CC BY
56Учет записки Тавршсъкого нацюнального ynieepcumemy iмет В. I. Вернадського. Сергя: Фшологгя. Сощальт комунтаци. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 69-73.
УДК 808.30.83
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНИЙ ТА ЕТИМОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ13 IMEH ДЕМОНОЛОГ1ЧНИХ ПЕРСОНАЖ1В ДРАМИ-ФЕеРП ЛЕС1 УКРАШКИ «Л1СОВА ШСНЯ»
Рожко С. В.
РВНЗ «Кримський ill.ш еи ери о-п едагог'тп ни уншерситет», Омферополь
E-mail: uakafedi afuiiiaiiiu
Художня ономастика у творах Jleci Укра1нка вельми промовиста, здебшыного символ1чно шстка й насинена. В статп подаеться семантико-граматичний та етимолопчний анатз ¿мен пepcoнaжiв драми-феерй «Шсова теня», зокрема таких як Шсовик, Перелесник, Потерчата, Водяник, Куць, Той, що гребл1 рве. Подаеться гене контекстуальне тлумачення, розглядаються морфолопчн1 i неморфолопчн1 способи творения цих ¿мен.
1мена демонолог1чних ютот у n'eci Jleci Украшки, як i caMi постата цих персонашв, закоршеш в давш м1фолог1чн1 й фольклорш уявлення. Разом з тим вони вигаддиво вплиаються в модерну поетику твору, сприяючи увиразненню його фшософ1чно! символпсн.
KiuoHoei слова: семантичне поле, eтимoлoгiя ¿мен пepcoнaжiв, м1ф1чна ¿стота, контекстуальне тлумачення, морфолог1чн1 i неморфолог1чн1 способи творения.
Ф1лософська драма-феер1я «Л¡сова п1сня» вважаеться вершиною поетично! майстерност1 Jlcci Украшки. У TBopi в1дображено боротьбу всього величного й прекрасного, волелюбного й доброго, вшьного й незалежного проти м¡зерного й рабського, заздр1сного й ненависного, лихого й мщанського. Особливе значения у цьому TBopi иоетеса надае иейзажним оиисам. Письменниця обожнювала природу, любила i знала II, захоплювалася. Навряд чи могла б Леся У кратка написати цей величний TBip, не проживаючи на волинському rio.iicci. не будучи закоханою в чар1вну природу рщного краю, самобутн1 народш звича! й пов1р'я. Письменниця глибоко вивчала мову Волин1, шеенну творч1сть, обряди, щкавилася icTopiera краю, психолог1ею односелыцв. Однак працюючи над твором, авторка мислила масштабами не одного села чи мюцевосп, а значно ширшими, нав1ть ко с м о го н i ч н и м и. Згадаймо хоча б слова Перелесника, звернеш до Мавки:
Линьмо, линьмо в гори! Там мо! сестриц1,
там ripcbKi русалки, вшьш Л1тавиц1, будуть танцювати коло по травищ,
наче блискавиц1! [5, С. 30].
Символ1чно багатогранна й незглибима вже сама назва твору - «Л¡сова теня». У росшський i бшоруськш мовах немае розмежування \пж украшським значениям прикметниюв лгеовий та лгений. Сп1льним для обох прикметниив е те, що вони утворилися морфолопчним способом словотворення в1д словотв1рно1 основи :чс. але за допомогою р1зних суф1кс1в -ое- та -н-. Маючи особливе мовне чуття, Леся
У кратка в назв1 драми-феерн використала прикметник лгсова, бо вш вказуе на ознаку поел иного мюця перебування \пс|:нчних ютот. предмет! в. яю вщ природи е невщ'емною частиною люу, живуть протягом всього життя на теренах люу. Отже, прикметник люовий е присвшно-вщносний, бо на це вказуе словотв1рний суф1кс -ое- (ахшлесова п'ята, батькова хата та ш.) А вже вщ прикметника лгеовий утворився ¡мен ник л ¡совик - за допомогою суфпчта -ик-, а вщ /¡¡совик - лгеовичка та ш., власне ютоти, яю також водяться 1 ростуть у межах люу. Прикметник лгений (.тема, лгене, :чст) - вщносний, утворений за допомогою суфпчта -н- (пор.: шклльний. веч1рнш). Вщ нього утворився ¡менник л1сник, а вщ /менника лгеник -лгенщтво. Отже, в украшськш мов1 таю ¡менники. як лгеовик \ л1сник, не однозначш, бо лгеник - це сторож люу, який лише доглядае, обер1гае, вирощуе лю; у л1с1 вш посийно не живе, а перебувае тимчасово.
Варто розглянути також лексичне значения слова :ис, яке спорщнене з наведеними вище словами. В акадс\пчному 11-томному словнику украшсько! мови (СУМ) зазначено: «Л¡с. 1. Велика площа земл1, заросла деревами й кущами; 2. Зрубаш дерева як буд1вельний та ¡н. матер1ал». Шс у твор1 Лссл Украшки - це безмежне народне багатство, природне середовище, де вел мають волю й незалежшеть. У розмов1 з мапр'ю Лукаша дядько Лев говорить:
Що люове, то не погане, сестро, -
Усяюскарбизлюайдуть... [5, с. 53].
А при розмов 1 з Мавкою, яка захопилася людським хлопцем, Люовик скрушно промовляе:
Не пдна ти дочкою л1су зватись!
бо в тебе дух не вшьний люовий, а хатнш рабський! [5, с. 80].
Щоб перейти до з'ясування особливостей ¿мен демонолопчних псрсонажлв. необх1дно зазначити, що особливе значения у твор1 надаеться пейзажам, на фош яких д1ють геро!. Ось хоча б уривок ¡з прологу: «Старезний, густий, предков1чний л ¡с на Волиш. Посеред л ¡су простора галявина з плакучою березою \ з великим прастарим дубом. Галявина скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному мющ в яро-зелену драговину - то береги л1сового озера, що утворилося з люового струмка. Струмок той виб1гае з гущавини люу, впадае в озеро, штм, по друг1м бощ озера, знов випкае \ губиться в хащах. Саме озеро - тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередиш. М1стина вся дика, таемнича, але не понура, -повна шжно1, задумливо! полюько! краси» [5, с. 9]. Читаючи опис цього ушкального пейзажу, мимовол1 чуеш тихий голос Лса Украшки, звернений до читач1в: шануйте \ люб1ть красу природи, бо це ваше духовне багатство, яке твориться вшами, а руйнуеться днями. На фош цього чар ¡в но го пейзажу \ ддать Лукаш, Мавка, дядько Лев, Люовик. Водяник та ¡нпп персонаж!.
За характером \ д1ями Лесин Водяник швидше нагадуе домовика - охоронця дом1вки й майна. 1менник водяник (уособлена назва Водяник) утворився
морфолопчним способом словотворення вщ словотв1рно1 основи прикметника еодян(ий) за допомогою суфшса -ик-. Вш володар водяного царства, однак дуже добрий, уважний. Русалка називае його татом, татусем. Вш також до не! завжди звертаеться з шжнютю та любов'ю:
Стидайся, дочко! Водянш iiapiBHi
Танки заводити з чужинцем?! Сором!
А вона йому на це:
Вш, батьку, не чужий. Ти не тзнав? [5, С. 11].
Той, що rpco.ii рве - це евфем1зм до сл1в чорт, 6ic. Ця демонолопчна ¡стота ось як з'являеться в драм1: «В ,iici щось загомоншо, струмок зашумував, забришв, i в куш з його водами з nicy Bnoir «Той, що rpco.ii рве» - молодий, дуже бшявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мшиться барвами вщ каламутно-жовто! до ясно-блакитно!, i поблискуе гострими злотистими ¡скрами» [5,с.9].
Назва м1ф1чно! ¡стоти Куцъ утворилася вщ словотв1рно1 при к м ст н и ко во!' основи куц(ий),тобто «короткий» бсзафпчхним способом творения (пор. сити - синь, юний -юнь). У словнику украшсько! мови зазначено, що «куцъ ... куцъ - це роздшовий сполучник, д1алектне слово, яке мае значения або ... або». А в словнику Б. Гршчснка пояснюеться як вигук. Вщомо, що в зах1дних регюнах Украши на слова 6ic,4opm накладалося своер1дне табу, тому i'x замшювали евфем1змами: нечиста сила, didbKO, куцъ та iHini. Леся Украшка в «Люовш nicHi» пише: «3-за купини вискакуе Куцъ, молоденький чортик-паничик» [5, с. 43].
Слово Перелесник утворилося вщ словотв1рно1 основи перелесн(ий) за допомогою суфпчта -ик-, що, в свою чергу, спор1днене з давньоруським «льстить». У словнику Б. Гршчснка зазначено, що первинне значения цього слова -«спокусник». У народ1 зображали 6ica чи чорта у вигляд1 вогняного зм1я, який л1тае до жшок. Перелесник, улесливо в'ючись б i л я Мавки, говорить т:
Будь моя кохана! Звечора i зрана самоцвшп шати буду приношати, i вшочок плести, i таночок вести, i на крилах нести [5, С. 31].
Не зайвим буде пояснити значения слова Штавиця та його утворення. Штавиця - це казкова жшоча ¿стота, яка спокушае молодих чоловпчлв. а Штавецъ -метеор, якого народ уявляе як нечисту силу, що л1тае у в игл яд i вогняного зм1я. Штавецъ i Штавиця спор1днеш 3i словом «л1тати».
Етимолог1я iviCHi персонажа Потерча досить прозора. Слово потерча (рос. потерчук) можна пов'язати з давньоруським «(по)терять», украшське -
«втратити». У росшсысш \iOBi побутуе форма потерчук - це дитина, яка вмерла не своею смертю. За украшськими народними в1руваннями, потерчата - це позашлюбш маленью дпи (байстрята), яю вмирали нехрещеними. 1нод1 потерчат ототожнюють з русалками. Лесиш Потерчата - це двое маленьких блщеньких д1ток у бшеньких сорочечках, яю виринають з латаття. Русалка притуляе 1х до себе 1 шепоче, показуючи в далечшь на бшу постать Лукашеву, що \ipie в мороку по\пж кущами:
Дивпъся, он той, що там блукае, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити [5, с. 42].
Шсовик - це також м1ф1чна ¡стота. яка, за уявленнями багатьох народ ¡в. проживае в тел. Р1зш народи уявляли люовика по-р1зному. Слов'яни в1рили, що в кожному лю1 був свш люовик, вщ якого залежала вдача чи невдача на полюванш. 1нод1 л ¡совик виступае в образ! дщуся ¡з зеленою бородою. У «Шсовш теш» Шсовик - це малий бородатий дщок з меткими рухами та поважним обличчям; у брунатному вбранш барв кори, у волохатш шапщ з кунищ. Звертаючись до Русалки, вш говорить:
Ось тута мають хижку будувати, -я й то не бороню, аби не брали сирого дерева [5, с. 20].
Цю заповщь Шсовика знають уел люов1 ¡стоти { дотримуються II. 1м'я персонажа Шсовик утворилася вщ словотв1рно! основи прикметника л1сов(ий).
1мена демонолопчних ¡стот у п есл Лес! Украшки, як 1 сам! постав цих псрсонажлв. закор1нсн1 в давш м1фолог1чн1 й фольклорш уявлення. Разом з тим вони вигадливо вплтаються в модерну поетику твору, сприяючи увиразненню його фшософ!чно! символ!ки.
Список лггератури
1. Аркушин Г. Л. Вар1анти ¿меш, жарт1влив1 пр1звиська, псевдошми та криптошми Лес1 Укра1нки / Г. Л. Аркушин // Дивослово. - 1995. - № 2. - С. 15-16.
2. Бабш Ф. Про назву твору «Шсова теня» / Фед1р Бабш // Дивослово. - 1995. - № 2. - С. 10-14.
3. Ломонос С. О. Вивчення творчосп Леи Украшки / С .О. Ломонос. - К., 1987. - 205 с.
4. Словник украшсько! мови : в 11 т. - Т. 4. - К.: Наукова думка, 1973. - 427 с.
5. Украшка Лес. Люова теня / Леся Украшка. - К: Веселка, 1989. - 103 с.
Рожко С. В. Семантико-грамматический и этимологический анализ имен демонологических персонажей драмы-феерии Леси Украинки «Лесная песнь» / С. В. Рожко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 69-73.
В статье рассматривается семантико-грамматический и этимологический анализ имен персонажей демонологических персонажей драмы-феерии Леси Украинки «Лесная песнь», в частности таких как Лесовик, Перелесник, Поперчата, Водяник, Куць, Тот, что гребли рвет. Представлены
контекстуальные толкования этих имен, рассматриваются виды их морфологического и неморфологического словообразования.
Имена демонологических существ в пьесе Леси Украинки, как и сами фигуры этих персонажей, укоренены в древние мифологические и фольклорные представления. Вместе с тем они изысканно вплетаются в модерную поэтику произведения, способствуя выразительности его философичной символики.
Ключевые слова: семантическое поле, этимология имен персонажей, мифическое существо, контекстуальное толкование, морфологическое и неморфологическое словообразование.
Rozhko S. V. The semantic-grammatical and etymological analysis of demonological character's names in faire drama "Forest Song" by Lesya Ukrainka / S. V. Rozhko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. -P. 69-73.
The article deals with semantic-grammatical and etymological analysis of demonological character's names in faire drama "Forest Song" by Lesya Ukrainka, particularly such as Lisovyk, Perelesnyk, Poterchata, Vodianyk, Kuts, He that rowing tears. The author of the article gives the contextual interpretation of these names, discusses the types of morphological and non-morphological derivation character of the names. The philosophical drama "Forest Song" is the culmination of poetic skill of the outstanding Ukrainian poetess. The work shows the struggle of all grand and beautiful, freedom-loving and good, free and non-dependent against slavery, jealous and hateful, evil and bourgeois. The poetess gives the beautiful landscape descriptions. Lesya Ukrainka studied language of Polissia, its songs, rituals and customs, interested in the history of the land, psychology of villagers. But the scope of author is not a village or region, but much wider. It should be noted that of particular importance in the story is given landscapes, at the background of which there are heroes. Against the background of this enchanting landscape act the characters. Keywords', semantic field, the etymology of the names of the characters, mythical creature, contextual interpretation, morphological and non-morphological derivation.
Стаття надШшла до редакци 10 грудня 2014року
