CC BY
112Проблеми психолого-педагогічної адаптації студентів до умов навчання у вищому закладі освіти
Смолюк С.В.
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Анотації:
Аналізуються праці з окремих аспектів адаптаційних процесів студентів до навчання у вищих закладах освіти. Розглянуто специфіку практичного застосування адаптації студентів вузів, зокрема психологічних та педагогічних. З'ясовано умови виникнення проблеми адаптації студентів до умов навчання. Виявлено, що психолого-педагогічна проблема адаптації першокурсників включає в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання, мотиваційний компонент та формування чутливості до змін в оточуючому середовищі.
Ключові слова:
адаптація, адаптація студентів до вузу, дидактична адаптація.
Смолюк С.В. Проблемы психологопедагогической адаптации студентов к условиям обучения в высшем учебном заведении Анализируются труды из отдельных аспектов адаптационных процессов студентов к учебе в высших заведениях образования. Рассмотрена специфика практического применения адаптации студентов вузов, в частности психологических и педагогических. Выявлено условия возникновения проблемы адаптации студентов к условиям учебы. Обнаружено, что психолого-педагогическая проблема адаптации первокурсников включает у себя ознакомление с ситуацией и типичными проблемами учебы, мотивационный компонент и формирование чувствительности к изменениям.
адаптация, адаптация студентов, к вузу, дидактичная адаптация.
Smolyuk S.V. Problems of psycho-pedagogical adaptations of students to the terms of studies in higher education establishment. It is analysed a labour from the separate aspects of adaptation processes of students to the studies in higher education establishments. The specific of practical application of adaptation of students of higher institutes, in particular psychological and pedagogical is considered. The terms of origin of problem of adaptation of students are exposed to the terms of studies. It is discovered that psycho-pedagogical problem of adaptation of freshmen includes acquaintance with situation and typical problems of studies, motivational component and forming of sensitiveness to the changes.
adaptation, adaptation of students, to the institute of higher, didactics adaptation.
Вступ.
Розгляд і вивчення проблеми психолого-педагогічної адаптації студента-першокурсника до умов навчання у вищому закладі освіти передбачає насамперед конкретизацію самого поняття адаптації. Розуміння і тлумачення явища адаптації до ситуації навчання у вищому освітньому закладі може бути різним.
Як правило, проблема адаптації порушується стосовно нових, незнайомих для індивіда ситуацій, які мають для нього істотне чи навіть життєво важливе значення. Це означає, що не адаптованість може з високою ймовірністю призводити до психічного небла-гополуччя індивіда, стану дистресу, серйозної загрози для його життєвих інтересів. Неадаптованість проявляється в неадекватному розумінні ситуації, у способі дій, який підвищує несприятливість та загрозливість ситуації.
Адаптація як соціальне явище являє собою процес включення особистості в нове для неї соціальне середовище, зокрема в колектив, становлення її діячем, активною функціонуючою частиною, об’єктом і суб’єктом відносин цього середовища, перетворення нового середовища найближчого оточення в засіб життєдіяльності. Критерії адаптації виявляють ступінь активності в колективі, різнобічність її діяльності, значення для суспільства чи колективу, що адаптується [1].
Найбільш загальне розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування психологічних механізмів, завдяки яким особа забезпечує свою безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально успішної самореалізації без надмірних зусиль [4, 9].
Отже, першокурсники мають труднощі в засвоєнні знань тому, що у них не сформувалися такі риси © Смолюк С.В., 2010
особистості як: готовність до навчання, здатність навчатися самостійно, контролювати і оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, вміння правильно розподілити свій робочий час для самостійної підготовки. Викладач вищого навчального закладу повинен допомогти студенту-першокурснику у подоланні цих труднощів.
Дослідження та узагальнення окремих аспектів адаптаційних процесів студентів до навчання у ВЗО проводиться в роботах: Д.А.Андреєвої, Л.К.Гришанова, В.В.Ємельянова, Г.П.Левківської, О.О.Ланцової, І.Ляхової, Н.А.Московцева, А.І.Новодворкіс, К.І.Назарової, Н.І.Петрової, Л.О.Пономарьової, В.Є.Сорочинської, О.І.Суіменко,
О.Учителя, В.Г.Чайки, В.Д.Цуркана, Л.М.Яковенко. Але у той же час питання практичного застосування адаптації студентів вузів, зокрема психологічних та педагогічних, залишається не вирішеними, що й зумовило написання даної статті.
Робота виконана за планом НДР Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - розкрити зміст адаптації студентів до умов навчання у вузі.
Результати дослідження.
Психологічний аспект адаптації першокурсників складається із руйнації вироблених роками установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, втрати роками закріплених взаємин з колективом. Зі вступом до вищого навчального закладу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняють зміни динамічного стереотипу і пов’язаних з ними емоційних переживань [1, 13-37].
Ряд авторів зазначають, що студенти зіштовхуються з труднощами, обумовленими психологічною непідготовленістю до освоєння обраної професії, що негативно позначається на ході процесу адаптації.
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
Розрізняють три форми адаптації студентів-першокурсників до умов вищого освітнього закладу:
Формальна адаптація - стосується пізнавально-інформаційного пристосування студентів до нового оточення, до структури вищої школи, до вимог і своїх зобов’язань.
Суспільна адаптація - це процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням в цілому.
Дидактична адаптація - стосується підготовки студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі [5, 128].
Соціально-психологічна адаптація особистості в групі чи колективі забезпечується завдяки функціонуванню певної системи механізмів: рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо. Соціальна адаптація процес і результат активного пристосування індивіда до групи, до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються чи вже змінилися.
Показниками успішної соціальній адаптації виступає високий соціальний статус індивіда в певному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем і його найбільш важливими елементами, зокрема, задоволення роботою, її організацією, умовами і змістом тощо. Показниками низької соціальної адаптації є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище, відхилення у поведінці. Успішність соціальної адаптації залежить від характеристики середовища і суб'єкта. Більшість дослідників стверджують, що адаптацію можна розглядати як складову соціалізації і як її механізм.
Отже, соціалізація постає як єдність адаптації та активності особистості: засвоєння норм і цінностей соціального середовища відбувається у взаємозалежності і взаємозв'язку з активністю індивіда.
Очевидно, що початок навчання у вищій школі є для студента ситуацією новою, незнайомою і, з соціально-психологічної точки зору, потенційно загрозливою. Ця потенційна загроза зумовлена недостатньою обізнаністю щодо системи явних і неявних вимог, контролю, формальних і неформальних санкцій, які визначають ситуацію навчання у вищому навчальному закладі. Актуалізація цієї потенційної загрози може проявитися в майбутньому, наприклад, у академічній неуспішності, поганих стосунках у студентській групі і, як наслідок, руйнації певних ілюзій, зниженні самооцінки, фрустрації і, насамперед, втраті інтересу до навчання.
Навчальна діяльність - лише одна з багатьох сторін життя студента. У період здобування вищої освіти молода людина продовжує свій особистісний ріст, зіштовхуючись із багатьма проблемами, пов’язаними з початком дорослого життя: нове середовище ровесників і дорослих, перегляд уявлень про себе, необхідність заробітку, можливий переїзд до іншого міста тощо. Постійне вирішення цих проблем потребує внутрішньої самоорганізації, уміння розподілити час і сили в навчальному режимі, стимулює роботу по виявленню й усвідомленню життєвих цінностей, уточ-
ненню перспективних планів. Необхідною умовою ефективності навчальної роботи студента є успішне подолання процесу адаптації [3, 315].
Загалом проблема, яка визначає неминучість адаптаційного процесу та його значення - це одвічна проблема невідповідності суб'єктивних очікувань і наявних умов реальної дійсності. Існує суперечливість між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, які надає навчальний заклад, з іншого. Ці можливості завжди обмежені, а інколи навіть пов'язані з суттєвими ускладненнями організаційного, фінансового чи психологічного порядку.
Отже, порушення проблеми соціально-психологічної адаптації першокурсника у вищому закладі освіти є обумовленим реально існуючими проблемами.
Адаптацію до умов навчання у вищому закладі освіти проходять, у тій чи іншій формі, всі першокурсники. Проте цей процес не відбувається автоматично. Навіть на випускному курсі можна виявити особистостей, які «застрягли» на етапі адаптації, пройшли його невдало, і в результаті не змогли скористатися багатьма можливостями, які надає навчання у вищому закладі освіти. Процес навчання є підпорядкованим багатьом факторам, і не всі вони сприяють успішній адаптації. Тому уявлення деяких першокурсників про процес навчання виявляються хибними, навіть наївними. Досить часто такі уявлення призводять до фрустрації і розчарування: заняття виявляються не настільки цікавими, підготовка до занять - надто рутинною, а саме студентське життя - не таким радісним і світлим, як здавалося. Саме тоді і починається адаптаційний процес, метою якого є, окрім іншого, знаходження нових особистісних сенсів у навчальному процесі і власне у статусі студента [2, с. 84-115].
Таким чином, можна вести мову про успішну і неуспішну адаптацію. Неуспішна адаптація дозволяє студенту адекватно орієнтуватися в ситуації, але не надає можливості більш-менш вираженої самореалі-зації у рамках освітнього закладу. Успішна адаптація, навпаки, надає значні можливості реалізувати свій потенціал в умовах навчання у вищій школі і, крім того, отримати потенційні можливості для майбутньої соціальної реалізації.
Очевидно, успішна адаптація до умов навчання залежить від вибору певної стратегії навчальної діяльності і напрацювання операційних механізмів для її здійснення. Ця стратегія з високою ймовірністю забезпечує максимально повну самореалізацію особистості в умовах вищого закладу освіти (мається на увазі не лише навчальна, але й позанавчальна діяльність, наприклад студентське самоврядування, різноманітні види самодіяльності, спілкування, студентські об’єднання тощо). Вміння реалізувати себе в багатьох формах діяльності, передбачених у вищому закладі освіти, і визначають адаптованість до студентського життя.
Виявлено конкретні психолого-педагогічні проблеми адаптації першокурсників, які виявилися за результатами досліджень найбільш типовими. Залежно
від походження їх можна класифікувати на мотиваційні, раціональні та поведінкові.
1. Мотиваційні проблеми. Досить багато особистіс-них проблем першокурсників визначається їх мотивацією до навчання. Однією з таких проблем є емоційна залежність від оцінки та від викладача. Причиною подібних проблем є інфантильність як особистісна риса, яка спричиняє специфічний тип мотивації навчання. Таким студентам притаманне бажання відповідати зовнішнім стандартам, які задаються в дитинстві (як правило, батьками, шкільними вчителями та іншими авторитетними особами). Орієнтація на заданий стандарт, взаємозв'язок самооцінки і зовнішньої оцінки призводить до високої емоційної вразливості.
Подібна мотивація навчання відображається і на стосунках у групі, спричиняючи відповідні проблеми міжособистісних контактів. Зокрема, це проблема конформності відносно групи. Першокурсник відтворює звичний стереотип шкільної поведінки. Подібна конформність досить часто виступає перешкодою у навчанні: першокурсник не задає запитань і соромиться підняти руку на семінарі, щоб не викликати негативної реакції у групи.
2. Проблеми раціонального порядку. До цієї категорії належать проблеми, спричинені необізнаністю першокурсника щодо системи навчання. Вступивши на перший курс університету, студент має певні, як правило, неусвідомлені або частково усвідомлені очікування стосовно способів викладу навчального матеріалу, контролю знань, системи регламентації поведінки студента, які пізніше можуть виявитись хибними.
В основному, переважають неадекватні очікування щодо системи викладу лекційного матеріалу і контролю знань. Від лекцій першокурсник чекає, що вони будуть на сто відсотків зрозумілими; що викладач має поводити себе за аналогією зі шкільним вчителем. Щодо контролю знань, першокурсник чекає, що він буде здійснюватися щодня, на кожній парі; що викладачі запам'ятають його і відслідковуватимуть всі його успіхи і промахи. Тому студент-першокурсник приходить до аудиторії з орієнтацією на пасивне споживання знань і зовнішню дисциплінарну регуляцію. Зіткнувшись з тим, що викладач на лекції лише повідомляє студентам певну інформацію і зовсім не зацікавлений слідкувати за їхніми проявами, першокурсник робить для себе відкриття, що вчитися зовсім не обов'язково. Таким чином, руйнація однієї ілюзії породжує нову. Наявність ілюзій щодо навчання часто обумовлює невірну самооцінку, тому процес позбавлення від ілюзій може бути досить тривалим і хворобливим [6, с. 118120].
3. Проблеми, пов'язані з поведінковими проявами. Студентська спільнота, як і будь-яка інша, виробляє певну негласну, але загальноприйняту систему правил поведінки. Тому певні стреси, переживання, фрустрації можуть обумовлюватися незвичністю цієї системи для першокурсника. Вони пов'язані, як правило, або з неправильною інтерпретацією першокурсником поведінки інших, або з неузгодженістю власної поведінки з прийнятими в студентському середовищі нормами.
Щоб подолати ці проблеми, необхідно забезпечити першокурснику адекватний зворотний зв'язок та емоційну підтримку. Все це може бути здійснено як в консультативній, так і в тренінговій формі.
Окремо варто виділити ще дві групи проблем:
• проблеми приїжджих (сільських) студентів;
• проблеми інтелектуально чи творчо обдарованих першокурсників.
Приїжджі студенти, крім адаптації до умов навчання у вищому закладі освіти, проходять ще й адаптацію до умов життя у новому для них місті, а разом з тим і до життя в гуртожитку. Все це спричиняє цілий комплекс нових специфічних проблем.
Щодо обдарованих студентів то вони досить часто переживають розчарування як у сфері навчання, так і в сфері міжособистісних стосунків. Організація навчального процесу, як правило, оптимальна для студентів «середнього рівня» і занадто спрощена для обдарованого студента. Крім того, процес адаптації обдарованого студента до стосунків у своїй академічній групі є набагато важчим і тривалішим. Нерідко він відчуває себе «білою вороною»; його поведінка сприймається групою негативно; в результаті він не може реалізувати себе в міжособистісних стосунках. Висновки.
Таким чином, психолого-педагогічна робота з першокурсником повинна включати в себе ознайомлення з ситуацією і типовими проблемами навчання у вищому закладі освіти; мотиваційний компонент; формування чутливості до змін в оточуючому середовищі і разом з тим, позитивного мислення, щоб забезпечити змогу конструктивно сприйняти ці зміни.
Подальші дослідження передбачають провести вивчення інших проблем адаптації студентів до умов навчання у вищих закладах освіти.
Література:
1. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / Под ред. Д.В.Колесова. - М: Педагогика, 1987. - 152 с.
2. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования / А.И. Донцов. - М., 1984. - 208 с.
3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / И.А. Зимняя. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. - 480 с.
4. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского - М.: Политиздат, 1984. - 431 с.
5. Педагогика и психология высшей школы. Учебное пособие для вузов / Отв. ред. С.И. Самыгин. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 544 с.
6. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навчально-методичний посібник / Ред. рада. В.М. Доніна та ін. - К. - 1996. - 179 с.
Надійшла до редакції 12.11.2010р. Смолюк Светлана Владимировна [email protected]
