CC BY
46
Паразитарн захворювання
Parasitosis
УДК 616.995.132.7-079.4 ГВОЗДОВСЬКА 1.М., ПИПА Л.В., П1ДДУБНА О.В., ГЕГА Ж.А., ГАНЧЕВА O.G.,
Андреев М.Д., прокопюк о.в.
Хмельницька мська нфекц^йна лкарня
АНЮЛОСТОМ^ДОЗ — Р^ЮСНИЙ В украТН ГЕЛЬМНТОЗ
(КЛiНiЧНИЙ ВИПАДОК)
Резюме. У статт висвтлено сучасн дан про епщемюлопю, клiнiчнi прояви та дагностику троечного гельминтозу — анюлостом'щозу. Описано випадок анюлостом'щозу, завезеного в Хмельницьку область, де його було дагностовано шляхом виявлення яець у фекалiяхжiнки, яка на^йшла до лiкарнi з/ скаргами на загальну слабюсть, запаморочення, в'щсутн'ють апетиту, порушення сну, перодичний бль у живот'1, рщю випорожнення з домiшками слизу та кров'1, втрату 10 кг ваги за останнi 4 роки, та у фекалiях ус'\х контактних члешв см'!. З даними скаргамижнка неодноразово обстежувалась / лiкувалась у р^зних ме-дичних закладах мста. Псля проведеного комплексного лiкування в iнфекцiйнiй лiкарнi стан жнки нор-малiзувався, скарг немае, збльшилася вага. Ключовi слова: аншостомщоз, дiагностика, лiкування.
Група aHKrn0CT0MU03iB об'еднуе два антропонозних геогельмштози: анкшостомоз i некатороз. 1х збудники характеризуются значною бюлопчною подiбнiстю. Захворювання вщоме з давшх чашв тд назвою «еги-петський, або тротчний, хлороз», «анемiя шахтар1в», «тротчна анемiя» та ш. [1, 2, 7].
За даними ВООЗ, близько 25 % населення земно! куш заражеш анюлостомщами. Анкшостомщози поширенi переважно серед населення тротчно! й субтрошчно! зон. Розподiл !х визначаеться ктматичними умовами: у кра!нах субтропiчного поясу поширений анкилостомоз, у кра!нах субекваторiального поясу — некатороз.
У кра!нах Швденно! й Центрально! Америки, Шв-денно! Азй', Африки заражено до 50 % населення. Най-часташе на анкiлостомiдози хворiють сiльськi жтет [6, 7]. Вогнища анкiлостоми зустрiчаються й на пiвднi 6в-ропи (наприклад, в 1талй'). Епiдемiчнi вогнища анило-стомiдозiв е в окремих репонах Кавказу, Середньо! Азй'. Укра!на не належить до ендемiчних щодо анкшостомь дозiв кра!н, однак в Укра!ш можуть зустрiчатись завезенi випадки даного тропiчного гельмiнтозу, оск1льки рiзко посилилась мiграцiя людей iз Пакистану, Туреччини [3].
Збудники анкiлостомiдозiв — два близьких види нематод: анкшостома (Ancylostoma duodenale, криво-голiвка) i некатор (Necator americanus), яю належать до родини Ancylostomatidae, до геогельмштав.
Розмiри анкшостоми: довжина самця 8 мм, самки — 10—14 мм. Статевозрш анкшостомщи перебувають у верхньому вiддiлi тонкого кишечника людини. Самка за добу вщкладае до 10 тис. яець, що з фекалiями потрапля-ють у Грунт, де при температурi понад 14—16 °С (оптимум 27 °С i бтьше), достатнiй волозi й добрiй аераци через 2—3 днi дозрiвають i вилуплюються личинки, досягаючи через 7—15 дшв iнвазивно! стад!!. 1нвазивна личинка здатна зберiгати життездатнiсть у Грунта упродовж 1—4 мiс. [5].
Зараження вщбуваеться перкутанно — через непо-шкоджену шкiру при контакта il з Грунтом та рослина-ми (переважно при некаторозi), i перорально — при вживаннi забруднених продуктав харчування (переважно при анкiлостомозi й зрiдка при некатороз^.
Личинки активно проникають в оргашзм хазя!на крiзь шкiру, потрапляють у кровоносш капiляри, мь грують по великому та малому колах кровооб^у. Досягнувши легень, через повггряш шляхи, гортань та глотку вони потрапляють у стравохщ та кишечник, де через 4—5 тижшв розвиваються в дорослих гельмштав.
У випадку проникнення личинок анкиостомщ через шюру раннi клiнiчнi прояви пов'язанi з !х мiграцiею по органiзму. Наступного дня або через день у мюцях проникнення личинок у шюру у хворого виникае сверб1ж. На шкiрi з'являеться еритема з дрiбними червоними папулами. Через 7—10 дн1в цi дерматологiчнi змши зникають.
Паразитуючи в кишечнику, гельмшти харчуються в основному кров'ю, спричиняючи незначнi поранення слизово! оболонки кишки. У головному та шийному вщдтах гельмiнтiв е залози, що видтяють особливi антикоагулянти, як1 обумовлюють тривалу кровотечу. Тривалiсть життя гельмiнтiв 3—5 роыв, але вони можуть жити й довше — до 15 роыв.
Кшшчна картина залежить вiд iнтенсивностi шва-зй'. 1нкубацшний перiод тривае 40—60 даб. У бтьшоста випадкiв хвороба перебiгае безсимптомно. При бiльш тяжкому перебiгу кишчна симптоматика залежить вiд способу проникнення паразитав в органiзм.
При перкутанному шляху зараження в першi дн (навiть години) на мiсцi проникнення личинки роз© Гвоздовська 1.М., Пипа Л.В., Пддубна О.В., Гега Ж.А.,
Ганчева О.6., Андреев М.Д., Прокоп'юк О.В., 2014 © «Актуальна шфектологш», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
№ 3(4) • 2014
www.mif-ua.com
71
виваеться алергiчний дерматит. Потiм розвиваються симптоми ураження легень. Описуються еозинофiльнi iнфiльтрати в легенях i судиннi пневмони, що перебь гають з лихоманкою й високою (60 %) еозинофiлiею. Описаш трахеИти й ларингiти, що супроводжуються охриплiстю голосу й навiть афошею. У деяких випад-ках щ явища утримуються до 3 тижшв [7].
При пероральному шляху шф^вання данi симптоми не виражеш
Через 8—30 днiв пiсля зараження в деяких ошб з'являеться бть у животi, блювота, пронос i загальне нездужання. Бiль в ешгастральнш дiлянцi, що вини-кае у багатьох хворих на анылостомщоз, нагадуе бiль при виразковiй хворобi дванадцятипало! кишки. Вони обумовленi ерозивним дуодештом i пiлороспазмом. На початку захворювання бть мае гострий характер, але з часом стае менш вираженим.
Найбiльш характерною особливiстю анылостомь дозiв е гiпохромна анемiя, що може перебтати в тяжкий формь Вона обумовлена хронiчною крововтратою. Вь домо, що анкилостома живиться кров'ю. Вона мае зуби, якими при^пляеться до слизово! оболонки кишечника, утворюючи виразки до 2 см у дiаметрi.
Хворi з анемiею скаржаться на загальну слабысть, задишку, шум у вухах, пiдвищену розумову та фiзичну втому, запаморочення, потемншня в очах, зниження апетиту, змшу смаку (вони нерiдко !дять глину, вапно, вуплля, попiл, цеглу, патр, облизують металевi пред-мети, сть, мило). У кровi виявляеться ашзопойылоци-тоз, мiкроцитоз, гiпохромiя й полiхромазiя еритроци-тiв, ретикулоцитоз, лейкопенiя, помiрна або виражена еозинофiлiя. Температура тта нормальна або субфе-брильна, зрщка пiднiмаеться до 38 °С.
Тяжысть анылостомиозно! iнвазii залежить вiд ылькосп гельмiнтiв та !х видового складу, тривалосл життя паразитiв, якостi харчування хворого. 1нтенсив-на iнвазiя в дитячому й молодому вщ може призвести до затримки у фiзичному та розумовому розвитку, ви-снаження, кахекси. Описанi летальнi випадки.
Дiагноз виставляеться при знаходженнi в фекамх яець анюлостом й некатора. Дослщження фекалiй про-водять методом нативного мазка, методами збагачен-ня (Фюллеборна, Калантарян, Като та iн.). Яйця мають овальну форму, тонку прозору оболонку iз зародком на раннiй стада дтення. Розмiри яець анк1лостоми й некатора дуже близьы: 53—64 х 34—38 мкм i 64—72 х 36—40 мкм вiдповiдно. Тому при мшроскопи яйця анклостоми практично не вiдрiзняються вiд яець некатора, i в за-гальнiй формi дiагностуеться наявнiсть яець анкло-стомщ. Також для iдентифiкацii збудникiв використову-ють полiмеразну ланцюгову реакцiю [4] й дослщження в сироватцi кровi IgG4-антитiл до анкiлостоми методом 1ФА, що мае 100% специфiчнiсть i чутливiсть [8].
Лiкування
З метою дегельментизацп часто призначають т-рантел (комбантрин) у дозi 10—20 мг/кг/добу шд час i'жi протягом 2 дшв; мебендазол (вермокс) по 100 мг 2 рази на добу протягом 3 дшв; левамiзол (декарис)
по 2,5—5 мг/кг (разова доза, вона ж i курсова) перед сном, при вщсутносп ефекту — повторний курс через тиждень; пабендазол (мштезол) по 25 мг/кг 2 рази на день шсля прийому !ж1 протягом 2 дшв; на-фтамон (алькопар) по 5,0 г натще протягом 2—3 дшв, медамш по 0,2 г 3 рази на день протягом 3 дшв. При вираженш анемй' призначають перорально та парентерально препарати залiза, фолieву кислоту, протеши, в особливо тяжких випадках показаш трансфузй' ери-троцитарно! маси. Контроль ефективносп лiкування проводять через 3—4 тижш [5, 7].
Однак препаратом першо! лш!! в лiкуваннi анкло-стомiдозiв e альбендазол (вормiл), оскiльки вш мае бiльшу ефективнiсть, нiж мебендазол [1, 7].
Випадок i3 практики
Хвора К.Л., 53 роыв, звернулась за консультащею в Хмельницьку мюьку iнфекцiйну лiкарню зi скаргами на запаморочення, вщсутшсть апетиту, порушення сну, перюдичш болi в животi, виражену загальну слабысть, млявiсть, втрату ваги за останш 4 роки, р!ды випорож-нення з домiшками слизу та кровь Хворш запропоно-вано обстеження в умовах стацюнару.
З анамнезу вщомо, що хворie протягом 4 роив, неодноразово лщувалась у проктолопчному та гастроенте-ролопчному вiддiленнi Хмельницько! мюько! лiкарнi з приводу диагнозу «виразковш коли». Шсля проведеного лщування вiдмiчала тимчасове полшшення самопочуття.
Хвора проживае з шм'ею у власнiй квартирi (донька 26 роыв, син 23 роив та внучка 6 роыв). Чоловк: хворо! тимчасово проживае в Гтали, у вщпустку при!жджае один раз на рш Протягом року часто передае продукти харчування. У весняно-осшнш перiод сiм'я мешкае в приватному будинку в селi, де вш працюють на земель-нiй далянщ та в садку, часто ходять босонiж.
При надходженнi стан хворо! середньо! тяжкостi. Млява, ослаблена. Апетит вiдсутнiй. Шкiрянi покрови блiдi, чисть Тургор тканин знижений. Тони серця рит-мiчнi, звучнi. Язик обкладений бiлим нашаруванням. Живiт м'який, чутливий по ходу кишечника. Печшка, селезшка не пальпуються. Дiурез достатнiй. Випорож-нення рiдкi з домiшками слизу, кровь
Обстежена лабораторно. У загальному аналiзi кровi: Hb — 81 г/л, ер. — 2,9 • 1012, КП — 0,89, L — 6,3 • 109, ШОЕ — 29 м/год, Ht — 0,24, цукор кровi — 4,0 ммоль/л, п. — 2 %, с/я — 53 %, еоз. — 3 %, л. — 37 %, м. — 5 %. Бшрубш кровi — 9,0 мкмоль/л за рахунок непрямого, АЛТ — 28 ммоль/л, АСТ — 38 ммоль/л, сечовина — 3,6; креатинш — 69 ммоль/л.
Кров на реакцш мшропрециштаци негативна. Аналiз кровi на маркери вiрусних гепатилв В та С негативний. Антипл до В1Л не виявлено. У загальному аналiзi сечi — колiр яскраво-червоний, питома вага — 1012, бток, цукор — негативш, л. — 12—14 в п/з, дастаза сечi — 305 од. При дослщженш калу кампiлобактерiй не виявлено.
Копролопчне дослiдження: кал кашкоподiбний, слиз ++, колiр червоний, л. — 2—3 в п/з, ер. — 5—6 у п/зору. В аналiзi калу знайдено яйця Ancylostoma duodenale (рис. 1).
72
Актуальна Ыфектолопя, ISSN 2312-413X
№ 3(4) • 2014
Рисунок 1
Встановлено заключний клiнiчний дiагноз «аны-лостомщоз».
Хворiй призначено специфiчну протипаразитарну, дезштоксикацшну терапiю й лiкування хрошчно! пост-геморапчно! залiзодефiцитно! анемй' (вормт, декарис, ентеросгель, ерiус, амiнокапронова кислота ентераль-но, сорбiфер).
Контактнi члени шм'! (донька, син та онучка) також були обстеженi на анкшостомщоз, дiагноз пiдтверджено в ус1х. Кшшчних проявiв хвороби в них не було, однак вони були госпп^зоват й пройшли курс лiкування.
Уш хворi виписанi у задовiльному стань Перебува-ють на диспансерному наглядi в кабiнетi iнфекцiйних захворювань за мюцем проживання.
Висновки
1. З урахуванням поширеностi анкiлостомiдозу, по-силення м^аци украшщв, при!зду в Украшу на на-вчання студентiв з ендемiчних за даним гельмiнтозом кра!н е вiрогiднiсть значного його поширення в нашш кра'!ш.
Гвоздовская И.М., Пыпа Л.В., Поддубная О.В., ГегаЖ.А., Ганчева О.Е., Андреев М.Д., Прокопюк О.В. Хмельницкая городская инфекционная больница
АНКИЛОСТОМИДОЗ — РЕДКИЙ В УКРАИНЕ ГЕЛЬМИНТОЗ (КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ)
Резюме. В статье приведены современные данные об эпидемиологии, клинических проявлениях и диагностике тропического гельминтоза — анкилостомидоза. Описан случай анкилостомидоза, завезенного в Хмельницкую область. Данный гельминтоз был диагностирован путем выявления яиц анкилостом в фекалиях женщины, поступившей в больницу с жалобами на общую слабость, головокружение, отсутствие аппетита, нарушение сна, периодическую боль в животе, диарею с примесью слизи и крови, потерю 10 кг веса за последние 4 года, а также в фекалиях всех контактных членов семьи. С данными жалобами женщина неоднократно обследовалась и лечилась в разных медицинских учреждениях города. После проведенного комплексного лечения в инфекционной больнице состояние женщины нормализовалось, жалоб нет, прибавила в весе.
Ключевые слова: анкилостомидоз, диагностика, лечение.
2. Вщсутшсть настороженосп й надежно! уваги ль карiв до паразитарних захворювань часто призводить до неправильно! й невчасно! постановки точного дiа-гнозу i, як наслщок, до неадекватно! терапи та тривало-го перебування хворих на лшуванш.
3. Велике значення в дiагностицi анкшостомщозу та шших, особливо завiзних на даний час, гельмшто-зiв мае професшна подготовка лаборантав-паразито-лопв
Список лператури
1. Майданник В.Г., Хайтович Н.В., Юхименко Г.Г. Гель-минтозы у детей. — К, 2012. — 604 с.
2. Марушко Ю.В., Грачева М.Г. Современное состояние проблемы гельмитозов у детей. Вопросы диагностики и лечения // Современная педиатрия. — 2012. — № 3(43). — С. 1-5.
3. Brooker et al. Human Hookworm Infection in the 21st Century //Adv. Parasitol. — 2004. — 58. — 197-288.
4. de Gruijter J.M., van Lieshout L, Gasser R.B. et al. Polymerase chain reaction-based differential diagnosis of Ancylostoma duodenale and Necator americanus infections in humans in northern Ghana // Trop. Med. Int. Health. — 2005. — 10(6). — 574-580.
5. Dhavan V. D, Garecar S, Asmar B. Ancylostoma infection. — http://emidicine.medscape.com /article/996361/Updated: May 1, 2008.
6. Fonseca E.O. et al. Prevalence and factors associated with geogelminth infections in children living in municipalities with low HDI in North and Northeast Brasial // Cad. Saude Publica. —2010. — 26(1). — 143-152.
7. Hotez P.J. Hookworms (Necator americanus and Anci-lostoma spp.) // Nelson Textbook of Pediatrics. — 19th ed. / Eds. R.M. Kliegman, B.F. Stanton, N.F. Schor et а1 — Saunders Elseiv-er, 2011. — P. 1218-1220.
8. MahmoudM.S., Abou Gamra M.M., Elkhajat M.M. Ancylostoma duodenale infection: a study of serum immunoglobulin G4 response to the excretory secretory antigen of adult worm // J. Egypt. Soc. Parasitol. — 2005. —35(1). — 1-17.
Отримано 02.10.14
Gvozdovska I.M., Pypa L.V., Piddubna O.V., Gega Zh.A., Gancheva O.Ye., AndrieievM.D., ProkopiukO.V. Khmelnytsk Municipal Hospital for Infectious Diseases, Khmelnytsk, Ukraine
ANCILOSTOMIDOSIS IS RARE HELMINTHIASIS IN UKRAINE (CLINICAL CASE)
Summary. This article describes the current data on epidemiology, clinical manifestations and diagnosis of tropical helminthiasis — ancilostomidiasis. It is described a case of ancilostomidiasis brought to Khmelnytsk region, where it was diagnosed by detectinig the ankilostom's eggs in feces of all members of the family after the examination of the mother who had applied to the hospital with complaints of the general weakness, dizziness, inappetence, sleep disturbances, recurrent abdominal pain, loose stool with mucus and blood, weight loss of 10 kg for the last 4 years. With the same complaints the woman was repeatedly examined and treated in various hospitals of the city. After a comprehensive treatment in the hospital for infectious diseases the woman's condition normalized, she had no complaints, the weight increased.
Key words: ancilostomidiasis, diagnosis, treatment.
№ 3 (4) • 2014
www.mif-ua.com
73
