CC BY
19
© Шкурутй Д. А., Лукзен В. Б., *Бухаров I. В. УДК 613. 8 + 159. 944. 3
Шкуруп'й Д. А., Лукзен В. Б., *Бухаров I. В.
синдром ПРОФЕСШНОГО ВИГОРАННЯ У ЛiКAPiB xipypmHoro
ПРОФiЛЮ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академiя» (м. Полтава) Полтавський обласний клiнiчний онкологiчний диспансер
(м. Полтава)
Стаття е фрагментом iнiцiативноI науково-до-слiдноI роботи ВДНЗУ «Укра1нська медична стоматолопчна академiя» «Kлiнiко-психопатолопчна характеристика, патоморфоз та лiкування депре-сивних станiв з урахуванням бюлопчних ритмiв»», № держ. реестрацiI 0110U003031.
Вступ. Проблема синдрому професiйного виго-рання (СПВ) у лiкарiв хiрургiчного профiлю впливае на якiсть надання медично! допомоги населенню, що набувае особливо! актуальной в умовах рефор-мування системи медичного обслуговування, яке передбачае збтьшення професiйного навантажен-ня на спещалю^в вузького профiлю. Професмне навантаження, стаж роботи та спецiалiзацiя е осно-вними чинниками формування даного синдрому [1, 2, 6]. Тому визначенням впливу формування СПВ у лiкарiв хiрургiчного профтю на ефективнють !х працi в сучасних умовах реформування структури охорони здоров'я обумовлюе наукову новизну дано! роботи.
Мета дослщження - обфунтування шляхiв пщ-вищення ефективностi працi лiкарiв хiрургiчних спе-цiальностей на основi аналiзу формування СПВ та його наслщюв.
Об'ект i методи дослщження. У ходi досл^ дження проведено анкетне опитування та психо-лопчне тестування 62 лiкарiв хiрургiчного профтю, серед них - 23 анестезюлоги (37 %), 17 хiрургiв (27,6 %), 13 акушерiв-гiнекологiв (20,4 %), 9 травма-тологiв (15 %).
Оцшювались суб'ективнi характеристики учас-ника анкетування щодо режиму працi i вiдпочинку, характер знаття емоцiйного напруження, рiвень СПВ методом Maslach Burnout Inventory в модифкаци Н. Е. Водопьяново! (2008) [3]. Oтриманi дан ствстав-лялись iз спецiальнiстю лкаря i стажем його роботи: вщ 0,5 до 5 роюв (n = 26; 42,2 %); вщ 6 до 10 роюв (n = 9; 14,3 %), вiд 11 до 15 роюв (n = 4; 6,7 %), та бть-ше 15 роюв (n = 23; 36,8 %).
Статистична оцiнка результатiв проводилась методами описово!статистики з розрахунком медiани (Ме) i непараметрично! статистики з використанням критерпв розбiжностi Вiлкоксона-Мана-Уiтнi (U) та кореляци Спiрмена (R). М^мальним рiвнем безпо-милкового прогнозу вважали Р = 0,95 i, вщповщно, рiвнем iмовiрностi помилки - р < 0,05.
Результати дослщжень та Ух обговорення.
В процес досл1дження було встановлено, що найви-щий р1вень профес1йного вигорання виникае у лка-piB, що працюють бтыше 10 рок1в, але пюля 15 рок1в, показники вигорання pi3ra знижуютыся. Так, за оци ночною шкалою СПВ його piвены за показником Ме у лiкаpiв iз стажем роботи вiд 0,5 до 5 роюв склав 7 балiв; вiд 6 до 10 роюв - 6,5 балiв, вiд 11 до 15 роюв - 7,5 балiв та бтыше 15 роюв - 5,9 балiв.
Piвены емоцмного виснаження також був най-вищим у лiкаpiв зi стажем роботи вщ 11 до 15 роюв (Ме = 26 балiв) поpiвняно iз лiкаpями iз стажем роботи вщ 0,5 до 5 роюв (Ме = 18,2 балiв), вщ 6 до 10 роюв (Ме = 10,6 бали) та бтыше 15 роюв (Ме = 16,2 бали).
Piвены депеpсоналiзацiI (циызму) був найви-щий у лiкаpiв, що пропрацювали бiлыше 15 роюв (Ме = 14,3 бали) поpiвняно iз лiкаpями iз стажем роботи вщ 0,5 до 5 роюв (Ме = 12,3 бали), вщ 6 до 10 роюв (Ме = 12,1 бали) та вщ 11 до 15 роюв (Ме = 13,8 бали).
Piвены прагнення до професмно! успшност був найвищий у лiкаpiв iз стажем роботи вщ 6 до 10 роюв (Ме = 39,7 бали) проти лiкаpiв iз стажем роботи вщ 0,5 до 5 pокiв (Ме = 31 бал), вщ 11 до 15 роюв (Ме = 29 бали) та бтыше 15 роюв (Ме = 37 балiв).
При доотджены груп лiкаpiв за спещалыностями було встановлено, що найвищий piвены СПВ маюты анестезiологи; хipуpги, травматологи, акушери-п-некологи мали середы показники даного синдрому. СтупЫы виразност СПВ за показником Ме залежно вщ спецiалыностi становив 7,6; 6,4; 5,9; та 6 балiв вщповщно. У анестезюлопв також був констато-ваний найвищий piвены емоцiйного виснаження (Ме = 21,9 бали). У хipуpгiв цей показник становив 16,8 бали, у травматолопв - 12,8 бали, у акушеpiв-пнеколопв - 14,5 бали.
Найвищий piвены циызму був встановлений у тpавматологiв (Ме = 13,1 бали). Серед представни-юв iнших спецiалыностей вiн був нижчим i склав у анестезюлопв - 12,2 бали, у хipуpгiв - 10,9 бали, у акушеpiв-гiнекологiв - 12,2 бали.
Натомюты, акушери-гiнекологи мали найвищий piвены прагнення до пpофесiйноI успiшностi (Ме = 36,2 бали): у анестезюлопв цей показник становив 32 бали, у хipуpгiв - 34,9 бали, у травматолопв - 36,2 бали.
При порiвняннi груп лiкарiв залежно вщ спещ-альностi були встановленi таю статистично доведе-нi факти: анестезюлоги мають тенденцiю до бть-шого ступеню вигорання нiж травматологи (и = 46; р < 0,05) i тенден^ю до бiльшого ступеню емоцм-ного виснаження нiж травматологи(и = 47; р < 0,05); акушери-пнекологи мають тенденцiю до вищого рiвня деперсенолiзацiI нiж хiрурги (и = 109; р < 0,05) i до бтьшого прагнення професмно! успiшностi нiж анестезiологи (и = 63; р < 0,05); травматологи мають тенден^ю до бтьшого рiвня професмно! успiшностi нiжанестезiологи (и = 38; р < 0,05).
При аналiзi впливу стажу роботи на показники доотдження був встановлений статистично досто-вiрний кореляцiйний зв'язок, який свщчить про те, що бтьший стаж роботи знижуе рiвень прагнення до професмно! успiшностi (Я = -0,32; р < 0,05), збтьшуе виразнють цинiзму, (Я = 0,7; р < 0,05) та емоцмного виснаження (Я = 0,2; р < 0,05).
Виникнення конфл^них ситуацм на робочому мiсцi з адмшютращею, найчастiше вiдбувалося у л^ карiв iз стажем роботи до 5 роюв (п = 8; 30,8 %) та л^ карiв-анестезiологiв (п = 16; 69,6 %). Частше за всiх непорозумiння з колегами сумiжних спецiальностей виникають у лiкарiв iз стажем роботи вiд 11 до 15 роюв (п = 3; 75 %) та лiкарiв-хiрургiв (п = 6; 66,4 %). 3 патентами та 1х родичами, найчастше конфл^у-ють лiкарi iз стажем роботи бiльше 15 роюв (п = 10; 43,5 %) та акушери- пнекологи (п = 7; 53,8 %).
Причини страху при виконанн професмних дiй через брак досвщу були констатованi у лiкарiв iз стажем роботи до 5 роюв (п = 25; 96,2 %); в шших вкових групах вiн був пов'язаний iз розумiнням можливих ризикiв на основi власного досвiду i мав практично однаковий рiвень значень як у анестезюлопв (п = 22;
95.7 %), так i у хiрургiв (п = 17; 100 %), акушерiв- гше-кологiв (п = 11; 84,6 %), травматолопв (п = 9; 100 %) .
Бтьшють лiкарiв хiрургiчного профтю вiдцають перевагу 8 годинному режиму пращ та плановим робочим дням: анестезюлоги - у 86,96 % випадюв (п = 20), хiрурги - у 47,1 % (п = 8), акушери пнекологи - у 53,8 % випадюв (п = 7). Лише лкар^травмато-логи в^ають перевагу добовим чергуванням (п = 9;
77.8 %).
Маючи професiйнi деформацiю характеру, лiкарi хiрургiчного профiлю намагаються адаптуватись до II негативних наслщюв, або не помiчати 1х, вдаючись до рiзних шляхiв. Так, професiйна психологiчна на-пруга нiвелюеться у лiкарiв iз стажем роботи:
- до 5 роюв - сном (п = 15; 57,7 %) i вживанням алкоголю (п = 11; 42,3 %);
- вщ 6 до 10 роюв - сном (п = 5; 55,6 %) i палш-ням (п = 7; 77,8 %);
- вiд 11 до 15 роюв - заняттям спортом (п = 3; 75 %) i вживанням алкоголю;
- бтьше 15 роюв - спткуванням з близькими (п = 17; 73,9 %) i палiнням (п = 12; 52,2 %).
Характер ывеляци робочо1 напруги залежно вщ спецiальностi показав, що лiкарi намагаються лкв^ дувати II таким чином:
- анестезюлоги - сном (п = 23; 100 %) i вживанням алкоголю (п = 19; 82,6 %);
- акушери-пнекологи - спткуванням з близькими (п = 12; 92,3 %) i палшням (п = 9; 69,2 %);
- травматологи - заняттями спортом (п = 7; 77,8 %) i вживанням алкоголю (п = 4; 44,4 %);
- хiрурги - сном (п = 10; 58,8 %) i палшням (п = 12; 70,6 %).
Узагальнюючи наведен дан можна змоделюва-ти типовий психолопчний профiль лiкаря певно1 х^ рурпчно! спецiальностi:
- анестезiолог мае високий рiвень професй ного вигорання, емоцмного виснаження, цинiзму, низьке прагнення до кар'ерного росту, част непо-розумшня з адмiнiстрацiею, усвiдомлюе можливi трудно!^ при виконаннi професiйних дiй, яке сфор-моване на основi життевого досвiду, в^ае перевагу 8- годинному робочому дню, зымае стрес сном та вживанням алкоголю;
- акушер- гшеколог мае середнм рiвень профе-сiйного вигорання та емоцмного виснаження, високий рiвень циызму, сильне прагнення до кар'ерного росту, част непорозумiння з пацiентами та 1х родичами, усвiдомлюе можливi труднощi при виконаннi професiйних дм, яке сформоване на основi життевого досвщу, в^ае перевагу 8-годинному робочому дню, зымае стрес палшням та спткуванням з близькими людьми;
- травматолог мае середнм рiвень професй ного вигорання, емоцiйного виснаження, високий рiвень цинiзму, сильне прагнення до кар'ерного росту, част непорозумiння з колегами сумiжних спе-цiальностей, усвщомлюе можливi труднощi при ви-конанн професiйних дiй, яке сформоване на основi життевого досвiду, вiдцае перевагу 24-годинному робочому дню, зымае стрес вживанням алкоголю та заняттями спортом;
- хiрург мае середнм рiвень професiйного вигорання, емоцiйного виснаження, низький рiвень цинiзму, помiрне прагнення до кар'ерного росту, част непорозумшня з колегами сумiжних спещаль-ностей, усвщомлюе можливi труднощi при виконанн професiйних дiй, яке сформоване на основi життевого досвiду, вщдае перевагу 8-годинному робочому дню, зымае стрес сном та палшням.
Особливост професiйноI деформацiI особис-тост залежно вiд стажу роботи пролягають в тому, що виразнють СПВ досягае максимуму через 11-15 роюв професмно! дiяльностi i знижуеться пюля цього перiоду; лiкарi iз стажем до 5 роюв переважно мають труднощi спткування з адмiнiстрацiею, вщ 6 до 15 рокiв - з колегами сумiжних спецiальностей, пюля 15 роюв - з патентами; на вщмшу вiд старших колег, лiкарi зi стажем до 5 роюв надають перевагу добовим чергуванням.
Таю дан в цтому збкаються iз думкою iнших ав-торiв [4-6].
Зважаючи на вище наведен данi оргаызато-рам охорони здоров'я для оптимiзацiI роботи л^ карiв хiрургiчного профiлю доцiльно вжити заходiв профiлактики i корекцiI наслiдкiв СПВ. Для цього
необхщно створювати умови для коректного i вза-емоповажного спiлкування мiж адмЫютра^ею, мо-лодими фахiвцями та лкарями (зокрема - анестез^ ологами), виробити план заохочень представниюв даних груп. Для взаемопорозумшня, вироблення здатностi роботи в командi i единоï тактики ведення пащетчв необхiдно органiзовувати сумiжнi клiнiчнi та органiзацiйно методичнi конференций наради, се-мiнари за участю лiкарiв сумiжних спецiальностей i3 обов'язковим залученням лiкарiв i3 стажем вщ 6 до 15 рокiв. Для зменшення ризику виникнення непо-розумшь мiж хворими i медперсоналом доцтьно за-лучати фахiвцiв iз психологи спткування для надан-ня психолопчно'| допомоги пацiентам i проведення треынпв, особливо - в акушерсько-пнеколопчнм практицi i з лiкарями, яю мають стаж роботи понад 15 роюв. Для оптимiзацiï режиму прац слiд залуча-ти до добових ургентних чергувань лiкарiв iз стажем роботи до 5 роюв, а також надавати перевагу такому робочому режиму для лiкарiв-травматологiв. Для лiкарiв зi стажем до 10 роюв, анестезюлопв i хiрур-пв доцтьно оргаызувати робочi змiни таким чином, щоб налагодити режим здорового сну. Для лiкарiв iз стажем бтыше 15 роюв та акушерiв-гiнекологiв слд оргаызувати робочi змiни та скласти графiк вщ-пусток, яю забезпечать повноцiнне спiлкування з близькими людьми. Рекомендовано в межах лкары та у втьний вiд роботи час оргаызувати спортивний вiдпочинок (насттьний тенiс, шахи, органiзацiя кор-поративних спортивних ^ор), що особливо необхщно лкарям iз стажем роботи вщ 6 до 15 роюв та лкарям-травматологам.
Висновки.
1. У лiкарiв хiрургiчного профiлю формуеться СПВ, який найбтьш виражений у лiкарiв iз стажем роботи вiд 11 до 15 роюв i у лiкарiв-анестезiологiв.
2. У лiкарiв хiрургiчного профiлю формуються професiйнi деформацiï особистост у виглядi зни-ження прагнень до кар'ерного росту, збтьшення емоцмного виснаження та циызму, виникненнi непорозумЫь iз адмiнiстрацiею, колегами сумiжних спещальностей, пацiентами, ïх родичами, виразнiсть яких залежить вщ спецiальностi лiкаря та стажу його роботи.
3. Спроби ывеляци наслщюв СПВ поляга-ють у вживанн алкоголю, палiннi, прагненнi до повноцЫного сну, рiдше - до занять спортом i також залежать вщ спещальност та стажу роботи лкаря.
4. Лiкарi хiрургiчного профтю в^ають перевагу 8-годинному робочому дню за виключенням лiкарiв iз стажем роботи до 5 роюв та лiкарiв-травматологiв.
5. Оргаызаторам охорони здоров'я слщ вра-ховувати психологiчнi проф^ лiкарiв хiрургiчних спецiальностей при складанн робочих графiкiв, плануваннi вiдпусток, а також придтяти увагу фор-муванню здатностi роботи в командi, навичок коректного спткування як мiж лкарями i пацiентами, так i в середин лiкарського колективу.
Перспективи подальших дослiджень. В по-дальшому плануеться оцiнити ефективнiсть запро-понованого комплексу оптимiзацiï роботи лiкарiв хiрургiчного профiлю в пiдвищеннi якостi надання медичних послуг
Л^ература
1. Бабанов С. А. Профессиональные факторы и стресс: синдром эмоционального выгорания / С. А. Бабанов // Трудный пациент. - № 7. - 2010. - С. 53-54.
2. Бессонов С. П. Профессиональная деформация личности / С. П. Бессонов. - СПб.: Речь, 2004. - 271 с.
3. Водопьянова Н. Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н. Е. Водопьянова, Е. С. Старченкова. - СПб.: Питер, 2005. - 336 с.
4. Мамась А. Н. Исследование синдрома эмоционального выгорания у врачей анестезиологов-реаниматологов / А. Н. Мамась, Т. е. Косаревская // Новости хирургии. - 2010. - № 6. -С. 75-81.
5. Постернак Г. И. Исследование выраженности синдрома выгорания у детских анестезиологов / Постернак Г. И., Што-гун К. А. [и др.] // Медицина неотложных состояний. - 2011. - № 6. - С. 76-79
6. Эмоциональное выгорание у медицинских работников как предпосылка астенизации и психосоматической патологии / А. В. Балахонов, В. Г. Белов, Е. Д. Пятибрат [и др.] // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 2009. -№ 3. - Сер. 11. - С. 57-70.
УДК 613. 8 + 159. 944. 3
синдром ПРОФЕС1ЙНОГО ВИГОРАННЯ У Л1КАР1В Х1РУРГ1ЧНОГО ПРОФ1ЛЮ Шкурутй Д. А., Лукзен В. Б., Бухаров I. В.
Резюме. Проведене опитування та психолопчне тестування 62 лiкарiв хiрургiчних спе^альностей. Вста-новлен особливост психолопчного профтю лiкарiв, характер i ступЫь |'х професмного вигорання, види спроб його лквщаци, бажан режими прац i вщпочинку. Надан рекомендацп для органiзаторiв охорони здоров'я щодо оптимiзацiï роботи лiкарiв хiрургiчних спещальностей за рахунок зменшення проявiв синдрому професмного вигорання шляхом корекцп елемен^в психологи спткування, формування вмшь командно'! роботи, iндивiдуалiзацiï режиму пращ i вщпочинку залежно вщ психолопчного профтю, притаманного пев-нм лкарсьюй спещальностк
Ключовi слова: хiрургiя, лiкарi, синдром професiйного вигорання.
УДК 613. 8 + 159. 944. 3
синдром ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ВЫГОРАНИЯ У ВРАЧЕЙ ХИРУРГИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ
Шкурупий Д. А., Лукзен В. Б., Бухаров И. В.
Резюме. Проведен опрос и психологическое тестирование 62 врачей хирургических специальностей. Установлены особенности психологического профиля врачей, характер и степень их профессионального выгорания, виды попыток его ликвидации, желаемые режимы труда и отдыха. Предоставлены рекомендации для организаторов здравоохранения относительно оптимизации работы врачей хирургических специальностей за счет уменьшения проявлений синдрома профессионального выгорания путем коррекции элементов психологии общения, формирования умений командной работы, индивидуализации режима труда и отдыха в зависимости от психологического профиля, присущего определенной врачебной специальности.
Ключевые слова: хирургия, врачи, синдром профессионального выгорания.
UDC 613. 8 + 159. 944. 3
Professional Burnout Syndrome among the Doctors of Surgical Description
Shkurupiy D. A., Lukzen V. B., Buharov I. V.
Abstract. Professional burnout syndrome among the doctors of surgical description impacts on the quality of the delivery of healthcare to people. Professional load, work experience and specialization are the basic factors of this syndrome formation.
The questionnaire of 62 doctors of surgical description were carried out. The mode and nature of work and rest, level of professional burnout were being evaluated by Maslach Burnout Inventory method of questioning in the modification of N. Ye. Vodopyanova.
It is found that anesthesiologists have got a high level of professional burnout, emotional exhaustion, cynicism, low aspirations for career growth, frequent misunderstandings with the administration, realize possible difficulties in the performing of professional activities, which is formed on the basis of life experience, prefer 8-hour work day, distress with the help of sleep and spirits.
Obstetrician-gynecologists have got a medium level of professional burnout, emotional exhaustion, high level of cynicism, strong aspirations for career growth, frequent misunderstandings with the patients and their relatives, realize possible difficulties in the performing of professional activities which is formed on the basis of life experience, prefer 8- hour work day, destress with the help of smoking and communication with close people.
Traumatologists and surgeons have got similar psychological profile excluding that the doctors of both directions have got frequent misunderstandings with the counterparts of related areas, the first ones prefer 24- hour work day, destress with the help of spirits and sports, and the second ones prefer 8-hour work day, destress with the help of sleep and smoking.
Depending on the experience, the expressiveness of professional burnout syndrome reaches a maximum after 11-15 years of professional activity. Doctors with the experience up to 5 years mainly have got the difficulties in communication with the administration, from 6 to 15 years - with the counterparts of related areas, after 15 years -with the patients. Unlike senior counterparts, doctors with the experience up to 5 years prefer daily duties.
Thus for the prevention and correction of the consequences of professional burnout syndrome among the doctors of surgical description it is necessary to create the conditions of correct and based on mutual respect communication with the administration, junior specialists, develop a plan of incentives, arrange related clinical and organizational and methodological conferences, meetings, seminars with doctors of related areas, involve specialists in psychology for the delivery of psychological aid to the patients and for conducting trainings, involve doctors with the work experience up to 5 years for daily duties and also give priority to such work mode to traumatologists. It's necessary to organize the working shifts for doctors with the work experience up to 10 years, anesthesiologists and surgeons so as to set a healthy sleep mode and for doctors with the work experience more than 15 years and obstetrician-gynecologists to provide full communication with close people. It's recommended to organize a sports recreation for doctors within the hospital and in off-duty time.
Key words: surgery, doctors, professional burnout syndrome.
Рецензент - проф. Рибаков С. Й.
Стаття надшшла 25. 05. 2014 р.
