CC BY
9
дарств земного шара. Она оказывает заметное влияние на трансформацию геополитической обстановки, серьезное и быстрое изменение традиционных устоев жизни, столетиями формировавшихся в отдельных частях света. Поэтому демографическая экспансия должна быть постоянным объектом всесторонних статистических исследований, которые сложно реализовать без разработки соответствующей системы показателей, позволяющей оценить характер, направления, скорость и результаты демографических процессов, приводящих к ослаблению влияния коренного населения, исторически проживающего на определенной территории.
Список использованных источников
1. Вакуленко Е.С., Цимайло В.В. Учет нелегальной миграции: методы и оценки. Электронный ресурс: http://demoscope.ru
2. Карманов М.В., Давлетшина Л.А. Система показателей демографической экспансии // Материалы второй Международной научно-практической конференции «Социально-экономическое развитие регионов России». - М.: МЭСИ, 2012.
3. Карманов М.В., Карманов А.М., Смелов П.А. Особенности интегральной оценки демографической безопасности общества // Экономика, статистика и информатика. Вестник УМО. №4, 2009.
4. Карманов М.В., Смелов П.А. Демографическая экспансия как способ передела современного мира // Инновации и инвестиции, №4, 2011.
5. Кузин С.И. Проблемы демографической ситуации в России // Экономика, статистика и информатика. Вестник УМО. №6, 2013.
6. Шахотько Л.П., Привалова H.H. Демографическая безопасность: сущность, задачи, система показателей и механизм реализации // Вопросы статистики, №7, 2001.
7. Электронный ресурс: gazeta.rjews.net
УДК: 911.375.1/3(188.8)-026.15(100)
P.M. КРАМАРЕНКО,
к.е.н., доцент, Кивський нацюнальний економ\чний ун'юерситет iм. Вадима Гетьмана
Розвиток креативного м1ста: парадигми св1тово! сучасност
V crarri розглянуто парадигми CBiroBoi сучасност для формування урбанстичних концеп^й. Проанапзовано neBHi вiдмiннocтi в пдходах до визначення розвитку креативного мюта.
Ключов! слова: урбан1зац1я, мегаполю, глoбaлiзaцiя, парадигма, урбанютика, eкoнoмiчний розвиток.
В статье рассмотрены парадигмы мировой современности для формирования урбанистических концепций. Проанализированы определенные различия в подходах к определению развития креативного города.
Ключевые слова: урбанизация, мегаполис, глобализация, парадигма, урбанистика, экономическое развитие.
The article considers the paradigm of global modernity for the formation of urban concepts. Analyzed some differences in the approaches to the definition of a creative city.
Keywords: urbanization, megapolis, globalization, paradigm, urban planning, economic development.
Постановка проблеми. Активний розвиток найбтьших мют св^у протягом останых роюв вню суттев1 змЫи в характер ТхньоТ динамки та зумовлен цим секторальн та структуры зрушення мотивацмноТ оцЫки нових позицм мегаполЬ ав у глобальному конкурентному середовищг 3 огляду на це виникла цтком зрозумта дилема: яку парадигму взяти за основу для формування новоТ урбанютично'У концепцп - Homo economicus, яка пояснюе економ1чну складову суспть-ного прогресу, а вщтак i виправдовуе посилення нер1вном1р-ност розвитку мют, чи Homo sociologicus, яка дае загальне
уявлення про пануюч! у свт соц1альн1 процеси, проте при ¡дентифкацп характеру та динамки урбанютичних тенденцм зосереджуеться головним чином на оцЫц соц^льних тран-сформацм, що сталися впродовж певного часу.
Анал13 дослщжень та публЫащй з проблеми. Про-в¡дн¡ економ¡сти розвинених краУн св¡ту вже давно оцЫили можливост¡ креативноУ економ¡ки для розвитку окремих мют, територ¡й та краУн загалом. Для них вона стае тим за-собом, що дозволяе вивести краУну ¡з затяжноУ фЫансово'У кризи, сформувати позитивний ¡м¡дж держави та закртити л¡дируюч¡ позиц¡i' у свт. Серед зарубжних науковц¡в, як присвятили своУ досл¡дження питанням розвитку креативного мюта, Р. Флорща, Т. Кун, Дж. Хоюнс, Ч. Лендр¡, Т. Фле-м¡нг, Дж. Поттс, П. ЛЫднер, Дж. О'Конор, Е. Mельв¡ль, Р. Сведберг, Е. Зеленцова, Л. Вистряков, Й. Клоудова.
Мета статт'1. Дослщження основних положень та встано-влення особливостей напрямв розвитку креативного м¡ста.
Виклад основного матер!алу. Характерними рисами сучасного мегаполюа е наявн¡сть у ньому полщинамнноУ структури господарства, а в¡дтак виходить, що системне дослщження його функцюнальноУ основи значною м^ою прояснюе можлив¡ перспективи його глобально-локального домЫування. З огляду на це можна констатувати: до най-суттeв¡ших рис сучасного мегаполюу, як¡ й потребують по-дальшого вивчення, сл¡д вщнести:
- г¡перконцентрац¡ю фактор¡в виробництва з подальшим селектування УхньоУ ваги у процес зростання рол¡ мегаполЬ св насамперед тих, що мають столичний ранг;
© P.M. КРАМАРЕНКО, 2014
Формування ринкових вщносин в УкраУн № 2 (153)/2014 1 1 1
- наявысть сучаснсн ринково' ¡нфраструктури в мегаполЬ ci, експлуатантами (навантажувачами) яко''' е не лише нацю-нaльнi компанп, а й мiжнaрoдний кaniтaл, з притаманними йому високими вимогами щодо и якостей;
- nocтiйнo зростаючу iнcтитуцiйну роль мeranoлiciв, якi деда-ni бiльшe перетягують на себе його ринкову владу i можуть через ТНК та ТНБ ¡стотно впливати на глобальний рух катталу;
- cтрiмкe нарощування концентрацп креативних ресурав, якi значною мiрoю впливали не лише на змЫу мюько''' суб-структури в мeranoлicaх nocтiндуcтрiaльних держав, а й виз-начали умови розвитку передових технолопй в уах сферах людського життя;
- ¡ндикативною ознакою сучасних мeranoлiciв стала останым часом aдcoрбцiя iнтeлeктуaльнoro катталу з на-ступною крeaтивiзaцieю стиля життя в мют та посиленням впливу ново''' мoдeлi мeрeжнoro сусптьства.
Пeрioд, що розпочався nicля 2003 року, коли вище наз-ваними авторами були оприлюднен нoвi пщходи до форму-вання рerioнaльних паради™, можна частково назвати по-верненням до тлумачення парадигми К. Kuhn, адже саме у цей перюд серед багатьох вузьких фaхiвцiв з eкoнoмiчних i дeмorрaфiчних проблем домЫуючою стала тема незютав-нocтi (incommensurability, ант.) численних продукованих кoнцenцiй, як зазвичай почали nрирiвнювaти до паради™, вщтак нaйбiльш суттевою виявилася описана M. Boumans та J.B. Davis проблема констеляцп дoвiри [1, с. 105], яку вщ-тепер, повертаючись до мoдeлi К. Kuhn, починають розгля-дати через призму мiждиcциnлiнaрнoí мaтрицi. Зacлуroвуe також на увагу системна робота нiмeцькoro науковця H. Sieberta, який дослщив у свгговм eкoнoмiцi проблему локально! конкуренци, пов'язавши и з новою паради™ою мГжна-родного noдiлу прац [2]. Саме його niдхoди були у подаль-шому noклaдeнi в основу створення ново' теори лoкaлiзму, яка вже у другому дecятирiччi XXI ст. суттево noтicнилa основы ¡де''' рerioнaлiзму, neрeвiвши основы його постулати в нeoлiбeрaлicтcьку методолопю.
У рerioнaльнoму aнaлiзi першого дecятирiччя XX ст. також з'явилося чимало нових нanрямiв. Зокрема, T. Herrschel за-пропонував нoвi niдхoди щодо виокремлення в методологи репонального зростання характеру перифермност та марпо-нaлiзaцií [2, с. 85-95], а його швецький колега А. Lidstrom -свою модель перерозподшу видiв дiяльнocтi у столичних ре-rioнaх, nрoвiвши компаративний aнaлiз мiж мeranoлicaми Швеци та США, результатом чого стало обгрунтування iдeí подальшо1 мeтрonoлiзaцií як домЫуючого явища розвитку мicт (до реч^ на думку автора, зовам необов'язковим е те, чи мають мicтa столичний статус, чи е просто такими, що здм-снюють масштабну eкoнoмiчну дiяльнicть) [3, с. 129-131].
Водночас у cучacнiй науковм лiтeрaтурi з'являеться чимало праць, автори яких ршуче критикують naнiвнi ¡де''' rлoбaлiзму, пов'язуючи 1'х з тим, що важливою складовою деглобалГзаци (вони обгрунтовують, що такий процес тривае) е дезЫтегра-цiя. На думку D. Held та A. McGrew, рушмними силами цього
«зворотного процесу свггово''' eкoнoмiки е новий устрм кордо-нiв, нaцioнaлiзм, nрoтeкцioнiзм та лoкaлiзм» [4, с. 2].
Вдащ вiд трaдицiйних кaнoнiв двох попередых парадигм Homo economicus та Homo sociologicus nризвiв вiдoмoro науковця сучасност П. Друкера до нeoбхiднocтi уточнення кожно' з них щодо тих нововведень, що стали паывними на глобальних ринках. Мова йде про ¡нноваци i noлiтику компанп, уряду, виробничо' мeрeжi, якi беруться за и рeaлiзaцiю «суть послщовно''' iннoвaцiйнoí дiяльнocтi, пише автор, поля-гае таким чином у цтеспрямованому та oрraнiзoвaнoму по-шуцi змЫ, а також в nocлiдoвнoму aнaлiзi тих можливостей, якi приносять ц змiни для eкoнoмiчних i со^альних нововведень» [5, с. 62]. Вщтак виходить, що у свт мае бути створена нова всеосяжна парадигма, яка здобула останым часом до-вoлi oриriнaльну назву - Homo informaticus, а сферою и ди стало мережне суспшьство, що створювалося в глобально eкoнoмiцi. Обгрунтування ново''' мoдeлi розвитку людства i упередження ризиюв, як несе таке суспшьство, довол! чггко визначив у сво'х численних працях M. Castells. Саме йому вдалося простежити особливост динамки експорту ¡нфор-маци ¡з основних мегаполГав свггу. За M. Castells виходило, що три американськ мегаполюи - Нью-Йорк, Лос-Анджелес i Вашингтон - мають найбшыхл ¡ндикатори зростання ¡н-формацмних потоюв [6, с. 412], сумарний показник яких мо-же бути зютавлений з цшими кра'нами бвропи. З огляду на це важливе значення, на думку науковця, мае соцГальна тео-рГя простору та теорГя просторових потоюв [6, с. 440-441], як б мали дати прогнози щодо подальшого поширення пе-реваг урбаызаци мегамют. Необхщнють дослщницьких но-вовведень початку XXI ст. також була вмотивована ще й тим, що, на думку M. Castells, у свт розпочалася третя тисячолЬ тня урбаызацГя, яка охоплюе не лише мюта кра'н-лщерГв (Нью-Йорк, Токю, Лондон та ¡н.), а й нов! центри з кра'н, що розвиваються (Пеюн, Джакарта, Лагос, Мехко, Дел! та ¡н.) [6, с. 434]. Характерною рисою останньо''' категори стало те, що |'хня сукупна робоча сила задГяна як у створены високих технолопй, так i в реалГзаци виробничих процеав першого-дру-гого технолопчних укладГв.
Скорочення виробничого потенцГалу мегаполГав i зростання 1'хньо1 ¡нновацмно''' та ¡нституцмно''' складово''', суттеве змен-шення чи навггь, навпаки, вщсушсть промислово''' функци, яка, вчасно кажучи, й сформувала ц мюта, значною мГрою вплинула на продукування нових пщходГв при визначенн ново!' м!си найбшьших мют свГту. Сенсацмна за своею суттю книга американського економюта R. Florida «Пщйом креативного класу» [7] в буквальному розумЫы подшила США на два та-бори - тих, як! палко пщтримали його теорГю креативного класу в мктах, i тих, котр! виступали категорично проти не'. Предметом аналГзу дослщника виступали здебшьшого т явища, як! ранше ыхто не вивчав, наприклад мюька толерантысть та класифкацГя категорм працГвниюв, як! раыше, на думку ана-лГтиюв, вважалися обслуговуючою сферою. Як пщрахував автор, станом на 2000 рк таких людей у США налГчуеться 38
112 Формування ринкових в1дносин в УкраТн1 № 2 (153)/2014
млн., тобто 30% сукупноУ робочоУ сили [7, с. 8]. R. Florida вва-жае, що цей новий клас складаеться з високоосв1чених пра-ц1вник1в-профес1онал1в, до яких вщносить фах1вц1в ¡з б1знесу, ф1нанс1в, правник¡в, страхувальник¡в ¡ представниюв творчих профес¡й - артист¡в, ¡нженерв, музикант¡в, письменник¡в, компlютерник¡в, вчених та ¡н. Автор стверджуе, що попит на Ух-ню д¡яльн¡сть поспйно зростатиме, а своeр¡дними «магыта-ми» такоУ д¡яльност¡ виступатимуть найб¡льш¡ мюта планети. За розрахунками автора, ¡нвестици в таку креативну сферу, як R&D, зросли у США з 1953 по 2000 р¡к у 50 разв [7, с. 45]. За розрахунками автора, загальносвпг^ витрати на креатину економку становили на злам¡ тисячол¡ть у свт $2,2 трлн., при цьому вщсоток ц° краУни дор¡внював 43% [7, с. 47]. Вод-ночас креативвацт економ¡ки м¡ста не може бути безюнце-вою, адже його вррваысть в¡д виробництва неодм¡нно приз-водить до дорожнеч¡ життя в ньому, що поспйно демонстру-ють основы мегаполюи св¡ту. В¡дтак у науковм л¡тератур¡ чи-сленн¡ автори поставили питання про ¡дентифкацю м¡ст, у тому чи^ тих, де домЫуе виробництво, ¡ тих, як виконують пе-реважно споживчу функцю Досл¡дження британця Eнтон¡ Д. Юнга дозволило дещо прояснити сучасы пщходи до такоУ ¡дентиф¡кац¡У. Автор виршив запропонувати свою деф¡н¡ц¡ю модерного мкта, яке створюеться внасл¡док ¡снування в свт нервноправних в¡дносин м¡ж «...колоыалвмом ¡ глобальним кап¡тал¡змом» [8, с. 163]. Решту ж м¡ст науковець вщносить до категори «традиц¡йних», в яких виробнича функци склала-ся внаслщок першого м¡жнародного под¡лу працг Вт¡м важли-в¡сть думок британського фшософа полягае ще й у тому, що вЫ методолог¡чно обгрунтовуе ¡снування метропол¡са, надЬ ляючи його довол¡ незвичними рисами: особливою позицию у глобальному простор¡, ¡снуванням модерного суспшьства, на-явн¡стю певних технолопй та рац¡ональною бюрократ¡eю [8, с. 173]. З цього випливае, що сучасы мегапол¡си ¡нтенсивно розвиваються виходячи не лише з внутршых причин, а й цшо'У низки зовышых. В¡дтак виходить, що вплив екзо- та ендоген-них чинник¡в далеко не завжди може бути урвноваженим, адже певы з них можуть виявитися дом¡нуючими, натом¡сть ¡нш¡ - рецесивними, що призведе до хибного уявлення про закони руху найбшьших мют свггу.
Британськ досл¡дники A. Rike, A. Rodrigues-Pose, J. To-maney також вир¡шили простежити можливють викори-стання основних засад методолопУ ендогенного зростання до теори локального та репонального зростання. Основни-ми ланцюжками такоУ модели на Ухню думку, мають стати:
- державы та приваты ^вести^У в осв^у ^ локальн¡ та рег¡ональн¡ економны ¡ соц¡альн¡ мереж¡ ^ розробка та трансмюя ¡нновац¡й ^ ендогенний техычний прогрес (витрати R&D) v випуск продукци (витрати працП;
- рег¡ональн¡ заощадження v нов¡ кап¡тальн¡ ^вести^У ^ використання ресурав на фондових б¡ржах ^ людський ка-п¡тал ^ випуск продукцп (витрати прац¡) [9, с. 104].
Таким чином, запропонована британськими науковцями модель економнного зростання, яка в основному спираеться
на внутршы ресурси, не позбавлена як переваг (наприклад, створення спшьних ¡з б¡знесом кластера, технопарк¡в, техно-пол¡с¡в тощо), так ¡ недол¡к¡в (будь-який рег¡он, у тому чи^ ме-гапол¡с, не може вважатися вщокремленою в¡д свгтового гос-подарства одиницею, а вплив свгтових ф¡нансових, ресурсних та ¡нформацмних поток¡в не може обминути найбшыхи м¡ста планети). З цього випливае, що у процеа народження новоУ парадигми розвитку м¡ст слщ виходити з таких м¡ркувань:
- по-перше, мегапол¡с т^У чи ¡ншоУ краУни являе собою високолокал¡зований тип поселення, в якому концентрацт креативного, ¡нституцмного та частково виробничого капталу е надзвичайно високою;
- по-друге, реал¡зац¡я потенц¡алу розширення ринковоУ, трансформац¡йноУ та певною м¡рою софальноУ ¡нфраструк-тури обмежуеться рамками географнноУ локал¡зац¡У самого м¡ста. В¡дтак виходить, що подальший розвиток мегапол¡с¡в мае базуватися на удосконалены структурних елементв його господарства та Ух техычый модерызацГУ;
- по-трете, мграцмна спроможн¡сть креативного класу в межах мегаполюа е надзвичайно високою, що може сприя-ти як «процвтанню» м¡ста, так ¡ його занепаду, тобто мають мюце значн¡ глобалвацмы ризики.
Висновки
Створення новоУ парадигми розвитку креативного мюта багато в чому базуеться на усв¡домленн¡ того, що ¡сную^ зараз парадигми не вщображають характер та напрями фун-даментальних досл¡джень сусп¡льства, що зазнае поспйноУ модерызацГУ, адже створення виробничих, соц^льних та ¡н-телектуальних мереж ¡з кожним роком ускладнюеться, ¡ як-що Homo economicus та Homo sociologicus створили свого часу необхщы умови для переходу до ¡нформацмного сус-п¡льства, то подальша метропол¡зац¡я сусп¡льного життя (вщтепер не лише у краУнах-л¡дерах) неодмЫно призведе до необх¡дност¡ по-новому осмислити роль мега- (метро) по-люв у процес¡ створення високо динамнного глобального ринку, а ¡снуе велика потреба у формуваны новоУ парадигми, яку ми назвали Homo metropolicus. Власно кажучи, саме таю м^кування багатьох европейських ¡ американських науковцв породили до життя ц¡лий ряд нових концепфй, кожна з яких, на Ухне глибоке переконання, може з часом перерости в самоспйну теор^. Така тенденц¡я особливо стала помгжою протягом останн¡х трьох роюв.
Проблему подальшоУ креатив¡зац¡У м¡ст ¡ територ¡й части-на науковц¡в продовжуе розглядати в розр¡з¡ агломерац¡й, допускаючи у процеа дослщження ¡снування феномену глобального зростання метрополюа [10].
При виокремлены будь-якоУ секторальноУ парадигми надзвичайно важливим, як вщмналося раыше, е максимальне врахування зовышых чинник¡в, як¡ в умовах створення ме-режного сусп¡льства та посилення прямих ¡ опосередкованих потокових ресурсних процесс виявити довол¡ важко, а тим бшьше оц¡нити Ухню вагу в процеа модерызаци ¡ поспйноУ
Формування ринкових вщносин в УкраУн № 2 (153)/2014 1 1 3
трансформаци самого мегаполюу. В pa3i його знаходження в межах Ытеграцмного угруповання з наявними Ыструмента-ми i мехaнiзмaми регулювання, формування сутнiсноï основи парадигми Homo metropolicus ще бтьш ускладнюеться, адже вiдтепеp це мiсто пiдпaдae пщ дiю вщповщно''' полiтики угруповання. Зазвичай полiтикa pегiонaльного i локального розвитку базуеться на моделi виpiвнювaння (бувший СРСР, КНР), конвергенци (кра'ни 6С), неолiбеpaльному «невтручан-нi» у справи репону-мюта (США). З огляду на це виходить, що внутршньоадмУстративы чи внутpiшньоблоковi чинники можуть суттево впливати на характер i динамку мегаполюа, а pегiонaлiзм може бути визначений як внутршый, так i зов-нiшнiй, що мають чимало точок дотику. Розум^чи таку диле-му в Ытерпретаци сутi пpоцесiв, що aнaлiзуються, pосiйський науковець А. Спартак доволi влучно зауважуе: «Регiонaлiзм у його класичному, просторово обмеженому та такому, що орЬ ентуеться на »жорсткк iнтегpaцiйнi формати, виглядi посту-пово уходить у минуле. Вс кра'ни навчалися цiнувaти переваги вщкрито''' тоpгiвлi, що забезпечуе найбтьш ефективне використання наявних pесуpсiв та переваг. Oкpiм цього, по-тужним лобiстом виступае тpaнснaцiонaльний бiзнес, Ытере-си якого все чaстiше кон центру ються далеко за межами власного репону» [11, с. 14]. Сказане вище значною мipою вщноситься й до глобальних мегaполiсiв, вплив яких на свЬ тову економiку е надзвичайно великим.
Список використаних джерел
1. Boumans M., Davis J. Economic Methodology. Understanding Economics as a Science. - London: Palgrave Macmillan, 2010. - 209 p.
2. Siebert H. Locational Competition: A Neglected Paradigm in the International Division of Labour / Horst Siebert // The World Economy. - 2006. - №2(29). - P. 137-159.
3. Herrschel T. Regional Development, Peripheralisation and Marginalisation - and the Role of Governance / Role of regions? Networks, Scale, Territory - Kristianstads Boktrychery, Sweden, 2011. - P. 85-102.
4. Lidstrom A., Sellers J. Governance and Redistribution in Metropolitan Areas - a Swed - US Comparison / Role of regions? Networks, Scale, Territory - Kristianstads Boktrychery, Sweden, 2011. - P. 125-145.
5. Друкер П. Бизнес и инновации: Пер. с англ. - М.: ООО «И.Д. Вильямс, 2009. - 432 с.
6. Castells M. The rise of the Network Society / M. Castells. -Blackwell Publishing, 2000. - 594 p.
7. Florida R. The Rise of the Creative Class. And How It's Transforming Work, Leisure, Community and Everyday Life. - New York, 2004. - 434 p.
8. KiHr E. Часи й простори модерност (або кому потр^ен постмодернизм?) / Глобальн модерност / За ред. М. Фезерстоуна, С. Леша, Р. Робертсона. - K.: Нка-Центр, 2008. - С. 158-178.
9. Pike A., Rodriguei—Pose A., Tomaney J. Local and Regional Development. - London: Routledge, 2006. - 310 p.
10. McCombie J., Felipe J. Agglomeration Economies, Regional Growth, and the Aggrigate Production Function: A Caveat Emptor for Regional Scientists / Jesus Felipe, John McCombie // Spatial Economic Analysis. - 2012. - №4. - P. 461-484.
11. Спартак А. Современный регионализм / Андрей Спартак // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - №1. -С. 3-15.
114 Формування ринкових вщносин в Укра'[ш № 2 (153)/2014
