CC BY
47HISTORICAL AND ARCHEOLOGICAL SCIENCES
РОЗВИТОК ТАКТИКИ Д1Й ПАРТИЗАНСЬКИХ ФОРМУВАНЬ У В1ЙНАХ I ЗБРОЙНИХ
КОНФЛ1КТАХ
Печенюк 1.С.
кандидат iсторичних наук, старший науковий ствробтник, доцент кафедри, Нацюнальний утверситет оборони Украши шет 1вана Черняховського (м. Кшв, Украта)
https://orcid.org/ 0000-0001-5790-130Х Сзерський М.Р. кандидат iсторичних наук, доцент кафедри, Нацюнальний утверситет оборони Украши iменi 1вана Черняховського (м. Кшв, Украта)
https://orcid.org 0000-0001-9212-5713 Кришнш П.1. старший викладач кафедри,
На^ональний утверситет оборони Украши iменi 1вана Черняховського (м. Кшв, Украта)
https://orcid. org/ 0000-0001-9705-1610
DEVELOPMENT OF TACTICS ACTIONS OF GUERRILLA FORMATIONS IN WARS AND ARMED
CONFLICTS
Pecheniuk I.
Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Docent of the Academic Department, The National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi (Kyiv, Ukraine)
https://orcid.org/ 0000-0001-5790-130Х
Yezerskyi М.
Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of Academic Department, The National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi (Kyiv, Ukraine)
https://orcid.org/ 0000-0001-9212-5713 Kryschniy P.
Senior Lecturer of Academic Department, The National Defense University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi (Kyiv, Ukraine)
https://orcid. org/0000-0001-9705-1610
Анотащя
У статп на n^craBi наявно! лггератури i джерел розглянуто тактичш прийоми дш партизанських загошв у ходi вшни 1812 р., погляди на застосування партизашв у росшсько-японськш вшш 1904-1905 рр. на Сахалш та приклади бойових операцш партизанський загошв проти шмецьких вшськ у роки Першо! свггово1 вшни (1914-1918 рр.). Наведено приклади дш партизанських формувань у роки Громадянсько! вшни в Росп (1918-1921 рр.) та основш тактичш прийоми дш диверсшних загошв у ходi Громадянсько! вшни в 1спани. Висвгтлено форми застосування та способи виконання завдань партизанськими силами та формуваннями Укра!нсько! повстансько! арми у роки шмецько-радянсько! вiйни.
Abstract
The article discusses the tactics of guerrilla units during the war of 1812, views on the use of guerrillas in the Russo-Japanese war of 1904-1905 on Sakhalin and examples of combat operations of combined guerrilla units against German troops during the World war I (1914-1918). Examples of actions of partisan formations during the Civil war in Russia (1918-1921) are given. Consider the basic tactics of sabotage units used during the Spanish Civil war. Forms and ways of carrying out tasks by partisan formations and formations of the Ukrainian insurgent army during the German-Soviet war are covered. The emergence of new means of armed struggle, and hence new forms and methods of warfare, operations, combat, could not but affect the forms and methods of guerrilla action. The high saturation of armies with modern military equipment and weapons, increased troops manoeuvrability, strengthening rear garrisons and important facilities in the rear of existing armies-all this made it difficult for guerrillas to fight open battles not only in steppe, but also in forest areas. As a result, the means were developed by which the guerrillas could destroy the enemy's manpower, military equipment and material resources not in open combat, but by sabotage. An analysis of the combat activities of guerrilla forces in wars showed that: the main forms of guerrilla warfare are operations, raids, combat and special actions; the main methods of actions of guerrilla formations are sudden raids, ambushes, offensive and defensive battles, sabotages. With the arrival of guerrillas of special mine-explosive equipment, new types of sabotage appeared: massive planned strikes of a large number of sabotage groups on enemy communications, sabotage volleys and successive sabotages; experience in conducting operations to disrupt rail communications, helped consolidate the concept of "rail war" as a "method of sabotage" for all activities of Soviet guerrillas to disrupt rail communications.
Ключовi слова: партизансьш формування, рух опору, партизанська боротьба, тактика партизан.
Keywords: guerrilla formations, resistance movement, guerrilla fight, tactic of guerrilla.
Досвщ вшн i збройних конфлжпв повоенного перiоду засввдчив значну роль дiй партизанських формувань (формувань руху Опору) на окупованих противником територiях. Пiдготовка народу та його збройних сил до ведення вшни партизансь-кими методами повиннi завчасно готуватися до ii ведення, тому що в сучасних вiйнах часу для шдго-товки партизанських сил i засобiв буде обмаль. До-свiд партизанського руху в майбутньому може набути ще бшьшого значення, про що сввдчать лока-льнi та нацiонально-визвольнi вiйни сучасностг Саме тому дослiдження набутого партизанськими формуваннями досвiду бойово! дiяльностi у воен-них конфлiктах мае особливу актуальшсть.
Сутнiсть партизанського мистецтва та його значення для армп, висвгглеш в наукових працях Д. Давидова [1], В. Клембовського [2], П. Каратипна [3], М. Дробова [4] та шших теоретикiв вiйськового партизанства. В юторичнш i мемуарнiй лiтературi радянського перiоду (1945-1991 рр.) е дослвдження та збiрки статей, де наведет дат з оргашзацп партизанського руху на окупованш радянськш терито-рii, у т. ч. i тактики партизанських формувань. Бо-йову та диверсiйну дiяльнiсть партизашв i шдпшь-никiв розкрито у працях М. Абсалямова, В. Андаанова [5], П. Вершигори, В. Зеболова [6], В. Клокова [7], П. Пономаренка [8], I. Старшова [9] та ш За останне десятирiччя ХХ - початок 2000-х ро-кiв, на фонi зростаючого в суспiльствi iнтересу до iсторii' шмецько-радянсько! вiйни, кiлькiсть праць про партизанський рух зростае, з'явилися новi дос-лiдження, зокрема А. Кентiя, В. Лозицького [10], А. Кенпя, В. Лозицького, М. Слободянюка [11], I. Ку-раса, А. Кентiя [12], В. Кучера, О. Потильчака [13], М. Рибака, I. Печенюка [14], А. Чайковського [15] та ш. Вiдмiнною особливiстю цього перiоду в юто-рiографii' руху Опору стало вивчення питань, що не отримали належного висвiтлення в радянськiй юто-ричнiй лiтературi. Проте, питання узагальнення досвiду тактики дiй партизанських формувань пот-ребують додаткового дослiдження. У сучаснш ро-сiйськiй iсторичнiй наущ також не послаблюеться увага до партизанського руху в роки шмецько-ра-дянсько! вiйни. Особливий iнтерес мають працi В. Боярського [16], А. Попова [17], В. Бистрова [18], А. Князькова [19] та ш. [22-23, 27, 29].
Метою статп е проведення аналiзу й узагальнення досввду тактики дiй партизанських формувань у вшнах i збройних конфлiктах.
Партизанська боротьба мае багато спшьного з бойовими дiями регулярних вiйськ, але, разом з тим, !й притаманнi певнi особливосл, що залежить вiд конкретних умов. Практика бойового застосу-вання армшських загонiв у ворожому тилу сформу-вала певнi особливостi тактики партизанських дш. Виявилися особливостi й способи бойових дш у тилу противника. Помггний слiд в iсторii, з точки зору застосування рiзних форм "мало! вшни", зали-шили партизани росiйсько-французькоi вiйни 1812 р. Зокрема Д. Давидов, засновник теорп росшсь-
кого партизанства, виробив тактику дш, що ввдпо-вiдала можливостям його невеликого загону. Виве-дення загону у ворожий тил було здшснене з суво-рими заходами запобтання. Дл свого загону у ви-значеному районi Д. Давидов оргашзував вiдповiдно до вимог, якi i ниш е актуальними в та-ктицi формувань спецiального призначення. ïм були визначенi пристанi i кубла, що виконували роль постiйних i тимчасових пунктiв базування загону, застосовано розсипний вщступ груп за рiз-ними напрямками пiсля виконання завдання в зась дцi або нальот (наïздi), перед проведенням яких за-здалегiдь призначалося мiсце збору. Найхарактершшими тактичними прийомами партизашв у вiйнi 1812 р. були: спостереження, на-льоти (на'1'зди), заадки, короткочасш рейди ("на-б"експедици"), diï ближнiх i дальшхроз'ïздiв, пошуковi diï, а також порядок визначення i виходу груп у мкця збору тсля виконання бойових завдань [1, с.127-129, 137-138, 143-144, 148].
Щд час росшсько-японськоТ вшни 1904-1905 рр. на Сахалш роль та усшхи партизанських заго-шв були не такими значними, як передбачалося, проте, була спроба на практищ реалiзувати досвщ ведення партизансько1' боротьби. При оборонi Са-халiну, партизанським дiям вiдводилося основне мюце. Усiм партизанським загонам були визначеш завдання та райони дш. Проте, при спробi оргашзу-вати систематичне ведення партизанських дiй у ходi вiйни, було допущено надто багато помилок. Щартизанськi загони мали дiяти не лише у ворожому тилу, але i прикривати ввдступаючу армiю, а це дозволяло противниковi виявляти загони, при-мушувало партизанiв вступати у безглуздi i вимо-туючi сутички i вщволжало вiд виконання спеща-льних завдань. Велика чисельшсть загонiв заважала 1х маневреностi i боездатностi в цiлому. Загони вступали в сутички з частинами японсько1' армiï не малими групами, а в повному склад^ причому, на-вiть, i в свгглий час доби, швидкi вщходи не спра-цьовували, що по суп не ввдповщало партизанськiй тактищ дiй. До того ж, партизанський рух не м^ по-вною мiрою спиратися на мiсцеве населення, зва-жаючи на його малочисельшсть, величезнi вiдстанi i бездорiжжя. Незважаючи на серйознi теоретичнi дослiдження питань партизансько! вiйни у ворожому тилу в Росп, пiд час росшсько-японсько1 вiйни, теорiю на практищ застосувати належним чином не вдалося. Передуам, так сталося внаслiдок ввдсутносп вiдповiдноï пiдготовки вiйськ у мирний час на усiх рiвнях [23]. Основними тактичними прийомами партизашв при оборон Сахалшу були: на-лiт, заадка, короткочасш оборонн дИ\
Застосування методiв партизансько! боротьби на росшсько-шмецькому фронтi в роки Першо'1 cbï-toboï вiйни практично не спостерталося. У мирний час Вшськове мiнiстерство не подумало про ïï завчасну пiдготовку, а ïï iмпровiзацiя пiд час вшсь-кових дш не змогла дати плщних результатiв. Во-сени 1915 року партизани здшснили декiлька бойових операцш проти нiмецьких вiйськ. Так, у шч з 20
на 21 жовтня три об'еднан загони загальною чисе-льшстю 500 осiб приховано пiдiйшли до села Кухо-цька Воля i напали на нiмецький гарнiзон. Парти-зани знищили 400 нiмецьких офiцерiв i солдатiв, не втративши при цьому жодно! людини. А в шч на 14 листопада того ж року зведений партизанський за-гонi звонив ввд окупантiв село Невель. Об'ектом набiгу був штаб 82-1 шмецько! шхотно! дивiзi!, який знаходився в селг Щд час цього нальоту захопле-ний у полон генерал, знищеш 20 офiцерiв i 600 со-лдатiв противника, трофеями партизашв стали двi гармати [25, 26]. В умовах позицшного протисто-яння, росiйське командування вважало партизан-сьш ди неможливими.
Особливого значення розгортанню партизан-ського руху i шдшльно! боротьби в тилу бших ар-мiй та iнтервентiв надавалося в роки Громадянсь-ко1 вшни 1918-1921 рр. у Роси. Способи бойових дш та органiзацiя партизанських формувань у цiй вiйнi визначалися низкою чинник1в военного, поль тичного, географiчного й iншого характеру. Над-звичайно важливим чинником стали засоби зброй-но! боротьби. 1стотно! рiзницi в озброенн партиза-нiв i регулярних вiйськ не було. I п й iншi мали у розпорядженш однi й тi ж засоби збройно! боро-тьби. Противник мав перевагу над партизанами лише в артилери. Танкiв i лiтакiв було дуже мало, тому вони не могли виршальним чином впливати на способи бойових дш. Партизани мали таку ж ру-хомiсть, що й регулярш вiйська противника. Усе це дозволяло в роки вшни спшьно з невеликими по чи-сельносп партизанськими загонами створювати там, де це було необхщно, чисельнi формування, як1 могли вести з противником тривалi вiдкритi бо!. У Сибiру, наприклад, у вереснi 1919 року вели бо-ротьбу з ворогом цш партизанськ1 армп, зокрема Мамонтова, Щетинина, Лобкова, Каларандашвш та Кравченка загальною чисельшстю ввд 10 до 30 тис. оаб [20, с.101]. Повстанство (партизанство) в роки Громадянсько! вiйни, носило переважно сти-хшний характер, а окремi факти взаемодп Червоно! армп з партизанами не мали систематичного характеру. Повстанщ намагалися воювати, як регулярнi шдрозд™, i це завдавало !м значно! шкоди та зни-жувало можливу ефективнiсть !х дiй. На початко-вому етапi, коли партизанськ1 загони були невеликими, ними застосовувалися заадки нальоти, об-стрш гаршзотв i колон противника. Враховуючи класовий характер вшни партизанами застосовувалися терористичнi дИ проти частини населения, яке не шдтримувало 1х полггичних поглядiв. При збiльшеннi чисельностi партизанських загошв ними вже здiйснювався контроль окремих райошв або навiть областей. Способи дш партизанiв часто набували форми дiй регулярних вiйськ, тобто могли вестися оборона або наступ, з проведенням ре^в у тилу противника.
Досвщ партизансько! боротьби, а також створена на початку 1930-х рошв спещальна партизан-ська техшка широко i дуже ефективно застосовува-лася в ходi нащонально-революцшно1 вiйни iспа-нського народу проти фашизму. Складш обставини вiйни постшно спонукали до розвитку
бойових дш у ворожому тилу. Республiканське командування задумало створити заметь дабних ро-зрiзнених диверсiйних груп едине партизанське з'еднання. Створений за короткий час за допомо-гою вшськових радник1в 14-й партизанський корпус заявив про себе як про велику активну силу Ре-спублшансько! армИ. Замiсть епiзодичних рейдiв невеликих шдроздшв за лiнiею фронту почалася систематична вiйна у ворожому тилу, до яко! залу-чалися дабш розвiдувально-диверсiйнi групи, ба-тальйони, i навiть бригади. Значення партизансько! вшни в тилу шоземних iнтервентiв i заколотник1в в Iспанi! у 1936-1939 рр. визначаеться створенням нових форм, способiв i технiчних засобiв ведення партизансько! вiйни. У пiдсумку це допомогло па-ралiзувати тил фашиспв i примусило !х припинити диверсп, тому що усi сили призначеш для дiй в тилу Республжанських вiйськ, були задiянi на охорону свого тилу. Основними тактичними прийомами дiй партизанiв в Iспанi! були: нальоти, заадки, корот-кочаст рейди. Проте, диверсИ набули форми сис-тематичних дш. Сучасна партизанська диверсшна вшна народилася в 1спани i зввдти поширилася до iнших кра!н [9, с.110-112].
Не було зроблено належних висновкiв i пiсля радянсько-фшськоТ вiйни 1939-1940 рр., п1д час яко! противник СРСР широко, а, головне, досить усшшно, використав тактику i прийоми партизансько! вшни. Фши уникали вiдкритих зiткнень, ата-кували невеликими групами, переважно в темний час доби, а шсля нападiв вiдходили в лю, де мали облаштованi бази. Застосовували рiзнi способи ма-скування вiд противника, встановлювали мiни на шляхах руху колон постачання, проводили чисе-льш засадки. Великих втрат радянським вiйськам завдавали снайпери. З'еднання Червоно! арми, що прорвалися вперед, постшно опинялися в оточеннi i проривалися назад, нерщко залишаючи технiку й озброення. Подiбна тактика дiй дозволяла нападати малими силами, завдаючи ютотних втрат великим радянським загонам [29, с.169-171, 248-249, 348].
У роки нiмецько-радянськоl вiйни 19411945 рр. партизани опановували рiзноманiтнi форми i способи ведення збройно! боротьби. Певну роль на тактичнi прийоми партизашв спричинила !х приналежнiсть до структур, що !х сформували. При цьому кожний з причетних до оргашзаци та керiв-ництва партизанським рухом мав власне розумiння поставлених перед ним завдань. Перед партшними органами постало завдання органiзацi! партизансько! боротьби в глибиш окуповано! територi! i поед-нання !! з дiяльнiстю пiдпiлля та залучення до опору окупантам широких верств населення. З точки зору вiйськового командування, дп партизанiв у воро-жому тилу мали обмежуватися прифронтовою сму-гою. Що стосуеться Наркомату внутршшх справ (НКВС), то вони бачили свою головну мету у ве-деннi диверсшно-терористично! роботи на окупо-ванiй територп.
Досвiд органiзацi! партизансько! боротьби показав, що ди партизанiв, в основному, включали три види д1яльностг бойову, диверсiйну i розвiдува-
льну. При всш рiзноманiтностi бойових партизан-ських дiй !х умовно можна роздiлити на двi групи. Перша група включае таш способи дiй, при яких бо-йовi завдання вирiшувалися шляхом безпосередшх зiткнень з противником: нальоти, заыдки, насту-пальнi та o6opoHHi 6oi. До друго! групи належать способи дш, що дозволяють вирiшувати щ завдання, не вступаючи у бойове зикнення з противником - dueepcii [20, с.143].
Рейди займали важливе мiсце у тактищ парти-занських формувань. Це була своервдна форма пар-тизанських дш. Вона була сукупнiстю бо!в, дивер-сiйно-розвiдувальноi i масово-полп'ично! роботи, яка здшснювалася пiд час руху, коли партизансьш формування йшли на тривалий час iз районiв сво!х баз або покидали !х зовсiм [20, с.158].
Розглянемо форми i способи партизанських дiй, напрями !х розвитку за етапами партизанського руху, що в основному ствпадають з етапами шме-цько-радянськоi вiйни.
Перший етап (червень 1941 - листопад 1942) - початок оргашзацп i розвитку партизанського руху. Розгортання збройно1 боротьби у ворожому тилу доводилося вести в екстремальних умовах, коли Червона армiя вiдступала на схiд, i разом з нею здшснювалася евакуащя найважливших промис-лових пiдприемств i заводiв. Проте, найуразливь шим мiсцем виявилося невирiшене питания про централiзацiю керiвництва партизанським рухом. У перший рш вiйни радянський партизанський рух носив малооргашзований характер. Завдання пар-тизанських формувань на цьому етапi полягали в розгортаннi партизанського руху в нових районах i встановленнi зв'язку з мiсцевими загонами. Коор-динащя зусиль i дiй на вищому партiйно-державному та вiйськовому рiвнi була вiдсутня. Поясню-еться це насамперед складною обстановкою на фро-нтi, вщсутшстю досвiду партизансько1 боротьби в сучаснш вiйнi i недостатньою теоретичною розроб-ленiстю питань взаемодп партизанiв з регулярними вiйськами.
Бойовi dii. Характерним для першого перiоду партизанських дш, тобто до середини 1942 р. було використання старих, вiдомих з чаав Громадянсь-ко! вiйни, тактичних прийомiв: безперервнi рейди в основному нечисленних партизанських загошв, ра-птов! нальоти на автоколони i невелик! гаршзони противника, пiдривання невеликих моспв i ведення розвщки.
Диверсп. Напередодш шмецько-радянсько! вшни промисловють Радянського Союзу виробляла велику кшьшсть збро! й озброення, окр!м потр!бних для дш у тилу противника мш. Тому, в перший рш вшни активно застосовувались механiчнi засоби ш-дривання ешелошв винайдеш партизанами. У 1941-1942 рр., коли не було налагоджено поста-чання партизанських формувань спещальною мшно-вибуховою техшкою, партизани у диверсш-нш д!яльносп застосовували прост!, але д!ев! засоби i способи диверсш: пвдкопували i розширю-вали зал!зничш кол!!, розхитували рейки i вщво-дили !х убж, на автошляхах розкидали металев!
"!жаки" та рiзноманiтнi "колючки" для пошко-дження автошин, на грунтових дорогах створювали замаскованi перекопи та "вовчi ями", упоперек до-рiг натягували дргг, влаштовували пвдпали та iн. В основному, застосовувалась тактика дрiбних диверсш.
Рейди. У 1941-1942 рр. рейди не мали масового характеру i здшснювалися, в основному, на невелику глибину i незначними силами. У цей перюд мета рейдiв полягала головним чином у налагодженш зв'язк1в з мiсцевими партизанами та розгортанш партизансько! боротьби в нових районах. Проте, ва-рто зазначити, що i такi рейди були дуже ефектив-ними. У тактищ партизашв переважали й рейди, здшснюваш з метою дезорганiзацii роботи тилу та системи управлшня противнику та виходу з-шд ударiв його каральних сил [6, с.28, 132]. Навиь велик! загони, що дiяли в пiвнiчних районах Лiвобе-режжя Укра!ни, вимушенi були використати тактику рейдiв у разi небезпеки оточення !х лiсових баз ворогом.
Другий етап (листопад 1942 - грудень 1943) - масове розгортання партизанського руху. На
цьому еташ вшни вщбувся перехщ радянських вiйськ ввд стратегiчноi оборони до наступу, створено штаби партизанського руху, партизанським з'еднанням здшснювалося централiзоване поста-чання збро! та спорядження, а накопичений бойо-вий досвiд дозволив направляти партизансьш формування на виконання складних завдань. Стратегiя першого перюду партизанських дiй, що фактично зводилася до заклишв розширення сфери дiяльностi партизанських формувань, суттево доповнювалася i витiснялася стратегiею виведення iз ладу комуш-кацiй нiмецькоi армii. Прикувавши увагу й основнi охороннi сили ворога до залiзниць, партизани ставали господарями велико! територи у ворожому тилу, розширювалися !х можливосп для маневру й одночасно зменшувалися у противника. В рекомен-даци партизанським командирам впроваджувалися новi тактичш прийоми, через зростаюче значення залiзничних комунiкацiй для нацистських вiйськ та отримання партизанами новiтнiх мiнно-пiдривних засобiв.
Перехiд до масштабних бойових дш. Ввдбува-лися змiни i в тактищ партизанських дш Перева-жно оборонний характер !х першого перюду посту-пився мiсцем наступальному. Це проявилося на-самперед у величезному розширеннi партизанських кра!в, що зв№нялися вiд окупантiв, i в поширенш !х бойово! i диверсiйноi дiяльностi на новi райони. У зв'язку з наступом Червоноi армii та наявшсть двостороннього радiозв'язку великих партизанських з'еднань з радянським вшськовим командуван-ням бойова дiяльнiсть партизашв набувала постш-ного й оргашзованого характеру та тiсноi коорди-нацп !х дiй з регулярними вшськами.
Обороннi бо! на цьому еташ проводилися i в iнтересах наступу Червоно! армii, утримуючи для них переправи через воднi перешкоди, перевали, вузли дорщ населенi пункти. У цих випадках оборона оргашзовувалася i велась iз завданням мщного утримання партизанами визначеного району до
з'еднання з частинами Червоно! арми. Наступальнi бо!, партизани вели найчастiше при проривi з ото-чення в ходi боротьби з каральними експедищями противника i при захопленш об'ектiв i рубеж1в в ш-тересах наступу радянських вiйськ. Партизани, вза-емодiючи з частинами Червоно! армп, брали участь у проривi оборони противника i в боях за оволо-дiння великими населеними пунктами [5, с.50, 53].
Диверсп. У другш половинi 1942 р. налаго-джено масовий випуск ново! мшно-шдривно! тех-нiки, а у верест-грудш 1942 р. партизани отримали бiля 222 тис. пвдривних пристро!в [14, с.108]. На цьому етат вiйни найефективнiшим способом бо-йових дш партизанiв булi диверсi!, особливо на во-рожих комунiкацiях. Разом з тим, диверси на кому-нiкацiях були одним iз найскладшших i найризико-ванiших для особового складу видом партизансько! боротьби. Починаючи з лiта 1943 р., коли окупанти значно посилили охорону комушкацш, рiзко зросло використання мiн "уповшьнено!" дi!. В1д змiн кон-кретних умов на рiзних етапах вшни партизанська боротьба продемонструвала наявнiсть нових форм, одним з яких стало масове планове порушення ро-боти шляхiв сполучення в тилу противника великою шлькютю диверсiйних груп з використання мiн "уповшьнено!" ди.
Одним з основних показникiв диверсшно! дiя-льностi партизанського формування була шльшсть пiдiрваних ешелонiв противника. При плануванш ударiв по залiзницях, наприклад, в Укра!нському штабi партизанського руху (УШПР) виходили з такого розрахунку успiху дiй: при розташуванш загону ввд залiзницi на вщсташ 30-40 км - одна катастрофа на мюяць на 20 оаб ввд загально! чисельно-стi загону. А при розташуванш загону ввд залiзницi на ввдсташ 15-20 км цей показник мп- би бути i ви-щим - одна катастрофа на мюяць на 6-10 оаб вiд чисельносп загону [21, с.132-133]. У бшьшосл ви-падк1в диверсi! проводилися в комплекс iз засадками i нальотами. З накопиченням досвiду розмах катастроф на залiзницях противника щд час вiйни безперервно зростав. Про це свщчать так1 данi: ле-нiнградськi партизани в 1942 р. здшснили 297 катастроф потяпв, а в 1943 р. - 466; партизани Укра!ни в 1942 р. пустили пвд ук1с 233 ешелони противника, а в 1943 р. - 3666; бшорусьш партизани в першш половин 1942 р. у середньому щомiсячно здшсню-вали 20 катастроф ворожих потягiв, у другш - 150, а в першш половиш 1943 р. - 294, у другш - 744 [5, с.49].
Рейди. З кшця 1942 р. партизансьш рейди стали здшснювати великими силами, до них часто залучали по дешлька партизанських з'еднань або загошв. Ршення на !х виконання приймало керiв-ництво партизанським рухом i лише у вимушених випадках - самостiйно. З листопада 1942 р. до кшця вшни лише за завданнями партизанських штабiв здшснено понад 40 рейдiв, в яких взяли участь по-над 100 великих партизанських з'еднань [14, с.107]. З накопиченням бойового досвщу й отриманням допомоги з радянського тилу основним призначен-ням рейдiв стало перемiщення великих партизансь-
ких сил ближче до районiв розташування найваж-ливiших комунiкацiй ворожих вшськ, що були ос-новними об'ектами !х бойово! i диверсiйно! д1яль-ностi. Крiм того, рейди здшснювали й з метою про-ведення великих операцiй у ворожому тилу.
Шсля проведення у вереснi 1942 р. наради з командирами великих партизанських з'еднань i загошв 5 вересня вийшов наказ наркома оборони СРСР "Про завдання партизанського руху". Вищезазна-ченi заходи продемонстрували розумiння вшсь-ково-полiтичним керiвництвом держави значення збройно! боротьби на окупованш територi!. На виконання цього наказу на територш партизанського краю лгтаками з радянського тилу постачали зброю, боеприпаси, мiни, вибух1вку, радiостанцi! та iн. Ввдтепер ди партизанських формувань у ворожому тилу мали набути оргашзованих форм, вестися пла-номiрно за спецiально розробленими оперативними планами, яш погоджували на вах рiвнях вiйсько-вого командування Червоно! армi!.
Затверджений 26 китня 1943 р. полiтбюро ЦК ВКП(б) оперативний план дш партизанiв Укра!ни на лiтньо-осiннiй перiод поточного року передба-чав паралiзувати роботу 26 великих залiзничних ву-злiв у тилу групи армiй "Пiвдень", висадити в повi-тря 97 залiзничних i 22 шосейних мости, знищити технiчне обладнання 24 залiзничних станцш i роз'!здiв [11, с.13]. Виходячи з цього, були визна-чеш бойовi завдання партизанським формуванням щодо: здiйснення диверсiй на залiзничних комуш-кацiях, проведення рейдiв i ведення розв1дки обо-ронних рубеж1в i укрiплень противника.
Варто зазначити, що незалежно в1д мети, за-вдань i протяжностi рейдiв, всi партизансью формування в !х ходi здiйснювали напади на противника та диверсп на його комушкац1ях i военно-економi-чних об'ектах, вели розвщку в iнтересах радянсь-ких военного командування та проводили масово-полiтичну роботу серед населення [6, с.28, 132]. Так, 1-6 грудня 1942 р. партизанським з'еднанням пiд командуванням С. Ковпака була проведена бо-йова операщя "Сарненський хрест" (Рiвненська обл.), що проводилась шд час рейду Правобереж-ною Укра!ною. В шч на 5 грудня 1942 р. п'ять ди-версiйних груп, створених для здшснення цiе! опе-раци, одночасно висадили в повiтря дев'ять моспв через рiчки Случ, Горинь i ще на к1лькох невеликих рiчках. Внаслiдок проведено! операцi! майже на мi-сяць вивели з ладу та припинили рух по^здв через залiзничний вузол Сарни [6, с.34]. Загалом, рейди 1943 р., на ввдмшу вiд рейдiв 1942 р., були набагато тривалiшими за часом проведення, глибшими i рiз-номанiтнiшими за цiлями.
Перехiд до масштабних операцт. З метою сприяння у виршенш важливих оперативно-стра-тепчних завдань, що стояли перед Червоною ар-мiею, силами партизанiв у ворожому тилу проводились рiзнi масштабами операци. До них належать операцп по виведенню з ладу важливих вшськових, промислових або транспортних об'екпв; боротьба з великими каральними угрупованнями противника
та операцп' в штересах вiйськ Червоно! армп'. Вза-галi, цi операцп можемо класифшувати як спеща-льш.
Одна з найперших таких операцш отримала кодове найменування "Лампа". Було визначено 10 залiзничних магiстралей для виведення !х i3 ладу мшами "уповшьнено!" ди, що могло значно ускла-днити противнику маневр силами i засобами уз-довж лши фронту та в глибину. Операцш сплану-вали на вересень-жовтень 1942 р. Проте, через вщ-сутшсть у розпорядженнi Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР) необхщно! кiлькостi лггаюв для виведення диверсiйниx груп у тил противника, операцш провели частково. Попри те, що единого удару, як передбачалося задумом операцп, не вийшло, партизанам все ж таки вдалося завдати вороговi значних втрат [30]. Досввд ТЩИ 1Р з прове-дення випробувальних операцiй по застосуванню нових засобiв боротьби на залiзничниx комушка-цiяx узагальнювали й розповсюджували в партиза-нських формуваннях. Так, у лютому 1943 р. п'ять диверсшних груп зi складу спецшколи ЦШПР i 12-i' окремо! гвардшсько! бригади мiнерiв пвд прикрит-тям партизанських бригад здшснили операцш з ма-сованого м^вання залiзничниx дiлянок мiнами "уповшьнено!" дп' в районi Брянська [19, с.290-291]. Цей досвiд надалi використали й при плану-ваннi операцп "Рейкова вiйна".
Методи диверсiй на залiзницяx були вщпра-цьованi партизанами i дали позитивнi результати. Це дозволило партизанам перейти до великомасш-табних диверсшних операцш для виршення стра-тегiчниx завдань вiйни. Так, початок 1943 р. озна-менувався переходом до масованих ударiв по воро-жих комунiкацiяx, у xодi яких бойовi дй' поеднували з мшуванням залiзниць на значнiй ввд-сташ. Перша така операцiя пвд кодовим наймену-ванням "Гранiт" була проведена в Бшорусп в сiчнi 1943 р. [27, с. 230].
Досвщ подготовки операцп' "Лампа" викорис-таний ТЩИ 1Р при розробцi i здшсненш в другiй по-ловинi 1943 р. великих партизанських операцш по знищенню залiзничниx колiй - "Рейкова вшна" (3 серпня - 15 вересня 1943 р.) i "Концерт" (19 вересня - 30 жовтня 1943 р.) [20, с.117-118, 200-202]. Опе-рацiя "Рейкова вiйна" погоджена з планами Ставки Верховного Головнокомандування (ВГК) по завер-шенню розгрому нiмецькиx вiйськ у Курськ1й би-твi, проведенню Смоленсько! операцп' 1943 р. i по-дальшого наступу з метою визволення Лiвобереж-но! Укра!ни. Операцiя "Концерт" була другим етапом операцй' "Рейкова вiйна", i була пов'язана з наступом радянських вiйськ i Битвою за Дшпро. Одночасно у вереснi-листопадi 1943 р. здшснюва-лася операцiя "Пустеля" шд час яко! виведено з ладу 43 водокачки [20, с.204-205].
Командири великих партизанських формувань проводили й самостшш диверсiйно-бойовi операцй'. Так, з 7 червня 1943 р. по 14 березня 1944 р. Че-ршпвсько-Волинським партизанським з'еднанням под командуванням О. Федорова проведена операщя "Ковельський вузол". На завершальному етапi ще!
операцii' впродовж лютого 1944 р. з метою остаточ-но! лiквiдацii Ковельського вузла партизанське з'еднання Федорова спiльно з Житомирською пар-тизанською дивiзiею iм. Щорса штурмувало Ко-вель. Хоча партизанам i вдалося завдати нацистам значних втрат у живш силi та техшщ, проте, оволо-дiти добре укршленим мiстом вони не змогли, показавши, що така форма дш не вiдповiдае партиза-нськш тактицi [11, с.17, 59].
Третш етап (грудень 1943 - липень 1944) -завершення партизанського руху. Проведення масштабних, випробувальних i спещальних опе-рац1и. Партизанськ! дii' на шляхах сполучення нiме-цьких армш у завершальнi мiсяцi вiйни як за масштабами, так i завданими ворогу втратами вийшли на рiвень великих вiйськових операцiй. У грудш 1943 р. була проведена третя операц1я по руйнуванню комушкацш противника, що отримала найменування "Зимовий концерт". Через розформування ТЩИ 1Р !! проведення покладалося на республжан-ськi й обласнi штаби партизанського руху [28]. У грудш 1943 р. ТЩИ 1Р розробив, а в ачш 1944 р. провiв ще одну операц1ю по застосуванню нових бойових засобiв боротьби з противником шд кодо-вою назвою "Техшка". За задумом операцii' передбачалося дезоргашзовувати роботу Мiнського залi-зничного вузла. Одночасно, ця операцiя була вшсь-ковим випробуванням з ввдбору кращих зразкiв радiомiн для !х серiйного виробництва [19, с.441]. Яскравим прикладом взаемодп Червоно! армi!' i партизанiв стала Бiлоруська операц1я 1944 р. З а-чня 1944 р. по березень 1945 р., УШПР спланована i проведена операц1я по застосуванню радiомiн спе-щальними пiдроздiлами партизанських формувань.
З ачня по жовтень 1944 р. у партизансьш фор-мування, що дiяли на територi!' Укра!ни, а згодом Швденно-Схвдно! i Пiвденноi Свропи, УШПР закинув велику к1льк1сть груп спецмiнерiв. Оск1льки спецiальних типiв партизанських радюмш на той час не було, то використовували прилади типу ФТД (фугас тактично! дп'), що були на озброенш iнжене-рних вшськ Червоно! армi!' [22, с.21, 40]. Диверсiйнi групи застосовували радюмши для виведення з ладу особливо важливих об'ектiв.
Таким чином, 1944 р. характеризуеться пода-льшим посиленням ударiв партизанiв по ворожих комушкащях i шляхах сполучення, дiями багатьох радянських партизанських загонiв i з'еднань поза межами Батьшвщини. Тiсна взаемодiя партизанiв з частинами Червоно! армп, що наступала, дозволила широкомасштабно здшснювати масованi удари по ворожих комушкащях безпосередньо перед операцi-ями радянських вшськ. Масове застосування мiн "уповшьнено!" дi!' залишалося основним способом дш партизанiв i за кордоном, де на тривалий час ви-водили з ладу комушкацп i багато шших об'ектiв противника.
Рейди друго! половини 1943 р. i особливо 1944 р. в^^знялися тим, що багато з них проводились у тактичнш взаемодп з наступаючими вiйськами Червоно! армп'. Крiм того, в 1944 р. ряд найдосввдче-шших партизанських формувань здiйснювали успi-шш рейди поза межами Радянського Союзу, метою
яких було надання допомоги народам Польщi i Че-хословаччини в розвитку партизанського руху [20, с.161]. З накопиченням бойового досвiду розвива-лась рейдова партизанська тактика: ди при блоку-ваннi противником партизанiв, порядок прориву з оточення, порядок виходу на пункти збору та ш. З кшця 1942 р., активно почав застосовуватися такий метод, як одночасне проведення рейдiв к1лькома партизанськими з'еднаннями i загонами паралель-ними маршрутами в один район.
Партизанська тактика Укратсько! повстан-сько! армИ (УПА). Позиц1я укра!нського нацюналь-ного пiдпiлля щодо нацистських вiйськ i радянсько! влади не була сталою i змiнювалася протягом оку-пацiйного перiоду. Кiнець 1942 - кшець 1944 рр. ха-рактеризувався переходом до вiдкритого збройного протистояння пiдроздiлiв УПА з частинами нацистських окупацiйних вiйськ. Вони очищували вiд во-рожо! адмшютраци цiлi територп i закрiплювалися на них i здатнi були воювати загальновшськовими методами. У цей же час формування УПА розгор-нули бойовi дп i проти радянських партизанiв, вва-жаючи !х авангардом радянсько! влади, яку визна-вали ворогом укра!нсько! самостiйностi.
Бойова тактика УПА - це переважно партизанська тактика. Цим вона в^^знялася ввд бойово! тактики Червоно! армi! i само! УПА першого перюду !! iснування. Тактика партизанських дiй укра!нсь-ких повстанцiв грунтувалася на iнiцiативi, мобшь-ностi, доброму знанш мiсцевих особливостей, вщ-мшно поставленiй розвiдцi. Основою усiх повстан-сько-партизанських дiй було маневрування. Пiдроздiли УПА уникали лобових зiткнень з пере-важаючими силами противника, завдавали рапто-вих ударiв по найслабших ланках вiйськ його кара-льного апарату. Вони забезпечували собi свободу нападу i вiдступу, вели швидкоплинш бо! з макси-мальним використанням вогневих засобiв. Укра!н-ська повстанська армiя, особливо на завершальних етапах свое! боротьби, вела переважно партизан-ську вiйну. Основними тактичними прийомами булимаршi (рейди), нальоти, акцИ "беспокойства" противника, заадки. Осшльки шмецьш вшська, ра-дянсьш i польсьш пiдроздiли, органи мiсцево! мш-цi! часто самi використали засадки проти повстан-цiв УПА, то повстанськi пвдроздши виробили вла-сну тактику подолання цих заадок. Особлива увага придмлася прориву з оточення та, як форма боро-тьби, стала в УПА вершиною мистецтва партизан-сько! тактики.
Нова политична ситуащя, що склалася в Укра-!ш пiсля закiнчення Друго! свiтово! вшни, змусила командування УПА повернутися до типових парти-занських форм боротьби i не зустрiчатися у вщкри-тих боях з Червоною армiею i вiйськами НКВС. Проте, починаючи з лгга 1946 р. укра!нський рух Опору продовжував iснувати i дiяти тiльки у формi збройного тдпшля. Широкого поширення набули типовi шдпшьш форми боротьби - терористичш акти й диверсИ [24]. У подальшому головним за-вданням пiдпiлля стала широка полгшко-пропаган-дистська робота.
Поява нових засобiв збройно! боротьби, а отже, нових форм i способiв ведення вшни, опера-цi!, бою не могло не позначитися на прийомах, формах i способах !х партизансько! боротьби. При вь дносно незмшнш сутностi, форми i способи партизансько! боротьби, ввд конфлiкту до конфлжту наповнювалися новим оперативно-стратегiчним змютом.
Отже, пвдсумовуючи вищевикладене, можемо зробити таш висновки:
як засвiдчив юторичний досвiд, основними формами партизансько! боротьби е операци, рейди, бойовi та спецiальнi дi!;
способи партизанських дш мають сво! особли-восп, що залежать вiд завдань партизанських фор-мувань, конкретних умов !х проведення, рiвня озброення та вшськово! технiки, а також активiзацi! опору вороговi в районах !х дш;
основними способами дiй партизанських фор-мувань е раптовi нальоти, засадки, наступальш й обороннi бо!, диверси;
основним способом виконання спецiальних завдань у тилу противника була диверс1я з викорис-танням вибухових речовин. З надходженням на озброення партизашв спецiально! мiнно-вибухово! технiки з'явилися новi види диверсiй: масованi пла-новi удари значно! кiлькостi диверсiйних груп по комунiкацiях противника, диверсiйнi залпи, послi-довнi та "психологiчнi" диверси (у населених пунктах);
досвщ проведення операцiй на залiзничних ко-мунiкацiях противника, сприяв закрiпленню по-няття "рейкова вiйна", як "методу диверсшних дiй" за всiею д1яльшстю радянських партизанiв з пору-шення залiзничних сполучень на окупованiй наци-стською Нiмеччиною територi! СРСР i знищення нiмецьких ешелонiв.
Перспективними напрямами подальших нау-кових пошук1в можуть бути: узагальнення досв1ду пiдготовки та ведення операцш партизанськими формуваннями в роки Друго! свггово! вiйни, у вш-нах i збройних конфлштах сучасностi.
Список лiтератури
1. Давыдов Д.В. Опыт теории партизанского действия. Российский военный сборник. Грозное оружие: Малая война, партизанство и другие виды асимметричного воевания в свете наследия русских военных мыслителей. Москва, 2007. Вып. 22. 760 с.
2. Клембовский В.Н. Партизанские действия. Изд. 2-е доп. данными о партизанских действиях на русском фронте в войну 1914-1917 гг. Петроград, 1919. 232 с.
3. Каратыгин П.П. Партизанство: Начальный опыт тактического исследования. Издание штаба УВО. Харьков, 1924. 43 с.
4. Дробов М.А Малая война: Партизанство и диверсии. Москва, 1998. 224 с.
5. Абсалямов М., Андрианов В. Тактика советских партизан. Военно-исторический журнал. 1968. № 1. С. 42-55.
6. Вершигора П.П., Зеболов В.А. Партизанские рейды (из истории партизанского движения в
годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг.). Кишинев, 1962. 138 с.
7. Клоков В.И. Исторические тетради. О стратегии и тактике советских партизан в борьбе против фашистских оккупантов на Украине (1941-1944). Киев, 1994. 236 с.
8. Пономаренко П.К. Всенародная борьба в тылу немецко-фашистских захватчиков 1941-1944. Москва, 1986. 439 с.
9. Старинов И.Г. Мины замедленного действия. Москва, 1999. 288 с.
10. Кентш А., Лозицький В. Вшна без пощади i милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Укра!ш (1941-1944). Ки!в, 2005. 408 с.
11. Укра!на партизанська. Партизансьш фор-мування та органи керiвництва ними (1941-1945 рр.): Наук.-досввд. вид. / Авт.-упоряд.: О.В. Бажан, А.В. Кентiй, В.С. Лозицький та ш.: Редкол: В.А. Смолш та iн. Ки!в, 2001. 319 с.
12. Курас И.Ф., Кентий А.В. Штаб непокоренных (Украинский штаб партизанского движения в годы Великой Отечественной войны). Киев, 1988. 330 с.
13. Кучер В.1., Потильчак О.В. Укра!на 19411944: трагедiя народу з фасадом Священно! вшни: монограф1я. Ки!в : Бiла Церква, 2011. 368 с.
14. Рибак М.1., Печенюк 1.С. Партизанська бо-ротьба в Укра!ш та и стратегiчне значення. Военно-iсторичний вюник. 2012. Вип. 2(4). С. 98-115.
15. Чайковський А.С. Невiдома вшна. Партизанський рух в Укра!ш 1941-1944 рр. Мовою доку-менпв, очима iсторика. Ки!в, 1994. 255 с.
16. Боярский В.И. Партизанство вчера, сегодня, завтра. Историко-документальный очерк. Москва, 2003. 448 с.
17. Попов А.Ю. НКВД и партизанское движение. Москва, 2003. 383 с.
18. Советские партизаны. Из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны / Сост. В.Е. Быстров. Москва, 1961. 831 с.
19. Русский архив. Великая Отечественная. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны, 1941-1945. Документы и материалы / А.С. Князьков. 1999. Т. 20(9). 671 с.
20. Война в тылу врага. О некоторых проблемах истории советского партизанского движения в годы Великой Отечественной войны. Москва, 1974. Вып. 1. 447 с.
21. Центральний державний архiв громадсь-ких об'еднань Укра!ни, ф. 62, оп. 1, спр. 1251, 497 арк.
22. £зерський М.Р. Бойове застосування радю-мш укра!нськими партизанськими формуваннями у роки Велико! Вичизняно! вшни / М.Р. £зерський, В.М. Мельник: монографiя. Ки!в, 2013. 107 с.
23. Левицкий Н.А. Русско-японская война 1904-1905 гг. Москва, 1938. 672 с.: URL: http://militera.lib. ru/h/levicky_na/ 19.html
24. Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы: URL: https://oun-upa.national.org.ua/lib/tkaczenko/glava3.html
25. Первая мировая на белорусской земле. Партизаны Первой мировой: URL: http://militera.lib. ru/h/bondarenko_vv01/bondarenko_ vv01.html
26. Коваленко Г.И. Неизвестная война. Краткая история боевого пути 10-го Донского казачьего полка генерала Луковкина в Первую мировую войну : URL: https://libking.ru/ books/russian_contemporary/645466-3-gennadij -kovalenko-neizvestnaya-vojna-kratkaya-istoriya-boevogo-puti-10-go-donskogo-kazac.html#book
27. Зевелев А.И. Ненависть, спрессованная в тол: Боевой путь Отд. мотострелковой бригады особого назначения / А.И. Зевелев, Ф.Л. Курлат, А.С. Казицкий. Москва, 1991. 331 с.
28. Пятницкий В.И. За линией советско-германского фронта. Новая и Новейшая история. Москва, 2005. №3: URL: http://vivovoco.astronet.ru/vv/papers/history/partisan. html
29. Советско-финская война 1939-1940 гг. Хрестоматия / Ред.-сост. А. Е. Тарас. Минск, 1999. 464 с.
30. Центральный штаб - партизанский. Деятельность Центрального штаба партизанского движения: URL: http://mil.ru:winner-may-histori-more
