CC BY
39
I
Орипнальы досл1дження
Original Researches
Травма
УДК 616-089+616.718.4 БЛНСЬКИЙ П.1., АНДРЕЙЧИН В.А.
Нацюнальна медична академ'я п1слядипломно! освпи ¡м. П.Л. Шупика, м. Ки!в, Украна 1вано-Франк1вський нац/ональний медичний университет, м. 1вано-Франк1вськ, Укра!на
ТЕНДЕНЦП СУЧАСНОГО НАЮСТКОВОГО ОСТЕОСИНТЕЗУ ДИСТАЛЬНОГО В|ДД|ЛУ СТЕГНОВО1 ЮСТКИ
Резюме. Переломи дистального в^лу стегново! юстки a<ладнi у лкуванн1 особливо в лШхлюдей. Сучас-н високотехнолопчн фксатори, зокрема СР-пластини, при цих переломах забезпечують добрий результат при суворому дотриманнi методики застосування. Наведено аналiз 22 випадюв ускладнень i незадо-вльних результат застосування СР-пластин при зазначених переломах. Виявлено, що результат лкування переломiв 1СР-пластиною залежить вд якост попередньо проведено! репозици вдламюв. При поганому контакт уламюв, 1х блокуванн, вдсутност мкрорухливост уламюв консолда^я неможлива. Особливо важ-ливою е анатомiчна репози^я при поперечних, косих внутрiшньосуглобових переломах. И вдсутнсть при останнiх, як правило, заюнчуеться розвитком деформуючого артрозу. Помилки лкаря у виборi фксатора i його установц можуть бути причинами невдач у пюляопера^йному перiодi. Засоби для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу прост в користуван^. У 34 випадках при переломах нижньоI третини стегново'1 юстки остеосинтез проводився за допомогою пристрою для фiксацi¡ юсткових вдламюв (патент Украни № 17502). Псля репозицП фрагменти фксуються 2-3 кортикальними гвинтами. Пристрiй забезпе-чуе стабльний остеосинтез косих переломiв нижньо! третини стегново'1 юстки при застосуванн пласти-ни на 8-10 отворiв. Дрiбнi уламки пдводяться до материнського ложа. Репозицйний остеосинтез завдае мiнiмальну травму уламюв, створюе умови для ¡х первинного зрощення. При осколкових переломах дистального в^лу стегново'1 юстки, надчерезвиросткових переломах остеосинтез у 58 патент проводився пристроем для остеосинтезу стегново'1 юстки (патент Украни № 92097). Пристрiй певною мiрою по^бний до йИБ^ксатора, проте його конструк^я значно простша, напрямна набагато коротша, компресйний стрижень мае на робочому юнц свердло i мтчик, що полегшуе процес накладання пристрою, не завдае фрагментам додатково! травми.
Ключов слова: остеосинтез, фксатор, переломи стегново¡' юстки.
Переломи дистального втдту стегново! юстки (ПДВСК) складш у лшуванш, особливо у старих людей. Бтьшють травматолопв починаючи з 1985 року при ПДВСК використовують систему БН^ [5]. Проте щ фшсатори не виключають тиску пластини на истку. В шсляоперацшному перiодi втзначаеться чимала ктьысть ускладнень i незадовтьних результапв [4].
Сьогодш украшсьи травматологи користуються в основному фксаторами, розробленими асощащею АО, переважно це ЬСР-пластини, яи значною мiрою зменшують юльисть ускладнень i незадовтьних ре-зультапв [3], характерних для традицшних фiксаторiв. Слд втзначити, що сучасш високотехнолопчш фш-сатори забезпечують добрий результат при суворому дотриманш методики застосування [6]. З огляду на вищезазначене маемо потребу в розробщ простих, на-дшних, малотравматичних фiксаторiв для наисткового остеосинтезу ПДВСК, що забезпечують стабтьний остеосинтез, ранню функцш кшщвки.
Мета роботи — провести аналiз можливостей застосування ЬСР при переломах дистального втдь лу стегново! ыстки (СК) та розробити засоби для остеосинтезу, методики !х застосування для запобтання можливим ускладненням.
Матер1али та методи
У данш стати наведений аналiз 19 випадыв ускладнень i незадовтьних результат застосування ЬСР-пластин при ПДВСК. Злам фшсатора виявлено у 3 пащенпв, рефрактура — в 1 випадку. Незрощення фрагменпв спостерiгалося у 3 хворих, втхт пластини
Адреса для листування з авторами: Бшнський П.1., Анндрейчин В.А. E-mail: [email protected]
© Бшнський П.1., Андрейчин В.А., 2016 © «Травма», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
вiд СК при унiкортикальнiй фiксацii — у 3 пащенпв. Пiслятравматичний гонартроз вiдзначено у 4 хворих. Ефект «зварювання» головок гвинтiв iз пластиною при видаленш фiксатора був у 3 випадках. У 2 потерпших остеосинтез призвiв до остеомiелiтичного процесу.
При переломах нижньо1 третини СК у 34 випадках остеосинтез проводився пристроем для фшсаци юст-кових вiдламкiв (ПФКВ) (патент Украши № 17502) (рис. 1) [1].
При розробщ методики л^вання переломiв ниж-ньо! третини СК, формуваннi конструкци фiксатора ми враховували набутий досвщ, результати бюмехашч-них дослiджень iз визначення величини мкрорухомос-тi вщламшв (МРВ) для конкретно1 конструкцii. При косш лiнii перелому СК тсля репозицii фрагментiв вони фiксувались 2—3 гвинтами. Юнцева стабiлiзацiя здiйснювалась ПФКВ. Для стабшьно! фiксацii на про-ксимальний фрагмент встановлюються 1 швкшьце i 1—2 — на дистальному. Через отвори пiвкiльця проводиться 2 гвинти, що перехрещуються. Крiм цього через отвори пластини i сегмент проводили по 2—3 корти-кальних гвинти.
При уламкових ПДВСК, надчерезвиросткових переломах остеосинтез у 58 пащенпв проводився пристроем для остеосинтезу стегново! кiстки (ПОСК) (патент Украши № 92097) (рис. 2) [2]. Конструкщя його значно простша порiвняно iз DHS-фiксатором. Напрямна ПОСК набагато коротша, компресiйний стрижень мае на робочому кiнцi свердло i мiтчик, що спрощуе про-цес накладання пристрою.
До вщрепонованих фрагментiв СК прикладаеться конструкцiя ПОСК i проводяться 2 напрямнi спицi у виростки СК. Пiсля цього канальним свердлом по спицi засвердлюемо канал у зовнiшньому виростку довжиною 6—7 сантиметрiв. Торцевим ключем за-гвинчують компресiйний стрижень у виростки СК, залишаючи назовнi до одного сантиметра хвостово1 його частини. Навколо нього збивають долотом кор-
Рисунок 1. Наб'р ПФКВ для остеосинтезу перелом!в СК
тикальну пластину зовшшнього виростка для кращо-го прилягання пластини фiксатора. На виступаючий кшець компресiйного стрижня нанизують напрямну ПОСК, розмщуючи пластину фiксатора параллельно СК. Контргайкою стабшзують компресiйний стрижень у напрямнш. Проведенням гвинтiв через отвори пластини i пiвкiлець здiйснюють инцеву стабiлiзацiю вiдламкiв.
Залежно вщ характеру перелому формуеться вщпо-вщна конструкцiя, накладна пластина дозволяе зафш-сувати потрiбне пiвкiльце у певному мюць
По рентгенограмах вивчалися яисть репозици фрагментiв, правильнiсть виконання оперативного втручання, вiдповiднiсть його методицi. Аналiзувалась динамiка розвитку истково! мозолi вщ стану истки, жорсткостi фшсаци. При переломах ЬСР-пластин ви-вчався вплив щтьносп розмiщення гвинтiв, робочо1 довжини пластини (РДП) на зрощення фрагмент. Вiдзначались правильнiсть проведення шсляоперацш-ного перюду, величина i час дозованого i повного на-вантаження.
Результати та обговорення
Кутова стабiльнiсть, що виникае при встановленш блокуючих гвинтiв у ЬСР-пластиш, робить фiксатор за-мшником кустки. Завдяки стабшзаци гвинтiв у пластиш усуваеться тиск ЬСР-пластини на истку, збертаеться перiост, кровообiг вщламив, забезпечуеться стабiльна !х
Рисунок 2. Наб'р ПОСК 1з кутом 95°
фiксацiя. Блокування мйраци гвинтiв, ix кутова стабть-нють мають очевидш переваги в умовах остеопорозу, коли дефщит истки не здатний протидiяти виникнен-ню осьовоi' деформацй'. При перело]Ш остеопоротичноi' истки необидно застосовувати довгi пластини з фкса-щею гвинтiв поблизу перелому i в крайшх отворах, це не допускае концентрацй' напруження. У переважнiй бть-шостi гвинтiв до LCP-пластин рiзьба наближаеться до метрично!, що порiвняно з кортикальною мае гiршу вза-емодiю з кiсткою. Застосування таких гвинтав завтовшки 5 мiлiметрiв посилюе травматизацiю фрагментiв, нерщ-ко призводить до повторних переломiв кустки. Результат лiкування переломiв LCP-пластиною залежать вщ якос-т попередньо проведено! репозици вщламив. При поганому контакта вщламшв, ix блокуваннi, вiдсутностi МРВ консолщац1я неможлива. Про це свщчить фотовiдбиток рентгенограм хворого П. (рис. 3). При сколковому над-черезвиростковому переломi СК не вправленi вщкритим способом вiдламки, блокованi гвинтами LCP-пластини, не зрослись. Подальше навантаження прооперованого сегмента призвело до згинання LCP-пластини (рис. 4а) i ii зламу (рис. 4б). Дуже важливим елементом у лку-ваннi переломiв исток е яисть репозицй' вiдламкiв, можливють регулювати вiдповiдно до цього жорстысть фiксацii (ЖФ) i забезпечити певну величину МРВ, що оптимiзуе перебк репаративноi' регенерацй' (РР). Лiкар повинен пам'ятати, що зi збiльшенням юлькосп гвинтiв зростае не тiльки площа фiксацii iмплантата, але i над-лишкова ЖФ. При використаннi LCP-пластини як мос-топо,щ6но! рекомендують проводити через сегмент по 3—4 гвинти, 2 iз них ближче до лшй зламу.
Фiксацiя дiафiза СК двома гвинтами при осколко-вому невправленому надчерезвиростковому переломi у хворо! Р. призвела до розвитку псевдоартрозу. Лише повторне оперативне втручання iз ыстковою пластикою забезпечило зрощення надчерезвиросткового перелому СК, стабшзованого ЬСР-пластиною, у хворо! Р. Лшування ускладнилось розвитком деформуючого гонартрозу (рис. 5).
Ушкортикальна фiксацiя при метаепiфiзарних переломах часто закiнчуеться вщходом пластини вiд кiстки (рис. 6а i 6б). Величина РДП визначае ЖФ. Мiнiмальне напруження пластини буде при максимальнш вiдстанi мiж крайшми i середнiми гвинтами.
Абсолютна ЖФ при короткш пластинi досягаеться проведенням через не! значно! кiлькостi гвинпв. Проте
Рисунок 4. Фотов'щбиток рентгенограми хворого П.: а — згин ЬОР-пластини; б — злам фксатора
Рисунок 3. Фотов 'щбиток рентгенограми хворого П. Не вправленi вщкритим способом в'1дламки СК блокован! гвинтами ЬОР-пластини
Рисунок 5. Фотов 'щбиток рентгенограми хвороI Р. Розвиток деформуючого гонартрозу тсля невдалого остеосинтезу нащчерезвиросткового перелому СК 1.0Р-пластиною
Орипнальы досл1дження / Ог1д1па! РезеагсИез |
в такому випадку можливий и перелом на межi концен-траци гвинтiв. При остеосинтезi ЬСР-пластинами до певно! мiри можна регулювати ЖФ, збтьшуючи РДП. Це особливо важливо пiд час остеосинтезу осколкових переломiв, коли вiдсутня АР вiдламкiв. У такш ситуа-цп вторинне !х зрощення може забезпечити еластична фшсащя, що допускае МРВ, розвиток перюстально! мозолi. Саме таку можливiсть забезпечуе довга РДП. При короткш РДП буде ЖФ вщламив, без !х мшрору-хомостi. Вiдсутнiсть АР у такому разi веде до порушен-ня процесу зрощення. Таке ускладнення ми спостерь гали у хворого О. при осколковому надвиростковому переломi СК. Конструкщя фiксатора розрахована на певну кшьысть циклiв навантаження, тсля чого проходить його злам (рис. 7).
Мета л^вання полягае у досягненш зрощення фрагментiв ыстки до моменту зламу пластини. Злам пластини в дiлянцi перелому може бути при дуже вели-кш РДП, що поеднано з недостатньою ЖФ, надмiрною МРВ i призводить до перелому вщ втомлення металу.
Пластина може зламатись на мющ вiльного отвору при фiксацii поширеного багатоуламкового осколко-вого перелому, коли гвинти розмщеш дуже близько до перелому. Втрата фiксацii може вщбутись iз багатьох причин. Помилки лшаря у виборi фiксатора i при його встановленш можуть бути причинами невдач у ранньо-му i пiзньому пiсляоперацiйному перiодi.
Хiрург повинен правильно оцiнити характер фор-мування мозол^ який залежить вiд ЖФ, особливостей конструкци фiксатора. При забезпеченш динамiчно!, еластично! фiксацii слабкий розвиток перюстально! мозолi свiдчить про порушення РР або надлишкову
жорсткiсть конструкци. I, навпаки, надлишкова мозоль при ЖФ, наявност багатьох гвинтав вказуе на бiльшу МРВ.
Виявивши ознаки порушення стабiльностi фшса-ци, необхiдно вживати активних заходiв до настанння тяжких наслщив нестабiльностi. Мистецтво лшування переломiв полягае в умшш сприяти перебiгу зрощення фрагментiв, регулюючи на певних етапах величину навантаження i ЖФ.
Проте на практищ через чималу кiлькiсть причин багато лiкарiв iдуть на порушення методики i технiки застосування ЬСР-пластин. При надмiрнiй кiлькостi гвинтiв створюеться напруження на инщ пластини, що викликае перелом кiстки внаслiдок зменшення Г! мщноста, розвитку остеопорозу. Найбтьш оптимальне розмiщення гвинтiв у пластиш залежно вiд характеру перелому ще потребуе свого дослiдження.
Розроблений нами ПФКВ (рис. 1) набагато прость ший у застосуванш, дозволяе позбутися багатьох опи-саних вище проблем, характерних для ЬСР-пластин. Пiсля репозици косого перелому СК фрагменти фш-суються 2—3 кортикальними гвинтами. При цьому ПФКВ забезпечуе стабтьний остеосинтез пластиною на 8—10 отворiв. Це завдае мМмально! травми вiдлам-кам, створюе умови для первинного зрощення. Засто-сування ПФКВ при ПДВСК забезпечуе оптимальний переб^ РР, покращуе яысть життя пацiентiв, скорочуе тривалiсть л^вання. Все це можливе завдяки багато-площиннiй фiксацi!, мiнiмальному тиску фшсатора на фрагменти. Пiвкiльця стабiлiзуються в передостаншх отворах пластини. Проведення через швюльце 2 кор-тикальних гвинпв, що перехрещуються, запобiгае вiд-ходженню пластини вiд СК навiть при передчасному навантаженш. Через отвори пластини у фрагмент залежно вщ ситуаци вводиться 3—4 кортикальних гвинти. Шсля тако! фiксацi! повне навантаження сегмента можливе вже через 2 мюящ.
Рисунок 6. Фотов 'щбиток рентгенограми хворих при унiкортикальнiй ф!ксацИ. Вдхд пластини в д СК
Рисунок 7. Фотов'щбиток рентгенограми хворого О. Псевдоартроз надвиростковоI длянки СК тсля осколкового перелому. Злам ЬОР-пластини
Аналопчний остеосинтез проведений у хворо! С. При косому переломi нижньо! третини СК (рис. 8а) на фош вираженого остеопорозу кустки фрагменти з'еднаш трьома кортикальними гвинтами. Кунцева фшсащя здiйснена ПФКВ на 10 отворiв, через отвори пластини у фрагмент проведено по 3 гвинти (рис. 8б). 1ммобшзащя в пiсляоперацiйному перiодi не засто-совувалась, рано розпочато реабштацшне лшуван-ня. Повне навантаження прооперовано! кiнцiвки дозволено через 2 мюящ пiсля оперативного втручан-ня. На контрольному отвдд через 1,5 року: скарг не пред'являе, ходить без допомiжних засобiв, рухи в су-мiжнiх суглобах у повному об'емь
При внутрiшньосуглобових переломах важливою е АР вiдламкiв, суглобова поверхня мае бути вiдновлена. Пiсля вправлення основш фрагменти фiксуються ре-позицшними гвинтами. Кiнцева стабiлiзацiя сегмента здшснюеться ПОСК (рис. 2). Цей фшсатор не завдае вiдламкам додатково! травми, що особливо важливо при осколкових надчерезвиросткових переломах СК. Технiка його застосування описана вище. Конструкцiя ПОСК дозволяе забезпечити компресш виростив СК, стабтьний остеосинтез пластиною на 9 отворiв.
Вищезазначене пiдтверджуеться клiнiчним прикладом хворого К. Дiагноз: осколковий надчерезвирост-ковий перелом СК (рис. 9а). Шсля вiдкритоi' репозици виростыв СК вони з'еднанi гвинтом. Аналопчним чином виростки фiксованi до проксимального фрагмента. Кшцева стабшзащя сегмента здiйснена ПОСК на 3 швильця. Виростки додатково фiксованi до пластини трьома гвинтами. Дистальне швильце розмiщене над зовнiшнiм виростком. Через пластину i проксималь-ний фрагмент проведено 4 гвинти, по 2 гвинти проведено через отвори двох швктець (рис. 9б), що забезпе-чило стабiльну малотравматичну фшсацш вiдламкiв, ранне вiдновлення рухiв у колшному суглобi.
Рисунок 8. Фотовщбиток рентгенограми хвороI С. Косий перелом нижньоI третини СК, синтезований ПФКВ на 10 отворiв
Практика показуе, що ПОСК дозволяе здшснити стабтьний остеосинтез при проведенш через фрагмент 3—4 гвинпв. Через виростки СК проводиться один спонгюзний компресуючий гвинт. Це особливо важливо для фшсаци багатоуламкових переломiв. Остеосинтез ЬСР-пластиною передбачае проведення через виростки СК 4—5 тонких спонгюзних гвинтав. Проведення тако! ктькосп гвинтiв через багатоулам-ковi виростки посилюе !х травматизацiю. В деяких ви-падках при багатоуламкових переломах СК здшснити остеосинтез ЬСР-пластиною досить проблематично. ПОСК тодi може бути методом вибору.
Для тюстраци наводимо ктшчний випадок хворого Б. Дiагноз: багатоуламковий перелом дистального вiд-дту стегново! кустки (рис. 10а i 10б).
З огляду на характер перелому остеосинтез здшсне-но ПОСК. Через виростки СК проведено один комп-ресшний стрижень. Промiжнi фрагменти фшсоваш двома гвинтами, третiй гвинт проведений через отвiр пiвкiльця. Через отвори пластини i проксимальний фрагмент проведено 4 гвинти (рис. 10в). У тсляопе-рацiйному перiодi упродовж мiсяця iммобiлiзацiя сегмента здшснювалась гонiтним ортезом. Така фiксацiя забезпечила зрощення вiдламкiв. Хворий спостерiга-еться три роки, вщзначаеться добрий клшчний результат. У 95 % випадыв серед пацiентiв iз ПДВСК, оперованих засобами для малоконтактного багатопло-щинного остеосинтезу, спостерiвся добрий результат.
Висновки
Отже, при лiкуваннi ПДВСК новi технологГ! АО, зо-крема ЬСР-пластина, вимагають суворих показань до застосування, дотримання методики, наявностi у ль
а б
Рисунок 9. Фотовщбиток рентгенограми хворого К. Осколковий надчерезвиростковий перелом СК, синтезований ПОСК
Рисунок 10. Фотов'щбитокрентгенограми хворого Б. Багатоуламковий ПДВСК, синтезований ПОСК
каря певного досвщу, надежного матерiального забез-печення. Запропонованi нами конструкци для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу ПДВСК е простими у користуванш, забезпечують стабiльну ма-лотравматичну фшсацш i у багатьох випадках можуть бути методом вибору.
Список л1тератури
1. Пат. № 17502 Ш, МПК6А 61В17/58,17/62. Пристрш для фжсацн шсткових вiдламкiв / П.1. Бшнський (Ш). — № 96051961; заявл. 20.05.96; опубл. 31.10.97, Бюл. № 5. — 4 с.
2. Пат. № 92097 Ш, МПК6 А 61 В 17/58. Пристрш для остеосинтезу стегново'1 шстки / П.1. Бшнський (иА). — № а200901701; заявл. 26.02.2009; опубл. 10.09.2010, Бюл. № 17. — 4 с.
3. Томас П. Рюди. АО — принципы лечения переломов / Томас П. Рюди, Ричард Э. Бакли, Кристофер Г. Мо-ран. — Вассамедиа, 2013. — Т. 1. — 636 с.
4. Gruss M. Die Versorgung instabiler pertrochantärer und per-bis subtrochantarer Oberschenkelbruche mit der dynamischen Huftschraube (DHS) /M. Gruss, R. Traut// Akt. Traumatol. — 1992. — Bd. 22. — S. 144-148.
5. Höntzsch D. Die dynamische Hueftschraube (DHS) im Vergleich zur Ender-Nagelung / D. Höntzsch, S. Weller, N. Karnatz // Akt. Traumatol. — 1990. — Bd. 20. — S. 14-19.
6. Ruedi Th.R. AO Principles of fracture management / Th.R. Ruedi, R..E. Buckly, Ch.G. Moran. — Stuttgart, New York: Thieme, 2007. — 947р.
Отримано 18.03.16 ■
Билинский П.И., Андрейчин В.А.
Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина Ивано-Франковский национальный медицинский университет, г. Ивано-Франковск, Украина
ТЕНДЕНЦИИ СОВРЕМЕННОГО НАКОСТНОГО ОСТЕОСИНТЕЗА ПЕРЕЛОМОВ ДИСТАЛЬНОГО ОТДЕЛА
БЕДРЕННОЙ КОСТИ
Резюме. Переломы дистального отдела бедренной кости сложны в лечении, особенно у пожилых людей. Современные высокотехнологичные фиксаторы, в частности ЬСР-пластины, при этих переломах обеспечивают хороший результат при строгом соблюдении методики применения. Представлен анализ 22 случаев осложнений и неудовлетворительных результатов применения ЬСР-пластин при указанных переломах. Выявлено, что результат лечения переломов ЬСР-пластиной зависит от качества предварительно проведенной репозиции отломков. При плохом контакте отломков, их блокировании и отсутствии микроподвижности консолидация невозможна. Особенно
важна анатомическая репозиция при поперечных, косых внутрисуставных переломах. Ее отсутствие при последних, как правило, заканчивается развитием деформирующего артроза. Ошибки врача в выборе фиксатора и его установке могут быть причинами неудач в послеоперационном периоде. Средства для малоконтактного многоплоскостного остеосинтеза просты в пользовании. При переломах нижней трети бедренной кости в 34 случаях остеосинтез проводился устройством для фиксации костных отломков (патент Украины № 17502). После репозиции фрагменты фиксируются 2—3 кортикальными винтами. Устройство обеспечивает стабильный остеосинтез косых
переломов нижней трети бедренной кости при применении пластины на 8—10 отверстий. Мелкие отломки подводятся к материнскому ложу. Репозиционный остеосинтез наносит минимальную травму отломков, создает условия для первичного их сращения. При оскольчатых переломах дистального отдела бедренной кости, надчрезмыщелковых переломах остеосинтез у 58 пациентов проводился устройством для остеосинтеза бедренной кости (патент Украины № 92097). Устройство в опре-
деленной степени подобно БЖ-фиксатору, однако его конструкция значительно проще, направляющая гораздо короче, компрессионный стержень имеет на рабочем конце сверло и метчик, что облегчает процесс наложения устройства, не наносит фрагментам дополнительную травму.
Ключевые слова: остеосинтез, фиксатор, переломы бедренной кости.
Bilinskyi P.I., Andreichyn V.A.
National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, Ukraine
TRENDS OF MODERN OSTEOSYNTHESIS OF THE DISTAL FEMUR
Summary. The fractures of the distal femur are hard to treat, especially in the elderly. Modern high tech locking fixators, particularly LCP, provide a good result in strict compliance with methods of application. This article presents an analysis of 22 cases of complications and unsatisfactory results when using LCP in these fractures. It was found that the results of the treatment of fractures using LCP depends on the quality ofpreviously performed fragments reposition. If the fragments contact is bad, they are blocked, or there is no micro mobility of fragments, consolidation is impossible. The anatomic reposition is especially important at the transverse, oblique and intra-articular fractures. Its absence in the intra-articular fractures usually cause the development of the deforming arthrosis.
Doctors mistakes in choosing fixators and during its setting up may be the cause of failure in postoperative period. Limited-contacting multiplanar osteosynthesis tools are simple to apply. The os-teosynthesis was performed by device for fixation of bone fragments
(Ukrainian patent № 17502) in 34 cases with the fractures of the lower-third femur. The fragments are fixed by 2—3 cortical screws after the reposition. Device provides a stable fixation of the oblique fractures of the lower third of femur in case of using plate with 8—10 holes. Smaller fragments are putting into the maternal place. Reposition osteosynthesis puts minimal injury to fragments, creates the conditions for their initial union. In comminuted distal femur fractures, supra- and intercondylar fractures the osteosynthesis in 58 patients was performed by device for osteosynthesis of the distal femur (Ukrainian patent № 92097). The device is in some way similar to DHS-locker, but its design is significantly simpler, the guide is much shorter, compression rod has a drill and tap on the working end that facilitates the process of device imposition, does not cause further injury to fragments.
Key words: osteosynthesis, fixator, femur fractures.
