CC BY
16темну i ефективну роботу в уах напрямах профе-сшно! дiяльностi. З усieю очевиднiстю це буде позитивно впливати на розвиток його конкуренто-спроможносп.
2. Виконання педагогом бенчмарк1нгових дос-лiджень на систематичнш основi. Фрагментарнi заходи не дозволять вчителю отримати цшсне уяв-лення про цiнний досввд i, як наслiдок, окреслити шляхи його застосування у власнiй практицг Систематично здiйснювана педагогом аналогична робота дае можливiсть е не тiльки нiвелювати сво! слабш мiсця, але й пiдвищувати власш конкурентнi переваги.
3. Дотримання педагогом у процесi бенчмарш-нгового дослщження правових i моральних норм. Це дозволить надати дослвджуваному тдходу педа-гогiчно доцiльного характеру i уникнути можливих конфлiктних ситуацiй.
Отже, бенчмаршнговий пвдхвд не тiльки дае змогу впроваджувати кращий досввд ведения дiяль-ностi, удосконалювати як1сть i ефективнiсть, фор-мувати нову концепцш ведення освiтнього про-цесу, що зрештою приводить до забезпечення ста-лого розвитку закладу освгга, але й служить засобом розвитку конкурентоспроможносп педагога.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Василькова Н. Мiжнародний бенчмаршнг у вищiй освт. Унiверситетська освiта. Вип. 4. 2017. С. 50-54.
2. Самбиева Л. И. Пути применения учителем технологии бенчмаркинга в педагогической дея-
тельности. Современный учитель: личность и профессиональная деятельность: материалы Х Между-нар. научно-практ. конф. М.: Изд-во «Перо», 2013. С. 98-102.
3. Перани Дж., Сирилли С. Бенчмаркинг инновационной деятельности европейских стран. Форсайт. 2008, №1(5). URL: www.ecsoc-man.edu.ru/im-
ages/pubs/2009/05/29/0000330388/benchmarking.pdf.
4. Watson G.H. Strategic Benchmarking: How to Rate your Company's Performance Against the World's Best. New York: John Wiley, 1993.
5. Гнатышина Е.В., Рябчук П.Г., Евплова Е.В., Рябинина Е.В., Федорова К.А. Методика оценки потенциала педагогических вузов региона на основе бенчмаркинга: монография. Челябинск: Изд-во ЗАО «Цицеро», 2016. 99 с.
6. Дука Н.А. Бенчмаркинг как метод сравнения образовательных практик/ Академический вестник Института педагогического образования и образования взрослых РАО. 2012. №2. C. 110-113.
7. Гириловська I. В. Бенчмаршнговий шдхвд до здшснення мониторингу якосп освгтньо! дгяль-носп професшно-техшчних навчальних заклад1в Професшна освгта: проблеми i перспективи. К.: 1ПТО НАПН Украни. 2014. Вип. 7. С. 8-12.
8. Ломакина И.С. Применение бенчмаркинга в образовательной политике ЕС. URL: http://por-talus.ru/modules/shkola/rus_readme.php?subac-tion=showfull&id=11950485
9. Чекаловська Г.З. Бенчмаркинг як метод шд-вищення конкурентоспроможносп закладiв вищо! освiти. Причорноморсьш економiчнi студи. Вип. 35. 2018. С. 76-79.
DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL MOBILITY OF THE TEACHER IN THE CONDITIONS OF THE MODULAR ORGANIZATION OF THE EDUCATIONAL PROCESS
Khominets S.
graduate student of the Department of General Pedagogy
and higher school pedagogy Uzhhorod National University, Ukraine
РОЗВИТОК ПРОФЕСIЙНОÏ МОБ1ЛЬНОСТ1 ПЕДАГОГА В УМОВАХ МОДУЛЬНОÏ ОРГАШЗАЦП ОСВ1ТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Хоминець С.1.
астрант кафедри загально'1 педагогжи та педагогжи вищо1 школи Ужгородського нацюнального унгверситету, Украша
Abstract
The article studies the problem of formation of professional mobility of a teacher. From the standpoint of some scientific approaches, the content of the studied concept is revealed. The expediency of realization of the modular organization of educational process of preparation of the professionally mobile teacher is proved and its features are defined. External and internal factors that determine the implementation of modular learning are described. It is argued that educational programs in the modular organization of the educational process should be focused on a comprehensive combination of interests of students, higher education institutions and employers.
Анотащя
У статп вивчаеться проблема формування професшно! мобiльностi педагога. З позицп деяких науко-вих пiдходiв розкрито змют дослiджуваного поняття. Обгрунтована доцiльнiсть реалiзацi! модульно! оргашзацп освiтнього процесу подготовки професiйно моб№ного вчителя та визначено i! особливосл. Охарактеризовано зовнiшнi i внутршш чинники, як1 зумовлюють реалiзацiю модульного навчання. Аргумен-товано, що освггш програми в умовах модульно! оргашзацп навчального процесу повиннi бути орiентованi на комплексне поеднання iнтересiв студенпв, закладу вищо! освiти i роботодавщв.
Keywords: professional mobility, teacher, scientific approaches, modular organization, educational process.
Ключовi слова: професшна мобiльнiсть, педагог, науковi пiдходи, модульна органiзацiя, освгтнш процес.
Будь-якi змiни в сустльному житгi зумовлюють рiзнi перетворення в системi освiти, мо-дершзащя яко! зумовлюе розвиток у педагопв но-вих особистiсно-фахових якостей, серед яких - професшна моб!лънють. Цей феномен виражаеться в постшнш внутрiшнiй психологiчнiй та зовнiшнiй практично -дгяльнюнш готовностi до змiн, оперативному реагуванш на них, сощальнш i про-фесiйнiй рухливостi, гнучкосп.
Одним iз проввдних чинникiв розвитку професшно! моб!льност! педагога у вищш школi е модульна оргашзащя освiтнього процесу. Така система навчально! дiяльностi е дощльною та ефек-тивною, що щдтверджуеться низкою теоретичних дослвджень, аналiзом передового педагопчного до-свщу та сучасних тенденцш удосконалення освiтнього процесу у ЗВО.
Аналiз джерельно! бази засввдчуе наявнiсть глибокого штересу вiтчизняних i зарубгжних нау-ковцiв до проблеми професшно! мобiльностi фахiвцiв р!зних професшних галузей (Л. Амiрова, Д. Голдторп, О. Дункан, Р. Ерiксон, Р. Прiма, Л. Сущенцева, Д. Фазермен). Питания формування го-товностi майбутшх педагогiв до професшно! мобiльностi у закладах вищо! освгги частково вив-чають I. Богданова, А. Ващенко, Л. Домiнеллi, Д. Гласс, £. 1ванченко, Ю. Калиновський. Деякi аспекта модульного навчання у вищш школi до-слвджують О. Васюк, Т. Веретенко, М. Головань, Ю. Музика, Н. Сидорчук, О. Т!мець. Натомiсть не-достатньо вивченим залишаеться питання модуль-но! органiзацi! процесу формування професшно! моб!лъносп майбутшх педагопв.
Основою формування професшно мобшьного педагога е неперервна фахова тдготовка в заклад! вищо! освгга. Для того, щоб володгш компонентами професшно! моб1льносп 1 активно розвивати !х на етат професшно! сощал!защ!, до моменту зашнчення ЗВО у випускника повинна бути сформована готовнють до не!. При цьому виробляеться первинний досвщ мобшьно! поведшки при виршенш освишх, кваз!професшних, практичних, навчально-виробничих завдань. Для розв'язання ще! проблеми необхвдно, перш за все, визначити вимоги, яш пред'являються до професшно мобшьного фах1вця.
У контекст! нашого дослвдження «моб!ль-нють» трактуеться як «здатнють до швидкого пере-сування, рухливють, мшливють» [1], «здатнють швидко д1яти, приймати ршення» [2], «здатшсть швидко змшювати вид пращ, переключатися на
шшу дгяльнють у зв'язку !з змшами техшки й технолог!! виробництва. Профес1йна моб1льшсть вияв-ляеться у волод1нн1 системою узагальнених прийо-м1в профес1йно! пращ та застосуванш !х для устш-ного виконання будь-якого завдання на сум1жних за технолог1ею д1лянках виробництва. Передбачае ви-сокий ступ1нь розвитку узагальнених професшних знань, а також готовнють до оперативного в1дбору й реал1зацп оптимальних способ1в виконання ... завдань» [3]. Таким чином, стосовно людини моб1ль-н1сть можна трактувати як !! реакц1ю на змши у внутр1шньому 1 зовшшньому середовищ1, виб1р ефективного напряму (оргашзацп) свое! дгяльносп.
Анал1зуючи професшну моб1льшсть у контекст! загально! теорп моб!льност! можна виокрем-ити два щдходи до !! вивчення. У межах першого п!дходу профес!йна моб!лънють розглядаеться як перем!щення !ндивщв у сощально-професшнш структур! сусп!льства, що зумовлено змшою !х про-фес!йного статусу (освоення сум!жних профес!й за набутою спещальнютю, зм!на квал!ф!кац!!, яка пов'язана з щдвищенням або пониженням статусу). Другий пвдхщ розглядае профес!йну мобшьнють як особист!сну як!сть, сформовану в процес! навчально! дгяльност!, яка характеризуеться здатнютю легко ! швидко освоювати нов! реал!! в р!зних сферах життедгялъност!, знаходити адекватш способи виршення нестандартних проблем ! виконання не-типових завдань.
Так, дослвдник А. Деркач п!д професшною моб!льн!стю розум!е здатн!сть усп!шно переключатися на шшу д!яльн!сть або зм!нювати вид прац! [4]. На думку автора, розглянутий феномен передбачае володшня високим р!внем професшних знань, вмшня !х ефективно застосовувати для виконання будь-яких завдань у сум!жних сферах дгялъносп, здатн!сть переключення з одного виду дгяльност! на шший, готовн!сть до реал!зацп професшних функцш [4].
Науковець Е. Зеер представляе профес!йну моб!льн!сть як готовнють ! здатн!сть прац!вника до змши виконуваних виробничих завдань, освоення нових спещальностей або зм!н до них, що виника-ють п!д впливом техшчних ! технолог!чних пере-творень. У структур! професшно! мобшьносп педагопв - суб'екпв !нновац!й, вчений виокремлюе п'ять дом!нантних якостей: готовнють до нововве-день, креативн!сть (здатшсть до творчосп), наднор-мативну активнють, !нтелектуальну лаб!льн!сть ! рефлексивн!сть [5].
У контексл нашого досладження представляе штерес поняття «професшна мобiльнiсть педагога». Так, Ю. Калиновський тд зазначеним термiном розумiе здатнiсть учителя оргашзовувати дiяльнiсть з iншими суб'ектами освiтнього процесу (учнi, гхт батьки, студенти, колеги, адмiнiстрацiя, представники сощуму), вГдповГдно до цiлей i завдань сучасно! концепци освiти, цшностей свповш, впчиз-няно1, регюнально1 i нацiональноl культур, що перед-бачае високий рiвень соцюкультурно1 та сощально-педагопчю! компетентностт Подготовка вчителiв повинна бути спрямована на формування в них го-товносп (за необхiдностi об'ективного чи суб'ектив-ного характеру) до змши свого статусу, вiльного «географiчного» перемiщення в професiйнiй сферi, освоения нових фахових «територш» та видiв дяль-носп.
У вертикальному зрiзi мобiльнiсть педагога означае його готовшсть до кар'ерного зростання вГд педагога до управлшця будь-якого рiвня в сферi освiти. Горизонтальна мобiльнiсть учителя передба-чае його готовнiсть до роботи в державних i недер-жавних освiтнiх закладах рiзного типу, а також до змiни професшно1 сфери [6].
Враховуючи вищенаведенi визначення про-фесшно1 мобiльностi, ми будемо розумгга И як готовшсть педагога до професшно1 дiяльностi в освггаш сферi та сум1жних з нею галузях, що перед-бачае здатшсть швидко i як1сно виконувати фаховi завдання, в тому числГ через органiзацiю мГжпро-фесшно1 взаемодп з iншими суб'ектами освiтнього процесу; готовшсть фахiвця змiнювати свою про-фесiю, а також мiсце i вид дiяльностi.
Пiдкреслимо, що формування професшно1 мобiльностi майбутнього педагога висувае певш вимоги до оргашзацп освггаього процесу у ЗВО.
Вивчення передового педагопчного досвГду подготовки професiйно мобГльних фахiвцiв у вищiй школi переконуе в особливiй актуальностi i затре-буваностi на сьогоднiшнiй день всебГчно1 розробки теоретичних i практичних засад модульного нав-чання в процес реалГзацп освiтнiх програм.
Найбiльш суттевою вiдмiннiстю модульного навчання е його цшьова спрямоваиiсть на забезпе-чення гнучкостi освiтнiх модулiв - автономних ор-гаиiзацiйно-методичних одиниць освггаьо1 про-грами, як1 передбачають професiографiчний освггаш результат, лопчно завершену одиницю навчального матерiалу, методичне забезпечення Г вадповадну систему контролю [7].
Обгрунтовуючи доцшьшсть реалГзаци модуль-но! системи навчання в процес формування про-фесшно1 мобГльносп педагопв, ми виходимо з таких мГркувань:
- модульна побудова освиньо! програми за-безпечуе системшсть, лопчну оргашзацш, алго-ршшзащю, вибГрковГсть, тобто сприяе реалТзаци педагопчних принцишв науковосп Г доступносп, системносп Г послдовносп, ГндивГдуалГзацп Г ди-ференщацп;
- структурування за модульним принципом дозволяе забезпечити заданий рГвень глибини ма-терГалу, що вивчаеться, в залежносп вщ штересу Г
необхадносп, потреби, рГвня попередньо1 шдго-товки студенпв.
Щодо модулГв, то пгд ними звичайно ро-зумшть самостшний розподш курсу на частини, в межах яких вивчаються одне чи група спорГднених фундаментальних понять, закошв, явищ [8, с. 123].
АналГзуючи рiзномаиiтнi шдходи до модульного навчання, ми дотримуемося таких положень:
- основою модульного навчання е завершений блок навчально1 шформацп (модуль);
- змют навчально1 дисциплши розподшяеться на лопчно завершен частини з метою вдосконалення управлшня засвоенням знань;
- для оргашзацп модульного навчання скла-даються модульш навчальш програми, готуються модульш поабники чи пгдручники;
- пгд час модульного навчання вдоско-налюеться система контролю й оцГнювання знань, яка проектуеться на кожний модуль, а поточний блок усшшносл доповнюеться модульним шдсу-мовуванням;
- процесуальшсть контролю й ощнювання здобутих знань спонукае суб'екпв навчаиия до си-стематично1 навчальнох дГяльносп, активГзуе нав-чально-виховний процес, шдвищуе його результа-тившсть [8, с. 314].
ПГдкреслимо, що сучасш умови модульно1 оргашзацп навчального процесу в ЗВО визначаються з урахуванням вимог до структури професюграфГч-ного освггаього результату подготовки педагога, шдходГв до розвитку професюнала, здатного зай-мати конкурентш позицп на ринку освгтшх послуг. До зовшшшх чинник1в проектування Г реалГзаци освгтшх модулГв належать вимоги професшних стандартГв, нормативно-правових документа з пи-тань проектування та реалГзаци освишх програм. Внутршш чинники визначають освиш потреби Г професшш амбщп майбутшх педагопв, науковГ ос-нови теори розвитку професшно1 мобГльносп, до-слГдницьш ршення гарантГв програм, авторГв мо-дулГв - викладачГв.
Формування професшно1 мобГльностГ педагога на сьогоднГшнГй день вщбуваеться в умовах ор-гашзаци освГтнього процесу, що визначаеться тен-денцГею полГпарадигмальностГ вiтчизияноl системи освгга. На рГвнГ змГсту та оргашзацп процесу шдготовки педагопв базовими Гдеями, закладеними в основу проектування Г реалГзацП освГтнГх програм у системГ модульно1 побудови освггаього процесу, виступають установки на технолопчшсть, ак-тивГзац1ю навчання, варГативнГсть, праксеолопчну спрямованГсть освГтнього процесу, безперервнГсть мониторингу динамГки професГйного розвитку.
ОсвГтнГ програми бакалаврату/мапстратури в умовах модульно1 оргашзацп навчального процесу повинш бути орГентоваш на комплексне поеднання ГнтересГв студенпв, ЗВО, роботодавцГв. 1нтереси студентГв забезпечуються через орГентацГю на пГдвищення !х конкурентоспроможностГ пГсля закiичения освГтньо1 програми, вибудовування 1хшх ГндивГдуальних освГтнГх маршрупв, прикладному характерГ здобуто1 педагопчно1 освГти. 1нте-реси ЗВО пов'язаш з вГдповГднГстю реалГзованих
освгтшх програм трендам ринку освгга, оп-тим1защею оргашзацп навчального процесу. 1нте-реси роботодавщв враховуються завдяки ввдкри-тосп модул1в для !х пропозицш, динашчносп еле-менпв модул1в.
Значущими характеристиками модульних освгтшх програм, як1 виступають чинниками вар1а-тивносп тдготовки професшно мобшьного педагога е широкий спектр профшв освишх програм, освгтшх модул1в, !х багатор1внев1сть, динам1чна структура.
Таким чином, ефектившсть формування професшно! моб1льност1 педагога забезпечуеться через впровадження в освгтньому процес! концептуаль-них щей, реал1зованих в умовах модульно! оргашзацп навчання. Остання забезпечуе високу тех-нолог!чн!сть, яка досягаеться через структуризацш зм!сту осв!ти, послвдовшсть представлення вс!х осв!тн!х елемент!в у форм! модульно! побудови освггаьо! програми, вар!ативн!сть структурних ор-ган!зац!йно-методичних одиниць.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Яременко В. Новий словник укра!нсько! мови / В. Яременко, О. Слшушко. Ки!в, 2001. 926 с.
2. Шпекторенко I. Поняття та структура феномену професшно! моб!льносп державного служ-бовця. Утверситетсью науковI записки. 2007. № 4 (24). С. 467-472.
3. Професшна освгга: мовник: навч. поаб. / уклад. С. У. Гончаренко та ш.; за ред. Н. Г. Ничкало. К.: Вища школа, 2000. 380 с.
4. Акмеологический словарь / Под общ. ред. А. А. Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2004. 161 с.
5. Зеер Э. Ф. Профессиональная мобильность - интегральное качество субъекта инновационной деятельности. Педагогическое образование. 2011. №5. С. 90-97.
6. Калиновский Ю. А. Развитие социально-профессиональной мобильности андрагога в контексте социокультурной образовательной политики региона: автореф. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.08. Омск, 2001, 46 с.
7. Львова А.С., Любченко О.А. Модульное построение практикоориентированной подготовки педагога. Гуманитарные и социальные науки. 2015. №4. С. 127-134.
8. Окорський П.1. Теор!я ! методика диферен-цшованого навчання. Льв!в: В-во «СПОЛОМ», 2000. 421 с.
