CC BY
148
SPECIAL OPERATIONS BY THE LAW ENFORCEMENT
The article analyzes the principles of execution of special operations which are closely connected with the analysis of social guidance principles and laws, regular occurrences of society functioning in emergency situations. It has been stated that the process of democratization that occurs in society, and intention of our state to reach a level of civilized country that would meet European standards, lead to reconsideration of the entire activity of law enforcement in emergency situations.
The principles of special operation determine requirements to its structure, organization and process of implementation, the directions and limits of its execution. Characterizing a particular principle, it is necessary to consider its interconnection with another principles, such as special operationsas well as social government and dependence on them.
After systematization it has been concluded that the principles of special operation must: have legal registration, that is to be set out in the regulations, as far as each of them is used to execute definite organizational-legal, organizational - managerial, and organizational-tactical tasks; consistent with the objectives of the special operations realization and show definite connections between them, be based on social legal relations, arising during realization of special operation; to provide civilized and legal conduct of the special operation and consider its time and territorial aspects.
Keywords: law enforcement bodies, emergency situations, principles, special operations, service and military activity.
ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО
УДК 342(477):341(045)
М. А. Абдалказим
СШВВЩНОШЕННЯ НАЦИОНАЛЬНОГО КОНСТНТУЦШНОГО I М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА: ДО РОЗУМ1ННЯ ДОКТРИНАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНИХ П1ДХОДШ
У статпп розглядаютъся доктриналъно-теоретичт тдходи до розумтня ствв1дношення нацюналъного конституцтного / м1жнародного права.
К.иочоеЛ слова: глобал1защя, нацюналъне конституцтне право, лижнароОне пуб.ичие право, взаемоЫя нацюналъного конституцтного /' м1жнародного права, ствв1дношення нацюналъного конституцтного / м1жнародного права.
Постановка проблеми. У процеа вивчення актуальных проблем взаемоди нацюнального права держави з м1жнародним правом об'ективуеться та актуал1зуеться проблематика взаемоди саме нацюнального конституцшного права держави з 1УПжнародним публ1чним правом. Це обумовлено могутшми тенденщями конституцюнал1заци м1жнародного публ1чного права та штернацюнал1заци нацюнального конституцшного права держав, що виступае единою основоположною та профшюючою галуззю нацюнального права - и норми знаходять свою подалыпу конкретизащю та детал1защю в шших галузях нацюнального права. Фактично щ
тенденцп демонструють основну парадигму розвитку правових систем держав свпу та перетворилися в мегатренд правового розвитку держав та ваеТ м1жнародноТ спшьноти держав.
Тому, метою дано! статп е визначення теоретичних пщход!в до розумшня сшввщношення нащонального конституцшного 1 м1жнародного права.
Стутнъ паукосин розробки теми. 1снуе значна кшыасть доктринальних дослщжень вчених правознавщв, насамперед, фах1вщв з м1жнародного публ1чного права, в галуз! сшввщношення, взаемоди, застосування, узгодженосп, використання 1 ди м1жнародних норм у внутршньодержавному (нащональному) прав! (наприклад, роботи С. М. Аметистова, I. П. Блищенка, В. Г. Буткевича, О. С. Гавердовського, Г. В. 1гнатенка, Д. Б. Левша, 1.1. Лукашука, С. Ю. Марочкша, Б. Г. Манова, М. В. Миронова, Р. А. Мюллерсона, О. Н. Талалаева, О. I. Тлунова, Ю. О. Тихомирова, С. Т. Усенка, С. В. Черниченка та ш.) Все це визначаеться об'ективним процесом розвитку сшвробггництва держав на м1жнароднш ареш, де вщносини суб'екпв регулюються м1жнародним правом, поглибленням впливу внутршньодержавного права на економ1чш, сощальш, полггичш, культурш вщносини всередиш краши. Однак проблема сшввщношення саме внутршньодержавного (нащонального) конституц1 иного права та м1жнародного публ1чного права поки не знайшла свого теоретичного 1 практичного виршення у конститущиному прав1 Украши, що робить п актуальною саме з поз ищи нащонального конституцшного права.
Виклад основного матер1алу. В основ1 правово'1 глобал1зац1'1, що виступае одн1ею з найважливших граней 1 формою загально'1 глобал1зац1Т 1 найважлив1шим предикатом глобально! штеграци, лежить, насамперед, проблематика сшввщношення нащонального (внутршньодержавного) 1 м1жнародного права.
Уявляеться, що виходячи з провщно! рол1 конституц1 иного права в нацюнальнш правов1й систем! й систем! нащонального законодавства така проблематика бшып конкретно \ точно може бути визначена як сшввщношення нащонального конституцшного \ 1УПжнародного права.
Прийняття ново! Конституци Укра!ни 1996 року суттево шдвищило ¡нтерес до питань взаемоди нащонального конституцшного права нашо! держави з правом м1жнародним. Бшьш того, вщповщний розвиток державно-правового мехашзму забезпечення ! супроводу тако! взаемод!!, що теля цього простежуеться, був обумовлений:
- по-перше, об'ективним ускладненням змюту ! зростанням обсягу м1жнародних зобов'язань Украши як суверенно! незалежно! держави (фактор суверешзаци держави. -Авт.);
по-друге, об'ективною необхщшетю формування й удосконалення конституц!йно-правового регулювання зд1йснення норм м1жнародного права в нац1ональному правовому масив1 (фактор в1дкритост! нац!онально! правово! системи сприйняттю м1жнародного права. - Авт.);
- по-трете, необхщшетю врахування специфши взаемоди м1жнародного права з окремими галузями нащонального права (фактор заглиблено! синергетично! взаемод!! нащонально! правово! системи з гшжнародним правом. - Авт.).
Однак сл1д зазначити, що в загальнометодолопчному й онтолопчному аспектах проблематика сшввщношення ! взаемоди нащонального права Украши з гшжнародним е лише орган1чною частиною загально! як доктринально-теоретично!, так ! праксеолопчно! проблеми - сшввщношення ! взаемоди м1жнародного ! внутр!шньодержавного (нащонального) права.
Звщси уявляеться обгрунтованим, що анал1з дано! проблематики повинен здшснюватися з розкриттям доктринальних пщход1в до не!, що демонструють й
особливий характер 1 домшуючу важливють для юнування 1 здшснення демократично! правово! державносп в умовах глобал1заци.
С загальновщомим, що в юторичнш ретроспектив! теоретична проблема про стввщношення внутршньодержавного 1 м1жнародного права виникла разом ¡з зародженням власне м1жнародного права. Однак протягом тривалого юторичного перюду вона не була актуальним 1 принциповим питаниям як державно-правово'1 (конституцшно-правово1), так 1 м1жнародно-правовоТ науки 1 профшьноТ практики. Причинами цього, на думку М. В. Миронова, були специфика 1 характер внутр1шнього права 1 м1жнародних вщносин держав докапггалютичних формащй - тод1 в особ1 суверена (монарха) зосереджувалися 1 законодавча влада, 1 право укладати м1жнародш договори, що значною м1рою усувало можливють виникнення кол1зш м1ж законом 1 договором [1].
У даний час, на думку Б. Л. Зимненка, яку варто пщтримати, питания взаемоди 1УПжнародного 1 внутршньодержавного права е одним з актуальних проблем не тшьки м1жнародно-правово'1, але й нацюнально-правово1 системи [2]. Бшып того, воно е най важл и в1 ш им для виживання, функцюнування 1 трансформаций нацюнально-правовоТ системи в умовах глобал1зацп, а також могутшм аргументом для додання 1УПжнародному праву нових можливостей у взаемоди своши основними суб'ектами -незалежними державами 1 створюваними ними м1жнародними оргашзащями для становления системи м1жнародного глобального сшвробггництва.
Разом ¡з тим першу наукову працю з профшьно! проблеми в юторичнш ретроспектив! опублшував вщомим шмецький юрист Г. Трипель 1899 року [3]. У цей самий перюд доктринальну розробку проблеми здшснювали також В. Кауфман, А. Фердрос 1 деяю шип представники м1жнародноТ доктрини. На думку американського юриста Дж. Джексона, питания про мюце 1 значения норм м1жнародного права у сфер1 внутршньодержавних вщносин широко обговорюеться вже протягом понад ста рою в
[4].
3 огляду на той факт, що питания стввщношення м1жнародного 1 нацюнального права перебувало переважно у фокуа дослщжень захщно! науки м1жнародного права, остання, як вщомо, виробила три основних напрями: дуалютичний 1 два мошстичних.
Представники дуалютичного напряму (шмецький юрист Г. Трипель, ггалшський юрист Д. Анцилотп [5], англшський юрист Л. Оппенгейм [6] розглядали м1жнародне 1 нацюнальне право як самостшш правов1 системи, що належать до р1зних правопорядка в, яи не перебувають у сшвшдпорядкованосп. Спочатку дуалютична концепщя пщкреслювала не стшьки зв'язок м1ж цими системами, скшьки 1х розходження 1 незалежнють. I хоч на практищ переел кання сфер регулювання все-таки спостер1гаеться, вщповщно до доктрини дуал1зму зазначеш системи права не можуть пересжатися 1 вступати в конфлжт, за Тхшм трактуванням спостер1гаеться конфлжт зобов'язань, тобто нездатшсть держави поводитися у внутршшм прав1 так, як того вимагае вщ не! м1жнародне право.
Варто погодитися з дослщницею з Бшоруа А. Зибайло, яка обгрунтовано вважае, що основний пщхщ радянсько'1 1 пострадянсько! доктрини м1жнародного права був 1 залишаеться, власне кажучи, дуалютичним, бо м1жнародне 1 внутршньодержавне право розглядаються як самостшш правов1 системи [7].
Одночасно радянська концепщя м1жнародного права обгрунтовувала можливють 1 необхщнють погодженосп обох систем права, пщкреслювала 1х взаемодш. Такч пщходи, що лежать в основ1 дослщжень радянських юриспв-м1жнародниюв, одержали свое узагальнення в монографп I. П. Блищенка «Млжнародне 1 внутр1шньодержавне право» [8].
Характерним е те, що позитивний потенщал дуалютичноТ теори вщзначали не
тшьки радянсыа вчеш, але й учеш-м1жнародники багатьох захщних краш, яи вважали, що «дуалютична теор1я мютить у соб1 низку позитивних момеш1в, оскшьки виходить ¡з визнання суверенитету держав 1 вщображае загальнодемократичний характер м1жнародних вщносин» [9].
Два шших напрями, ¡меноваш мошстичними, грунтуються на т1м, що м1жнародне 1 внутр1шньодержавне право е складовими частинами едино! системи права. При цьому одна частина прихильниюв такого пщходу виходить з визнання прюритету (примату), чи верховенства, нащонального права, шша, навпаки, наполягае на при мат 1 м1жнародного права над нащональним.
Прихильники теорй примату внутршньодержавного права перебували головним чином пщ впливом Г. В. Ф. Гегеля, котрий вважав, що «держава е абсолютна влада на землЬ> \ ця влада мае право змшювати за своею волею не тшьки внутршньодержавне, але й м1жнародне право [10]. Представники цього напряму в доктрин! (А. Цорн, В. Даневський, В. Кауфман ! ¡и.) розглядали м1жнародне право як суму (сукупнють. -Авт.) зовшшньодержавних прав р1зних держав. Необхщно зазначити, що такий мехашстичний шдхщ практично дезавуював значимють зазначено! позицп, яка в даний час не мае достатньо! кшькосп прихильниюв для !! подальше»! доктринально! розробки, супроводу, забезпечення! пщтримки.
В умовах глобал!защ! переважна бшышсть прихильниюв теорй мон1зму дотримуються думки про верховенство (примат) м1жнародного права над внутр!шньодержавним. Причому прихильники радикального мошзму (австр1йський ! американський учений Г. Кельзен) виходять з юнування одше! системи права з ¡ерарх1чним устроем - «вищим правопорядком» (м1жнародне право) ! «п!дпорядкованими» нац1ональними правопорядками. Вибудовуючи таку ¡ерарх1чну залежшсть у вигляд! сход1в, Г. Кельзен помщав на й нижн1 сходинки ршення суду й адм!н1стративних оргашв, що залежать вщ ус1х вищестоящих норм права, а на верхш сходинки - м!жнародно-правов1 норми, що не залежать ш в1д яко! юридично! норми. При цьому будь-яка норма нащонального права, що суперечила м1жнародному праву, вважалася незначною в м1жнародно-правовому план! й мала бути визначена як узагал! не юнуюча [11].
Також Г. Кельзен заперечував поняття державного суверенитету, осюльки вважав, що держава може бути суверенною тшьки в абсолютному розумшш цього слова, тобто лише тшьки в тому раз1, якщо домшуючою буде концепцш примата нащонального права [12]. Таким чином, такий максималютський пщхщ, заснований на альтернатив! «чи - чи», фактично швелював ! зводив до нуля проблематику, яку ми розглянули, причому не тшьки в контекст! сшввщношення нащонального ! м1жнародного права, але й виникнення прогресивно! можливосп !х кооперацй.
1нш1 прихильники цього напряму (Г. Лаутерпахт, Ш. Руссо, Ф. Джессеп, Ж. Ссель ! ш.), маючи все-таки р\зн'\ вих1дн! передумови в питаниях про державний суверенитет, про м1жнародну правосуб'ектн!сть шдивщв ! юридичних ос1б ! деяких шших питаниях, цшком були згодш з доктринальною позищею Г. Кельзена.
Слщ зазначити, що представники двох течш мошзму все-таки мали спшьну точку стикання - проблематику протиставлення м1жнародного права державному суверен!тету ! виникнення !х дихотомй. Причому порушували це питания з використанням альтернативи: чи м1жнародне право, чи державний суверенитет. Природно, у прихильниюв примату внутршньодержавного права таке протиставлення веде до заперечення м1жнародного права, а в радикальних мошспв - державного суверенитету.
Однак тут варто враховувати, що 1 державний суверенитет, 1 м1жнародне право е об'ективною реальшстю 1 фактично припускають один одного, перебуваючи у
складному д1алектичному зв'язку.
Становить особливий науковий штерес визначення характеру 1 виду такого взаемозв'язку. Варто зазначити, що в даний час у доктрин!, що стосуеться зв'язку 1УПжнародного \ внутршньодержавного права, вщсутня едина позищя стосовно визначення \ найменування цього зв'язку.
Так, у пщручнику «Млжнародне право» за редакщею Л. М. Шестакова, А. М. Талалаева, О. О. Шибаево!, М. О. Коробово! профшьна глава ¡менуеться «Взаемод1я м1жнародного \ внутршньодержавного права» [13]. У пщручнику «М1жнародне право», що написав колектив автор1в за редакщею Г. В. 1гнатенка й О. I. Т1унова, мютиться глава, присвячена питанию, яке ми розглянули: «М1жнародне право \ внутршньодержавне право», однак перший параграф й мютить таке найменування: «Млжнародне право \ внутр1шньодержавне право як взаемопогоджуваш й взаемодпоч! правов! системи» [14]. У пщручнику «МЪкнародне право» за редакщею Е. Т. Усенка \ Г. Г. Шинкарецько! вщповщна глава ¡менуеться «Взаемод1я м1жнародного \ внутршньодержавного (нащонального) права» [15]. Також звертае увагу саме на взаемодш нащонального ! м1жнародного права ! вщомий росшський дослщникЮ. А. Тихомиров [16].
1нш1 представники доктрини визначають взаемозв'язок, взаемозумовлешсть м1жнародного ! нац1онального права через категор1ю «сп1вв1дношен11я». Прихильниками такого пщходу е, зокрема, I. П. Блищенко [17] й О. С. Гавердовський [18]. В авторському пщручнику М. О. Баймуратова «МЪкнародне публ1чне право» при визначенш поняття м1жнародного права автор говорить про його сшввщношення з правом нащональним [19].
1.1. Лукашук [20] ! Р. А. Мюллерсон (його монограф1я носить найменування «Стввщношення м1жнародного ! нац1онального права» [21]), у свою чергу, ставлять знак р1вносп м1ж «взаемод1ею» \ «сшввщношенням» м1жнародного \ внутр1шньодержавного права.
Дослщник Л. П. Ануфр1ева, анал1зуючи як один з аспекпв проблеми стввщношення м1жнародного ! внутр1шньодержавного права «вплив внутршньодержавного права окремих держав на утворення ! розвиток принцишв ! норм м1жнародного права, з одного боку, \ вплив м1жнародного права на внутршне право окремих держав - з шшого...», в1дзначае фактичну «взаемодш правових систем» [22]. Вона ж вщзначае, що «у вггчизнянш юридичшй л1тератур1 анал1з питания взаемовщносин м1ж внутр1шньодержавним ! м1жнародним правом традицшно ставиться в площину розгляду предмета через призму «стввщношення». Однак насправд1 мае йтися про взаемодио явищ, вшьну в1д п1дпорядкування !х один одному» [23]. Авторський колектив пщручника «М1жнародне публ1чне право» за редакщею К. А. Бекяшева, також пщтримуючи тезу про взаемодш м1жнародного \ внутр1шньодержавного права, вщповщним чином пойменував Главу IV свое! пращ [24].
С. В. Чершченко дослщжуе це питания ще глибше, вщзначаючи, що явище взаемодй м1жнародного ! внутршньодержавного права варто розглядати через узгодження вищезгаданих систем права. Вш шдкреслюе, що «внутр!шньодержавне право повинно бути погоджено з м1жнародним таким чином, щоб забезпечувати здшснення останнього» [25]. Аналопчну позищю займае ! В. В. Гаврилов, що також розглядае взаемодио м1жнародного ! внутр!шньодержавного права через узгодження даних систем права. Бшып того, ретельне вивчення ним профшьних у даному питанш теор1й трансформацй, шкорпорацй, ¿мплементацй - зд1йснюеться як «теорп узгодження м1жнародних ! внутр!шньодержавних правових норм» [26].
Уявляеться, що слщ все-таки погодитися з тим, що зв'язок м1жнародного ! внутр!шньодержавного права продуктивн1ше називати саме взаемод1ею даних систем
права, а не 1х сш вв1 д ношениям. На думку Б. Л. Зимненка, категор1я «сшввщношення» не вщображае в повному обсяз1 т1еТ об'ективно1 взаемозумовленосп м1жнародного 1 нащонального права, що юнуе в систем! сучасних м1жнародних 1 внутршньодержавних вщносин [27]. Уявляеться, що варто визнати такий пщхщ продуктивним, тим паче що з фшософських позищй категор1я «сшввщношення», насамперед, мае на уваз1 ¡золящю один вщ одного явищ, котр1 стввщносяться, для 1х пор1вняння, виявлення 1ХШХ особливостей 1 практично не дае оптимально! можливосп для виявлення 1х взаемоди. Це пщтверджуеться й етимолопчним навантаженням Ц1е1 категорп. Так, у словнику В. Даля термш «стввщношення» розум1еться як вщношення «чого до чого, взаемне вщношення, утримання або залежшсть, зв'язок, пор1вняльш якосп; розташування один щодо одного» [28]. Термш «взаемод1я», як фшософська категор1я, уявляеться й етимолопчно, 1 в контексп колаборащ иного потенщалу набагато багатше у функцюнальному аспект! й багатограншше - вш вщображае процеси впливу об'екпв один на одного, 1х взаемну обумовлешсть 1 породження одним об'ектом шшого [29].
У доктриш 1УПжнародного права категорш «сшввщношення» розглядають через монютичну 1 дуалютичну теорп. На думку автор1в колективного пщручника «М1жнародне право» за редакщею Г. В. 1гнатенка й О. I. Т1унова, «стосовно трактування стввщношення м1жнародного 1 внутршньодержавного права в ¡сторичному плаш заведено видшяти два основних напрями: мошстичний, що вщдае перевагу однш з двох правових систем [м1жнародне 1 внутршньодержавне], 1 дуалютичний, у рамках якого були прихильники як р1вноТ вщдаленосп правових систем одна вщ одше1, так 11х взаемоди при збереженш самостшносп» [30].
Доктрина взаемоди нащонального 1 м1жнародного права бшып спираеться на дуалютичну теорно 1 додае ш продуктивного 1 праксеолопчного характеру. Ми вже вщзначали, що м1жнародне 1 внутршньодержавне (нацюнальне) право е об'ективними явищами громадського життя. Але насамперед у первюно-онтолопчному 1 конкретному аспектах вони е правовими шститутами, системами права, процес взаемоди м1ж якими варто розглядати сугубо через правов1 категорп. У зв'язку з цим правовою домшантою взаемоди м1жнародного 1 нащонального права повинен бути не стшьки вплив одше! нормативно! системи на шшу, й домшування, а 1х функщональна, д1яльшсна взаемод1я - забезпечення реал1заци одшеТ системи права за допомогою ¡ншоТ.
Щодо цього вщомий в1тчизняний дослщник-м1жнародник В. Г. Буткевич акцентуе увагу на т1м, що «ефективне впорядкування обох правових систем сво!х вщносин залежить 1 вщ взаемоузгодження Тхшх норм. Немае необхщносп переводите (перетворювати) норми одше! системи права в шшу, потр1бно тшьки те, щоб вони сприяли, а не протщцяли одна шший у функцюнуванш» [31]. Под1бний пщхщ ми спостершаемо й у росшського дослщника С. Ю. Марочкша, котрий пише, що «завдання [взаемоди м1жнародного 1 внутршньодержавного права] бачиться не стшьки в узгодженш або приведенш у вщповщшсть норм МП [м1жнародного права] 1 внутршнього права, як воно неодноразово позначалося... скшьки в забезпеченш функцюнування, дй норм МП [м1жнародного права] у правовш систем! РФ» [32].
Такий «вплив», на наш погляд, заснований 1 здшснюеться також на пщстав1 правового зв'язку, що виникае м1ж нацюнальним 1 м1жнародним правом. Тому тут необхщно говорите про здшснення правового «забезпечення», тобто взаемодш вищезгаданих нормативних систем через шститут «забезпечення», а не «впливу».
Визначаючи лшгвютично-етимолопчну сутшсть самого термша «забезпечення», слщ зазначити, що уявлення про нього досить широко подаш в багатьох енциклопедичних виданнях 1 науковш лггератург
Так, у семантико-довщковш лггератур1 термш «забезпечення» мае илька значень. Наприклад, Тлумачний словник росшсько! мови В. I. Даля визначае термш
«забезпечення» як забезпечення вам необхщним, захист вщ збитив, нужди, вщ небезпеки, що загрожуе певнш особ! [33]. У Словнику росшсько! мови С. I. Ожегова «забезпечити» означав «зробити щось цшком можливим, дшсним, реально виконаним; захистити, вщгородити» [34]. Словник синошм1в росшсько! мови 3. С. Александрово! [35] 1 Словник росшсько! мови [36] иояснюють «забезпечення» як вщповщний процес створення вах необхщних умов для здшснення чогось 1 забезпечення будь-чого. У «Словнику украТнськоТ мови», термш «забезпечити» означав «створити надшш умови для здшснення чого-небудь; гарантувати щось; захищати, охороняти когось, щось вщ небезпеки» [37]. Значенневе навантаження тер мша «забезпечення», що мютиться у Великому тлумачному словнику сучасно! украшсько! мови [38], мае бшып високий ступшь узагальнення, тому тлумачить його як д1ю щодо забезпечення.
У такому гносеолопчному аспект! поняття «забезпечення» широко використовуеться в галузях юридично! науки \ законодавства, зокрема у кримшологй, при дослщженш проблем запоб1гання злочинам [39]. Про реальшсть ! дшсшсть виконання ¡з забезпечення позову вщзначаеться \ в Юридичному енциклопедичному словнику 1984 року [40], а украшська «Юридична енциклопед1я» 1999 року визначае «забезпечення виконання зобов'язання» та «забезпечення доказ1в \ забезпечення позову» як спещальш заходи, спрямоваш на додаткове стимулювання надежного виконання зобов'язання [41].
Таким чином, комплексний лшгвютичний анал1з терм1на «забезпечення» демонструе його багатогранну онтолопчну, змютовно-етимолопчну, акс1олопчну, гносеолопчну, телеолог1чну, функц1ональну \ праксеолопчну характеристики \ спрямовашсть, що фактично \ вплинуло на значимють ще! категорй в юридичшй наущ.
На думку укра!нського дослщника Ю. О. Волошина, поява термша «забезпечення» \ в1дпов1дних теоретичних конструкщй профшьного характеру в чиншй Конституцй Украши, саме в аспект! прав ! свобод людини ! громадянина, е визначальним, а сам термш:
- по-перше, е гносеолопчним джерелом з визначення характеру держави в контексп и правового режиму;
- по-друге, в онтолопчному сена визначае основний предмет ! стратепчну мету д1яльносп держави;
- по-трете, у прагматично-демаркащйному сенс1 спрямований на визначення концепцй реал!зацй тако! мети;
- по-четверте, в управлшсько-нормативному контекст! спрямований на створення багатогранного, р!знор1вневого комплексного регулюючого мехашзму, заснованого на конституц!йно-правових вщносинах - конституц!йно-правового забезпеченга [42].
Як уявляеться, щ фактори, що випливають з Конституц!! держави, виробляють, формують ! реал1зують в!дпов1дну управл1нську парадигму, спрямовану не тшьки на реал!защю прав ! свобод людини в конкретнш держав!, але й на сприйняття нац1ональною правовою системою норм м1жнародного права.
Використання терм1на «забезпечення» для позначення процеав взаемодй м1ж нац1ональним ! м1жнародним правом мае високу методолопчну ц!нн1сть. Це обумовлюеться тим, що загальний пщхщ у розробщ правових категор1й, на думку О. М. Васильева, полягае у сприянш об'еднанню правових знань, розкиданих у спещальних юридичних науках, що дозволяе розглядати правову форму громадського життя з едино!, загально! позицй, теоретично формувати й загальну картину ! тим самим сприяти цшсносп п!знавально! д1йсност! у вс1х галузях юридично! науки [43].
Показовим тут е те, що:
- по-перше, кате гор ¡я «забезпечення», щодо взаемодй м1ж нащональним !
1УПжнародним правом, виникае безпосередньо з тлумачення 1 практики реал1зацп конституцшно-правово! матери;
- по-друге, ця кате гор ¡я покликана «обслуговувати» насамперед конституцшне право як профшюючу галузь нацюнального права 1 и в1ршше буде ¡менувати «конституцшно-правове забезпечення», що мае тд собою конститущйно-нормативш пщстави, бо в текст Конституцй Украши (ст.ст. 9, 18) прямо закршлюються концептуальш та процесуально-шструментальш пщстави (мехашзм) взаемодй вже нацюнального конституцшного 1 м1жнародного права;
- по-трете, кате гор ¡я «конституцшно-правове забезпечення» покликана впливати на всю нацюнальну правову систему 1 ва галуз1 нацюнального права, виходячи з першосп й прюритету Конституцй та й норм у систем! нацюнальних джерел права;
- по-четверте, категор1я «конституцшно-правове забезпечення» мютить у соб1 нормативно-процесуальний мехашзм, що дозволяе транспонувати норми м1жнародного права в норми нацюнального конституцшного права ¡, отже, легал1зовувати !х у нацюнальнш правовш систем^ роблячи можливим !х використання в шй;
по-п'яте, завдяки категорй «конституцшно-правове забезпечення» спостер1гаеться процес збшыпення й удосконалення конституцшно-правового масиву нацюнально! правово! системи за рахунок м1жнародно-правового масиву;
- по-шосте, становления тако! складно! категорй, як категор1я «конституцшно-правове забезпечення» в нацюнальному конститущйному прав1, е яскравим свщченням того, що взаемод1я м1жнародного 1 внутршньодержавного права носить складний, взаемний 1 д1алектико-обумовлений характер, який означае, що в даний час реал1защя 1УПжнародного права не може бути належним чином забезпечена без допомоги внутршньодержавного (нацюнального) конституцшного права, як 1 останне зазнаватиме значних трудноицв у функщонуванш без сприяння м1жнародного права;
- по-сьоме, становления категорй «конституцшно-правове забезпечення» е лопчним результатом правово! глобал1зацп, що формуе об'ективш тенденцп конвергенцй нацюнального конституцшного 1 м1жнародного права;
- по-восьме, становления категорй «конституцшно-правове забезпечення» е важливим елементом формування м1жнародного конституцшного права (масиву нацюнальних конституцшно-правових норм, сприйнятих м1жнародним правом 1 легал1зованим ним у м1жнародних договорах за допомогою держав, що лептшупзують уже м1жнародш норми за допомогою, по-перше, шдписання таких договор1в, а подруге, шляхом упровадження таких договор1в до системи нацюнального законодавства. - Авт.), що виникае в результат! взаемного впливу 1 взаемодй нацюнального конституцшного права держав-члешв свггового сшвтовариства з м1жнародним правом, формованим цими самими суб'ектами 1 створюваними ними м1жнародними оргашзащями;
- по-дев'яте, становления категорй «конституцшно-правове забезпечення» е ушверсальним чинником у систем! взаемодй нацюнального конституцшного 1 м1жнародного права, що безпосередньо впливае на формування глобального конституцюнал1зму - новггньо! доктрини, що тяжче до застосування конституцшних принцишв у м1жнародно-правовш сфер1 з метою встановлення ушфшованого мехашзму глобального управлшня [44];
- по-десяте, у контекст взаемодй нацюнального конституцшного 1 м1жнародного права кате го р1 я «конституцшно-правове забезпечення» насамперед торкаеться ¡, власне, формуе конституцшно-правовий статус м1жнародних договор1в держави, що ми розглянемо в наступному пщроздш дослщження.
Висновки. Резюмуючи, можна дшти наступних висновюв:
- прийняття ново! Конституцй Украши 1996 року суттево пщвшцило штерес до
питань взаемодй нащонального конституцшного права нашоТ держави з правом м1жнародним - бшып того, вщповщний розвиток державно-правового мехашзму забезпечення 1 супроводу такоТ взаемодй, що теля цього простежуеться, був обумовлений: а) об'ективним ускладненням змюту 1 зростанням обсягу м1жнародних зобов'язань Украши як суверенно! незалежно! держави (фактор суверешзацй держави. -Авт.); б) об'ективною необхщшстю формування й удосконалення конститущйно-правового регулювання здшснення норм м1жнародного права в нацюнальному правовому масив! (фактор вщкритосп нацюнально! правово! системи сприйняттю м1жнародного права. - Авт.); в) необхщнютю врахування специфши взаемодй 1УПжнародного права з окремими галузями нащонального права (фактор заглиблено! синергетично! взаемодй нацюнально! правово! системи з м1жнародним правом. - Авт.);
в загальнометодолопчному й онтолопчному аспектах проблематика сшввщношення ! взаемодй нащонального конституцшного права Украши з 1УПжнародним е лише оргашчною частиною загально! як доктринально-теоретично!, так ! праксеолопчно! проблеми - сшввщношення ! взаемодй м1жнародного ! внутр!шньодержавного (нащонального) права;
в загальнометодолопчному й онтолопчному аспектах проблематику сшввщношення ! взаемодй нащонального права Украши з м1жнародним е лише слщ розумгги, насамперед, як проблематику сшввщношення ! взаемод!! нащонального конституцшного права Украши з м1жнародним публ1чним правом. Тобто така взаемод1я в любому випадку носить первинний характер як з позищй процесуал!зацй, так й з позищй функщонального порядку - ва норми ¿нших галузей нащонального права вступають у взаемод1ю з м1жнародним публ1чним правом через базов! норми нац1онального конституц1 иного права;
- питания взаемодй м1жнародного ! внутр!шньодержавного права е одним з актуальних проблем не тшьки м!жнародно-правово!, але й нацюнально-правово! системи - бшьш того, воно е найважлив1шим для виживання, функщонування ! трансформащ! нацюнально-правово! системи в умовах глобал1заци, а також могутн1м аргументом для додання м1жнародному праву нових можливостей у взаемодй сво!ми основними суб'ектами - незалежними державами ! створюваними ними м1жнародними орган!зац1ями для становления системи м1жнародного глобального сшвробЬництва;
- в умовах глобал!защ! переважна бшышсть прихильниюв теорй мошзму дотримуються думки про верховенство (примат) м1жнародного права над внутр!шньодержавним. Причому прихильники радикального мошзму (австршсько-американський учений Г. Кельзен) виходять з ¡снування одше! системи права з ¡ерарх1чним устроем - «вищим правопорядком» (м1жнародне право) ! «п!дпорядкованими» нащональними правопорядками;
представники доктрини м1жнародного права по-р1зному визначають взаемозв'язок, взаемозумовлешсть м1жнародного ! нащонального права - через категорй «взаемодй», «сшввщношення», через знак р1вносп м1ж «взаемод!ею» ! «сп!вв!дношенням» м1жнародного ! внутр!шньодержавного права, а також через узгодження вищезгаданих систем права. Найбшып продуктивним уявляеться визначення такого в1дношення м1жнародного ! нац1онального права через категорш «взаемодй»;
- комплексний лшгвютичний анал1з терм1на «забезпечення» у забезпеченш взаемодй м1жнародного ! нац1онального права, демонструе його багатогранну онтолопчну, змютовно-етимолопчну, акс1олопчну, гносеолопчну, телеолопчну, функц1ональну ! праксеолопчну характеристики ! спрямовашсть, що фактично ! вплинуло на значимють ц!е! категор!! в юридичн1й науц1.
Список використанно1 лггератури
1. Миронов Н. В. Соотношение международного договора и внутригосударственного закона / Н. В. Миронов // Сов. ежегодник междунар. права. 1963. - М. : Наука, 1965. -С. 150.
2. Зимненко Б. Л. Международное право и правовая система Российской Федерации : моногр. / Б. Л. Зимненко. - М. : Статут, 2006. - С. 9.
3. Курс международного права. -М. : Наука, 1989. - Т. 1. - С. 272.
4. Jackson Н. John. Status of Treaties in Domestic Legal Systems: a Policy Analysis / John H. Jackson // American Journal of International Law. - 1992. - Vol. 86, № 2. - P. 310.
5. Анцилотти Д. Курс международного права / Д. Анцилотти ; пер. А. Л. Саккетти, Э. М. Фабрикова ; под ред. Д. Б. Левина. - М. : Иностр. лит., 1961. - Т. 1. - 457 с.
6. Оппенгейм Л. Международное право: Мир / Л. Оппенгейм. - М. : Иностр. лит., 1948. -Т. 1, п/т. 1.-470 с.
7. Зыбайло А. К вопросу о соотношении международного и национального права (теоретические аспекты) [Электронный ресурс] / А. К. Зыбайло // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1998. - № 3. - Режим доступу: http://rudocs.exdat.com/docs/index-270852.html
8. Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право / И. П. Блищенко. -М. : Госюриздат, 1960. - 237 с.
9. Там само. - С. 70.
10. Гегель Г. В. Ф. Философия права : сочинения : в 14 т. / Г. В. Ф. Гегель. - Л. : Госюриздат, 1934. - Т. 7. - С. 349.
11. Kelsen Н. Pure theory of law / H. Kelzen // Translation from the second (revised a. enlarged) German edition by Max Knight. - University of California Press. Berkley, etc., 1967. - P. 123.
12. Ibid. - P. 142.
13. Международное право : учебн. / Л. Н. Шестаков; под ред. Л. Н. Шестакова, А. Н. Талалаева, Е. А. Шибаевой, М. А. Коробовой. -М. : Юрид. лит., 1999. - С. 137.
14. Международное право : учебн. / Г. В. Игнатенко и др. - М. : НОРМА-ИНФРА, 1999. -С. 152.
15. Международное право : учебн. / Е. Т. Усенко, Г. Г. Шинкарецкая и др. - М. : Юристъ, 2003. - С. 25.
16. Тихомиров Ю. А. Реализация международно-правовых актов в российской правовой системе / Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. - 1999. - № 3. - С. 87.
17. Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право / И. П. Блищенко. - М. : Госюриздат, 1960. - С. 239.
18. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / А. С. Гавердовский. - К. : Вища шк., 1980. - С. 62.
19. Баймуратов М. А. Международное публичное право / М. А. Баймуратов. - X. : Одиссей, 2003. - С. 15.
20. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И. И. Лукашук. - М. : БЕК, 1997. - С. 219.
21. Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и национального права. - М. : Международные отношения, 1982. - 136 с.
22. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории / Л. П. Ануфриева. - М. : Спарк, 2002. - С. 322.
23. Там само.
24. Международное публичное право : учебн. / Л. П. Ануфриева, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев и др.; отв. ред. К. А. Бекяшев. -М. : ТК Велби : Проспект, 2007. - 784 с.
25. Черниченко С. В. Теория международного права / С. В. Черниченко. - М. : НИМП, 1999. - Т. 1 : Современные теоретические проблемы. - С. 147.
26. Гаврилов В. В. Понятие и взаимодействие международной и национальных правовых систем / В. В. Гаврилов. - Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 2005. - С. 141.
27. Зимненко Б. Л. Международное право и правовая система Российской Федерации / Б. Л. Зимненко. - М. : РАП : Статут, 2006. - С. 16.
28. Соотношение [Электронный ресурс] // Толковый словарь В. Даля ON-LINE. -Режим доступу: http://vidahl.agava.ru/P215.НТМ#38185
29. Взаимодействие [Електронний ресурс] // Википедия : свободная энциклопедия. -Режим доступу:
http://rn.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B7%D0%B0%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0 %B4%D0%B5%D0%B9%D 1 %8\%D 1 %82%D0%B2%D0%B 8%D0%B5
30. Международное право : учебн. / Г. В. Игнатенко и др. - М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - С. 152.
31. Буткевич В. Г. Соотношение внутригосударственного и международного права / В. Г. Буткевич. - К. : Вища шк, 1980. - С. 212.
32. Марочкин С. Ю. Действие норм международного права в правовой системе Российской Федерации / С. Ю. Марочкин. - Тюмень : Изд-во ТГУ, 1998. - С. 25.
33. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. -М. : Рус. яз., 1978. - Т. 2 : И-О. - С. 577.
34. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. - 4-е изд., доп. - М. : Азбуковник, 1999. - С. 427.
35. Александрова 3. Е. Словарь синонимов русского языка: Ок. 9000 синонимических рядов / 3. Е. Александрова ; под ред. Л. А. Чешко. - 5-е. изд., стереотип. - М. : Рус. яз., 1986. - С. 291.
36. Словарь русского языка : в 4 т. / под ред. А. П. Евгеньевой. - М. : Изд-во АН СССР, 1958. - Т. 2. - С. 724.
37. Словник украшсько! мови / ред. Г. М. Гнатюк, Т. К. Черторизька. - К. : Наук, думка, 1972. - Т. 3. - С. 18.
38. Великий тлумачний словник сучасно! украшсько! мови / уклад, i гол. ред. В. Т. Бусел. - К. ; 1ршнь : Перун, 2001. - С. 280.
39. Герасимов С. И. Концептуальные основы и научно-практические проблемы предупреждения преступности : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / С. И. Герасимов. -М., 2001. - С. 23-24.
40. Юридический энциклопедический словарь / под ред. А. Я. Сухарева. - М. : Сов. энцикл., 1984. - С. 201.
41. Севрюгова I. Ф. Забезпечення виконання зобов'язань / I. Ф. Севрюгова // Юридична енциклопед1я : в 6 т. / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К., 1999. - Т. 2. - С. 444.
42. Волошин Ю. О. Конститущйно-правове забезпечення европейсько! м1ждержавно! штеграцп: теоретико-методолопчш аспекта : моногр. / Ю. О. Волошин ; за ред.
М. О. Баймуратова. - К. : Логос, 2010. - С. 131-132.
43. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. -М. : Юрид. лит., 1976. - С. 96.
44. Див.: Львова С. Конституцшне забезпечення м1ждержавних штеграцшних процеав: сучасний стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / С. Львова // Юридичний журнал. -2012. -№ 7. - Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=3850
Стаття надшшла до редакци 12.12.2013 р.
M. A. Abdalkazym
RELATIONSHIP OF THE NATIONAL CONSTITUTIONAL AND INTERNATIONAL LAW: TOWARDS UNDERSTANDING OF DOCTRINAL-
THEORETICAL APPROACH
The article deals with doctrinally and theoretical approaches to understanding the value of national constitutional and international law. The author shows that:
- The adoption of the new Constitution of Ukraine in 1996 significantly increased interest in issues of cooperation of national constitutional law of our state of international law
- in fact, the development of appropriate state and legal mechanism to provide and support such interaction, then observed, was due to: a) objective complication content and growth of international obligations of Ukraine as an independent state (factor sovereignty of the state. -Ed.); b) the objective necessity of the formation and improvement of constitutional and legal regulation of the implementation of international law in the domestic legal array (factor of openness of the national legal perception of international law. - Ed.); c) the need to take account of the specific interaction of the international law of the different branches of national law (factor grooves synergistic interaction of the national legal systems of international law. - Ed.);
- In general methodological and ontological aspects of the relationship and interaction problems of national law with international Ukraine is just as integral part of the doctrinally
- theoretical and praxeological problem - the relationship and interaction between international and domestic (national) law;
- The interaction of international and domestic law is one of the urgent problems of not only international law but also by the legal system - in fact, it is essential for the survival, function and transformation of the national legal system in the context of globalization, as well as a powerful argument for international law giving new opportunities to interact with its main actors - as independent states and international organizations established by them for the establishment of an international global cooperation;
- In the context of globalization vast majority of supporters of the theory of monism of the opinion of the rule (primacy) of international law over domestic. Moreover, proponents of radical monism (austrian-american scientist G. Kelzen) out of the existence of one legal system with hierarchical parade - «higher law and order» (international law) and «subordinate» national law;
- Representatives of the doctrine of international law have different definitions interconnection, interdependence of international and national law - in the category of «interaction», «value» through the equal sign between «interaction» and «ratio» of international and domestic law and through the coordination of the above systems of law. The most productive of the definition seems relevant international and domestic law through the category of «interaction»;
- A comprehensive linguistic analysis of the term «software» in ensuring the interaction of international and national law, shows his multifaceted ontological, content-etymological, axiological, epistemological, teleological, functional and praxeological characteristics and direction that actually affected the significance of this category of legal science.
Keywords: globalization, national constitutional law, public international law, cooperation of national constitutional and international law, the ratio of national constitutional and international law.
