CC BY
15
О.Г. Сидорчук, к.н. держ. упр.
СОЦ1АЛЬНА БЕЗПЕКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ: СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМШНИЙ ТА ГУМАН1ТАРНИЙ КОНТЕКСТ
Головними ознаками складних сощальних систем е стабшь-нiсть, безпека, захищенiсть i вiдповiдальнiсть. Завдяки цим характеристикам сощум здатен функцiонувати в умовах конфлшпв, криз, невизначеностi, ризику та забезпечувати збереження свое! струк-тури, пiдтримання рiвноваги ендогенних елементiв i надiйностi зв'язкiв, а також мае можливють протистояти зовнiшнiм i внутрш-нiм загрозам. Узгоджене функцiонування та розвиток ушх сощаль-них шститупв створюють умови для гармонiйного взаемовпливу рiзних сфер життедiяльностi людини, сустльства i держави, що за-безпечуе високу яюсть життя, умови пдно! працi та соцiальний за-хист громадян, пол^ичну й економiчну стабшьшсть кра!ни та И без-пеку.
Фундаментальною рисою сучасного суспiльства е сощатза-цiя всiх сфер людського життя та пiдпорядкування !х сощальним цiлям. У Деклараци соцiального прогресу i розвитку ООН [1] тд-креслено важливiсть тiсного зв'язку i взаемного впливу безпеки, со-щального прогресу та економiчного розвитку. При цьому сощальна безпека виступае передумовою не лише соцiального, але й еконо-мiчного прогресу кра!ни.
Украшськш соцiум перебувае в ситуаци тдвищеного рiвня небезпеки i дефiциту стабшьносп, спричиненiй як зовнiшнiми ви-кликами для незалежност держави, пов'язаними з агрешею Росш-сько! Федераци на сходi Укра!ни та анексiею АР Крим, так i внут-ршшми чинниками соцiально-економiчноl кризи. Це актуалiзуе за-вдання забезпечення нащонально1, военно!, громадсько!, сощаль-но!, сусшльно-пол^ично1, шформацшно1 та культурно1 безпеки. У свою чергу, забезпечення сощально1 безпеки людини, сустльства i держави е важливим чинником формування суспшьно1 довiри до дiяльностi влади, необхщно1 для усшшно1 реалiзацil проголошених в Укра1ш реформ.
Автори численних наукових публiкацiй визначають власнi пiдходи до розумiння сощально1 безпеки. Так, О. Новiкова [2] О. Хомра, Т. Русанова [3] та ш. трактують сощальну безпеку як не© О.Г. Сидорчук, 2018
вщ'емну складову нацюнально! безпеки. Концептуальнi та страте-гiчнi пiдходи до забезпечення сощально! безпеки громадян у кон-текстi людського розвитку дослiджуe О. Власюк [4]. Змiстовну структуру сощально! безпеки запропоновано в роботах А. Колота, I. Гнибщенка та ш. [5] - автори виокремлюють три макроструктурш складовi сощально! безпеки - сощальну безпеку держави, суспшь-ства i людини. Однак, незважаючи на високий рiвень опрацювання теоретичних i методичних пiдходiв до вивчення сощально! безпеки, 11 дослiдження як елемента державного регулювання нацюнально! безпеки в сучасному соцiально-економiчному та гуманiтарному контекст поки не дiстали достатнього розвитку.
Метою статп е аналiз сощально! безпеки як фшософсько!, економiчно! та сощально! категорп, !! сучасного сощально-еконо-мiчного та гуманiтарного змiсту як елемента державного регулювання нацюнально! безпеки, визначення специфiчних пiдходiв та вщмшностей трактування i законодавчого унормування сощально! безпеки в Укра!ш, США та €С.
Науковою новизною дано! роботи е визначення сощально! безпеки як фшософсько!, економiчно! та сощально! категори, !! мiсця i ролi в системi державного регулювання нацюнально! безпеки в широкому соцiально-економiчному та гумаштарному кон-текстi, а також специфiчних пiдходiв та вщмшностей трактування i законодавчого унормування сощально! безпеки в Укра!ш та свт.
У процесi дослiдження застосовано таю методи: узагальнення та системного аналiзу (при вивченнi iснуючого наукового доробку щодо розумiння соцiально! безпеки як елемента державного регулювання нацюнально! безпеки, обгрунтуванш методологи до-слщження); порiвняння (для систематизацi! даних, визначення спе-цифiчних пiдходiв та вщмшностей сучасного трактування i законодавчого унормування сощально! безпеки); абстрактно-лопчний (для формулювання висновкiв за результатами дослщження).
Генезис поняття «безпека» (лат. securitas, грец. аофаХега) зумовлений бюлопчною природою людини як суб'екта, першо-основою якого е шстинкт самозбереження. Потреба в забезпеченш особисто! та колективно! безпеки супроводжуе iснування людини в часовому континуумi цивiлiзацiйного розвитку та нерозривно пов'язана зi становленням сощуму i держави. Саме тому категорiя безпеки е мiждисциплiнарною, мае глибокий фшософський змiст та iсторичне коршня, а також взаемозв'язок iз пол^олопею, iсторiею, правом, економiкою, соцiологiею та шшими науками. Безпека людини е ключовою складовою стратепчного напряму, визначеного
Оргашзащею Об'еднаних Нацiй (ООН) як стадий людський розви-ток, у рамках якого вщбуваеться формування критичних умов еко-лопчно1 стiйкостi, безпеки i прав людини, сприяння рiвностi та со-цiальнiй справедливостi [6, с. 98].
1нтерпретащя безпеки як економiчноl категори випливае з ро-зумшня економiки (грец. огкопотга - управлшня господарством) як найважлившо1 сфери суспшьного буття, де з використанням рiз-ного роду ресурсiв здiйснюються виробництво, обмiн, розподiл та споживання продукпв людсько1 дiяльностi, а система економiчних вiдносин формуеться i постiйно розвиваеться пiд впливом еконо-мiчних закошв. Безпека виступае важливою характеристикою стш-костi, невразливостi економiчноl системи краши, стабiльностi про-цесiв розширеного самовщтворення нацюнальнох економiки для збалансованого задоволення потреб громадян, суспiльства i дер-жави на певному визначеному рiвнi та часовому промiжку, протиди економiчнiй дестабшзаци пiд впливом внутрiшнiх i зовнiшнiх чин-никiв, а також забезпечення конкурентоспроможностi нацюнальнох економiки у св^овш системi господарювання.
Основна функщя безпеки як економiчноl категори зумовлена наявшстю диспропорцiй i дисфункцiй, що виникають у процесi функцiонування ринкового економiчного механiзму у зв'язку з ю-нуванням так званих «провалiв ринку». Зокрема, це стосуеться до-тримання суб'ектами господарювання норм економiчноl конкурен-цИ, стандартiв якостi та безпеки товарiв i послуг, взаемоди еконо-мiчного механiзму iз сощальною, екологiчною та iншими сферами з питань зайнятосп населення, рiвня оплати та безпеки пращ, впливу на навколишне середовище тощо. З огляду на це, безпека в системi економiчних категорiй поеднуе в собi економiчну свободу та захист вщ небезпеки економiчноl дестабiлiзацil, що означае ство-рення умов для досягнення стiйкостi економiчноl системи та ста-лого розвитку суспiльства, а також заходи щодо гарантування еко-номiчноl безпеки держави, особи i суспшьства.
Безпека як соцiадьна категорiя в широкому розумшш виступае уособленням соцiалiзацil всiх сфер людського життя та пiдпо-рядкування !х сощальним цiлям у рамках моделi сощально1 держави (держави загального добробуту), практичне втiлення яко! вiд-булося у 80-х роках Х1Х ст., коли уряд О. Бюмарка надав сощальнш полiтицi статусу офiцiйноl доктрини Шмеччини та згодом закрiпив И у Веймарськш конституцil (1919 р.) [7]. Концепци держави зага-льного добробуту в 40-70-х роках ХХ ст. базувалися на положеннях утил^арно1 концепци англшського фшософа Дж. Бентама i перед-
бачали наявшсть сильно! держави, що брала на себе значну частину функцш перерозподшу благ у суспiльствi, основними цшями яко! були забезпечення визначеного piBM добробуту, пiдтримка соща-льно вразливих громадян i цiлих сощальних груп. Пiзнiше в розу-мшш соцiально! держави стали переважати субсидiарнi пiдходи, згiдно з якими держава створюе умови для дiяльностi та розвитку громадян, !х об'еднань i залишае за собою право втручатися тод^ коли люди дiйсно не можуть подбати про себе власними зусиллями [8].
У дискурс постпозитивютського парадигмального переходу Т. Куна в сусшльних науках вiдбуваеться змiна акценив зi статичного розумiння безпеки на динамiчне. Динамiчну складову до тлу-мачення безпеки привносить поява термшв «сек'юритизащя» i «де-сек'юритизащя» [9, с. 23-26]. О. Полтораков зазначае, що в контекст становлення «сек'юритологi!» (науки про безпеку) на кшець першого десятилiття ХХ1 ст. постала проблема реконцептуалiзацi! поняття «безпека», iмпортованого з военно! та мiжнародно-полiтич-но! науки, де категорiя «безпека» посiдае центральне мiсце разом iз категорiею «нацiональний iнтерес» [10, с. 18]. Вщбуваеться поши-рення суспшьно-пол^ичного концепту безпеки з военно -пол^ично! (переважно мiжнародно!) сфери на сумiжнi соцiально-гуманiтарнi галузi.
Нацiональна безпека стае мiждисциплiнарною категорiею. синтетичним поняттям полiтологi! та соцiологi!, военних й еконо-мiчних наук, що викликае !! досить широке тлумачення. Така терм> нологiчна експансiя поступово концептуалiзуеться як штелектуа-льна проблема постмодершстсько! реконструкцi! соцiально! реаль-ностi. У зв'язку з цим особливого значення набувае проблема змю-товного наповнення ключових категорш, на яких базуються спроби осмислення сучасного «безпекоцентричного» свггу [9, с. 19, 21-22, 24-26].
На думку американського сощолога Р. 1нглхарта, актуаль-нiсть безпеково! проблематики зростае у зв'язку з тим, що вщбува-еться притаманне добi постмодерну зрушення вiд «матерiалiстич-них» цiнностей з акцентом на економiчнiй та фiзичнiй безпецi до щнностей «постматерiальних», орiентованих на проблеми шдивщу-ального самовираження та якостi життя [11, с. 10]. Цей процес су-проводжуеться iмплементацiею военно-полiтичного визначення безпеки (англ. security) до сощально-гумаштарно! сфери, на вiдмiну вiд природничо-техшчного розумiння безпеки, що оперуе англо-мовним термiном safety [9, с. 21-22].
Перетворення нацюнально1 безпеки з абстрактно1 пол^оло-ri4HOÏ категорiï на базовий параметр практики державного регулю-вання [9, с. 23] в його широкому розумшш вщбуваеться пiд впливом загальноï теорiï соцiального управлiння, множиннiсть об'екпв та суб'eктiв якого зумовлюе рiзноманiтнiсть його видiв, що забезпечуе оргашзацшний вплив з боку носiïв державно-владних повноважень на суспiльнi вiдносини з метою ïx регулювання [12, с. 29, 31, 35; 13, с. 12].
Поняття державного регулювання та державного управлшня частково зб^аються, оскшьки вони спрямованi на впорядкування сощальних об'ектiв i процесiв. Водночас ц двi категорiï мають значнi вщмшносп, пов'язанi з використанням специфiчниx засобiв (методiв) управлiнського впливу. Державне регулювання е бшьш широким поняттям, шж державне управлiння. Останне являе собою певний вид дiяльностi органiв держави, що мае владний характер i передбачае вплив на об'екти управлшня шляхом використання певних повноважень.
Державне регулювання не може бути здшснене без застосу-вання методiв безпосереднього впливу на об'екти управлшня, водночас його також пов'язують iз використанням непрямих методiв управлшського впливу (економiчниx, заохочення, стимулювання). Питання доцшьност та ступеня застосування державного регулювання в економiчнiй теорiï розглядаеться в рамках класичноï школи (А. Смгг, Т. Мальтус, Д. Ршардо, Дж. Мiлль та iн.), яка вщстоюе повне невтручання держави в ринкову економшу. М. Фрiдман та його послщовники вважають за доцшьне помiрне непряме державне регулювання грошовоï сфери (Дж. Кейнс, П. Самуельсон та iн.) з iдеями необхщносп безпосереднього державного втручання в еко-номiку.
У сучасних наукових дослщженнях придiляеться значна увага понятiйному узгодженню термшв «управлшня», «врядування», «адмшютрування», визначенню взаемозв'язюв i вiдмiнностей сощ-ального та державного управлiння, державного правлшня i врядування, управлiння як адмшютрування, а також розвитку пов'язаних iз ними концепцiй належного (доброго) врядування i публiчного менеджменту. У бшьшост краïн зi сталою i тривалою демократичною традицiею використовують поняття «публiчне адмшютрування» (англ. public administration) (у значенш «суспшьне» або «громад-ське»). Разом з урядуванням (англ. government) у значенш управ-лшсь^' дiяльностi уряду або пол^ичного (державного) правлiння, що передбачае ухвалення рiшень, останнiм часом у захщному свiтi
штенсивно затверджуеться нове поняття «врядування» (англ. governance). Для позначення його змюту використовуеться термш «публiчне врядування» (англ. public governance), що мютить коно-тацiю горизонтального, мережевого вимiрювання процесу управ-лiння як взаемодi!, сшвпращ та скеровування, пiдкреслюе залу-чення до управлшсько! дiяльностi бiльшо! кшькост суб'ектiв та !! вихiд за меж уряду. Згiдно з новими тдходами публiчне врядування е також справою iнших суспiльних суб'екпв: бiзнесу, грома-дянського суспiльства [14].
К. Колесникова вважае, що поняття «публiчне адмшютру-вання» е бшьш широким, нiж «державне управлiння», оскшьки перше мiстить такi додатковi дефшщп, як суспiльний, народний, за-гальнонародний, загальнодоступний, комунальний, вiдкритий, гла-сний, а також включае володiння, керiвництво, органiзацiю. Пуб-лiчне адмiнiстрування охоплюе всю систему адмiнiстративних ш-ститупв з iерархiею влади та являе собою скоординованi груповi дi! з питань державних справ, що:
пов'язаш з трьома гшками влади (законодавчою, виконавчою i судовою);
мають важливе значення у формуванш державно! пол^ики; е частиною полiтичного процесу;
значно вiдрiзняються вiд адмiнiстрування у приватному сек-
торi;
пов'язанi з численними приватними групами та iндивiдами, яю працюють у рiзних компанiях та громадах.
Якщо в державному управлшш об'ектом виступае держава, то в публiчному адмiнiструваннi - суспiльство. Вщповщно, ключо-вими елементами державного управлшня е держава i державна влада, а публiчного адмiнiстрування - суспшьство та публiчна влада. Публiчне адмшютрування виступае складовою публiчного управлiння (врядування), що забезпечуе зв'язок мiж державним та публiчним управлiнням (врядуванням) через оргашзащю втiлення прийнятих рiшень [15, с. 42-45]. Отже, державне управлшня (government), публiчне адмiнiстрування (public administration) та публiчне управлiння (врядування) (public governance) е оргашчно пов'язаними мiж собою складовими соцiального управлiння.
В основу публiчного управлiння покладено, принаймш, три глобальних пiдходи:
ринково-лiберальний, сформульований у концептуальних моделях нового менеджменту, що спираеться на ринкову модель,
«байдужу до пол^ики», де громадянин виступае в ролi споживача або ктента;
комунiтарно-лiберальний, що розвивае концепцi! «пол^ич-них мереж» i спираеться на розвиток договiрних структурних вщ-носин мiж полiтичними iнститутами держави i суспiльства, ви-знання рiвностi громадян та шших суб'ектiв мережевих взаемодш;
демократичного громадянства, заснований на особливому «рецептивному» («сприйнятливому») адмiнiструваннi, поклика-ному служити громадянину, а не киенту або споживачу (до остан-нього напряму належать концепцп «менеджменту учасп» та «рецептивного адмiнiстрування»).
З точки зору юторичного пiдходу йдеться про змiну трьох парадигм управлшня. 1з кiнця Х1Х ст. до 40-50-х рокiв ХХ ст. у захвд-ноевропейських кра!нах паралельно iз становленням демократi! розвивалася концепщя «рацiонально! бюрократi!» (М. Вебер). У 1960-70-х роках задля подолання негативних наслщюв бюрократи-зацi! на замiну !й прийшла бiльш вiдкрита i гнучка концептуальна модель «нового публiчного менеджменту», а з 1980-90-х роюв ште-нсивно впроваджуються пiдходи публiчного врядування (governance) та його рiзновиду - «доброго (належного, нового) врядування» (goodgovernance). Останне робить акцент на взаемовщноси-нах, процесах, намагаеться знайти полщентричш та мшмально iерархiзованi форми ефективного, але водночас гнучкого регулю-вання суспшьних процесiв iз залученням приватного та громад-ського секторiв. Тим самим добре врядування наближаеться до су-спiльного самоврядування та моделi «делiберативно!», або «дорад-чо!», демократi!. Концепщя «доброго врядування» по-новому фор-мулюе принципи та критерп належного врядування - це не лише впорядкованють i рацiональнiсть, ефективнiсть, пiдзвiтнiсть i шд-контрольнiсть, але i вщкритють, доступнiсть (iнклюзивнiсть), чут-ливiсть до вимог громадян, !х потреб i запитiв, а отже, справедли-вють. Добре врядування являе собою демократичне врядування, адже саме демократичним режимам властивий акцент на суспшь-ному саморегулюванш, тодi як недемократичнi системи наголошу-ють на наведеннi ладу державою [14].
А. Колодш вщзначае характернi риси ново! моделi публiчного врядування, що уможливлюе та полегшуе колективнi дi! через спi-льно прийнят рiшення переважно шляхом горизонтально! коорди-нацi!. Автор констатуе, що до суспшьства все бiльше переходять ключовi функцi! визначення напряму розвитку, прийняття й упро-вадження загальнозначущих рiшень, вироблення та здiйснення
публiчноl пол^ики. Нова парадигма випливае з необхщносп «роз-державлення» управлiнських функцш, включення до процесу управлшня всiх зацiкавлених сторiн: уряду, бiзнесу, громадянського суспiльства, iнших суспiльних суб'екпв - в iнтересах кращо! керо-ваностi, вищо! ефективностi та бшьшо! легiтимностi управлшсько1 дiяльностi [16].
Виршення цього завдання мае два ключових аспекти: кон-цептуальний (теоретичний) i практичний. На концептуальному рiвнi мають бути визначенi та проаналiзованi структура, стан, спе-цифiка соцiального потенщалу iнститутiв громадянського суспшь-ства а також основш чинники, що впливають на його залучення до процесу управлшня. На практичному рiвнi необхщно створити ме-ханiзми розвитку та залучення громадянського суспшьства до за-безпечення сощально1 безпеки на нащональному i регiональному рiвнях [17, с. 129-130].
У св^овш практицi визначення сощально! безпеки мае пере-важно прикладне, iнструментальне значення, пов'язане зi створен-ням та функцiонуванням державних систем сощально1 пiдтримки людей iз суспiльно неадекватним низьким рiвнем доходiв або !х вiдсутнiстю [18, с. 185]. Чггко окреслений «безпековий» контент мютять лише два словосполучення - власне у парадигмi безпеки (social security) та у значенш захисту (social safety). Вони включа-ють практично iдентичний набiр лексичних одиниць: безпека, за-безпечення, захист, страхування та допомога (табл. 1). Англомовна термшолопя у сферi соцiальноl безпеки дещо вiдрiзняеться у США. Так, для позначення системи тдтримки бщних людей, якi не мають гарантованого сощального мiнiмуму доходiв, використовуеться social assistance, тодi як у США - welfare. Термш social security у США вживаеться як у значенш програми сощального страхування пенсiонерiв та шваладв, так i в бiльш широкому розумiннi еконо-мiчноl безпеки суспiльства в контексп випадкiв, коли люди стика-ються з певними соцiальними ризиками.
Вщ початку ХХ ст. у США та рядi iнших захiдних краш ви-значення безпеки (англ. security) розглядаеться переважно з военно-полiтичноl точки зору - як стан, що е результатом реалiзацil обо-ронних заходiв для шдвищення захищеностi держави вiд ворожих актiв чи iнших видiв зовшшнього втручання. При цьому особлива увага придшяегься проблемам безпеки держави, або нацiональноl безпеки [9, с. 21]. Поняття нащонально1 безпеки (англ. national security) е невщ'емним атрибутом у бшьшосп военно-полiтичних
KoH^nujH y KOffreKcri Ha^oHajbHoï o6opoHH i 30BHÎmHÎx BigHocuH [19, c. 305].
Taônu^ 1
OCHOBHÏ ^eKCHHHÏ ogimimi noHHTTH «co^a.№Ha 6e3neKa» __b aHr^OMOBHÏH TepMmo.roriï 1_
BapiaHTH BH3HaneHHa OcHOBHi jeKCHHHi ogHHH^ noHarra «co^ajbHa 6e3neKa»
Social safety 6e3-neKa 3a-6e3ne-neHHa 3a- XHCT CTpa-xyBaH-Ha gono-Mora rapaH- Tiï nigTpuMKa
Social security
Social protection rapaH- Tiï
Social insurance
Social welfare gono-Mora go6po6yT, ôjaronojynna
Social assistance nigTpuMKa, cnpuaHHa
Social provision no-cjy-ru
Social services cjy®6a, o6cjyroBy-BaHHa
1 CKjageHo aBTopoM.
B yxBareHOMy b 2003 p. 3aKOHi YKpaÏHH «npo ochobh Ha^oHa-jbHoï 6e3neKH YKpaÏHH» [20] noHaira Ha^oHanbHoï 6e3neKH 6yjo bh-3HaneHO b mupoKOMy co^ajbHo-ryMamTapHoMy KOHTeKCTi. Y 2018 p. Big6yjaca 3MiHa KoH^myajbHoro po3yMiHHa Ha^OHarnHOÏ 6e3neKH 3 nepeHeceHHaM 3MicTOBHHx a^emÎB i3 co^ajbHo-ryMamTapHoro Ha BoeHHO-noniTHHHe ïï TpaKTyBaHHa. YHacjigoK цbого b 3aKOHi YKpaÏHH «npo Ha^oHanbHy 6e3neKy YKpaÏHH» (Big 21.06.2018 p. № 2469-VIII) [21] c^epa Ha^oHanbHoï 6e3neKH 3By^eHa go gep^aBHOï, boghhoï Ta rpoMagcbKOÏ 6e3neKH (Ta6j. 2).
BignoBigHO, y 3aK0H0gaBH0My BH3HaneHm Ha^oHajbHoï 6e3-neKH b YKpaÏHi aKTyajbHHH npiopuTeT BiggaHO 3axucTy gep^aBHoro cyBepeHiTeTy, TepHTopiajbHoï ^nicHocTi, geMOKpaTHHHoro KOHCTHTy-^HHoro jagy i jume nicja цboгo - iHmHM Ha^oHajbHHM iHTepecaM YKpaÏHH, go akhx Haje^aTb ^urreBo Ba^jHBi iHTepecu nroguHH,
суспшьства i держави. При цьому якщо в 2003 р. законодавством визначався вичерпний перелш сфер жштeдiяльностi суспшьства, у яких забезпечуеться виявлення, запоб^ання i нейтралiзацiя загроз нацiональним штересам, то в 2018 р. було унормовано, що загрози нацюнальнш безпещ Украши та вiдповiднi прiоритети державно1 полiтики у сферах нацiональноï безпеки i оборони визначаються у стратепях нацiональноï, воeнноï безпеки, кiбербезпеки та шших документах з питань нацiональноï безпеки i оборони.
Таблиця 2
Основш елементи законодавчого визначення
_окремих внд1в безпеки 1_
Нацюнальна безпека Державна безпека Военна безпека Громадська безпека
Захищенiсть державного суверенитету, територiальноï цiлiсностi та демократичного конституцшного ладу
та iнших на-цiональних iнтересiв Ук-раïни та шших життево важливих нацюнальних iнтересiв Захищешсть життево важливих для суспшьства та особи штереав, прав i свобод лю-дини i громадянина, забезпе-чення яких е прюритетним завданням дiяльностi сил безпеки, шших державних орга-шв, органiв мiсцевого само-врядування, ïх посадових осiб та громадськосп, якi здшсню-ють узгодженi заходи щодо реалiзацiï та захисту нацюнальних штереав
вщ реальних та потенцш-них загроз вiд реальних i потенцшних загроз невоенного характеру вщ воен-них загроз вщ впливу загроз
1 Складено за джерелом [21].
На противагу цьому тдходу, европейська полiтика у сферi со-цiальноï безпеки грунтуеться на базових гуманiстичних цiнностях, визначених в Угодi про соцiальну полiтику та Протоколi про еконо-мiчну, соцiальну та територiальну еднiсть, що е додатками до Договору про Свропейський Союз (Д€С) [22].
Европейська сощальна модель передбачае наявнiсть норм щодо заборони дискримшаци та обмеження основних свобод. Забо-роннi норми тдтримуються, конкретизуються i доповнюються ев-ропейським законодавством (вторинним правом), заснованим на розподш компетенцiй мiж €С i кра1нами-членами. Цей розподiл впливае на розвиток европейсько1 сощально1 моделi шляхом позитивного i негативного визначення компетенцiй. Крiм того, вш вста-новлюе, що ЕС може робити самостшно (винятковi компетенцп), а що - у взаемоди з крашами-членами (невинятковi компетенцп).
Негативнi визначення компетенцш у рядi випадкiв виникають як виключення певних сфер регулювання з позитивних визначень компетенцш i стосуються полiтики у сферк зайнятостi, освiти, охо-рони здоров'я i медичного обслуговування, державного життеза-безпечення, трудових вiдносин, сощального захисту. У цих сферах пол^ики дiяльнiсть ЕС через неможливiсть гармошзацп мае характер доповнення або шдтримки. Компетенцп в аспектi сощальних ас-пектiв у бiльш вузькому розумшш зберiгаються на нацiонадьному рiвнi.
Задежно вiд розподiлу компетенцiй ЕС мае можливосп впливу у:
«жорсткш», прямiй формi - через реалiзацiю заборонних норм у первинному законодавствi (договорах про ЕС) та шляхом введення похiдного або вторинного законодавства (директиви, нормативы акти, ршення та iн.);
«м'якiй» формi - через так зваш «процеси» i метод вщкрито1 координацп;
«дуже м'якш формi» — через суспiльнi заклики, деклараци, програми дiй [23, с. 17-20].
У 1993 р. Европейська Рада прийняла ршення про поши-рення законодавства ЕС на рiвень нацiонадьних законодавчих систем, що стадо одним iз критерilв вщповщносп, яким мають задово-льняти краши-кандидати на вступ до ЕС. Сьогодш система норма-тивних актiв, прийнятих iнститутами ЕС, встановлюе загадьнi для вшх держав-членiв рамки й орiентири у сферi соцiальноl безпеки [24, с. 2-3, 10].
Пщписання Угоди про асощащю мiж Укра1ною, з одше1 сто-рони, та Европейським Союзом, Европейським сшвтовариством з атомно1 енергil i lхнiми державами-членами, з шшо1 сторони (далi -Угода про асощащю з ЕС) [25] означае прийняття зобов'язань реа-лiзувати чiтко визначенi економiчнi та сощальш реформи протягом конкретного перiоду часу. Цей документ мютить перелiк, що скла-
дасться з бшьш нiж 350 директив, регламентв та iнших норматив-них документiв, з якими мае бути гармошзовано законодавство Ук-ра1ни. Зокрема, у сферi зайнятостi, сощально1 пол^ики та рiвних можливостей Угодою про асощащю з СС передбачено iмплемента-цiю 40 директив [26].
Сучасне регулювання сощально1 безпеки СС залишае за державами вибiр форм i засобiв И досягнення. При цьому ушфшаци, як бшьш жорсткому методу правового зближення, що передбачае ви-користання единих пiдходiв до визначення i реалiзацil сощально! полiтики на територи держав-членiв, выводиться менша роль, унаслiдок чого багато питань продовжують регламентуватися на-щональними законодавствами.
Висновки. Безпека е мiждисциплiнарною фiлософською, еко-номiчною та сощальною категорiею, ключовою складовою сталого людського розвитку, у рамках якого вщбуваеться формування умов щодо еколопчно1 стшкосп, безпеки i прав людини, сприяння рiвно-стi та соцiальнiй справедливость У системi економiчних категорiй безпека виконуе iнтегральну функцiю щодо економiчноl свободи та захисту вiд небезпеки економiчноl дестабшзаци, чим забезпечуе стшюсть економiчноl системи та гарантування економiчноl безпеки держави, особи i суспшьства. Безпека як соцiальна категорiя реал> зуеться в рамках моделi сощально1 держави та е вiдображенням со-цiалiзацil всiх сфер людського життя й пiдпорядкування !х сощаль-ним цшям. Внаслiдок цього вiдбуваеться розширення военно-поль тичного концепту безпеки до меж сощально-гумаштарно1 сфери.
Нацiональна безпека набувае бшьш широкого сощально-еко-номiчного змiсту як одна з найбшьш важливих базових складових державного регулювання суспшьних вiдносин, що поеднуе в собi державне управлiння, публiчне адмшютрування та публiчне управ-лiння (врядування) як невщ'емш елементи механiзму сощального управлiння. При цьому характерними рисами ново1 моделi доброго (або належного, нового) врядування е «роздержавлення» управлш-ських функцiй, горизонтальна координацiя та включення до про-цесу управлшня не лише уряду, але i бiзнесу, громадянського сус-пiльства, шших суспiльних суб'ектiв для полегшення колективних дш i спiльного прийняття ршень щодо визначення напряму розвитку, вироблення та реалiзацil публiчноl пол^ики.
Пiд впливом збiльшення потреби в захисп нацiонального су-веренiтету i територiальноl цiлiсностi кра1ни вiд загроз, пов'язаних з анексiею АР Крим i збройною агресiею Росшсько1 Федераци, Ук-ра1на зробила вимушений реверсний крок проти свiтового тренду
та, зокрема, европейськоï практики розширення сощально-гумаш-тарного трактування безпеки. Унаслiдок цього в сучасному законо-давствi нацюнальна безпека виступае iнтегральною синтетичною категорiею, що поеднуе державну, громадську та военну безпеку. Однак порiвняльний аналiз змiстовних визначень наведених скла-дових дозволяе розглядати сощальну безпеку як категорда, що включае державну i громадську безпеку. З цiеï точки зору в най-бiльш загальному розумшш соцiальна безпека полягае в захищено-стi державного суверенiтету, територiальноï цiлiсностi й демократичного конституцшного ладу та iнших життево важливих нащона-льних iнтересiв людини, суспшьства i держави, прав та свобод лю-дини i громадянина, реалiзацiя яких забезпечуе прогресивний демо-кратичний розвиток, безпечш умови життедiяльностi та добробут громадян, вщ реальних i потенцшних загроз невоенного характеру.
Перспективи подальших наукових дослiджень полягають в аналiзi сучасних ризикiв та актуальних прiоритетiв забезпечення со-цiальноï безпеки i визначенш вiдповiдних завдань на нащональ-ному рiвнi.
Лiтература
1. Декларащя соцiального прогресу та розвитку. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_116 (дата звернення: 05.11.2018).
2. Новшова О. Ф. Сощальна безпека: оргатзацтно-економ1-нт проблеми i шляхи виршення. Донецьк: 1ЕП НАН Украши, 1997. 460 с.
3. Хомра О. У., Русанова Т. С. Сощальна безпека: виклики, загрози, критерп. Проблеми нацiональноï безпеки. Стратегiнна панорама. 2004. № 1. URL: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/ issue. php?s=prnb1&issue (дата звернення: 03.12.2018).
4. Власюк О. С. Нацюнальна безпека Украши: еволющя проблем внутрiшньоï пол^ики: вибр. наук. пращ. Кшв: Н1СД, 2016. 528 с.
5. Сощальна безпека: теорiя та украгнська практика: моно-графiя / 1.Ф. Гнибщенко, А.М. Колот, О.Ф. Новiкова та ш.; за ред. 1.Ф. Гнибщенка, А.М. Колота, В.В. Рогового. Кшв: КНЕУ, 2006. 292 с.
6. Новак I. М., Калашнiкова Т.М. Дослiдження взаемозв'язку сталосп людського розвитку i стабшьносп держави. Демографiя та сощальна економта. 2016. № 3 (28). С. 94-107.
7. Сидорина Т. Ю. «Социальное рыночное хозяйство» Германии и проблема систематизации моделей социальной политики. Ис-торико-экономинеские исследования. 2006. Т. 7. № 2. URL: http://jh.isea.ru/2006--7_2/1_3.asp (дата звернення: 08.10.2018).
8. Кудюкин П. Наиболее реалистический вариант для России - субсидиарное государство. URL: http://www.hse.ru/pressa2002 (дата звернення: 19.11.2018).
9. Полтораков О. Реконцептуалiзацiя поняття «безпека» в су-часному пол^ико-пол^олопчному дискурса Полтинний менеджмент. 2009. № 5. С. 19-28.
10. Варналш З. С., Бшик Р.Р. ЕкономЫна безпека та конку-рентоспроможшсть регiонiв Украгни : монографiя. Чершвщ: Тех-нодрук, 2018. 454 с.
11. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества. Политические исследования. 1997. № 4. С. 632.
12. Бшокур С. I. Функци державного управлшня: поняття, особливосп, правове регулювання: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад." Одеса, 2015. 194 с.
13. Державне управлшня: теорiя i практика; за заг. ред.
B.Б. Авер'янова. Кшв: Юршком 1нтер, 1998. 432 с.
14. Енциклопедiя державного управлшня у 8 томах. Том 8: Публiчне врядування; наук. ред. колепя: В. С. Загорський (голова),
C. О. Телешун (сшвголова) та ш. Львiвський регюнальний шститут державного управлшня Нацiональноï академп державного управлшня при Президентовi Украши. Львiв: ЛР1ДУ НАДУ, 2011, 630 с.
15. Колесникова К. Сшввщношення державного управлшня та публiчного адмшютрування у процес суспiльноï трансформаци. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-3/doc/1/06.pdf (дата звернення: 18.10.2018).
16. Колодш А. Концепщя публiчного (нового) врядування в ïï застосуваннi до демократичних i перехщних систем. Демократинне врядування. 2012. Вип. 10. URL: http://lvivacademy.com/ vidavnitstvo_1/visnik10/fail/Kolodij.pdf (дата звернення: 13.10.2018).
17. Сидорчук О.Г. Мехашзми залучення сощальних ресуршв громадянського суспiльства у контекстi забезпечення соцiальноï безпеки Укра1'ни. Вiсник економтног науки Украгни. 2016. №1. С. 129-133.
18. 1001 financial words you need to know; D. Bach, editor. New York: Oxford University Press, 2003. 237 p.
19. Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms. JCS, 1989. 633 р. Retrived from. URL: http://www.bits.de/ NRANEU/others/jp-doctrine/jp1_02(00).pdf (дата звернення: 22.11.2018).
20. Закон Украши «Про основи нащонально! безпеки Украши» № 964-IV вщ 19.06.2003 р. BidoMoemi Верховной Ради Украгни. 2003. № 39. Ст. 351.
21. Закон Украши «Про нащональну безпеку Украши» № 2469-VIII вщ 21.06.2018 р. Офщтний eicHUK Украгни. 2018. № 55. С. 51. Ст. 1903.
22. Консолщоваш верси Договору про Свропейський Союз та Договору про функщонування Свропейського Союзу (2010/ С83/01). URL: old.minjust.gov.ua/file/23491.docx (дата звернення: 07.12.2018).
23. Birre Л. Свропейська сощальна модель i сощальна згурто-ватсть: яку роль вiдiграe СС? Кшв: Заповщ 2006. 43 с.
24. Bronstein A. Labour Law Reform in the EU Candidate Countries: Achievements and Challenges. Geneva, International Labour Office, 2003.41 p.
25. Закон Украши «Про ратифшащю Угоди про асощащю мiж Украшою, з одше! сторони, та Свропейським Союзом, Свропейсь-ким ствтовариством з атомно! енерги i !хшми державами-членами, з шшо! сторони» № 1678-VII вщ 16.09.2014 р. Biдoмocmi Верховног Ради Украгни. 2014. № 40. Ст. 2021.
26. Угода про асощащю. Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/ yevropejska-integraciya/ugoda-pro-asociacyu (дата звернення: 12.10.2018).
Надшшла до редакцП 10.12.2018 р.
