CC BY
9
Ключевые слова: отзывчивость здравоохранения, временно внутренне перемещенные лица, проблемы медицинского обслуживания.
MEDICAL AND SOCIAL ASPECTS OF MEDICAL SERVICE OF THE GROUP OF TEMPORARY INTERNALLY DISPLASED PERSONS
Lekhan V. M., Kriachkova L. V., Borvinko E. V., Kolesnik V. I.
Abstract. An important condition for ensuring health care sensitivity is the sufficient response of the system to the needs of vulnerable groups of the population. Such vulnerable groups include people who, because of Ukraine's loss of control over a part of the territory, left their permanent residence and moved to other territories with the status of internally displaced persons (IDPs).
Objective: there was an analysis of the provision of health care sensitivity for the group of internally displaced persons and the definition of health care problems for IDPs to improve the provision of medical care for this group.
Object and methods. A sociological survey was conducted among 102 managers of health institutions in Dnipropetrovsk region on a self-developed questionnaire. Statistical processing of the results was performed using STATISTICA 6.1 software (StatSoftlnc., serial No. AGAR909E415822FA) using descriptive and analytical medical statistical methods.
Results and discussion. Managers of health facilities consider that the health care system of Ukraine adequately responds to the needs of this population group - internally displaced persons is not a neglected social group in responding to their demands, and the average level of responsiveness for their requests is 8.25 (95.0% CI 7.48 -9.02) points.
Taking into account the contingent of respondents - managers of health facilities, it could be asserted that there is a certain overestimation of the assessment of the health system responsiveness. In addition there are a number of existing problems in servicing IDP has been pointed out by the managers.
According to the interviewed managers, health care of internally displaced persons is not based on sufficient funding and social legal regulation, what leads to a number of cases, among which are mainly mentioned financial (29.41%) and psychological (35.2%) problems.
There were identified the reserves of increasing responsiveness to internally displaced persons, first of all, it is the autonomy of patients in decision-making, the choice of providers of medical services and access to social support systems during treatment. These aspects of responsiveness correlate with the feedback of the health care problems of the contingent of internally displaced persons, which faced practically every manager of health facilities among the respondents.
According to the respondents, measures for elimination/reduction of identified problems should be: additional financing for medical care of IDP; the establishment of patient registries and, above all, the integration with social workers, lawyers and psychologists of the health care of this contingent.
Conclusions. According to the results of the survey, despite the fact that managers highly appreciate the health system responsiveness to internal migrants, they recognize the existence of a number of problems, primarily psychological and financial, which they believe can be overcome through an integrated provision of medical care.
Key words: health system responsiveness, internally displaced persons, health care problems.
Рецензент - проф. Голованова I. А.
Стаття надшшла 20.12.2017 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-338-342 УДК 616.5-006-08 12Ошивалова О. О.
Р1ВЕНЬ ПРОФЕС1ЙНО1 КОМПЕТЕНЦП Л1КАР1В ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГ1В З АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПРОФ1ЛАКТИКИ РАКУ ШК1РИ
1Державна наукова установа «Науково-практичний центр профшактичноТ та клш1чно'|' медицини» Державного управлшня справами (м. Кшв)
2Нацюнальна медична академ1я пюлядипломно'Госв1ти 1меш П. Л. Шупика (м. Кшв)
oshivalovaea@gmail.com
Зв'язок публ1кацп з плановими науково-до-слщними роботами. Робота е фрагментом науко-во! теми «Розробка моделi оргаызаци багатофак-торно! профтактики та управлшня якютю медично! допомоги при окремих хроычних шфекцмних захво-рюваннях прикртленого населення», № державно! реестраци 0114U002118.
Вступ. Знання розвиваються з такою швидкютю, що застарiвають ранше, ыж заюнчуеться цикл пщ-готовки випускника, тому орieнтацiя на отримання ттьки базового рiвня знань не влаштовуе як самих випускниюв, так i роботодав^в. Тому що навггь на-явнють мщних фундаментальних предметних знань не е гаран^ею i запорукою успшно! професмно! д^ яльност [1]. Для того щоб бути фахiвцем високого
рiвня, крiм предметних, потрiбнi також метапред-метнi знання, вмiння i навички. Очевидно, що такi знання слщ формувати i розвивати, а безперервна форма освiти е тим шститутом, який може i повинен виршувати це завдання. В якост основно! вимоги до пiдготовки фахiвцiв i полiпшення якостi освiти 6в-ропейським науково-педагогiчним спiвтовариством був висунутий компетентнюний пiдхiд [2].
Компетентнiсний тдхщ забезпечуеться розви-тком розумово! активности самовдосконаленням умiнь i навичок, формуванням готовност до само-оцiнки, саморозвитку, до спiвпрацi, до самостiйно,i дiяльностi та вмiнню приймати рiшення [2,3].
Компетенщя спецiалiста (володiння спещальни-ми професмними знаннями, вмiннями i навичками) включае методичну i соцiальну компетенци [2,9]. Методична компетенцiя лiкаря включае в себе здат-нiсть накопичувати, систематизувати i передавати досвiд; сощальна - здатнiсть гнучко адаптуватися до мшливих умов соцiуму. Ступiнь сформованост компетенцiй дозволяе систематизувати i оптимiзу-вати формування професiйноI компетентностi, за-безпечуючи найбiльш повний розвиток шдивщуаль-них здiбностей i особистiсних якостей [2].
Розвиток нових навичок, умшь i видiв компетент-ностi вщбуваеться в залежностi вiд тих цтей, якi значимi для iндивiда в даний час, вони можуть бути розвинен i проявленi в тих ситуащях, де виконувана дiяльнiсть набувае особистюну значимiсть [3].
Ми припускаемо, що компетентний спещалют мае необхщну кiлькiсть знань i вмiнь, яю дозволяють йому виносити судження i приймати вiдповiдальнi рiшення, тобто бути ефективним в конкретно галузi.
Рак шюри - одне з найпоширеыших онкологiчних захворювань. Проблема раку шюри залишаеться актуальною в Укра1ы i вимагае полiпшення ранньо! дiа-гностики, а також створення комплексно! програми профтактики, розробки освiтнiх програм для насе-лення кра!ни.
За уточненими даними Нацюнального канцер-реестру Укра'ши у 2014 р. було зареестровано 135 307 нових випадюв захворювання на злояюсы ново-утворення (ЗН); загальний показник захворюваност на ЗН складав 372,4 на 100 тис. населення, в тому чиогм 388,1 у чоловшв та 358,8 у жшок [12]. Найбть-шу питому вагу в структурi онкологiчноI захворюва-ност чоловiчого населення Украши мали ЗН легеы, передмiхуровоI залози, шкiри, шлунка та товсто! кишки (разом 57,4%), у жшок - ЗН молочно! залози, шюри, тiла та шийки матки i колоректальний рак (58,8%).
Велику питому вагу в структурi захворюванос-тi населення Украши мали немеланомн раки шкiри (НМРШ), серед яких друге мюце займае плоско-клiтинний рак шкiри (ПКРШ). У 2014 рощ загальна юльюсть випадюв НМРШ серед населення Украши склала 15 504, iз них 6 528 (10,0%) серед чоловшв та 8 976 (12,8%) серед жшок. Стандартизований показник захворюваност НМРШ склав 21,9 на 100 тис. нас. (серед чоловшв - 25,0 на 100 тис. нас.; серед жшок - 20,3 на 100 тис. нас.) [12]. Стандартизований показник смертност НМРШ в 2014 рощ склав
0,5 на 100 тис. нас., у чоловшв - 0,9 на 100 тис. нас. i у жшок - 0,3 на 100 тис. нас. [12]. Незважаючи на вiзуальну доступнють, питома вага запущених форм раку шюри у оЫб, яю вперше звернулися до лiкарiв, залишаеться високим. При вiзуальних локалiзацi-ях ЗН не прожили 1-го року 7,2% хворих на ЗН губи [12].
Профтактика раку шюри полягае у своечаснм д^ агностицi та активному лкуваны передракових ста-нiв шкiри, поширенн серед населення знань про не-безпечнi наслiдки iнсоляцiI та про способи захисту вщ шкiдливоI дм сонячного випромiнювання, а також про кJliнiчнi ознаки хвороби [4].
Згщно статистичним даним, частота виявлення злояюсних пухлин шкiри серед пацiентiв, яю звернулися за медичною допомогою до лiкаря дерматовенеролога, складае вщ 2% до 4%. У зв'язку з цим, роль лкаря дерматовенеролога в дiагностицi та ви-значеннi тактики лiкування раку шюри провiдна.
З огляду на потенцмну важливiсть рiвня пщго-товки дерматовенеролопв з актуальних питань профтактики раку шкiри, дивно, що дослщження рiвня професiйноI компетенцiI з цього приводу в Укра1ы не проводились. Ряд доотджень було проведено науковцями Велико! Британи, якi дослiджували р^ вень професiйноI компетенцiI лiкарiв дерматолопв з питань дерматоонкологiI на етап навчання у вищо-му навчальному закладi [5,6,8]. Декiлька дослiджень були проведен в Сполучених Штатах Америки i стосувались визначення рiвнiв компетентной сту-дентiв-медикiв i лiкарiв первинно! ланки [9,10,11]. I е ттьки кiлька американських дослiджень, якi об'ективно оцiнювали дiагностичнi можливостi студенев пiсля бакалаврату з дерматологiI [7,13]. Дослщження рiвня професiйноI компетенци лiкарiв дерматовенерологiв з профiлактики раку шюри пiсля закiнчення навчання та при наявност практичного досвщу на теперiшнiй час не проводились.
Мета нашого дослiдження полягала в визна-ченнi рiвня професiйноI компетенци лiкарiв дерма-товенерологiв з актуальних питань профтактики раку шюри.
Об'ект i методи дослiдження. Творчим колек-тивом ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС сумюно iз кафедрою дерматовенерологiI Нацюнально! медично! академiI пiслядипломноI освiти iменi П. Л. Шупика (НМАПО) було розроблено тести для оцшки обiзнаностi лiкаря дерматовенеролога з актуальних питань профтактики раку шюри. Тести було складено в 6 варiантах, кожен мав по 7 запитань, iз яких: 2 - з епщемюло-пчних особливостей, 2 - з дiагностики, 2 - з л^-вально! тактики раку шюри та його попередниюв, 1 ситуацмна задача. Кожне запитання включало 4 ва-рiанти вiдповiдей, одне з яких правильне.
Результати дослщження та Ух обговорення. Тестування лiкарiв дерматовенеролопв було проведено в рамках навчального процесу на кафедрi дерматовенерологи НМАПО iменi П. Л. Шупика за 2015-2017 навчальний рк. Тестування пройшов 136 лiкарiв дерматовенеролопв iз рiзних репоыв Украши (м. Ки!в та Ки!вська обл., Чернiгiвська, Рiв-
ненська, Львiвська, Вiнницька, Жито-мирська та iншi областi) (рис. 1).
1з них 32 (23,5%) лкаря не мали квалiфiкацiйноí категорií, ix серед-нiй професiйний стаж склав 4,8±1,2 роюв, а середнiй бал з тестування -3,6±0,4.
18 (13,2%) лiкарiв мали другу ква-лiфiкацiйну категорiю, середнiй про-фесмний стаж - 8,9±2,5 рокiв, серед-нiй бал з тестування - 4,1±1,1. У 25 лiкарiв дерматовенеролопв (18,4%) була перша квалiфiкацiйна категорiя, стаж роботи - 17,4±1,3 роюв, а се-реднiй бал з тестування - 4,3±1,4.
Ще 27 (19,9%) - лiкарi вищо! кате-горií, стаж роботи - 25,1±1,5 рокiв, а середнiй бал з тестування - 3,5±0,6. Та 34 (25%) лкарынтерни I i II рокiв навчання, середнiй бал з тестування - 2,6±0,8 (рис. 2).
Рис. 2. Показники середнього професшного стажу та середнього балу з тестування лiкарiв дерматовенерологiв в залежност вiд лшарсько'Г
категорГГ.
Прим1тка: * л1н1я тренду середнього балу з тестування (Я2=0,357).
За результатами тестування, найвищу кшькють бал1в (7 бал1в) набрали лише 3 лкаря вищоТ категори (2,2%) 1з професмним стажем 19-20 рок1в. По 6 бал1в набрали 14 л1кар1в (10,3%), ¡з них: 3 л1каря вищоТ категори (2,2%), 6 лкаря першоТ категор1Т (4,4%) та 5 л1кар1в без категор1Т (3,7%).
У пщсумку, найвищий р1вень профес1йноТ компе-тенц1Т з питань проф1лактики злояюсних новоутво-рень шк1ри серед дерматовенеролопв мали л1кар1 першоТ та другоТ категор1Т - 4,3±1,4 та 4,1±1,1 вщпо-в1дно. У л1кар1в без категори та л1кар1в вищоТ квал1ф1-кац1йноТ категор1Т ми спостер1гали майже однаковий р1вень профес1йноТ компетенц1Т - середнм бал з тестування склав 3,6±0,4 I 3,5±0,6 вщповщно, незважа-ючи на р1зний стаж роботи, що можливо пояснюеть-ся в першому випадку в1дсутн1стю достатнього р1вня
Рис. 1. Кiлькiсть лiкарiв дерматовенерологiв, якi пройшли тестування.
досвщу, а в другому випадку - низьким р1внем зна-чимост1 для них запропонованоТ теми (рис. 2).
Л1кар1 1нтерни демонстрували найнижчий р1вень профес1йноТ компетенц1Т (бал з тестування 2,6±0,8), що можна пояснити вщсутнютю достатнього р1вня ключного досвщу. До Робочого плану та Програми з пщготовки л1-кар1в-1нтерн1в дерматовенеролог1в включено мало годин з питань про-фтактики раку шк1ри. На теперш н1й час вони складають 22 години, 1з яких: 4 год. лекцм, 8 год. сем1нар-ських та 10 год. практичних занять. Головною проблемою при навчанн в Ытернатур1 з дерматовенерологи вважаемо не ттьки недостатню к1ль-к1сть годин, яка вщведена на дерма-тоонколопю, а I в1дсутн1сть належноТ ктшчноТ' практики з дерматоонколо-г1Т на баз1 стажування.
З 2012 року кафедрою дерматовенерологи НМАПО 1мен1 П. Л. Шупи-ка проводиться двох тижневий цикл тематичного удосконалення «Дер-матоонколопя в практиц1 лкаря дерматовенеролога», який включае су-часне бачення ет1олог1Т I патогенезу, ктнки раку шк1ри, досягнення в ди-ференц1йн1й д1агностиц1, ефективн1 методики л1кування. За пер1од з 2012 по 2017 роки пройшли пщготовку близько 250 лка-р1в 1з р1зних рег1он1в УкраТни. Цикл включае не ттьки теоретичну, а I практичну пщготовку з дерматоско-п!Т, проведення б1опс1Т та метод1в видалення новоут-ворень шк1ри. По заюнченню циклу слухач1 отриму-ють сертифкат I посв1дчення державного зразка про пщготовку з актуальних питань дерматоонкологи. З нашого досвщу, впровадження циклу тематичного удосконалення пщготовки л1кар1в дерматовенеролопв з дерматоонкологи, дозволяе пщняти р1вень професмноТ компетенц1Т л1кар1в, що в свою чергу, позитивно вплине на показники ранньоТ д1агностики раку шюри. Висновки
1. Р1вень професмноТ компетенц1Т л1кар1в дер-матовенеролог1в з актуальних питань профтактики раку шюри на тепер1шнм час не вщповщае сучасно-
му piBHio надання медично! допомоги хворим i3 но-воутвореннями шюри.
2. Найвищий piвень пpофесiйноI компетенци з питань пpофiлактики раку шюри серед дерматове-неpологiв мають лiкаpi першо! та друго! квалiфiка-цмно! категоpiI i3 пpофесiйним стажем вщ 8,9±2,5 до 17,4±1,3 pокiв.
3. Найнижчий piвень пpофесiйноI компетенцiI з профтактики раку шкipи мають лкарынтерни, що пiдтвеpджуe необхiднiсть формування i розвитку додаткових знань i вмшь впродовж пpофесiйного стажу.
4. На вщмЫу вiд iнших спецiальностей, дермато-лопя потребуе постiйного вiзуального тpенiнгу, тому
впровадження цикJliв тематичного удосконалення з дистанцмною формою навчання, телемедичних конференцм, круглих столiв та практикумiв, як еле-ментiв безперервно! форми пюлядипломно! освiти, дозволить практикуючим лiкарям постмно пщтри-мувати та удосконалювати сво! знання.
Перспективи подальших дослщжень. Подальше вивчення професмно! компетенцiI з акту-альних питань профiлактики раку шюри потребу-ють лiкарi загально! практики сiмейноI медицини, т. як саме лiкарi первинно! ланки повинн прийма-ти активну участь у раннм дiагностицi перед раку та раку шюри, формуванн груп ризику серед сво!х пацiентiв.
Лiтература
1. Ayzyatulov RF, Tsentilo SV, Barkalova EL, i dr. Puti povysheniya effektivnosti obucheniya studentov na tsikle dermatovenerologii. Zhurnal dermatoveneroiogff ta kosmetologff im. MO. Torsueva. 2012;1-2(28):27-30. [in Russian].
2. Vorob"yev KP. Dokazatel'naya meditsina i kompetentnost' vracha. Ukrafn s'kiy medichniy chasopis. 2013;1(93):134-40. [in Russian].
3. Mamedova GB. Opredeleniye klyuchevykh kompetentsiy vracha obshchey praktiki. Molodoy uchenyy. 2015;11(91):676-8. [in Russian].
4. Aldridge RB, Glodzik D, Ballerini L, et al. Utility of non-rule-based visual matching as a strategy to allow novices to achieve skin lesion diagnosis. Acta Derm Venereol. 2011;91(3):279-83.
5. Burge S. British Association of University Teachers of Dermatology. Teaching dermatology to medical students: a survey of current practice in the U.K. Br J Dermatol. 2002;146(2):295-303.
6. Davies E, Burge S. Audit of dermatological content of U.K. undergraduate curricula. Br J Dermatol. 2009;160(5):999-1005.
7. Enk CD, Gilead L, Smolovich I, et al. Diagnostic performance and retention of acquired skills after dermatology elective. Int J Dermatol. 2003;42(10):812-5.
8. Finlay AY, Coles EC, Dawber RP, et al. Dermatology examination performance: wide variation between different teaching centres. Medical education. 1994;28(4):301-3068.
9. Hansra NK, O'Sullivan P, Chen CL, et al. Medical school dermatology curriculum: are we adequately preparing primary care physicians? J Am Acad Dermatol. 2009;61(1):23-9.
10. Kerr OA, Walker J, Boohan M. General practitioners' opinions regarding the need for training in dermatology at undergraduate and postgraduate levels. Clin Exp Dermatol. 2006;31(1):132-3.
11. Moore MM, Geller AC, Zhang Z, et al. Skin cancer examination teaching in US medical education. Arch Dermatol. 2006;142(4):439-44.
12. National Cancer Registry of Ukraine: short description of the database as of January, 2016. Available from: http://www.ncru.inf.ua/publica-tions/index.htm
13. Whitaker-Worth DL, Susser WS, Grant-Kels JM. Clinical dermatologic education and the diagnostic acumen of medical students and primary care residents. Int J Dermatol. 1998;37(11):855-9.
Р1ВЕНЬ ПРОФЕС1ЙНОТ КОМПЕТЕНЦИ Л1КАР1В ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГ1В З АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПРОФ1ЛАКТИКИ РАКУ ШК1РИ Ошивалова О. О.
Резюме. За даними Нацюнального канцер-реестру Укра!ни 2014-2015 рр. в CTpyKTypi захворюваност злояюсними новоутвореннями шюри друге мюце у жшок та трете мюце у чоловшв займають немеланомн раки шюри. Роль лкаря дерматовенеролога в раннм дiагностицi раку шюри е провщною. Але доотдження з визначення рiвня професмно! компетенци лiкарiв дерматовенеролопв Укра1ни з актуальних питань профтактики раку шюри не проводились.
Мета роботи полягала у визначенн рiвня професмно! компетенци лiкарiв дерматовенеролопв з питань профтактики раку шюри.
Методи. Творчим колективом ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС i НМАПО iменi П. Л. Шупика було розроблено тести та проведено тестування 136 лiкарiв дерматовенеролопв в рамках навчального процесу 2015-2017 рр. на кафедрi дерматовенерологи НМАПО iменi П. Л. Шупика.
Результати. Найвищий рiвень професмно! компетенци з питань профтактики раку шюри мали лiкарi першо! та друго! категори. 1х середнм професмний стаж склав 17,4±1,3 та 8,9±2,5 роюв вщповщно, а середнм бал з тестування 4,3±1,4 та 4,1±1,1 вщповщно. Найнижчий рiвень професмно! компетенци показали лкари штерни, !х середнм бал з тестування 2,6±0,8.
Висновки. Рiвень професiйно! компетенцi! лiкарiв дерматовенерологiв з актуальних питань профтактики раку шюри на тепершнм час не вщповщае сучасному рiвню надання медично! допомоги хворим iз злояюс-ними та доброяюсними новоутвореннями шкiри.
Ключовi слова: професмна компетенцiя, дерматоонкологiя, профiлактика раку шюри.
УРОВЕНЬ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ ВРАЧЕЙ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГОВ ПО АКТУАЛЬНЫМ ВОПРОСАМ ПРОФИЛАКТИКИ РАКА КОЖИ
Ошивалова Е. А.
Резюме. По данным Национального канцер-реестра Украины 2014-2015 гг в структуре заболеваемости злокачественными новообразованиями кожи второе место у женщин и третье место у мужчин занимают не-меланомные раки кожи. Роль врача дерматовенеролога в ранней диагностике рака кожи является ведущей. Но исследования по определению уровня профессиональной компетенции врачей дерматовенерологов Украины по актуальным вопросам профилактики рака кожи не проводились.
Цель работы заключалась в определении уровня профессиональной компетенции врачей дерматовенерологов по профилактике рака кожи.
Методы. Творческим коллективом ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС и НМАПО имени П. Л. Шупика были разработаны тесты и проведено тестирование 136 врачей дерматовенерологов в рамках учебного процесса 2015-2017 гг. на кафедре дерматовенерологии НМАПО имени П. Л. Шупика.
Результаты. Высокий уровень профессиональной компетенции по вопросам профилактики рака кожи показали врачи первой и второй категории. Их средний профессиональный стаж составил 17,4±1,3 и 8,9±2,5 лет соответственно, а средний балл по тестированию 4,3±1,4 и 4,1±1,1 соответственно. Самый низкий уровень профессиональной компетенции показали врачи-интерны, их средний балл по тестированию 2,6±0,8.
Выводы. Уровень профессиональной компетенции врачей дерматовенерологов по актуальным вопросам профилактики рака кожи в настоящее время не соответствует необходимому уровню оказания медицинской помощи больным со злокачественными и доброкачественными новообразованиями кожи.
Ключевые слова: профессиональная компетенция, дерматоонкология, профилактика рака кожи.
THE LEVEL OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF DERMATOVENEROLOGISTS OF TOPICAL ISSUES OF THE PREVENTION OF THE SKIN CANCER
Оshyvalova О. О.
Abstract. According to the National Cancer Registry of Ukraine in 2014-2015 years non-melanoma skin cancer is the second among women and third among men in the structure of the incidence of malignant tumors. The doctor dermatologist plays a leading role in the early diagnosis of the skin cancer. However, the study of determination the level of professional competence of topical issues of the prevention of the skin cancer among dermatovenerolo-gists in Ukraine wasn't carried out.
Purpose of the article was to determine the level of professional competence of dermatovenerologists of topical issues of the prevention of the skin cancer.
Methods. Tests were developed by the creative team of SSI «SPC PCM» SMA and NMAPE named after P. L. Shupyk and then 136 doctor dermatologist was tested as part of the learning process in 2015-2017 years at the Department of Dermatology and Venereology NMAPE named after P. L. Shupyk.
Results. Doctors of the first and second category have the highest level of the professional competence of the issues of the prevention of the skin cancer. Their average professional experience was 17.4±1.3 and 8.9±2.5 years respectively, and with an average score of 4.3±1.4 and 4.1±1.1 respectively. The lowest level of professional competence was shown by interns, their average score of testing was 2.6±0.8.
Conclusions. At present the level of knowledge among dermatovenerologists of topical issues of the prevention of the skin cancer doesn't meet the current level of medical care to patients with malignant and benign tumors of the skin.
Key words: professional competence, dermato-onkology, prevention of skin cancer.
Рецензент - проф. Голованова I. А.
Стаття надшшла 19.01.2018 року
