CC BY
59муванні рухової культури можливо плідно розв’язувати лише на основі ідеї взаємозумовленості соціального й біологічного, духовного й тілесного начал.
Процес формування й розвитку духовності майбутнього фахівця здійснювати на основі науко-во-обгрунтованої концептуальної моделі. Забезпечити педагогічні умови, від яких залежить виховання духовності, дотримуючись етапів її формування й застосовуючи адекватні методи її розвитку засобами фізичних вправ. Розробити і впровадити технології, що дозволяють реалізувати основні шляхи виховання духовності студента вищого технічного навчального закладу і розкриття її в професійній діяльності. Необхідно розробити програму і методику формування рухової культури в гармонії з духовним.
Література
1. Ротерс Т.Т. Теорія і методика розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. - Х., 2002. - С.1.
2. Гегель Г.В. Эстетика, том 1. - М., 1968. - С. 70.
3. Игнатьева А.С. Теоретико-методологические аспекты физической культури студентов / А.С.Игнатьева, А.В. Лотоненко. - Воронеж, 1999.
4. Лотоненко А.В. Формирование культуры молодежи: теория, методология, практика. - М., 1999.
5. Пономарев Н.И. Физическая культура как элемент культуры общества и человека. - СПб. 1996.
6. Марченко О.Ю. Необхідність фізичної культури у формуванні особистості студента // Динаміка наукових досліджень
- 2003: Матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Т 3. Фізична культура і професійний спорт. - Д., 2003. - С. 37 - 38.
7. Лубышева Л.Н. Концепция формирования физической культуры человека. - М., 1992.
8. Столяров В.И., Лубышева Л.И. Разработка концепции физической культуры // Теория и практика физической культуры. - М., 1998. - № 5. - С. 11 - 15.
9. Столяров В.И., Сараф М.Я. Эстетические проблемы спорта. - М.: 1982.
10.Коган Л.Н. Всестороннее развитие личности и культура.
- М.: Знание, 1981. - С. 9-11.
11.Коган Л.Н. Культурная деятельность: опыт социологических исследований. - М.: Наука, 1981. - 238 с.
12.Духовность, художественное творчество, нравственность: Материалы круглого стола// Вопросы философии.
- 1996. - № 2. - С. 34.
13.Луханська Л.М. Формування духовної культури дошкільників засобами театрального мистецтва// Вісник. Луганськ, 2003. - № 7. - С. 148.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО УМОВ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Михайлишин Г.Й., Серман Л. В. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Інститут вищої освіти АПН України
Анотація. Стаття розкриває основні передумови соціальної адаптації студентів вищих навчальних закладів до навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі освіти. Соціальна адаптація студентів до умов навчання у вищих закладах освіти є досить своєрідним та складним педагогічним процесом. Соціально-педагогічна робота повинна включати в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у вищому закладі освіти, мотиваційний компонент, формування чутливості до змін в оточуючому середовищі.
Ключові слова: реформування освіти, соціальна адаптація, студенти, вища освіта, умови навчання.
Аннотация. Михайлишин Г.Й., Серман Л. В. Социальная адаптация студентов к условиям обучения в высших учебных заведениях. Статья об основных предпосылках социальной адаптации студентов высших учебных заведений к учебно-воспитательному процессу в ВУЗе. Социальная адаптация студентов к условиям обучения в высших учебных заведениях является своеобразным и сложным педагогическим процессом. Социально-педагогическая работа должна включать в себя ознакомление с ситуацией и типичными проблемами обучения в высшем учебном заведении, мотивационный компонент, формирование чувствительности к изменениям в окружающей среде.
Ключевые слова: реформирование образования, социальная адаптатация, студенты, высшее образование, условия обучения.
Annotation. Mykhaylyshyn G., Serman L. Social adaptation of students to the conditions of education in higher educational institutions. This article reveals the main pre-conditions of students’ social adaptation to the educational process in higher educational institutions. Social adaptation of students to conditions of training in higher educational institutions is original and complex pedagogical process. Social - pedagogical work should include acquaintance with a situation and typical problems of training in a higher educational institution, a motivational component, formation of sensitivity changes in an environment.
Key words: reforming of education, social education, students, higher education, condidions of education.
Вступ.
Майбутнє України сьогодні неможливе без реформування системи вищої освіти і виховання та розв“язання соціально-педагогічних проблем вищої школи. Незважаючи на досягнення в галузі освіти, вона, однак ще не забезпечує відповідної якості.
Необхідність реформування системи освіти нашої держави, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у сучасному світі. В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку вищої освіти є осо-бистісна орієнтація вищої освіти, розвиток мобільності громадян з широкими можливостями їх працевлаштування.
Дана проблема особливо актуальна у контексті Болонського процесу, де Україна обрала наступні напрями розвитку вищої освіти:
- розширення доступу до вищої освіти,
- якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою,
- інтеграційні процеси.
Реалізація другого напряму розвитку вищої освіти щодо поліпшення якості та ефективності використання фахівців з вищою освітою у контексті Болонського процесу, нами вбачається через реформування змісту її та удосконалення соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти.
Провідною ланкою реформування змісту вищої освіти ми виділяємо виховання студентської
молоді. Власне через виховання студентської молоді, підняття її соціально-культурного рівня, поліпшення соціальної адаптації до умов навчання у вищих закладах освіти, зміцнення національної ідеї можлива успішна реформа вищої освіти та входження у європейський простір.
Проблема адаптації особистості до умов оточуючого середовища є однією з актуальних у фізіології, філософії, психології та педагогіки.
Оскільки вступ студента до вищого навчального закладу - це складний процес зміни соціального оточення, режиму навчання, набуття нового статусу, пошуку референтної групи, збільшення обсягу самостійної роботи, то все це вимагає від керівництва та викладачів вищих навчальних закладів по новому будувати навчально-виховний процес, з урахуванням індивідуальних особливостей виховання кожного студента. Успішність побудови навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуальності кожного студента нами вбачається через впровадження комплексу організаційно-педагогічних заходів з прискорення соціальної адаптації студентів до нових умов навчання у вищих закладах освіти.
Процес соціальної адаптації студентів-першо-курсників до умов навчання у вищих закладах освіти вбачається у контексті навчально-виховної роботи. У зв’язку з цим, модель соціальної адаптації студентів до навчання у вищих закладах освіти розглядається нами як цілісний педагогічний процес формування і розвитку особистості майбутнього фахівця, що здійснюється на основі органічної єдності з навчальним процесом, взаємодії із соціальним середовищем, урахуванням особистих інтересів та нахилів студентів та соціального замовлення суспільства [8].
Для цього необхідно визначити та обґрунтувати реалізацію організаційно-педагогічних форм позааудиторної роботи студентів-першокурсників, яка спрямована на розвиток їх активності, самодіяльності та самоврядування. Необхідною умовою для цього також є об’єднання зусиль педагогічних колективів і зацікавлених соціальних інститутів.
На жаль, соціальна адаптація студентів-першо-курсників до умов навчання у вищих закладах освіти має безсистемний, епізодичний характер. Так, аналіз науково-педагогічної літератури показав великий інтерес та актуальність проблеми соціальної адаптації у виховній діяльності кураторів, соціальних педагогів, психологів, викладачів багатьох вищих закладів осві-ти.(Алексеенко Т. А., Лагерев В.В.)
Проте, проблеми соціальної адаптації сту-дентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти включаються у план виховних заходів лише епізодично, без знання її змісту, структури та форм. Слід наголосити, що ефективність окремого виховного впливу полягає безпосередньо не в ньому самому, а лише при включенні його у відповідну структуру.
Робота виконана за планом НДР Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження: моделюючи процес соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти, визначаючи її зміст, види, форми ми поважали за необхідне проаналізувати на даному етапі дослідження проблеми основні передумови соціальної адаптації, властиві вищому навчальному закладові.
Для реалізації поставленої мети на даному етапі дослідження ми скористались такими методами дослідження: вивчення та аналіз наукової літератури з проблем соціальної адаптації, педагогічне спостереження, методи опитування, аналіз та узагальнення.
Результати дослідження.
У центрі уваги процесу соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти ми визначаємо власне особистість студента з його складною біосоціальною природою, з його психофізіологічними особливостями, специфікою особистісних проявів. Проте, не варто забувати, що студент-першокурсник вже є особистістю і до включення його у процес соціальної адаптації до умов навчання у вищих закладах освіти, що він вже має свої певні інтереси, стійкі форми поведінки. Власне тому при побудові моделі соціальної адаптації сту-дентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти ми орієнтувалися не лише на спроектовану, успішно адаптовану модель особистості, а й на реального сьогоднішнього студента. Слід зазначити, що першокурсники суттєво різняться за такою ознакою, як здатність реагувати на проблемні ситуації, що виникають навколо них. Чутливість до змін в оточуючому соціальному середовищі позитивно впливає на адаптаційні здібності особистості. Водночас варто не забувати, що як надмірна, так і низька чутливість до таких змін гальмує процес соціальної адаптації. Так, наприклад, надто висока чутливість призводить до підвищення тривожності, особистість схильна до безпідставних переживань. Зрозуміло, що в такому випадку студент не може цілком адекватно оцінювати ситуацію і хибне відчуття загрози, страх помилки заважають їй активно діяти. І навпаки, низька чутливість до змін в оточуючому мікросередо-вищі призводить до систематичних помилок у поведінці студента, що, в свою чергу, зумовлює неуспішність у навчанні і в стосунках з однолітками.
Проблеми раціонального порядку спричинені необізнаністю першокурсника щодо системи навчання у вищому закладі освіти. Вступивши на перший курс університету, студент має певні, як правило, неусвідом-лені або частково усвідомлені очікування стосовно способів викладу навчального матеріалу, контролю знань, системи регламентації поведінки студента. Ці очікування пізніше виявляються ілюзорними. В основному, переважають неадекватні очікування щодо системи викладу лекційного матеріалу і контролю знань. Від лекцій першокурсник чекає, що вони будуть на сто відсотків зрозумілими, а викладач за аналогією зі шкільним вчителем постарається індивідуально пояснити кожному
студентові новий матеріал. Першокурсник чекає, що контроль знань буде здійснюватися щодня, на кожній парі. Зіткнувшись з тим, що викладач на лекції лише повідомляє студентам певну інформацію і зовсім не слідкує за проявами активного слухання кожного студента, першокурсник робить для себе висновок - вчитися зовсім не обов’язково.
Отже, особистісні якості студентів-першокур-сників, їх реальні потреби є найважливішою передумовою соціальної адаптації студентів до умов навчання у вищих закладах освіти.
Другою передумовою соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти слід вважати проблеми з успішністю окремо взятого студента та академгрупи в цілому. Оскільки однією з причин не успішності студентів ми вважаємо невміння вчитися, швидко адаптуватися до позааудиторного життя вищого закладу освіти, комунікативні проблеми, нечітка мотивація до навчання тощо. Мотиваційні проблеми першокурсників у більшості випадків визначаються тим, як вони відповідають на запитання: “для чого я вчуся?” однією з таких проблем є емоційна залежність від оцінки та від викладача. Причиною подібних проблем є інфантильність студента, що й спричиняє специфічний тип мотивації навчання. Таким студентам притаманне бажання відповідати зовнішнім стандартам, які задаються в дитинстві батьками, вчителями школи та іншими. Орієнтація на заданий стандарт, взаємозв’язок самооцінки і зовнішньої оцінки призводить до високої емоційної вразливості. Подібна мотивація навчання відображається і на стосунках у групі, спричиняючи проблему конформності. Конформність досить часто виступає перешкодою у навчанні: першокурсник не запитує і соромиться підняти руку на семінарі, щоб не викликати негативної реакції у групи.
Корекція мотиваційних проблем може здійснюватися як у тренінговій, так і в консультативній формах. Мета даних методів психокорекційної роботи полягає в тому, щоб дати певний мотиваційний поштовх навчальній діяльності першокурсника, показати перспективи успішного навчання у вищих закладах освіти, надати особистісного сенсу буденності навчання. Крім того, бажаним є формування внутрішніх критеріїв самооцінки, що підвищує стре-состійкість першокурсника в ситуації оцінювання його викладачем.
Третя передумова - особливості соціального середовища (сільська чи міська місцевість, наявність культурно-дозвіллєвих, спортивних, громадських установ) та національно-культурні особливості регіону. Цю особливість важливо враховувати куратору у своїй роботі з дезадаптованою студентською молоддю, оскільки причиною дезадаптованості студентів-першокурисників із сільської місцевості, як показали наші спостереження в експериментальній роботі, є страх міста, не знання елементарних правил поведінки в громадських місцях, умов навчання у вищих закладах освіти, виникнення комунікативних бар’єрів у взаємодії з викладачами та одногрупниками.
Четвертою передумовою є вже нагромаджений позитивний досвід навчально-виховної роботи куратора, наставника, викладача, соціального педагога, психолога вищого закладу освіти. Оскільки проблема раціоналізації навчально-виховної роботи куратора, наставника академгрупи є не новою в науково-педагогічній літературі [1,2,3,4,З]. Власне тому, ми у своєму науково-педагогічному дослідженні намагалися узагальнити передовий педагогічний досвід та оптим-ізувати процес соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти, визначивши при цьому основні причини та передумови соціальної адаптації студентської молоді та розробивши методику роботи куратора з дезадаптовани-ми студентами-першокурсниками.
П’ ята передумова - наявність відповідної матеріальної бази для проведення тренінгової роботи зі студентами-першокурсниками, тобто необхідної кількості спеціально обладнаних приміщень і визначення кожного із них для занять, а також потрібних інструментів, матеріалів, тренажерів та ін. [6, 7].
Висновки.
На нашу думку, врахування названих передумов та особливостей соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти, а саме: рівня розвитку особистісних якостей студентів-першокурсників, їх реальних потреб, вивчення та аналіз проблем успішності окремо взятого студента та академгрупи в цілому, врахування особливостей соціального середовища та національно-культурні особливості регіону, звідки походить студент, узагальнення накопиченого позитивного досвід навчально-виховного досвіду роботи кураторів, наставників, викладачів, соціальних педагогів, психологів вищого закладу освіти, наявна відповідна матеріальна база для проведення тренінгової роботи зі студен-тами-першокурсниками, - є основою для полегшення процесів соціальної адаптації і значно допоможе викладачам, кураторам, соціальним педагогам та психологам визначитися у виборі найраціональніших та найефективніших підходів у процесі навчально-виховної роботи зі студентами-першокурсниками, та уникнути можливих хибних рішень та перекручень, розбіжностей в її вдосконаленні й активізації, побудови як системного педагогічного утворення.
Як бачимо, соціальна адаптація студентів до умов навчання у вищих закладах освіти це досить своєрідний та складний педагогічний процес, структуру якого потрібно дослідити. Її головним системоутворюючим компонентом виступає мета діяльності. Отже, як зрозуміло з вищезазначеного, соціально-педагогічна робота з першокурсниками повинна включати в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у вищому закладі освіти, мотиваційний компонент, формування чутливості до змін в оточуючому середовищі і разом з тим позитивного мислення, щоб забезпечити можливість конструктивно сприйняти ці зміни. Ця робота може здійснюватися за умови проведення соціально-педагогічних тренінгів та індивідуального консультування, що і буде предметом наших подальших досліджень.
Література
1. Андреева Д.А. О понятии адаптация. Исследования адаптации студентов к условиям учебы в вузе. / Человек и общество. Вып. 13 - Л.: ЛГУ, 19Т3. С. 62-69.
2. Ахмадеев А.А., Ширяева А.А. Социальная адаптация в контексте семьи: социально-философский анализ / Башкирский гос. ун-т. - Уфа, 2001. - 103с.
3. Балл Г. А. Понятие адаптации и его значения для психологии личности //Вопросы психологии, 1989. - №1 - С. 92-100
4. Бенедиктова Л.Ф. Проблемы адаптации студентов в психологической литературе //Психология профессиональной подготовки в вузе. Вып. 2.- Минск, 1982. - С. 24-33
З. Бритвихин А.Н. Социально-педагогические проблемы адаптации молодого учителя. - Л., 1981
6. Левківська Г.П., Сорочинська В.Є., Штифурак В.С. Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти: Навч. посібник для вищих навч. закл. / Міністерство освіти і науки України. Науково-методичний центр вищої освіти. - К., 2001. - 128с.
Т. Соловей М.І. Виховна робота у вищому навчальному закладі: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. /М.І. Соловей, В.С. Демчук. - К.: Ленвіт, 2003. - ЗІ с.
8. Философские проблемы теории адаптации /Под ред. А.Б-. Георгиевского, В.П. Петленко, А.В. Сахно, ГИ. Царего-родцева. - М., 19ТЗ. - 2И с.
Надійшла до редакції И.11.200Тр.
ЛИЧНОСТЬ ПЕДАГОГА КАК УСЛОВИЕ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТИ ПРОЦЕССА НРАВСТВЕННОГО ВОСПИТАНИЯ МОЛОДЕЖИ
Мудрян В.Л., Ермоленко А. В.
Донбасская государственная машиностроительная академия
Аннотация. В статье рассматривается проблема влияния личности педагога на создание условий для нравственного воспитания молодежи. Дано теоретическое обоснование влияния личности педагога на воспитательный процесс. Выделены личностные качества педагога: строгость, сдержанность, скромность, чуткость, искренность, интеллигентность, общительность, любовь к жизни. Педагог - посредник между учащимся и духовными ценностями прошлых и современных поколений. Эти ценности, знания, морально-этические нормы несут в себе личностные черты преподавателя. Ключевые слова: нравственность, нравственные ценности, воспитание, педагогика, молодежь.
Анотація. Мудрян В.Л., Ермоленко О. В. Особа педагога як умова результативності процесу етичного виховання молоді. У статті розглядається проблема впливу особистості педагога на створення умов для етичного виховання молоді. Дано теоретичне обґрунтування впливу особистості педагога на виховний процес. Виділено особистісні якості педагога: строгість, стриманість, скромність, чуйність, щирість, інтелігентність, товариськість, любов до життя. Педагог -посередник між учнем і духовними цінностями минулих і сучасних поколінь. Ці цінності, знання, морально-етичні норми несуть у собі особистісні риси викладача.
Ключові слова: моральність, етичні цінності, виховання, педагогіка, молодь.
Annotation. Mudryan V., Ermolenko A. Personality of teacher as condition of effectiveness of process of moral education of young people. In the article the problem of influencing of personality of teacher is examined on the conditioning for moral education of young people. The theoretical ground of influencing of personality of teacher is given on an educating process. Personal qualities of the teacher are allocated: severity, restraint, modesty, keenness, sincerity, intelligence, sociability, love to a life. The teacher - the intermediary between the pupil and cultural wealth of the last and modern generations. These values, knowledge, moral - ethical standards bear in themselves personal features of the teacher. Keywords: morality, moral values, education, pedagogics, young people.
Введение.
Человек рождается как индивид, как субъект общества со свойственными ему природными задатками, формируется как личность в системе общественных отношений благодаря целенаправленному воспитанию. Цель воспитания имеет объективный характер и выраженный идеал человека в общественной форме. Она объективно отображает требования конкретного общества, которые определяются уровнем развития продуктивных сил и производственных отношений. Со сменой продуктивных сил и производственных отношений изменяется и цель воспитания. «Я под целями воспитания, - говорил А. С. Макаренко - понимаю программу человеческой личности, проблему человеческого характера, при этом в понятие характера я вкладываю все содержание личности...». Таким образом, общей целью воспитания является всестороннее и гармоничное развитие личности.
В Украине, как и в других странах мира, исторически сложилась система воспитания, которая базируется на национальных чертах и самобытности украинского народа. В настоящее время, делая упор на древние национально-воспитательные традиции народа, постепенно возрождается национальная система воспитания, которая ориентирована на такие особенности развития государства, как переход Украины к рыночным отношениям, возрождение всех сфер жизнедеятельности украинского общества и процесс развития независимого государства.
Глубокие социально-экономические преобразования, происходящие в современном обществе, заставляют нас размышлять о будущем Украины, о ее молодежи. В настоящее время отодвигаются на второй план основные направления воспитания, и эта негативная тенденция приобретает угрожающий характер. Из общепринятых направлений воспитания актуальным является проблема нравственного воспитания. Во все века люди высоко ценили нравственную воспитанность, но происходящие процессы глобализации современного общества показывают нам то, что сегодня смяты нравственные ориентиры, подрастающее поколение можно обвинять в бездуховности, безверии, агрессивности. Поэтому, актуальность проблемы нравственного воспитания связана, по крайней мере, с тремя положениями.
Во- - первых, наше общество нуждается в подготовке широко образованных, высоконравственных людей, обладающих не только знаниями, но и прекрасными чертами личности.
Во- - вторых, само по себе образование не гарантирует высокого уровня нравственной воспитанности, ибо воспитанность - это качество личности, определяющее в повседневном поведении человека его отношение к другим людям на основе уважения и доброжелательности к каждому человеку. К. Д. Ушинский писал: «Влияние нравственное составляет главную задачу воспитания».
В-третьих, вооружение нравственными знаниями важно и поэтому, что они не только информи-
