CC BY
14
УДК(94(477):34
Костенко В.Г.*, доктор фшософи, професор © Юристовський О.1.**, доктор фшософи, професор Децик О.П.*, ассистент *Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З. Тжицького **Нащональний лкотехтчний утеерситет
СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНА ДУМКА ПРОТОУКРАШЦШ ДОКИ1ВСЬКО1 ДОБИ
Характерною особлиектю сустльно-полтичног думки наших предкге докигеськог доби, сформоеаног на релтйно-м1фолог1чному сетогляд1, е ¡дег добра, праеди, спраеедлиеост1, патрютизму I сеободи. Багато з них еияеилися досить стткими, гх особлиеост1 егдчуеаються у традищях I обрядах, особливому устрог жит1я украгнцге епродоеж ус1ег нашог ¡сторп.
Ключовi слова: антське держаеотеорення, ранньофеодальн егдносини, дохристиянсьт е1руеання, Велесоеа книга.
Пол^ична думка анив, як i шших слов'ян, кнувала у виглядi суспшьно-пол^ичних поглядiв, що мали релiгiйно-мiфологiчний характер i одержали свш вияв у язичництвi. "Грецьке християнство, - доводить iсторик Б. Рибаков, -застало в 980^ роки на Рус ... значно розвинуту язичницьку культуру зi своею мiфолоrieю, пантеоном головнях божеств ^ ймовiрно, зi сво1м язичницьким лггописанням" [7, с. 5].
Тогочаснi вiрування не були релiгiею в сучасному розумшш як зведення iдей, принцитв, системи поглядiв. Вони, як правило, поеднувалися з практичним життям, з природою, з першими потребами людей. Як вщзначав кшвський митрополит 1ларюн, "первкна вiра була вiра практична, домова, господарська, необхщна людинi на кожному крощ, бо була мщно пов'язана з И працею. Це була релйя реального життя." [5, с. 231].
У тогочаснш мiфологil склалася своерiдна система вiдображення i сприйняття навколишнього свiту: неба, земл^ води, рослин, тварин, суспiльних явищ. "Не маючи поняття про единого Бога, що створив увесь свгг, - писав л^описець Iларiон, - первкна людина була многобожною i по окремих частинах природи бачила окремих И володарiв, окремих бопв" [6, с. 46].
Аналiз релкшних вiрувань наших предкiв (навiть за вщсутносп достовiрних писемних даних) сприяе вщтворенню соцiально-класових i полiтичних реалш. Тут е регламентацiя звича1в i традицiй народу, витоки обрядовостi. Через аналiз духовного свiту украшщв простежуеться i формування укра1нського полiтикуму. Релжти фетишизму слов'янсько! i протоукра1нсько1 демонологи, божеств язичницьких пантеонiв дають
© Костенко В.Г., Юристовський О.1., Децик О.П., 2009 328
можливкть вщшукати глибинш кореш i першi паростки влади, демократа, держави, права, етшчно1 спшьност тощо.
Дохристиянськi вiрування доволi виразно допомагають уявити постать давнього слов'янина, збагнути його споЫб розумiння навколишнього свiту, сприйняття життя, вiдтворити св^оглядш орiентацil стародавнiх русичiв. Геро1 найдавшших оповiдей зазнають тяжких випробувань, долають бiль i страх, проявляють неабиякий геро1'зм у боротьбi з рiзними чудовиськами. На цьому тлi виховувалися вiдвага i витривалiсть молодi, формувався И бойовий дух. Казки, перекази, легенди вчили чесноси, добру, солщарноси, прививали любов до свого народу. "Велесова книга" закликала: "1дт, брати наш^ плем'я за племенем, рщ за родом i бийте воропв на землi нашш" [7, с. 71]. Русичi представленi тут як вщважш во!ни, що часто воювали з нападниками, не боячись смерти "Краще бути мертвими, нiж живими бути в неволi на чужиш", -говорили вони. I цей геро!зм давнi слов'яни перейняли вщ сво!х предкiв, традици яких дуже шанувались. "Ми не смieмо нехтувати (вiковiчною) славою нашою", - говорили вони. Оскшьки "ми русича.. сини отщв наших, то маемо любов до пам'ят 1хньо!". Оспiвуючи чисельш перемоги над "злими народами", слов'яни зобов'язувалися нiколи не забувати вщважних походiв сво!х "хоробрих геро!в". З особливою гордютю ми сьогоднi сприймаемо висновок автора "Велесово! книги" пре те, що ця земля "належить нам i нiколи iншим", бо ми "походимо од Дажбога i стали славнi, славлячи богiв наших" (7 с. 78-92], тобто, що ми е нащею, яка не походить вщ якогось бшьш цившзованого народу, а е автохтонною на сво!й землi.
Показово, що вже у и прадавнi часи нашi предки, оспiвуючи важку працю землеробiв, пiднiмали iдею Людини, намагалися визначити 11 роль i мiсце в суспшьств^ Тому боги часто прославлялися в образi боголюдини. Так, за 1пативським списком, батько свiтла Сварог викував першого плуга й "навчив людей мистецтву ковальства" [4, с. 35], а його син Дажбог (даж - тобто "дай" та "бог" - благо, добро) "привчив людей вирощувати ^б" [3, с. 117]. За прагнення зробити добро людям боги справедливост врятували !х вщ Чорнобогового вiйська, "взяли до себе" i "зробили богами" [3, с.117]. Людина за 11 благородш вчинки на користь iнших пщносилася до божого стану. У цьому - прояв високо1 цивiлiзованостi i морального здоров'я наших предкiв.
Найч^кше у вiруваннях прадавнiх слов'ян проявилася проблема Володаря. За твердженням арабського кторика 1бн-Даста, тогочаснi русичi цшком пiдпорядковувалися своему вождю "i вщ його наказiв не ухиляються" [9, с.19] Широко розвинуту проблему владност вiдображено в рисах головнях бопв праслов'янського пантеону - Перуна, Сварога, Дажбога, Стрибога, Лади та ш.
Цiкавою з пол^олопчно1 точки зору е функщональна дво1'стють богiв, де прослщковуються зв'язки людей з природою та мiж собою. Образи бопв вiдрiзняються вiд образiв фетишiв, тотемiв, душ i духiв. "У фантастичних уявленнях про надприродне тепер вщображаються не лише таемнi сили природи, а й стихшш iсторичнi сили, а важливою особливiстю образiв бопв е 1хня творча функцiя" [3, с. 32]. Перун, наприклад, зображуеться у тогочасних
329
писаннях як бог дощу, вогню i блискавки, а водночас i бог вшни та во!нства. "I ми возносимо хвалу богу Перуну, - написано у "Велесовш книзГ', - володарю грому i богу битви i вшни..., який веде нас шляхом справедливости.." [3, с. 115]. Дажбог, будучи богом життедайних сил (сонця, свгаа, добра), не тшьки пiклуeться життям на земл^ а й стежить за тим, як на нш виконуеться встановлений його батьком Сварогом правопорядок. Тут Дажбог пов'язуеться з щеею свггсько! адмшютративно! влади, що може застосувати й силу до правопорушниюв чи зовшшнього ворога. Можливо, Дажбог виконував не лише правничу, а й моральну функцiю суддiвства у протиборствi Добра i Зла i досягав перемоги над чорними силами на шляху справедливости
Але язичницька мiфологiя не обмежувалася зображенням лише основних бопв. Поруч з ними iншi боги розпоряджалися природними явищами, були покровителями виробничо! дiяльностi, побуту людини, дарiвниками достатку. Показовою тут е Макоша - откунка вод, урожайностi, покровителька пологiв i породiль (богиня плiдностi). У цьому образi проявляеться вiдлуння далеких чаЫв матрiархату, коли розумна, досвiдчена жшка була Матiр'ю коша, повною розпорядницею в громадi. З часом в образi Макошi все виразнiше проявляеться втшення соцiально визначених явищ - богиня постае як покровителька роду, Ым'1, людського благополуччя [3, с. 117-118].
З л^опиЫв теж довщуемося, що важливе мiсце у владних вiдносинах антiв посiдали язичницькi жрещ-волхви. "Деякi з них, - писав митрополит Ьларюн. - повелiвають царем [2, с. 398], шби сво!м пiдлеглим; траплялося, що вони очолювали народнi бунти проти властей. Це свщчить про те, що князi були змушенi не лише рахуватися з думкою жрещв, а й дшитися з ними реальною владою.
З властиво! укра!нському пол^е!зму iерархil надприродних сил довiдуемося про реально кнуючу соцiальну iерархiю в ранньослов'янському суспшьствк численнi боги - "господарГ' певних родiв чи родоплемiнних об'еднань виткняються на другий план володарями природи i суспiльностi -богами неба, земл^ вiйни. Такими були глава князiвського пантеону Перун, i найпершi Дажбог та Стрибог, i добра Макоша, i богиня кв^учо! природи й рослинностi Лада. Показовим е й те, що мкце в iерархiчнiй небеснiй драбинi цшком залежало вiд земного буття людей. Так, князем i дружиною в офщшному пантеонi були представленi аж три боги, надшеш вiйськовими функщями, тодi як широко шанованому селянами Велесу мкця на владнiй вершиш не знайшлося - "його кумир стояв на ПодолГ' [3, с. 122],
Цжавою була уява наших предюв про потойбiчний свiт. Загробне життя бачилося !м як продовження буття на земл1 Тому не випадково в русько-вiзантiйському договорi 944 року язичники клялися, що в разi порушення присяги готовi залишитися рабами "i в цьому житт i (в) потойбiчному", [7, с. 71]. Автор "Велесово! книги" закликав не боятися смерт й загробного життя, бо "немае там закршачених, анi немае рабiв" [10, с. 126]. Люди вiрили, що чим бшьше багатство померлий забере на той свщ тим на бiльшi блага вiн може там розраховувати. Тому вони старалися накопичити якомога бшьший скарб, щоб забезпечити собi довiчне життя на небесах. Така щеолопя, без сумнiву,
330
стимулювала розвиток виробництва, торпвл^ заохочувала працьовитють та защкавлешсть у результатах пращ. Суспшьству були потрiбнi хоробрi во1ни (князi), яю прагнули достатку та слави i готовi були на все заради незалежностi свое! землi, И народу, не зупиняючись навiть перед загрозою смертi.
Характерною для суспшьно-пол^ично! думки ранньодержавного перюду е поява те1стичних образiв. Верховенство образу Перуна, наприклад, у свiдомостi слов'янсько! суспiльностi не завжди було беззаперечним, адже провщним богом небес i всесвiту вважався Стрибог, розпорядником добра i зла, суддею людей - Дажбог. Перун же не був спочатку головним божеством; вш став таким у свщомост чисельно обмеженого вшськово-феодального класу як носiя i виразника штереЫв народжувано! державностi з центром у Киев1
Постать Перуна поступово тдносилася над iншими богами. Вiзантiйський юторик середини VI ст. Прокопiй Кесаршський писав, що в уявi сучасних йому анив у числi шших бопв найбшьш визнаним е "один лише Бог - повелитель грому i блискавки" Перун. Князь Олег з його вошами, складаючи присягу (907р.) на вiрнiсть миру з греками, "клялися зброею своею i Перуном, богом свош" [3, с.116]. Поява персонiфiкованих богiв (культу "великого Бога") свiдчить про виникнення у слов'янському язичництвi моноте1стично1 тенденци; у суспшьнш свiдомостi зародилася й утвердилася щеолопя божественного походження влади i панування певних полiтичних сил. Це, очевидно, й започаткувало в суспшьно-пол^ичнш думцi ранньослов'янського перiоду концепцiю про "богоугодного володаря", яка знайшла свш подальший розвиток у державницько-централiзаторських процесах Кшвсько! Русi. В основу концепци покладенi переконання батькiв церкви Василiя Великого i 1вана Золотоустого про роль духовного провщника в державi як гаранта добробуту й миру, припинення щейно! боротьби за владу, дотримання заповiдей Божих.
Л1тература
1. Велесова книга. Легенди, мiфи, думи. - К.: 1995.
2. ¡ларюн Митрополит. 1сторико-релкшна монографiя. - К.: 1991.
3. Iсторiя релки в Укра1ш. У 10 томах. Т.1. - К.: 1996.
4. Костомаров М. Слов'янська мiфологiя. У кн.: Хрошка-2000. Вип.1.- К.: 1992.
5. Основи полггично! науки. Курс лекцш/ за ред. Б. Кухти. - Львiв: 1997.
6. Пам'ятники государственности и права славян на территории Украинской ССР. Первое тысячелетие нашей эры. - Одесса: 1964.
7. Повкть времяних лгг. - К.: 1990.
8. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. - М.: 1987.
9. Очинський В. Чужинщ про Украшу. - К.: 1992.
10. Шаян В. Вiра предюв наших. - Гамшьтон - Канада: 1987.
331
Hayxoeuu eicnux flHYBMET iMeni C.3. f^uцbкого Tom 11 № 2(41) ^acmuna 5, 2009
Summary
Kostenko V.G., Yurystovskyj O.I., Detsyk O.P. Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj Social and political thought of Pre Kyiv epoch
The aim of research is to describe social and political thought of Ukrainian forefather of Pre Kyiv epoch.
Cmammx nadiumna do peda^ii 17.04.2009
332
