CC BY
18
Орипнальы досл1дження
Original Researches
УДК 616.71-001.5-089.2+616.718
АНДРЕЙЧИН В.А., БЛНСЬКИЙ П.1. 1вано-Франювсыкий на^оналыний медичний ун'терситет, Клiнiчна лкарня № 1, м. 1вано-Фран1^всы< Нащ'оналына медична академ'я пслядипломно! освпи iм. П.Л. Шупика, м. Ки'/в
СИСТЕМНИЙ АНАЛ\3 ОПЕРАТИВНОГО МЕТОДУ Л\КУВАННЯ Д\АФ\3АРНИХ ПЕРЕЛОМ\В \ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА РЕПАРАТИВНУ РЕГЕНЕРАЦ\Ю
Резюме. Проанал/зовано сучасний стан оперативного методу лкування д/аф/зарних перелом/в I визначенI фактори впливу на репаративну регенерацю. Видлено дооперац/йн/, операц/йн/1 пюляоперац/йнI факто-ри впливу на репаративну регенерацю та проведено концептуалыний анал/з ¡1 розлад/в. Ключов слова: д/аф/зарн/ переломи, розлади репаративноI регенерацИ
Травма
Вступ
Використання нових, сучасних фiксаторiв не за-вжжди забезпечуе зрощення кiсткових вiдламкiв. В!д-сутнють системного аналiзу, iмплiкативного мислен-ня при плануванш операци остеосинтезу вщламив не дозволяе розiбратися у гносеологи проблеми, не дае можливостi з'ясувати вплив засобiв фiксацii на регена-рацiю исткових фрагментiв у просторовому i часовому вимiрi, пов'язати наслщок фiксацii iз багатьма чинни-ками, що Г! визначають.
Часто увага придтяеться взаемоди окремих еле-менлв, не простежуеться динамiка процесу, вплив нових важливих чинниив, зв'язок структури i функ-ци, коректнiсть методологiчного пiдходу, рацюналь-нiсть тактичних ршень. Цих проблем можна уникну-ти при використанш системного пiдходу як найбтьш прогресивноГ методологи наукового дослтження, що розглядае елементи i шдсистеми у взаемозв'язку, орь ентованого на досягнення кшцево'Г мети [5, 26]. Саме на основi системного подходу можна розробити про-фiлактичнi заходи i прогнозувати наслiдок загоювання перелому.
Мета дослщження: проаналiзувати сучасний стан оперативного методу л^вання дiафiзарних перело-мiв i визначити фактори впливу на репаративну реге-нерацiю.
Матер\али \ методи
На пiдставi власних уявлень [1, 4] та даних вико-ристаноГ лiтератури нами проведено концептуальний аналiз виникнення розладiв репаративно! регенераци (РРР) при дiафiзарних переломах (рис. 1). При концептуальному анал1з1 використано найбтьш прогре-сивний системний гносеологiчний метод наукового дослiдження з цшсним уявленням РРР при переломi
та врахуванням дооперацiйних, операцiйних i тсля-операцiйних факторiв впливу на неГ.
Ефективне оперативне лiкування дiафiзарних пе-реломiв можливе на шдставi глибокого знання бюло-гГг" истки, процесу зрощення фрагмент, бiомеханiки взаемоди «фшсатор — ыстка», елементiв, що ГГ станов-лять, формуваннi ыстковоГ мозолi у просторовому i часовому розташуванш з позицiй системного тдходу [2, 5, 11, 26].
Оперативний метод лiкування хворих iз дiафiзарни-ми переломами е складним i тривалим процесом. Вiн вимагае правильного ведення дооперацшного перiоду, Грунтовного дооперацiйного планування, наявностi власного кшшчного досвiду, доброго матерiального за-безпечення, знання багатьох, на перший погляд про-стих факторiв, наприклад, дотримання правильно! техшки виконання операци та правильного ведення пащента у шсляоперацшному перiодi, вiд яких зале-жить кшцевий результат лiкування (рис. 1). Виршення iснуючих проблем також значною мiрою залежить вiд рiвня розвитку технiчного прогресу [1, 6], а проблема РРР дiафiзарних переломiв вимагае правильного розу-мiння шляхiв Гх оптимiзацii [3, 4].
Результати \ обговорення
Згiдно з застосованим системним подходом нами видiленi i детально проаналiзованi дооперацiйнi, опе-рацiйнi i пiсляоперацiйнi фактори впливу на репара-тивний остеогенез при переломi (рис. 1). Причин, що призвели до РРР, у кожного окремо взятого пащента, як правило, бувае деилька, i вони взаемопов'язаш.
© Андрейчин В.А., Бшнський П.1., 2014 © «Травма», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Успiх лiкування дiафiзарних переломiв кiсток може за-безпечити правильне розумiння суп процесу РРР, ме-ханiзму да на них факторiв рiзних рiвнiв, а також засто-сування адекватно! комплексно! лшувально! тактики iз спостереженням у чаш стану истки в зош пошкоджен-ня [8-10].
Нами видтено дооперацiйнi суб'eктивнi та об'ективш фактори: неправильна тактика, порушення методики, неодноразова репозищя, часта змiна метода лiкування, тяжисть пошкоджень м'яких тканин i ыст-ки, множиннi переломи, тяжка соматична патолопя (щ-абет, судинш захворювання, онкохвороби, порушення iмунiтету та обмiну речовин). Данi фактори, безсумшв-но, негативно впливають на репаративний остеогенез. Вони приводить до тривалого регiонарного набряку i дисрегенерацй. Переб^ репаративно! регенераци за-лежить вщ успiшно! репозицй фрагментiв, збереження !х кровопостачання. Важливу роль у запуску регенеративного процесу ыстки вщграе посттравматичне запа-лення у зош перелому [16, 20]. Традицшно вважаеться,
що ургентне оперативне втручання при переломi кусток гомiлки дозволяе покращити наслiдки лiкування [11].
У попередженш незрощень вiдламкiв при дiафiзар-них переломах велике значення в дооперацшному пе-рiодi мають дiагностика i лiкування закритих пошкоджень м'яких тканин. Бтьшють пацieнтiв надходять у стацюнар з iзольованими закритими переломами. Оптимально !х треба оперувати протягом одше! доби, щоб знизити небезпеку розвитку багатьох ускладнень [10]. Але тяжи травми м'яких тканин ведуть до мк:ро-судинних i клггинних пошкоджень у зонi перелому, тому у таких випадках остеосинтез погружними мета-локонструкцiями треба вiдстрочити на 2-3 тижш. У зв'язку з цим розробники АО за бюлопчнютю i травма-тичнiстю засоби остеосинтезу розташували у наступ-ному порядку: апарати для позавогнищево! фiксацi!, блокукш iнтрамедулярнi стержнi, накiстковi пластини [6, 15, 18, 21, 24].
Аналiз причин помилок i ускладнень, що виника-ють пiсля остеосинтезу заглибними металоконструк-
Дооперацiйнi фактори
Тяжкiсть пошкодження м'яких тканин i кiстки
Множинн переломи
Неправильна тактика
Неодноразова репозищя
Порушення методики л^вання
Часта змЫа методiв лiкування
Операцiйнi фактори
Вплив операцп на м'якi тканини i кiстку
Порушення кровообiгу, аваскулярний некроз
^сляоперацмний лiзис кiстки
Довга пластина, товстий стержень
Руйнащя живильно!' артери
Пiсляоперацiйнi фактори
Якiсть репозицп фрагмент
lммобiлiзацiя
Порушення репозици
Вiдсутнiсть контакту
1нтерпозищя
Дефекти кiстки
Порушення оа, ротацiйнi змiни
> г 1 Г 1 f
я н утн с et В Недостатня Тривала
> Г
Навантаження
> 1 г >
Передчасне о X со t ш X а 's ч со I
1 > Г Г
Рисунок 1. Схема виникнення розлад'в репаративш регенераци при д!аф!зарних переломах
цiями, свiдчить, що далеко не завжди х1рург-трав-матолог, здiйснюючи остеосинтез, усвщомлюе, чим обумовлений вибiр фiксатора в конкретному випадку i на який результат можна очiкувати [2, 22, 25]. Меха-нiстичне ставлення до остеосинтезу, нехтування факторами, що впливають на репаративну регенерацш, не сприяють зрощенню фрагментiв [18, 23, 24]. Кон-струкцiя фiксатора розрахована на певну йльйсть ци-кшв навантаження, пiсля чого вiдбуваеться його злам. Цть лiкування полягае в досягненш зрощення кустки до того, як це вщбудеться [6, 30].
У сучасних умовах повинен застосовуватись сфор-мульований АО minimally invasive plate osteosynthesis (М1РО). Важливим постулатом М1РО е малошвазив-нiсть, виконання з невеликих х1рурпчних доступiв з мМмальною травматизацiею м'яких тканин i збере-женням кровопостачання кiсткових вщламйв [9, 17]. Застосування довгих контактних пластин не завжди забезпечуе дотримання цих принцишв [21]. Вщкрите введення товстих стержшв приводить до руйнаци вну-трiшньоi живильно! артери та йсткового мозку (КМ) [24]. Вщомо, що ендостальне живлення забезпечуе 2/3 кортикалу дiафiзарноi частини кiстки.
Можливост всiх засобiв для остеосинтезу реаль зуються на стику вiдламкiв. У цьому мющ проходять складнi бюлопчш процеси репаративно! регенерацii. Кожен вид перелому мае свш теоретично можливий мiнiмальний строк зрощення фрагментiв. Суть хiрур-гiчноi технологи, направлено! на вдосконалення лшу-вання переломiв исток, полягае в скороченш рiзницi мiж можливим i реальним строком зрощення вщлам-кiв. Головна задача травматолога — це створення умов, яй б гарантували максимально швидку консолтацш фрагментiв [6, 13, 17, 29].
Експериментально Г.А. Iлiзаров (1993) довiв, що в певних умовах йстковий мозок дiафiза проявляе ви-ключно високу остеогенну активнiсть. Вiн продукуе повноцiнну кiсткову тканину в коротй термiни i у великому обсязi з надлишком [8].
Наш власний досвт застосування аутологiчного йсткового мозку в комплексному оперативному ль куваннi 28 хворих iз незрощеннями i несправжнiми суглобами дiафiза довгих исток свщчить про його ви-ражену оптимiзуючу роль у репаративнш регенераци. Так, у всiх 28 хворих втбулося зрощення кiсткових фрагменпв i вiдновлення працездатностi. Пересадку КМ у пащенпв здiйснювали 1—3 рази в мiжфрагмен-тарну зону тд рентгенологiчним контролем або пiд контролем електронно-оптичного перетворювача. Се-реднiй строк введення аутолопчного кiсткового мозку з дня перелому становив при незрощеннях 189,7 дня, при несправжшх суглобах — 247,3 дня [1].
Застосування блокуючого штрамедулярного остеосинтезу пов'язано з багатьма проблемами. При несвiжих переломах та штерпозици у рядi випадкiв хiрург змушений здiйснювати вщкриту репозицiю, порушуючи концепiю М1РО. Ротацшш помилки при остеосинтезi гомiлки становлять до 25 % [27, 33]. Для виправлення цих помилок доводиться робити повтор-
ш травматичш оперативш втручання. Головною причиною сповтьнено'1 консолiдацiï е також допущений дiастаз мiж фрагментами i пiзне осьове навантаження. Для попередження цього приходиться виконувати через 6—8 недть динамiзацiю стержня [10, 24]. Викорис-тання тонких стержнiв пов'язане i3 вторинним змщен-ням вiдпамкiв, зламом стержня та РРР [27, 32].
Погршноста заглибного металоостеосинтезу у ви-глядi нестабiльноï фiксацiï, мало'1 площi контакту йн-цiв вiдпамкiв, а також шфекцшш ускладнення теж призводять до РРР [7, 25]. Для зменшення травматич-ностi оперативного втручання виконання остеосинтезу найстковими пластинами АО рекомендуе дотримува-тись технiки MIPO. Важливими постулатами ново'1 концепци' АО е втновлення довжини зламано'1 истки, осьових сшввтношень, усунення ротацй', а анатомiчна репозицiя фрагментiв не е обов'язковою [6, 14, 21, 32]. При недотриманш наведених принципiв навггь трива-ла iммобiлiзацiя та повна втсутнють навантаження на кiнцiвку не приводять до бажаних результатiв. Рання функщя можлива тiльки пiсля анатомiчноï репозицй' та стабiльноï фiксацiï йсткових вiдпамкiв [5, 6]. При втсутносл доброго контакту мiж фрагментами, стабь лiзацiï ïx LCP-пластиною, що блокуе мшрорухомють вiдпамкiв, розвиваеться псевдоартроз.
Класично шинування пошкодженого сегмента по-вноконтактною накiстковою пластиною передбачае тривале стабтьне знерухомлення вiдламкiв, первинне ïx зрощення, при анатомiчнiй репозицй', без утворен-ня перiостальноï мозолi, що, власне, i вважали розроб-ники системи АО основною перевагою остеосинтезу повноконтактними наистковими пластинами. Але внаслщок резорбци' истки навколо гвинпв порушу-ються бiомеxанiчнi умови стабiльностi остеосинтезу, пластина обростае йстковою мозолю, вiдбуваеться вторинне зрощення фрагмент. Часто фiксатори для контактного остеосинтезу не забезпечують створення стабильно!' конструкци' «фшсатор — йстка» та опти-мальних умов для перебиу репаративно'1 регенерацй' [2, 4]. У таких умовах профилактикою розвитку несправж-нього суглоба може служити введення в зону перелому стовбурових мезенxiмальниx клiтин або аутологiчного исткового мозку, створення додатково'1 лiкувальноï iммобiлiзацiï та оптимальнi величина i строк навантаження [1, 11, 12, 28].
У нормi истка виконуе функцш опори, мае вну-тршш напруження, що переводять зовнiшнi навантаження в енергш бiомеxанiчниx реакцш, пдроди-намiчнi та п'езоелектричнi ефекти, яй запускають i регулюють репаративну регенерацш [7, 13, 17]. Вони орiентують колагеновi молекули вздовж силових лiнiй, сприяють вiдкладенню гiдроксилапатиту, посилюють гемопоетичну активнють кiсткового мозку, сприяють появi пула недиференцiйованиx остеогенних клгган [7]. Виходячи з цього, цть остеосинтезу — не мехашч-не з'еднання фрагменпв, а створення умов для виник-нення внутрiшнix напружень, що мшяються [22].
Фiксатор повинен стабшзувати вiдламки еластич-но, сила впливу фшсатора на кiстку повинна викли-
кати в нДй адекватне напруження. ФункцДя фiксатора полягае лише у протиди боковим перемiщенням дис-тального вДдламка вiдносно проксимального, при збе-реженнД контактно! передачi напруження через зону регенеруючих тканин [13, 19, 20]. Бтьшють внутрiшнiх фiксаторiв блокують передачу напруження в зонД контакту вДдламкДв, тому не сприяють повноцшнш репа-ративнiй регенераци [6, 30].
Стан внутрДшнього напруження навколо перелому залежить вiд жорсткостi i деформативностД системи «фДксатор — кДстка», а також навантаження, що дie на не!. Напруження колагену, у свою чергу, пов'язане iз розтягненням або стисненням, а вони — iз перемДщен-ням вДдламйв та !х мiкрорухомiстю [7, 31]. Жорстисть фДксаци можна оцiнити за величиною лшшного пере-мiщення вiдламкiв вiдносно один одного. Жоден фДк-сатор не здатний повнДстю знерухомити кiнцi вДдламкДв
[5, 22].
Мiкрорухомiсть фрагментiв, що виникае при на-вантаженнi, сприяе репаративному остеогенезу, якщо деформацiя е нижчою вiд критичного рiвня для регенерату в зош перелому [31, 32]. Абсолютна жорсткДсть фДксаци не бажана, мДкрорухомДсть фрагментiв у зош перелому сприятливо дie на розвиток перюстально! мозолi [4]. Жорстка фДксацДя фрагментiв пластиною сповiльнюe процес зрощення, ослаблюе кортикальну кiстку [4, 6]. МДкрорухомДсть веде до розвитку перДос-тально! мозолi, обсяг останньо! залежить вДд величини мiкрорухомостi, це вДдбуваеться за рахунок збiльшення илькостД остеогенних капiлярiв. А остеогеннi капДляри, у свою чергу, перетворюються в остеобласти [17, 20].
Основна проблема наисткового остеосинтезу полягае у недосконалостД принципiв фiксацi! — у притис-каннi пластини до истки, проведенш гвинтiв в однiй площинД, вiдсутностi взаемодД! «пластина — гвинт» i, як результат, вiдсутностi стабтьно! конструкци «фДк-сатор — кДстка». Виникають сили, що при косопопе-речному переломi з боку пластини сприяють компреси фрагментiв, з протилежного боку вiд пластини дiють сили, спрямованД на дистракцiю. Репаративний процес проходить iз затримкою через посилення лiзису кустки пiд пластиною i навколо гвинтiв. При одноплощинно-му проведенш гвинтДв це призводить до зниження ста-бiльностi остеосинтезу, посилення перюстально! реак-ци [5]. Результатом остеосинтезу може бути зрощення фрагментДв, дисрегенерацДя веде до псевдоартрозу через можливi переломи гвинтiв, пластини, вДдхщ пластини вiд истки. При первинному зрощеннД ймовiрна рефрактура пДсля зняття пластини.
Значною мiрою стабiльно! фiксацi! можна досягну-ти при використаннД ЬСР-пластин [2, 6, 30]. Проте !х застосування вимагае анатомiчно! репозици фрагмен-тiв. НаявнДсть щiлини мiж ними при блокуваннД мДкро-рухомостi призводить до РРР. Загалом еластичнiсть фiксатора повинна наближатися до еластичностД кустки [4]. На стади ремоделювання регенерату, при фор-муваннi пластинчасто! кустки фДксатор мае сприяти структуризаци истково! мозолi через навантаження на кiнцiвку. Таким чином, до певно! мiри можна впливати
на характер розмДщення исткових балок, тип зрощення. Задача травматолога — шдивДдуальний вибiр оптимального фДксатора, для кожного пацДента залежно вiд типу пошкодження м'яких тканин, виду перелому, що забезпечують оптимальнД умови для перебДгу репара-тивно! регенераци [15, 17].
Негативний вплив на репаративний остеогенез поряд з оперативними факторами мають також i пДс-ляоперацiйнi фактори впливу (рис. 1), через допуще-нД травматологом помилки: вiдсутня, недостатня або бДльш тривала, нiж потрiбно, лДкувальна iммобiлiзацiя; передчасне, надмiрне або пДзне навантаження. При стабiльнiй фiксацi!, особливо iз застосуванням Днтра-медулярних блокуючих фiксаторiв та ЬСР-пластин, додаткова фДксацДя, як правило, не потрiбна. При при-йняттi рiшення щодо функцюнального навантаження на хвору кiнцiвку повинна бути врахована стабтьшсть фiксацi! фрагментДв. Вiдсутнiсть протидД! вторинно-му змДщенню фрагментiв при недостатнiй жорсткостi остеосинтезу також веде до розладiв репаративного остеогенезу. Таку протидДю достатньою мiрою забезпечують фiксатори для малоконтактного багатоплощин-ного остеосинтезу [5].
При ранньому значному навантаженнД пiсля остеосинтезу найстковою пластиною посилюеться лiзис кiстки навколо фiксуючих гвинтiв, що веде до дестабД-лiзацi! фрагментДв. Продовження дд! зовнiшньо! сили сприяе переходу мДкрорухомостД у макроперемiщення фрагментДв, !х дестабiлiзацi! [4, 14, 16]. Одноплощинна фiксацiя, вДдсутшсть елемента взаемоди «пластина — гвинт» не протидie такому переходу. Таким чином, накiстковi пластини вимагають досить уважного став-лення в пiсляоперацiйному перiодi, добрий результат можливий за вДдсутностД значного тривалого навантаження на прооперовану инщвку. Дозоване навантаження, шсляоперацшна мДкрорухомДсть призводять до розвитку перюстально! мозолД, стабiльнiсть сегмента зростае. У доступнш нам лДтературД ми знайшли мало шформаци про величину мДкрорухомостД фрагментДв залежно вДд способу фДксаци, ди зовнДшньо! сили [5, 20, 31].
ФДзютерашю з метою м'язово! реабштаци та реабД-лДтацД! м'яких тканин необхДдно розпочинати якомога швидше пДсля операцД! Д продовжувати до вДдновлення нормально! функцД! кДнцДвки.
Таким чином, використана за показаннями, методично правильно виконана конкретна оперативна методика лДкування перелому забезпечуе добрий клД-нДчний результат. Вона повинна базуватись на знаннД багатьох факторДв, що визначають перебДг репаративного остеогенезу. 1снуе залежнДсть методДв лДкування Д стану остеосинтезу вДд рДвня розвитку техшчного про-гресу Д прикладних наук. При вДдсутностД системного пДдходу до лДкування переломДв, пДд впливом Дснуючих стереотишв, традицДй, змДна принципДв лДкування без побудови структурних концептуальних функцДональ-них моделей створюе бДльше проблем, нДж вирДшуе завдань. СучаснД знання постДйно доповнюються но-вими уявленнями про роль репозици, оперативно! фДк-
сацй' та функцй' в лiкуваннi дiафiзарних переломiв, цieï складно! механiчноï та бюлопчно! проблеми.
Висновки
1. Оперативне лшування дiафiзарних переломiв може супроводжуватись розладами репаративно! ре-генерацй', на розвиток яких впливають множиннi фактори.
2. Перед виконанням остеосинтезу вщповщно до характеру перелому повинно проводитися його доопе-рацшне планування i3 системним анал1зом факторiв, що визначають репаративний остеогенез в просторовому i часовому вимiрi.
3. Пащенти з дiафiзарними переломами повиннi лiкуватись з дотриманням особливостей iснуючих методик сучасного остеосинтезу та створених необхщних умов оптимального ведення пiсляоперацiйного перю-ду. Тiльки усвiдомлений, концептуальний анал1з всiх факторiв, що впливають на процес зрощення истки, може бути гаранпею устху.
Список л1тератури
1. Андрейчин В.А. Лкування хворих з незрощеннями шст-
кових вiдламкiв, несправжшми суглобами та повтор-ними переломами довгих ксток/Андрейчин В.А., Ши-бель 1.В., Непорадний 1.Д. [та т.]// Збiрник наукових праць XVIзИзду орmопедiв-mравмаmологiв Украти. — Хар^в, 2013. — С. 225-226.
2. Андрейчин В.А. Фактори, яш визначають переби заго-ення дiафiзарних переломiв / В.А. Андрейчин, В.С. Пе-лих // Галицький лкарський всник. — 2012. — Т. 19, № 1. — С. 146-148.
3. Малотвазивний заглибний остеосинтезу постражда-лих iз дiафiзарними переломами ысток гомыки / Ан-кш М.Л., Анкш Л.М., Сатишев М.М. [та т.]// Травма. — 2011. — Т. 12, № 3. — С. 80-84.
4. Бшнський П.1. Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез переломiв ксток та 1х на^д^в (тео-ретичне, експериментальне обТрунтування, клнчна реалiзацiя: Автореф. дис... на здобуття наук. ступеня доктора мед. наук: спец. 14.01.21 «Травмаmологiя та орmопедiя» /П.1. Бшнський. — Х., 2004. — 36 с.
5. Бшнський П.1. Теорiя i практика малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу / П.1. Бшнський. — К.:Макрос, 2008. — 375с.
6. Блокируемые пластины для переломов конечностей / Anglen J., Kyle R.F. [et al.]// Остеосинтез. — 2011. — № 1(14). — С. 13-14; JAAOS. — 2009. — Vol. 17, № 7. — P. 647-657.
7. Гончарова Л.Д. Концепция внутренних напряжений опорных структур и ее место в вопросах остеосин-теза / Л.Д. Гончарова, А.А. Тяжелов, Г.В. Лобанов // Травма. — 2008. — Т. 9, № 2. — С. 227-231.
8. Илизаров Г.А. Новые данные об остеогенных возможностях костного мозга диафиза / Г.А. Илизаров, A.A. Шрейнер, И.А. Имерлишвили // Ортопедия, травматология и протезирование. — 1993. — № 5. — С. 5-8.
9. Ирьянов Ю.М. Современные представления о гистологических аспектахрепаративнойрегенерации кост-
ной ткани /Ю.М. Ирьянов, Т.А. Силантьева //Гений ортопедии. — 2007. — № 2. — С. 111-116.
10. Калашников А.В. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез в лечении больных с расстройствами репаративного остеогенеза / А.В. Калашников, Ю.А. Ставинский, П.В. Никитин // Збiрник наукових праць XV з1зду ортопедiв-травматологiв УкраИни. — Дшпропетровськ, 2010. — С. 190.
11. Влияние этиологического фактора травмы на течение репаративного остеогенеза. Часть 1. Сращение диафизарных переломов голени при непрямом механизме травмы / Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н., Ок-симец В.М. [и др.]// Травма. — 2007. — Т. 8, № 1. — С. 7-12.
12. Механизмы влияния мезенхимальных стволовых клеток на репаративный остеогенез / Климовицкий В.Г., Гринь В.К., Оксимец В.М. [и др.]//Травма. — 2009. — № 2. — С. 123-132.
13. Концепция внутренних напряжений опорных структур и репаративный остеогенез: (обзор литературы) / Kuliev A.M., Verdiev V.G, Abdullaev N.T., Aliev G.A. // Ортопедия и травматология Азербайджана. — 2010. — № 2. — С. 76-79.
14. Корж Н.А. Новые технологии в регенерации кости / Н.А. Корж, Н.В. Дедух // Збiрник наукових праць XV зИзду ортопедiв-травматологiв Украти. — Днтропетровськ, 2010. — С. 79.
15. Формирование национальной концепции лечения диафизарных переломов конечностей (100-летний опыт института им. проф. М.И. Ситенко) / Корж А.А., Попсуйшапка А.К., Тяжелов А.А. [и др.]// Тези доповiдей XIV зЧзду орmопедiв-mравмаmологiв Украти. — Одеса, 2006. — С. 31-32.
16. Корж Н.А. Репаративная регенерация кости: современный взгляд на проблему. Локальные факторы, влияющие на заживление перелома/Н.А. Корж, Л.Д. Гори-дова, К.К. Романенко // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2006. — № 3. — С. 99-105.
17. Мартель И.И. Современные представления об условиях консолидации переломов и возможность их обеспечения различными типами фиксаторов (обзор литературы) / Мартель И.И., Мацукатов Ф.А., Шигарев В.М., Бойчук С.П. // Гений ортопедии. — 2012. — № 4. — С. 131-136.
18. Помилкитаускладненнявортопедо-травматологгчнт практищ / Корж М.О., Яременко Д.О., Горидова Л.Д., Романенко К.К. // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2010. — № 2. — С. 5-10.
19. Попсуйшапка А.К. Лечение несросшихся диафизарных переломов конечностей путем стимуляции фибрино-генеза и создания напряжений регенерирующих тканей /А.К. Попсуйшапка, В.А. Литвишко // Травма. — 2010. — Т. 11, № 4. — С. 437-440.
20. Попсуйшапка А.К. Сращение отломков после перелома кости/А.К. Попсуйшапка, В.А. Литвишко, О.А. Под-гайская // Междунар. мед. журн. — 2009. — Т. 15, № 2(58). — С. 73-80.
21. Рiхmер О.А. Металофксатори для наксткового остеосинтезу: розумтня вибору — розумний вибiр /
О.А. Pixmep//Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009. - № 4. - С. 81-83.
22. Романенко К.К. Абсолютная и относительная стабильность при остеосинтезе длинных костей / К.К. Романенко, А.И. Белостоцкий, Д.В. Прозоровский // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2009. - № 1. - С. 97-100.
23. Романенко К.К. Дiафiзарнi переломи довгих шсток, що не зрослися (чинники ризику, дiагностика, лжування): Автореф. дис... канд. мед. наук: спец 14.01.21 «Трав-маmологiя та орmопедiя» / К.К. Романенко. — Харшв, 2002. - 18 с.
24. Рубленик 1.М. Блокуючий ттрамедулярний металопо-лiмерний остеосинтез у лжуванш на^дшв переломiв шсток гомыки / 1.М. Рубленик, В.Л. Васюк, П.6. Ко-вальчук, 1.М. Циркот // Травма. — 2008. — Т. 9, № 1. - С. 71-73.
25. Рушай А.К. Особенности лечения травматического остеомиелита длинных костей у больных после применения различных видов остеосинтеза / А.К. Рушай // Травма. - 2010. - Т. 11, № 3. - С. 303-307.
26. Сименач Б.И. Фрактурология — некоторые аспекты теоретизации учения о переломах костей. Часть 2. Управление процессами репарации / Б.И. Сименач // Ортопедия, травматология и протезирование. -2000. - № 4. - С. 105-117.
Андрейчин В.А., Билинский П.И.
Ивано-Франковский национальный медицинский университет, Клиническая больница № 1, г. Ивано-Франковск Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев
СИСТЕМНЫЙ АНАЛИЗ ОПЕРАТИВНОГО МЕТОДА ЛЕЧЕНИЯ ДИАФИЗАРНЫХ ПЕРЕЛОМОВ И ФАКТОРЫ ВЛИЯНИЯ НА РЕПАРАТИВНУЮ РЕГЕНЕРАЦИЮ
Резюме. Проанализировано современное состояние оперативного метода лечения диафизарных переломов и определены факторы влияния на репаративную регенерацию. Выделены дооперационные, операционные и послеоперационные факторы влияния на репаративную регенерацию и проведен концептуальный анализ ее расстройств.
Ключевые слова: диафизарные переломы, расстройства ре-паративной регенерации.
27. Ситник А.А. Интрамедуллярный блокируемый остеосинтез длинных трубчатых костей. Современный уровень развития /А.А. Ситник //Медицинский журнал. — 2007. — № 4. — С. 22-25.
28. Остеогенные потенции нативного аутологического костного мозга, индуцированного кристаллическим химотрипсином, при лечении посттравматических нарушений костной регенерации / Склянчук Е.Д., Зоря В.И., Гурьев В.В. [и др.] // Травматология и ортопедия России. — 2009. — № 1. — С. 42-49.
29. Шимон В.М. Перспективы напрями лжування дiафiзар-них переломiв шсток гомыки/В.М. Шимон, А.А. Шере-гш//Травма. — 2010. — Т. 11, №4. — С. 363-366.
30. Gardner M.J. Failure of fracture plate fixation / M.J. Gardner, J.M. Evans, R.P. Dunbar // J. Am. Acad. Orthop. Surg. — 2009. — Vol. 17, № 10. — P. 647-657.
31. Perren S. Evolution of the internal fixation of long bone fractures / S. Perren // J. Bone Jt. Surg. [Br.]. — 2002. — Vol. 84-B. — P. 1093-1110.
32. Ruedi Th.R. AO Principles of fracture management / Th.R. Ruedi, R.E. Buckley, Ch.G. Moran. — Stuttgart, New York: Thieme, 2007. — 947р.
33. Strecker W. Torsional Deformities Following Intramedullary Nailing of Femur and Tibia / W. Strecker, D. Popp, P. Kep-pler// Osteo Trauma Care. — 2004. — № 12. — P. 215-218.
Отримано 07.11.14■
Andreichyn V.A., BilinskyiP.I.
Ivano-Frankivsk National Medical University, Clinical Hospital № 1, Ivano-Frankivsk
National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine
SYSTEM ANALYSIS OF SURGICAL TREATMENT
FOR SHAFT FRACTURES AND FACTORS INFLUENCING THE REPARATIVE REGENERATION
Summary. The current state ofsurgical treatment for shaft fractures was analysed and the factors influencing the reparative regeneration were determined. Preoperative, operative and postoperative factors influencing the reparative regeneration were marked and conceptual analysis of its disorders was carried out.
Key words: shaft fractures, disorders of reparative regeneration.
