CC BY
13
кровотечением из верхних отделов желудочно-кишечного тракта. Несмотря на значительную роль гемотрансфузии при данных кровотечениях, отсутствуют детализированные алгоритмы переливания эри-троцитарной массы. В данной статье выполнен обзор и анализ всех последних значимых исследований посвященных переливанию эритро-цитарной массы при кровотечениях из верхних отделов желудочно-кишечного тракта. В обзоре представлен также стравнительный анализ национальных рекомендаций развитых англоязычных стран и Украины в вопросе переливания эритроцитарной массы при кровотечениях из верхних отделов желудочно-кишечного тракта.
Ключевые слова: гемотрансфузия, еритроцитарна масса, желудочно-кишечное кровотечение.
Стаття надшшла 13.03.2016 р.
gastrointestinal (GI) bleeding. Although the issue is of superior importance, clear evidence-based algorithms of packed red blood cells (PRBC) transfusion are absent. This review summarizes and critically appraises the most recent major published studies on the issue of PRBC transfusion in the setting of GI haemorrhage. Comparative analysis of national guidelines of developed English-speaking countries and Ukraine is also provided.
Key words: haemotrasfusion, packed red blood cells, gastrointestinal bleeding.
УДК 616.832.21 - 002 - 053.3/.5
ШЛЯХИ ГЛОБАЛЬНОÏ ЕРАДИКАЦП ПОЛЮМ1еЛ1ТУ У Д1ТЕЙ В УКРАШ1
У зв'язку з попршенням етдситуацп з полюм!^!^ у свт перед нами поставлено завдання не допустити випадюв захворюваносп на иолюм!€л!т i вчасно виявити циркулящю дикого Bipycy, як у зовшшньому середовищ^ так i серед дитячого населення. Результати аналiзу статистичних i л^ературних даних дозволять скоригувати дп лiкарiв у виршенш питання попередження захворюваносп на полiомieлiт серед дтей.
Ключов1 слова: полю1шел1т, д1ти, профшактика.
Глобальна шщатива по лшвщацп полюм1ел1ту у свт розпочалась в 1988 рощ. Вона здшснюеться тд кер1вництвом уряд1в краш за сприяння п'яти провщних партнер1в: Всесвггньо! оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ), Ротар1 1нтернешнл, Центр1в контролю та профшактики захворювань, Дитячого Фонду ООН UNICEF, Фонду Бшла i Мел1нди Гейтс.
Метою роботи було перервати передачу дикого полюв1русу, досягти лшвщацп полюм1ел1ту, допомагати розвитку системи охорони здоров'я по укршленню регулярно!' 1мушзацн та систематичного етднагляду за шфекцшними хворобами. Прикладом для людства е лшвщацш натурально! вюпи у свт. Останнш ешдем1чний випадок фшсували у 1977р. Шквщащю хвороби офщшно сертифшовано у 1979р.
Число випадюв захворюваносп на полюм1ел1т на сьогодш у свт знизилось, в пор1внянш з 1988 роком, бшьш шж на 99%. Близько 350000 випадюв зареестровано в 1988 рощ, тод1 як у 2006р. - захворшо 1997 чоловш. У 2007 рощ було проведено 164 заходи щодо додатково! ¡мушзаци. У 27 крашах було ¡мушзовано бшьше 400 мшьйошв дггей. У 2008 рощ тшьки чотири краши в свт - Афгашстан, 1нд1я, Ннер1я i Пакистан - залишалися ендем1чними по полюм1ел1ту, тод1 як у 1988р. число таких краш перевищувало 125. Украша у 2002р. шсля роботи мошторингово! комюн ВООЗ була оголошена вшьною вщ полюм1ел1ту, як i шш1 краши Свропи. Полюв1рус легко 1мпортуеться в крашу, яка е вшьною вщ полюм1ел1ту i швидко може розповсюдитись серед не1мунних груп населення. Ризик зараження полюм1ел1том д1тей в будь-яюй кра!ш залишаеться до тих шр, поки в свт буде рееструватись хоч один випадок шфшування дитини даним в1русом. В 2003-2005рр. у 25 крашах вшьних вщ полюм1ел1ту були повторно шфшоваш завезеними випадками. За повщомленнями Всесвггньо! оргашзацп охорони здоров'я в свт попршилась етдем1чна ситуащя з полюм1елггу на 2008-2010рр. У Таджикистан! станом на 1 червня 2010 року ,EKB зареестроваш 564 випадки гострого в'ялого парал1чу, з яких у 183 випадках лабораторно пщтверджена наявшсть дикого полюв1русу типу 1. Випадки шфшування населення диким в1русом виявлеш були i в Росп. Таджиюстан експортував полюм1ел1т до 8 краш в тому числ1 i в Украшу.
Територп ВООЗ, вшьш вщ полюм1ел1ту на сьогодш: репон Ивденно! та Ившчно! Америки - з 1994 року, Захщно-Тихоокеанський регюн - з 2000 року, Свропейський регюн - з 2002 року, Ивденно-Схщноазшський регюн - з 2014 року. Ендем1чш краши - це Афгашстан, Паюстан. Завдяки робот по вакцинацп проведенш ВООЗ, Нпер1я та 1нд1я оголошеш вшьними вщ полюм1ел1ту. Краши, яю на цей час шфшоваш ДПВ або ВСПВ, але з територш яких не вщбуваеться !х "експорт" до шших краш: Гвшея, Мадагаскар, Украша, та Корейська Народно-Демократична Республша, М'янма (список вщ 18 грудня 2015). Краши, яю в даний час не
шфшоваш ДПВ або ВСПВ, але залишаються уразливими: Сомалi, Ефiопiя, Сирiя, 1рак, 1зра1ль, Екваторiальна Гвiнея, Камерун i Ивденний Судан.
Вакциноспорiдненi полiовiруси (ВСПВ) е генетично мутованi штами ОПВ, яю втратили ключовi послаблюючi мутаци та у бюлопчному сенсi нагадують ДПВ. Жива ослаблена пероральна вакцина (ОПВ) проти вiрусу полiомiелiту розмножуеться в кишечнику шсля вакцинаци, вiрус-вакцина, як правило, видшяеться з фекали вщ 6 до 8 тижнiв, що додатково вакцинуе проживаюче населення на данш територи. ВСПВ розвиваються через ряд мутацш i придбання генетичних матерiалiв з iнших ентеровiрусiв, - процес, який, за оцiнками тривае в середньому принаймнi протягом року
Факторами ризику виникнення цВСПВ (циркулюючого) е: низький iмунiтет населення, не було циркуляци диких полiовiрусiв протягом декшькох рокiв, низький рiвень охоплення плановими щепленнями, групи неiмунiзованих ошб.
Фактори, якi сприяють передачi полiовiрусу видiляють: висока щiльнiсть населення, погана санiтарiя та економiчна ситуацiя у кра1ш.
Першi документованi свiдоцтва про спалах цПВВП були в Еспаньолi в 2000 рощ i на Фшпшнах в 2001 роцi. Докази попередньо! циркуляци ВСПВ були знайдеш в Gгиптi (1983-93рр., штам вакцини 2 типу), Польщi (1968р., штам вакцини 3 типу) i Бшорус (1965р., 2 тип вакцинного штаму). За останнi 10 рокiв вщбулося 24 спалахи цВСПВ у 21 крашах, що призвело до понад 750 випадкiв паралiтичного полiомiелiту.
2 випадки ВСПВ були зафшсоваш в Укра1ш в червнi-липнi 2015р. Як мшмум, було 2000 iнфiкованих на момент щентифшаци цих 2 випадюв. Тому завдання для укра1нсько1 медицини - це припинення упродовж одного року безперешкодно! циркуляци вiрусу, попередити зараження людей у процесi ще! тихо! циркуляци цВСПВ та запобпання наступно! мутаци, яка створить новi випадки.
Нашiй кра1ш ВООЗ присвоено 2-й стушнь загрози по полiомiелiту - це помiрний ризик продовження i мiжнародного поширення передачi полiовiрусу через прогалини в iмунiтетi населення, недолши в системi iмунiзацil та iнфраструктурi реагування, наявнiсть значних кластерiв уразливих популяцiй, та загроза недостатньо1 безпеки, або проблеми з доступом до вакцин.
Фах1вщ регюнально1 сертифшацшно1 комюи ВООЗ переконанi, що юнуе потенцiал для дуже великого спалаху полiомiелiту в Укра1ш. У разi виникнення такого спалаху, були б значш наслiдки не тiльки для само1 кра1ни, а й для европейського регюну. Бiльше того, поступове накопичення невакцинованих дiтей у прогреси, збiльшуе загальну сприйнятливу популяцiю до полiомiелiту. У 2008 роцi охоплення вакцинащю в Укра1ш складало 99%, а вже на кшець 2014року - 14%.
За результатами "Економiчного аналiзу Глобально1 iнiцiативи знищення полюмiелiту" проведений ВООЗ станом на кшець 2015р.: вдалося попередити бiльше 13 мшьйошв випадкiв полiомiелiту (з 1988 року); запобпли бiльше 650000 смертних випадкiв вiд полiомiелiту; попередили бшьше 1,5 мiльйона смертних випадкiв шляхом використання вiтамiну А; заплановано до 2035 року зберегти 40-50 млрд. доларiв США.
Стратепчний план ВООЗ по проблемi ерадикаци полiомiелiту в свт на 2013-2018рр.: Посилення iмунiзацil та виведення ОПВ. Поетапна вщмова вiд ОПВ, починаючи з 2-го типу.
Перехщ вiд тОПВ (тривалентна) на бОПВ (бiвалентна) (квiтень 2016 року).
Введення 1ПВ (принаймнi 1 доза) для шдтримання iмунiтету вщ вiрусу 2-го типу (сiчень 2014- грудень 2017).
Полiомiелiт - це гостра ентеровiрусна антропонозна iнфекцiя, характеризуемся ураженням нервово1 системи з розвитком млявих паралiчiв i парезiв, запальними змiнами слизово1 оболонки носоглотки та кишок. Етюлопя: збудник - ро11оу1гц8 родини Picornaviridae мiстить РНК сферично1 форми вiрус. Розрiзняють три серотипи (ДПВ1, ДПВ2, ДПВ3). Дикий полiовiрус типу 1, як i рашше, циркулюе в двох кра1нах - Пакисташ та Афганiстанi. Циркуляцiя дикого полiовiрусу 2 типу востанне спостерталась у 1999 роцi. Оголошено про лшвщащю у 2015 роцi. Дикий полiовiрус 3 типу востанне спостер^ався у 2012 роцi про його лшвщащю ще не оголошено.
Вiрус у cкладi живо1 ослаблено1 вакциш iнодi може повертатись у форму нейровiрулентного штаму, що може викликати парал^ичне захворювання, яке клiнiчно щентичне полiомiелiту, що виникае внаслiдок ДПВ. Цей вакциноасоцшований полiомiелiт (ВАПП) складав 0,1% в немовлят за всю юторда вакцинацil, якi отримують першу дозу ОПВ, контакти ошб,
щеплених ОПВ (невакциноваш або не повшстю вакциноваш), особи з ослабленим iмунiтетом (В1Л/СН1Д досi не пов'язувався з шдвищеним ризиком розвитку паралiтичного захворювання).
Серед не повшстю iмунiзованих груп населення виведений з органiзму вiрус з вакцини може продовжувати циркулювати. Чим довше тривае така циркуляцiя, тим бшьш значних генетичних змiн вш зазнае. У рiдкiсних випадках вш може перетворитися на небезпечну форму. Цей вiрус називаеться циркулюючим вакциноспорщненим полiовiрусом (цВСПВ).
Хронiчнi джерела видшення полiовiрусу спостерiгаються у осiб з iмунним дефiцитом. Повiдомлень про випадки хронiчного видiлення дикого полiовiрусу немае. ВООЗ каталопзовано близько 19 випадюв iПВВП протягом перiоду понад 40 роюв.
Збудник стiйкий до фiзичних та хiмiчних чинникiв, довгий час виживае у фекалiях, стiчних водах, на овочах, у молощ. 1нактивуеться пiд час кип'ятiння пiд дiею 2-3% розчину хлорамiну. Для полiовiрусiв характерна особлива тропнiсть до рухових нейрошв ирох речовини спинного мозку, що отримало вiдображення i в назвi (грец. Polios-сiрий, шуе^-мозок). Полiомiелiт - антропонозне кишкове захворювання. Джерелом шфекци е хвора людина або вiрусоносiй. Головний резервуар диких (не вакцинних) штамiв вiрусiв полiомiелiту е кишечник дтей раннього вiку. Мехашзм передачi шфекци - фекально-оральний, який реалiзуеться алiментарним шляхом, але можливий i повiтряно-краплиннiй механiзм передачi. Сприйнятливють до вiрусу низька. Тiльки в 0,2-1% ошб якi заразилися розвиваеться паралiтична форма хвороби. У вшовш структурi переважають дiти дошкiльного вшу[2, 5, 6]. Полiомiелiт та полiомiелiтоподiбнi ентеровiруси: вiрус Коксаки А i В, Еховiрус, Ентеровiруси 70 i 71 вiдносять до групи гострих в'ялих паралiчiв.
Таблиця1
Провщм симптоми та патогенез [3, 13]_
Симптоми Патогенез
Пропасниця (початковий перюд) В!русем!я
Катаральш явища Ураження епiтелiальиих кл1тин I лiмфатичиого апарату дихальних шлях1в
Розлад випорожнень (початковий перюд) Реплжащя в1русу в клiтииах тоико1 кишки
Штливють Уражеиия вегетативно1 иервово1 системи судииорухового центру
Висип р1зного характеру(у початковий перюд бувае рщко) Уражеиия судии I периваскуляриих простор1в
Розлад сечовипускання Уражеиия поперекового в1дд1лу спиииого мозку з иаступиою атошею сфшктера сечового мiхура
Ешь у м'язах,парестез1я Уражеиия чутливих коршщв спиииого мозку
Гемодинам1чн1 порушення, похолодания кшщвок, щаноз Уражеиия судиииорухового центру з иаступиим парезом судии. Порушеиия вегетативно1 шервацп
Змши частоти 1 ритму пульсу коливаиия АТ Уражеиия судиииорухового центру. Мюкардит(у п1зи1ш1 термiии)
Задишка, ядуха Уражеиия дихальиих мяз1в. Уражеиия 1Х-Х11пар черепиих нерв!в з порушеииям ковтаиия видiлеиия секрету його шстращя. Серцево-судиииi порушеиия.
Парези парал!ч! Уражеиия рухових клтн i цеитрiв згодом - атроф!я М'ЯЗ1В
Асиметричиiсть парезiв i парал!ч!в Мозаlчиiсть нерiвномiрнiсть розпод1лу i розмиожеиия в1рус1в у иервових структурах
Порушення ковтання i фонацй Уражеиия рухових ядер 1Х-Х I пар черепиих нерв!в
Парал!ч м1М1ЧНИХ М'ЯЗ1В (частiше симетричний) Уражеиия ядер лицьового иерва-УПпара
Меншгеальний сиидром(звичайио в початковий перiод) Набряк шфшьтращя оболоиок мозку
Класифшащя 1напарантна форми(безсимптомна)- припадае д 90% усiх випадкiв. Абортивна форма(''мала хвороба''). Менiнгеальна (не паралггична ) форма. Паралiтичнi форми: стнальна, бульварна, понтанна, змiшана. Паралiтична форма мае 4 стади: 1 стащя -препаралiтична, 2 стадiя - парал^ична, 3 стадiя - вщновна, 4 стадiя - рецидуальна (залишкових явищ). Клiнiка: Iнкубацiйний перiод складае 2-35 днiв.
Безсимптомна форма - вiрусоносiйство без клiнiчних проявiв, дiагностуеться тiльки на пiдставi результатiв, основне джерело шфекци, пiсля ще1 форми виробляеться стiйкий iмунiтет.
Абортивна форма - тривае 7-10 дшв. Починаеться з раптового тдвищення температури до 38,5-39,50 зниження апетиту, загального нездужання, головного болю. Можливий бiль у горл^
гшерем!я слизово! оболонки ротоглотки. Можлив! симптоми дисфункцй кишок: нудота, блювання. Невролопчш симптоми вщсутш. Закшчуеться хвороба одужанням.
Меншгеальна форма - у перш! 2-5 дшв ця форма не вщр!зняеться вщ абортивно!, поим температура знижуеться до норми, як виявляеться закшчилась тшьки 1 фаза - ''мала хвороба''. Через 1- 3 дш починаеться 2 фаза ''велика хвороба'', а школи нав1ть без перерви починаеться 2фаза. Раптово виникае головний бшь, нудота, блювання, яке не приносить полегшення { розвиваються меншгеальш симптоми. Характерний бшь у спиш та кшщвках, гшерстез!я шюри, бшь за ходом нервових стовбур1в. Хворий набувае вимушеного положення - симптом тришжка (дитина не може сид1ти, не пщпираючись руками позаду сщниць), симптом поцшунку колш (не може доторкнутися губами до зпнутого колша). У частини хворих одночасно виникае м'язова слабюсть, але вона не досягае ступеня парал1ч1в. Пщ час спинномозково! пункцй, що полшшуе стан хворого, вдаеться одержати прозору рщину, що випкае пщ тиском { мае плеоцитоз л1мфоцитарного характеру. Перебп ще! форми доброяюсний. Клшчне одужання ¿з санащею спинномозково! р!дини настае в бшьшосп хворих на 2-4 тижш ,але астен!чний синдром може зберпатися ще к!лька дн!в.
Стнальна форма - розвиваеться внасл!док ураження мотонейрон!в у передн!х рогах спинного мозку. Розвитков! вс!х парал!тичних форм передуе препараттична стад!я, яка за перебпом нагадуе ''малу хворобу''. У дггей спостер!гаеться зниження температури протягом 2-4 дн!в часто спостер!гаеться перюд уявного благополуччя. Парал!ч! виникають раптово ! формуються дуже швидко, переважно в проксимальних в!дд!лах к!нц!вок, частше нижн!х. Мляв! парал!ч! з низьким м'язовим тонусом, гшо - ! арефлекс!ею мають асиметричний, моза!чний характер, при цьому атроф!я м'яз!в одних груп ! спазм м'яз!в антагошспв призводить до утворення функц!ональних ,а п!зн!ше ! орган!чних контрактур. Найтяжч! прояви мають сп!нальн! форми з ураженням м!жреберних м'яз!в ! д!афрагми, що супроводжуеться розвитком дихально! недостатносп, приеднанням вторинно! ¿нфекц!!'. Якщо уражений шийний в!дд!л, хворий не може утримати голову у вертикальному положенш. Тривал!сть парал!тичного пер!оду 1-2 тижш. Поим настае - вщновний перюд. Рашше ! найшвидше в!дновлюеться д!яльшсть тих м'яз!в, як! були ураженш п!зн!ше. Найб!льше в!дновлення в!дбуваеться протягом 2 тижшв. В уражених м'язах довго виявляеться знижений тонус, арефлекшя, атошя. Уражена к!нц!вка в!дстае в рост!, зв'язковий апарат суглоб!в втрачае св!й тонус, суглобов! хрящ! атрофуються, що сприяе частковим вивихам. Вщновна стад!я тривае активно 3-6 мюящв, а пот!м спов!льнюеться ! тривае 1-1,5 року. На стад!! залишкових явищ спостер!гаеться к!фоз, лордоз, сколюз, гриж! черевно! ст!нки, "к!нська" ступня, залишков! мляв! парал!ч!, в!дставання кшщвок в рост! ¿нод! деформац!я кшщвок.
Бульбарна - найтяжча форма. На тт кл!н!ки "мало!" хвороби виникають невролопчш симптоми: горизонтальний н!стагм, ураження ядер 1Х-Х пар черепних нерв!в, супроводжуеться порушенням ковтання, фонац!!, дихання стае клекотливим, голос глухим, мова дизартрична, ексшраторна задишка, ц!аноз. Стан ще бшьше пог!ршуеться, коли уражаються дихальний ! судинно-руховий центр.
Понтинна форма - характеризуемся ураженням ядра лицевого нерва. Настае повний або частковий парез або паратч м!м!чних м'яз!в аж до ам!м!!. Ктшка супроводжуеться зглажен!стю носогубно! складки, неповним закриттям ока ! розширенням очно! щшини на боц! ураження, змщенням кута рота в здоровий бш. На в!дм!ну в!д невриту лицевого нерва немае болючосп, збережена чутливють.
Пол!ом!ел!т у щеплених д!тей характеризуеться легким перебпом. Часто без продромального перюду або вш не значно виражений. У щеплених д!тей полюм!ел!т виникае у тих випадках, коли специф!чний ¿мун!тет до к!нця не сформувався, недотримання терм!н!в ! кшькосп вакцинац!й ! ревакцинац!й, недотримання умов вакцинацп.
Однак нав!ть поствакцинальний ¿муштет, обумовлюе легкий переб!г захворювання ! сприятливий прогноз [11, 13].
Д!агностика [4, 7, 8]: В!рулосолог!чне дослщження фекал!й. З!брати випорожнення потр!бно протягом 14 дшв з моменту початку парал!чу - дв! проби калу з штервалом м!ж ними мшмум 24 години, достатн!й обсяг (8-10г), доставити в акредитовану ВООЗ лабораторда в доброму стан! з ознаками шдтримки холодового ланцюга.
В!рулосопчне досл!дження носоглоткових змив!в (в перш! 7-10 дшв). Дослщження лшвору. Серолопчна д!агностика (РЗК, РПГА).
Дослщження каналiзацiйних вод довкшля та з територи, де фшсували спалах. Лiкування на сьогодш являеться симптоматичним: XBopi направляються на госпiталiзацiю до шфекцшно1 лшарш.
Забезпечити спокiй (хворi повиннi лежати). У гострий перiод рекомендовано тепловi процедури (гаряче укутування, озокерит, парафiновi аплшацл), суворо дозований масаж уражених м'язiв.
Позитивний результат: в/в уведення гамаглобулiну з розрахунком 0,5мл/кг маси тша протягом 2-3 днiв.
Для зменшення внутрiшньо-черепного тиску в/в уведення 20% розчину глюкози, дiуретикiв, 40% розчину уротротну та проведения люмбально! пункци.
Для боротьби з болем анальгш, бромiди. З 3-4 тижня прозерин (вiд 0,0005 до 0,001 г 2 р/д або 0,1-0,2 в/м), дiбазол (0,001-0,005 г на добу), галантамш до 20-30 дшв.
Фiзiотерапiя, ЛФК, ортопедичне лiкувания, щоб зменшити залишковi явища парал^ично1 форми, яю на жаль е по-життевими.
Санаторно-курортне лiкувания. Примiщения, в якому перебував хворий пров^рюють i опромшюють УФ променями. За контактними у вогнищi встановлюють медичне спостереження.
Активна профшактика: Вiдомi наступнi вакцини проти полiомiелiту в свiтi: жива оральна полювакцина ОПВ (1950р.), iнактивована вакцина 1ПВ (1955р.), моновалентнi вакцини ОПВ тишв 1 i 2 (1961р.), моновалентна вакцина ОПВ 3 типу (1962р.), тривалентна ОПВ (1963р.), шактивована полювакцина посилена 1ПВ (1987р). ОПВ мае високу ефектившсть у формуванш iмунiтету до полiовiрусу: 50% iмунностi пiсля 1-! дози, 95% захисту тсля 3 дози, зафiксовано довготривалий iмунiтет. ОПВ мiстить 3 серотипи вiрусу вакцини, яка вирощена на кттинах нирок мавп (Vero), в i! складi е неомiцин i стрептомщин, видiляеться з калом протягом до 6 тижшв пiсля вакцинаци, що додатково iмунiзуе популяцiю людей, як не мали щеплення. 1ПВ посилена мiстить 3 серотипи вакцини вiрусу, вирощена на клiтинах нирок мавп (Vero), шактивована формальдепдом, мае 2-фенокшетанол, неомiцин, стрептомiцин, полiмiксин. Вона мае високу ефектившсть у формуванш iмунiтету до полiовiрусу, формуеться > 90% iмунiтету пiсля вакцинаци 2-ма дозами, > 99% пiсля щеплення 3-ма дозами. Про тривалiсть iмунiтету наукових даних ще немае. ОПВ необхщно використовувати, щоб контролювати поширення вiрусу. 1ПВ дае надiйний iмунiтет без ризику зараження ВАПП i ВСПВ.
Щеплення проти полiомiелiту в Укра!ш проводять у 2 мюящ тричi через 30 днiв. В 4 i 6 мюящ вводять 1ПВ, а потiм ОПВ. Першi два щеплення треба обов'язково виконувати шактивованою вакциною, тому що оральна - може викликати асоцшований полiомiелiт. Ревакцинацiя проводиться в 18 мюящв, у 6 рокiв та у 14рр.
ОПВ - три краплi пiд язик у 6 мюящв, а поим ревакцинащя у 18 мюящв; 6 та 14 роюв за вщсутносп протипоказань до ОПВ. Чи безпечна ОПВ? Багато мiльярдiв доз введено за останш 50 роюв: тому полiомiелiт близький до лшвщаци. Фiксували 1 випадок парал^ичного вакциноасоцiйованого полiомiелiту на кожнi 2,7 мшюшв перших доз вакцини, але спостерпалась завжди вiдсутнiсть випадкiв полiомiелiту серед наступних доз ОПВ та вщсутнють випадкiв полiомiелiту серед тих, чию вакцинащю розпочато 1ПВ, тсля чого отримувалась ОПВ. У 1988рощ в 1зра]_ш фiксували 15 випадюв паралiтичного полiомiелiту, серед дiтей, що в основному сконцентроваш в одному регюш, де давали лише 1ПВ. Фiнляндiя завжди використовувала тiльки 1ПВ i у 1984р. - зафшсували спалах полiомiелiту. Тому в 9 кра!н Свропейського регiону ВООЗ використовують ОПВ у сво!х планових програмах iмунiзацil, усi - в поеднанш з 1ПВ.
Зараз в Укра1ш проводиться загальнонацiональна кампанiя iмунiзацil - тривалентна ОПВ в три тури (виконання потрiбно досягти 95%). Щоб засвщчити зникнення полiовiрусу, необхiдна вщсутнють нових випадкiв, зникнення дикого вiрусу зi стiчних вод, щоб вiрус вакцини виявлявся в стiчних водах протягом лише декшькох мiсяцiв.
Пюля щеплення ОПВ пропонують обмежити ш'екци, парентеральнi втручання, плановi операцil протягом 40 дшв, забороняють контактувати з хворими та В1Л-шфшованими.
Показники потрiбнi, щоб оголосити Укра1ну вiльною вщ полiомiелiту: позитивнi результати 3-х ощнок ВООЗ, протягом 6 мiсяцiв вщсутнють випадкiв ДПВ або цВСПВ, охоплення заходами додаткових кампанiй iмунiзацiй проти полiомiелiту 95% цiльовоl популяц^, покриття заходами планово1 iмунiзацil проти полiомiелiту понад 95%, частота ГВП < 3/100.000/15 вшу на нащональному рiвнi, своечасна доставка 80% проб калу вщ випадкiв ГВП до лаборатори, вiдданiсть справi медпрацiвникiв пiдтримувати статус краши, вiльноl вiд полiомiелiту.
У 2015 рощ Всесв1тня комюя з сертифшаци лшвщаци полюм!ел!ту (ОССЕР) засвщчила, що тип 2 дикого полюв!русу було лшвщовано. В1рус юнуе тшьки в лаборатор1ях { в тривалентнш ОПВ в ослабленш форм!, а шод! в умовах спалах1в полюм!ел!ту вакцинного походження (ВСПВ).
Щоб звшьнити св1т вщ полюм!ел!ту, необхщно припинити використання вс1х ОПВ. Чому спочатку слщ позбавитись вщ компоненту 2-го типу?
Дикий полюв!рус типу 2 (ДПВ2) лшвщований в усьому свт. Тип 2 ОПВ викликае бшьшють випадюв полюм!ел!ту, пов'язаних з вакциною.
Б1валентна ОПВ здатна покращити ¿мунну вщповщь на типи 1 { 3. У перюд наближення до переходу, додавання 1ПВ прискорить формування захисту вщ вс1х трьох тишв полюв!рус!в: 1ПВ допоможе пщтримувати ¿муштет до типу 2.
Зменшення середньострокових ризиюв вщ переходу. Забезпечення можливост бшьш швидкого реагування на будь-яю спалахи у майбутньому.
Мета ВООЗ по ерадикаци полюм!ел!ту - поетапне виведення { обмеження використання ОПВ у глобальному маштабь за яким вщбудеться виведення бОПВ та припинення використання ОПВ у 2019-2020рр., замша на 1ПВ. 17-29 кв1тня 2016 року в 155 кра!нах Свропи та Укра!ш -заплановано перехщ до використання б1валентно! ОПВ, а до 15 травня 2016 - пщтвердження виконання цього плану. Заходи з виведення ОПВ2 повинш проводитись синхрошзовано в усьому свт. Запаси тОПВ мають бути безпечно утктзоваш. Уповшьнеш { нершуч! ди щодо виведення тОПВ становитимуть ризик того, що процес генераци в1рус1в цВСПВ2 не буде перервано. 1снуе потенцшна можливють експорту цих в1рус1в в регюни або кра!ни, у яких тсля переходу народжуватимуться д1ти, сприйнятлив! до цього в1русу. Глобальш запаси моновалентно! ОПВ 2-го типу повинш бути готов! до використання для припинення спалах!в типу полюм!ел!ту 2-го у випадку вщновлення циркуляц!! в!русу 2-го типу. Високий ризик цВСПВ шфекци зберпатиметься протягом 6-12 м!сяц!в п!сля переходу. В довгостроковш перспектив! юнуе ризик шфекци ДПВ2, пов'язаний з порушеннями режиму збер!гання зразк!в в лабораторй, або як насл!док тероризму. Видшення ОПВ2 в!д ¿мунодефщитних ос!б. Цей ризик важко пщдаеться к!льк!сн!й оцшщ, але в!н дуже низький [14, 15].
Таким чином, у зв'язку з попршенням епщситуацй з полюм1ел1ту в св!т! перед нами поставлено завдання не допустити випадк!в захворювання на пол!ом!ел!т та своечасно виявити циркуляц!ю дикого в!русу, як в зовшшньому середовищ! так ! серед дитячого населення. Покращення еп!днагляду: охоплення вакцинац!ею, кл!н!чне виявлення, серолог!чн! дослщження, в!дб!р проб довк!лля.
Перспективи подальших розробок в даному напрямку. Отримаш результаты аналiзу статистичних та лтературних даних дозволять скоригувати ди лiкарiв у виршент питання заnобiгання захворюваностi на полюмieлiт серед дитячого населення, провести навчання студентiв i лiкарiв про клтчш особливостi полiомieлiту, тдвищити пильтсть медпращвнитв щодо випадтв полiомieлiту, подавати повiдомлення вiдповiдним органам охорони здоров'я про вЫ можливi випадки полiомieлiту.
1. Богадельникова И. В. Справочник по инфекционных болезнях у детей / И.В. Богадельникова, А.В. Кубышкина, М.В. Лободы // - К. -Симферополь, - 2008.
2. Возiанова Ж.1. 1нфекцшш та паразитарш хвороби / Ж.1. Возiанова // - К.: Здоров'я, - 2000.-Т. 1-854 с.
3. Ершова И.Б. Справочник врача семейной медицины. Стандарты диагностики и лечения инфекционных и паразитарных заболеваний / И.Б. Ершова, Е.И. Бодня, А.А. Мочалова [и др.] - Киев. - 2015. - 435с.
4. Крамарев С. О. 1нфекцшш хвороби у дтей (клшчш лекцп) / С. О. Крамарев // - К.: Морюн. - 2003. - 479 с.
5. Лобзин Ю. В. Руководство по инфекционным болезням / Ю. В. Лобзин // - СПб: Фолиант, -2000. - 674 с.
6. Матерiали нацюнально! конференцп вщ 16-17.2016 «Глобальна ерадикащя полюмiелiту». - Ки!в. -www.polioeradication.org.
7. Матерiали науково-практично! конференцп вщ 22.06.2010 «Глобальна шщатива по лжвщацп полюмiелiту». -Полтава. - 25с.
8. Накази МОЗ Укра'ни по запобтанню захворюваност на полiомiелiт у дтей (№96 вщ 1998р., №196 вщ 1998р., №341 вщ 2014, №933 вщ 31.12.2015, № 92 вщ 12.02.2016).
9. «Пам'ятка про запобтання полiомiелiту» МОЗ Укра'ни вщ 04.06.2010.
10. Порядок проведення профшактичних щеплень в Укра'ш та контролю якост й обiгу медичних iмунобiологiчних препаратiв (затверджений наказом МОЗ Укра'ни № 551 вiд 11.08.2014).
11. Ильченко В.И. Полиомиелит у детей / В.И Ильченко, Е.В. Пикуль // Педiатрiя та перинатолопя. - 2013. - №3(55). -С. 112-116.
12. Ходак Л.А. 1нфекцшш полшейропати у дней / Л.А. Ходак, Т.1. Навет // Методичш рекомендаций Харюв. - 2010. - 26 с.
13. Учайкина В. М. Руководство по инфекционным болезням у детей / В.М. Учайкина // - М., -1998.
14.http://www.who.int/immunization/diseases~HEAD=pobj/полiмiелiт/endgame_objective2/EN/.
15. Operational Framework for Monovalent Oral Poliovirus Type 2 (mOPV2) deployment and replenishment (during the endgame period), доступен на веб-сайте: http://www.polioeradication.org/Portals/0/.
ПУТИ ГЛОБАЛЬНОЙ ЕРАДИКАЦИИ ПОЛИОМИЕЛИТА У ДЕТЕЙ В УКРАИНЕ
Пикуль Е.В., Ильченко В.И., Прилуцький К.Ю.
В связи с ухудшением эпидситуации по полиомиелиту в мире перед нами поставлено завдание не допустить случаев заболеваемости на полиомиелит и своевременно виявить циркуляцию дикого вируса, как во внешней среде так и среди детского населения. Результаты анализа статистических и литературных данных позволят скоррегировать действия врачей по решению вопроса предупреждения заболеваемости на полиомиелит среди детей.
Ключевые слова: дети, полиомиелит, профилактика.
Стаття надшшла 23.03.2016 р.
WAYS GLOBAL ERADICATION POLIOMYELITIS IN CHILDREN IN UKRAINE Picul E.B., Il'chenko V.I., Priluckiy K.Yu.
In connection with deterioration of epidemiological situation on poliomyelitis in the world before us the task is put: to not admit cases of sick rate on poliomyelitis, was well-timed to tap circulation of wild virus both in an environment and among children. Results of the analysis of statistical and literary data allow to correct actions of doctors in the decision of a question of the prevention of sick rate on poliomyelitis among children.
Key words: poliomyelitis, children, prophylaxis.
УДК 575 «18/19»
ПОЧАТОК ГЕНЕТИКИ: ГРЕГОР МЕНДЕЛЬ ТА 1НШ1
Здшснено огляд публшацш Х1Х та початку ХХ ст. стосовно вивчення спадковосп живих оргашзм!в. Визначено, що окрем! дослщники спостерпали результати експерименпв, под16ш до результат Г. Менделя, але не зрозумши !х або не звернули на них увагу, бо щкавилися лише проблемою виду. Усшх Г. Менделя у вщкритп перших закошв генетики зумовлений тим, що вш мав шм1р визначити закономiрностi успадкування ознак i використав для цього математичш методи. Наука Х1Х ст. не була готова сприйняти щ закони i лише повторне !х вщкриття на межi стол1ть започаткувало нову галузь бюлогп - генетику.
Ключовi слова: Г. Мендель, успадкування ознак, закон одномаштност^ закон розщеплення, закон незалежного розподшу.
Генетика - галузь бюлогп, яка вивчае спадковють i мшливють живих органiзмiв та способи впливу на них. Це поняття було уведене в науковий обп у 1906 р. англшським бюлогом В. Бейтсоном (1861-1926) [5].
Явища спадковост вщом1 людиш давно, про них свщчили повсякденнi факти схожост дiтей з батьками та предками, а з чашв одомашнения тварин та рослин людина могла на досвщ переконатися в дiевостi цього явища. Однак, шрш1 закони спадковосп були вщкрип лише в середиш Х1Х ст. австрiйським натуралютом-аматором, монахом августинського монастиря у Брюнш (тепер Брно, Чехiя) Грегором Менделем (1822-1884) на основ1 вивчення результат схрещування рослин гороху з альтернативними морфолопчними ознаками [23].
Планомiрнi дослщи з пбридизацп рослин здiйснювалися також його численними попередниками та сучасниками, яю спостерiгали i домiнування ознак у першому поколшш пбрищв, i розщеплення альтернативних ознак у другому поколшш, але не помнили ч1тких закономiрностей цих явищ, бо використовували недостатню кшькють рослин i щкавилися виключно практичними проблемами селекцп. кр1м того, вони дотримувалися уявлень тогочасних натуралю^в про те, що спадкова речовина батькiв змiшуеться у нащадюв под16но двом взаеморозчинним рiдинам. Вщповщно до цього вигляд потомства залежить в1д к1льк1сного спiввiдношення батькiвських i материнських елементiв у ньому.
Ще понад п1встол1ття до Г. Менделя вщомий англiйський рослинник Т.Е. Найт (1759-1838) спостерпав домiнування ознак шрох шк1рки зерен i пурпурного забарвлення кв1ток у г16рид1в першого поколшня р1зних р1зновид1в гороху, але не звернув на це уваги, бо щкавився тшьки тим, чи можуть плоди нести ознаки батьювсько1 рослини уже в першому поколшня п6рвд1в i чи можна сум1шшю пилку двох р1зних вид1в спричинити !х одночасний вплив на один i той же пл1д [21]. Изшше явище домiнування у г16рид1в гороху першого поколшня та розщеплення альтернативних ознак у другому поколшш описав, хоча i не змп зрозумши цих явищ, англшський пров1нц1йний аматор-садiвник Дж. Госс [13]. Т.Е. Найт i Дж. Госс, як i Г Мендель, недаремно вибрали для сво1х
