CC BY
2
УДК 354.057
DOI https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2023.4.49
В. Д. Ф1Л1ППОВА
доктор наук з державного управлтня, професор Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-8476-3341
ORCID: 0000-0002-6650-053Х
СИТУАЦ1ИНЕ Л1ДЕРСТВО В ПУБЛ1ЧНОМУ УПРАВЛ1НН1
Стаття присвячена розгляду концепцИ ситуацтного лгдерства в контекстI публгчного управлтня. Автор дослгджуер1зн1 тдходи до визначення ситуативного лгдерства та його застосування в управлгнськш дгяльностг в органах публ1чно! влади. Особлива увага придшяеться рол1 л1дера, а також методам адаптацИ лгдерського стилю до конкретних ситуацш. Доведено, що процес впливу ситуацтного лгдерства на ефективнгсть публгч-ного управлтня може бути досить складним та багатогранним. Видтено ключовI шляхи, якими ситуацтне лгдерство може впливати на ефективнгсть публгчного управлгння: гнучюсть та адаптивтсть; сприяння твор-чостг та тновацгям; активне залучення спгвробтниюв; створення позитивного середовища. Визначено, що загалом, ситуацшне лгдерство може впливати на ефективтсть публгчного управлтня шляхом сприяння гнуч-костг, тновацгям, залучення ствробгтникгв та створення позитивного робочого середовища, що в свою чергу сприяе досягненню стратеггчних цглей та покращенню результативностг публгчного управлгння в цглому. Кр1м того, публгчне управлгння мае сьогодт адаптуватися до мгнливих обставин, оскгльки вгдбувся зсув вгд 1ерарх1ч-ного, механгчного, авторитетного лгдерства до адаптивного та в1дкритого лгдерства. Саме тому, ситуативне лгдерство в публгчному управлЫм мае бути динамгчним, адаптивним, вгдкритим до критичного та позитивного зворотного зв'язку для досягнення щлей публгчного управлтня. З правильним тдходом ситуацтне лгдерство може сприяти пгдвищенню ефективностг та досягненню стратеггчних цглей публгчного управлгння. Зрозумгло, що ситуацшне лгдерство в публгчному управлтт мае сво! переваги та недолгки, тому важливо зрозумти, що немае утверсального пгдходу, I важливим е концептуальний пошук оптимального балансу м1ж гнучтстю та стабтьтстю для досягнення стратеггчних цглей публгчного управлгння.
Ключовi слова: лгдерство, публгчне управлтня, трансформацгя, ефективтсть управлтня, органи влади, державна служба.
The article is devoted to the consideration of the concept of situational leadership in the context of public administration. The author investigates different approaches to the definition of situational leadership and its application in managerial activity in public authorities. Particular attention is paid to the role of the leader, as well as methods of adaptation of leadership style to specific situations. It is proved that the process of influence ofsituational leadership on the effectiveness of public administration can be quite complex andmultifaceted. The key ways in which situational leadership can influence the effectiveness of public administration have been identified: flexibility and adaptability; promotion of creativity and innovation; active involvement of employees; creation of a positive environment It has been determined that in general situational leadership can influence the effectiveness of public administration by promoting flexibility, innovation, involvement of employees and creation of a positive working environment, which in turn contributes to the achievement of strategic goals and improving the performance ofpublic administration. In addition, public management today must adapt to changing circumstances, as there has been a shift from hierarchical, mechanical, authoritative leadership to adaptive and open leadership. That is why situational leadership in public administration must be dynamic, adaptive, open to critical and positive feedback to achieve the goals of public administration. With the right approach, situational
V. D. FILIPPOVA
Doctor of Public Administration, Professor Kherson National Technical University ORCID: 0000-0002-8476-3341
M. E. FROLOVA
Senior Lecturer Kherson National Technical University ORCID: 0000-0002-6650-053X
SITUATION LEADERSHIP IN PUBLIC ADMINISTRATION
leadership can contribute to the effectiveness and achievement of the strategic goals ofpublic administration. It is clear that situational leadership in public administration has its advantages and disadvantages, so it is important to realise that there is no one-size-fits-all approach and it is important to conceptually find the optimal balance between flexibility and stability to achieve the strategic goals of public administration.
Key words: leadership, public administration, transformation, management efficiency, authorities, civil service.
Постановка проблеми
Вплив лщерства на ефектившсть публiчного управлшня е важливим аспектом, який варто враховувати при визначенш стратегш розвитку рiзних сфер публiчного сектора. Рiзноманiтнi форми лидерства можуть мати pi3-ний вплив на ефектившсть публiчного управлшня, тому важливо враховувати 1хш особливосп при ухваленш управлшських ршень. Ефективне лидерство, вибiр правильного стилю лщерства допомагае пом'якшити кризу та ризики в публiчному управлшш. Лiдер мае розумiти потреби i вносити корективи у свш управлшський пiдхiд для вирiшення питань, що стоять на порядку денному публiчного управлiння. Сучасний лiдер повинен вмгги легко переключаеться мiж рiзними стилями лщерства, щоб вiдповiдати стратегiчним, тактичним i оперативним планам публiчного управлшня. Це обумовлюе необхiднiсть використання шновацшних методiв управлiння i, вiдповiдно, iмплементацiï нових концепцiй лiдерства в практику публiчного управлiння.
Аналiз останшх дослщжень i публiкацiй Дослвдженню та аналiзу питання лiдерства присвячено велику шльшсть наукових праць [1-16]. Крiм того, вивченням ролi лiдерства в системi державного управлiння займаються такi науковщ, як В. Бакуменко, В. Емельянов, Б. Кухта, Л. Пашко, О. Рачинський, I. Сурай, С. Серьопн, В. Толкованов та iн. До питання лщер-ства на державнш службi неодноразово привертали увагу науковщ О. Пархоменко-Куцевш, О. Пiддубчак, В. Побережна, Н. Попадюк, П. Сидоренко, Р. Сторожев, С. Чернова, С. Гайдученко та шш^ Однак, незважаючи на значну увагу науковцiв до цих питань, процеси трансформацп публiчного управлiння вимагають подальших дослвджень, пов'язаних iз розвитком лидерства в органах публiчноï влади та потребують подальших доопрацю-вань i розвитку теоретико-методичних пiдходiв.
Формування мети дослiдження Виходячи зi сказаного вище, метою нашого дослiдження виступае обгрунтування на основi дiяльнiсного шд-ходу впливу ситуацшного лидерства на ефективнiсть публiчного управлшня на сучасному етапi.
Викладення основного матерiалу дослiдження Сучаснi дослщження доводять, що для ефективно1 модернiзацiï публiчного управлiння необхвдними е акценти на: професiоналiзмi, прозоростi, адмiнiстративнiй культурi, правовому захисп публiчних службовцiв та розвитку хх лiдерського потенцiалу для виршення проблемних питань сьогодення i забезпечення розвитку краïни. Власне один iз ключових аспектiв тако1' модернiзацiï стосуеться розвитку лидерства та лiдерiв в публiчному управлiннi [1]. Отже, важливими активами публiчного управлiння виступають людськ ресурси, якi повиннi бути компетентними i ефективними вiдповiдно до сфери свое1' дiяльностi i повноважень. У процеа реалiзацiï завдань, що висуваються системою публiчного управлiння, досягнення цшьових орiентирiв передбачае наявнiсть не лише виконавщв iз необхiдними компетенцiями, а й ефективних лiдерiв-управлiнцiв. Багато актуальних дослвджень продемонстру-вали, що лщерство може шдвищити як iндивiдуальнi, так i оргашзацшш показники дiяльностi оргашв публiчноï влади [2; 3]. На ефектившсть публiчного управлiння також впливае стиль керiвництва в органах влади, при цьому лiдери з вщповвдним стилем керiвництва мають вагомий вплив на шдлеглих, яких вони очолюють, щоб можна було реалiзувати основш цiлi публiчного управлiння. При цьому, теор1я лидерства вважае, що вплив ефективного лщерства в органiзацiях (в тому числ i в публiчному управлiннi) може пвдвищити рiвень ввдданосп працiвникiв i продуктивностi 1'х пращ та призвести до високо1' мотивацп [4].
На початку нашого дослщження варто вiдмiтити, що лидерство можна визначити як процес, в якому люди впливають на певну групу населення або вiдносини м1ж людьми для досягнення спшьних цiлей [5]. Виходячи з цього, лщери - це люди, як можуть впливати на шших людей i мають управлшсьш здiбностi, в той час як група, на яку впливае лщер для досягнення певних цшей, е формою лiдерства та досягнення цшей [6]. Ефективнiсть лiдерства пвдтверджуеться досл1дженнями багатьох авторiв, якi експериментально довели, що формальне керiв-ництво дае змогу використовувати потенцiал сшвробггаишв приблизно на 60% або 65%, тодi як, «здiйснюючи лiдерство», керiвник може досягти повного використання здiбностей пiдлеглих [1].
Згiдно з класифжащею визначень лiдерства, в окремих випадках воно трактуеться як мистецтво дшти згоди, коли пiд час управлшня досягаеться максимальне сшвробиництво за мшмальних розбiжностей та вмiння переконувати, коли управлшня здшснюеться за допомогою сили переконання та спонукання, мисте-цтва знання людсько1' природи. Також юнуе думка, що лiдерство - це вщносини мiж людьми в процеа спшьно1' дiяльностi, в якiй одна сторона забезпечуе перевагу свое1' волi над iншою. Серед iнших визначень лвдерство -це мистецтво впливу на людей, прагнення надихнути 1'х на те, щоб вони за власним бажанням намагалися досягнути цшей [7, с. 175].
Складовими лвдерського потенщалу кер1вника в органах влади визначено: установки, щнносп, потреби, прь оритети (чiткi особистi цш, прагнення до самовдосконалення, морально-етичнi якосп); особистiснi та дiловi якостi (проактившсть, умотивованiсть, самоорганiзованiсть, комунiкативнiсть, емоцiйна стшшсть, вшповвдаль-нiсть тощо); здiбностi (творчi здiбностi, iнновацiйнiсть, здатнiсть до самоаналiзу, адаптивнiсть тощо); професiйна та лвдерська компетентностi (знання, умiння, навички та поведiнковi якостi, як1 забезпечують здатшсть ефективно виконувати професiйну дiяльнiсть i функцй' лидера у сферi державного управлшня) [8; с. 5-6].
Сьогодш вчеш зазначають, що для визначення лидерства в публiчному управлiннi доречна до використання мотивацшна теорiя лшерства. Представники теорй' стверджують, що ефектившсть лшера корелюе iз ступенем впливу на мотиващю спiвробiтникiв; рiвень продуктивносп виконання ними завдань. Важливим показником е рiвень задоволеностi послвдовнишв лшера процесом i результатами сумiсноï дiяльностi. Побiчники цiеï теорiï визначають типи лiдерськоï поведiнки: директивне лiдерство (бшьш притаманне сучасним органам влади); шд-тримуюче лидерство (лiдерство необхiдне для розвитку сервiсноï функцп державноï служби); лiдерство, орiенто-ване на досягнення ефективного результату (впроваджуеться в тепершню дiяльнiсть державно1' служби на основi декомпозицй' завдань вiд керiвника до шдлеглого та визначення показник1в ïï ефективностi, результативностi). Ця теорiя також стверджуе, що феномен лiдерства неможливий без врахування вiдповiдних установок й поведшки послвдовнишв, на пiдставi визначення рiвня ïx задоволеностi дiяльнiстю, ступеню схвалення дiй лiдера, мотивацiï поведшки [9, с. 168-169].
1нший шдхш може бути описаний у модел^ яка називаеться ситуацiйною моделлю лшерства. Е. Уоллс у сво1'х наукових дослщженнях довiв, що ситуацiйний стиль лидерства - це сумiш кшькох стилiв лiдерства, в як1й керiв-ники приймають будь-яке керiвництво вшповвдно до ситуацй, яка вимагаеться в оргашзаци. Наприклад, у так1й складнш ситуацй', як ризик, ситуацiйне лидерство дозволяе керiвнику зайняти гнучку позищю та залучити всix спiвробiтникiв до прийняття оптимальних рiшень для забезпечення становища оргашзаци [10]. Це створюе кон-структивне робоче середовище, сшвпрацю у командi та пошук ршень для зменшення ризик1в. З шшого боку, Р. Коте вважае, що ситуацшний лвдер дотримуеться гнучкого шдходу та отримуе цiннi вiдомостi як вш пращв-ник1в, так i ввд iншиx суб'ектiв. Це дозволяе лшеру розвивати довiру серед члешв команди та пропонувати ефек-тивш рiшення для зниження ризик1в та управлшня кризою. Учений визначив, що юнуе рiзниця мiж ситуатив-ним та трансформацшним лидерством, оскiльки ситуативний лiдер використовуе рiзнi подходи, таю як наказ та керiвництво, продаж та коучинг, пвдтримка та участь, делегування повноважень, у той час як трансформацшний лшер використовуе комушкативне, пророче та командне ставлення до виконання управлiнськоï дiяльностi. У разi ситуацiйного лiдерства ситуацiйнi лiдери ставлять досяжш цiлi, грунтуючись на здiбностяx спiвробiтникiв, щоб вони могли 1х досягти та подати новi приклади досягнень для iншиx. Виходячи з вищевикладених фактiв, можна сказати, що ситуативне лiдерство мае вiдмiннi риси вш кожного стилю лiдерства, оскшьки воно, мабуть, переймае риси будь-якого стилю лшерства, залежно вщ критичноï ситуацiï в сферi публiчного управлшня [11].
У сво1х дослiдженняx вчеш дшшли висновку, що для лшера завжди важливо розумiти, на якому етапi про-фесiйного розвитку перебувае кожний пщлеглий та вся команда, i дiяти вiдповiдно до потреб та поставлених завдань, саме це вони описали в теорп ситуацшного лiдерства. Ученi не пропонують идеального стилю керiвни-цтва, а рекомендують обирати iнший управлiнський п1дх1д у кожнш конкретнiй ситуацiï. Найефективнiшi лщери, використовуючи ситуативнi моделi, адаптовують своï методи управлiння вiдповiдно до рiвня професiйноï зрiлостi сво1х працiвникiв та цшей, яш постають перед компашею, пiдроздiлом, командою [12].
Ряд учених вважае, що ситуацшна теорiя лидерства передбачае, що соцiальна ситуацiя та характеристики шдлеглих впливають на характеристики лшера, необxiднi для досягнення усшху [13]. Таким чином, ситуацiйне лшерство виникае як реакцiя на лшерство, засноване на рисах характеру, лшери повиннi вмiти оцiнювати контекст, де вони працюють i виршити, який стиль найкраще вiдповiдатиме конкретноï ситуацiï [14], вiдповiдно звiдси й акцент на ситуатившсть.
Теорiя ситуацшного лидерства актуальна для використання в публiчному управлiннi та управлiннi державним сектором, оскшьки наголошуе на належному аналiзi ситуацiï та адаптацiï до переважних обставин або вжиття заxодiв, що вiдповiдають iснуючим умовам. Наприклад, якщо виявиться, що у службовщв не вистачае необх1дних навичок, ситуацшний лвдер введе в д1ю перехшний зах1д, такi як передача навичок на аутсорсинг; та вживе заxодiв щодо розвитку потенщалу молодих сшвробггнишв, щоб забезпечити необхшш навички всередиш установи [15].
Отже, серед особливостей ситуацшного лидерства в публiчному управлшш варто видшити: управлiння, орi-ентоване на спiвробiтникiв; вибiр керiвником стилю управлшня ввдповшно до рiвня компетентностей та вмоти-вованостi пiдлеглого щодо конкретного завдання; адаптацiю стилю лидерства вiдповiдно до рiвня професiйного розвитку та змши мотивацiï людей. У цшому, залежно вiд компетентностi та вмотивованосл працiвника щодо конкретного завдання виокремлюють чотири стилi управлiння: директивний, коучинговий, пiдтримувальний, делегувальний.
Так, директивний стиль управлшня застосовують у ситуацiï, коли сшвробггаик дуже вмотивований, але мае низький рiвень компетентностей, необх1дних, щоб виконати конкретне завдання. Тут доцшьне чпке
шструктування, коли керГвник надае детальш вказГвки, ставить KOHKpeTHi цiлi та визначае термiни виконання. Важливо не тшьки пояснити, як мае виглядати шнцевий результат, а й обговорити кроки, як приведуть до отри-мання цього результату. Керiвник у цш ситуaцiï контролюе не тiльки шнцевий результат, а й результати виконання кожного або деяких еташв на шляху до досягнення цш. Цей стиль може бути ефективним при управлшш недо-свщченими державними службовцями або посадовими особами мiсцевого самоврядування. На цьому рiвнi про-фесшного розвитку пiдлеглi не мають необхщних навичок та знань, але бажання освоïтися на новому мiсцi дае достатнш рiвень мотивaцiï [16].
Коучинговий стиль управлшня застосовують у ситуаци, коли спiвробiтник демонструе низький рiвень моти-ваци та недостaтнiй рiвень компетентностей, необхiдних, щоб виконати конкретне завдання. Пiдлеглим треба пояснювати не тшьки, як i що робити, а й навщо виконувати те чи шше завдання. Цей стиль оживить сшвробгт-ник1в, як1 «ще не вмiють, але вже не хочуть працювати». При цьому причиною «вже не хочуть» може бути брак впевненосп у сво1х силах, страх помилитись, нездатшсть просити про допомогу, нерозумiння сенсу поставленого завдання тощо [16].
Пiдтримувaльний стиль управлшня застосовують у ситуаци, коли сшвробгтник демонструе низьку мотивaцiю i мае високий рiвень компетентностей, щоб виконати конкретне завдання. У ташй ситуаци лiдеровi варто зосе-реджуватись на стосунках, заохочувати прaцiвникa до обговорень, генерування iдей i пропозицiй. Застосовуючи такий стиль, керiвник не дае настанов i порад щодо того, як виконувати завдання [16].
Делегувальний стиль управлшня застосовують у ситуаци, коли сшвробгтник демонструе високий рiвень моти-ваци i мае високий рiвень компетентностей, щоб виконати конкретне завдання. На цьому еташ керГвник делегуе завдання i вiдповiдaльнiсть за результат компетентному i вмотивованому сшвробгтниковГ. Це означае, що вгд сшвробгтника очшують, що вгн ухвалюватиме самостшш рiшення, щоб вчасно отримати бажаний результат [16].
Одним з головних плюав ситуацшного лщерства в публГчному управлшш е його гнучк1сть. КерГвники можуть використовувати рГзш пгдходи в залежностГ вгд поточноï ситуаци, що дозволяе швидко реагувати на змши i вихо-дити Гз складних ситуацш. КрГм того, ситуацшне лщерство сприяе розвитку творчих шдходГв до проблем та сти-мулюе сшвпрацю мгж учасниками команди. Однак, Гснують й певш мГнуси ситуацшного лгдерства в публГчному управлшш. Наприклад, вадсутшсть чiткоï стратеги може призвести до нестабГльносп та невизначеностГ в робот оргaнiзaцiï. КрГм того, недостатня увага до розвитку довгострокових плашв може призвести до втрати фокусу та недосягнення стратепчних цшей. Також, важливо пам'ятати, що в деяких ситуащях ситуацшне керГвництво може призвести до певно1' невизначеносп та нестабшьносп, осшльки стратегй' та шдходи можуть змГнюватися в залежностГ вгд обставин. Тому важливо знайти баланс мГж гнучшстю та стабшьшстю, щоб забезпечити усшшну роботу оргашзаци.
Для ефективного впровадження ситуацшного лщерства в публГчному управлшш необхГдно враховувати ряд важливих факторГв. По-перше, керГвництво повинно мати чГтке розумшня поточних потреб та виклишв, з якими стикаеться оргашзащя. Для цього необхгдно проводити систематичний аналГз ситуаци, вивчати вгдгуки вгд сшв-робгтнишв та громадськостг По-друге, важливо розвивати здатшсть керГвництва до адаптаци та реагування на змши. Це означае, що керГвники повинш бути вгдкритими до нових гдей та готовими до швидкого впровадження нових стратегш, як1 вгдповГдають поточним умовам. НарештГ, важливо враховувати штереси та потреби всГх заць кавлених сторш, включаючи сшвробгтнишв, ктенпв та громадсьшсть. Це допоможе забезпечити широку тд-тримку для впровадження змш та збереження стабшьносп в оргашзаци.
Процес впливу ситуацшного лщерства на ефектившсть публГчного управлшня може бути досить складним та багатогранним. Ми видГляемо калька ключових шляхГв, якими ситуацшне лгдерство може впливати на ефектившсть публГчного управлшня:
1. Гнучюсть та адаптивнкть: Ситуацшне керГвництво стимулюе гнучк1сть та здатшсть оргашв публiчноï влади адаптуватися до змш в зовшшньому середовищг Лщери, як1 використовують ситуацшний пщхгд, можуть швидко реагувати на новГ виклики, змГнюючи стратеги та процеси вгдповщно до поточних умов.
2. Сприяння творчостг та тноващям: Ситуацшне керГвництво сприяе розвитку творчосп та стимулюе сшвробгтнишв пропонувати новГ iдеï та тщативи. Це може призвести до впровадження шновацшних пгдходГв у публГчне управлшня, що сприяе покращенню його ефективносп та результативность
3. Залучення ствробтниюв: Ситуацшне керГвництво покликане залучати сшвробгтнишв до процесу ухва-лення ршень та виршення проблем. Це може пгдвищити рГвень мотивaцiï та вгдчуття вщповгдальносп серед персоналу, що сприяе покращенню зaгaльноï ефективносп публГчного управлшня.
4. Створення позитивного середовища: Ситуацшне керГвництво може сприяти створенню позитивноï та роз-вивaючоï атмосфери, що сприяе шдвищенню продуктивностГ та задоволеносп сусшльства результатами публГч-ного управлшня.
Загалом, ситуацшне лгдерство може впливати на ефектившсть публГчного управлшня шляхом сприяння гнуч-костГ, Гнновац1ям, залучення сшвробгтнишв та створення позитивного робочого середовища, що в свою чергу сприяе досягненню стратепчних цшей та покращенню результативносл публГчного управлГння в цшому.
Висновки
Отже, лидерство - важливий аспект, який необхшно враховувати, щоб сфери публiчного управлiння функ-цiонували належним чином i приносили користь суспшьству з врахуванням продуктивностi та ефективносл розв'язання публiчниx запитiв. Це включае прийняття ситуацiйного стилю керiвництва, щоб запровадити пра-вильну стратегiю управлшня кризою. Використання концепцп ситуацiйного лидерства також допоможе знизити ризики, з якими стикаються в процесi своеï дiяльностi органи публiчноï влади на державному, репональному i мiсцевому рiвняx. Крiм того, публiчне управлiння мае сьогодш адаптуватися до мiнливиx обставин, оскшьки вщбувся зсув вiд iерарxiчного, меxанiчного, авторитетного лидерства до адаптивного та вщкритого лiдерства. Саме тому, ситуативне лiдерство в публiчному управлшш мае бути динамiчним, адаптивним, вщкритим до критичного та позитивного зворотного зв'язку для досягнення цшей публiчного управлiння. З правильним шдхо-дом ситуацiйне лидерство може сприяти пiдвищенню ефективностi та досягненню стратепчних цiлей публiчного управлiння. Зрозумiло, що ситуацшне лiдерство в публiчному управлшш мае своï переваги та недолiки, тому важливо зрозумiти, що немае ушверсального пiдxоду, i важливим е концептуальний пошук оптимального балансу м1ж гнучк1стю та стабiльнiстю для досягнення стратепчних цшей публiчного управлiння.
Список використано'1 лiтератури
1. Лiпенцев А., Романюк О. Теоретичнi та концептуальш подходи до дослщжень аспектiв лшерства в органах публiчноï влади. Ефектившсть державного управлiння, 2021. №. 67. С. 9-29.
2. Jacobsen C.B., Andersen L.B. Is Leadership in the Eye of the Beholder? A Study of Intended and Perceived Leadership Practices and Organizational Performance. Public Administration Review. 2015. № 75 (6). Р. 29-41.
3. Пщтсна Т. В. Сучасш шдходи до розвитку лшерства в органах публiчноï влади. Право та державнеуправлшня, 2021. №. 2. С. 158-164.
4. Ufua, D. E., Salau, O. P., Ikpefan, O., Dirisu, J. I., & Okoh, E. E. (2020). Addressing operational complexities through re-inventing leadership style: A systemic leadership intervention. Heliyon, 2020. Т. 6. №. 7. URL: https://www. cell.com/heliyon/pdf/S2405-8440(20)31114-2.pdf
5. Northouse, Peter G. Leadership : theory and practice. Jakarta: PT. Indeks, 2013 - 6th ed. URL: https://www. academia.edu/30456341/Book_Leadership_Theory_and_Practice
6. Robbins, Stephen P. dan Coulter, Mary, 2015. Management The Thirteenth Edition Chapter 2. Jakarta: Erlangga Publisher. URL: https://www.pearsonhighered.com/assets/preface/0/1/3/6/0136715303.pdf
7. Колесник, Л. Л. Сучасш шдходи до розвитку лшерства на державнш службг EKOHOMim, управлшня та адмi-тстрування, 2019. №(3(89). С. 174-177. https://doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-174-177
8. Орлiв М. С. Розвиток лшерського потенщалу керiвника сфери державного управлшня : навчальний поаб-ник. К. : ДП «НВЦ «Прюритети», 2017. 40 с.
9. Литвиновський £., Литвиновська I. Феномен лшерства на державнш службг Науковий вiсник: Державне управлшня, 2021. № (1(7). С. 162-179. https://doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-162-179
10. Walls, E. (2019). The value of situational leadership. Community practitioner: the journal of the Community Practitioners'& Health Visitors' Association, 92(2), 31-33.
11. Cote, R. (2017). A comparison of leadership theories in an organizational environment. International Journal of Business Administration, 8(5), 28-35.
12. Manyuchi М., Sukdeo N. An investigation on the role of situational leadership in modern organizations. Applied Management Advances in the 21st Century 2021 and Sustainability International Conferences Internet Technologies & Society, 2021. С. 139-147. URL: https://web.archive.org/web/20221221075618id_/https://www.iadisportal.org/ components/com_booklibrary/ebooks/202111L019.pdf
13. Klingborg, D.J., Moore, D.A. and Varea-Hammond, S. (2006). What is Leadership? Journal of Veterinary Medical Education, 33(2), 280-283, www.researchgate.net
14. Ghazzawi, K., El Shougari, R. and El Osta, B. (2017). Situational Leadership and its Effectiveness in Rising Employee Productivity: A Study on North Lebanon Organisation. Human Resource Management Research, 7(3), 102-110, www.researchgate.net. Accessed on October 19, 2022.
15. Thwala, Phakamile, Traits, Attitudes and Behaviour of Leaders: Does it matter in Public Administration? (October 25, 2022). http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.4257194
16. Теорiя ситуацшного лшерства: правила та помилки. URL: http://surl.li/oobpf
References
1. Lipentsev A., Romanyuk O. (2021) Teoretychni ta kontseptual'ni pidkhody do doslidzhen' aspektiv liderstva v orhanakh publichnoyi vlady [Theoretical and conceptual approaches to the research of aspects of leadership in public authorities]. Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnya, №. 67. S. 9-29. [in Ukrainian]
2. Jacobsen C.B., Andersen L.B. (2015) Is Leadership in the Eye of the Beholder? A Study of Intended and Perceived Leadership Practices and Organizational Performance. Public Administration Review. № 75 (6). R. 29-41.
3. Pidlisna T. V. (2021) Suchasni pidkhody do rozvytku liderstva v orhanakh publichnoyi vlady [Modern approaches to leadership development in public authorities]. Pravo ta derzhavne upravlinnya, №. 2. S. 158-164. [in Ukrainian]
4. Ufua, D. E., Salau, O. P., Ikpefan, O., Dirisu, J. I., & Okoh, E. E. (2020). Addressing operational complexities through re-inventing leadership style: A systemic leadership intervention. Heliyon, T. 6. №. 7. URL: https://www.cell. com/heliyon/pdf/S2405-8440(20)31114-2.pdf
5. Northouse, Peter G. (2013) Leadership : theory and practice. Jakarta: PT. Indeks, 6th ed. URL: https://www. academia.edu/30456341/Book_Leadership_Theory_and_Practice
6. Robbins, Stephen P. dan Coulter, Mary, 2015. Management The Thirteenth Edition Chapter 2. Jakarta: Erlangga Publisher. URL: https://www.pearsonhighered.com/assets/preface/0/1/3/6/0136715303.pdf
7. Kolesnyk, L. L. (2019) Suchasni pidkhody do rozvytku liderstva na derzhavniy sluzhbi [Modern approaches to the development of leadership in public service]. Ekonomika, upravlinnya ta administruvannya, № 3 (89). S. 174-177. https://doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-174-177 [in Ukrainian]
8. Orliv M. S. (2017) Rozvytok liders'koho potentsialu kerivnyka sfery derzhavnoho upravlinnya : navchal'nyy posibnyk [Development of the leadership potential of the head of the sphere of public administration: a study guide]. K. : DP «NVTS «Priorytety», 40 s. [in Ukrainian]
9. Lytvynovs'kyy YE., Lytvynovs'ka I. (2021) Fenomen liderstva na derzhavniy sluzhbi [The phenomenon of leadership in public service]. Naukovyy visnyk: Derzhavne upravlinnya, № 1(7). S. 162-179. https://doi. org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-162-179 [in Ukrainian]
10. Walls, E. (2019). The value of situational leadership. Community practitioner: the journal of the Community Practitioners'& Health Visitors' Association, 92(2), 31-33.
11. Cote, R. (2017). A comparison of leadership theories in an organizational environment. International Journal of Business Administration, 8(5), 28-35.
12. Manyuchi M., Sukdeo N. (2021) An investigation on the role of situational leadership in modern organizations. Applied Management Advances in the 21st Century 2021 and Sustainability International Conferences Internet Technologies & Society, S.139-147. URL: https://web.archive.org/web/20221221075618id_/https://www.iadisportal. org/components/com_booklibrary/ebooks/202111L019.pdf
13. Klingborg, D.J., Moore, D.A. and Varea-Hammond, S. (2006). What is Leadership? Journal of Veterinary Medical Education, 33(2), 280-283, www.researchgate.net
14. Ghazzawi, K., El Shougari, R. and El Osta, B. (2017). Situational Leadership and its Effectiveness in Rising Employee Productivity: A Study on North Lebanon Organisation. Human Resource Management Research, 7(3), 102-110, www.researchgate.net. Accessed on October 19, 2022.
15. Thwala, Phakamile, Traits, Attitudes and Behaviour of Leaders: Does it matter in Public Administration? (October 25, 2022). http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.4257194
16. Teoriya sytuatsiynoho liderstva: pravyla ta pomylky [Theory of situational leadership: rules and mistakes]. URL: http://surl.li/oobpf [in Ukrainian]
