CC BY
11
УДК 321.316
DOI 10.21564/2075-7190.41.168225
Погр1бна ВЫтор'ш Jleonidiena, доктор соцюлопчних наук, професор, професор кафедри соцюлогп та пол1тологп Нащонального юридичного ушверситету ¡меш Ярослава Мудрого, м. Харю в, Укра'ша e-mail: vilpog2017@gmail.com ORCID Ш: 0000-0002-5101-0386
СОЩАЛЬНА СПРАВЕДЛИВ1СТБ КР13Ь ПРИЗМУ КОНЦЕПЦП ДЕФЕКТНЫХ ДЕМОКРАТ1Й ВОЛЬФГАНГА
МЕРКЕЛЯ
Устаттг проводиться анал!з причин та насл1дк1в деформацп принципу сограль-ноТ справедливостг в умовах дефектноi демократа'. Показано, що демократгя, як полШичтш режим, припускае можливгстъ негатиених злпн будъ-якого параметру, що характеризуе способа та мехатзми реал1заци впади е cycninbcmei. Доводиться, що «дефекттстъ» демократа' визначаетъся наявтстю недолМв чи обмеженъ т-ституцитихмехатзлпв, як1 створюютъся конститлщтно-правовою демократичною системою для реал1зацп демократичних практик панування. Визначаютъся дефекта демократа', що спотворюютъ дгю принципу сощалъно!справедливостг в сучаснт УкраШ.
Ключовг слова: соц1алъна справедливгстъ, концепци сощалъно! справедливостт, багатовилпрнии концепт демократа', дефектт демократа'
Постановка проблемы. Сощальна справедливють визначаеться ставлен-ням держави до тих, хто сприяе п змщненню i шдйому. Вища влада за фактом е тут головним арб1тром та ощнювачем, оскшьки в щй тонкш морально-пси-холопчшй сфер1 жодш юридичш норми не працюють, бо вщповщш закони неможливо створити в принциш. Тшьки сама влада може вщрегулювати си-туащю з розривом доход ¡в у бщних i багатих, допустите або обмежити ic-нування ол1гарх1в, яю, судячи з ix доход ¡в, працюють 24 години на добу (на вщмшу вщ «ледачих бюджетников»), але мають велша проблеми з там, що визначае позищю «користь для держави». Тому влада повинна створ ити систему з пошуку талановитих людей, яю здатш приносити користь не тшьки для себе, та забезпечити ш можливють пдного юнування через реал1защю принципу сощально! справедливость Без допомоги влади шяко! справедли-вост1 чекати не варто, сама себе ця сфера не вщрегулюе. I найбшыш спод1-вання тут покладаються на демокрапю, яка, за влучним визначенням про-фесора Вольфганга Меркеля, може бути не тшьки ефективною, але й дефек-
38
©ПсщлбнаВ. Л., 2019
тною. «Дефектшсть» демократа, на жаль, е вельми актуальною проблемою для сучасно! Украши, тому ощнка п здатносп забезпечити принцип сощаль-но'1 справедливосп розкривае широкий дослщницький проспр для науковщв р1зних напрям1в, особливо, шштолопв та сощолопв.
АШ1.113 останнЪс дослгдженъ I публЫацш. Комплексне системне досль дження проблеми сощально! справедливосп мютиться в роботах В. Аргуно-во'1, Л. Болтанси, М. Волцера, I. ГавриловоТ, I. Девятко, К. Саббах, О. Сапел-юно1, М. Сендела, Л. Тевено, Д. Харв1, Т. Шипуново! та ш. [1-16]. Найгрун-товшип дослщження сощально1 справедливосп на макрор1вш сусшльства знаходимо у Ф. Гаека [17], Дж. К. Гелбрейта [18], Н. Лумана [19], Дж. Роулза [20]. Саме щ дослщження поряд з роботами Л. Даймонда [21], Р. Даля [22], Р. Дворкша [23] були використаш шмецьким шштологом В. Меркелем при розробщ концепци дефектних демократий.
Беззаперечно, зв'язок м1ж д1евютю демократичних шституцш 1 феноменом сощально1 справедливосп ¡снуе прямий, тому метою Ц1е1 статп е анал1з причин та наслщюв деформацп принципу сощально1 справедливости в умовах дефектно! демократ!!.
Виклад основного материшу. У пол ¡тол о гп сощальна справедлив! сть -одна з фундаментальних щнностей суспшьно-пол1тичного життя, яка базу-еться на принциш р1вносп громадян у сощальних та пол1тичних правах. У «Пол1тичнш енциклопедп» вона визначаеться як досконала доброчесшсть та асощюеться з балансом м1ж р1вшстю 1 свободою, будучи стимулом сус-шльно-пол1тично1 д1яльносп [24, с. 686]. При цьому вимоги до сощальнох справедливости зростають та загострюються через поширення сощально1 та правово! нер1вносп, експлуатацп, засилля адмшютративно-бюрократичних метод1в управлшня, обмеження пол1тичних свобод, ор1ентащю сощально1 пол1тики на обслуговування та збагачення пашвних верств сусшльства тощо [24, с. 686].
Вольфганг Меркель, анал1зуючи проблему сощально! справедливосп [25; 26], позначив чотири групи концепщй, яю пропонують р1зш способи вияв-лення сутносп та природи цього феномену. У стислому вигшцц цей анал1з виглядае таким чином:
- Марксистсъю теорп. 1дея сощально! справедливосп у теорп К. Маркса грунтуеться на принцип! «вщ кожного за зд1бностями, кожному по потребах», але потреби обмежуються загальноприйнятими у суспшьста правами й правилами. Тому й на вшцш фаз1 комушзму збер1гаеться поняття прав, що забез-печуеться вщповщною сощальною пол1тикою держави. Отже, перефразову-емо вщомий висшв «все минуще, а сощальна справедливють в1чна».
- Шбертар1ансъю теорп (М. Фрщман, Ф. Гаек). У цш груш концепщй сощальна справедлив!сть досшджуеться у сшввщношенш ¡з свободою. Осно-
вою для них е автономшсть шдивща, а особиста свобода досягаеться через баланс еконо1Шчних та пол1тичних свобод. Л1бертар1ансыа концепцп грунту -ються на меритократичному принцип! «вщ кожного за зд1бностями, кожному по заслугах», що передбачае забезпечення максимально! свободи при укла-денш сусшльного договору та юридичноТ р1вносп вах громадян. 1х найваж-лившою особливютю е теза щодо мш1м1зацп сощально! захищеносп ¡ндивь д1в та визначення нер1вносп як справедливое
- Ком 'юнтаристсью теори\К. Макштайр, М. Уолцер). У цш груш концепщй прюритет надаеться добробуту спшьноти та й згуртованостг Ц1 сшль-ноти е невеликими та гомогенними (так званий тип Оететзс11аЙ8Ье21е11ш^еп за Ф. Тьоншсом), а сощальна справедливють забезпечуеться завдяки постш-ним взаемод1ям конкуруючих форм практично! ращональносп [27, р. 350].
- Со1(1алъно-л1бералън1 теорИ (Дж. Роулз, А. Сен). Ор1ентиром для сощ-ально-л1беральних концепщй сощально! справедливое^ е шдивщ, забезпе-чення його прав на самовизначення та самореал1защю. Прихильники сощаль-но-л1берального тдходу ставлять у прюритет розподш благ, значну роль у якому ввдграе держава, котра мае здшенювати частковий перерозподш суспшьних ресурав та продукпв, звертаючи особливу увагу на сощально незахищеш верстви населена. Яскравим представником цього напряму е за-сновник л1берально-державно'1 концепцп внутр1шнього 1 м1жнародного права Джон Роулз. Його теор1я справедливое^ як чесносп вже стала класичною у дослщженнях справедливое^ та використовуеться представниками р1зних наук. ЕЫм ¡ндшський економют Амарт1я Кумар Сен вдаеться до досить жор-стко'1 критики Роулза за надм1рну, на його думку, теоретичшеть ¡дей: якщо Роулз вважае, що сощальна справедлив! сть залежить вщ наявносп й функщ-онування р1зних шетитупв, то Сен доводить, що щ ¡нститути, навпаки, можуть сприяти сощальшй несправедливосп та не формують моральних щнностей у сусшльста. До ре1п, в його фундаментальшй пращ «1дея справедливое^» окремий роздш нав1ть мае назву «Роулз та теля Роулза» [28, с. 94-120]. Завдяки такому дещо настороженому ставленню А. Сена до ¡нет туп в В. Мер-кель нав1ть запропонував вщносити його теор1ю до сощально-демократичних концепщй, 1 ми схильш погодитися з щею пропозищею.
Отже, концептуальних шдход1в до анал1зу проблеми сощально! справед-ливосп багато - на будь який смак. Вт1м абсолютна бшышеть дослщниюв цього феномену сходяться на тому, що сощальна справедливють е ¡манентною ознакою демократа, хоча наявнють демократичних шетитуцш жодним чином не гарантуе реал1защю принципа сощально! справедливость Чому? Насам-перед тому, що демократ!я е складним багатовшшрним концептом, кожен ¡з вим1р1в якого несе загрозу деформацп принципу сощально! справедливости Спробуемо довести цю тезу.
Якщо звернутися до такого, що стало вже класичним, дослщження В. Мер-келя та А. Круассана «Формальш та неформальш шститути в дефектних де-мокрапях» [29; 30], то бачимо, що з уах визначень демократ, запропонова-них за останш 30 роив XX ст., автори обрали те, яке було дано Робертом Аланом Далем у пращ 1971 р. «Пол1арх1я. Участь 1 опозищя», - «змагання, вщкрите для учасп». Тобто пол1арх1я описуеться в щй пращ через два взаемо-залежш вим1ри - пол1тична конкуренщя та пол1тична участь. Меркель 1 Круассан запропонували додати до дано!' дефшщп третш вим1р, котрий позна-чили як конституцшний, або конститущйно-правовий. Виходячи з названих трьох ви!упр1в, вони вивели ипсть параметр!в, на основ! яких можна охарак-теризувати пол1тичш режими р1зних титв, у тому чист 1 демократична 1) лептимащя панування; 2) доступ до панування; 3) домагання на панування; 4) монопол1я на панування; 5) структура панування; 6) споаб здшснення панування [29, с. 7-8].
На баз1 цих параметр! в автори створили узагальнюючу таблицю, в якш мютиться пор1вняльна характеристика конститущйно-правово'1 (л1беральноТ) та дефектно!' демократ! й, яка, до ре1п, не е однозначно визначеною, а реал1зу-еться у трьох видах - виключаючо'1, анклавно'1, нел1беральноТ. Дозволимо соб1 майже повшстю навести цю таблицю (табл. 1):
Таблнця 1
Пор1вняльна характеристика конституцшно-правовоТ (л1беральноТ)
та дефектно! демократш
.Шберальна демократ1я Дефектш демократы
Виключаюча Анклавна Нел1бераль-на
Легшимспря панування Суверештет народу Суверештет народу Суверештет народу Суверештет народу
Доступ до панування Загальне ви-борче право Загальне виборче право: - формально обмежено за ознаками стал, расн, рел1гн, власносп або по-л1тичних переконань; - формально обмежено через рестриктивш зако-нн про партп: - фактично обмежено у зв'язку з сощальним та/ або пол1тичним тнском Загальне виборче право Загальне виборче право
Затнчення табл. 1
Домагання на пануеан-ня Конститу-щйно-право-в1 гарантова-ш меж1 Конституцшно-право-в1 гарантоваш мою м1ж державою та громадяна-ми Гарантоваш конститу-щею мсжк яю не д1ють у функцю-нальних та тс ритор ¡ал ь-них анклавах Конститу- щйно-право- в1 мою фак- тично по- рушуються виконавчою владою
Монополгя на пануеан-ня Моношшю на панування мають ле-птимш орга-нн влади Монопол1ю на панування мають органи влади, ле-птимоваш через обмеже-ш вказаними способами загальш вибори Мо но пол ¡я на панування виборних оргашв влади обмежу-еться правом вето Монопол1я на панування за-конодавчо! влади ви-холощуеться виконавчою владою
Структура панування Плюралю-тична Плюралютична Плюралю-тична (за винятком анклав! в) Обмежена плюралю-тична: тен-денщя до концснтрацп полтгано! влади у ви-конавчо! влади за рахунок и' ¡нших гшок
('пас¡6 здш-снення панування Конститу- щйно-право- вий Конституцшно-правовий Правова держава частково об- межуеться «групами вето» Правова держава частково об-межуеться домшуван-ням вико-навчо!влади
Отже, з ще! таблищ можна зробити принаймш два висновки. По-перше, демократия як пол1тичний режим припускав можливють деформацп будь-якого параметру що характеризуе способи та мехашзми реал1зацп влади у сусшль-ста. По-друге, « дефекты сть» демократ!'! визначаеться наявшстю недолшв
(«пошкоджень») чи обмежень шституцшних мехашзм1в, що створюються конституцшно-правовою демократичною системою для реал1зацп демокра-тичних практик панування,
U,i загальш висновки, безумовно, е важливими, але для нас набагато щка-bíiiioio е вщповщь на питания, яю саме дефекта виникають на шляху демократичного транзиту Украши, гальмуючи процес розбудови правово! держави як гаранта реал1зацй принципу сощально! справедливости Ми вважаемо, що основним «дефектом» сучасно! украшсько! демократа е незбалансовашсть плок влади, постшний конфл1кт навколо конститущйних повноважень, ям викликають epo3Íio демократичного процесу i поступове вщновлення авто-ритарних характеристик влади. Головною причиною цього може бути поши-рення полпичноТ практики, коли влада в крш'ш здшснюеться в обхщ демокра-тичних i нститут! в, на шдстав! неформальних домовленостей владних елп.
М. Брюзю та П. Tbepi дослщили 50 дефектних демократ! й з використанням Bertelsmann Stiftung's Transoformation index (BTI)1 i виявили 7 притаманних ím дефект!в: корупщю, нед1ев! суди, слабку громадянську самооргашзащю, нед!ездатш групи ¡нтереав та парт1йш системи, недостатньо розвинуту адм1-н!стративну ¿нфраструктуру та сшрну монопол1ю держави на зд1йснення пол!тично'1 влади, що фактично зводиться до двох основних проблем: слаб-koctí держави як ¡нституту зд1йснення пол!тично'1 влади та слабкосп системи представництва [31, с. 43].
На жаль, можна погодитися з науковим сшвроб!тником ушверситету Люд-Bira Максим!л1ана (ФРН) Март! ном Брузюом, що украшська держава е типовою дефектною демокрапею з низьким р1внем сощально-економ!чного роз-витку, основним «дефектом» яко! е незбалансовашсть плок влади та постшний конфлшт навколо конститущйних повноважень. При цьому експерт зазначив, що вщсутшсть консенсусу в цьому питанш робить демокрапю в Укра1ш вразливою. «Я не думаю, що в Укра1'ш колись може бути такий авторитаризм, як у Bmopyci, Туркменистан! або Казахстан!, але щлком можливою е ероз1я демократичного процесу i поступове вщновлення авторитарних характеристик влади. Головною причиною цього може бути закршлення нишшньо! практики, коли влада в Kpai'Hi зд1йснюеться в обх1д демократичних шститупв, а саме на шдсташ неформальних домовленостей владних ел1т», - пояснив Бруз1с [33]. За словами шмецького експерта, подальше вир!шення питания реформ в Укра-íhí неможливе без р1шучих заход! в у боротьб! з корупщею. Отже, коло зами-
1 Bertelsmann Stiftung's Transoformation index (BTI) анал1зуе та ощнюе яюсть демократа!, ринково1 економ1ки та пол1тичного управл1ння в 129 кра!нах, що розвиваються, i крашах з перехвдною економшою. Bíh вим1рюе ycnixn i невдач1 на шляху до демократ!.У 2018 р. цей шдекс в Укра!н1 склав 6,54 за десятибальною шкалою, що визначило 36 рангове м1сце (м1ж Монгол1ею - 6,59 та HaMiöiero - 6,50) [32].
каеться 1 ми знов повертаемося до проблеми сощально! справедливости яка не може бути забезиеченою при дисбаланс! м1ж р1вшстю \ свободою, що не-минуче виникае в умовах дефектно! демократ.
Зрозумшо, що сощально несправедливими однаковою м1рою е ! дикий каттал1зм, котрий не залишае «слабким» членам суспшьства нав1ть мш1муму необхщних для життя можливостей, \ казармений комушзм, який вщмовляе у справедлив! й винагород! найб!льш продуктивним членам сусшльства. ЕЫм повно! сощально! справедливосп не забезпечуе! демократия, особливо, якщо вона мае ознаки дефектности
Висновки. Таким чином, представлений у щй статп анал1з проблеми сощально! справедливоеи кр1зь призму концепцп дефектних демократШ В. Меркеля дозволив нам дшти висновку, що мехашзми д1'1 принципу сощально! справедливое^ в Укра!ш руйнують таи дефекта !! демократа, як: недосконалють функц!онального розмежування дш плок влади та !х реально! незалежносп; вади парт! иного буд1вництва в умовах багатопартшносп; ко-румповашеть влади; «пошкодження» конститущйно-правових принцишв ! часткова нейтрал1защя мехашзм!в стримування влади; встановлення та шституцюнал!защя неформальних практик ! правил пол!тично! гри, випс-нення формальних пол1тачних !нститут!в неформальними; неспроможшсть держави подолати економ!чш та пол1тичш проблеми додемократично! фази розвитку; домшування патерналютських практик у сощально-пол!тичних та сощально-економ!чних в!дносинах.
Безумовно, цей перелж може бути продовжений, але важливо не просто визначити прояви дефектносп демократ!!, а й спрогнозувати ймов1рш напря-ми демократичного транзиту Украши. Виб1р для Украши не такий уже великий: регрес, стабшзащя або прогрес системи.
Сценарт регресу. На фош посилення концентрацп пол!тично! влади у !! виконав1пй плщ вщбуваеться подальше розмивання функщональних основ формальних полт!чних ¡неттупв, коли важлив! пол!тичш р1шення прийма-ються за !х межами. Як наслщок, стае щлком можливим створення неформальних альянав м1ж демократично лептимованою виконавчою владою й антидемократично налаштовано! ел1тою. У результат! сусшльство вступае у фазу гостро! економ!чно!, пол!тично!! сощально! кризи, коли демократичш сили опору виявляються слабкими, що кшець кшцем призводить до немину-чого транзиту вбш авторитаризму. Реал1защю саме цього сценар1ю ми може-мо зараз спостер1гата в бшыпосп середньоазшських республш колишнього СРСР.
Сценарт стаб\мзацИ. Дефекти демократа не розхитують усталешсть системи. Це пов'язано як з1 здатшетю уряду оперативно вир!шувати пробле-
ми, задовольняючи при цьому штереси бшыпосп владних ел1т, так 1 з вщ-сутшстю ор1ентащ'1 громадян на демократичш щнносп. Переплетена фор-мальних демократичних ¡неттуп в та ¡снуючих дефект!в демократ!!' створюе певну р1вновагу й призводить до стабшзацп дефектно!' демократ. Стабшь-шсть збершаеться доти, доки специф1чш дефекти демократ!!' гарантують па-нування владних ел1т та сприяють задоволенню штереав значно!' частини населения, що, власне кажучи, ! шдтримуе систему. Яскравим прикладом розгортання такого сценар1ю е сучасна Росшська Федеращя.
Сценарт прогресу. Неформальш структури виявляються несумюними з формальними демократичними структурами! стають на завад1 для виконан-ня владою громадських вимог. Ел1ти поступово звикають до того, що неформальш практики, що обмежують демократ! ю, все актившше поступаються м1сцем формальним, як1 вщповщають конститущ!' та прогнозованим правилам ! зразкам прийняття р1шень. У результат! «дефекта!» неформальш ш статут и втрачають св1й вплив, що призводить до трансформацй дефектно!' демократ!'! в конститущйно-правову. Цей сценарш, беззаперечно, е найприваблив1шим для кра!'н ¡з дефектною демократ!ею, але водночас,! найскладшшим у реаль защ!'. Будемо спод!ватися, що Украша мае реальш шанси обирати саме цей шлях.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абрамов Р. Н., Девятко И. Ф., Кожанов А. А. Обыденное знание о дистрибутивной справедливости: методическое исследование сравнимости внутрисубъектных и межсубъектных экспериментальных планов. Россия реформирующаяся: Ежегодник - 2011 / под ред. М. Горшкова. Вып. 10. Москва: Институт социологии РАН, 2011. С. 22-43.
2. Агошков А. В. Социальная справедливость как ценность культуры: [науч. мо-ногр.]. Москва: Перо, 2018. 261 с.
3. Аргунова В. Н. Социальная справедливость: ценностно-институциональный анализ. Иваново: Иван. гос. ун-т, 2004. 312 с.
4. Болтански Л., Тевено Л. Критика и обоснование справедливости: Очерки социологии градов / пер. с фр. О. В. Ковеневой; под ред. Н. Е. Колосова. Москва: Новое литературное обозрение, 2013. 576 с.
5. Гаврилова И. Н. Современные теории социальной справедливости. Политая. 2009. №1(52). С. 182-189.
6. Девятко И. Ф. О теоретических моделях, объясняющих восприятие справедливости на микро-, мезо- и макроуровнях социальной реальности. Социология: методология, методы, математическое моделирование. 2009. №29. С. 10-29.
7. Сапелкша О. В. 1нтерпретащя сощально! справсдливосп в сучасних соцюлопч-них теор1ях. Соц1алъне управлтня i профстлковгшрух. 2012. № 1. С.62-64.
8. Социальная справедливость в современном мире: [сб. статей] / Институт «Справедливыймир» [и др.]; [ред. кол.: Л. И. Никовская (отв. ред.) идр.]. Москва: Ключ-С, 2017.444 с.
9. Тевено Л. Прагматика познания. Введение: исследование связи между познанием, коллективностью и практикой / пер. с фр. А. Д. Хлопина; под ред. О. А. Обе-ремко. Социологический .журнал. 2006. № 1/2. С. 5-39; №3/4. С. 5-24.
10. Харви Д. Социальная справедливость и город / пер. с англ. Е. Ю. Герасимовой. Москва: Новое литературное обозрение, 2018. 435, [1] с.
11. Шипунова Т. В. Социальная справедливость: понятие, виды, критерии оценки. Проблемы теоретического социологии. Межвуз. сб. Вып. 5. Санкт-Петербург: Астерион, 2005. URL: http://deviantology.spb.ru/etc/publications/Shipunova-Sotsialnaya_spravedlivost.pdf (дата звернення: 30.03.2019).
12. Handbook of social justice theory and research / Clara Sabbagh, Manfred Schmitt, editors. New York: Springer, 2016. xxvii, 504 p.
13. Sabbagh C. Toward a multifaceted model ofthe structure of social justice judgements. Initial explorations in Israel and Germany. Journal of Cross-Cultural Psychology, 2005. Vol. 36, No. 1. P. 74-95.
14. Sabbagh C., Golden D. Reflecting upon etic and emic perspectives on distributive justice. Social Justice Research. 2007. Vol. 20. P. 372-387.
15. Sandel M. Justice: What's the Right Thing to Do? New York: Farrar, Straus and Giroux, 2009. 308 p.
16. Walzer M. Regime Change and Just War. Dissent. 2006. Summer. P. 103-108.
17. Хайек Ф. Право, законодательство и свобода: Современное понимание либеральных принципов справедливости и политики / пер. с англ. Б. Пинскера, А. Кустарева; под ред. А. Куряева. Москва: ИРИСЭН, 2006. 644 с.
18. Гэлбрейт Дж. К. Экономика невинного обмана: правда нашего времени. Москва: Европа, 2009. 88 с.
19. ЛуманН. Власть / пер. с нем. А. Ю. Антоновского. Москва: Праксис, 2001. 256 с.
20. Ролз Дж. Теория справедливости / пер. с англ., науч. ред. и предисл. В. В. Цели-щева. Изд. 2-е. Москва: URSS, 2010. 534, [1] с.
21. Diamond L. The End of the Third Wave and the Global Future of Democracy. URL: http://irihs.ihs.ac.at/1000/l/pw_45.pdf (дата звернення: 30.03.2019).
22. Dahl R. A. Democracy and Its Critics. New Haven: Yale University Press, 1989. viii, 397 p.
23. DworkinR. Constitutionalism and Democracy. European Journal of Philosophy. 1995. Vol. 3, No. 1. P. 2-11.
24. Полипчна снциклопсд1я / редкол.: Ю. Левенець (гол.), Ю. Шаповал (заст. гол.) та ш. Кшв: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.
25. Merkel W. Social Justice and the three worlds of welfare capitalism. European Journal of Sociology. 2002. Vol. 43, No 1. P. 59-91.
26. Merkel W. Embedded and Defective Democracies. Democratization. 2004. Vol.11. No. 5. P. 33-58.
27. Maclntyre A. Whose Justice? Which Rationality? Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame Press. 1988. xi, 410 p.
28. Сен А. Идея справедливости / пер. с англ. Д. Кралечкина; науч. ред. перевода В. Софронов, А. Смирнов. Москва: Изд-во Института Гайдара; Фонд «Либеральная Миссия», 2016. 520 с.
29. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях (I). Политические исследования. 2002. № 1. С. 6-17.
30. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях (II). Политические исследования. 2002. №2. С. 20-30.
31. Ткач 0.1.1нститущйш загрози стабшьносп нових демократий. ШсникНАДУпри Президентов1 УкраТни (Сер1я «ПолШичт науки»), 2016. № 1(80). С. 41-46.
32. Transformation Index BTI 2018. Political Management in International Comparison. URL: https://www.bti-project.org/en/data/rankings/ (дата звернення: 30.03.2019).
33. Украина - дефектная демократия? URL: http://versii.com/news/145728/ (дата звернення: 30.03.2019).
REFERENCES
1. Abramov, R. N., Devjatko, I. F., Kozhanov, A. A. (2011). Obydennoe znanie о distributivnoj spravedlivosti: metodicheskoe issledovanie sravnimosti vnutrisub'cktnyh i mczhsub'cktnyh jckspcrimcntal'nyh planov. Gorshkov, M. (Ed.) Rossija reformirujushhajasja: Ezhegodnik- 2011, Pp. 22-43. Vyp. 10. Moskva: Institut sociologii RAN [in Russian].
2. Agoshkov, A. V. (2018). Social 'naja spravedlivost'kak cennost'kid 'tury: [nauchnaja monografija]. Moskva: Pero [in Russian],
3. Argunova, V. N. (2004). Social 'naja spravedlivost': cennostno-institucional 'nvj analiz. Ivanovo: Ivan. gos. un-t [in Russian],
4. Boltanski, L., Teveno, L. (2013). Kritikci i obosnovanie spravedlivosti: Ocherki sociologii gradov / Per. с fr. О. V. Kovenevoj, pod red. N. E. Koposova. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie [in Russian].
5. Gavrilova, I. N. (2009). Sovremennye teorii social'noj spravedlivosti. Politija - Polity, 7(52), 182-189 [in Russian],
6. Devjatko, I. F. (2009). О teoreticheskih modeljah, ob'jasnjajushhih vosprijatie spravedlivosti na mikro-, mezo- i makrourovnjah social'noj rcal'nosti. Sociologija: metodologija, metody, matematicheskoe modelirovanie - Sociology: methodology, methods, mathematical modeling, 29, 10-29 [in Russian],
7. Sapielkina, О. V. (2012). Interpretatsiia sotsialnoi spravedlyvosti v suchasnykh sotsiolohichnykh teoriiakh. Sotsialne upravlinnia i profspilkovyi rukh - Social management and trade union movement, 1, 62-64 [in Ukrainian],
8. Nikovskaja, L. I. (Ed.). (2017). Social'naja spravedlivost' v sovremennom mire: [sbornik statej] / Institut «Spravedlivyj mir» [i dr.], Moskva: Kljuch-S [in Russian],
9. Teveno, L. (2006). Pragmatika poznanija. Vvedenie: issledovanie svjazi mezhdu poznaniem, kollektivnost'ju i praktikoj / Per. s fr. A. D. Hlopina, pod red. O.A. Oberemko. Sociologicheskij zhurnal-Sociological Journal, 1/2, 5-39; 3/4, 5-24 [in Russian].
10. Harvi, D. (2018). Social'naja spravedlivost'i gorod/ per. s angl. E. Ju. Gerasimovoj. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie [in Russian],
11. Shipunova, T. V. (2005). Social'naja spravedlivost": ponjatie, vidy, kriterii ocenki. Problemv teoreticheskoj sociologii. Mezhvuz. sb. Vyp. 5. - Problems of theoretical sociology. Interuniversity collection. Issue 5. Sankt-Peterburg: Asterion. Retrieved from http://deviantology.spb.ru/etc/publications/Shipunova-Sotsialnaya_spravedlivost. pdf [in Russian].
12. Sabbagh, C., Schmitt, M. (Eds.) (2016). Handbook ofsocial justice theory and research. New York: Springer.
13. Sabbagh, C. (2005). Toward a multifaceted model of the structure of social justice judgements. Initial explorations in Israel and Germany. Journal of Cross-Cultural Psychology 36(1), 74-95.
14. Sabbagh, C., Golden, D. (2007). Reflecting upon etic and emic perspectives on distributive justice. Social Justice Research, 20, 372-387.
15. Sandel, M. (2009). Justice: What's the Right Thing to Do? New York: Farrar, Straus and Giroux.
16. Walzer, M. (2006). Regime Change and Just War. Dissent, Summer, 103-108.
17. Hajek, F. (2006). Pravo, zakonodatel'stvo i svoboda: Sovremennoe ponimcmie liberal 'nvhprincipov spravedlivosti ipolitiki / per. s angl. B. Pinskera i A. Kustareva pod red. A. Kurjaeva. Moskva: IRISJeN [in Russian],
18. Gjelbrejt, Dzh. K. (2009). Jekonomika nevinnogo obmana: pravda nashego vremeni. Moskva: Izd-vo «Evropa» [in Russian].
19. Luman, N. (2001). Vlast" / Per. s nem. A. Ju. Antonovskogo. Moskva: Praksis [in Russian].
20. Rolz, Dzh. (2010). Teorija spravedlivosti / per. s angl., nauch. red. i predisl. V. V. Celishheva. Izd. 2-e. Moskva: URSS [in Russian],
21. Diamond, L. The End of the Third Wave and the Global Future of Democracy. Retrieved from http ://irihs .ihs .ac .at/1000/l/pw_45 .pdf.
22. Dahl, R. A. (1989). Democracy and Its Critics. New Haven: Yale University Press.
23. Dworkin, R. (1995). Constitutionalism and Democracy. European Journal of Philosophy, 5(1), 2-11.
24. Politychna entsyklopediia (2011) / Redkol.: Yu. Levenets (hoi.), Yu. Shapoval (zast. hoi.) tain. Kyiv: Parlamentske vydavnytstvo [in Ukrainian],
25. Merkel, W. (2002). Social Justice and the three worlds of welfare capitalism. European Journal of Sociology, 43{ 1), 59-91.
26. Merkel, W. (2004). Embedded and Defective Democracies. Democratization, 11(5). 33-58.
27. MacIntyre,A. (1988). Whose Justice? Which Rationality? Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame Press.
28. Sen, A. (2016). Ideja spravedlivosti / Per. s angl. D. Kralechkina; nauch. red. perevoda V. Sofronov, A. Smirnov. Moskva: Izd-vo Instituía Gajdara; Fond «Libcral'naja Missija» [in Russian],
29. MerkeF, V., Kruassan, A. (2002). FormaFnye i neformaFnye instituty v defektnyh demokratijah (I). Politicheskie issledovamja - Political studies, 1, 6-17 [in Russian].
30. MerkeF, V., Kruassan, A. (2002). FormaFnye i neformaFnye instituty v defektnyh demokratijah (II). Politicheskie issledovanija - Political studies, 2, 20-30 [in Russian],
31. Tkach, O. I. (2016). Instytutsiini zahrozy stabilnosti novykh demokratii. VisnvkNADU pry Prezydentovi Ukrainv (Seriia «Politychni nauky») - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine (Series «Political Science»), -/(80), 41-46 [in Ukrainian],
32. Transformation Index BTI 2018. Political Management in International Comparison. Retrieved from https://www.bti-project.org/en/data/rankings/.
33. Ukraina - defektnaja demokratija? Retrieved from http://versii.com/news/145728/ [in Russian].
Погребная Виктория Леонидовна, доктор социологических наук, профессор, профессор кафедры социологии и политологии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
СОЦИАЛЬНАЯ СПРАВЕДЛИВОСТЬ СКВОЗЬ ПРИЗМУ КОНЦЕПЦИИ ДЕФЕКТНЫХ ДЕМОКРАТИЙ ВОЛЬФГАНГА
МЕРКЕЛЯ
В статье представлен анализ причин и последствгш деформации принципа социальной справедливости в условиях дефектного демократии. Обосновано, что демократия как политичеекгш режим допускает возможность деструктивных изменений любого параметра, характеризующего способы и механизмы реализации власти в обществе. Доказано, что «дефектность» демократии определяется наличием недостатков либо ограничений институционных механизмов, создаваемых конституционно-правовой демократического системой для реализации демократических практик господства. Определены дефекты демократии, искажающие действие принципа социальной справедливости в современного Украине.
Ключевые слова: социальная справедливость, концепгрш социальной справедливости, многомерный концепт демократии, дефектные демократии.
Pohribna Victoriya Leonidivna, Doctor of Sociological Sciences, Professor, Professor of Department of Sociology and Political Sciences Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
SOCIAL JUSTICE THROUGH THE PRISM OF THE CONCEPT OF DEFECTIVE DEMOCRACIES OF WOLFGANG MERKEL
Problem setting. Social justice is determined by the attitude of the state towards those who contribute to its strengthening and recovery. High power is here the main arbiter Therefore, the government should create a system for the search for talented people who can bring benefits to the state and provide them with a decent livelihood through the implementation of the principle of social justice. The greatest hopes here are based on democracy, which, according to Merkel's definition, may not only be effective, but also defective. Therefore, the assessment of its ability to ensure the principle of social justice reveals a wide research space for scientists of different directions, especially political scientists and sociologists.
Recent research and publications analysis. Comprehensive systematic study of the problem of social justice is contained in works by L. Boltansky, L. Teveno, K. Sabbay M. Sandel, M. Woltser, V. Argunova, I. Gavrilova, I. Devvatko, O. Sapelkina, T Shipunova. It is these studies, along with works R. A. Dahl ("Democracy and Its Critics ", 1989), L. Diamond ("The End of the Third Wave and the Global Future of Democracy", 1996), R. Dworkin ("Constitutionalism and Democracy ", 1995) were used byMerkel in developing the concept of defective democracies.
The paper objective was analysis of the causes and consequences of the deformation of the principle of social justice in conditions of defective democracy.
Paper main body. In political science, social justice is defined as perfect integrity and is associated with a balance between equality and freedom. At the same time, the requirements for social justice are growing and exacerbated by the spread of social and legal inequality, exploitation, the dominance of administrative and bureaucratic methods of governance, limiting political freedoms, orienting social policies to service and enriching the riding classes of society. The vast majority of researchers in this phenomenon determine that social justice is an inherent feature ofdemocracy, although the existence ofdemocratic institutions does not always guarantee the implementation of the principle ofsocial justice. The conducted research showed: 1) democracy, as a political regime, implies the possibility of deformation of any parameter characterizing the ways and mechanisms of the realization of power in society: 2) "defect" of democracy is determined by the presence of shortcomings or limitations of institutional mechanisms created by the constitutional and legal democratic system for the realization of democratic practices of domination.
It is noted that the main signs of defective democracy are corruption, ineffective courts, weak civil self-organization, incapable groups of interests and party systems, underdeveloped administrative in frastructure and controversial monopoly of the state for the exercise of political power
The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. The mechanisms of action of the principle of social justice in Ukraine are destroying such defects of its democracy: imperfection of the functional separation of the actions of branches ofpower and their real independence: defects ofparty construction in a multi-party system: corrupt power: "damage " of the constitutional and legal principles and partial neutralization of the mechanisms of containment ofpower: the establishment and institutionalization of nonformal practices and rides of the political game, the displacement of formal political institutions by informal: the state's inability to overcome the economic and political problems of the pre-democratic phase of development: domination of paternalistic practices in socio-political and socio-economic relations.
Keywords: social justice, concept ofsocial justice, the concept ofdemocracy, defective democracy.
»oca
