю й шляхи покращень (проекти роботи школи, шституцшна автономiя, концепцп розвитку шк1л й визначення !х «мюи» тощо) [5].
Анал^ики освiтнiх змiн i реформ стверджують, що в цьому контекст ключова роль належить державi. Аналiз зарубiжного досвiду у вказанiй сферi ще раз свiдчить про ввдсутшсть простих рiшень: приватизацп чи нацюналiзацп, централiзацп чи децентралiзацп. Успiшна децентратзащя проявляеться там, де була сильна й впливова центральна влада, устшна ж приватизацiя також була справою вмшого центрального керування. Отже, слад визначити роль центрально-державно! адшшстрацп. З сучасних дискусш випливають, принаймнi, три велик! сфери ввдповвдальностг участь у визначенш прiоритетiв через механiзми демократично! дискусi!; створення й приведения в даю механiзмiв реалiзацi! цих прюритепв та вимiрювання й оцiнювання насладив, зокрема, через тдвищення автономи закладiв i передачу частини вiдповiдальностi на локальний рiвень для полегшення ощнювання; застосування компенсацiйних механiзмiв для лшшдацп нерiвностi чи несправедливостi освiтнiх послуг, що можуть зрости вiд децентралiзацi! управлiния освiтою.
Останнiм часом в розвинених европейських кра!нах вiдбуваеться перехвд до iнновацiйного типу модернiзацi! осв^шх систем. Причому впровадження iнновацiй стае предметом системно! та цшеспрямовано! дiяльностi, а нововведення стають як проввдним чинником розвитку освiти. Тенденцiя до розширення автономi! веде до змш традицiйно! схеми «реформи системи освии» й концентрування на iнституцiйних чи мiжiнституцiйних iнновацiях. Ранiше iнновацi! в системах освии з централiзованими традищями обмежувалися переважно приватним сектором чи так званими «пшотними проектами» у державному сектора У найкращому випадку успiшнi iнновацi! ставали базою для загальних заходiв, як1 далеко не завжди призводили до задовiльних результапв. Нинi утверджуеться переконання, що устх iнновацiй залежить вiд !хньо! адекватност локальним умовам для здiйснения. З цього погляду видаеться важливiшим генерувати здiбнiсть до iнновацiй, нiж займатися шноващями. Плiднi iнновацi! сприяють розвитку шновацшних здiбностей, зокрема, коли вони слугують прикладами пiд час тдготовки викладацького персоналу. Недивно, що здатшсть до iнновацiй прямо пов'язана з рiвнем професiоналiзму персоналу.
Швидк1 та непередбачуваш змiни в позаосвiтньому оточенш, все новi вимоги, як1 постають перед освишми системами, а також труднощ^ пов'язанi iз проектуванням й запровадженням змiн в освiтi, зумовлюють перманентний характер сучасних реформ.
Варто звернути увагу на загальш стратепчш освiтнi цiлi еС, як1 мають сприяти розвитку освiти, окреслити !х напрям та стимулювати прогрес у кожнш европейськ1й кра!нi та еС загалом.
Стратегiчна мета 1. Шдвищення якосп та ефективностi освiтнiх систем у кра!нах еС з огляду на новi завдання суспiльства та змшеш методи i змiст навчання й учшня. До них вiдносяться:
1) тдвищення якосп пiдготовки та вдосконалення вчителiв;
2) розвиток комплексу компетентностей, необхвдних для суспiльства знань;
3) забезпечення доступност до iнформацiйно-комунiкацiйних технологш;
4) залучення молодi до математичних i технiчних наукових галузей;
5) оптимальне використання засобiв.
Стратегiчна мета 2. Полшшення загально! доступностi до систем освии згiдно з головною засадою неперервно! освiти, дiяльностi щодо збiльшения шансiв отримання роботи та професшного розвитку, а також громадянсько! активностi, едностi та рiвностi шанив. Необхiдним е:
1) створення ввдкритого освiтнього середовища;
2) сприяння привабливосп навчального процесу;
3) сприяння громадсько! активностi та забезпечення рiвностi освишх шансiв.
Стратегiчна мета 3. Ввдкрипсть освiтнiх систем на середовище i свiт у зв'язку з
необхвдшстю кращого освiтнього пристосування до потреб ринку пращ, вимог сустльства та вщповвдносп викликам, пов'язаним iз глобалiзацiею. Також ця мета передбачае:
1) змщнення зв'язку з ринком пращ та дослвдницькою дiяльнiстю;
2) розвиток тдприемництва;
Науков1 записки. Сер1я: педагогжа. - 20013. - № 2
209
3) покращення ситуацп у сферi вивчення iноземних мов;
4) розвиток мобшьносл i обмiну;
5) змiцнения европейсько! спiвпрацi [5; 6].
На засвданш европейсько! Ради у Барселонi (2002 р.) затверджено програму реалiзацi! зазначених цшей, що мають ключове значения для розвитку освiтнiх систем кра!н-члешв еС. Мiнiстри освiти кра!н-членiв еС разом iз европейською комiсiею запропонували ще п'ять цiлей для !х реалiзацi! до 2010 р. (тепер до 2020 р.):
• досягнення в еврот найвищого рiвня якосп освiти, який би мiг стати зразковим для всього свГту;
• забезпечення громадянам европи можливосл вшьно вибирати мiсце навчания, а також
пращ;
• визнання в еС освГтшх документiв, професiйних квалiфiкацiй та компетентностей, здобутих в окремих кра!нах европи;
• гарантп европейцям можлиысть навчания упродовж життя незалежно ввд !хнього вiку;
• вiдкритiсть европи до ствпращ з iншими геополГтичними регiонами на основi взаемних штереав, зацiкавления для навчания i стажування студентiв, викладачiв та науковцiв усього свггу [5; 6].
Прiоритетними напрямами у цш програмi визнано розвиток математичних Г технiчних наук, поширення шформацшно-комушкацшних технологш, вивчения шоземних мов, менеджменту, а також громадянсько-демократично! Г европейсько! освГти. Представлеш цш визначили початок нового етапу розвитку освГти в еС.
АналГтики стверджують, що у ХХ1 ст. в процесГ оргашзацп та впроваджения змш в освинш системГ освГтия полГтика повинна враховувати: засади загальносл освГти; горизонтально! й вертикально! прохвдносп (що передбачае визнання освитх сертифшапв шшими шститущями на однаковому або вищому ступеш); неперервносл освГти; цшсносп та диференщацп освГтньо! системи; широкого профшю навчания; багатостороннього штелектуального, психГчного, суспшьного, професшного й фГзичного розвитку. Також ютотним вважаються гнучк1сть Г мобшьшсть освГти, гумашзащя середньо! Г вищо! школи, поеднання освишх реформ зверху та шновацш знизу, децентралГзащя та усуспшьнення освГти, науковють, економГчшсть та оптимальш ршения з урахуваниям стратепчних перспектив розвитку й ефективносп освгти. 1дея европейсько! штеграцп, яка охоплюе дедалГ ширшГ сфери життедГяльностГ держав Г суспшьств та нових члешв еС, стае виршальним чинником у формуванш европейсько! та нащонально! тотожносп, а також зближення освишх систем Г розробки европейських освГтшх стандартГв.
Отже, до важливих освишх тенденцш в розвинених кра!нах еС можна вГднести:
• вплив науково-техшчного та шформацшного прогресу на модель отримания знань, квалГфшацш та креатившсть людей;
• псний зв'язок системи освГти з ринком пращ та тдприемствами;
• розвиток дошкшьно! освГти (охопления 80-90 % датей дошкольного вГку);
• демократизащя освГти, гнучшсть навчания й вирГвнювания освишх шанав й боротьба Гз шкшьним ввдставаниям;
• розширення функцш школи стосовно тдготовки молодГ Г дорослих до самоосвГти й боротьби з функциональною неграмотшстю;
• децентралГзащя Г репоналГзащя освГтньо! полГтики;
• поширения вивчения двох-трьох шоземних мов;
• реалГзащя «европейського вимГру освГти», вдеалу европейського вихования;
• розвиток громадянського вихования Г науки про права людини;
• усуспшьнення школи Г системи освГти, залучення ктенпв освГти (учшв, батьк1в, майбутшх працедавщв, мюцево! влади) до планування, здшснения та ощнки освишх змш;
• мГжнародна мобшьшсть учшв, студенпв, учителГв Г науковщв»
• перетворения школи в шструмент особиспсного Г суспшьного розвитку особи, а також протидГя агресп, злочинностГ, запобГгания марпналГзацп молодц
• модершзащя педагопчно! освГти, зокрема неперервно! освГти вчителГв;
210
НауковГ записки. СерГя: педагопка. - 2013. - № 2
• прагнення до рiвнозначного трактування матерiальниx та освiтнix швестицш (людський капiтал) та розвиток «шил другого шансу» i неперервно1' професшно1' пiдготовки;
У наш час на учшв та студентiв припадаe майже 25 % усieï кiлькостi мешканщв усього свiту. А тиx, котрi навчаються в iнституцiяx неформально!' освии, нараxовують сотнi мiльйонiв. Отже, св^ сьогоднi здiйснюe iнформацiйний та освпнш стрибок. Мали рацiю видатнi науковщ, заповiдаючи у роки «xолодноï вшни», що ХХ1 ст. буде «столитям освiти та науки». У наш час знання та освiта стають не тшьки чинниками суспiльного розвитку, а i його фундаментом i найцшшшим засобом. Тому сучасний свгг вимагаe постiйноï модернiзацiï освiтнix систем, що виникаe як гостра необxiднiсть через складнi суспiльнi змiни та стаe не лише нацiональним, а й мiжнародним прiоритетом.
Gвропейська штегращя, яка активно проявляeться в краïнаx GС, вiдкриваe для Украши цiкавi перспективи, оск1льки створюe можливiсть скористатися досввдом перевiрениx рiшень, трансферу демократична моделей громадського життя i сучаснж теxнологiй. Однак iнтеграцiйнi прагнення змушують до прийняття коштовниx та часто складнж пристосувальниx програм.
Л1ТЕРАТУРА
1. Gnitecki J. Globalistyka. Globalizacja - wymiar spoleczny / Janusz Gnitecki // Encyklopedia Pedagogiczna XXI wieku / red. naukowy T. Pilch. - Warszawa: Wyd. Akademickie «Zak», 2003. - T. II.
- S. 47-53.
2. Melosik Z. Edukacja globalna: nadzieje i kontrowersje / Z. Melosik // Ewolucja tozsamosci pedagogiki / red. naukowa H. Kwiatkowskiej. - Warszawa, 1994. - S. 165-175.
3. Kupisiewicz Cz. Wizja szkoly przyszlosci - zarys modelu / Cz. Kupisiewicz // Realia i perspektywy reform oswiatowych / pod red. A. Bogaja. - Warszawa: IBE, 1997. - S. 109-118.
4. Cuttance P. Monitorowanie jakosci w systemie edukacji i w szkole / Peter Cuttance // Jakosc, planowanie i doskonalenie kwalifikacji zawodowych w zarz^dzaniu oswiat^ / pod red. D. Ekiert-Grabowskiej, D. Elsner. - Radom, 2002. - Antologia IV. - S. 21-54.
5. Edukacja w Europie: rózne systemy ksztalcenia i szkolenia - wspólne cele do roku 2010. - Warszawa : Komisja Europejska, 2003. - 39 s.
6. Василюк А. Освггня полггика Gвропейського Союзу // Шляx освгги. - 2007. - № 3. - С. 13-17.
УДК:373.31:811.1
Л. G. ГУСАК
СТРУКТУРА I КРИТЕРИ ГОТОВНОСТ1 МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В ДО АСОЦ1АТИВНОГО НАВЧАННЯ 1НОЗЕМНИХ МОВ УЧН1В ПOЧАТКOBOÏ
ШКОЛИ
Проaнaлiзовaно змiстову суть понять «готовтсть», «готовтсть до професiйноï дiяльностi», «готовностi фaхiвцiв до професiйноï педaгогiчноï дiяльностi», «готовтсть майбуттх учителiв до впровадження aсоцiaтивного навчання тоземних мов молодших школярiв». На основi авторського тлумачення готовностi майбуттх учителiв до впровадження aсоцiaтивного навчання тоземних мов молодших школярiв визначено компоненти, показники, критерп та рiвнi готовностi студента до вкaзaноï дiяльностi.
Ключовi слова: майбуттй учитель iноземноï мови почaтковоï школи, готовтсть, готовтсть фaхiвцiв до професiйноï педaгогiчноï дiяльностi, готовтсть фaхiвцiв до впровадження асощативного навчання iноземноï мови.
Л. Е. ГУСАК
СТРУКТУРА И КРИТЕРИИ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К АССОЦИАТИВНОМУ ОБУЧЕНИЮ ИНОСТРАННЫМ ЯЗЫКАМ УЧЕНИКОВ
НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ
Проанализировано смысловую сущность понятий: «готовность», «готовность специалистов к профессиональной педагогической деятельности», «готовность будущих учителей к реализации ассоциативного обучения иностранных языков младших школьников». На основе авторского определения готовности будущих учителей к ассоциативному обучению иностранных языков младших
Шукс^ записки. Серiя: педагопка. - 20013. - № 2 211
