CC BY
91
УДК 321/7+324/34
О. I. Романюк, доктор пол^ичних наук, професор
ЩО ТАКЕ «ДЕФЕКТН1 ДЕМОКРАТЫ» I ЯКИМИ ВОНИ БУВАЮТЬ
Статтю присвячено анал1зу концепцИ дефектной демократы тмецького пол1-толога Вольфганга Меркеля, розробку яког було спричинено необх1дн1стю бшьш чткого в1др1знення нових недосконалих демократт eid, з одного боку, л1беральних конституцтних демократы, а з другого - вiд автократт, що маскують свою сут-мсть демократичним фасадом. Автор докладно аналiзуe сутмсть дефектной демократа, гг основт рiзновиди та робить висновок про теоретичну цттсть щег концепцп в умовах сучасного реформування полтичног системи Украгни.
Ключовi слова: дефектна демократiя, вбудована демократiя, дефекти демократичного врядування, ексклюзивна демократiя, анклавна демократiя, нелiбераль-на демократiя, делегативна демократiя.
Актуальтсть проблема. Одшею з провщних тенденцш сучасного по-л^ичного розвитку CBiTy е поширення демократичного врядування. Якщо в 1974 р. у свт нараховувалося тшьки 39 демократичних кран (27,5% вщ загального числа) [1, р. 26, tab. 1], то на кшець 2015 р. ix кшьюсть збшьши-лася до 125 (64%) [2]. Проте ця тенденщя, як зауважуе Ларрi Даймонд, мае внутршню суперечшсть, оскшьки в ii межах зростання електоральноi демократа поеднуеться зi стагнащею демократа лiберальноi [1, р. 28]. У переваж-нш бшьшосп новi демократа, не дивлячись на запровадження вшьних i кон-курентних виборiв як основи формування урядово'1' влади, за багатьма параметрами втшення та додержання полiтичниx прав i громадянських свобод не вiдповiдають стандартам, що притаманш заxiдним лiберальним демокра-тiям. Внаслiдок цього в пол^олопчнш лiтератyрi з'явилося багато концептiв демократш «з прикметниками» [3], одним з яких е «дефектна демокра^я».
AHani3 останнгх джерел i публЫацш. Поняття дефектно'1' демократа (нiм. defekten Demokratie, англ. defective democracy) yвiв у науковий об^ для кон-ституцтно-правового вимiрy нових недосконалих демократiй шмецький полiтолог Вольфганг Меркель [4], за сприянням, як вш сам про те свщчить, Ганса-Юргена Пугле [5, р. 7f]. Пiсля публшаца статп, написаноi Меркелем у спiвавторствi з Аврелем Круассаном, «Формальш iнститyти та неформаль-нi правила в дефектних демократсях» (2000) [6], яка невдовзi була передру-кована в авторитетних пол^олопчних журналах за кордоном [7; 8], це поняття набуло широкого поширення в науковому середовищь Проте це
114
© Романюк О. I., 2017
зумовило появу рiзних його трактувань: 1) ототожнювання дефектних i тран-зитивних демократiй (Максим Яковлев) [9]; 2) розумшня дефектних демократш як специфiчного рiзновиду авторитарних режимiв (Вiнфрiд Шнайдер-Детерс, Дмитро Тихонов) [10; 11]; 3) поширення поля дефектних демократш на усi рiзновиди гiбридних режимiв (Геннадiй Гаврилюк) [12], що вiдрiзня-ються вiд трактування фундаторiв.
Мета cmammi полягае в розкритп сутностi концепцп дефектно! демократа та основних рiзновидiв дефектних демократш.
Виклад основного Mamepiany. Поняття дефект1в демократы та дефектних демократий. Базовим поняттям концепцп дефектно! демократа е «дефекти демократи» (шм. defekte Demokratien, англ. democracies defects). Впровадження в науковий обiг цього поняття було зумовлене намiрами ч^юшого вiдрiзнення нових електоральних демократiй вщ старих лiберальних демократiй, якi Мер-кель визначив як «вбудованi демократи» (нiм. eingebettete Demokratien, англ. embedded democracies), маючи на увазi те, що в них демократ вбудована в конституцiйно-правовi системи [5; 13]. Одночасно вш зауважуе, що не вс новi демократа е дефектними, хоча «бшьше половини всiх нових електоральних демократш являють собою конкретш варiанти звужених субтипiв демократа, як можна було б назвати дефектними демократiями» [13, p. 33ab], також не вс дефектш демократа е новими демократiями: «Дефектш демократа не обов'язково е транзитивними режимами, як для вщновлення системно! рiвноваги трансформуються на демократичш або авторитарнi. Залежно вiд пол^ично! влади, а також соцiального, економiчного та культурного контексту, вони можуть iснувати тривалiший перiод» [13, p. 48-49].
«Вбудована, лiберальна демократiя, - на думку Меркеля, - складаеться з п'яти режимних частин: 1) демократичного виборчого режиму, 2) прав по-л^ично! учасп, 3) громадянських свобод, 4) горизонтально! тдзв^носп, 5) гаранта того, що демократично обраш представники здшснюють ефектив-не врядування» [13, p. 36]. Натомiсть у дефектних демокра^ях цi режимнi частини е пошкодженими, тобто не вщповщають стандартам вбудовано! ^берально-конституцшно!) демократа (табл. 1).
Таблиця 1
Порiвняльна характеристика вбудованих та дефектних демократш
Режимш частини Вбудоваш демократы Дефектнi демократы
Виборчий режим Вшьш, конкурента, загальш та чесш вибори Вшьш, конкурента та чесш вибори, в яких бере участь бшьшють населения, проте окрем1 групи та/або особи з якихось причин виключа-ються з виборчих змагань
Заюнчення табл. 1
Режимш частини Вбудоваш демократы Дефектш демократы
Пол1тичш права Законодавство гарантуе в повному обсяз1 пол1тичш права, яю реатзуються в по-л1тичнш практищ Законодавство гарантуе пол1тичш права, але в пол1-тичнш практищ вщбуваеть-ся певне обмеження права на пол1тичну оргашзащю та комушкащю
Громадянсью права 1 свободи Законодавство гарантуе в повному обсяз1 громадянсью права 1 свободи, яю реатзу-ються в пол1тичнш практищ Законодавство гарантуе права 1 громадянсью свободи, але маються порушення групових прав та шдивщу-альних свобод на користь сощально! бшьшосп
Горизонтальна шдзвггшсть Розподш державно! влади на три автономних гшки (зако-нодавчу, виконавчу та судо-ву), що забезпечуе функщо-нування системи стримувань та противаг Розподш державно! влади на три автономних гшки не завершений, вщчуваеться прюритет виконавчо! влади стосовно законодавчо! та су-дово!, система стримувань та противаг не працюе
Ефекгившсть демократичного врядування Урядування здшснюеться виключно структурами, що набули свою легггимшсть через вибори Урядування здшснюеться структурами, що набули ле-птимшсть внаслщок вибо-р1в, але окрем1 його сфери зарезервоваш за приватни-ми силами
Таким чином, дефекти демократа - це вщхилення вщ стандарт демократичного врядування, скопшованих з сучасних пол^ичних систем лiберально-конституцшних демократш. Полiтичнi режими, що мають таю дефекти, е дефектними демократiями. Меркель i Круассан визначають дефектнi демократа як «системи врядування, що характеризуются наявнiстю значимого та дiевого виборчого режиму, який регулюе доступ до влади (вшьш, таемнi, рiвнi та загальнi вибори), проте вони мають суш^ функцiональнi обмежен-ня шститупв, що забезпечують полiтичну участь та захист базових пол^ич-них прав i громадянських свобод, а також неефективний горизонтальний контроль над демократично легитимною владою» [6, s. 4 £11]. Проте режими, що мають таю недолши, залишаються демокра^ями, якщо «значнi дефекти iснують лише в частиш режиму» [14, s. 25], а не пронизують його нас^зь, заперечуючи сам сенс демократичного врядування.
Ргзновиди дефектних демократш. У залежносп вщ того, яка режимна частина демократа е пошкодженою (дефектною) та, вщповщно, чим дана недосконала демократ вiдрiзняеться вiд моделi вбудовано! демократа, ви-рiзняються субтипи дефектних демократш. Первiсно фундатори концепту вирiзнили три субтипи, але потсм збiльшили !х кiлькiсть до чотирьох. Сто-совно !х сутностi та змiсту мiж науковцями немае суперечностей, проте ю-нують розбiжностi щодо формального визначення одного з них (табл. 2).
Таблиця 2
Субтипи дефектних демократш у працях фундаторiв концепту
Merkel & Croissant (2000) Croissant & Thiery (2000/2001) Merkel (2004) Croissant (2004) Puhle (2005)
Exklusive Demokratie Exklusive Demokratie Exclusive democracy Exclusive democracy Exclusive democracy
Demokratie mit Enklaven Enklavendemokratie Domain democracy Enclave democracy Tutelary democracy
Illiberale Demokratie Illiberale democracy (a) delegative variante (b) antiliberale variante Illiberal democracy Illiberal democracy Illiberal democracy
Delegative democracy Delegative democracy Delegative democracy
Перший субтип дефектно! демократа спричиняеться пошкодженнями у виборчш системи та, одночасно, сфер1 полтичних прав. Цей субтип визна-чаеться як «ексклюзивна демократ1я» (шм. exklusive Demokratie, англ. exclusive democracy, вщ. англ. exclusion - виключення), оскшьки за нього в умовах вшьних, конкурентних та чесних виборiв, в яких бере участь бiльшiсть на-селення краши, «один або декшька сегментiв всiх дорослих громадян виклю-чаються i3 загального виборчого права» [13, p. 49]. За Меркелем i Круассаном, обмеження загального виборчого права (активного та/або пасивного) може виявлятися в трьох варiантах: 1) формального обмеження на пiдставi раси, ста™, етшчносп, релт'1, майнового стану або полггично! свщомосп; 2) формального обмеження на пiдставi обмежувальних законiв про пол^ичш парта; 3) фактичного обмеження у зв'язку iз соцiальним та/або полггичним тиском [6, s. 12].
Природно, що через такi обмеження окремi групи та особи позбавляють-ся таких полтичних прав, як «права участ в здiйсненнi влади», а також пра-
ва на пол^ичну оргашзащю та комушкащю [14, s. 28]. Проте, як зауважуе Меркель, «вщкрите виключення певних частин населення з полггично! учас-т стае рщкюним», хоча виключення «зберiгаеться, виряджаючись в основному в бшьш тонку одежу нелiберальноi дискримшацп стосовно (в основному етшчних) меншин» [13, p. 50]. Iмовiрно вш мае на увазi Естонiю та Латвш, де мiгранти (особи, що переселилися до цих краш за чаав радянсько1 окупа-цп) були позбавлеш громадянства та, вiдповiдно, виборчих прав.
Другий субтип пов'язаний iз пошкодженням ефектжност1 демократичноi влади, зумовленого тим, що певш структури врядування випадають з-пiд контролю демократично створених шститу^в та одержують можливiсть контролювати його окремi сегменти. Меркель i Круассан (2000) визначили цей субтип як «демократт з анклавами» (нiм. Demokratie mit enklaven) [6, s. 10]. Круассан i Терi скоротили цю дефшщю до «анклавдемократи» (нiм. enklavendemokratie) [14]. Меркель у свош англомовнш статтi визначае цей субтип як «доменну демократт» (англ. domain democracy) [13, p. 49], але Круассан продовжуе визначати його як анклавну демократию (англ. enclave democracy) [15, p. 165]. Пугле (2005) називае цей субтип, використовуючи термш, що був впроваджений у науковий об^ Плльермо О'Доннеллом i Фь лшпом Шмттером (1986) [17, p. 9], «откунською демократ1ею» (англ. tutelary democracy) [16], надавши йому шший змют. У О'Доннелла i Шмiттера «опь кунська демократiя» виступае як режим, що виникае на першш стадп переходу до демократа (етат лiбералiзацii, який передуе власне демократизаций внаслiдок пом'якшення авторитарного правлiння, тобто як предемократся. За своею сутшстю вiн являе собою режим з формально демократичними, об-межено конкурентними шститутами, що перебувае пiд откою старого влад-ного апарату. Натомють Пугле пiд опiкунською демократiею розумiе рiзновид дефектно1 демократа, за якого певш приватш сили «опiкують» окремi сфери врядування.
У межах цього субтипу базовими поняттями е полiтичний «анклав», або «домен» та «сили вето». Дефшщя «анклав» характеризуе те, що окремi структури врядування виведеш з-пiд контролю демократичного уряду й, таким чином, являють собою анклав у полi демократа. Дефiнiцiя «домен» шдкрес-люе те, що цей сегмент е полем однооабного володшня певних приватних сил [13, p. 49]. ДефЫщя «сили вето» розкривае те, що щ сили мають засте-режне право на деяю рiшення демократичних iнститутiв. Як «сили вето» найчаспше виступають вiйськовi, але такими можуть бути «традицшш оль гархiчнi фракцп та групи» [16, p. 12] або «партизани», «мшщя» (збройнi формування полiтичних рухiв), «багатонащональш корпорацп» [13, p. 49]. Цей субтип поширений у Латинськiй Америщ та Квденно-Схщно! Азп, де
вiйськовi часто беруть на себе пол^ичну роль. Класичними прикладами цьо-го е Туреччина (1950-1982), де тсля запровадження демократичних виборiв армiя була гарантом (св^ськох) конституца краши та основною силою проти iсламiзацii краши, а також Чилi тсля переходу до демократа (1989-2011), коли армiя являла автономну структуру, на яку контроль демократичного уряду не поширювався.
Tpemiü субтип характеризуеться пошкодженням верховенства права. Вш визначаеться як нелiберальна демократiя (шм. illiberale Demokratie, англ. illiberal democracy). За нелiберальноi демократа порушення демократичних стандарт може вражати двi рiзнi сфери: 1) сферу громадянських свобод, обмежуючи свободу слова, шформаца або асощацш; 2) сферу стосункiв гро-мадян i держави, порушуючи рiвний доступ громадян до суду, ix рiвнiсть перед законом та право меншин на захист [16, p. 12]. Унаслщок порушення громадянських прав i свобод законодавчою та/або виконавчою владою, а та-кож неефективносп ix захисту судовою, цi дефекти обмежують конституцш-ний та правовий характер держави. Вони, як наголошуе Меркель, «зачшають фактичну основу лiберального саморозумiння, а саме рiвну свободу для вах iндивiдiв» [13, p. 49]. Нелiберальна демократiя е найпоширетшим субтипом дефектно'1' демократа, що найчаспше зустрiчаеться в усix частинах св^у [13, р. 49; 16, p. 12].
Четвертий субтип унаочнюеться у пошкоджеш горизонтальног тдзвт-ностi демократично'1' влади. Вiн визначаеться як делегативна демократiя (англ. delegative democracy). Термш був запозичений в О'Доннелла [18], але в межах концепца дефектно'1' демократа вш набув шшо'1' конотаца. «У той час як поняття "делегування" О'Доннелла характеризуе вщносини мiж виборця-ми i президентом ("вертикальне делегування"), - зауважують Круассан i Терi, - наше використання термша спрямовано на вiдносини мiж трьома акторами: урядом, парламентом i судовою системою ("горизонтальне делегування")» [14, s. 28fff]. Головним недолгом делегативноi демократа е те, що «тдриваеться система стримувань та противаг, котра необхщна функць онуючим демокра^ям для пiдтримання збалансованого полiтичного пред-ставництва» [13, p. 50]. За делегативноi демократа виконавча влада домшуе над законодавчою, судовi органи лише обмеженою мiрою здiйснюють контроль за виконавчими структурами; уряд (як правило на чолi з харизматичним президентом), оминаючи парламент, дiе з порушенням конституца та часто регулюе суспшьш вiдносини за допомогою декретсв; не санкцiонованi народом особи над^ються повнотою владних повноважень [13, p. 50; 14, s. 28; 16, p. 12]. Хоча число делегативних демократш зменшуеться, проте делегативна демократ може еволюцiонувати з нелiберальноi, якщо харизматичний
лщер, зловживаючи кризою i надзвичайним станом, намагатиметься розши-рити свою особисту владу [13, p. 50].
Наостанок треба зауважити, що дефекти демократа в однш режимнш частиш тсею чи шшою мiрою вщбиваються й на iншиx, пошкоджуючи демо-кратичне функцiонування усього полiтичного оргашзму. Вирiшальним кри-терiем для визначення субтипу дефектно'' демократа е те, «яю параметри демократа (або режимно'' частини) е найбiльш обмеженими, внаслщок чого функцiональна логiка так званого дефект-синдрому демократично'' гри ви-являеться найбшьш стiйко» [14, p. 29].
Висновки. Концепщя дефектно'' демократа являе собою значний теоре-тичний внесок у типолопзащю сучасних полiтичниx режимiв та мае велике значення для вiдрiзнення недосконалих демократiй вiд автократш, що мас-кують свою сутшсть демократичним фасадом (квазiдемократiй). Виявлення недолшв демократичного врядування на rрунтi ще'' концепца мае допомогти новим демокра^ям усунути ix та завершити розбудову в сво'х кра'нах лiбе-рально'' демократ^' та конституцiйно-правовоi держави. Одшею з дефектних демократiй, за висновком Круассана i Меркеля, е Укра'на [19, p. 6]. Тому ця концепщя спроможна з^ати свою роль у розробщ теоретичних основ лiбе-рально-демократичного реформування ii полiтичноi системи. Грунтовний аналiз недолiкiв полiтичноi системи Украши в контексп концепцй дефектно'' демократа е одним з актуальних завдань в^чизняно'' полiтичноi науки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Diamond L. Is the Third Wave Over? / L. Diamond // Journal of Democracy. - 1996. -Vol. 7, No. 3. - P. 20-37.
2. Number and percentages of electoral democracies, FIW 1989-2016 (PDF) / Freedom House [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://freedomhouse.org/sites/ default/files/Electoral%20Democracy%20Numbers%2C%20FIW%201989-2016.pdf.
3. Collier D. Democracy «With Adjectives»: Conceptual Innovation in Comparative Research [Електронний ресурс] / D. Collier, St. Levitsky // Kellogg Institute, Working Paper # 230. - August 1996. - Режим доступу: https://kellogg.nd.edu/publications/ workingpapers/WPS/230.pdf.
4. Merkel W. Defekte Demokratien / W. Merkel // Demokratie in Ost und West : Fur Klaus von Beyme / Hrsg. von W. Merkel, A. Busch. - Frankfurt a. M. : Suhrkamp, 1999.- S. 361-381.
5. Merkel W. Die «eingebettete» Demokratie - Ein analytisches Konzept / W. Merkel // WZB-Mitteilungen. -2004. - Heft 106. - Dezember. - S. 7-10.
6. Merkel W. Formale Institution und informale Regein in defecten Democratien / W. Merkel, A. Croissant // Politische Vierteljahresschrift. - 2000. - Bd. 41. - № 1. -S.3-30.
7. Merkel W. Formal Institutions and Informal Rules in Defective Democracies / W. Merkel, A. Croissant // Central European Political Science Review. - 2000. - Vol. 1, No. 2. - P. 31-48.
8. Меркель В. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях / В. Меркель, А. Круассан // Полис. - 2002. - № 1. - С. 6-17; № 2. - С. 20-30.
9. Яковлев М. Iзоморфiзацiя шститупв постдемократш i дефектних демократш: спроба лопчного аналiзу / М. Яковлев // Маriстерiум. Серiя: Полггичш студи. -К., 2008. - Вип. 31. - С. 39-45.
10. Шнайдер-Детерс В. Свропейська функщя Укра!ни, або Як Укра!на може стати «загальноевропейським чинником» / В. Шнайдер-Детерс // Дзеркало тижня. -2011. - № 16. - С. 5.
11. Тихонов Д. Ю. Концепция дефектной демократии как объяснительная модель процессов политической модернизации стран Южного Кавказа / Д. Ю. Тихонов // Человек. Сообщество. Управление . - 2011 - № 4. - С. 103-108.
12. Гаврилюк Г. I. «Дефектш демократи» та шзнавальш можливосп транзитолопч-но! парадигми / Г. I. Гаврилюк // Вюн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. - № 825. Серiя: Питання политологи, вип. 25. - Х., 2008. - С. 94-101.
13. Merkel W. Embedded and Defective Democracies / W. Merkel // Democratization. -2004. - Vol. 11, No. 5. - P. 33-58.
14. Croissant A. Von defekten und anderen Demokratien / A. Croissant, P. Thiery // WeltTrends. - 2000/2001. - Winter. - Nr. 29. - S. 9-32.
15. Croissant A. From Transition to Defective Democracy. Mapping Asian Democratization / A. Croissant // Democratization. - 2004. - Vol. 11, No. 5. - P. 156-178.
16. Puhle H. J. Democratic Consolidation and «Defective Democracies» [Електронний ресурс] / H. J. Puhle // Facultad de Derecho Universidad Autonoma de Madrid, Estudio/Working Paper 47/2005. - Режим доступу: www.uam.es/centros/derecho/ cpolitica/papers.htm.
17. O'Donnell G. Transition from Authoritarian Rule: Tentative Conclusions about Uncertain Democracies / G. O'Donnell, P. C. Schmitter. - Baltimore (MD), L. : Johns Hopkins University Press, 1986. - xxii, 81 p.
18. O'Donnell G. Delegative Democracy / G. Donnell // Journal of Democracy. - 1994. -Vol. 5, No. 1. - P. 55-69.
19. Croissant A. Introduction: Democratization in the Early Twenty-First Century / A. Croissant, W. Merkel // Democratization. - 2004. - Vol. 11, No. 5. - P. 1-9.
ЧТО ТАКОЕ «ДЕФЕКТНЫЕ ДЕМОКРАТИИ» И КАКИМИ ОНИ БЫВАЮТ
Романюк А. И.
Статья посвящена анализу концепции дефектной демократии немецкого политолога Вольфганга Меркеля, разработка которой была вызвана необходимостью
более четкого отличия новых несовершенных демократий от, с одной стороны,
либеральных конституционных демократий, а с другой - автократий, маскирующих свою сущность демократическим фасадом. Автор подробно анализирует сущность дефектной демократии, ее основные разновидности и делает вывод о теоретической ценности этой концепции в условиях современного реформирования политической системы Украины.
Ключевые слова: дефектная демократия, встроенная демократия, дефекты демократического правления, эксклюзивная демократия, анклавная демократия, нелиберальная демократия, делегативная демократия.
WHAT IS «DEFECTIVE DEMOCRACIES» AND WHAT THEY ARE
Romanyuk O. I.
This article analyzes the concept of defective democracy by German political scientist Wolfgang Merkel. Its development was caused by the needfor a clearer distinction of new imperfect democracies, on the one hand, from the liberal constitutional democracies, and on the other hand, from autocracies, that mask their identity by democratic façade. The author pays attention to some incorrect interpretations of this concept, namely: the interpretation of defective democracies as the only transitive mode; the treatment of them as a specific kind of authoritarian regimes; the spread of this concept to all forms of hybrid regimes.
The author analyzes in the detail the essence of this concept, relying on the works of the founders (Wolfgang Merkel, Hans-Jürgen Puhle, Aurel Croissant, and Peter Thiery) He emphasizes that the defects of democratic governance are of constitutional and legal nature and they are detected by comparing the imperfect democracies to established liberal democracies that within this concept are defined as «embedded». Democracy defects are deviations from the standards of democratic governance, copied from the current political system of liberal constitutional democracies. The political regimes with such defects are identified as defective democracies. The article examines the subtypes of defective democracies, namely:
Exclusive democracy that excludes some groups and/or individuals from the democratic electoral system;
Enclave democracy under which certain segments of democratic governance are controlled by private forces;
Illiberal democracy, within which there are some violations of group rights and individual freedoms in favor of the social majority;
Delegative democracy which violates the system of checks and balances and the executive takes precedence over legislative and judicial.
However, the regimes with such deficiencies remain democracies, if the significant defects are only part of regime, but not penetrating it through, denying the very meaning of democratic governance. Simultaneously, democratic defects in one partial regime to
some extent are reflected also on the other, impairing the democratic functioning of the entire political regime.
Finally, the author concludes that this concept is of great theoretical value for the reform of the modern Ukrainian political system. He stresses that a thorough analysis of the Ukrainian political system's shortcomings in the context of a defective democracy concept is one of important tasks for the national political science.
Key words: defective democracy, embedded, democracy, defects of democratic governance, exclusive democracy, enclave democracy, illiberal democracy, delegative democracy.
