CC BY
1СОЦ1АЛЬНО-ПСИХОЛОГ1ЧН1 ПОКАЗНИКИ ТРИВОЖНОСТ1 УЧН1В ТА СТУДЕНТ1В СУЧАСНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В Р1ЗНИХ ТИП1В
Кандидат медичних наук, доцент Тимощук Оксана BacunieHa, Асистент Токар 1рина Тадегвна, Асистент Кича 1рина 1вашвна
Украг'на, 1вано-Франювськ, 1вано-Франк1вський нацюнальний медичний университет; Кафедра г1г1ени та екологп
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30042019/6474
ABSTRACT
In conditions of modern daily stresses and ecologically unfavorable external factors, the level of anxiety becomes one of the leading indicators of the personality development. Anxiety predominates in the lives of modern students and very often causes a decrease in work capacity, labor productivity, communication problems and can lead to the development of various somatic diseases.
At this stage, the level of anxiety becomes one of the driving factors of a number of psychological problems and is considered as an "anterior neurotic condition" and is an initial stage in behavioral disorders. Correction of anxiety and its dispel are very important in preparing students for difficult life and study situations and for learning new work. A present the number of anxious boys and girls has increased; they show signs of anxiety, uncertainty, and emotional instability. The results of recent research indicate both the increase in the number of anxious young people in comparison with the last decade, and the change in the form of anxiety, which seems to be "matured", it has become deeper and more personal.
Citation: Thmo^k O. B., ToKap I. T., Kma I. I. (2019) Socio-Psychological Indicators Ofanxiety of Students at Modern Educational Establishments of Different Types. World Science. 4(44), Vol.2. doi: 10.31435/rsglobal_ws/30042019/6474
Copyright: © 2019 Тимощук О. В., Токар L Т., Кича L L This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Перюд старшого шкшьного вшу та студентсью роки е достатньо неординарним перюдом життя людини, осюльки вщбуваеться перехщ до дорослого середовища, стають чгткими позици свпогляду, вщбуваються процеси стабшзацп стосунюв з однолптами, викладачами i батьками, самоощнка набувае адекватносп, форми поведшки стають менш негативютськими. У старшому шкшьному та студентському перiодi формуеться чгтке сприйняття вщповщальносп та виникае проблема вибору майбутньо1 професп i побудова планiв на подальше доросле життя, а також мри про особист стосунки та сш'ю, що е досить важким завданням для сучасно1 молодi. Крiм того, також зростае кiлькiсть навчальних навантажень, вимог до поведiнки, очшування вiд пiдлiткiв дорослих вчинк1в та вщповщальносп, як1 у свош сукупносн мають суттевий вплив на ïx свiдомiсть. На даному етапi життя виникае багато страх1в: бути невизнаним, не виправдати батькiвськиx сподiвань, не реашзувати власнi плани, невпевненiсть у своему майбутньому та невiдомiсть подальшого розвитку подiй власного життя сприяють розвитку пiдвищеного рiвня тривожностi серед учшв та студентiв. Тому, особливоï актуальностi набувае не лише визначення рiвня тривожностi юнак1в та дiвчат, а й проведення аналiзу факторiв, як1 визначають загальний рiвень особистiсноï та ситуативноï тривожностi у чгтко окреслених ситуацшх.
ARTICLE INFO
Received: 19 February 2019 Accepted: 21 April 2019 Published: 30 April 2019
KEYWORDS
socio-psychological indicators,
anxiety,
students,
Spielberger's technique.
Теоретичш аспекти тривожносп обумовлюють поведiнку суб'екта. Наявнють якогось базового рiвня тривожностi е нормальною i обов'язковою особливiстю особистосп, який е оптимальним та бажаним для кожно! окремо! людини i трактуеться як корисна тривожнiсть. Особистюна тривожнiсть - це стiйка особистюна риса, яка попереджуе розвиток схильност до тривоги i забезпечуе можливють аналiзувати широкий спектр ситуацiй як загрозлив^ i в той же час, забезпечувати вщповщь на кожну з них конкретною реакщею. Дана особливють активуеться за наявностi подразниюв, якi iнтерпретуються як загрозливi для самоощнки та самоповаги. Оцiнка ситуативно! тривожносп вiдбуваеться за рахунок суб'ективно пережитих емоцш напруження, стурбованостi, заклопотаносп, знервованостi, якi виникають в результат вiдповiдi на стресову ситуацiю i мають рiзну iнтенсивнiсть i тривалють. Високотривожнi iндивiдууми схильнi побачити загрозу власнш самооцiнцi i самоповазi у багатьох ситуащях i вiдповiдати на щ ситуащ! вираженою тривогою, особливо стосовно загрози компетенщ! i престижу. На даний момент единою методикою, яка дае можливють диференщйовано визначати тривожнють i як властивiсть, i як стан особистостi е методика Ч. Д. Спшбергера, яку росшською мовою адаптував Ю. Л. Ханш.
Термш «тривожнють» може характеризуватися наступними формами прояву: короткотривала емоцiйна реакщя страху, психiчний стан та властивють особистостi, яка впливае на кругозiр та прийняття рiшень. Тривога - це емощйний стан, що з'являеться в умовах небезпеки i характеризуеться станом очшування несприятливого розвитку подш, високого рiвня стурбованостi, емощйно! напруги. Прояви тривожносп е соматичнi (прискорене серцебиття, схвильоване дихання, тремор, тдвищення артерiального тиску, пiдвищена збудливiсть i iн.) i поведiнковi (прояви апатй чи демонстрацiя жорстокостi). Розрiзняють також „маски тривожносп" - агрешя, апаня, постiйна замрiянiсть, лiнь. Певний рiвень тривожностi конкретно! людини - це корисна тривожнють. Однак, високий рiвень тривожносп протягом поспйного часу, негативно впливае на життедiяльнiсть i розвиток особи, оскшьки така людина емощйшше реагуе на сво! невдачi, !! працездатнiсть рiзко знижуеться в надзвичайних ситуащях чи обмеженш часу, а страх перед невдачами заважае досягати устху в жигп.
Психологiчнi причини тривоги подшяються на суб'ективнi (невпевненють у кiнцевому результатi подiй) i об'ективнi (втома, переживання про стан власного здоров'я, змши психiки, вживання медикаменпв). Тривожнiсть пiдлiткiв залежить вщ !х психофiзiологiчними та особистiсних особливостей i виникае внаслiдок пiдлiтково!' кризи, яка пов'язана з дисгармошею розвитку, дезоргашзуе молодих людей та суттево впливае на якiсть !х життя та формування основних соцiогенних поглядiв. Здобування освiти значною мiрою впливае на психшу, становлення особистостi, окреслюе склад мислення. В той же час умови навчання в сучасних закладах освпи е територiею для тренування певних адекватних реакщй на поспйний вплив соцiального та фiзичного середовища iснування. Для успiшного навчання потрiбний високий рiвень iнтелекту, ерудованосп, володiння певним логiчним складом мислення або високий рiвень працездатностi, наполегливють, мотивацiя. Вiд рiвня початково! тривожносп залежить усшшнють, яка допомагае при виршенш простих завдань i е перепоною при розв'язанш складних. У сощальному аспектi тривожнiсть визначае рiвень комунiкабельностi та впливае на спшкування молодi з однолiтками, часто стаючи причиною конфлшпв, а у психолопчному аспектi - визначае низький рiвень самооцiнки, нерiшучiсть, невпевненiсть у власних силах, демотиващю.
Мета статтi: виявити соцiально-психологiчнi показники негативного впливу особистюно! та ситуативно! тривожностi на учшв та студентiв сучасних навчальних закладiв рiзних типiв.
Матерiали i методи. У процеш вивчення соцiально-психологiчних показниюв тривожностi на учнiв та студенпв сучасних навчальних закладiв рiзних тишв здiйснювали дослiдження у п'ятьох сучасних закладах освгги м. 1вано-Франк1вська: Прикарпатський нацiональний унiверситет iменi Василя Стефаника, 1вано-Франювський фiнансово-комерцiйний кооперативний коледж iменi С. Граната, 1вано-Франк1вське музичне училище iменi Дениса Сiчинського, 1вано-Франк1вський професшний лiцей автомобiльного транспорту i бущвництва №15, Iвано-Франкiвський лiцей-iнтернат для обдарованих дiтей з сiльсько! мюцевосп. У ходi роботи проведено обстеження 300 учнiв та студентiв (в тому чист 150 дiвчат та 150 юнаюв).
Оцiнку рiвня тривожносп проводили за допомогою методики Ч.Д. Спшберга, Ю.Л. Ханiна, яка дае можливють ощнити особистiсну та реактивну тривожнють, а також бшьш специфiчнi !! реакцi!. На даний час методика, запропонована Ч.Д. Спшбергером е единою методикою, яка дае можливють диференщювати тривожнють i як особистюну характеристику, i як стан. Широко застосовуеться у нашш кра!нi росшськомовна версiя STAI для визначення
рiвня реактивно! та особистюно! тривожносп Спiлбергера - Ханiна (1976, 1978), яка е перевiреним i високоiнформативним показником самооцiнки ступеня тривожносп в певний момент (реактивна тривожнють) i ступеня тривожностi протягом життя iндивiдуума (особистiсна тривожнiсть). Вiдповiдно до дано! методики тривогу розщнюють як стан, а тривожнють як характеристику особистосн, яка мае суттевий вплив поведшку особистостi.
Опитувальник може бути застосований як для шдивщуальних, так i для групових дослiджень. Час тестування складае приблизно 5-8 хв. Найчастiше воно проводиться фронтально - одразу з певною групою, за умови чггкого контролю виконання поставлених завдань кожним учасником. Ощнка та трактування результаив тесту вiдбуваеться за чггко визначеним алгоритмом. Якщо учень чи студент вiдповiв менше шж на 18 запитань з кожного варiанта опитувальника, то опрацювання та ощнка даного дослщжуваного не проводиться. В залежност вiд потреби, можна використовувати одну або двi шкали. Шкала самооцiнки мае двi частини, за показниками результата яких проводиться ощнка реактивно! (РТ, вислови № 1 -20) i особистюно! (ЛТ, вислови № 21-40) тривожносп. Результата самоощнки по кожнш з тдшкал може мати значення вiд 20 до 80 балiв. Слiд вщмпити, що вищi значення величини тдсумкових показникiв, вказують на вищий рiвень ситуативно! або особистiсно! тривожностi. Для ощнки отриманих показникiв застосовують наступну градацiю (табл. 1):
Таблиця 1. Норми для ощнки piBra тривожносп
PiBHi тривожносп (в балах)
Низький До 30 балiв Середнш 31-45 балiв Високий 46 i бiльше балiв
Висок рiвнi реактивно! тривожносп можуть бути причиною зниження та концентращ! уваги i навiть причиною вщхилень тонко! координацi! рухiв. Натомють, дуже низькi рiвнi реактивно! тривожносп може негативно впливати на результати дiяльностi iндивiдуума. Реактивна тривожнiсть найчаспше розвиваеться як емоцiйна реакцiя у вщповщь на певний стресовий фактор. Найчаспше значення показниюв реактивно! тривожносп досягають особливо високих чи особливо низьких величин напередодш значущих важливих подiй у життi (зустрiчi, виконання важливих завдань, змагання, виступи перед аудиторiею). Тривожнють також може розвиватися внаслщок пережитих життевих подiй, емощ! вiд яких мають суттевий i тривалий впливу на особу.
Високий рiвень особистiсно! тривожностi прямо пропорщйно залежить вiд iснування невротичного конфлшту, присутностi емоцiйних i невротичних зривiв, а також наявностi психосоматичних захворювань. У якост схильностi особистюна тривожнiсть особливо яскраво проявляеться при виникненш у !! життi небезпечних ситуащй, якi можуть бути загрозою !! престижу, самооцiнки, самоповаги, рейтингу в колективi тощо.
Потрiбно звертати увагу на ютотш вiдхилення вщ значень показникiв помiрно! тривожностi, оскшьки !! високi рiвнi можуть бути причиною виникнення стану тривоги щодо оцiнки !! компетентностi. За таких обставин необхщно максимально можливо знизити суб'ективну значущють обставин i завдань та зосередитися на створенш умов, за яких буде вщчуватися максимальна впевненють в успiху кожного починання.
При низькому рiвнi вираження тривожносп, необхщно максимально зосередитися на мотивах дiяльностi i працювати над розвитком шдвищення почуття вiдповiдальностi за кожний конкретний вчинок. Проте, бувають випадки, коли дуже низький рiвень тривожносп зумовлений прагненням людини активно витюнити високу тривогу, для того, щоб презентувати свою особу з найкращого боку.
Психолопчний розвиток особистосн юнаюв та дiвчат являе собою дiалектичний процес становлення i розв'язання протирiч, перенесення зовнiшнiх емоцiй та переживань всередину, формування самоповаги та заохочення для роботи над собою. На вщмшу вщ дорослих, у юнацькому вщ особливо гостро виникае потреба в досягненнях та самореалiзацi!, яю учш та студенти активно прагнуть реалiзувати у процесi навчально! дiяльностi. У разi виникнення труднощiв у процес успiшного самоствердження в процес навчання в сучасних закладах освпи, юнаки та дiвчата починають активно себе реалiзовувати в iнших сферах життя: спорт, хобб^ бiзнес, тощо. Дана ситуащя виникае внаслiдок гостро! природньо! потреби людини
BigmyKaTH gna ceöe ycnimHy rany3b Ta gocarayra b HiM ycnixiB, ocKinbKH npn nopymeHHi gaHux B3aeM03B'a3KiB MosnHBHM po3bhtok HeBpoTHHHux cramB Ta po3bhtok coMaTHHHux 3axBopwBaHb.
BuxogaHH 3 xapaKTepHHx oco6nHBocreM WHa^Koro BiKy, MosHa roBopHTH npo Hboro, aK npo cKnagHHM nepiog y surri 0C06HCT0CTi, Ha aKOMy Big6yBaeTbca ocraTOHHe ^opMyBaHHa ^i3HHHoro Ta ncuxiHHoro po3BHTKy WHaKiB Ta giBHaT, a TaKos Big6yBawTbca ocHOBHi npo^cu craHoBneHHa 0C06HCT0CTi i BCboro noganbmoro surra. Ha nepmuM nnaH Bucrynae HaMBasnuBime nparHeHHa Monogux nwgeM noHyBaTH ce6e 3HaHy^HM, 6asaHHa npogyKTHBHo i aKicHO cninKyBaTuca 3 nwgbMH. OcKinbKH 3aKpuTa b co6i, 3aKoMnneKcoBaHa, HeTOBapucbKa oco6a, aKa nocTiMHO nepe6yBae b CTaHi oHiKyBaHHa b ycbOMy npoaBiB HeBgaH, nocriMHo BigHyBae gucKOM^opT i He Mose CTBoproBaTH aKicHux CTOcyHKiB y cepegoBH^i icHyBaHHa. BnacHe цнм BasnuBHM пpoцecaм Ta BganoMy 6e36onicHoMy npoxogseHHi BasnuBoro eTany y surri yHHiB Ta CTygeHTiB MosyTb 3aBasaTH bhcok 3HaHeHHa noKa3HHKiB piBHa tphboshoctl
pe3y^btath gocnig^ehb. npoBogaHH aHani3 ochobhhx noKa3HHKiB oco6nHBocreM ^opMyBaHHa oco6ucTicHux o3HaK Ta KopenaT ncA oco6ucTocTi b yMoBax BnnuBy crpecoreHHux hhhhhkib, aKHMH BH3HaHawTbca cynacHi HaBHanbHi 3aKnagu pi3Hux TuniB ocbith, Heo6xigHo 3BepTaTH yBary Ha ocHoBHi noKa3HHKH ipHBosHocri WHaKiB i giBHaT. CaMe ocHoBHi xapaKTepucTHKH TpuBosHocTi BnnuBawTb 3a eMo^MHHM CTaH i ocHoBHi xapaKTepucTHKH noBegiHKH i e ochobow gna e^eKTHBHoi opram3a^i npogyKTHBHoi' ^ogeHHoi HaBHanbHoi Ta HaBHanbHo-npo^eciMHoi gianbHocTi Ta 3a6e3neHywTb yMoBH gna ix aKTHBHoro Ta pe3ynbTaTHBHoro po3BHTKy. nepiog noaBH o3HaK TpuBosHocTi MosHa BBasaTH goHo3onoriHHow o3HaKow ^opMyBaHHa Ta po3BHTKy 3m1h пpoцeciв ncA, nopymeHb CTaHy ncuxiHHoro 3gopoB'a to^o.
y Ham Hac BuginawTb gBa ochobhhx Bugu rpuBosHocTi: CT i OT, aKi BHHHKawTb BHacnigoK 3giMcHeHHa neBHoro KoHKpeTHoro Bugy gianbHocTi, HanpuKnag HaBHaHHa. CT e ochobhow xapaKTeponoriHHow o3HaKow 3aranbHoi TpuBosHocri i cnpuHHHae noaBy oco6nuBux npoaBiB eMo^MHux pea^iM WHaKiB i giBHaT y gaHHM MoMeHT aK цineнaпpaвneнy BignoBigHy pea^iw Ha nogpa3HWWHy giw pi3Hux crpecoBux cmya^M. OT e BigHocHo ctimkow iHgHBigyanbHow o3HaKow nwguHH, aKa xapaKTepu3ye 6inbmy hh MeHmy cxunbrncrb go npoaBiB TpuBoru, 3aranbHoro eмoцiMнoгo HanpyseHHa, oco6nHBocreM TpuBosHoro cnpuMHarra cнтyaцiM oTOHywHoro cepegoBH^a i noaBy TpuBosHicHHx peaкцiM b пpoцeci BHKoHaHHa crepeoTunHux aKTiB Ta 3a6e3neHeHHa neBHux yMoB ^ogeHHoi gianbHocTi. HaBHanbHy TpuBosHicTb xapaKTepu3ywTb aK oco6nuBy ^opMy npoaBy eмoцiMнoгo cTpecy yHHiB Ta cTygeHTiB, aKHM Hepo3puBHo noB'a3aHuM 3 bothbom Ha hhx geaKux cнтyaцiM HaBHanbHoro пpoцecy Ta ix pe3ynbTaTiB, a TaKos oco6nHBocreM B3aeMoBigHocuH 3 negaroraMH, poBecHHKaMH Ta 6aTbKaMH.
npu BHKoHaHHi gucepTa^MHoi po6ora Ta oujh^ pe3ynbTaTiB TecTy oco6HcricHoro onuTyBanbHHKa Cnin6eprepa Ta BHBHeHHa oKpeMux eMo^MHHx BignoBigeM WHaKiB Ta giBHaT y neBHuM BH3HaneHHM nepiog Hacy, 6yno BuaBneHo, ^o ii 3HaneHHa 3a KpuTepianbHHMH noKa3HHKaMH cKnaganu 39,17±0,83 6anu y WHaKiB Ta 41,30±1,15 6aniB (2,4%; p(t)yH>0,05) y giBHaT ymBepcm-eTy, 39,47±0,86 6aniB y WHaKiB Ta 42,43±0,69 6aniB (3,2%; p(t)n>0,05) y giBHaT n^ew, 38,63±0,86 6aniB y WHaKiB Ta 39,73±1,20 6aniB (3,6%; p(t)yH>0,05) y giBHaT yHunu^a, 41,77±0,73 6aniB y WHaKiB Ta 42,90±0,83 6aniB (3,7%; p(t)K>0,05) y giBHaT Konegsy, a TaKos 39,13±0,84 6aniB y WHaKiB Ta 40,67±0,92 6aniB (4,4%; p(t)m>0,05) y giBHaT mKonu (puc. 1).
Heo6xigHo 3BepHyru yBary Ha Te, ^o HaMBH^i 3HaHeHHa noKa3HHKiB npoaBy o3HaKH ochobhhx xapaKTepucTHK OT, Ha BigMiHy Big 3HaHeHb noKa3HHKiB CT, 6ynu BuaBneHi cepeg WHaKiB Ta giBHaT niцew, ^o Mose 6yru o3HaKow npucyTHocTi y hhx caMe y цeM nepiog Hacy bhcokoto piBHa oco6HcTicHo-3yMoBneHoi TpHBosHocri, пcнxoeмoцiMнoгo HanpyseHHa, Ta cTyp6oBaHoro craBneHHa go neBHux ^aKTopiB HaBKonumHboro cepegoBH^a. HaMHusHi noKa3HHKH o3HaK ochobhhx xapaKTepucTHK OT 6ynu BigMiHeHi cepeg WHaKiB yHunu^a Ta giBHaT mKonu.
Otos, HaMmBugmi 3m1hh gocnigsyBaHux o3HaK, aKi xapaKreproyBanucb no3HTHBHUM 3m1ctom, 6ynu BuaBneHi cepeg WHaKiB Ta giBHaT mKonu, a HaMmBugmi 3m1hh gocnigsyBaHux o3HaK, aKi xapaKTepH3yBanucb HeraTHBHHM 3m1ctom, 6ynu BigMiHeHi cepeg yHHiB i cTygeHTiB Konegsy.
Heo6xigHo 3ayBasuTH, ^o HafiBH^i 3HaHeHHa noKa3HHKiB CT 6ynu 3a$iKcoBam y WHaKiB Ta giBHaT Konegsy, ^o 3 bhcokow gonew MMoBipHocri Mose 6yTH o3HaKow BucoKoro npoaBy cuTyaTHBHo-3yMoBneHoro nepesuBaHHa Ha BnnuB TunoBux i aTunoBux cTpecoBux hhhhhkib. HaMBH^i 3HaHeHHa noKa3HHKiB CT 6ynu 3a^iKcoBaHi y WHaKiB i giBHaT yHunu^a. HaMBH^i 3HaHeHHa noKa3HHKiB no3HTHBHoro 3MicTy, cnocTepiranuca y WHaKiB Ta giBHaT mKonu, HaM3HaHHimi BenuHHHH noKa3HHKiB HeraTHBHoro 3MicTy 6ynu xapaKTepHi i gna WHaKiB, i gna giBHaT Konegsy. Cepeg gocnigsyBaHux oci6 craTHcTHHHo-3HaHy^Hx Ta cTaTeBo-o6yMoBneHux BigMiHHocTeM He 6yno BuaBneHo (p(t)g-ro>0,05). npuBepTae yBary Ta oco6nuBicTb, ^o piBeHb npoaBy TpHBosHicHHx o3HaK cuTyaTHBHoro reHe3y 6yB
вищий серед дiвчат в ycix дослщжуваних навчальних закладах сучасних типiв.
Показники змiн основних параметрiв ОТ yчнiв та стyдентiв, мали дещо iншi значення i характеризували стутнь схильностi юнакiв i дiвчат до проявiв таких тривожнiсних реакцш, як сильне занепокоення, високе емоцшне напруження тощо. Величина значень основних тривожнюних характеристик особистiсного характеру для ушх груп вiдповiдно становив: 39,93±0,77 бали у юнакiв та 40,60±1,12 балiв (3,1%; р(t)yн>0,05) у дiвчат yнiверситетy, 42,60±1,14 балiв у юнаюв та 43,13±0,99 балiв (2,4%; рфл>0,05) у дiвчат лiцею, 39,53±0,88 балiв у юнакiв та 40,20±0,08 балiв (3,1%; р(t)yч>0,05) у дiвчат училища, 40,70±0,99 балiв у юнакiв та 41,50±1,11 балiв (2,5%; р(t)к>0,05) у дiвчат коледжу, а також 40,43±0,83 балiв у юнакiв та 39,63±0,99 балiв (4,4%; р(t)ш>0,05) у дiвчат школи (рис. 2).
Необхiдно вщмпити, що найвищi за величиною прояву основнi ознаки ОТ, на вщмшу вiд ознак СТ, були виявлеш у юнакiв та дiвчат лщею, що е пiдставою для можливосп припустити наявнiсть у них саме у даний перюд часу високого рiвня особистюно-зумовлено! тривожностi, психоемоцiйного напруження, та неспокшного сприйняття окремих факторiв навколишнього середовища. Найнижчi рiвнi прояву основних характеристик ОТ були вiдмiченi у юнаюв училища та дiвчат школи.
Отож, найшвидшi змiни ознак позитивного значення, були зафшсоваш у юнаюв та дiвчат школи, а найшвидшi змiни ознак негативного значення були характерними для учшв i стyдентiв коледжу.
Висновки. 1. В результат прведених дослщжень рiвня особистюно! та реактивно! тривожностi за методикою Спшберга ми встановили, що основна маса юнпшв та дiвчат мають середнiй рiвень ситуативно! та особистюно! тривожносп. Завдяки цьому, емоцiйний стан учшв та студенпв не мае ознак тдвищено! напрyженостi i занепокоення. У бшьшосп життевих ситyацiй, вони можуть досить часто передбачати сво! помилки та керувати власним емоцшним станом у складних ситуащях.
2. Виявлено, що рiвень тривожностi в основному зумовлюе поведiнкy yчнiв та студенпв, визначае внyтрiшне вщношення юнаюв та дiвчат до певного типу ситуацп i дае непряму шформацда про особливостi взаемин з педагогами, ровесниками, батьками i дорослими.
3. Тривожним особистостям притаманна занижена самоощнка i самоповага, вони постiйно сумшваються в собi та власних силах, почуваються самотнiми у соцiyмi, замикаються у собi. Така молодь схильна сприймати ставлення до себе, шших людей i оточуючого середовища в похмурих тонах. Пiдвищена тривожнiсть впливае на якють спiлкyвання i взаемовщносин з однолiтками, часто провокуючи конфлшти та знижуючи рiвень мотивацп.
4. Таким чином, тривожш yчнi та студенти, переважно не знаходять визнання серед ровесникiв, але й не е iзольованими, вони найчастiше належать до числа найменш популярних, завдяки чому часто можуть бути невпевненими у соб^ замкнутими, нетовариськими, або, ж навпаки, виявляти ознаки надмрно! говiрливостi, настирливостi, а, iнодi i озлобленостi. Однiею з причин !х непопyлярностi е вiдсyтнiсть iнiцiативностi через невпевненють у власних силах, що е причиною вщсутносп можливостей обшмання лщерських позицiй в мiжособистiсних стосунках.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бреслав Г.М. Психолопя емоцш: навч. Поабник для вуз1в. - М.: Академ1я: Сенс, 2004 - 541 с.
2. Вачков 1.В. Основи технологи групового треншгу. Психотехшки: Навчальний поабник. - 3-е изд., Перераб. i доп. - М.: Видавництво «Вюь - 89», 2005. - 256 с.
3. Вжова психолопя: Дитинство, отроцтво, юнють: Хрестомапя: Учеб. Поабник для студ. пед. Вуз1в / сост. i. наук.ред. Мухша В.С., Хвостаков А.А. - М.: Изд. - У центр «Академ1я» - 2000. - 624 с.
4. Волков Б.С. Психолопя юносп i молодост1: Учеб. Поабник для вуз1в - М.: Тр1кста; Акад. Проект -2006. - 255 с.
5. Дьяченко М.1. та ш. Психолог1я вищо!' школи / М.1. Дьяченко, Л.А. Кандибов1ч, С.Л. Кандибов1ч. -Мн.: Харвест, 2006. - 416 с.
6. Срмолаев О.Ю. Математична статистика для психолопв: П1дручник / - 2-е вид., Испр. - М.: Московський психолого-соц1альний 1нститут: Фл1нта, 2003. - 336 с.
7. Особливосп тривожносп сучасних п1дл1тк1в / Верешч Н. // П1дл1ток: як йому допомогти. - К. 2004. - С.60-65.
8. Прихожан А.М. Тривожн1сть у д1тей та п1дл1тк1в: психолопчна природа i в1кова динам1ка. - М.: МПС1 Воронеж: НВО «МОДЕК», 2000. - 303 с.
9. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. -Т.1. - 312с.
10. Психолого-педагопчш аспекти адаптаци студентiв до навчального процесу у ВНЗ. - Кишишв: ШГПЦА, 1990 -114 с.
11. Савчин М.В.. Василенко Л.П. Вжова психолопя: навчальний посiбник. - К.: Академвидав, 2005. -360с.
12. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции. - Спб.: Питер, 2008. - 256с.
13. Al-Fayez GA, Ohaeri JU. Profile of subjective quality of life and its correlates in a nation-wide sample of high school students in an Arab setting using the WHOQOL -Bref. BMC Psychiatry 2011;11:71.
14. Alkhathami S, Kaviani H, Emma S. Social anxiety among adolescents and its relation to quality of life. Eur Proc Soc Behav Sci 2014;218:228.
15. Fehm L, Beesdo K, Jacobi F, Fiedler A. Social anxiety disorder above and below the diagnostic threshold: prevalence, comorbidity and impairment in the general population. Soc Psychiatry Psychiatr Epidemiol 2008;43:257-65.
16. Gultekin B, Dereboy I. The prevalence of social phobia, and its impact on quality of life, academic achievement, and identity formation in university students. Turk Psikiyatr Derg 2011;22:150-8.
17. Izgic F, Akyuz G, Dogan O, Kugu N. Social phobia among university students and its relation to self-esteem and body image. Can J Psychiatry 2004;49: 630-4.
18. Jarallah H Al-Omari F Altowairiqi I Al Saadi K. Magnitude of social anxiety disorder, and impact on quality of life among medical students, taif city-KSA. J Psychol Clin Psychiatry 2017;7.
19. Priyamvada R, Kumari S, Prakash J, Chaudhury S. Cognitive behavioral therapy in the treatment of social phobia. Ind Psychiatry J 2009;18:60-3.
20. Roberts LW, Warner TD, Lyketsos C, Frank E, Ganzini L, Carter D. Perceptions of academic vulnerability associated with personal illness: a study of 1,027 students at nine medical schools. Collaborative Research Group on Medical Student Health. Compr Psychiatry. 2001;42:1-15.
21. Sadock BJ Sadock VA. Kaplan & Sadock's Synopsis of Psychiatry: Behavioral Sciences/Clinical Psychiatry, 10th Edition. NewYork: Lippincott Williams & Wilkins; 2007.
22. Timothy J, Atezaz S. Social anxiety disorder: a common unrecognized mental disorder. Am Fam Physician 1999;60: 2311-9.
23. Veale D. Treatment of social phobia. Adv Psychiatr Treat 2003; 9:258-64.
24. Wilson IG. Screening for social anxiety disorder in first year university students: a pilot study. Aust Fam Physician 2005;34.
