CC BY
20
УДК 94(477):32
Костенко В.Г.*, доктор фшософп, професор, Юристовський О.1.**, доктор фшософп, професор, Децик О.П.*, асистент ®
*
Льегеський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт 1м. С.З. Гжицького
**
Нацюнальний лгсотехнгчний утеерситет Украгни
ГРОМАДСЬКИЙ ЛАД ТА ПЕРШ1 УЯВЛЕННЯ ПРО ПОЛ1ТИКУ НА УКРАШСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РАННЬОДЕРЖАВНОГО ПЕР1ОДУ
Метою дослгдження е еисетлення сустльно-полтичного грунту, на якому формуеалося початкоее бачення полтики нашими прадаетми предками, що утеорили конфедерацт слое'янських протодержаених об'еднань -Антський союз племен.
Ключо^^ слова: антське держаеотеорення, ранньофеодальш егдносини, патр1архальний р1д, народт збори, родоплемшна елада, руське зеичаеее праео.
Першi вщомост про суспшьно-пол^ичне життя на укра!нських теренах до нас доходять з глибини втв. Рештки матерiальноl культури, одержат в результат археолопчних розкопок (трипшьська культура), фрагментарш вiдомостi лiтописiв та деяких шоземних дослiдникiв, а також мiфи, перекази й легенди, доводять, що тут уже за первшнообщинного ладу складаеться певна система суспшьних вiдносин, у тому числi й пол^ичних.
За кiлька столiть до виникнення Кшвсько! Русi, пiсля вщомих на укра!нських землях державних об'еднань юммершщв, скiфiв, готiв, гуннiв та ш., нашi предки створили окрему слов'янську групу антiв i утворили конфедерацiю слов'янських протодержавних об'еднань - Антський союз племен. Сустльна оргашзащя антiв, як i iншi аспекти !хнього життя, документально представленi дуже слабо. Нема, наприклад, точного окреслення кордошв антсько! держави, територп, ввдсутш данi про И столицю, межi зовнiшнiх зв'язкiв тощо. В загальних рисах вiдомо, що анти займали землi "над луком Чорного моря" [5, с. 29] ^ внаслщок iнтенсивного розселення, !х володiння, згщно з дослiдженнями М.Грушевського, простягалися "дальше вщ моря, в краю... середшм мiж лiсом i степами", на широких просторах вщ Нижнього Подунав'я до твшчно! Донеччини, тобто охоплювали лiсостеп вiд Карпат до сьогодшшньо! Чернiгiвщини [2, с. 172-180]. Проюнувавши триста рокiв (кiн. IV - поч. УП ст.), антська держава вщзначилася достатньо високим рiвнем економiчного розвитку, культури i була "единою злитою полiтичною структурою у Схщнш Сврот" [1, с. 9]. Це виявилося, зокрема в експансп на твдень, схiд та пiвнiч, що потребувало певно! системи владних структур, постшних органiв примусу, вiйська. Верхiвка Антського союзу племен виступала й суб'ектом мiжнародних вiдносин [6, с. 6]. Усе де цшком заслужено
® Костенко В.Г., Юристовський О.1., Децик О.П., 2008
175
трактуеться сучасними дослщниками як "виразш кроки на шляху до державностГ' [4, с. 85].
Особливютю суспшьного ладу антського державоутворення було формування тут ранньофеодальних вщносин, хоча панiвним устроем, як i в iнших слов'ян того часу, залишався родоплемiнний лад. "Живяху кождо с родом своим на своих местах, володеюще кождо родом своим" [3, с. 28], -свщчить л^опис. Рiд, ця, за висловом I. Крип'якевича, "найважливша клiтина у первшнш оргашзаци слов'ян" [5, с. 25], був великою родиною, що проживала в своему вщокремленому дворь Кожен рiд мав свое майно (поле, худоба, пасовище) i вiв спiльне господарство; крiм того еднали кровнi зв'язки по материнськiй лши та спiльнi iнтереси. За сво!х членiв рiд солiдарно заступався i мстив за вчинену 1м кривду. В час вшни члени роду виступали як единий бойовий вщдш, свiдомий того, що бореться за свою оселю, майно та д^ей. Арабський iсторик 1бн-Даст писав: "Як котрий з помiж родiв просить помочи, вс виходять до боротьби: мiж ними нема розрiзнення, зле воюють з ворогом одностайно поки його не переможуть" [8, с. 20]. Отже, рщ був первинним рiвноправним осередком, що втiлював у собi i свiй власний закон, i едину нероздiльну власнiсть, i свою релiгiю. Вiн ревно шанував традици сво1х предкiв i в цьому дусi виховував молоде поколшня.
Бiльшiсть джерел знайомить нас з родом дещо пiзнiшого перiоду; переважно ми бачимо патрiархальний рiд подiбного типу, який iсторiя знае в шших цивiлiзованiших народiв Свропи: кровний зв'язок встановлюеться по батьковi.
Основною пол^ичною одиницею було плем'я, що об'еднувало бiльшу групу людей (кшька родiв) i займало порiвняно ширшу територiю. Воно традицiйно походило вщ спiльного предка i вiдзначалося окремим побутом, звичаями, вiруваннями, iнколи говiркою. Кожне плем'я мало сво! окремi господарськi iнтереси в межах окреслено! територп i творило свою вшськово-оборонну органiзацiю.
Найвищою соцiальною клiтиною антського державоутворення були союзи племен (общини), або навт союзи союзiв. Це чисельнiшi i складнiшi оргашзацп, шж окремi племена, але вони цшком вiдповiдали родовим принципам та умовам. Метою !х утворення був захист вщ зовнiшнього ворога, що вимагало взаемно! пiдтримки, а отже, i взаемних мирних вiдносин.
Роди, племена i общини складали основу - сощальну структуру ранньослов'янського суспiльства на наших теренах.
Але чи були щ структурш одиницi цiлком однаковими, тотожними для уае! територil, заселено! твденноруськими слов'янами? Без сумнiву, що ш. Племена залежно вiд територiальних, а, може, й етнографiчних особливостей, роду занять (землероби, звiролови, риболови, бортники) рiзнилися мiж собою розмiрами, iерархiчним порядком, структурою (шлюбнi звича!, похороннi обряди тощо). Вiдносини мiж ними були рiзнi: i дружш, i ворожi. Основним цементуючим чинником у вщносинах слов'ян була глибока жага свободи, завдяки чому, за свщченням документiв, 1х неможливо було "схилити до
176
рабства чи тдкорення в сво!й кра!ш" [7, с. 12]. I разом з тим, вказуе л^опис, '^ж ними панують постшш незгоди; що виршать однi, з тим не погоджуються iншi..." [3, с. 27].
Характерною ознакою полiтичних процесiв, що вщбувалися на укра!нських землях у прадавш часи, було зародження елементiв демократизму, яке дштало вiдображення у т. зв. звичаевому (неписаному) правi i традицiях. Населення дотримувалося певних юридичних норм в результатi домовленостi, угоди. У наших предюв не було единого верховного правителя чи яко!сь централiзованоl влади. Ними, за свщченнями вiзантiйського iсторика Прокопiя Кесарiйського (VI ст.), "не править один муж, але здавна живуть вони громадським правлшням, i так усi справи, добрi чи лихi, вирiшують спшьно" [5, с. 29]. Для цього обиралися старiйшини, якi усi громадсью справи розв'язували шляхом взаемно1 згоди на засщаннях племiнних рад чи народних зборiв. Родоплемiнна влада цшком залежала вiд сво1х пiдлеглих, водночас до не1 були повна повага i довiр'я. Разом з тим рщ, плем'я, община обирали спещальш органи контролю дiяльностi тих, кому вони довiряли вирiшення громадських справ.
Але демократичний устрш антiв не можна назвати демокраиею грецького типу. Дшсна влада тут належала талановитим полководцям (вождь, князь), авторитет яких визначався усiм народом. Поява вождiв була наслiдком зростання населення, створення складно1 системи вiдносин мiж племенами. Вождь, що стояв на чолi племеш чи союзу племен, тдносився над вождями окремих родiв, яю входили до союзу; вiн уособлював публiчну владу, яка виходила за рамки вузько-племшних iнтересiв. Очолюючи пол^ичне об'еднання, такий князь неминуче одержував бiльшу полiтичну незалежнiсть, а вщповщно й право застосовувати засоби примусу. Згодом вш зайняв центральне мюце в полiтичнiй структурi раннiх державних об'еднань: князь був i правителем, i законодавцем, i суддею, i жрецем родово1 общини. Словом, поступово вимальовувалася перспектива перетворення князiвськоl влади з форми вияву народно1 волi на знаряддя панування над сво1м народом. Але це в майбутньому. В антськш державi князi ще не були всевладними: у суспiльствi дiяли вiдзначенi вище обмежувальнi структури. Тут не могло бути й мови про зловживання владою, свавшля: усi, i старший в тому числ^ жили тими поняттями й почуттями, якi вважалися едино правильними i непорушно передавалися традицiйно вщ поколiння до поколiння. Не було мюця одновладдю, але й не було ие1 суворостi "батьювсько1 влади", яка освячувалася римським правом. Така суворють, вважають дослiдники, була неприйнятною для "м'яко! вдачi слов'ян" [3, с. 29]; руське звичаеве право, за М. Грушевським, "не знало лютих кар на тш ^ допускаючи криваву помсту, не мало кари смертГ' [2, с. 314].
Уся пол^ична влада антiв зосереджувалася в мiстах, там знаходився князь з родоплемшними керiвними органами, були передбачеш мiсцi для проведення нарад i зiбрань. Обнесенi частоколом першi племiннi поселення згодом ставали осередками великих околиць, переростали у важливi економiчнi,
177
релшйш i культурш центри. Адже й будiвництво !х як життево необхщних споруд (фортець) вимагало працi велико! кiлькостi людей; без високого piBra полiтичноi оргашзаци людност !х не можливо було Hi будувати, Hi утримувати. Вже лише це вимагало значних державотворчих навиюв i дiй.
Формуванню пол^ико-владних вiдносин у антiв певною мipою сприяли вiйни. Для !х ведення тут створювалися пpофесiйнi вiйськовi дружини. Походи на ворога проводились як власними силами, так i разом з шшими слов'янськими групами, що було початком стльних виступiв проти шоземних нападникiв i служило рушшною силою для об'еднання у едину державу -Ки!вську Русь.
Отже, Антський союз племен як ранне державоутворення на наших землях мав свою структуру владних вщносин, постшш органи примусу, вшсько; веpхiвка союзу в часи шоземно! навали виступала суб'ектом мiжнаpодних полiтичних вiдносин.
Лггература
1. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Рус1 - К.: 1989.
2. Грушевський М.С. Iстоpiя Укра!ни-Руси. В 11 томах. Т. 1. - К.: 1991.
3. Сфименко А.Я. История украинского народа. - К.: 1990.
4. Iстоpiя релт! в Укра!ш. У 10 томах. Т. 1. - К.: 1996.
5. Крип'якевич 1.П. Iстоpiя Укра!ни. - Львiв, 1990.
6. Кухта Б. З штори укра!нсько! пол^ично! думки. - К.: 1994.
7. Памятники государственности и права славян на территории Украинской ССР. Первое тысячелетие нашей эры. - Одесса: 1964.
8. Очинський В. Чужинщ про Украшу. - К.: 1992.
Summary
Kostenko V.G., Yurystovskyj O.I., Detsyk O.P. PUBLIC ORDER AND THE FIRST IMAGINATION ABOUT POLICY ON UKRAINIAN LANDS AT EARLY STATE PERIOD
To present the social and political ground, where the primary point of politics of our very old ancestors, which had formed the conference of Slovanic state joints. Antic union of race.
Стаття надшшла до редакцИ 2.04.2008
178
