CC BY
36
as a value, either employees, burdened with problems of the struggle for social status and position in the labor market.
Out of this situation Karl Polanyi relates to the fact that each class in matters offreedom in market conditions went beyond their limited interests and collaborated with the whole society. Implement this possible only by means of the state, which should ensure a balance of social forces and equitable redistribution of social benefits. Karl Polanyi relates consolidating the international activities of state to ordering of social life within society at its source and overcoming social surges that affect interstate relations. Karl Polanyi ideas is not advisable to take a straight line, at the same time the most authoritative guidance on the changes in the modern world, such as the third report of the Roman club largely coincides with his ideas, hence they should be investigated and taken into account.
Key words: civilization, crisis, market relations, balance of social potency, decay of personality, freedom.
УДК 008.415.84:51.39
В. Л. Погр1бна, доктор сощолопчних наук, професор
СОЦ1АЛЬНЕ ХАБАРНИЦТВО — ЗЛОЧИН ЧИ ОБ'еКТИВНА РЕАЛЬН1СТЬ БУТТЯ?
У cmammi аналiзуються чинники формування «толерантного» ставлення пере-ciHHUX громадян до хабарництва та можливi шляхи його подолання. Доводиться, що, незважаючи на те що сьогодт в Украш хабар е найдоступншим для них способом примусу влади прийнятиршення на свою користь, якщо модертзацтт про-цеси в нашш державi нарештi наберуть обертiв, хабарi ставатимуть усе бтьш коштовним i менш надШним способом вирШення сощальних проблем.
Ключовi слова: сощальна корупщя, хабарництво, вертикальна корупщя, горизонтальна корупщя.
Актуальтсть проблема. Сьогодш в Укра'1ш корупщя е чи не найбшьш обговорюваним сощальним феноменом, «газипвкою» яко'1 е хабар. Будучи, безумовно, злочином, хабар сприймаеться в суспiльствi аж шяк не однозначно. Для одних хабар — зло, для шших — споаб виживання, для тре-Tix — шструмент боротьби за владу й зааб збшьшення катталу. Боротьба з корупщею стала фетишем укра'шсько'1 влади. Така боротьба оголошена найважлившою державною справою, втсм ця справа шяк не може набути
148
© Погр1бна В. Л., 2015
статусу «всенародно!». При цьому виникае абсолютно природне питання: «Чому?» Вщповщь очевидна: «Тому що зараз важливо визначити не стшь-ки сам феномен корупцп, скiльки знайти витоки виникнення "державно! моди" на боротьбу з нею, яка вже тривалий час тримаеться на фош непереборно! сустльно! терпимостi до багатьох !! проявiв». Отже, метою дано! статл е визначення чинникiв «толерантного» ставлення до хабарництва переачних громадян Укра!ни та можливих шляхiв його подолання.
Виклад основного матерiалу. У певному сена головне природне право вах людей — це право захищати сво! штереси в будь-яю соцiально прий-нятнi способи. Неможливо виживати не захищаючи сво! штереси, не маючи можливостi активно впливати на обставини життя. У цьому сена головним сощальним правом уах пересiчних громадян е право впливати на владу у сво!х штересах («право домагатися»). Найважливiше для переачного гро-мадянина у взаеминах iз владою — мати практичну можливють впливати на можновладцiв у сво!х iнтересах тодi, коли йому це потрiбно, i так, як йому це зручно в ситуацп, що склалася.
Переачний громадянин обирае не бшьш правильний, вдалий або закон-ний спосiб впливу на владу, а найвипдшший iз доступних (якщо дотриму-ватися закону вигiдно, то найвипдшшим iз доступних буде законний споаб). А бути цим найвипдшшим iз доступних у кожному конкретному випадку може все що завгодно: давання хабара, участь у виборах, скарга президентов^ будiвництво барикад, звернення до суду й багато чого шшого, залеж-но вщ того, як складаються обставини для переачного громадянина, що дозволять йому його ресурси, чого зажадають вщ нього традицп, наскiльки життево важливим для нього буде предмет суперечки iз владою.
Способiв впливу на владу в розпорядженш пересiчних громадян завжди було чимало. Одш способи впливу передаються !м iз поколшня в поколiння з давнiх-давен. Iншi способи впливу, включаючи використання демокра-тичних процедур, породженi «модерним» переломом.
Piзноманiтними е традицiйнi способи впливу громадян на владу: бунт, протест, кумiвство, протекщя, лестощi, саботаж, бойкот, рiзнi форми шантажу (включаючи страйк), скарга вищому начальству тощо. Один iз таких традицiйних способiв впливу на владу в сучаснш Укра!нi — !! купiвля, тобто хабар.
Отже, хабар — це кутвля того, що влада продавати теоретично не повинна, але може. Мова йде про адмшютративно-владш повноваження. Таким чином, корупщя робить владш повноваження товаром, послугою.
Споконвiчно владш повноваження як виняткове, особливе право не може бути товаром, не може продаватися. Здшснення влади не е працею у кла-сичному розумшш, бо не створюе вартосп. Корупшя ж нав'язуе владi вар-
тють, тим самим перетворюе ïï на трудову дiяльнiсть, тобто фактично знищуе владу як таку. У цьому, на наш погляд, i полягае суть корупцп — вона тдривае владу.
Хабар е найдоступшшим, нетрудомютким i навт найдемократичнiшим для пересiчного громадянина способом примусу влади прийняти ршення на свою користь. Ритуал передачi хабара певним чином зрiвнюе громадя-нина-хабародавця й можновладця-хабароотримувача, як робить це будь-яка кутвля-продаж. У хабара як шституту низового впливу на владу е сво1 вщо-мi обмеження (платоспроможшсть громадянина, кримiналiзацiя хабара тощо), проте хабар не втрачае свое «популярности», особливо в традицiйних та перехщних суспiльствах, включаючи й наше украшське.
Безумовно, не будь-який хабар може бути розщнений як споаб низового впливу на владу. Хабарництво, корупщя — складний, розколений усере-динi феномен. Пiд щею назвою приховуються кiлька явищ зовам рiзного порядку, об'еднaнi лише формальною подiбнiстю — купiвлею-продажем владних повноважень. Вщмшност — у мотивах, результатах i суб'ектах хабара, причому вщмшност щ е дуже суттевими. Так, «вертикальна корупщя», тобто корупщя мiж верхами й низами, за своею сощальною суттю й роллю кардинально вiдрiзняеться вiд внутршньоел^но1 «горизонтально'!' корупцп».
Якщо корупцiйнi практики подшити на соцiaльнi, полiтичнi й економiч-нi, то соцiaльнa корупцiя завжди е вертикальною: хабар ще знизу нагору — вщ пересiчного громадянина до суб'екта влади. Або, навпаки, здирництво йде зверху вниз — вщ можновладщв i чиновниюв до громадян. Eкономiчнa й полiтичнa корупщя е горизонтальною: хaбaрi в цих випадках «пересува-ються» всерединi правлячого класу, тобто виникае «корупщя мiж сво1ми». I якщо економiчнa й пол^ична корупцiя е проблемою, то фактично — вну-трiшньою проблемою ел^, бо iнтересiв пересiчних громадян вона безпо-середньо не зачшае. Бiльше того, рaцiонaлiстичнi мiркувaння про те, що економiчнa й пол^ична корупцiя пiдривaють економiку держави, в ефек-тивному функцiонувaннi яко1 защкавлеш i «верхи», i «низи», — безумовно, прaвомiрнi, але занадто абстрактш й не нaстiльки aктуaльнi для громадян, щоб стимулювати ïx до солщарних iз владою дiй по боротьбi з корупцiею. Продовжуючи цю думку, дозволимо собi висловити досить провокативну по сутг тезу : якщо припустити, що полпичну й економiчну корупщю мож-на розглядати як один з шструмеппв конкуренцп ел^ за владу, то для тран-зитивних суспiльств, котрi вже створили свою державшсть, але ще залиша-ються достатньо авторитарними, вона набувае позитивних властивостей, оскiльки забезпечуе хоч i квазь, але конкуренцiю, i певним чином обмежуе владну монопол^ правлячо1 групи.
Особливим видом корупцп е здирництво, коли з шщативою хабара ви-ступае не хабародавець, а отримувач хабара. У цьому випадку хабарництво стае новою формою експлуатацп населення, що i викликае активний протест переачних громадян. При цьому парадокс полягае в тому, що здирництво не можна назвати корупщею в чистому вигляд^ а якоюсь псевдокорупщею, бо владний товар продаеться-купуеться не на вшьному (хоч i тдпшьному) ринку владних послуг, а за примусом. За формою — це кримшальне й до-вiльне оподатковування громадян посадовими особами, наслiдком якого е не руйнування влади, а тшьки ще бiльш активна п вертикалiзацiя.
Отже, якщо полiтична й економiчна корупцiя реалiзуються через мере-жеву взаемодiю, то здирницькi практики, як правило, тдлаштовуються пiд бюрократичну iерархiю — «податки е податки».
Кожна форма корупцп мае свш ступiнь конвенцiональностi, суспшьно'х' допустимостi. Численш соцiальнi практики свiдчать, що для переачних громадян абсолютно неприйнятною формою корупщех' е лише та, що пов'язана зi здирництвом з боку представниюв органiв влади i чиновниюв, а всi iншi форми тсею чи iншою мiрою можуть вважатися ними припусти-мими, або ж люди до них байдужь Тому для переачного громадянина дати хабара, щоб домогтися свого вiд влади, виявляеться цшком нормальною, навiть не аморальною дiею. Простi люди тшьки тодi щиро виступають про-ти хабарiв i приеднуються до «боротьби з корупцiею», коли хабара вимага-ють чи нав'язують або коли вш занадто великий.
Використовуючи гегельсько-марксистську «мову вiдчуження», здирництво можна визначити як опредмечений i вщчужений вiд громадянина «соцiальний хабар», який з шструменту впливу на владу перетворюеться зусиллями ел^ у ворожий громадянину шститут пригнiчення — у «здир-ницький хабар». Виходячи з цього, висловимо ще одну, можливо, стрну тезу: вщмова простих людей вщ сощально'1' корупцп вщбуваеться не тому, що вони стають добропорядними, а тому що хабар стае невипдним (напри-клад, занадто коштовним або менш надiйним), i його замiщають iншi, бiльш дешев^ зручнi або менш ризикованi форми впливу на владу. Якщо витрати й ризики отримувача хабара при продажу свого владного повноваження постшно зростають (демократизащя, модершзащя, адмшютративна реформа, громадський контроль, нетдкупний суд тощо), вiн пiднiмае цiну. I тд-нiмае 1! доти, поки його повноваження не припиняють купувати як занадто коштовш. Отже, цшком лопчним стае припущення: якщо хабарник не ви-гадае, як знизити сво1 витрати й ризики, корупщя у сферi його повноважень припиниться.
У багатьох крашах, у тому чист i в Укршш, всупереч законам i офщш-нiй моралi юнуе неформальна суспiльна конвенцiя пересiчних громадян про
те, що кожна проста людина, захищаючи сво"1 штереси у стосунках iз мож-новладцями, якщо «дуже потрiбно», мае право дати хабара. Ця конвенцiя й лежить в основi соцiaльноï корупцп як способу захисту громадянами сво"1х штереав у взаеминах iз владою. Отже, сощальний хабар виступае як особ-ливий iнструмент соцiaльноï боротьби.
При цьому формуется ще один парадоксальний феномен: громадська думка не заперечуе неформального права переачного громадянина дати хабара, але не визнае права хабара брати. Проста людина хабародавця зав-жди виправдае й не засудить, тому що хабародавець — «свш», а «сво1х» не засуджують, ïx розумiють i жaлiють. А хабарника вона засудить, тому що хабарник — завжди людина влади, навпь якщо вш тшьки лакей при нiй, тобто завжди «чужий», а «чужий» завжди не правий, його не шкода. Взаеми-ни мiж «верхами» й «низами» в будь-якому суспiльствi зaсновaнi на при-роднiй соцiaльнiй ксенофобп. Права людини, полпкоректшсть, толерант-нiсть тощо не усувають ща ксенофобп, а лише цившзують ïï, обмежуючи зaстосовнiсть прямого насильства.
Сощальний хабар для переачного громадянина — це по-своему чесний, справедливий хабар. Хабар для нього справедливий доти, поки вш сам е шщатором, обмш е^валентний, а хабар добровшьний i задовольняе його реальш потреби за слушною щною. «Справедливий» хабар вiдобрaжуе ринкову цшу держaвно-влaдноï послуги на «чорному ринку» вщповщних послуг: хабародавець отримуе свое бажане благо, хабароотримувач — свое.
1нша справа, коли хабар «ш за що», коли можновладщ його вимагають, тдставляючи людину пiд «кутвлю послуги». Такий хабар викликае протест, причому не тшьки моральний, але й сощальний i навт полпичний. Так, наприклад, вщомо, що рiвень довiри до мiлiцiï в Укра^-Ш е критично низьким, подп останнього року це реально засвщчили. Очевидно, що породили це невдоволення не тшьки досить поширеш випадки жорстокосп з боку правоохоронщв i свaвiлля в зaстосувaннi норм права, але й мaсовi та рiзномaнiтнi здирницькi практики в дiяльностi оргaнiв внутрiшнix справ (вiд генерaлiв до рядових). Практики саме здирницью, а не «соцiaльно-ко-рупцiйнi».
Настшьки ж безчесним сприймаеться i «необгрунтоване» пiдвищення вaртостi хабара. Для переачних громадян у сучaснiй Укрaïнi сощально ви-правдана корупцiя е цшком природним, а iнодi i едино можливим способом впливу на владу, високоефективним шструментом налаштування влади на потреби громадян. Якщо правлячому режиму «сощальш хабарп» заважають управляти суспшьством, то режим мае сприяти формуванню й розвитку шших форм низового впливу на владу. Але цього не вщбуваеться, хабар i доа (мовою оригиналу) «живее всех живых».
Сдина сфера всередиш корупцшно'х' проблеми, де переачш громадяни й люди вищо'х' влади можуть знайти спшьну мову без попереднiх умов, — це боротьба з недобровшьними, здирницькими хабарами, тобто кримшальни-ми в найширшому значеннi, коли хабарництво — нав^ь не бiзнес, нехай i незаконний, а свавiлля, засноване на шантажi. Переважно ж соцiальна корупщя в Укра'хш грунтуеться на бшьш-менш «справедливому» е^валент-ному обмiнi мiж бюрократiею й рядовими громадянами у виглядi цiльового придбання останнiми у чиновниюв конкретних владно-адмiнiстративних повноважень як послуги з надання певних преференцш.
У виршенш проблем внутршньоел^но'х' горизонтально!' корупцп «низи» участi не беруть апрюрь Боротьба з полiтичною й економiчною корупцiею для будь-якого авторитарного або олiгархiчного режиму — це насамперед боротьба з конкуруючими ел^ними групами. Така корупщя «пожирае» владний каттал авторитарного режиму, послаблюе його, привласнюючи через хабарi владнi повноваження. При цьому кожного суб'екта влади при-родно хвилюе корупщя його тдлеглих, а його власне хабарництво е проблемою тих, хто над ним.
Слщ зазначити, що не вс суспшьства живуть таким же «насиченим ко-рупцiйним життям», як Укра'х'на та iншi кра'х'ни з великим запасом тоталь тарних, авторитарних, патрiархальних i патерналiстських «родимих плям». 1снуе вiдома кореляцiя мiж рiвнем корупцп та ступенем модершзованосп суспiльства. Чим меншою е регламентуюча роль держави, бшьш плюралю-тичними й рiзноманiтними суспiльнi вiдносини, а конкуренщя мiж елiтами бiльш публiчною, тим менш ефективними i, вщповщно, менш затребувани-ми е корупцшш практики захисту iнтересiв. Чим бшьше вiдходить суспшь-ство вiд традицшних, патрiархальних i авторитарних укладiв, тим менше у можновладщв пiдстав i можливостей для продажу сво'х'х повноважень. I тодi логiчно можна продовжити: чим складшше суспiльство i, вщповщно, процеси прийняття управлiнських рiшень та розпорядження повноважен-нями, тим ризиковашшими й дорожчими стають хабарi, а корупцшне надання преференцiй стае все менш гарантованим. Коло замикаеться.
Висновки. Що ж зможе якщо не знищити, то принаймш загальмувати сощальну корупщю? Ми вважаемо — це: а) децентралiзацiя, колепальшсть, публiчнiсть i прозорiсть прийняття управлiнських ршень; б) адмiнiстратив-нi регламенти; в) електронш процедури в документообiгу й наданш держав-них i мунщипальних послуг; г) практика «единого вшна» тощо.
Зрозумiло, що самi по собi такi зрушення не вщбудуться. На наш погляд, витiсняючи сощальну корупщю, х'х мають забезпечити: а) ефективш й впли-вовi пол^ичш й корпоративнi органiзацii, що вщстоюють iнтереси пере-сiчних громадян; б) загальна демократизащя, зменшення адмiнiстративних
i полпичних Gap'epiB при проходженш низових громадянських штатив, безпроблемна реалiзацiя базових полiтичних свобод; в) свобода слова, збо-piB, мiтингiв i асоцiацiй, тобто iнституцiалiзацiя громадянського протесту; г) доступнiсть для громадян швидкого й справедливого суду; д) субсидiаp-нiсть як ушверсальний оpганiзацiйний i правовий принцип у взаеминах держави й населення; е) зростання добробуту громадян, збшьшення ix со-щальноi й економiчноi самостiйностi; е) спрощення бюрократичних процедур, скорочення термЫв розгляду скарг, заяв тощо.
Отже, якщо модеpнiзацiйнi процеси в Украш наpештi наберуть обертв, xабаpi ставатимуть все бiльш коштовним i менш надiйним способом вирь шення соцiальниx проблем. Цей ефект досягатиметься не завжди, не с^зь, але загальна тенденщя е вельми ймовipною. Однак це вже тема для окремо-го наукового дослщження.
социальное взяточничество — преступление
или объективная реальность бытия?
Погребная В. Л.
Анализируются факторы формирования «толерантного» отношения граждан к взяточничеству и возможные пути его преодоления. Доказывается, что несмотря на то что сегодня в Украине взятка является самым доступным для них способом принуждения власти принять решение в свою пользу, если модернизационные процессы в нашем государстве наберут должных оборотов, взятки начнут становиться все более дорогим и менее надежным способом решения социальных проблем.
Ключевые слова: социальная коррупция, взяточничество, вертикальная коррупция, горизонтальная коррупция.
social bribery — crime or objective reality of life?
Pogribna V. L.
In the article by V. L. Pogribna «Social bribery — crime or objective reality of life?» the factors offorming of «tolerant» relation of ordinary citizens to the bribery and possible ways of his overcoming are analysed. An author marks: if corruption practices to divide into social, political and economic, a social corruption always is vertical, because a graft goes or from below upstairs — from an ordinary citizen to the subject ofpower, or from top to bottom — from subject of power and officials to the citizens. An economic and political corruption is horizontal, as grafts in these cases «move» into a ruling class, that a «corruption is between it».
Every form of corruption has the degree ofpublic admission. Numerous public practices testify that for ordinary citizens an absolutely unacceptable corruption is only that
which is CPLD from bribery from the side of representatives of organs ofpower and officials, and all other forms of corruption are examined as pripustimimi. Therefore for an ordinary citizen to give graft, to have will from power, it appears a fully normal action. Simple people only then sincerely argue against grafts and join in with a «fight against a corruption», when a graft is required or impose.
In many countries, including and in Ukraine, despite laws and official moral there is informal public convention of ordinary citizens that simple everybody, protecting the interests in relationships with power prederzhaschimi, has a right to give graft. This convention and underlaid social corruption as to the method of defence of the interests citizens in mutual relations with power. Consequently, a social graft comes forward as the special instrument of social fight. Thus formuetsya the paradoxical phenomenon, when public opinion does not deny an informal right for an ordinary citizen to give graft, but does not acknowledge a right for a graft to take.
In the article it will be that, without regard to that today in Ukraine a graft is the most accessible for them method of compulsion ofpower to make decision on the benefit, if modernization processes in our state, finally, will collect turns, grafts will become more dear and less reliable method of decision of social problems. An author considers (a) decentralization, collective nature, publicness and transparency of acceptance of administrative decisions the terms of it; (b) administrative regulations; (c) electronic procedures are in dokumentoobigu and grant of state and municipal services; (d) praktiku «edinogo windows» and others like that.
Key words: social corruption, bribery, vertical corruption, horizontal corruption.
УДК 343.91-053.6 (477.54)
В. Д. Водтк, кандидат фшософських наук, доцент
ЗЛОЧИНШСТЬ НЕПОВНОЛ1ТН1Х: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ЗАПОБ1ГАННЯ (ЗА ДАНИМИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ У М. ХАРКОВ1)
Висвiтлено соцiальнi характеристики неповнолiтнiх злочинщв, причини гх злочинног поведтки. Значну увагу придыено чинникам, що впливають на вчинення злочитв: неблагополучна им'я, недолiки навчально-виховного процесу, проблема вживання неповнолШтми алкоголю, наркотичних речовин. Зазначет деяк напрями запобiгання злочинностi неповнолтшх.
Ключовiслова: неповнолтнш, злочинтсть, Ым'я, бездоглядшсть, освта, право-ва освта, дозвтля, опитування, аналiз документiв, спостереження, профтактика.
© Водшк В. Д., 2015 155
