CC BY
29
УДК 371.2+372.850
Вiкторiя ОРОС
ШК1ЛЬНИЙ П1ДРУЧНИК З МАТЕМАТИКИ — ВЧОРА, СЬОГОДН1, ЗАВТРА
Розбудова системи освии Украши потребуе суттевого оновлення змюту i технологи навчання математики, а також змши методолопчно! орiентацil математично! освь ти i спрямування 11 на особистiсть учня, створення умов для досягнення кожним учнем оптимального для нього рiвня знань, умiнь i навичок. Досвiд вчителiв сшьсько! школи, де я працюю, показуе, що в останнi роки штерес i потяг учнiв до вивчення фiзико-математичних дисциплiн знизився, а рiвень знань, умiнь i навичок не завжди вiдповiдае сустльним потребам. Це пов'язано з багатьма причинами, але я хочу зупинитися на однш iз них — забезпечення учнiв як1сними шк1льними тдручниками.
Пiдручником ми називаемо таке навчальне видання, у якому мiститься система-тичний виклад певно! навчально! дисциплши (у нашому випадку математики) або 11 роздал чи частини. Вш повинен вiдповiдати чиннiй програмi i бути офiцiйно затвер-дженим [1].
Основне призначення п1дручник1в з математики — допомагати учням засво!ти, за^пити i повторити навчальний матерiал, який вчитель подае !м на уроках.
Основш вимоги до п1дручник1в: вони повинш вiдповiдати чиннiй програмi, бути витриманими з науково! точки зору, доступними для учнiв i узгодженими один з одним. Сьогодш, коли ми хочемо наблизити випускника школи до досягнення ним оптимального реального держстандарту, виникае проблема щодо забезпечення вiдповiдни-ми тдручниками. Якщо ж у програмi з математики передбачено необхiдний мiнiмум, i можливий максимум, причому необхiдний мшмум i е стандартом, то чи не варто в ко-жнш школi забезпечити рiзнi рiвнi математично! тдготовки? Для цього потрiбнi рiзнi типи пiдручникiв: для учнiв обов'язкового рiвня, i для учнiв, як можуть максимально засво!ти програму [2].
Найважливше завдання школьного курсу математики — розвиток лопчного мис-лення учнiв. Але розв'язанню лопчних текстових задач у пiдручниках мало придшяеть-ся уваги. Пiдручник 10-11 клаив з алгебри пропонуе завдання, пов'язат з границею функцп, И неперервшстю, похiдною i И застосуванням, первiсною тощо. Менi здаеться, що щ поняття недоцiльно пропонувати у тдручниках для вивчення в середтх школах, а, можливо, — у школах фiзико-математичного спрямування. Адже це базовi поняття математичного аналiзу у ВНЗ [2].
Я переконана, що досконала за змютом, гарно художньо i полiграфiчно оформлена книга неодмшно зацiкавить учня i сприятиме пробудженню i змiцненню iнтересу до предмета, буде для вчителя опорою у робоп.
Тривалий час нашi школи працювали за стабiльними тдручниками «Арифметика», «Алгебра» i «Геометрiя» А. П. Кисельова, написаними ще в минулому столiттi. До кожного з них додавався окремий збiрник задач. Починаючи з 60-х рошв, тдручники з математики загальноосвiтнiх шил перестали бути стабшьними (такими, користування
44 Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — №6. — 2002.
якими ввдбуваеться протягом багатьох рошв). Вони часто змiнюються. Новi тдручники дещо вiдрiзняються вiд пiдручникiв А. П. Кисельова, а саме, немае окремих збiрникiв задач, найважливiшi термши видiляються напiвжирним шрифтом, правила — курсивом. Крiм основного теоретичного матерiалу, в пiдручниках е окремi роздiли «Додат-ковi питания», у яких наводяться iсторичнi довiдки, задачi тдвищено! складностi тощо. Окремо видаляеться додатковий матерiал за попередт класи. Починаючи з 4 класу, тдручники мають предметн1 покажчики.
Знаючи структуру i методичний апарат тдручника можна стверджувати, що в них повинна реалiзуватись iдея розвиваючого навчання i вiдбитi сучаст погляди на роль задач у розвитку математично! дiяльностi учня. Звичайно, пiдручники повинш забезпе-чувати свiдоме навчання, стимулювати iнтерес до знань, учити учтв мислити. Це дося-гаеться живим i доступним для учтв викладом матерiалу, наявнiстю в пiдручиику (особливо для учтв молодшо! ланки) — ввдповвдних оригiнальних iлюстрацiй.
Але, на жаль, не ва чиииi на даний час пiдручники е саме такими. Хочеться ска-зати за тдручники, видат в Укра!т за чаив Незалежносп — вони прш^ а деяк1 значно гiршi за попередт. Офiцiйиi особи пояснюють цей феномен тим, що була нагальна потреба в нових тдручниках, i видавати !х треба було якомога швидше.
Вважаю, що сучасний пiдручник повинен вiдрiзиятися вiд традищйних, зокрема, введенням iз молодшо! ланки елеменпв стохастики, використання комп'ютерiв у нав-чант i реалiзацiею диференцшованого навчання видшенням тих параграфiв, як обов'язковi для досягнення учнями держстандарту.
Задачi, поданi в пiдручниках, можна подшита на три категорп залежно ввд навча-льних функдiй: дидактичт, пiзнавальнi i розвиваючi.
Задачi з дидактичними фуикдiями мають полегшити учням сприймання вже ви-вчених теоретичних вiдомостей, закрiпити !х; задачi з тзнавальними функдiями спря-моват на засвоення основного курсу, поглиблення знань, ознайомлення з важливими теоретичними ведомостями, новими методами розв'язування задач; задачi з розвиваю-чими функцiями за змютом можуть ввдходити вiд основного курсу, ^ щоб розв'язувати !х, учень мае виявляти кмiтливiсть, винахвдливють. Цей умовний подiл допомагае в до-борi задач i застосуванш ефективно! методики !х розв'язування.
Хотшося б, щоб сучаст пiдручиики пропонували задачi з використанням дього подшу.
Не доречна велика к1льк1сть формулювань для заучування, — учт, просто не в змозi !х вивчити. Пiдручники повиииi мiстити простi, доступт задачi, як1 розвивають логiчне мислення школярiв.
Чинт навчальнi пiдручники забезпечують потрiбиий рiвеиь строгост у викладi матерiалу, i це досягаеться формально дедуктивними доведеннями. Хочеться бачити досягнення дього принципу змiстовним i доступним шдуктивним обгрунтуванням фак-тiв, яке вiдповiдае вiковим особливостям учнiв.
Матерiал пiдручника повинен бути цiкавим дитит, пiдтримувати й розвивати си-туативт пiзнавальнi мотиви, що виникають у спшьтй з учителем роботi на урощ.
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — №6. — 2002.
45
Необхiдно, щоб основш тексти вмiщували елементи проблемносп та були оптимально дiалогiзоваиi — нова «порщя» навчально! шформацп мае подаватися як вщпо-вiдь на запитання, що мютяться у попередиiх змiстових частинах. Такий текст е адекватною формою роботи на урощ, вичленовуе необхiдний змiст навчального даалогу.
Кожний параграф, роздал повинш мати резюме, що демонструе можливють згор-тання повного дiалогiчного тексту у лаконiчне поввдомлення, яке мiстить основнi його положення. Таке резюме може бути використане i як довiдковий матерiал.
Малопатрютичш пiдручники i навчальт посiбиики, ввдсутшсть цiкавого i доступного матерiалу про iсторичне минуле Укра!ни, лиературних творiв, вiдомостей про вчених украшщв свiтового рiвия, як1 навмисне замовчувалися в СРСР — аж тяк не сприяють формуванню нащонально! сввдомосп в учтв.
Одним з таких шдручнишв, що е адекватним засобом оргашзацп навчально! дальности тдвищуе iнтерес учнiв до вивчення математики, активiзуе пiзнавальиу дiяль-нiсть, враховуе багатовшовий досвiд минулого Украши i особливостi сучасного стано-влення нашого суспшьства, е апробований мною тдручник Н. Д. Мацько «Математика, 5-6 кл.» (К., Просвiта, 1998).
Цей пiдручник грунтуеться на освiтньому державному стандарта з математики, спрямований на виконання завдань чинно! програми з шильного курсу математики.
Автор дуже вдало пiдiйшла до пiдбору i розробки змiсту матерiалу. Пiдручиик вь дповiдае найважливiшим вимогам, а саме:
• е коректним з погляду науки;
• доступним для учтв, як ним користуються;
• вдаоввдае державнiй програмi;
• е щкавим i привабливим для учтв;
• забезпечуе наступнiсть навчання;
• у ньому реалiзуються виховнi, розвиваючi, навчальт фуикцi!.
Нова термiнологiя видалена шрифтом, що дозволяе звернути увагу на не! учтв. У тдручнику ввдсутня абстрактна теорiя, а натомiсть автор пояснюе весь матерiал на простих, доступних i конкретних речах, яш зрозумiлi, в першу чергу, учням сiльсько! школи, де проводилась апробащя.
Усi задачi пов'язанi з життям, iсторiею i побутом укра!нського народу, що сприяе розвитку нацiонально! самосвщомосп, гордост за свiй народ.
До особливо позитивних рис пiдручиика необхiдно вiднести:
• завдання типу «Знайди помилку», «Визнач», «Заповни пропуски», яш сприяють розвитку iнтелектуально-творчих задатков учтв;
• нестандартт задачi, яш розвивають логiчне мислення, активiзують творчий потеидiал учтв;
• додатковий геометричний матерiал, який сприяе розвитку графiчно! грамотности усвiдомлеиню початкових геометричних понять на наочно-iнту!тивному рiвиi;
• «Додаток», де вмiщено словник, елементи щкаво! математики.
46
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — №6. — 2002.
На мою думку, такий комплексний тдхвд уперше реалiзовано в навчальнш лие-paTypi серед математичних видань Укра1ни саме в пiдручнику Н. Д. Мацько.
Розвитку творчосп в учшв сприяе мaтеpiaл, який не зуст^чаеться в жодному чинному на сьогодш шдручнику для 5-6 кл. (Множина. Пiдмножинa. Комбiнaтоpнi задача Випaдковi подiï та ïx ймовipнiсть. Не вip очам сво1м. 1люзп зору.). Вiн доступний i легко сприймаеться учнями.
Вдало дiбpaнi iлюстpaцiï, iстоpичнi довiдки, висловлювання вiдомиx людей спри-яють aктивiзaцiï уяви учшв, ïx фантазп, зaцiкaвлюють процесом творчост!
Хочеться бачити в майбутньому так шкiльнi пiдpyчники з математики, як спри-яли б розвитку здабностей, закладених у дiтяx, змогли б наблизити учшв до вираження ïx власних творчих нaxилiв, всесторонньо i гармошйно розвивати особистiсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бевз Г. П. Методика викладання математики: Навч. поибник. — 3-е вид., перероб. i допов. — К.: Вища шк., 1989. — 367 с.
2. Мaтеpiaли Всеукрашсько1 конфеpенцiï «Актуальш проблеми вивчення природничо-математичних дисциплiн у зaгaльноосвiтнix навчальних закладах Украши», 12-14 травня 1999 р., К., 1999. — С. 38.
УДК 371
Мapiя П1ДРУЧНА, Олександр МОХОВИК ВИВЧЕННЯ КУРСУ ГЕОМЕТРП З ВИКОРИСТАННЯМ МУЛЬТИПРОЕКТОРА
Вiдсyтнiсть украшомовних пiдpyчникiв та навчальних посiбникiв iз геометpiï для фiзмaт фaкyльтетiв педагопчних вищих навчальних зaклaдiв е серйозною проблемою. Студенти при вивченнi мaтеpiaлy змyшенi користуватись, в основному, конспектами лекцш, що не сприяе виробленню у них навик1в роботи з навчальною лиературою, ускладнюе оpгaнiзaцiю ïx сaмостiйноï роботи тощо.
Нами апробована методика створення i використання опорних схем при вивченнi курсу пpоективноï геометpiï зi студентами фiзико-мaтемaтичного факультету. Мaтеpiaл курсу згруповано у три модут, кожен iз яких включае 3-5 тем. Нами pозpобленi опорш схеми кожного модуля, як1 демонструються студентам на початку i в шнщ його вивчення. На початку — для ознайомлення з його складовими, а в юнщ — для системати-зaцiï вивченого мaтеpiaлy. У кожному модyлi за темами е своï опоpнi схеми, яю розк-ривають суть виучуваного мaтеpiaлy. Вони мiстять певнi формулювання означень, лем, теорем, деяк1 висновки тощо. Розгортання мaтеpiaлy вiдбyвaеться за допомогою симво-лiв, стpiлок, рисунков, перетворень формул, як1 супроводжуються добре продуманими ключовими словами, що забезпечують розкриття сyтi мaтеpiaлy, логiкy викладу, прийоми запам'ятовування тощо.
Наприклад, опорна схема вивчення властивост проективного простору. «Якщо двi точки А i В лежать у площит Р2, то i пряма АВ лежать у цш площинi» (тобто кожна точка пpямоï АВ лежить у площиш Р2) мае вигляд:
Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — №6. — 2002.
47
