CC BY
9SOCIAL SCIENCES
СОЦ1АЛЬН1 РИЗИКИ М1ЖНАРОДНО1 ТРУДОВО1 М1ГРАЦП В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО ПОСТ1НДУСТР1АЛЬНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Новосад К.Я.
Ужгородський нацгональний унгверситет, викладач
SOCIAL RISKS OF INTERNATIONAL LABOR MIGRATION IN CONDITIONS OF TRANSITION TO POST-INDUSTRIAL
SOCIETY
Novosad K. Y.
Uzhgorod National University, Senior Lecturer
АНОТАЦ1Я
Сучасш сощальш ризики мiжнародних трудових мцранпв формуються поза конфлжтом м1ж працею i кaпiтaлом, який був характерним для iндустpiaльного сусшльства. В умовах переходу до поспндус^аль-ного суспiльствa, соцiaльнi ризики набагато актившше проявляються через конфлiкт мiж компетентнiстю та пpофесiонaлiзмом мiгpaнтiв. Сучасш сощальш ризики м1жнародно! трудово! мпрацп опиняються поза межами компетенцп сучасних держав добробуту. Завдяки цьому сощальш ризики з процедур компенсацп та вщшкодування збитк1в перетворюються в усвщомлену готовнiсть трудових мiгpaнтiв до iндивiдуaлiзaцii та сощально! рештеграцп в межах власно! компетентностi, наявносп доступних ресурав та в умовах неповно! визначеносп ситуацп.
ABSTRACT
Modern social risks of international labor migrants are formed outside the conflict between labor and capital, which was typical of an industrial society. In a transition to a post-industrial society, social risks are more pronounced due to the conflict between the competence and the professionalism of migrants. Modern social risks of international labor migration are beyond the competence of modern welfare states. Due to this, the social risks of compensation and reparation procedures become the conscious readiness of migrant workers for individualization and social reintegration within their own competence, availability of available resources and under conditions of incomplete certainty of the situation.
Ключовi слова: мiжнapоднa тpудовi мпрацп, незворотшсть iндивiдуaлiзaцii, новi сощальш ризики, держава загального добробуту.
Keywords: international labor migration, irreversibility of individualization, new social risks, the welfare
state.
Постановка проблеми. Мiжнародна трудова млращя розглядаеться одним з чотирьох ключових каналiв розвигку га шдикатором ввдкритосп нащо-нальних соцiально-економiчних систем. Разом i3 вiльним рухом говарiв, послуг та капiгалiв, вiльне пересування робочо1 сили е основою в№ного ринку та однiею з «чотирьох свобод» його розвитку. Сучасний свгговий проспр не може юнувати поза масових мiграцiй та певно1 конценграцiï працi в ре-гюнах iнгенсивного соцiально-економiчного розвитку та концентрацп капiгалiв. У межах £вропейсь-кого Союзу гарантуеться вiльне пересування пращ-вникiв. «Така свобода руху передбачае скасування будь-яко1 дискримiнацiï на пiдставi державно1 нале-жностi пращвнишв держав-членiв у питаннях зай-нятосл, оплати працi та iнших умов пращ й праце-влаштування» [1, с.65]. Свобода руху передбачае право трудових мцранпв вiльно рухатися в межах територп краш-рецишенпв, приймати пропозицп про працевлаштування та перебувати в цих кранах з метою працевлаштування.
1з iншого боку, Програма Розвитку Органiзацiï Об'еднаних Нацш (UNDP) визнала надмiрну мiжна-родну мiграцiю (excessive international migration) як одну з шести головних загроз глобально1 безпеки людства ХХ1 сторiччя. «Реальш загрози безпеки людству у наступному столiттi виникнуть бiльше ввд дiй мiльйонiв людей, нiж вщ агресiï декiлькох нацiï - загроз, яш будуть приймати рiзнi форми:
• Неконтрольоване зростання населення;
• Вщмшносп в економiчних можливостях;
• Надмiрна мiжнародна мiграцiя;
• Попршення стану навколишнього середо-вища;
• Виробництво та незаконний оборот наркоти-
шв;
• Мiжнародний тероризм».
В штересах усiх народiв, потрiбно виявити новi методи спiвпрацi, щоб вiдповiсти на щ шiсть нових загроз (i шш^ в разi 1'х виникнення), якi пред-ставляють собою глобальну основу людсько1' безпеки» [2, с.34].
Мiжнародна трудова мнращя обмежена необ-хвдшстю безпеки пересування. За думкою З. Баумана, свобода i безпека складають «непримиренний союз», що виникае iз задоволення потреб. Людина жертвуе певною частиною свободи слвдувати сво1м iнстинктам i бажанням. «Безпека, в свою чергу, означае захищешсть вщ трьох видiв страждань: вiд тих, що виходять «вщ нас самих», «ввд зовнiшнього свiту» i «вщ наших вiдносин з iншими людьми» [3, с.52]. Поруч з традицшним розумiнням безпеки життедiяльностi, загроз i ризик1в повинна iснувати сучасна форма розумшня безпеки, яка враховуе зростання рiвня свободи постiндустрiального сустльства. Проголошення надмiрноl мiжнародноl мь грацп однiею з головних загроз глобально! безпеки людства ХХ1 сторiччя та визнання свободи руху, створюе протирiччя, вирiшення якого полягае в концептуалiзацil поняття «соцiальнi ризики». Не-примиренний союз свободи та безпеки вимагае су-часне розумшня сощального ризику, вiльного вщ примусових та iлюзорних засобiв уникнення коли-вань та невизначеностi.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Тра-дицiйне визначення соцiального ризику як системи негараздiв i небезпек при безробггп, пiдвищенiй за-хворюваностi, смерп, iнвалiдностi, передчасному старiннi, нещасних випадках на виробництвi, про-фесiйних захворюваннях було сформульовано Л.В. Забелiним ще 1924 роцi [4]. Мiжнародна оргашза-цiя працi також спираеться на поняття сощального ризику, що включае призупинення заробiтку, як це визначаеться нацюнальним законодавством, спри-чинене неможливютю для захищено! особи, яка здатна i готова працювати, отримати роботу, що 1й шдходить; повну втрату здатностi заробляти або И часткову втрату понад встановленого ступеня, коли вона може набути постшного характеру, або вщпо-вiдну втрату функцюнально! повноцшносп, та втрату засобiв до юнування вдовою або дитиною внаслiдок смерп годувальника; у випадку вдови право на допомогу може обумовлюватися И визнан-ням згiдно з нацюнальним законодавством нездат-ною утримувати себе самостшно [5]. В.1. Надрага звертае увагу, що у бiльшостi сучасних наукових публжацш соцiальнi ризики ототожнюються з «нормативно-правовою закрiпленiстю у м1жнародному та нацiональних законодавствах» та як «визнана су-спiльством сощально значима обставина об'ектив-ного характеру» [6, с.78]. Так1 шдходи, на думку до-слвдника, створюють спрощення, якi не ввдобража-ють суб'ектно-об'ектно! природи соцiальних ризик1в.
Видiлення невиршених ранiше частин загаль-но! проблеми. Спрощенi пiдходи до визначення та класифжацп соцiальних ризик1в обмежують 1х ви-користання для дослвдження рiзних соцiальних груп, зокрема м1жнародних трудових мiгрантiв. Квалiфiкацiйною ознакою соцiальних ризишв м1ж-народних трудових мiгрантiв повинна виступати його особлива, не властива шшим видам ризишв, суб'ектно-об'ектна природа. Сучасш сощальт ризики мiжнародних трудових мiгрантiв формуються поза конфлжтом мiж працею i капiталом, який був
характерним для iндустрiального сустльства. В умовах переходу до поспндус^ального суспшьс-тва, соцiальнi ризики набагато актившше проявля-ються через конфлжт мiж компетентнiстю та про-фесiоналiзмом мiгрантiв. Саме ймовiрнiсть конфль кту мiж компетентнiстю та професiоналiзмом е найбiльшою загрозою для мiжнародних трудових мнранпв. Диференцiацiя соцiальних ризик1в та загроз трудових мнранпв у сучасних наукових досль дженнях е невиршеною.
Мета статтi - визначити особливосп сощаль-них ризик1в мiжнародних трудових мiгрантiв в умовах переходу до постiндустрiального суспiльства.
Виклад основного матерiалу. Поняття ризику е предметом широкого наукового дискурсу. Ризик вивчаеться рiзними науковими дисциплшами на рь зних рiвнях аналiзу. Проте концептуалiзацiя по-няття ризику не набула достатнього погодження в соцiологiчнiй рефлексн. Зпдно дослiдженням Н.О. Яницького, концептуалiзацiя ризику вщбуваеться в межах двох великих напрямшв: «реалiстичного» та «соцiокультурного». Вихвдними моментами реалю-тичного шдходу е поняття небезпеки або шкоди, твердження про можливiсть обчислення моменту настання ризишв та калькуляцп 1х наслщшв. Ризик визначаеться в якостi об'ективного явища, продукту ймовiрностi виникнення небезпеки та масштабу його наслщшв. Ризик розглядаеться як варiант ймо-вiрноl шкоди, але практично не вiдрiзняеться ввд будь-яко! об'ективно! загрози чи уявно! перешкоди. Сдиною, але дуже абстрактною 1х розбiжнiстю е визнання загрози незалежною змшною, а перешкоди та ризиковану поведшку людей - залежними змiн-ними.
Головна проблема традицшно! концептуалiза-ци поняття ризику е ввдкидання його залежносп вiд соцiальних факторiв або визнання 1х в якостi зале-жних ввд зовнiшнiх небезпек. Тобто, ризики е нас-лвдками зовнiшнiх небезпек. Саме ця позицiя надае можливють для ототожнення небезпеки, загрози та ризику. Невизначешсть цього питання стала шдгру-нтям для формування дешлькох пiдходiв концепту-алiзацil ризик1в: «культурно-символiчному» (М. Дуглас, А. Вiльдавськi), теорп «суспiльства ризику» (У. Бек, Е. Пдденс) та «калькуляпвно! рацю-нальностi» (М. Фуко). Проте, лише культурно-сим-волiчний шдхвд фокусуе увагу на проблемах дiа-логу «Я» та «1ншого» i може бути корисним для дослщження ризик1в м1жкультурного дiалогу мгг-рантiв. У межах теорп «сустльства ризику» було проголошено шнець «1ншого» в силу «принципово! неможливостi дистанцiювання ввд ризик1в у сучас-ному свiтi». 1з цього положення лопчно випливае iнший, методолопчно важливий висновок: «Не «людина i ризик^> або «суспiльство i ризик», а сус-пiльство ризик1в, шакше кажучи, розумiння вироб-ництво ризишв як iманентно притаманних будь-якому суспiльному виробництву» [7, с.6]. Форму-еться уявлення про втрату перспектив культурного дiалогу в умовах суспiльства ризишв.
Ульрiх Бек, iз одного боку, стверджуе про «ш-нець 1ншого», як про зак1нчення часу для можливо-стi, традицiйного дистанцiювання один ввд одного.
1з другого боку, вш вважае, що на шляху до другого модерну нас чекае крайня форма iндивiдуалiзацi!, що породжуе внутрiшнi ризики та небезпеки. «За-к1нчуеться час, коли ва страждання, всi бщи i наси-льства, як1 люди завдавали один одному, обрушува-лися досi на «шших» евре!в, чорних, жшок, полти-чних iммiгрантiв, дисиденпв, комунiстiв i т. п. З одного боку, юнували загородження, табори, мюьш квартали, вiйськовi блоки, з шшого - власнi чотири стши - реальнi або символiчнi кордони, за якими могли сховатися п, кого, здавалося б, не торкнулася бвда. Усе це е, як i ранiше - i всього цього тсля Чор-нобиля вже немае» [8, с.5]. Кордони б№ше не ря-тують вiд загроз глобально! небезпеки, але це не то-ркаеться ризик1в, якi обумовлеш наданням людинi можливостi самому приймати рiшення. Неввдворо-тнiсть глобальних загроз, зокрема надмiрно! мiжна-родно! мирацц, не заперечуе можливостi штучних перешкод та свiдомого ризику.
1з другого боку, незворотшсть крайнiх форм iндивiдуалiзацi!, за думкою Ульрiха Бека, це результат останнього ступеня розвитку iндустрiалiза-ци та модершзацп. Вш визнае, що в якостi сощаль-ного явища тенденцп iндивiдуалiзацi! виявлялися в рiзнi епохи. У межах класично! соцюлопчно! пара-дигми тенденцп iндивiдуалiзацi! вивчалися Максом Вебером як прояви духовного протестантського аскетизму та Карлом Марксом у вигляд зв№нення селян ввд станово! пошрностг Але незворотна форма iндивiдуалiзацi!, що породжуе внутрiшнi за-грози та ризики, доведена «до потршно! <андив^-алiзацi!»: звiльнення вiд вторично заданих сощаль-них форм i зв'язкiв в сенсi традицiйних обставин панування i забезпечення («аспект зв№нення»), втрати традицшно! стабiльностi з точки зору ефек-тивного знання, вiри i прийнятих норм («аспект ро-зчарування») i - що як би швертуе сенс поняття - до нового виду сощально! штеграци («аспект контролю та рештеграцп»)» [8. С. 189]. Потрiйна вди-вiдуалiзацi! стае не тiльки джерелом нових ризик1в, але нових непорозумшь. Головне непорозумiння -це створення поза1сторично1 моделi iндивiдуалiза-ци, в яко! iндивiдуалiзацiя не тотожна особистосп, неповторностi та емансипацп людини.
«Сустльство ризику» на шляху до другого модерну створюе непорозумшня та сощальш складно-стi, завдяки якш «свiт вислизае» вiд управлiння, змушуе людину постiйно «сканувати ризики», що умножаються та своею поведiнкою «перешкоджати реалiзацil несприятливого сценарш». Соцiальнi складносп завдяки iндивiдуалiзацi! не вiдмiняють культурного дiалогу, але роблять сприйняття сощ-ального середовища нелiнiйним та ризикогенним. У цьому сенсi, позначене У. Беком, як «шнець 1н-шого», iнтерпретуеться в якостi результату «стис-нення соцiуму i взаемопроникнення його частин». Але ця ситуацiя не визнаеться тупиковою. Способом подолання соцiальних складностей проголошу-ються консолщац1я суспiльства за допомогою соль дарних дш та згуртованостi груп» [9, с.30]. Голов-ними перешкодами консолщаци суспiльства визнаються: «слабк1сть i полтгична маргiналiзацiя бiльшостi нових соцiальних рухiв», «недостатнi
здaтностi експертного спiвтовapиствa», «ввдчуже-нiсть маленько! людини» та ввдсутшсть «адекватно! культурно! вiдповiдi» на виклики «суспiльствa ризику» [10, с.208].
Об'ективний змiст та нaуковi пiдходи до ви-вчення соцiaльних ризишв значно трансформуеться завдяки незвоpотностi iндивiдуaлiзaцii в умовах переходу до постiндустpiaльного суспiльствa. Вiдбу-ваеться трансформащя тpaдицiйних соцiaльних ри-зик1в у сучасш ризики завдяки послабления гордо-стi за профес1ю та втратами пpофесiйно! солiдapностi пpaцiвникiв. На фош змiн в1дтворю-еться соцiaльне ввдчуження, яке було характерно для пращ Х1Х столiття. «Втрата найманими пращ-вниками класово! психологi! та свщомосл, в1дмова в1д тpaдицiйних форм захисту сво!х iнтеpесiв, ро-бить !х вкрай вразливими перед викликами постш-дустpiaльноi епохи» [11, с.77]. Ризики сучасного сустльства важко клaсифiкувaти за сталими озна-ками тому, що вони значно вiдpiзняються в1д тра-дицiйних ризик1в. Сучaснi ризики важко визначити та класифшувати тому, що вони: «не обмежеш в чай, в пpостоpi та державними кордонами»; «не тддаються чiткому визначенню причин !х появи, тобто !х виникнення зумовлене дiею багатьох фак-тоpiв, взaемодiя мiж якими мае нелшшний характер»; «характеризуються aбстpaктнiстю (не завжди !х можливо вiдчути безпосередньо та самостшно пеpевipити iснувaния й прояв)»; «володiють здaтнi-стю трансформуватися в iншi види невизначенос-тей; мають, перш за все, наукову природу, оскшьки саме розвиток науки продукуе появу нових соцiaль-них ризишв» [12, с.148]. Сучaснi сощальш ризики потpiбно вiдpiзняти вiд загроз та перешкод, але шу-кати !х краще за допомогою вивчення загроз та перешкод, як1 е бiльш доступними для вивчення.
Важливе значення для класифшацп сучасних соцiaльних ризик1в мiжиapодних трудових мiгpaи-тiв мають норми м1жнародних Конвенцiй. Зг1дно Конвенцii МОП №102 та Свропейського Кодексу соцiaльного забезпечення, сощальш ризики подм-ють на традицшш та нетpaдицiйнi. До нетрадицш-них соцiaльних ризик1в в умовах глобaлiзaцii та згi-дно з методолопчними пiдходaми до поняття «люд-ський кaпiтaл» i «соцiaльний захист» пропонуеться «розширити пеpелiк життевих обставин, яш пору-шують нормальну життедiяльнiсть особи та як1 вона не може подолати самостшно». До нетради-цшних соцiaльних ризик1в у кра!нах Свропи може належати «пiдтpимкa ймей з дiтьми, виховання та освгга дiтей, догляд за хворими диъми i батьками, допомога на будiвництво i утримання житла, гро-шова п1дтримка мaтеpi на пеpiод перервано! профе-сiйноi освiти з розрахунку до п'яти рок1в на кожну дитину, бiднiсть тощо» [13, с. 403]. Але перелш не-традицшних соцiaльних ризик1в кожна кра!на мае визначати самостшно та за своею методолопею. Насшльки це може торкатися сощальних ризик1в м1жнародних трудових м^анпв - офiцiйно не ви-значено.
В умовах переходу до поспндус^ального сустльства почав формуватися напрямок вивчення «нових соцiaльних ризик1в». «Поспндус^альний
уклад npmiB до появи нових професш i форм зай-нятостi, викликавши конфлiкт мгж некомпетентш-стю i професiонaлiзмом» [14, с.90]. Новi сощальш ризики стали закономiрним результатом переорiен-тацп економiки вiд товаровиробництва до сервюу та зростання нестaбiльностi на ринках пращ. «За-мiсть конфлжту мiж працею i кaпiтaлом, який е ха-рактерним для iндустрiaльного суспiльствa, основною соцiaльною суперечнютю стае конфлiкт мiж некомпетентнiстю i професiонaлiзмом» [15, с.76]. Вiдбувaеться реоргашзащя культурноï сфери шляхом зб№шення iнформaтизaцiï всiх сфер сусшль-ного життя та орiентaцiя на прюритети штелектуа-лiзму. В умовах додaтковоï плинностi нормативно-правова зaкрiпленiсть сощальних ризик1в перетво-рюеться в анахрошзм i заважае 1'х прогнозуванню, попередженню та зaпобiгaнню.
Питання нових сощальних ризишв («new social risks») вперше було поставлено для наукового об-говорення П. Тейлор-Губi (Peter Taylor-Gooby), Г. Еспiн-Андерсен, Дж. Бонолi, П. Розанваллон. Сощ-альною базою для обговорення нових соцiaльних ризик1в стали проблеми розбудови в розвинутих крашах СС держав загального добробуту («the welfare state») або <шберально1 держави добробуту». За думкою украшсько1' дослвднищ О.В. Оа-енко, загальновизнаного тлумачення поняття держави добробуту поки ще не iснуе. Зпдно Г. Есшн-Андерсену, державу добробуту вiдрiзняе низький рiвень декомодифiкaцiï, а для С. Лейбфрща аналогом моделi держави добробуту виступае англосак-сонська (резвдуальна) модель. Ф. Кастлс та Д. Мгг-челл базовою ознакою держави добробуту вважа-ють низьк соцiaльнi видатки та неприйнятнють застосування iнструментiв вирiвнювaння у сощаль-нiй полiтицi. Дж. Бонол1 в якосп головного крите-рш держави загального добробуту вщносить ни-зьку питому вагу сощальних видатшв. Але стль-ною рисою держави добробуту часпше визнають те, що «сощальш ризики компенсуються повною мiрою для груп, як1 беруть участь у виробнищга, iншi стають залежними вщ соцiaльноï допомоги» [16, с.46].
Головною метою держави загального добро-буту е надання низки соцiaльних послуг, як1 в умовах переходу до постiндустрiaльного суспiльствa стали проблематичними. Проблеми надання соща-льних послуг у нових умовах торкнулися низки по-лiтичних питань, зокрема питання сощально1' спра-ведливостi iснуючого сустльного та економiчного устрою держави. В цих умовах нaдмiрнa мiжнaро-дна мггращя стала для розвинутих краш системним викликом. «Сьогоднi в розвинутих крашах точаться дискусп про необхвднють перетворень як1сного характеру в сощальнш сферi, пов'язаних iз сучасними викликами системного змiсту (глобaлiзaцiя, масова мкращя тощо)» [17, с.139]. Без ввдповщ на питання про сумщення соцiaльноï спрaведливостi та мiжнa-родно1' мiгрaцiï шд питанням залишаеться сама вдея розбудови держав загального добробуту.
Фундатор концепцiï нових сощальних ризишв у державах загального добробуту, Пггер Тейлор-Губi, визначае новi соцiaльнi ризики як тaкi, з
якими люди стикаються в процеа переходу до постiндустрiального суспшьства. На його думку, найбiльш важливе значення для переходу до нових сощальних ризишв мають чотири сучасш соща-льно-економiчнi процеси. По-перше, це «прагнення передати низькоквалифiковану роботу в кра!ни, де рiвень оплати пращ нижче». Технiчнi розробки в обласп виробництва, як1 скорочують частку неква-лiфiкованих робочих мiсць, е мщним фактором зростання масштабiв мiжнародноl конкуренцп та мiж-народно! трудово1 мпрацд. Це, за думкою П. Тейлор-Губ^ може «посилити зв'язок м1ж освiтою та зайнятiстю», що, у свою чергу, буде впливати «на ризик сощально1 iзоляцil серед оаб з низьким рiв-нем освгги». Аналiз дослiдження европейських до-могосподарств (European Household Panel Study) показав, що «ризик опинитися в довгостроковш бь дностi майже в п'ять разiв вище серед тих, хто мае мшмальний рiвень освгга порiвняно з тими, хто ввдвщували унiверситети» [18, с. 3-4].
Другим глобальним процесом, що впливае на новi соцiальнi ризики - це збшьшення економiчноl активностi ж1нок на фош падiння економiчноl акти-вностi чоловшв. За тридцять останнiх рок1в XX столитя, на час написання пращ, зайнятють чоловь к1в впала на 11 ввдсотшв (з 89 ввдсотшв у 1970 роцi до 78 ввдсотшв у 2001 рощ). У той же час зайнятють жшок зросла на 16 вщсотшв (ввд 45 до 61 вщсотшв). На сьогоднiшнiй день цей процес тривае далi, але не так штенсивно. За iнформацiею бази даних сощальних витрат (Social Expenditure Database), шль-к1сть зайнятих чоловшв Великобританп становить 77,6 вiдсотка, а зайнятють жшок - 68,0 ввдсотшв. Стд зазначити, що середня частка зайнятосп серед чоловiкiв СС-28 значно менше показника Великобританп i складае всього 70,8 ввдсотка, середня частка зайнятосп серед чоловшв СС-19 ще менше i складае 69,6 ввдсотка [19]. Отже, новi соцiальнi ризики для розвинутих краш бшьше, нiж для тих, що розвиваються.
Трепм процесом, що впливае на новi соцiальнi ризики, е зб№шення в абсолютних i ввдносних числах лiтнiх людей. Це мае наслвдки для сощально1 допомоги, для вартосп державних пенсiй та послуг в галузi охорони здоров'я. Юльшсть людей, хто старше 65 рошв, в СС-28 складае 18,4 вщсотка, а в СС-19 - 19,1 ввдсотшв. Найб№ший ввдсоток старого населення в розвинутих крашах: Япон1я - 25,1 вщ-сотка, Нiмеччина - 21,4 ввдсотка, Iталiя -21,3 вщсо-тка, Фшлянд1я 19,9 вiдсотка [20]. Спiввiдношення тих, хто старше 65 рошв до населення працездат-ного вшу в Сврош, зпдно з прогнозами, збшь-шиться на 73 ввдсотшв в перюд мiж 2000 i 2030 роками [18, с.4]. Старшня населення розвинутих кра1н генеруе попит на надання оплачуваних послуг по догляду за лигами людьми, тому що працюючi члени сш'1 не здатнi шклуються про лiтнiх утрима-нцiв вщ 16 до 22 годин на добу. Цю нову нiшу в економщ послуг активно займають трудовi мпра-нтi з менш розвинутих краш Послуга мiгрантiв iз шклування про лiтнiх утриманцiв вимагае максимального скорочення дистанцш iз громадянами прий-
маючо! краши або спiльного проживания. Це ство-рюе цiлу низку додаткових ризишв, запобiгти яких вкрай проблематично.
До четвертого процесу, що впливае на новi со-цiальнi ризики, П. Тейлор-Губi вiднiс розширення приватних послуг в рамках забезпечення загаль-ного пакету суспшьства добробуту. Вiн породжуе новi соцiальнi ризики в силу того, що громадяни-споживачi залишаються незадовшьними вибором, але коли регулювання стандарта в приватному се-кторi надання послуг залишаеться неефективними. Це торкаеться не тшьки ризик1в пiклувания трудо-вих мiгрантiв про людей похилого вшу, але й ризишв неотримання пенсiйного забезпечення з приват-них пенсiйних фондiв. Зрушення сощальних послуг в бiк приватного сектору вщбуваеться, насамперед, у напрямку сощального захисту найбiльш незахи-щених прошаршв населення. Вщдаючи соцiальнi послуги приватним пiдприемствам, держава под-воюе сощальш ризики найбiльш незахищених верств населения.
За дослщженням Г. Еспiн-Андерсена, сощальш ризики вщповвдають рiзним моделям полгтич-них режимiв. При феодалiзмi роботодавець несе по-вну вщповвдальшсть за соцiальне забезпечення сво!х пращвнишв i членiв !х сiмей. У корпоративнш моделi братськi асощацп мусять пiклуватися про непрацездатних працiвникiв i членiв !х сiмей. В ета-тистськ1й моделi надважливим елементом е держава. Вона шклуеться про сво!х громадян, але межа мiж правом i обов'язком на роботу в етатистсьшй моделi бувае часто розмита. Новi соцiальнi ризики виявляють нездатнiсть всiх моделей до ефектив-ного соцiального захисту. Г. Есшн-Андерсен про-понуе розподiляти новi сощальш ризики мiж державою, йм'ею (домогосподарством) i ринком. Тодi шдивщуальна незалежиiсть забезпечуеться родин-ним домогосподарством. Держава буде втручатися в приватне життя громадян тiльки тодi, коли поте-нцiал сш'1 вичерпаний [21]. Така модель передба-чае юнування мщно! традицшно! ам% що в умовах постiндустрiального суспiльства дуже проблематично. Мiжнароднi трудовi мiгранти, що знаходяться у вiдривi ввд свого домогосподарства, повшстю «за-бутi» конструкторами ще! моделi та практично повшстю позбавлеш соцiального захисту.
Критики моделi держави добробуту Г. Естна-Андерсена, зокрема П.Розанваллон, звертають увагу на те, що таке сустльство бiльше нагадуе «суспiльство загального вщшкодування збитк1в». «У межах ще! моделi справедливiсть розумiеться як компенсацiя i ввдшкодування збитку. Соцiальнi ризики в цьому випадку пiдмiнюються поняттям «жертва». Тiльки домiгшись визнання себе жертвою, людина отримуе право на компенсащю. [22, с. 142]. Такий пiдхiд у принципi руйнуе можливосп рiвно-правного дiалогу мгж трудовими мiгрантами та гро-мадянами приймаючо! краши. Якщо у будь-якому «нещасному випадку» почнеться пошук винних, то першими серед них стануть мiжиароднi мiгранти. Представляючи себе як жертву, трудовi закордоннi мiгранти також втрачають можливостi для визнання !х в якостi рiвноправноl сощально! групи.
Ознайомлення з працями розробник1в рiзних моделей держави загального добробуту показало, що вони орiентованi на задоволення «старих соща-льних ризик1в», як виникають перед населенням пiд час стандартного життевого циклу виробництва - пенсш, послуг охорони здоров'я, хвороби, надання швалвдносп та iншi. Мiжнароднi трудовi мiгранти, як1 знаходяться за межами стандартного циклу виробництва гострше ввдчувають потребу нового по-гляду на поняття соцiальних ризишв. За думкою Богдана Юсьшв, в умовах трансформацп i глобалi-зацп свiтовоl економiки держава добробуту ввдчула сильнi удари по системi сощального забезпечення. «Новi соцiальнi ризики стали викликом для держави добробуту, осшльки ранiше вони або не були розшзнаш, або не були достатньо поширеш, або пе-ребували поза межами компетенцil держави, напри-клад, через iдеологiчнi мiркування. Ввдтак прийшло iнше розумiння держави добробуту, в яко! основною мшмальною функцiею е мiнiмiзацiя або пере-розподiл людських ризик1в. Деяк1 нишшш ризики мали мiсце в минулому: забезпеченiсть старостi, допомога на перюд безробiття, проблеми зi здоро-в'ям, нещасш випадки тощо. Проте в поспндустрь альному i глобалiзованому суспiльствi форми ризи-к1в змiнилися» [23, с. 112]. Новi ризики проявляють себе найбiльше там, де держава мае найменший правовий захист, насамперед у виршенш проблем кризи вдентичносп, соцiального виключення, релi-гшного фундаменталiзму та мiжнародного терори-зму.
Головною проблемою держав сустльного добробуту у стосунках з м1жнародними трудовими мь гратами стае питання штеграци новоприбулих. Але, як св1дчать дослщження украгнських вчених, у сучасних сустльствах нацiональна держава залишаеться единою сощальною системою, яка зацiкав-лена у «виробнищга» нацiональних вiдмiнностей. Це пов'язано з тим, що доступ шоземщв до системи охорони здоров'я та освгти ставить питання право-мiрностi використання мiгрантами соцiальних благ або як зайб обмеження державного суверенитету. «Соцiальна держава стае не «миротворцем», а дже-релом сощального ввдчуження. Вона, сл1дуючи ло-пщ економiчноl рентабельностi, вводить у поль тику нацiонально-етнiчнi вiдмiнностi, урiзае права i прив1ле1, етнiзуе проблему справедливость» [23, с.253]. Рентабельнiсть працi трудових мiгрантiв ви-магае максимальну незалежнють вiд державних со-цiальних служб, самостшний розподiл та диверси-фжащю власних соцiальних ризик1в.
Висновки i пропозици. Таким чином, в умовах переходу до постiндустрiального суспшьства, сощальш ризики мiжнародних трудових м^ грантiв змшюють часову локащю. Старi сощальш ризики, ят ототожнюються з нормативно-правовою .за^плешстю сощально-значимих об-ставин, спрямован на компенсащю негативних настдтв працi мiгрантiв. Компенсащя минулих втрат, яка пролонгована в чаа та покладена на державу, втрачае свою актуальшсть в сучасних умовах. Держави загального добробуту орiенто-ва/и на задоволення «старих сощальнихризитв»,
що виникають перед населенням nid час стандартного життевого циклу виробництва - пенсгй, послуг охорони здоров'я, хвороби, надання твалi-дностi та тшй Надмiрна мжнародна м^рацй створюе умови, в яких сучасна держава добро-буту втрачае контроль над процесом компенса-ци шкоди. Мiжнароднi трудовi м^анти, яш зна-ходяться за межами стандартного циклу виробництва гострше вiдчувають потребу нового тдходу до розумшня сощальних ризишв.
У широкому ceHci, сощальш ризики мiжнаро-дно! трудово! млрацд в умовах переходу до постш-дус^ального сустльства - це усвщомлена готов-нють трудових мцранпв до шдивiдуалiзацü та со-щально! рештеграцп в межах власно! компетентностi, наявностi доступних ресурсiв та в умовах неповно! визначеностi ситуацп. Але в силу того, що ощнка професшно! та м1жкультурно1 ком-петентностi завжди е або завищеною, або заниже-ною, сощальш ризики завжди будуть притаманш рiшенням трудових мiгрантiв за кордоном. На вщ-мiну ввд сощальних ризишв, загрози - це зовшшнш по вiдношенню до мiгрантiв, безособистюний феномен, що здатний викликати острах та потенцiйно негативнi наслщки, як1 варто уникати. Проте уник-нення перешкод та соцiальних ризишв е зайвою мь рою, яка стримуе свободу заради безпеки. Але якщо трудовi мiгранти вирiшують проблему «неприми-ренного союзу» свободи та безпеки на користь останньо!, вони можуть сприяти утворенню нових загроз. Важливим iндикатором вибору трудовими м^антами безпеки на шкоду свободi е рiвень уни-кнення невизначеностi. Високий рiвень уникнення невизначеностi треба розглядати як спробу iлюзор-ного позбавлення соцiальних ризик1в.
Лiтература
1. В№ний рух осiб, послуг та капталу [Електронний ресурс] // Консолiдованi верси договору про Свропейський Союз (вчиненого в Маастрихт сьомого дня лютого тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року) та договору про функцюнування Свропейського Союзу (вчиненого в Римi двадцять п'ятого дня березня мiсяця року одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сьомого) {Консолщоваш верси станом на 30.03.2010}. - Режим доступу: http://za-kon2.rada.gov.ua/laws/show/994_b06
2. United Nations Development Program, «Human Development report 1994» [Електронний ресурс] United Nations Development Programme (UNDP), New York. - 1994. - 226 с. Режим доступу: http://hdr.undp.org/sites/default/files/re-ports/255/hdr_1994_en_complete_nostats.pdf
3. Бауман З. Свобода и безопасность: неоконченная история непримиримого союза / Зигмунт Бауман // Индивидуализированное общество; Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Логос, 2002. -С. 52- 71.
4. Забелин Л.В. Теория социального обеспечения /Л.В.Забелин. - М. : ВЦСПС. - 1924. - 203 с.
5. Про мшмальш норми сощального забезпе-чення: конвенщя МОП ввд 28.06.1952 р., №102.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/1024-19
6. Надрага В. I. Сощальш ризики в загальнш теори ризишв: проблеми формування понятшного аппарату / B.I. Надрага // Часопис економiчних реформ. - 2015. - № 3. (19). - С.75-83.
7. Яницкий О.Н. Социология риска: ключевые идеи / О.Н Яницкий // Мир России. 2003. № 1. - С.3-35.
8. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну [Текст] / У. Бек ; пер. с нем. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 384 с.
9. Негрова М.С. Способы выхода за границы социальной сложности / М.С. Негрова // Общество. Среда . Развитие. Научно-теоретический журнал. СПб.: Центр научно -информационных технологий «Астерион», 2014. — № 1(30). - С.28-32.
10. Яницкий О. Н. Экологические катастрофы: структурно-функциональный анализ [Электронный ресурс] / О.Н.Яницкий // Официальный сайт ИС РАН. - 2013. - 258 с. Режим доступа: http://www.isras.ru/publ.html?id=2794
11. Бшьовський О. А. Сощальш ризики постш-дус^ального сустльства як основа юторичних трансформацш / О. А. Бшьовський // Фiлософiя i полгголопя в контекст сучасно! культури. - 2013. -Вип. 6(3). - С. 74-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/filipol_2013_6%283%29__ 19
12. Суханова А. Сощальний ризик втрати здоров'я як елемент системи страхового захисту здоров'я / А. Суханова // Збiрник наукових праць Чер-каського державного технолопчного ушверситету. Сер. : Економiчнi науки. - 2013. - Вип. 35(2). - С. 147-153. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpchdtu_2013_35(2)_25.
13. Тотко Н. П. Сощальш ризики як чинник регулювання системи сощального захисту населения [Електронний ресурс] / Н. П. Тотко // Нау-ковi записки [Нащонального ушверситету "Острозька академiя"]. Сер. : Економжа. - 2009. -Вип. 11. - С. 401-411. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoa_2009_11_52
14. Юрнос I. О. Систематизащя нових сощальних ризишв у контекст переходу до постшду-стрiального сустльства [Текст] / I. О. Юрнос // Вюник Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка". Логютика. - 2011. - № 706. - С. 88-93. Режим доступу: http://library.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12293/1/01 2_Sistematizac%D1%96ja%20novih%20s_88_93_70 6.pdf
15. Яценко К. А. 1нформацшне сусшльство: сощокультурний вимр / К. А. Яценко // Науковi записки Нащонального ушверситету "Острозька акаде-мiя" - 2011. - Випуск 8. - С. 75 - 83.
16. Оваенко О. В. Лiберальна модель держави добробугу:економiчнi передумови реалiзацii в Украíнi / О. В. Оваенко // Вiсник Нащонального ушверситету "Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого". Серiя : Економiчна теорiя та право. - 2013. - № 4. - С. 44-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_etp_2013_4_7.
17. Гончарова С. Ю. Сощальна концепщя га-рантованого (базового) доходу населення / С. Ю. Гончарова, А. Б. Гончаров // Бiзнес 1нформ. - 2016. - № 4. - С. 138-142.
18. Taylor-Gooby P. New risks and social change / Peter Taylor-Gooby // New risks, new welfare. The transformation of the European welfare state. - NY: Oxford university press Inc, 2004. - 248 p.
19. Social Expenditure Database [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.oecd.org/emp/labour-force-participation-rate.htm
20. Bonoli G. The politics of the new social policies: providing coverage against new social risks in mature welfare states / Giuliano Bonoli // Policy and Politics. - Vol. 33. - № 3. - 2005. - Р. 431-449.
21. Esping-Andersen G. The three worlds of welfare capitalism [Text] / G. Esping-Andersen. — Oxford : Polity, 1990. — 257 p.
22. Потапов I. Концептуальш засади досяг-нення сощального добробуту в умовах сощально! правово! держави / I. Потапов // Актуальш про-блеми державного управлшня. - 2010. - Вип. 4. - С. 140-144. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2010_4_45
23. Юсьшв Б. М. Глобaлiзaцiя i трудова м^а-щя в £врош [Текст] : моногpaфiя / Б. М. Юсьшв. -Рiвне : видавець О. М. Зень, 2009. - 476 с.
