CC BY
49
Пюлядипломна ocBiTa
Postgraduate Education
_f \' y^iJIljJrlsiJl
СИМПОЗiУМ № 175 «ЕНТЕРОБЮЗ»
Проводить: Донецький нацюнальний медичний ун/верситет iM. М. Горького. Рекомендований: нфекцюнютам, с/мейним лкарям.
БОДНЯ К.1., БОДНЯ 1.П.
Харк/вська медична академ/я п/'слядипломно! осв/ти, кафедра медично! паразитологи та троп/чниххвороб
ЕНТЕРОБЮЗ
Ентеробюз включено в Мiжнародну статистичну класифшацш хвороб МКХ-10 шд кодом В80.
EHTepo6io3 (Enterobiasis) — гельмштоз людини, що спричиняеться гостриками й характеризуемся перь анальною сверблячкою й кишковими розладами.
Вступ
Гострики, ймовipно, е найдавшшими паразитами людини, 1х яйця були виявлеш в копpолiтi (кишково-му камeнi), вiк якого перевищуе 10 тисяч pокiв. Згадки про це захворювання зустpiчаються в давньоегипет-ських папipусах, працях вчених Стародавнього Китаю, Греци, а також арабських кра'1н (Авiцeнна). Збудника eнтepобiозу було описано та систематизовано шд на-звою Enterobius vermicularis Лiннeем у 1758 р.
Етюлопя
Збудник eнтepобiозу Enterobius vermicularis нале-жить до типу круглих черв'яюв Nemathelminthes, кла-су Nematoda. Це молочно-бiлий вepeтeноподiбний гeльмiнт. Довжина самця 3—5 мм, самищ 9—12 мм, у самця хвостовий кiнeць кpючкоподiбно загнутий на вентральний бiк, у самицi — загострений. Гос^ бiчнi кш, яю проходять по довжинi тiла гельмшта, на пе-редньому кiнцi утворюють головнi везикули. Травна система гельмшта представлена ротовим отвором, об-меженим трьома губами, цилiндpичним стравоходом iз розширенням у виглядi бульбуса, який переходить у кишечник i закшчуеться анальним отвором у заднiй частиш тiла. Бульбус стравоходу й везикули утворюють присмоктувальний апарат, що забезпечуе фшсацш до-рослих гeльмiнтiв до стшки кишечника. Статева система самиш складаеться з парного яечника, матки, яка в безкисневому сepeдовищi кишечника людини перебу-вае в спазмованому стань Тому самицi, перебуваючи в пpосвiтi кишечника, яець не видтяють. Статева система самця представлена шм'яником, який закiнчуеться довгою сткулою.
Яйця гостpикiв мають двоконтурну оболонку, аси-мeтpичнi, pозмipом 0,05—0,06 х 0,02—0,03 мм. Гострики
паразитують у дистальних вiддiлах тонкого кишечника, у слшш кишцi i проксимальнiй частинi ободово! кишки. Самицi гостриюв спускаються в пряму кишку, активно виходять через анальний отвiр, вiдкладають яйця на перiанальних складках i гинуть, процес яйцекладки займае вiд 15 хвилин до 1,5 години. Одна сами-ця здатна вщкласти до 17 тисяч яець.
Ешдемюлопя
Ентеробiоз зустрiчаеться в ушх ^матично-геогра-фiчних зонах, але е найбiльш поширеним у крашах iз помiрним клiматом. У свт цим гельмiнтозом уражено близько 350 млн людей, переважну бтьшють з яких становлять дгги. Питома вага ентеробюзу серед iнших гельмiнтозiв досягае 70—95 %. Поширення ентеробiозу залежить вiд санiтарного стану житла, установи та осо-бистих гiгiенiчних навичок людей.
Джерело теазп — хвора людина. Мехатзм заражения - фекально-оральний, провщний мехатзм пе-редачi — контактно-побутовий, основним фактором передачi е руки, забруднеш яйцями гельмшпв, а також iграшки, харчовi продукта, забрудненi руками. Можли-ве зараження дтей у плавальних басейнах. Не виклю-чаеться можливiсть зараження при вдиханш яець з пи-лом. Яйця, вщкладеш самицями гострикiв, дозрiвають через 4—6 годин i стають iнвазiйними. Вони потрапля-ють на наттьну i постiльну бiлизну, накопичуються пiд нiгтями при розчухах i при недотриманнi гiгiенiчних правил контамшують навколишнi предмети, iграшки, посуд, продукта харчування. Яйця гострикiв вiдносно стшю у зовнiшньому середовищi i збертають швазш-нiсть до 2—4 тижшв.
Дорослi гельмiнти мешкають у нижньому вщдш тонко! кишки, у слшш кишш й у верхньому вщдш тов-сто! кишки. Як правило, паразитують тшьки самицi, самцi тсля копуляци видiляються з випорожненнями.
© Бодня К.1., Бодня 1.П., 2014 © «Актуальна шфектологш», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Харчуються гельмiнти вмiстом кишок i е факультатив-ними гематофагами. Чисельнiсть паразитуючих у кишечнику особин широко варше вiд деюлькох десяткiв до сотень i тисяч. Iнтенсивнi iнвазii пов'язанi з повтор-ними самозараженнями.
Зараження людини ентеробiозом вiдбуваеться при проковтуванш зрiлих яець гострикiв, у яких мiстяться рухливi личинки. Пщ дiею травних ферментiв тонкого кишечника личинки звтьняються з яець, опускаючись в нижнi його вiддiли, проходять 2—3 линяння. Тут завер-шуеться процес копуляцii, i самцi пасивно залишають кишечник. А молодi самищ гострикiв при^плюють-ся до слизовоi' оболонки за допомогою головних везикул i завдяки присмоктуючiй д11 бульбуса стравоходу. У матцi заплiдненоi' самицi формуються i накопичуються яйця, число яких досягае 5—17 тисяч. Розтягнута збть-шена матка стискае бульбус стравоходу, змщуе його, в результата чого гельмшт втрачае здатнють утримувати-ся на слизовiй i пщ дiею перистальтики опускаеться в нижню частину товстого кишечника. Дал^ пiд час активно! м^аци гельмiнта в прямiй кишцi, яйця в матщ дозрiвають до стади пуголовкоподiбноi' личинки.
Загальна тривалiсть життя гострикiв iз моменту зараження до виходу зрiлих самиць для яйцекладки становить 1—2 мюящ, однак унаслщок часто! повторно! iнвазii ентеробюз може тривати багато роив. Крiм того, iснуе думка про те, що може спостерiгатися ре-троiнвазiя, коли яйця дозрiвають у перiанальнiй зонi, личинки заповзають знов у кишечник i дають початок новш генераци гострикiв.
Патогенез
Вхiднi ворота — порожнина рота. Проковтнутi зрш яйця досягають тонкого кишечника, де личинки звтьняються вщ оболонок. Шсля мiграцii в слiпу кишку личинки дозрiвають через 2—3 тижш та починають новий цикл вткладання яець.
Долаючи опiр сфшктера прямо! кишки, самиця ви-повзае на перiанальнi складки i шюру промежини шва-зовано! особи. Присутнють кисню повiтря розслабляе статевi шляхи гельмшта, у результатi чого повзаюча самиця видтяе яйця, що стають iнвазiйними безпо-середньо на тш хазя!на. По ходу перемiщення самищ на шкiрi iнвазованоi' особи залишаються купки яець по 100—300 у кожнш.
Виповзання гострикiв вiдбуваеться частше вночi, при засипаннi i тд час сну, коли м'язи сфшктера ануса дещо ослабленi.
При значнш вологостi й неохайностi навколо ануса яйцекладка затримуеться, i гострики продовжують мандрувати, заповзаючи iнодi по промежиш не тiльки у вапну, але навiть через матку, фаллопiевi труби в по-рожнину малого таза, де !х знаходили шкапсульовани-ми на очеревинi. Iнодi вони укоршюються в стiнку кишечника аж до м'язового шару, утворюючи гранульоми з епiтелiо'iдних i пгантських клiтин та еозинофiлiв.
Iндивiдуальне життя самищ, що видтила яйця, завершуеться, вона засихае, перетворюючись на без-формну грудочку.
Патогенний вплив гострикiв на органiзм людини обумовлений комплексом механiзмiв.
В основi патогенезу лежить механiчна дiя гельмш-тiв на слизову оболонку кишечника, пов'язана з по-дразненням механорецепторiв i хеморецепторiв при !х фшсаци та русi. Подразнення iлеоцекальноi' дтянки призводить до рефлекторного порушення моторно! i секреторно! функцiй органiв травного тракту ^ як на-слток, — можливостi розвитку гастриту, гастродуоде-нiту, ентериту. При проникненнi в червоподiбний вщ-росток гострики можуть стати причиною апендициту.
Мехашчний вплив гельмшпв на нервовi заюнчення перiанальноi' дiлянки призводить до вираженого свер-бiння i розчухування. У хворих, швазованих гострика-ми, описанi анальш i ректальнi фiстули, парапроктит. У свою чергу, свербiж, що виникае при руш гельмiнтiв, призводить до подряпин, сверблячих мюць, забруд-нення рук, потрапляння яець в шдшгтьове ложе, де умови для розвитку до швазовано! стади також спри-ятливь Внаслiдок тривалого подразнення i розчухiв на шкiрi перiанальноi' дтянки виникають дерматити i навiть тяжю мокнучi i сухi екземи, яы поширюються iнодi далеко за межi промежини. Сильне подразнення перiанальноi' дтянки та сечостатевих оргашв i чухання пальцями ведуть до раннього пробудження статевого iнстинкту, до онанiзму, мастурбацii', дизури.
Продукти обмiну речовин гельмiнтiв викликають сенсибiлiзацiю органiзму з розвитком алерги. Ектопiч-на мiграцiя гострикiв е причиною вагшггу, ендометри-ту, сальтнпту.
Гострики справляють негативний вплив на нервову систему, особливо дггей, !х поведiнку, iнтелект, викли-каючи пдвищену дратiвливiсть, неуважнiсть, погiр-шення запам'ятовування.
Наявнiсть гостриюв призводить до порушення нормального складу мшробно! флори кишечника. При-вертае увагу той факт, що дисбактерюз i превалювання патогенно! мшробно! флори у товстому кишечнику за наявносп iнвазii' рееструеться в 4,5 раза частше при порiвняннi з нешвазованими дiтьми (33,6 проти 7,1 %, за даними А. А. Салехова).
За численними спостереженнями, рiвень захворю-ваностi дiтей на ентеробюз i гострi кишковi iнфекцii' (ГК1) знаходиться в прямiй високiй кореляцшнш за-лежностi, iнвазованi дiти в 2,5—3 рази частше хворi-ють на ГК1. Ентеробiоз несприятливо впливае також на перебiг вiрусного гепатиту А, сприяе також пере-дачi iнших контактних паразитозiв — пменолептозу й лямблiозу. Встановлено, що гострики, проявляючи iмуносупресивну дiю на оргашзм, сприяють бiльш частому виникненню в iнвазованих соматичних та шфек-цiйних захворювань.
Численнi спостереження пттверджують обтяж-ливий вплив ентеробiозу, як i iнших гельмiнтозiв, на переби вагiтностi, будучи причиною токсикозiв та дерматозiв. З огляду на високу контапознють iнвазii' не можна не передбачити третини И значення в плаш можливого зараження новонароджених у тсляполого-вому перiодi, перiодi лактаци.
КлЫчш прояви
Кшшчш прояви eHTepo6io3y р!зноманггш i залежать вiд iнтенсивностi зараження, частоти решвазй' та шдивь дуально!' реакцй' iнвазованого. KpiM того, численнi спо-стереження пiдтверджують значення BiKy, а саме бiльш тяжку, нерщко ускладнену реакцiю органiзмy дитини.
Безперечний штерес викликають спостереження лiкаря-паразитолога А.С. Козлова (1985 р.), який про-BiB самоексперимент, повторюючи зараження гостри-ками сiм разiв протягом двох роыв. Досягаючи практично! вiрогiдностi, вiн ковтав рiзнi дози яець — в!д 1000 до 10 000. У результата автор мав шдставу зробити висновок про те, що в ктшчному перебiгy ентеробюзу, як i iнших гельмiнтозiв, е двi фази — гостра i хрошчна.
При первиннiй iнвазiï клшчна iнкyбацiя становить двi доби, гостра фаза 5—7. Паразитолопчна шкуба-щя — початок видiлення самиць, яка визначае фактич-но тривалiсть хрошчно!' фази одного зараження, становить 35—75 дшв.
Основними клiнiчними симптомами гостро! фази ентеробiозy е болi в животi, ранковий кишковий дискомфорт, нудота, прискорене оформлене випорожнен-ня до 4 разiв на добу. Щ явища тривають до 5—7 дшв, ви-порожнення залишаеться прискореним до к1нця iнвазiï.
Характер клшчних проявiв у хронiчнiй фазi не-однозначний. У частини швазованих ентеробiоз мае перебiг без скарг, при втсутноста клiнiчних симптомiв. Напруженють симптоматики в хронiчнiй фазi ентеробюзу залежить насамперед вiд штенсивноста iнвазiï i частоти супер- i решвазй'.
При слабкш iнвазiï основною скаргою е перiанальний свербiж, що виникае часташе ввечерi перед сном, при за-сипаннi, iнодi бть у животi. Через 2—3 дш всi цi симпто-ми минають i, як правило, повторюються кожш 3—4 тиж-нi. Ця перюдичнють пов'язана iз завершенням розвитку нового поколшня гельмiнтiв у резyльтатi решвазй.
При бтьш iнтенсивнiй та тривалш iнвазiï пер!а-нальний свербiж турбуе швазованого не тiльки у веч!р-нi та нiчнi години, а й удень. Посилюеться бiль у живота, часташе в правш теоцекальнш дiлянцi, що може нагадувати бiль при апендицитi, виникають тенезми, метеоризм, р!дке прискорене випорожнення. Не-стерпний свербiж порушуе сон, стае причиною шкт-урй', мастурбацй'. З боку гемограми в!дзначаеться по-мiрний лейкоцитоз, еозинофiлiя периферично!' кровi, яка поступово наростае в раннш фаз!, досягае максимуму (23 %) до 16-го дня, потам поступово знижуеться до кшця iнвазiï до 4—5 %.
Як правило, виражеш невролопчш симптоми, так! як головний бть, запаморочення, зниження пам'ята Часташе страждають дли, вони стають примхливими, плакси-вими, швидко втомлюються, погано сприймають корис-ш навички. Нестайкють уваги, нездатнiсть зосередитися знижуе усшшнють, у дорослих — працездатнють.
Необх!дно звернути увагу на пол!морф!зм кшшч-них прояв!в, причиново пов'язаних з ентеробюзом, але характерних для р!зно1 органно!' патологй'. Саме це призводить до неминучого звернення швазованого до лшар!в р!зних спещальностей: гастроентеролопв, аку-
шер!в-пнеколопв, невропатолопв, алерголопв, дерма-толопв, уролопв, а шода х!рурпв. I ттьки правильна ор!ентащя такого фах!вця на необхтнють виключення ентеробюзно!' швазп' забезпечуе квал!фшовану допо-могу хворому.
Ускладнення
Розчухування хворими пер!анально1 дтянки призводить до саден, вторинно!' бактер!ально1 шфекцй' шыри, виникнення дерматитав, що обтяжуе переби хвороби. До тяжких ускладнень ентеробюзу сл!д в!д-нести апендикопатй' й апендицити, проктити i пара-проктити, дерматити та екземи пер!анально1 дтянки з характерними для них симптомами.
Безперечною причиною болюних вульвтв та вульвовагштв у д!вчинок також нер!дко е хрошчний ентеробюз.
Ентеробюз справляе в!ропдно негативний вплив на реакцй' поведшки й нервово-псих!чний розвиток дггей дошкольного вшу. Описано випадки непритом-носта i ептептиформних напад!в у дггей, причиново пов'язаних з ентеробюзом.
Лабораторна дiагностика
Паразитолопчний метод. В!ропдний д!агноз може бути поставлений при виявлеш гельмштав або яець го-стрик1в. Дорослих рухливих самиць гострик1в можна побачити на поверхш св!жовидтених фекалш хворого.
Загальноприйнята копролопчш методи лаборатор-но1 д!агностики гельмштоз!в для виявлення ентеробю-зу малошформативш, осктьки через морфобюлопчш особливоста гострики не вщкладають яець у просвь та кишечника. Тому при копролопчному обстеженш яйця гострик1в виявляються р!дко.
Основним шформативним методом лабораторно!' д!агностики ентеробюзу е спещальний мшроскошч-ний метод втбитка чи зскр!бка.
Яйця гострик1в виявляють при мшроскопй' матер!а-лу, отриманого з пер!анальних складок з використанням прозоро!' липко!' стр!чки за методом Грехема. Для в!ро-пдноста результату дослдження проводять 3—5 раз!в.
Ефективнють методу Грехема при триразовому до-слщженш з штервалом 7—10 дшв !з взяттям матер!алу-вщбитку в ранков! години (з 7-ï до 13-ï) до туалету перь анально!' дтянки сягае 93 %. При пор!вняльнш оцшщ його ефективнють у 2—3 рази вища, шж методу пер!а-нально-ректального зскр!бка.
Для д!агностики ентеробюзу у дорослих часташе ко-ристуються методом пер!анально-ректального зскр!б-ка шрником, вщточеним у вигляд! шпателя, або ватним тампоном на шрнику, змоченим у 50%-ному водному розчиш глщерину або 1%-ному розчин! соди. У лабо-раторй' тампон змивають, спол!скують у розчиш, який центрифугують, отриманий осад наносять на скло i мь кроскоп!юють. 3i шпателя-с!рника матер!ал зюкр1ба-ють на предметне скло для мшроскопй'.
З !нших ран!ше використовуваних метод!в лабора-торно!' д!агностики ентеробюзу можна назвати метод Пммельфарба. Метод полягае в тому, що в пер!анальну
дтянку обстежуваного на нiч закладають невеликий ватний тампон. Вранщ його тнцетом переносять у центрифужну пробiрку з водою, ретельно прополюку-ють, шсля чого центрифугують i мiкроскопiюють осад.
Яйця гостриыв нерiдко вдаеться виявити й у зс^б-ках iз пiднiгтьових просторiв.
Гематологiчний метод. У периферичнш кровi при свiжому зараженш iнодi вiдзначаеться еозинофiлiя.
Диференцiальна дiагностика
Перiанально-ректальний свербiж як характерний симптом ентеробюзу е тдставою для можливого даа-гнозу. Однак, ураховуючи, що скарга на перiанально-ректальний свербiж може мати мiсце i при шших за-хворюваннях, у тому чи^ тяжких (геморой, рак прямо! кишки, цукровий дiабет, нейродерматози, трихомонад-ний кольпiт, захворювання, пов'язанi з ^максом, за-хворювання печiнки та ш), необхщно об'ективно пщ-тверджувати такий дiагноз.
Лiкування
Необхiдною умовою усшшного лiкування хворого на ентеробюз е одночасне проведення всього комплексу профтактичних заходiв, що запобтають реiнвазiям. Це перш за все суворе дотримання особистого гшешч-ного режиму не ттьки хворим, а й уйма контактними у вогнищь З огляду на високу контагюзнють iнвазi! обстеженню на ентеробiоз шдлягають усi контактнi: дiти — методом зс^бка, дорослi — опитуванням. Уш виявленi iнвазованi у вогнищi (у шм'!, у дитячому ко-лектив^ пiдлягають одночаснiй дегельмiнтизацi!.
До основних рекомендацш щодо саштарно-ппе-нiчного режиму в шмейних вогнищах ентеробiозу належать таы:
— ентеробiоз — хвороба брудних рук, тому чистота рук i нiгтiв, боротьба зi шкiдливою звичкою гризти шг-п, брати пальц в рот, миття рук з милом перед !жею — основа усшшного лшування;
— швазоваш повиннi спати в закритих трусах, тобто з резинками не ттьки навколо поясу, а й навколо нщ щодня !х змшювати;
— обов'язкове пiдмивання перiанально! дтянки водою з милом на шч i вранцi пiсля сну;
— за наявност сверблячки в пер1анальнш дiлянцi перед сном рекомендуеться содова очисна ^зма; вона розрахована ттьки на мехашчне видалення гельмiнтiв з прямо! кишки; розрахунок питно! соди для ^зми: 1/2 чайно! ложки на 1 склянку кип'ячено! ымнатно! температури води (часниковi, молочно-часниковi, оцтовi клiзми застосовувати не рекомендуеться, тому що вони подразнюють слизову прямо! кишки);
— щоденне обмивання тiла, купання пщ душем;
— щоденна змша постiльно! бiлизни i !! прасуван-ня гарячою праскою ефективнi, але це важко здш-снити, i при дотриманнi всiх перерахованих вище рекомендацiй е необов'язковим.
При наявност шваз!! у маленьких дтей рекомендуеться тсля вечiрнього пщмивання на шч закласти в дтянку заднього проходу невеликий ватний тампончик, змаще-
ний вазелшовою маззю. Це попереджае розповзання са-миць гостриыв, позбавляе дитину сверблячки, у жшок i дiвчаток попереджае заповзання гостриыв у вапну.
При безумовному i яысному виконант цих реко-мендацiй хворий може звтьнитися вiд iнвазi! без медикаментозного л^вання.
Однак, як показав досвщ, оздоровлення iнвазова-них здшснюеться швидше i надiйнiше при дотриманш комплексу: медикаментозне лiкування на фош санi-тарно-гiгiенiчного режиму.
Етютропна тератя. Ефективними антигельмшт-ними препаратами при ентеробiозi е пiрантелу памоат, тперазину адипiнат, мебендазол, медамiн, нафтамон. Методика лкування така сама, як i при аскаридоза Курс лiкування складаеться з 2—3 циклiв з штервалом 2 тижнi.
Альбендазол е високоефективним препаратом для лшування гострикiв. Досить призначення препарату в дозi 5 мг/кг маси тiла одноразово. Аш пiдготовки, анi дiети не вимагаеться. Ефективнють становить 100 %.
Дегельмштизацш слiд поеднувати з симптоматичною i патогенетичною тератею (при свербiннi призна-чають антигiстамiннi препарати всередину, змащують перiан^ьну дiлянку маззю, що мютить 5 % анестезину). Для л^вання ентеробiозних проктосигмо!дитiв i сфiнктеритiв застосовують клiзми з вшшном (бальзам Шостаковського).
Рекомендуеться повторити прийом антигельмшт-ного препарату через 2 тижш з огляду на високу частоту повторного зараження.
Прогноз
При своечаснш терапи прогноз сприятливий.
Профiлактика
Ретельне проведення санггарно-гшешчних заходiв приводить до л^щаци ентеробiозу. Необх^дно суворо стежити за чистотою рук, житла, службових примь щень, особливо в дитячих установах.
Для попередження розсiювання яець гостриыв у зовшшньому середовищi i решвази пiд час лiкування та в найближш 3 днi пiсля його закшчення необхiдно: особливо ретельно щодня проводити вологе приби-рання примщень iз використанням мильно-содового розчину з наступним кип'ятшням ганчiрок; здiйсню-вати нагляд за дотриманням дiтьми правил особисто! гiгiени; натiльну бiлизну (трусики) щодня мшяти пiсля сну; на шч перед сном i вранщ тсля сну обов'язково пщмивати хворих; килимовi дорiжки, паласи, ворсисту тканину дивашв, крiсел обробляти пилососом i прасу-вати через вологу тканину гарячою праскою; ^ашки, що пщдаються миттю, мити гарячою (не менше 60 °С) водою, м'як1, дороп iграшки краще прибрати.
Особлива увага придтяеться санiтарно-просвiт-ницькiй роботi. Саме в шм'ях найбiльш ефективнi бесщи, у яких розповiдають про вплив гострик^в на органiзм iнвазованого, про шляхи зараження та заходи профилактики. Ентеробюз — хвороба брудних рук, тому для його профилактики дп\ям слщ прищеплюва-ти навички особисто! гшени з раннього дитинства.
Шгп пальщв рук повиннi бути коротко зрiзанi, слiд постiйно забороняти гризти нiгтi, смоктати пальщ рук. Бажано проводити це на тлi ^ових ситуацiй, яи запам'ятовуються дитиною, i поради стають звичкою.
Рiвень швазування людей гостриками слiд розгля-дати як показник саштарного стану навколишнього середовища i культурного рiвня населення.
Диспансерне спостереження
1 рiк. Обстеження одноразове щомiсячно протягом I пiврiччя, наступнi 6 мiсяцiв — 1 раз на квартал.
Контрольне дослщження на яйця гостриив проводиться через 6—7 дшв пiсля закшчення курсу лшу-вання; у хворих з вираженою клМчною симптоматикою — триразово, з штервалом в 1—2 дш.
Основнi положення
— Джерелом зараження при ентеробiозi е хвора лю-дина.
— Зараження людини вщбуваеться через руки, за-брудненi яйцями гельмiнтiв, а також ирашки, харчовi продукти, забрудненi руками. Можливе зараження дь тей в плавальних басейнах. Не виключаеться можли-вiсть зараження при вдиханнi яець iз пилом.
— Загальна тривалють життя гостриив з моменту зараження до виходу зрiлих самиць для яйцекладки становить 1—2 мюящ, однак унаслщок часто! повторно! швази ентеробiоз може тривати багато роив. Крiм того, iснуе думка про те, що може спостериатися ре-троiнвазiя, коли яйця дозрiвають у перiанальнiй зонi, личинки заповзають назад у кишечник i дають початок новш генераци гострикiв.
— В основi патогенезу лежить механiчна дiя гель-мiнтiв на слизову оболонку кишечника, яка пов'язана з подразненням механорецепторiв i хеморецепторiв при !х фiксацi! та руху. У свою чергу, свербiж, який виникае при руш гельмiнтiв, призводить до подряпин, свербля-чих мiсць, забруднення рук, потрапляння яець у п!дни-тьове ложе, де умови для розвитку до iнвазовано! стада також сприятливь
— Необидно звернути увагу на полiморфiзм кль нiчних проявiв, причиново пов'язаних з ентеробюзом, але характерних для рiзно! органно! патологи. Клшчш прояви ентеробiозу рiзноманiтнi й залежать вiд штен-сивностi зараження, частоти решвази та шдивщуально! реакци швазованого.
— Ентеробiоз може ускладнюватися ентеробюзни-ми тифлiтами, апендицитами, як1 можуть бути обумов-ленi поеднанням швази гостриками та вторинно! бак-тер1ально! iнфекцi!; ентеробiозними ендометритами i подразненням тазово! очеревини в результатi м^аци самиць гострик^в через статевi шляхи; пiодермiею, сфiнктеритом, рiдко — парапроктитом.
— Ефективними антигельмштними препаратами при ентеробiозi е пiрантелу памоат, пшеразину адипiнат, мебендазол, медамiн, нафтамон. Найбтьш ефективним е альбендазол, його ефективнють становить 100 %.
— Специфiчна профiлактика у вогнищах проводиться протипаразитарними препаратами.
Питання для самоконтролю
1. Хто е джерелом швази при ентеробiозi?
2. Вкажиъ механiзм i шляхи передачi ентеробiозу.
3. Вкаж^ть лок^iзацiю дорослих гостриыв.
4. Яка трив^iсть життя гостриыв з моменту зараження до виходу зртих самиць для яйцекладки?
5. Чому i коли вщбуваються реiнвазi!, що таке ре-троiнвазiя?
6. Що лежить в основi патогенезу ентеробiозу?
7. При яких захворюваннях може мати мюце скарга на перiан^ьно-рект^ьний свербiж, ^м ентеробiозу ?
8. Вкажiть ускладнення, властивi хронiчному пере-бiгу ентеробюзу.
9. Вкаж^ть, коли проводиться контроль ефектив-ностi лiкування.
10. Коли проводиться специфiчна профiлактика у вогнищах ентеробюзу?
11. Назвпъ основнi рекомендацп щодо санiтар-но-гiгiенiчного режиму в амейних вогнищах енте-робiозу. ■
