CC BY
10
Т. В. Шереметьева
чл.-кор. АЕН Украши канд. екон. наук ORCID 0000-0003-0672-2971, Запорiзький нацюнальний технгчний утверситет
СИСТЕМАТИЗАЦИЯ ПРИНЦИП1В УПРАВЛ1ННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИЗМУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦП НАЦЮНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ
Постановка проблеми. На сьогодш розвиток еко-ном!ки Украши супроводжуеться безперервними pi3-номасштабними трансформащями, як вимагають по-шуку, обГрунтування та застосування нових пiдходiв до методологи управлшня (системи принципiв, спосо-бiв, сукупностi прийомiв, положень та методiв) еконо-мiчним, людським та природно-ресурсним потенщ-алом кра!ни та П регiонiв для досягнення яюсно нового рiвня ефективностi та конкурентоспроможноси економiки та життя населення. Укра!на прагне бшьш активно долучитися до суспiльно-економiчних проце-сiв сучасного свiту, iнтегруватися в европейське ств-товариство.
Аналiз останн1х дослiджень i публiкацiй. На сьо-годнi у заруб1жнш науцi накопичено значний досвщ методологи менеджменту, а саме класиф!кащ! прин-ципiв управлiння. Це питання дослщжували у сво!х працях так! вчет, як: класики менеджменту — Г. Емер-тон, Г. Кунц, С.О'Донне, Ф. Тейлор, А. Файоль, су-часш вчеш — В.Д. Дорофеев, В.Е. Кантор, Г.А. Махо-вжова, В.В. Стадшк, Н.Ю. Шестопал, А.М. Шме-льова, М.А. Йохна та багато шших [3; 6; 8]. Пробле-матищ теоретичних й прикладних аспекпв розвитку туристично! галуз!, а також методолог!! менеджменту туризму присвячено пращ вггчизняних та закордонних вчених, зокрема: 1.Б. Андренко, В.К. Бабарицько!, Д.1. Басюка, Л.1. Вишневецько!, В.Г. Герасименка, Л.В. Дробиш, М.1. Кабушкша, Ю.В. Карпенка, В.К. Кштенка, Р.В. Коржа, О.М. Кравець, Г.О. Кратвшо!, 1.М. Писаревського, А.Е. Саака, В.Ф. Семенова, Г.П. Скляра, Д.М. Стеченка, 1.М. Школи та ш. [1; 2; 4; 5; 7; 9-17].
Незважаючи на достатньо велику кльюсть праць з дослщжувано! проблематики та значущють отрима-них наукових результата, слщ зазначити, що у зв'язку з трансформацшними процесами в економщ Укра!ни виникае необхщшсть пошуку та систематизации най-важливших принцитв ефективного управлшня роз-витком туристично! галуз!, яка на тепершний час е прюритетною.
Метою статтi е дослщження класичних та сучас-них п!дход!в до класифжацп принцитв управлшня, трактування сутност! поняття «принципи управл!ння в туризм!», !х вщокремлення та систематизащя.
Виклад основного матерiалу дослщження. Почат-ковим моментом у побудов! системи управлшня роз-витком туризму е формулювання принцип!в управ-лшня. Вщ латинського принцип — це початок, основа, тобто основн! правила поведшки, д!яльносп, прот!-кання, структурування процесу [1, с.34].
У будь-якш наущ принципи е кер!вним початком. Виявлеш та сформульоваш вщповщно до р!вня розвитку науки законом!рност! стають принципами ! вдаграють визначальну роль у д!яльносп, в тому числ! у менеджмент!.
У менеджментi, як сучасному, так i класичному, iснуe багато визначень поняття принципи управлiння. Однак в основi бiльшостi трактувань цього поняття — правила, закономiрностi, положення, ще!, норми, правила поведшки керiвникiв. Усю сукупнiсть пiдходiв до визначення сутносп «принципи управлшня» зведено у табл. 1.
Таким чином, за результатами узагальнення рiз-номашття визначень до трактування сутностi «принципи управлшня» у робота запропоновано авторське бшьш розгорнуте визначення поняття «принципи управлшня в туризмЬ» як положення, правила, ще!, зако-номiрностi, або «лiнiя» поведiнки керiвникiв державного, регiонального, мiсцевого рiвнiв, щодо здшс-нення ними управлшських функцiй (планування, ор-ганiзацi!, мотивацп, контролю), яю забезпечать успш-шсть функцiонування туристично! галузi й ефектив-ний розвиток як окремих пщприемств i органiзацiй, так i туристичних дестинацiй.
Класики менеджменту запропонували декшька пiдходiв до класифiкацi! принципiв управлшня. На-приклад, у 1912 р. Г. Емерсон в сво!й головнш працi «Дванадцять принципiв продуктивностi» розглядае i формулюе принципи управлiння тдприемствами, причому обГрунтовуе !х прикладами не тшьки проми-слових органiзацiй [1; 2; 4]. Вш вперше сформулював 12 принципiв рацiонального управлiння, серед яких: точно поставленi iдеали або цЫ, здоровий глузд, компетентна консультащя, дисциплiна, справедливе став-лення до персоналу, швидкий, надiйний, повний, точний i постiйний облiк, диспетчеризацiя, норми i розклад, нормалiзацiя умов, нормування операцш, письмовi стандартнi шструкцп, винагорода за продук-тивнiсть. Гарршгтон Емерсон внiс в науку управлшня таю поняття як продуктившсть або ефекгившсть. При цьому ефективнiсть (продуктившсть) — поняття, за-пропоноване ним вперше, означае максимально ви-гщне спiввiдношення м1ж сукупними витратами i еко-номiчними результатами.
Анрi Файоль, засновник «теорп адмiнiстрування», один з основоположников науково! органiзацi! працi, висловлював думку про те, що кшьюсть принципiв уп-равлiння необмежено. Вш пояснив сутнiсть 14 основ-них адмшстративних принципiв у працi «Загальне i промислове управлiння» (1916 р.): подш працi, влада, дисциплiна, едшсть командування, eднiсть керiвни-цтва, пщкорення iндивiдуальних iнтересiв спальному (загальному) штересу, винагорода, централiзацiя, ска-лярний ланцюг (лiнiя влади), порядок, рiвнiсть, стш-юсть посад особистого складу, шщатива, «честь мундира» [1].
Класик менеджменту, Ф. Тейлор, запропонував таю принципи наукового управлшня:
— розробка оптимальних методiв роботи на базi наукового вивчення затрат часу, рухiв, зусиль тощо;
Таблиця 1
Трактування сутност поняття «принципи управл1ння» (розроблено автором)
Автори Визначення поняття «принципи управлшня»
Г. Емертон, Ф. Тейлор, А. Файоль (класики менеджменту) Найважливiшi керiвнi правила, положення i норми поведiнки, керуючись якими, органи управлшня забезпечують ефективний розвиток оргашзацп
В.К. Кштенко [2] Розкрито основш ^де!, закономiрностi, в яких виявляються зв'язки м1ж рiзними структурами управлiнськоl системи, та правила поведшки керiвни-к1в щодо здшснення ними управлiнських функцiй
1.Б. Андренко, 1.М. Писаревський [1, с. 34] В.Д. Дорофеев, А.М. Шмельова, Н.Ю Шестопал [3] Основнi ще1, закономiрностi, правила поведiнки керiвникiв щодо здiйснення управлiнських функцiй
М.1. Кабушк1н [4, с. 131] Основоположнi ще1, закономiрностi та правила поведiнки керiвникiв щодо здiйснення ними управлiнських функцш
В.В. Борюова, В. Г. Ларюнов, 6.Б. Мазур1н [5] Загальш правила, що вiдображають вимоги до управлшня в певних умовах розвитку суспшьства
В.Е. Кантор, Г.А. Маховжова [6] Основоположнi початку, ще1, керiвнi правила, якими слiд керуватися в дiя-льностi для виршення завдань, що стоять перед пщприемством
В.А. Лшкан [7] Вихiднi, основнi правила, керiвнi настанови, норми дiяльностi для впрова-дження системи, управлiння загальними процесами
В.В. Стадн1к, М.А. Йохна [8] Правила, норми управлшсько1 дiяльностi, вiдповiдно до яких створюеться, функцюнуе i розвиваеться система менеджменту оргашзацп. Принципи управлшня е узагальненням практичного позитивного управлшського досвщу i Грунтуються на певних законах i закономiрностях суспшьного розвитку
— абсолютне дотримання розроблених стандарта;
— щ^р, навчання, розстановка працiвникiв на тi робочi мюця i постановка ним таких завдань, з якими вони принесуть найбшьшу користь;
— оплата за результатами пращ (менший результат — менша оплата, бiльшi результати — бшьша оплата);
— використання функцюнальних менеджерiв, яю здiйснюють контроль за спещальними напрямами;
— тдтримка дружнiх стосунюв м1ж працiвниками i менеджерами.
Найповнiше сформулювали групи принципiв уп-равлiння в свош книзi «Принципи управлiння: аналiз управлiнських функцш» Г. Кунц та С. О'Донне. Вони згрупували принципи управлiння вщповщно до функ-цiй управлiння: 10 принцитв планування; 15 — оргашзацп; 10 — мотивацп i 14 принципiв контролю [4, с. 131].
Набiр принципiв, яю застосовуються у практицi управлiння, часто називають iдеологieю менеджменту. 1х вважають основою юнуючо! в суспiльствi управлш-сько! культури. Всi принципи мають Грунтуватися на законах розвитку суспшьства i управлiння, вщобра-жати основнi властивосп, зв'язки та вiдносини управлшня i мати правове оформлення.
На думку 1.Б. Андренко, 1.М. Писаревського, принципи управлшня спираються на економiчнi за-кони, яю використовують при формуванш механiзму i методiв управлшня та при удосконаленш оргашза-цшних структур управлiння, а саме: закон вартосп та закон вiдповiдностi характеру продуктивних сил. Вони вважають, що саме економiчнi закони визначають принципи управлшня [1, с. 35].
Узагальнюючи пщходи сучасних шкл менеджменту, зазначимо, що основу управлшського процесу визначають так! тенденцп:
— вщмова вiд прiоритету принципiв класичних шкл менеджменту, згiдно з якими устх пiдприeмства визначаеться насамперед рацiональною оргашзащею виробництва продукцп, зниженням витрат (видатюв), розвитком спецiалiзацil, тобто впливом управлшня на внутршш фактори виробництва. Натомють першо-черговим стае питання гнучкосп i здатностi адаптува-тися до постшних змiн у зовнiшньому середовищь Значення факторiв зовнiшнього середовища рiзко зростае у зв'язку з ускладненням уете1 системи суст-льних вщносин (у тому числi полiтичних, сощальних, економiчних), як1 формують середовище менеджменту оргашзацп;
— використання в управлшш теорп систем, що спрощуе розгляд оргашзацп в едноси 11 складниюв, як1 невiдривно пов'язанi iз зовншшм середовищем. Головнi передумови успiху оргашзацп перебувають у зовнiшньому середовищi: оргашзащя у сво'1й дiяльно-стi залежить в!д iнформацil та iнших ресурав, як1 по-трапляють у не'1 ззовнi. Щоб функцiонувати, система повинна пристосовуватися до змш у зовншньому се-редовищi;
— застосування до управлшня ситуацшного пiд-ходу, вщповщно до якого функцiонування органiзацil зумовлено реакцiями на рiзнi за своею природою впливи ззовш. Центральний момент — ситуащя, тобто конкретний набiр обставин, як1 суттево впливають на роботу оргашзацп в певний перюд. Це свiдчить про важливiсть специфiчних прийомiв виокремлення най-значнiших факторiв, впливаючи на як1, можна ефек-тивно досягати ц1лей;
— необхщшсть прид^ляти увагу таким факторам, як лщерство i стиль керiвництва, квалiфiкацiя i культура працiвникiв, мотиващя взаeмовiдносин у колек-тивi та реакщя працiвникiв на змiни.
На сучасному етат пропонують подшяти принципи управлшня на основш (3aranbHi), дiя яких поши-рюеться на Bei оргашзацп i всю систему упрaвпiння та
OKpeMi з часткових принципiв управлшня мапи мiсце у вiтчизнянiй економщ з 20-х роюв XX ст., тз-нiше збагачувалися, а за умов ринкових реформ на-були надзвичайно'1 вaжливостi. Апе багато вчених до-тримуються едино'1 думки, що загальш принципи не-обхiдно не тшьки враховувати, але i неухильно 1х до-тримуватися.
Сьогоднi нaйвaжливiшими принципами ефектив-ного менеджменту називають таю принципи: щшс-нiсть; iерaрхiчнiсть; цшьова спрямовaнiсть розвитку; наукова обГрунтовашсть i оптимальшсть; оптимальне поеднання центрaпiзaцiï i децентрaпiзaцiï; демократи-зaцiя [1].
частаога (особливi), яю стосуються тальки окремих ча-стин, елементiв системи управлшня [1; 2; 4].
Систематизацiя поглядiв щодо основних та часткових принцитв управлшня наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Туризм — галузь економiки невиробничо1 сфери, пщприемства та оргашзацп яко! задовольняють потреби туриств в матерiальних i нематерiальних послу-гах. Продукцiя туризму — це комплексна послуга, яка мютить в якосп взаемопов'язаних елементав послуги транспорту, готельного господарства, торгiвлi (в тому числi громадського харчування), екскурсiйних, куль-турно-видовищних, спортивних, комунально-побуто-вих, лiкувально-оздоровчих i iнших установ i тдпри-емств. Дiяльнiсть з управлiння туризмом специфiчна i суттево вiдрiзняeться вiд дiяльностi працiвникiв ш-ших галузей, менеджмент туристичного регiону i тур-фiрми Грунтуеться на системi «людина — людина». У зв'язку з цим посилюються тенденцп до зростання
Систематизацiя принцитв управлшня в туризм1 (узагальнено автором)
Автори Принципи управлшня
Загальш Чaстковi
1.Б. Андренко, 1.М. Писаревський [1] Принцип оптимального поеднання централiзацil й децентралiзацil в управ-лiннi; принцип поеднання державного регу-лювання i господарсько! самостiйностi в управлiннi; принцип оптимального поеднання по-лiтичного i господарського керiвни-цтва; принцип поеднання штереав iндивiда i завдань оргашзацп; принцип поеднання права господаря i участi працiвникiв в управлiннi (принцип демократа!); принцип оптимального поеднання га-лузевого i територiального пiдходiв до управлiння; дисциплiна; стабiльнiсть робочого мiсця для персоналу; винагорода персоналу; науковий пщхщ до управлiння Принципи оргaнiзaцiï виробничого або торговельно-технолопчних процесiв; принципи тдбору кaдрiв тощо
В.К. Кштенко [2], М.1. Кабушюн [4] Пристосованоси; системностi; багатофункцiональностi; штеграцп; орieнтацil на цшносп Оптимального спiввiдношення центрашза-цп та децентрaлiзaцiï упрaвлiння, оптима-льне делегування повноважень при прий-няти упрaвлiнських рiшень. Важливе зна-чення мае вмше використання единонача-льностi та колегiaльностi в управлшш; науково'1 обГрунтованосп; плaновостi; поеднання прав, обов'язюв та вщповщаль-ностi; автономп та свободи; iерaрхiчностi та зворотного зв'язку; мотивацп; демократизаций упрaвлiння; державно'1 зaконностi системи менеджменту; оргaнiчноï цМсноси об'екта та суб'екта упрaвлiння; стшкоси та мобiльностi системи управлшня
ролi персоналу в управлшш ^ вiдповiдно, збшьшу-ються вимоги до врахування людського фактора. Менеджмент все бшьше спрямовуеться на людину. Знач-на увага придшяеться стилю управлiння, спшьним щнностям персоналу, його причетностi до управлшня. Як зазначае В. К. Юптенко, в менеджмента туризму пщвищуеться роль таких принцитв, як:
— лояльнiсть до пращвниюв;
— вiдповiдальнiсть (обов'язкова умова успшного менеджменту);
— комунiкацii;
— атмосфера, яка сприяе розкриттю здiбностей пращвниюв;
— пайова участь кожного пращвника у загальних результатах;
— вчасна реакщя на змiни навколишнього сере-довища;
— використання метсдав роботи з людьми, яю за-безпечують !х задоволення роботою;
— вмiння слухати ветх: покупщв, постачальниюв, партнерiв, працiвникiв фiрми;
— етика бiзнесу;
— чесшсть i довiра до спiвробiтникiв;
— опора на фундаментальш основи менеджменту: яюсть, сервiс, нововведення, контроль ресуретв, персонал;
— бачення перспектив оргашзащ! (чiтке уяв-лення, якою вона мае бути);
— висока яюсть особисто! роботи i постiйне !! вдосконалення [2].
Особливостi туристично! сфери вимагають додат-кових уточнень формулювань i сутностi класичних принципiв управлшня.
Коли об'ектом управлшня виступае туристична дестинащя, то на думку Н.В. Корж, Д.1. Басюк «...принципи управлшня Грунтуються на класичних принципах проектного менеджменту: цшеспрямова-нiсть; системнiсть; комплексшсть; забезпеченiсть; прiоритетнiсть» [9, с. 79]. Крiм того, вони зазначають, що «...з метою диверсифiкацi! економiчно! полггики сталого розвитку в бiк туристично! сфери управлшня туристичною дестинацieю мае здшснюватися з дотри-манням таких специфiчних принципiв: пщпорядку-вання цшей пiдприeмств, чи! продукти входять до складу комплексного туристичного продукту, страте-пчним цшям дестинацп; конкуренцп та ствпращ м1ж фiрмами, чи! продукти входять до складу комплексного туристичного продукту дестинацп; регулювання масштабiв туристично! дiяльностi та !х обмеження до оптимально! величини туристичного потенщалу тери-торГ!; платностi за використання туристичних ресурсiв; диференцiацi! розмiру плати за ресурси, залежно вiд !х цiнностi; ефективного партнерства державних (цент-ральних, регiональних i мiсцевих), громадських i бiз-нес-органiзацiй, а також шших зацiкавлених сторiн у регулюванш сталим розвитком туризму в дестинацп...» [9, с.78-79].
Пiдсумовуючи та систематизуючи класичнi та су-часнi пщходи до характеристики принципiв управлшня [1-17] пропонуемо таку систему принцитв управлшня в туризмi (рис. 1).
Мобтьноси 1 ст1йкост1 -Л-
Державно! законност1
Ор1ентаци на ц1нност1 -А-
Принципи управлшня
Системност1 -Л-
Мотивацп
Тнтегращ!
Партнерства
Рис. 1. Система принцитв управлшня в туризмi (розроблено автором)
Як бачимо, принцип багатофункцюнальносп ви-ступае на переднш план. Вiн означае, що менеджмент туризму охоплюе рiзнi аспекти дiяльностi: мaтерiaльнi (ресурси, послуги), функцiонaпьнi (оргашзащя прaцi) i смисловi (досягнення кшцево'1 мети) та характеризуе унiверсaльнiсть i можливють застосування принципiв класичного менеджменту до будь-яких нaпрямiв дiя-льносп турфiрми з урахуванням ïï зовншшх i внут-рiшнiх взаемозв'язюв, взаемозалежносп та вiдкритостi оргaнiзaцiйноï структури i системи туризму в цшому.
Принцип державно'1 зaконностi мае особливе зна-чення, тому що туризм як дiяльнiсть i упрaвлiння ним мають вiдповiдaти вимогам законодавства. Права ук-рашських туристiв захищаються положеннями Конституций Украши про право на вщпочинок та iншими положеннями нормативно-правово'1 бази, основнi з яких висвгглено в Зaконi «Про туризм». Крiм того, права туристiв на мжнародному рiвнi захищаються мiжнaродними конвенцiями iз захисту прав людини i громадянина (наприклад, бвропейською конвенцiею iз захисту прав людини) та мжнародними оргашзащ-ями. Практика свiтового туризму тдтверджуе, що жодна краша не в змозi забезпечити успiшний розви-ток туризму без активного i постшного ствробггаи-цтва мiж розробниками правових акпв i практиками туристичного бiзнесу.
Принцип системностi означае, що управлшня як процес впливу суб'екта туризму на об'ект туризму повинен становити едину комплексну систему. 1хня вза-емодiя здiйснюеться пiд впливом велико'1 кiлькостi фaкторiв зовнiшнього i внутршнього середовища, що зумовлюе постшну змiну поведiнки. Тому нaявнiсть зворотного зв'язку е необхщною умовою, що забезпе-чуе своечасне перетворення ресуретв у продукт, який вiдповiдaе очiкувaнням споживaчiв.
Принцип iнтегрaцiï передбачае, що всередиш системи рiзнi способи вщносин i погляди спiвробiтникiв повинш iнтегрувaтися, а поза фiрмою може вщбува-тися подш на сво'1 свiти.
Принцип партнерства е необхщною умовою гар-монiйного i стабильного розвитку туристично'1 гaлузi. При всьому рiзномaнiттi iнтересiв суб'ектiв взаемодп в туризм^ принцип партнерства дозволить усвщомити знaчимiсть i необхiднiсть досягнення згоди з питання прюритетносп iнтересiв, що забезпечують саме юну-вання галузь
З урахуванням особливостей туристично'1 гaлузi принцип мотивацп мае важливе значення. Початко-вим етапом роботи менеджера з будь-яким туристом е виявлення його мотивiв подорож^ вiдповiдно до яких i буде формуватися подальша робота з ним. Принцип мотивацп виявляеться також у стимулюванш персоналу туристичних пщприемств та оргaнiзaцiй до щд-вищення професiонaлiзму i досягнення поставлених цшей.
Принцип орiентaцiï на цшносп потребуе вiд менеджера активного зв'язку з навколишшм свггом i вть лення у свош дiяльностi таких цiнностей, як гостин-нiсть, висока яюсть послуг, вигщне спiввiдношення цiн на послуги i яюсть к надання тощо. Дотримання цього принципу дозволяе туристичним пщприемствам та оргашзащям сформувати позитивний iмiдж та забезпечити утворення бази постшно'1 клiентури, осю-льки турист завжди звернеться до тiеï оргашзацп, що пропонуе потрiбний рiвень обслуговування.
Принцип мобшьноси i стiйкостi системи управлшня туризмом характеризуе, як пристосовувашсть системи управлшня до змш у зовншньому середо-вищi, швидкого реагування на потреби ринку, а з ш-шого боку — ïï стaбiльнiсть. Остання гарантуе безпеку туризму i формуе у туриств упевненiсть щодо наявно-стi певних елеменпв обслуговування.
Отже, м1ж розглянутими принципами управлшня в туризмi юнуе тiсний взаемозв'язок. Жоден з принцитв не юнуе сам по соб^ але кожен iз них тдтримуе i змiцнюе iншi, водночас тдтримуючись й змiцню-ючись ними, тобто в даному випадку йдеться про си-нергетичний ефект.
Висновки. З розвитком туризму в рiзних регюнах свиу, зокрема i в Укрaïнi, штерес до пошуку шляхiв ефективного управлшня щею галуззю зростае як з боку менеджменту туристичних оргашзацш, так i ор-гaнiв державно'1 влади. Основний змiст трансформа-цiйних змш в краш полягае у переходi до комплексно'1 i цiлiсноï економiчноï системи, яка функцiонуе на ринковш основi, а, отже, знaчущiсть принцитв i сам к нaбiр у практичному застосуванш окремо'1 гaлузi економiки може бути рiзним, оскшьки кожна з них уткальна i мае сво'1 особливостi функцiонувaння, уп-равлшня та ефективнiсть розвитку. Дотримання за-пропоновано'1 системи принципiв упрaвлiння спри-ятиме ефективному розвитку туристично'1 гaлузi особливо на сучасному етат трансформацшних процесiв в економiцi Украши.
Список використаних джерел
1. Андренко 1.Б., Кравець О.М., Писаревський 1.М. Менеджмент туризму: навч. посiбник / Харк. нац. ун-т мюьк. госп-ва iм. О.М. Бекетова. Харк1в : ХНУМГ, 2014. 402 с.
2. Юптенко В.К. Менеджмент туризму : пщруч-ник. Ктв : Знання, 2010. 502 с.
3. Дорофеев В.Д., Шмелева А.Н., Шестопал Н.Ю. Менеджмент: учеб. пособие. Москва: ИНФРА-М, 2008. 440 с.
4. Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма: учеб. пособие. Минск: БГЭУ, 1999. 644 с.
5. Борисова В.В., Ларионов В.Г., Мазурин Э.Б. Теория организации: учебник / под ред. д.э.н., проф. С.Г. Фалько. Москва: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2014. 308 с.
6. Кантор В.Е., Маховикова Г.А. Менеджмент. Москва : Эксмо, 2010. 200 с.
7. Теорiя управлшня в органах внутршшх справ: навч. поаб. / за ред. В.А. Лшкана. Ктв: КНТ, 2007. 884 с.
8. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: пщ-ручник. Кив : Академвидав, 2010. 472 с.
9. Корж Н.В., Басюк Д.1. Управлшня туристич-ними дестинащями : пщручник. Вшниця: «ПП«ТД Едельвейс i К», 2017. 322 с.
10. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятшно-термшо-лопчш основи. Сервюне забезпечення турпродукту: навч. посiбник. — 2-ге вид., перероб. та доп.. Ктв : Альтерпрес, 2008. 286 с.
11. Карпенко Ю.В. Сучасш тенденцп глобaлiзaцiï та регiонaлiзaцiï вiдносин у сферi туризму. Економiчний всник Донбасу. 2017. № 3 (49). С. 49-62.
I^E^^E^^ETTL^eBA Т. В.
12. Кратвша Г. О. Mоделювaння туризму як зай-нятоси населення в сyчaсниx yмовax. Bieнuк eкoнoмiч-rnï нaукu ycpamu. 201S. № 1 (34). С. б0-70.
13. Саак A^., Пшеничньк ЮА. Mенеджмент в социально-культурном сервисе и туризме: учебное пособие. СПб.: Питер, 2007. 512 с.
14. Семенов В.Ф., Герасименко В.Г., Горбань Г. П. Управлшня регюнальним розвитком туризму | за ред. В.Ф. Семенова. Одеса-Омферополь: ВД «APIAH», 2012. 340 с.
15. Скляр Г.П., Дробиш Л.В., Вишневецька H.I. Cтaтистичнi показники розвитку сфери туризму в Ук-рaïнi: напрями удосконалення та гармошзащя з м1ж-народними стандартами. Eкoнoмiчнuй вieнuк Дoнбaeу. 2017. № 2(48). С.157-1б2.
16. Mенеджмент туристично'1 шдустрп: навчаль-ний посiбник для студ. вyзiв I I.M. Школа, T.M. Оре-xовськa, I.Д. Козьменко та ш.; за ред.: I.M. Школа. Чертвщ : Книги-XXI, 2005. 595 с.
17. Управлшня регюнальним розвитком туризму: навч. поабник | за ред. Д^. Стеченка. КМв: Знання, 2012. 455 с.
References
1. Andrenko I.B., Kravets O.M., Pysarevskyi I.M. (2014). Menedzhment turyzmu [Tourism Management]. Kharkiv, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv [in Ukrainian].
2. Kiptenko V.K. (2010). Menedzhment turyzmu [Tourism Management]. Kyiv : Znannia [in Ukrainian].
3. Dorofeyev V.D., Shmeleva A.N., Shestopal N.Yu. (200S). Menedzhment [Management]. Moscow, INFRA-M [in Russian].
4. Kabushkin N.I. Menedzhment turizma [Tourism Management]. Minsk: BSEU [in Russian].
5. Borisova V.V., Larionov V.G., Mazurin E.B. (2014). Teoriya organizatsii [Organization Theory]. Moscow: Dashkov and Co Publishing and Trading Corporation [in Russian].
6. Kantor V.Ye., Makhovikova G.A. (2010). Menedzhment [Management]. Moscow: Eksmo [in Russian].
7. Lipkan V.A. (Eds.). (2007). Teoriia upravlinnia v orhanakh vnutrishnikh sprav [Theory of management in the internal affairs bodies]. Kyiv, KNT [in Ukrainian].
S. Stadnyk V.V., Yokhna M.A. (2010). Menedzhment [Management]. Kyiv, Academic Edition [in Ukrainian].
9. Korzh N.V., Basiuk D.I. (2017). Upravlinnia turystychnymy destynatsiiamy [Management of tourist destinations]. Vinnytsya, "PE" Edelweiss and K [in Ukrainian].
10. Babarytska V.K., Malynovska O.Yu. (2008). Menedzhment turyzmu. Turopereitynh. Poniatiino-terminolohichni osnovy. Servisne zabezpechennia turproduktu [Tourism Management. Touring. Conceptual and terminological foundations. Service Provision of Tourist Products]. 2nd form., processing and additional. Kyiv: AlterPres [in Ukrainian].
11. Karpenko Yu.V. (2017). Suchasni tendentsii hlobalizatsii ta rehionalizatsii vidnosyn u sferi turyzmu [Modern trends of globalization and regionalization of relations in tourism sphere]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 3 (49), pp. 49-62 [in Ukrainian].
12. Krapivina H.O. (2018). Modeliuvannia turyzmu yak zainiatosti naselennia v suchasnykh umovakh [Simulation of Tourism as the Employment of Population in Modern Conditions]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy — Bulletin of Economic Science of Ukraine, 1 (34), pp. 60-70 [in Ukrainian].
13. Saak A.E., Pshenichnykh Yu.A. (2007). Menedzhment v sotsial'no-kul'turnom servise i turizme [Management in the socio-cultural service and tourism]. SPb., Piter [in Russian].
14. Semenov V.F., Herasymenko V.H., Horban H.P. (2012). Upravlinnia rehionalnym rozvytkom turyzmu [Management of regional tourism development]. Odessa-Simferopol: VD "ARIAL" [in Ukrainian].
15. Skliar H.P., Drobysh L.V., Vyshnevetska L.I. (2017). Statystychni pokaznyky rozvytku sfery turyzmu v Ukraini: napriamy udoskonalennia ta harmonizatsiia z mizhnarodnymy standartamy [Statistical indicators of development of tourism in ukraine: directions improvement and harmonization with international standards]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 2(48), pp. 157-162 [in Ukrainian].
16. Shkola I.M., Orekhovska T.M., Kozmenko I.D. et al. (2005). Menedzhment turystychnoi industrii [Management of the tourism industry]. Chernivtsi: Books XXI [in Ukrainian].
17. Stechenko D.M. (Eds.). (2012). Upravlinnia rehionalnym rozvytkom turyzmu [Management of regional tourism development]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].
