CC BY
17Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.496-501.
УДК 821.111(73):82-1:81'367
СИНТАКСИЧНИЙ ПАРАЛЕЛ1ЗМ У РИТМ1ЧН1Й ПОБУДОВ1 ТЕКСТ1В СУЧАСНОТ АМЕРИКАНСЬКОТ ПОЕЗ1Т
Шевельова-Гаркуша Н. В.
Херсонський державний ун1верситет, м. Херсон, Украна
У стaттi представлено аналiз оргашзаци ритмто-синтаксичних паралельних конструкцш у текстах сучасноЧ американськоЧ поези. Виявлено, що гомоморфна та гетероморфна побудови рядюв характеризуються монотонным, шаблонным та динамiчным, ускладненим ритмом вiдповiдно.
Ключовi слова: 1зототя, пропозема, асимшятивний / дисимшятивний ритм, принцип гомоморфностi / гетероморфностi, ритмiчна крива.
Ршмко-синтаксична оргашзащя е одним з найважливших засобiв реалiзацп основних функцт мови - повщомлення i художнього впливу. Вона передае iндивiдуальний стиль автора i слугуе засобом шдсилення виразного ефекту у поетичному текст [2, с. 41-42]. Проблему оргашзаци паралельних синтаксичних конструкцш розглядали представники формально! поетики (Б. В. Томашевський, Л. I. Тимофеев, Б. М. Ейхенбаум, В. М. Жирмунський, Ю. М. Тинянов, В. Б. Шкловський, Р. Й. Якобсон, Г. О. Шенгел^ Й. М. Брик) та вчеш-структуралюти, зокрема дослщники семiотичного напряму (Б. М. Гаспаров, Ю. М. Лотман, Р. Й. Якобсон, Ч. Ирс), лшгвопоетики (М. Л. Гаспаров, Г. В. Скулачова) та лшгвосинергетики (Г. Г. Москальчук, К. I. Белоусов).
Об'ектом статт/ е ритмiко-синтаксична оргашзащя поетичних текстiв. Предметом до^дження е побудова паралельних синтаксичних конструкцш, дослщжених на матерiалi сучасно! американсько! поези. Мета статт/ полягае у виявленш функцiональних особливостей оргашзаци синтаксичного паралелiзму. З огляду на це видшяемо наступнi завдання: 1) охарактеризувати поняття паралелiзму з позици структуралiзму, 2) виокремити основнi принципи оргашзаци паралельних рядюв, 3) визначити функци та види ршмчно! криво! конструкцш.
Основною ршмко-синтаксичною одиницею вiршового мовлення, на думку формалiстiв та структуралюив, е рядки [7, с. 177; 10, с. 115], яю формуються за принципом гармонИ, пропорцИ' та балансу, характеризуються спiвмiрнiстю та перебувають у парадигматичних вiдношеннях [7, с. 197]. Кожний рядок, виражений синтаксичною конструкцiею чи пропоземою (реченням / словом) [6, с. 122], е художшм засобом, за допомогою якого здшснюеться вплив на читача, передаеться iнформацiя, створюеться художнiй образ. Вибiр того чи iншого ритмгко-синтаксичного малюнку створюе композицiю тексту, яка сприяе реалiзацi! авторського задуму, оскшьки ритм е компонентом стиля та iндивiдуальностi творчого методу автора [2, с. 45, 104].
Формалiсти, зокрема Б. В. Томашевський, вважали, що ритмiчна система поетичного тексту формуеться такими синтаксичними мовними засобами, як: повтор i граматико-синтаксичний паралел1зм ствв1дносних конструкцш [4, с. 115; 10, с. 95]. Парал^зм (вщ грец. parallelos - той, який йде поруч, паралельний) - це композицшний прийом, який ми, слiдом за структуралютами, розглядаемо як неповний повтор, що шдкреслюе структурний зв'язок двох чи бшьше рядкiв, побудованих за аналопчною структурою [7, с. 195]. Так, паралелiзм являе собою, що найменше, двочлен, де один рядок чи його частина шзнаеться через шшу, яка по вiдношенню до першо! е аналогом. Рiзнi форми граматико-синтаксичного паралелiзму як основа рштшко-синтаксично! оргашзацп тексту базуються на словесних повторах [4, с. 199]. Отже, ритм тексту е повторювашстю синтаксичних ознак рядкiв, який аргументуеться з позицн гзотопИ, основного закону зв'язносп поетичного тексту [2, с. 43]. Оскшьки паралелiзм базуеться на е^валентност рядкiв, якi утворюють ритмгко-синтаксичш схеми, iзотопiя паралельних конструкцiй сприяюе так званому утзнаванню ритм1чного руху, а вщтак i автоматизацИ сприйняття (за термшолопею В. Б. Шкловського) [7, с. 111, 120]. Художнш ефект рштшчно! оргашзацп тексту е вщношення тексту до очiкування читача, естетичним нормам епохи, звичним сюжетам чи шшим штампам [3, с. 234].
Ритм!чна "крива", яка впливае на синтаксичну структуру рядка, задаеться смисловим змютом тексту, актуалiзуючи головну його тему [2, с. 50, 59]. Метою використання ритмшо-синтаксичних паралельних конструкцш е: 1) порiвняння та зютавлення, 2) протиставлення (антитеза), 3) уточнення, 4) пiдкреслення рiвноцiнностi перерахованих факпв, явищ, обставин, думок [5].
Для класично! поезп фундаментальним конструктивним принципом е гомоморфтсть (iзометризм, за термiнологiею Ю. М. Лотмана), збереження ритмшо-синтаксично! однорiдностi вiршового мовлення за рахунок екывалентно1 сшввщнесеносп рядюв. Але на початку ХХ столгття американська поезiя характеризуеться гетероморфтстю або полшорфтстю побудови (термш Л. Бельсько!), яка актуалiзуеься у наслщок використання "мтус-прийому" [7, с. 110] -невпорядкованосп елементiв рядка чи власне рядюв (варiативних структур), що веде до неоч^ваносп та деавтоматизацп уваги читача пiд час сприйняття тексту [9, с. 187]. Паралельш синтаксичш конструкци утворюють повторюваний комплекс (ПК) -це конструкт, який включае частину мовно1 матери тексту, що повторюеться, в стандартизовану штку - позицшну структуру тексту [8, с. 8].
Ритм паралельних синтаксичних конструкцш виконуе таю функцп: 1) фонову функцт - створюе фон, на якому розгортаються поди; 2) образну/символ1чну функцт - загострюе сприйняття думки автора, його концепщю, життеву позищю, створюючи образне вщображення фрагмент життя у тексп; 3) характерологгчну функцгю, оскшьки е засобом зображення характерiв, !х руху у чаш та простора композицiйний прийом мотивованого повторення елементiв форми чи змюту здатен компенсувати фiзичний закон: уповшьнювати чи прискорювати х1д суб'ективного часу [3, с. 211]; 4) психологгчну функцт, за допомогою яко! автор виявляе контрасти його внутршнього свгту та поглядiв; 5) ощнно-експресивну функцт -характеризуеться оцшними засобами вираження; 6) емоцШно-смислову функцгю,
оскшьки ршмчна система е важливим семантичним та структурним компонентом, який забезпечуе зв'язшсть i цiлiснiсть тексту, де синтаксична зв'язнiсть в процесi декодування тексту рецитентом перетворюеться в когнiтивний змют [2, с. 81, 105]; 7) текстотвгрну функцию - об'еднуе сукупшсть рядкiв, якi знаходяться мiж собою у вщношеннях аналогi! [3, с. 212].
У синтаксичнш органiзацi! сучасно! англiйсько! поезi! ми видiляемо двi протилежнi тенденцi!: одна з них пов'язана iз прагненням авторiв уникати лексичний повтор у паралельних конструкщях, порушувати монотонну повторюванiсть синтаксичного малюнку паралелiзмiв, перетворювати рiвну, одноманiтну рштшко-синтаксичну криву на складну, вiдривчасту, пульсуючу, стокатоподiбну, а також таку, що передае стан тривоги, знервованостi, емоцшного напруження, хвилювання, вiдчуття неочiкуваностi [7, с. 187]. А шша, навпаки, пов'язана з навмисним привнесениям у поетичне мовлення чiтко! ритмiчно! оргашзаци iз використанням повтору для шдкреслення тих чи iнших лексичних одиниць, який шдсилюеться однаковим порядком члешв речення, анафорою тощо та мае характер тдхоплення, об'еднуючи наступний член з попередшм, як частини одного цшого [2, с. 49; 8, с. 6]. Ц двi тенденцп не суперечать одна однiй, а лише вказують на рiзнi лексичш та синтаксичнi властивостi паралелiзму, обумовлеш рiзними функцiональними завданнями [5].
Паралелiзм ритмiко-синтаксичних конструкцiй сприяе нейтралiзацi! опозицi! повторювамсть / неповторювамсть ршмко-синтаксично! органiзацi! тексту. У позицi! нейтралiзацi! опиняеться немаркований член опозицi! - повторюваш рядки (гнваргантт конструкцп) [8, с. 8], а в якосп нейтрашзатора виступае функцiональний збiй ритму, який вцщляе варгативт змгни е^валентних структур (словосполучень, речень) та виокремлюе рематичне (нове) повiдомлення тексту [3, с. 220]. Будь-яю змiни можливi за умов дотримання принципу iзометризму - е^валентносп та впорядкованостi синтаксично! побудови рядкiв [7, с. 120].
Оскшьки паралелiзм е пiдвидом повтору, видшяемо синтаксичний ритм у двох його рiзновидах: 1) ритм асимыятивний, який характеризуеться регулярним повторенням конструкцп / пропоземи (речення) i який включае ядро iз чiтко фшсованим розположенням складових (його елементiв) у послщовносп Mпiдмет -присудок" в початковш позицi! пропоземи, i 2) дисимыятивний ритм, який здшснюеться як рух пропозем з порушенням перюдичносп, або, при збереженнi загально! iзохронностi, з ядром у певнiй послщовносп, при надмiрностi або вiдсутностi складових елеменпв ядра чи само! пропоземи [3, с. 213-214]. Ритм завжди пов'язаний iз змiстом, тому асимыятивним синтаксичним ритмом характеризуються не емфатичш (нейтральш) рядки, в яких мютиться актуальна iнформацiя. При дисимшятивному синтаксичному ритм/ спостерiгаеться функцiональний збш семантичного змiсту. Дисимiлятивним синтаксичним ритмом характеризуються рядки, яю мають емфатичш конструкцп / пропоземи, що виражають авторську позищю i передають естетичну iнформацiю [3, с. 213-214].
Синтаксичний ритм, спричинений функцiональним збоем, передае активiзацiю семантики у диктемах (одиниця тематизацi! тексту, що формуеться реченнями), якi включають емфатичнi конструкцi! або перетворення [3, с. 215-216]. Активiзацiя
семантики рядка здшснюеться декiлькома способами побудови синтаксичних одиниць, до яких належать:
1) Трансформаця / перестановка (флуктуацшш змти пропорцшностi) компонентiв пропоземи, яка вщбуваеться у результат використання стилктичног тверси (повно1 / частково1), дистантног тверси (мгiпербатм - прийом, коли мiж тiсно пов'язаними за змютом та узгодженням словами стоиъ iнший член речення), контактно'г' тверси як засобу шдсилення дiеслова за допомогою постпозицшного розташування члену речення, наявносп декiлькох присудкiв з одним шдметом, хiазму (хiастичне поеднання у однш строфi прямого i зворотного порядку ств), метаболи (повтор ^в у змiненому / зворотному порядку), антиметаболи (дзеркально-симетричне вiдображення першо1 частини у другш), прозаподозису (обрамлення / кшьцевий повтор, характерний для переконливого, драпвливого тону мовлення), вiдокремлення, анаколуфу [1, с. 202-210]. За допомогою цих стилютичних прийомiв видiляеться та частина речення, яка з позици автора е найбшьш значимою, а отже? стае його шформативним центром, переходить до розряду реми (нового компоненту висловлювання) [3, с. 223]. Це дозволяе активiзувати увагу читача на структурних компонентах, яю залишаються непомiченими при прямому паралелiзмi [5].
2) Надмiрностi компонентiв пропоземи, що також створюють дисимiлятивний синтаксичний ритм, базуються на антитеза Така смислова група ритмiчно подовжуеться у результат використання нових слiв (елементiв речення) [7, с. 120], що призводить до ускладнення синтаксично1 структури пропоземи, рематизацп рiзних елементiв рядка, функцюнального збою ритму i, як наслщок, до виразностi та пiдсилення впливу на читача.
До таких конструкцш належать: емфатичт конструкци, типу It is Х that/who, яю рематизують будь-який член речення (о^м присудка), вживання аналтичних форм дieслова (do, go), яю тдкреслюють реальнiсть факпв або повноту дИ, синтаксична тавтологiя, пол^индетон як надмiрне повторення службових елементiв для зв'язку мiж однорщними членами речення або власне мiж реченнями, повтор синтаксичного фрагменту рядку, плеонастичний повтор, анадиплосис/апаналепсис (повтор-тдхоплення) [1, с. 202-210]. Функцюнальний збш синтаксичного ритму за рахунок надмiрностi компонент пропоземи (зокрема, повтору) передае значення багатократностi, множинностi, iнтенсивностi процесу та високого ступеня якостi [3, с. 232].
3) Функцюнальний збш ритму за рахунок опущення /редукци компонентiв пропоземи вщображае авторську позищю та мае комушкативно-прагматичну направлешсть. До таких моделей синтаксичних конструкцш належить зевгма (грец. zeugyana "поеднувати", "сполучати"), елттичт та номтативт конструкци, асиндетон, парцельоваш конструкци, яю характеризуються наявшстю автосемантично1 (базово1) частини i парцелята (синсемантично1 одиницi, що не мае ушх ознак речення). Основна функщя цих прийомiв полягае у смисловому, ршмчному та граматичному видiленнi [3, с. 241-269].
Отже, у результап проведеного нами дослiдження ми дшшли висновку, що ритмiзацiя як полiфункцiональний принцип побудови вiршового мовлення базуеться
на закономiрному чергуванш ршмко-синтаксичних одиниць тексту - рядюв. Вони, у свою чергу, утворюють ршмчний малюнок на основi паралельно побудованих конструкцiй та рiзних видiв повтору, на художньому впорядкуванш синтаксичних груп, якi е проявами iзотопi! плану вираження. Паралелiзм ми розумiемо як неповний повтор, що пiдкреслюе структурний зв'язок двох чи бшьше рядкiв, побудованих за аналопчною структурою. Ми встановили, що гомоморфш (повторюванi) синтаксичнi конструкцi!, якi е немаркованими, не емфатичними, нейтральними композицшними елементами, характеризуються монотоннiстю та одномаштшстю, утворюючи асимiлятивний ритм. Гетероморфнiсть, навпаки, притаманна маркованим членам пропозем, яю, актуалiзуючи рiзнобарвний, дисимiлятивний, вiдривчастий ршмчний малюнок, виникають у наслiдок таких синтаксичних флуктуацш, як трансформацiя, надмiрнiсть та опущення / редукцiя компоненпв пропоземи / конструкцi!. Ми також вивели, що ршмко-синтаксична органiзацiя рядюв, яка вiдрiзияеться лаконiчнiстю синтаксичних елеменпв, використанням простих речень, елiптичних та номшативних конструкцiй, створюе динамiзм ди, напруженiсть та насиченiсть подiй, а уповшьнення ритму спричиняеться конструкцiями, ускладненими рiзними видами повторiв i транспозищями компонентiв пропоземи. Певна ритмiко-синтаксична оргашзащя здiйснюеться автором у вiдповiдностi зi змiстом висловлювання, а також задля зворотнього зв'язку, тобто намiром донести до адресата несмислову (рштшко-синтаксичну) iнформацiю, покликану забезпечувати реакцiю на повщомлення.
Перспективою подальшого до^дження е порiвняльний аналiз ршмко-синтаксичних паралельних конструкцiй сучасно! американсько! поезi! модершзму та постмодернiзму.
Список л1тератури
1. Александрова Т. Л. Художественный мир М. Лохвицкой: дис.... канд. филол. наук: 10.02.01 / Т. Л. Александрова. - М., 2004. - 258 с.
2. Богатова Ю. А. Экспрессивно-синтаксические особенности ритма английской художественной прозы: дис.... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ю. А. Богатова. - Тула, 2004. - 120 с.
3. Гумовская Г. Н. Ритм как фактор выразительности художественного текста: на материале английского языка: дисс.... доктора филол. наук: 10.02.04 / Г. Н. Гумовская. - М., 2000. - 325 с.
4. Жирмунський В. М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика: Избранные труды / В. М. Жирмунський. - Л.: Наука, 1977. - 407 с.
5. Клочкова Т. И. Синтаксический параллелизм как один из способов организации [Електронний ресурс] / Т. И. Клочкова. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2008/Philologia/30171.doc.htm
6. Кузнец М. Д. Стилистика английского языка / М. Д.Кузнец, Ю. М. Скребнев. - Л.: Учпедгиз, 1960.
- 173 с.
7. Лотман М. Ю. Структура художественного текста / Ю. М. Лотман // Об искусстве.
- Спб.: Искусство-СПБ, 1998. - С. 14-285.
8. Москальчук Г. Г. Структура текста как синергетический процесс / Г. Г. Москальчук.
- М.: Едиториал УРСС, 2003. - 296 с.
9. Орлицкий Ю. Б. Гетероморфный (неупорядоченный) стих в русской поэзии / Ю. Б. Орлицкий. // НЛО. 2005. - № 73. - С. 187-202.
10. Томашевский Б. В. Теория литературы / Б. В. Томашевский. - М.: Просвещение, 1981. - 239 с.
Шевелева-Гаркуша Н. В. Синтаксический параллелизм в ритмическом построении текстов современной американской поэзии // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1.
- С.496-501.
В статье представлен анализ организации ритмико-синтаксических параллельных конструкций в текстах современной американской поэзии. Выявлено, что гомоморфное и гетероморфное построения строк характеризуются монотонным, шаблоннным и динамичным, усложненным ритмом соответственно.
Ключевые слова: изотопия, пропозема, ассимилятивный / диссимилятивный ритм, принцип гомоморфности / гетероморфности, ритмическая кривая.
Shevelyova-Garkusha N. V. Syntactic parallelism in the rhythmic organization of modern american poetic texts // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011.
- V.24 (63). -№2. Part 1. -P.496-501.
This article focuses on revealing organization of the rhythmic and syntactic parallel constructions of modern american poetic texts. It is concluded that homomorphic and heteromorphic formation principles are characterized by monotonous, trite and dynamic, complicated rhythm respectively.
Key words: isotopy, proposeme, assimilative/dissimilative rhythm, homomorphic/heteromorphic principle, rhythmic curve.
Поступила до редакцп 17.03.2011 р.
